2. • Друка́рня — поліграфічне підприємство, на
якому виготовляють друковану продукцію
(книги, газети, журнали, плакати тощо).
3. В Україні перша друкарня в середині 15 ст.
Збереглися документи, відкриті тільки в
останні роки, що у 1460 році львівський
міщанин Степан Драпан подарував свою
друкарню львівському Онуфріївському
монастирю. Це перша з відомих згадок про
друкарство в Україні і Львові зокрема.
Уявний портрет першодрукаря Степана
Драпана у майстерні створений сьогодні в
рамках проекту «Українці у світі».
4. Друга з відомих в Україні друкарень
заснована у 1573 році Іваном Федоровичем
у Львові. Пізніше почали діяти Острозька
друкарня, Києво-Печерська друкарня та
інші.
5. Острозька друкарня — найдавніший після
Львова осередок друкарства на українських
теренах. Заснована Іваном Федоровичем з
ініціативи й на кошти князя Костянтина
Острозького у 1577—1579 роках.
6. Бурхливого розвитку друкарська справа
набула на початку XVII ст. Друкарні
поділялись на стаціонарні, пересувні,
братські, церковні, приватні, а з кінця XVIII
ст. - громадські. Кожна з друкарень зробила
свій внесок у поширення книжкової справи.
У Галичині, крім Львівської, з’явилися
друкарні в Рогатині, Крилосі, Угорцях, Уневі,
Перемишлі. На Волині засновано друкарні в
Луцьку, Почаєві, Дермані, Константанові,
Крем´янці, Житомирі. Львівська братська
друкарня, що мала привілеї на виняткове
право друкувати книжки, в XVII видавала ст.
букварі накладами 600 - 2000, а на початку
XVIII ст. - по 6 -7 тис. примірників. У зв’язку із
збільшенням освічених людей зростав
попит і на іншу друковану продукцію.
Почаївські та львівські видання мали гарне
графічне оформлення.
7. Незрівнянно довговічнішими виявилися дві
найбільші українські друкарні — Львівського
братства і Києво-Печерської лаври. Перша
діяла як братська з 1591 до 1788 рр., після
чого перейшла до Ставропігійського
інституту; її безпосереднім продовжувачем
стала навчальна майстерня поліграфічної
школи на Руській вулиці. Заснована в 1616
p., Київська лаврська друкарня працювала
три сторіччя. Після закриття Києво-
Печерської лаври її приміщення і
обладнання до 1941 р. використовувалося
друкарнею Академії наук України; нині в її
будинку Музей книги і друкарства України.
8. Львівська братська друкарня до 1648 р.
видрукувала не менш як 36 книг обсягом
2842 арк., лаврська — не менш як 72 книги
обсягом 3765 арк. Вказані числа є
мінімальними, тому що ряд книг, особливо
малого формату й обсягу, до нас не дійшли.
9. Київ відіграв важливу роль у поширенні
книгодрукарства, розвитку мистецтва
оформлення книг, поліграфічної техніки. У
20-х роках XVII ст. у Києві на Подолі діяли дві
приватні друкарні: близько 1624 — 1628 рр.
— Тимофія Олександровича Вербицького,
близько 1627 — 1631 рр. — Спиридона
Соболя. Вербицький, який називав себе
обивателем київським і одночасно
товаришем Війська Запорозького,
надрукував два видання Часослова(1625,
1626), Псалтир(1628), Буквар(1627).
Спиридон Соболь, який походив з
білоруського Могильова і деякий час був
викладачем Київської братської школи. Для
публікації Лимонаря він використав
найстарший церковнослов’янський
переклад в редакції, виправленій 1522 р. у
Росії Досифеєм Топорковим; окремі місця
були уточнені за латинським перекладом з
видань А. Ліппомано (друкувались у Венеції
1558 р. і вдруге в Кельні 1583 р.) або X.
Росвельда (друкувалося в Антверпені 1615,
в Ліоні 1617 р.).
10. XVIII століття є блискучим етапом у розвитку
українського книгодруку, пов’язаного з
першими кириличними виданнями
Швайпольта Фіоля у Кракові, досягненнями
львівських та острозьких друкарів ,
визначними здобутками, насамперед, у
науковому та богослужебному
книговиданні, адже упродовж цього періоду
українці були визнаними лідерами
слов’янського світу в галузі
книгодрукування.
