символи україни

1.  Українська хата — це символ України. Почувши такі слова ви зразу собі
уявляєте білу невисоку хатинку під солом’яним дахом, в якій жили наші
прадіди.
У давнину наші предки називали Берегинею своє житло, бо воно
оберігало не лише від холоду, від зла, але й берегло чистоту людської
душі.
Кожна частина житла мала своє символічне значення. Піч символізує
собою родинне вогнище і була священна, як мати. Вона обігрівала,
годувала всіх.
Найсвятішим місцем у хаті була покуть. Там висіли ікони, прикрашені
рушниками і пахучими травами. На покуті садили почесних гостей,
молодих під час весілля, там же ставили дідуха на Різдво.
Прикрасою житла служили вишиті рушники. Їх вішали над дверима, над
вікнами, стелили на столі, але найкрасивішими обов’язково накривали
ікони. Прикрашали хату і настінними малюнками, які служили і
прикрасою, й оберегами. Малюнками розписували піч, припічки,
вкладаючи свій щедрий талант у колоритні орнаменти.
Хата - символ рідної землі, Батьківщини, свого роду. А з ними приходять
тепло і затишок, захист і допомога. Бо в рідній оселі живе твоє
предковічне добро, твоя перша й остання надія. Кажуть, що в рідній хаті
й стіни допомагають. Тож того, хто шанує рідну домівку, шануватиме
Доля.Окрім всього, хата - то скарбниця народних духовних традицій, бо в
ній - дух народу і душі кожного покоління людей.

2.  Хай живе наш рідний дім!
Тепло й затишно у нім.
Тут і тато, тут і ненька,
І бабусенька рідненька,
І веселий наш дідусь

3.  Вишитий рушник - стародавній оберіг дому,
символ щасливої долі, злагоди і подружньої
вірності, чистоти почуттів і найщиріших
побажань. Рушник - від слова «руки». Бо руки
його творять і він передається з рук у руки,
його біла основа - це колір святості; його
орнаменти - то життєвий зміст побажань,
прагнень і помислів. Червоний колір символізує
любов, а чорний – журбу. Рушниками
прикрашають святі ікони й хрести, на рушник
кладуть святий хліб; на рушник стають молоді
до вінця; рушником перев'язують старост на
весіллі й почесних гостей на торжествах...
Окрім усього, рушник-це оберіг від злих сил і
пам'ять про святе і незабутнє.

4.  Подивись, як цвітуть
Рушники, наче квіти
весняні.
Людям радість несуть
Кольори ті жаркі,
полум’яні.
А буває: журба
Відгукнеться хрестом
почорнілим.
Вишивалась судьба —
І стривожене серце
бриніло.
Рушники, рушники...
Та краса мої очі милує.
Хоч минають роки,
А народ береже їх,
шанує.

5.  Вінок — символ життя, долі, життєвої сили; символ
дівоцтва. Вінок є також символом довершеності.
Вінок є частиною українського національного
костюма. В давнину їх носили тільки дівчата.
Плели з живих квітів. Вважалось, що в них є
чаклунська сила, здатна захистити від будь-якого
лиха. Тому український віночок не просто
прикраса, а й оберіг.
Традиційно український віночок прикрашали
різнокольоровими стрічками. Кожен кольор мав
свою символіку.
Так, коричневий — це символ землі, жовтий —
символ сонця, синій — символ неба і води,
зелений — символ мудрості, рожевий — символ
врожаю, малиновий — символ здоров'я,
фіолетовий — символ мудрості.

6. Початок Продовження
 У віночку нашім
Різнобарвні квіти —
Символ України
І дарунок літа.
Тож усім на нього
Подивитись любо:
Гілочку зелену
Узяли у дуба,
Квіточку любистку,
Щоб усіх любили,
У барвінку листя,
Аби довго жили.
 Чорнобривців квіти,
Щоб чорніли брови,
Кетяги калини —
Для краси й любові.
У вінок вплітають
Колосочки жита,
Щоб могли багато
І в достатку жити.
А в червонім маку,
Що цвіте у полі,
Кров людей, пролита
У боях за волю.
Є ще різні квіти
В нашім ріднім краї,
Їх веселе літо
У вінок вплітає.

7.  Соловейко - Свята і вільна Божа пташка, співець добра і
кохання, символ весни і волі, високого натхнення і
неперевершеного таланту. Виконати свою роботу так, як
виконує свою соловейко, не здатен жоден інший птах:
соловейко — найдосконаліший співочий талант пташиного
світу. Навіть люди рівняються на нього, тому і кажуть про
талановитого співака: «Співає, як соловейко!». Його спів
настільки високий і чистий, що людина, слухаючи
соловейка, підноситься духом, очищується душевно і
втішається чуттями.
Він - передвісник справжньої весни в лісах та гаях, але
тільки тоді розпочинає оспівувати весну, коли нап'ється
води з березового листя, і співає доти, поки не
перецвітуть сади. Обсипається цвіт - поступово стихає
солов'їний спів.
Здавна соловейко вважався улюбленим птахом богині
Лелі: як вона леліяла своєю увагою та покровительством
молодих дівчат, так і він леліє своїм співом весну,
людську душу і навіть кожне деревце, з якого можна
почути його витьохкування.
Цього співучого птаха настільки люблять всі, що назва
«соловей» поступилася лагідному слову «соловейко»!