2. План
1. Історія виникнення Візантії.
Особливості релігійної ситуації у Візантії
2. Освіта Візантії.
3. Освіта і наукові знання на Русі.
4. Цікаві факти
3. 1. Історія виникнення Візантії
У ІV ст. після розпаду Римської імперії на
Західну та Східну на карті світу з’явилася
нова християнська імперія – Візантійська (330–
1453 рр.). Її столицею став Константинополь,
заснований імператором Костянтином на місці
давньогрецького поселення Візантій. З часом
назва поселення стала назвою нової держави.
Мапа
Константинополя
4. Географічно Візантія була розташована на межі Європи, Азії й
Африки і займала територію близько 1 млн. кв. км. Сюди ввійшли
землі Балканського півострова, Малої Азії, Сірії, Палестини,
Єгипту, Кіренаїки, частини Месопотамії, Вірменії, острови Кріт,
Кіпр, частина земель в Криму і на Кавказі, деякі області Аравії.
Проіснувала Візантійська імперія більше тисячі років і впала під
натиском турків у 1453 році.
5. заклав перший камінь у фундамент майбутньої
будівлі державно-церковних відносин, вибравши християнство як
консолідуючу ідеологію.
У 330 р. імператор Костянтин оголосив столицею імперії давню
мегарську колонію на берегах Босфору – Візантій. Нова столиця
була названа на честь її засновника – Константинополем – «містом
Константина».
6. Вибір місця був зумовлений виключно сприятливим географічним положенням міста: тут
перетинались торгові шляхи із Європи у Азію – з Чорного моря у Егейське.
Константинополь був дуже важливим воєнно-стратегічним пунктом, що забезпечував
імперії панування над протоками.
7.
8. Унікальність Візантії полягає саме в тому, що за порівняно невеликий
в історичній перспективі відрізок часу держава змогла, пройшовши
через різні моделі взаємодії з християнською церквою, знайти той ідеал,
який намагалися втілити на практиці не тільки самі візантійці, а й
народи, що прийняли від них православну культуру. Християнство при
Костянтині (306-337 рр.) перетворилося на державну релігію,
візантійська церква стала привілейованою організацією.
Костянтин Великий.
Перший Вселенський Собор
Костянтин Великий – язичник,
покровитель християнства
9. Єлена (бл. 327, свята рівноапостольна цариця, мати Костянтина
Великого) зіграла значну роль у схилянні Костянтина на бік
християнства. Єлена стала однією із перших паломників, які
вирушили до Святої землі, і на прохання Костянтина привезла
звідти частку хреста, на якому розіп'яли Ісуса Христа.
11. Можна сперечатися про те, чи створили святі Кирило і Мефодій кирилицю або
явно «рукотворну» глаголицю. Але не викликає сумніву поява кирилиці на обрії
візантійського світу. Більше того, слов’янська абетка — найпоказовіше візантійське
явище, котре повною мірою виявляє всесвітній пафос Візантії.
В період правління Македонської династії візантійці досягли
вражаючих успіхів. Важливе значення в цей період у розвитку країни
мала місіонерська діяльність. Розпочали її Кирило і Мефодій.
13. Протягом тисячоліття система освіти у візантійському
суспільстві була найбільш передовою та розвиненою.
У IV - IX ст. помітний вплив ідеології раннього християнства і
традицій античної освіченості.
На початок IV ст. припадає діяльність візантійських
богословів, відомих християнських мислителів - Іоанна
Златоуста, Василя Кесарійського (Великого), Григорія
Богослова та деяких інших.
Іоанн ЗлатоустГригорій БогословВасиль Кесарійський
14. Період IX - XII ст. відомий як етап найвищого піднесення освіти.
Його початок пов'язано з діяльністю Костянтина VII Багрянородного
(913 - 959): були відкриті нові навчальні заклади, з'являються різні
праці енциклопедичного змісту.
Костянтин VII Багрянородний
15. ,Початкова
школа
Навчали:
•читання - базовою
книгою стала Псалтир;
•письма - як правило,
писали на дощечках,
розміщених на колінах
або на каменях;
•вчили рахувати,
використовуючи
рахівницю-табличку;
викладали літургійний
спів; фізичного
виховання не було
В Ромейскій імперії повний курс навчання складався з трьох
етапів: підготовчого (початкового), середнього, вищого.
16. Середня
школа
Учень починав навчання з
граматики - мистецтва
читання і коментування, з
елементами історії,
давньої географії,
міфології.
Знання філософії, яка ділилася
на теоретичну і практичну; до
першої відносили богослов'я,
астрономію, геометрію,
арифметику, медицину, музику;
до другої - етику, політику,
історію.
Вищі школи
17. навчали молодих людей богослов’ю, медицині, філософії, риториці і праву.
Університет проіснував до самого падіння Константинополя.
навчання велося грецькою та латиною.
Викладачами та випускниками університету були багато видатних діячів
візантійської культури.
Історики називають Константинопольський університет першим університетом
в Європі.
18. В VII-XII ст. у візантійських школах
найпопулярнішою і найпоширенішою навчальною
книжкою стає Псалтир.
За рівнем освіченості населення Візантії значно перевершувала
західноєвропейські держави аж до XIII-XIV ст.
Вона була самою «читаючою» країною середньовічної Європи.
19. Візантія мала величезний культурний вплив на держави Сходу,
Західної та Східної Європи. Візантія служила для них рясним
джерелом знань і освіти які були немислимі без візантійського впливу.
Феофано дружина імператора Оттона II Рудого та Софія
Палеолог дружина Івана ІІІ принесли із собою світло традицій
візантійського просвітництва, яке дало потужний імпульс для розвитку
як Німеччини, так і Русі.
Імператриця Феофано. Базиліка Св.
Пантелеймона в Кьолні. Мозаіка
Великий князь Іван III і Софія Палеолог
21. Елементарна освіта здобувалась в парафіяльних школах при
діючих церквах або за допомогою майстрів грамоти, які
викладанням заробляли собі на життя.
Школи грамоти відкриваються наприкінці ХІ – початку ХІІ ст.
і в пам’ятках давньоруської писемності з’являється поняття
“навчання грамоти” (навчання дітей читати, писати, лічити,
хоровому співу).
Навчання починалося з вивчення Буквиці (так називали
буквар), потім вивчали Часослов і Псалтир.
Знайдені також спеціально оброблені дощечки “цери” з
вирізаними на зворотній стороні 36 літерами. Такою була азбука
13-14 століття.
На Русі з ХІІ ст. був відомий буквоскладальний метод
навчання.
22. Школи на Русі
За часів князювання Володимира
в Києві для князівських і
боярських дітей було відкрито
першу школу в 988 році в місті
Києві;
За повідомленням літописця,
князь Ярослав Мудрий заснував
школу, де навчалося 300 дітей
старост і священиків;
Перша школа для дівчат на Русі
була заснована в Андріївському
монастирі в Києві
Янкою(Ганною) – внучкою
Ярослава Мудрого в 1086 р.
Берестяні грамоти.
Писала. Воскова дошка.
Перші берестяні грамоти
в Україні знайдені в Звенигороді.
23. Осередки освіти
ЦЕРКВИ І МОНАСТИРІ
Десятинна церква.
Реконструкція північного боку.
У церковній школі
(рис. Р. Кудрявцева).
24. Монастирська школа
Вже за князювання Володимира Великого було створено першу
школу, в якій здобували знання діти найближчого оточення князя. Матері,
направляючи дітей, плакали, як за померлими, настільки це було незвичною
справою. За часів Ярослава Мудрого кількість шкіл збільшується.
Вчителями в школах були священики. Тут вчили читати, писати, а також
церковного співу та начал християнської моралі. Школи не мали окремих
будинків. Учні збиралися у будь-якому приміщенні.
Підручниками служили богослужебні книги, найчастіше – Псалтир.
Навчання грамоти розпочиналося з вивчення азбуки. Учні писали на
покритій воском дощечці з допомогою писал – металевих або кістяних
стрижнів із загостреним кінцем і лопаткою у верхній частині. Гострим
кінцем писали букви і слова, а лопатками згладжували написане. Для
кращого запам’ятовування алфавіту букви писали на окремих предметах
(пряслицях, гребінцях, дерев’яних дощечках). Великі тексти писали
на березовій корі.
25. Береста була дешевим
матеріалом – варто було
прокип'ятити її у воді, щоб
вона стала придатною для
письма. Писали на ній
писалами – спеціальними
металевими стрижнями. За
підрахунками вчених, у
великих містах Київської Русі
близько 10 % населення було
грамотним.
Приналежності для
письма. Писала, воскові
таблички, берестяні
грамоти.
Металеві писала з Київського Подолу. Гострим кінцем
вишкрябували букви, а протилежним – стирали написане.
26. Основою змісту освіти були сім вільних мистецтв
(наук): граматика, риторика, діалектика, арифметика,
геометрія, астрономія і музика.
У літописі ці школи мали назву школи книжкового
вчення.
У стінах Софії Київської (1037 р.) було засновано
велику бібліотеку, майстерню - скрипторій, де
перекладали та переписували книжки.
Історію та географію вивчали на основі “Повісті
минулих літ”, юриспруденцію – за “Правдою Руською”,
посібником з граматики служила “Книга
Осьмичастинна” (про частини мови).
За рівнем освіти двірцеві школи наближалися до
освітніх установ Візантійської імперії.
27.
28. Процес викладу нового навчального матеріалу:
Учитель читав книгу та коментував окремі речення або цілі розділи.
Значну увагу приділяли усному викладу у формі повчань, притч.
Навчання арифметики починалося з вивчення нумерації – числових
символів – 27 букв грецького походження.
Слов’янські букви Б, Ж, Д, Ш, Щ, Ъ, Ь для позначення цифр не
застосовували.
Методи навчання:
* Екзогенний метод - ґрунтувався на вірі в існування двох світів
(небесного і земного).
* Художній метод - подавав художньо-образну характеристику
видатних осіб, святих, героїв тощо.
* Науковий метод - полягав в поясненні навчального матеріалу
емпіричним шляхом.
29. • Патріотичне виховання:
• - займало чільне місце в навчально-виховному процесі;
• - образи билинних героїв сприймалися як моральний ідеал, модель громадської
поведінки, билини описували події при дворі князя Володимира Красне Сонечко; -
прикладами для наслідування були: Ілля Муромець, Микола Селянинович, Добриня
Микитич, Альоша Попович.
• Естетичне виховання мало особливе значення, насамперед хоровий спів.
• Освіта за кордоном.
• У ХІІ ст. поширилася тенденція здобувати освіту за кордоном. Вихідці з Русі вчилися в
Константинополі, у монастирській школі в Афоні.
30. • У Київській Русі була своєрідна система освіти для сиріт і дітей з
відхиленнями у розвитку.
• Існувало дві форми опіки дітей-сиріт: індивідуальна і громадська.
Згідно з “Правдою Руською”, опікуном сиріт могли бути близькі родичі
або вітчим. Опікун був зобов’язаний годувати, одягати сиріт і зберігати
їхню спадщину до досягнення повноліття. Людину, яка повинна була
турбуватися про сироту, як про рідну дитину, називали “печальником”.
Були притулки для сиріт.
• Народні педагогічні ідеї
базувалися на усній народній
творчості: обрядових піснях,
легендах, загадках,
прислів’ях, заклинаннях,
епічних та ліричних піснях.
• Народна педагогіка була
представлена усною
народною творчістю –
фольклором, в якому
відображалась народна
ідеологія.
31.
32. Під час відпочинку в Криму ми
ходимо землями, котрі тисячу років
були саме візантійськими?
У Херсонесі ми бачимо руїни не
стільки античного, скільки
візантійського міста?..
33. З Візантії на Русь прийшло християнство.
Основи давньоруської культури заклали візантійські греки.
З давньоруської спадщини
виростають культури українська й
російська.
З візантійського коріння розвиваються
культури усіх країн православного
світу.
