2.
Неокласицизм (з грецької новий і
зразковий) — течія в літературі та мистецтві,
що з'явилась значно пізніше занепаду
класицизму як літературного напряму і
знайшла свій вияв у використанні античних
тем і сюжетів, міфологічних образів і мотивів,
проголошенні гасел «чистого» мистецтва та
культу позбавленої суспільного змісту
художньої форми, в оспівуванні земних
насолод.
Неокласицизм виник в західноєвропейській
літературі в середині XIX ст. До групи
українських неокласиків у 20-х роках XX ст.
належали М. Зеров, М. Драй-Хмара, М.
Рильський, Петро Филипович, Юрій Клен.
4.
Микола Костянтинович Зеров народився
26 квітня 1890 року в повітовому місті
Зінькові на Полтавщині в багатодітній
сім'ї вчителя, мати — з дрібного
землевласницького роду Яреськів — зпід Диканьки.
Максим Рильський народився 19 березня
1895 року в Києві. Його батько,
етнограф, громадський діяч і
публіцист Рильський Тадеуш-ТомашЗбігнєв Розеславовіч , мати - Меланія
Федорівна, була простою селянкою з
села Романівки.
5. Їхнє творче кредо - орієнтація на
традицію, класичну форму вірша.
Вони відмежовувались від так званої
пролетарської культури, прагнули
наслідувати мистецтво минулих епох,
віддавали перевагу історико-культурній та
морально-психологічній проблематиці.
Неокласики позиціонували себе як естетів
і жорстко протиставляли
себе народництву і романтизму. Крім
художньої творчості , члени групи були
також активними літературними критиками
та теоретиками українського модернізму.
Неокласики належать до так званих
письменників доби розстріляного
відродження.
М. Рильський
М. Зеров
6. Професійна біографія М. Зерова
Микола Костьович Зеров – поет, перекладач,
літературознавець, критик.
Микола Зеров – митець строгої, вивіреної думки,
надзвичайно чутливий до художнього слова, рідкісний
ерудит, проникливий історик літератури, блискучий
оратор і полеміст. Разом з Максимом Рильським, Павлом
Филиповичем, Михайлом-Хмарою та Освальдом
Бургардтом він належав до так званої групи
"неокласиків". І хоча це літературне об'єднання
формально ніколи не зорганізовувалося, все-таки є
підстави говорити про певну спільність платформи цих
письменників, яка ґрунтувалася, швидше, на
загальносвітоглядних засадах, що їх дотримувалися
"неокласики", ніж на подібності естетичних принципів.
7. У 1920-х роках Рильський належав до мистецького
угруповання “неокласиків” переслідуваного офіційною
критикою за декадентство і відірваність від сучасних
потреб соціалістичного життя. Протягом десятиріччя
вийшло десять книжок поезій.
Як і решта неокласиків, Рильський безпосередньо
своєю творчістю не реагував на політичні події і
протягом 1920-х років цілковито ізолювався від
радянської дійсності, лише подеколи в одвертій чи у
вигляді іронічних «відступів» виявляв обурення проти
ідейно-політичної та літературної атмосфери
8. Ніхто твоїх не заперечить прав.
Так, перший світ осяв твої висоти,
До тебе тислись войовничі готи,
І Данпарштадт із пущі виглядав.
Тут бивсь норманн, і лядський Болеслав
Щербив меча об Золоті ворота,
Про тебе теревені плів Ляссота
І Левассер Бонплан байки складав.
І в наші дні зберіг ти чар-отруту:
В тобі розбили табір аспанфути —
Кують, і мелють, і дивують світ.
Тут і Тичина, голосний і юний,
Животворив душею давній міт
І "Плуга" вів у сонячні комуни.
М. Зеров
9. Вірш написаний у 1923 році.
Тема: успійовання "золотоголового" вічного міста як свідчення високої культури народу.
Ідея: утвердження незнищеності стародавнього
Києва, культури, духовного життя народу, тощо.
Жанр: сонет
10. Молюсь і вірю. Вітер грає
І п'яно віє навкруги,
І голубів тремтячі зграї
Черкають неба береги.
І ти смієшся, й даль ясніє,
І серце б'ється, як в огні.
І вид пречистої надії
Стоїть у синій глибині.
Кленусь тобі, веселий світе,
Кленусь тобі, моє дитя.
Що буду жити, поки жити
Мені дозволить дух життя!
Ходім! Шумлять щасливі води,
І грає вітер навкруги,
І голуби ясної вроди
Черкають неба береги.
М. Рильський
11. Літературний рід: лірика.
Вид лірики: філософська.
Тема: відображення основних проблем його
сучасності;Поет закликає зберегти всі скарби
людської культури.
Ідея: Звеличення любові до життя.
Жанр: ліричний вірш.
12. Солодкий світ! Простір блакитно-білий
І сонце-золотий небесний квіт.
Благословляє дух ширококрилий
Солодкий світ.
Узори надвесняних тонких віт.
Твій погляд, ніби пролісок несмілий.
Немов трава, що зеленить граніт,
Неначе спогад нерозумно-милий...
Солодкий світ.
Чи янголи нам свічі засвітили
По довгих муках безсердечних літ,
Чи ми самі прозріли й зрозуміли
Солодкий світ?
М. рильський
13. Тема: краса навколишнього світу, вміння
сприймати її.
Ідея: радісне сприйняття життя, щастя у дрібницях,
неповторність кожної хвилини буття.
Основна думка: треба пройти довгий та тернистий
шлях за для розуміння та сприйняття "солодкого
світу".
Жанр: сонет.
