1. О .В . Г іс е м
ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ
(історія середніх віків)
П ІД Р У Ч Н И К Д Л Я 7 К Л А С У
загальноосвітніх навчальних закладів
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України
ТЕРНОПІЛЬ
НАВЧАЛЬНА КНИГА — БОГДАН
2015
3. Цивілізаційна спадщина Стародавнього світу
У 6-му класі ми, вивчаючи історію Стародавнього світу, дізналися про життя
первісних людей, історію Стародавнього Єгипту та Передньої Азії, Індії та Ки
таю, античних Греції та Риму.
Ми ознайомилися з поступовим розвитком людської цивілізації від появи лю
дини на Землі до виникнення перших держав.
Упродовж цього часу люди навчилися виготовляти перші знаряддя праці,
розводити вогонь, одомашнювати тварин, ліпити глиняний посуд, виплавляти
метали, прясти тканини тощо.
Згодом з’явилися писемність, гроші, держава, право, податки, армії, релігії,
наука, література, шедеври мистецтва й архітектури — словом все те, без чого
не можна собі уявити цивілізацію.
Розгляньмо малюнки і пригадаймо основні віхи історії Стародавнього світу.
1. Який період розвитку людства ві
дображено на малюнку?
2. Якими знаряддями праці користу
ються люди?
3. Які їх основні заняття?
1. Що на малюнку свідчить про про
грес у житті людей? Які знаряддя
праці зображені на малюнку?
2. Який період розвитку людства на
магався відобразити художник?
4. 4 Вступ
1. Які нові заняття людей відображе
но на малюнку?
2. Чому зміни відображені художни
ком, отримали назву «неолітична
революція»?
1. На малюнку зображено зиккурат.
Яку роль вони відігравали у житті
суспільства Межиріччя (Месопо
тамії)?
2. Які заняття зображено на малюнку?
1. Що дає підстави стверджувати, що
на малюнку зображено часи Ста
родавнього Єгипту?
З якою метою здійснюється зобра
жене будівництво?
За якого імператора почалось бу
дівництво зображеної споруди?
З якою метою вона будувалась?
1. Які елементи проведення народ
них зборів в Афінах зоображено на
малюнку? Хто мав право брати в
них участь? Які питання вирішува
лися на народних зборах?
2. Коли відбувається розквіт афін-
ської демократії?
5. Цивілізаційна спадщина Стародавнього світу 5
1. Яке місце зображена подія займа
ла в історії Стародавньої Греції?
2. Коли вперше відбулась зображена
подія?
1. Яка битва Александра Македон
ського зображена на малюнку?
2. Що стало наслідком завойовниць
ких походів Александра Македон
ського?
1. На малюнку зображено тріумф 1.
римського полководця. З якого при- 2.
воду вони влаштовувалися? Які з
завоювання здійснив Рим за часів
республіки, а які — за часів імперії?
2. Складіть опис зображеної процесії.
1.
2.
3.
Що зображено на малюнку?
Де відбувалися ці дійства?
Як ставали учасниками цих подій?
На малюнку зображена одна з пер
ших християнських громад.
Коли зародилось християнство?
Які причини його швидкого поши
рення в Римській імперії?
6. В С ТУП р
Щ о таке історія середніх віків?
1. Місце Середньовіччя в історії людства
Загибель у 476 р. Західної Римської імперії стала трагічним фіналом історії
стародавнього світу і водночас початком нового етапу всесвітньої історії — Се
редніх віків. Для сучасників тих подій зміна історичних епох відбулась майже
непомітно, — в їхньому щоденному житті мало що змінювалося. Проте вже не
одне десятиліття ставало гірше. Найбільша держава Стародавнього світу розпа
далася довго. До частих змін правителів вже звикли. Та й Рим вже майже два
століття не був столицею, і його вже кілька разів встигли захопити, пограбувати
«союзні» Риму війська племен. Але за цим крилися зміна епох. Нову епоху, що
саме розпочиналася, історики згодом назвали середніми віками.
Історія старо
давнього світу
(від появи людини
до V ст.)
Історія
середніх
віків (476
1492)
Історія
нового
часу (1492
Новітня
історія
(1914-наші
дні)
Першими термін «середні віки» стали використовувати в ХУ-ХУІ ст. італій
ські мислителі. Цією назвою вони характеризували великий історичний відрізок
між двома «просвіченими» епохами — античністю і Відродженням. Добу У-ХУ
ст. вони вважали часом дикунства і варварства до того часу, поки не стали відо
мими втрачені й забуті досягнення античної цивілізації. Із часом термін «се
редні віки» набув поширення і закріпився за періодом європейської історії від
середини V до кінця XV ст., хоча й набув дещо іншого значення.
О Цивілізація — у даному випадку під цим терміном розуміється рівень,
ступінь суспільного розвитку матеріальної та духовної культури.
7. Що таке історія середніх віків? 7
Ознаки цивілізації:
поява міст відділення ремесла створення держави
від землеробства
V * £
. Р Е І £ с у Рі К ї І Т А І 1
У? н і І І І О Ї Л Е А К Р А Т . 0 £
Ра Т Н Іл Сп КРа ТЧ О *
У г м н л н і А і / К 'л ТЬ І
у {Т Р А Т О < А £ л .к р д Т Е 0 '
xA P ~N O t ЛЕ л к р а ТЕОІ
^ Н М О ІЛ Е Л К Р Л Т Г О Г
Л Ц Л [ АК РА'
•п. т
Н^Івч
лсАКГАТ' ї|
НРАГОРІІ Г|/
А Р Р С М Ц д н «
5 У * ч н и с л і у :
ТРН{|,|о^'г
леЛГРЕРНЇС1
{ГРІ•
виникнення писемності розшарування суспільства
на класи
У римському сприйнятті варварами
стали передусім народи, що жили на кор
донах імперії: кельти, германці, слов’яни,
тюрки тощо. Найбільше вплинули на по
дальшу долю Західної Римської імперії
германці.
Так сталося, що внаслідок багатьох
причин у V ст. варварство перемогло ци
вілізацію і стало початком нової епохи.
Справді, середні віки — це час повер
нення від цивілізації у варварство; час,
коли багато досягнень античної цивілі
зації було втрачено; це час жорстокості;
час варварства та неосвіченості, забобон і
релігійних упереджень, забуття здобутків
науки і літератури, це — час інквізицій,
жорстоких воєн і страшних епідемій. Се- Навала гунів
8. 8 Вступ
редні віки починаються занепадом Римської цивілізації і появою варварських
королівств.
Та не все так однозначно. Середні віки — це час шляхетних рицарів і пре
красних дам; це — час мудрих королів і вчених монахів; це — час створення
героїчних епосів і зведення величних храмів. Це час, коли вся Європа була втяг
нута в цивілізаційний розвиток.
2. Періодизація історії середніх віків
Середньовіччя — велика історична епоха, однак її хронологічні межі важко
чітко окреслити.
Середньовіччя як доба в історії Європи охоплює приблизно тисячу років і, як
правило, поділяється на три періоди:
•раннє Середньовіччя (кінець У-Х ст.) — зародження і становлення за
хідноєвропейської християнської середньовічної цивілізації;
•розвинене Середньовіччя (XI - перша половина XIV ст.) — розквіт за
хідноєвропейської християнської середньовічної цивілізації;
•пізнє Середньовіччя (друга половина XIV - кінець XV ст.) — за вдалим
висловом нідерландського історика XX ст. Иоґанна Гейзінга, це «осінь Се
редньовіччя», або епоха пишного і прекрасного відцвітання середньовічної
культури, що завершує історію середніх віків.
О Історична періодизація — поділ історії на певні періоди, що є історични
ми етапами суспільного або культурного розвитку країн та народів і харак
теризуються визначними подіями, явищами або процесами.
Навіщо ми вивчаємо епоху Середньовіччя? Вона ж давно минула! Але якщо
поглянути уважніше, сучасність тісно пов’язана із Середньовіччям. У середні
віки була започаткована історія народів і держав сучасної Європи, склалася та
культурно-політична і духовна спільність, яку називають «Заходом». На Сході в
середні віки також відбувалися зміни. Одна з них — виникнення арабо-мусуль-
манської цивілізації, яка, до речі, зберегла і передала Заходу багато надбань
античних часів. Продовжували стрімко розвиватися Індія і Китай.
У середні віки склалася сучасна лічба років, виникла писемність сучасних на
родів Європи: на основі латинської абетки — у Західній та Центральній Європі,
на основі грецької — у Південній та Східній. Та Європа, яку ми знаємо, і біль
шість сучасних держав з’явилися саме в середні віки. Остаточно утвердилися
такі світові релігії, як християнство та іслам.
Багато традицій, законів, рис культури беруть свій початок у Середньовіччі.
Середні віки зберегли для нас частину спадщини стародавніх часів і самі за
лишили нам багато здобутків. Ми розуміємо добро і зло, честь і безчестя, при
стойність і непристойність так, як це розуміли люди тих часів. Дотепер у містах
можна побачити споруди Середньовіччя, у музеях — неперевершені витвори
9. Що таке історія середніх віків? 9
майстрів, а книги середньовічних авторів надзвичайно популярні. Люди корис
туються тими речами, які були винайдені в епоху Середньовіччя, — ґудзиками,
окулярами, ножицями, механічними годинниками, кінською упряжжю, папером,
порохом тощо. Крім того, середньовічні майстри придумали сукні й штани. І цей
перелік можна продовжувати. Вивчаючи минуле, можна краще зрозуміти сучас
ність, а іноді й винайти щось нове. Недарма існує вислів: «Усе нове — це добре
забуте старе». Якщо історія стародавнього світу вивчає цивілізації, які розвива
лися переважно в Середземноморському регіоні, то історія середніх віків вивчає
народи, які заселяли Європу та Азію.
Перед вами книга, яка розповідає про ці далекі події. Прочитайте її, поринь
те у світ Середньовіччя і спробуйте скласти власне враження про ту епоху.
► Які хронологічні рамки історії середніх віків?
3. Джерела вивчення історії середніх віків
За час існування на Землі людство залишило багато «слідів» своєї діяльно
сті. Історики старанно відшукують їх, вивчають і намагаються якнайвірогідніше
відтворити життя людей у минулому. Як ви вже знаєте, учені називають ці «слі
ди» життєдіяльності людини історичними джерелами.
о Історичні джерела — все створене в процесі людської діяльності, що
відображає історичний розвиток і дає можливість вивчати минуле люд
ського суспільства. Досліджуючи історичні джерела, учені дізнаються про
те, яким було життя людей кожної історичної епохи.
Середньовіччя віддалене від наших часів меншим відрізком часу, ніж старо
давня історія, тому історичних пам’яток і різноманітних історичних джерел для
вивчення середньовічної епохи набагато
більше. Для вивчення історії Середньо
віччя використовують речові джерела.
До них належать залишки матеріальної
культури минулого, зокрема різноманітні
будівлі, знаряддя праці, меблі, зброя, одяг
тощо.
Велике значення мають писемні дже
рела — документи, історичні твори-хро-
ніки або інші писемні свідчення. Вони
доповнюють те, про що можна дізнатися
за речовими джерелами, і допомагають
повніше відобразити картину життя се
редньовічної людини, думки й погляди
людей тієї доби.
Речові джерела
10. 10 Вступ
Велике значення мають етнографіч
ні джерела. Етнографічними історич
ними джерелами для вивчення Серед
ньовіччя є збережені до нашого часу
давні звичаї, вигляд житла, різноманіт
ні технології та фольклор.
О Етнографія — історична наука про
Писемні джерела особливості життя, побут, господар
ство, перекази, вірування народів.
До наших часів збереглося чимало ле
генд, переказів, казок, пісень тощо з часів
Середньовіччя. Всі вони становлять ма
сив усних джерел. Вони дають розуміння
того, як сприймався світ середньовічною
людиною. А іноді оповідає про події, які
не відображають інші джерела.
Також значну цінність становлять мовні джерела. Мова
не є сталою. Вона розвивається і змінюється, відбиваючи
зміни у розвитку суспільства. Аналіз мов дає безцінний ма
теріал для розуміння зовнішніх впливів, рівня розвиненості
суспільства тощо.
Лише поєднання інформації з усіх цих джерел дозволяє
створити повну картину життя середньовічної людини та її
світу.
Етнографічні
джерела
Джерела вивчення історії середніх віків
Типи історичних джерел
Речові Писемні
Етногра
фічні
Усні
джерела
Мовні
джерела
Залишки буді
вель, поховання,
знаряддя праці,
побуту,зброя,
прикраси тощо
Літописи,
докумен
ти, дого
вори тощо
Результати
досліджень
етнографів
Легенди, би
лини, пере
кази, казки,
пісні тощо
Дані з історії
розвитку мови
11. Що таке історія середніх віків? 11
4. Як працювати з підручником
Перш ніж розпочати роботу з підручником, необхідно познайомитися з його
змістом та структурою. Матеріал підручника об’єднано в шість розділів, кожен з
яких містить від чотирьох до шести параграфів, що, своєю чергою, поділяються
на декілька пунктів. У тексті ви побачите слова і дати, виділені шрифтом жир
ного накреслення. Це означає, що на них необхідно звернути особливу увагу.
Як ви вже знаєте з минулого року, історія, як і будь-яка інша наука, має власну
термінологію, яку необхідно розуміти. Підручник містить дати основних подій,
визначення понять і термінів, інформацію про видатних історичних діячів. Пра
цюючи на заняттях і вдома, необхідно обов’язково перевіряти себе, щоб переко
натися, чи правильно ви запам’ятали хронологію подій, імена осіб, нові поняття
і терміни.
Важливу роль для розуміння матеріалу мають наведені в підручнику доку
менти, ілюстрації, карти і схеми. Працюючи з відповідним параграфом, необхід
но прочитати доданий до нього документ і відповісти на поставлені запитання.
Розглядаючи ілюстрації, обов’язково звертайте увагу на підписи, які пояснюють
зміст зображеного. Схема розкриє вам зв’язки між складовими певного історич
ного явища, пояснить його особливості тощо. Робота з історичною картою дозво
лить з’ясувати, де саме відбувалися події, про які йдеться в тексті, або які зміни
вони спричинили.
Після кожного параграфа подані запитання і завдання.
Закінчивши вивчення теми, ви матимете можливість підсумувати вивчений
матеріал за наведеними після неї узагальнюючими завданнями. Тестові завдан
ня до теми дозволяють вам здійснити самоперевірку рівня своїх знань.
Кожна тема містить практичне заняття, які сприятимуть набуттю і вдоскона
лення навичок роботи з історичними джерелами.
Для того щоб вам було зручніше працювати з підручником, необхідно зверта
ти увагу на розміщені на його сторінках умовні позначки та їхнє значення.
В Закріпимо знання
1. На які періоди сучасні вчені поділяють історію людства?
2. Як виник термін «середні віки»? Які історичні межі Середньовіччя?
3. Назвіть різновиди історичних джерел, за якими вивчають історію се
редніх віків.
4. Чи можна погодитися з висловом «Як із джерела отримують воду, так з
історичного джерела отримують знання про минуле»?
5. Як ви розумієте вислів про те, що історія є «наукою про людей у часі»?
12. 12 Вступ
6. Класифікуйте зображені історичні джерела.
-.V
Ііпгочшміплиа
Іішлійг С о т т г
&іЛіІПЛ«Щ|ПІ
-і ліс И іпО иі
паМмстГртац І«пі*
й ігас гаї іи (ш іиНИИнш
т я и і ігоішищЛ
^ І>М N0(1« 0)11111111$
лиш«І*-йашям ми
ММин|кШіІІіЛІІІІПіО.<МіГІвПи
т а ііишд нніа иигпмис Соя-
ВІН! ОПІІНІГ (ТІ(ЯОЬІОіПІМіС'і
! . ДішишиИцяіпта ЬяДмшия'
1 - «їмО т * ігт ііштнім ішспи т
м і сгтптт піііііЬііііі СипмК
« ,г*шь< (ім а м а м шгаш « (Ц
14. § — 2. Народження середньовічної Європи
1. Римський і варварський світи в середині І тисячоліття
Народженню середньовічної Європи передували занепад Римської імперії
(із III ст.), Велике переселення народів (ІУ-УІІ ст.), розселення варварів на те
риторії Західної Римської імперії та утворення ними варварських королівств.
Біля колиски середньовічної Європи стояли два протилежні й несхожі світи: ан
тичний (греко-римський), що з початку нашої ери активно християнізувався,
і варварський.
О Варвари — зневажлива назва всіх іноземців, які не мали грецького і рим
ського виховання, не були причетними до античної культури.
Складний і важкий шлях поєднання цих світів тривав декілька століть (із V
до IX ст.).
Станом на середину І тис. Римська імперія була лише тьмяною тінню колиш
ньої могутності. Криза і занепад імперії, які розпочалися в III ст., зробили її не
здатною витримати навалу варварів. Припинення завойовницьких війн спричи
нило скорочення кількості рабів, що негативно позначилося на стані сільського
господарства та ремесла. Щоб якось компенсувати нестачу робочих рук, раби та
вільні селяни стали перетворюватися на колонів.
О Колони — залежні від землевласників орендатори, які за право користу
ватися землею віддавали третину вирощеного врожаю.
(§2 Мовою документа
Проповідник Сальвіан про втечу римлян до варварів (V ст.)
Бідні, знедолені вдови стогнуть, сироти без захисту, і настільки, що
багато з них, навіть знатного походження і гарно освічені, утікають до
варварів. Щоб не загинути під важкістю державного тягаря, вони йдуть
шукати у варварів римської людяності, бо вже не можуть більше терпіти
варварськоїнелюдяності римлян.
• Про що розповідає цей документ?
• Чим була зумовлена втеча римського населення до варварів?
Попри занепад Римська імперія ще зберігала свою привабливість для заво
йовників: великі міста, багаті маєтки, доглянуті поля, виноградники, сади, «віч
ні» римські дороги тощо.
Так сталося, що варварами в римському сприйнятті стали, насамперед, на
роди, що жили на просторах Європи: кельти, германці, слов’яни. Найбільший
вплив на подальшу долю Західної Римської імперії справили германці.
15. § 1-2. Народження середньовічної Європи 15
Рим дізнався про германців рано. Більшість германських племен у І-ІУ ст.
розселилися в прикордонних з імперією областях. Германці вирощували жито,
ячмінь, пшеницю, овес, розводили худобу. Полювали і збирали по лісах і бо
лотах ягоди, гриби тощо. Із болотних руд германці отримували залізо, з якого
виготовляли знаряддя праці та зброю.
Сім’ї германців були великими. Під одним дахом проживали декілька десят
ків найближчих родичів. Кілька сімей утворювали рід. Із родів складалися пле
мена, які в ІІІ-ІУ ст. почали об’єднуватися в могутні племінні союзи.
Сім’я --------► Рід ► Плем’я ► Союз племен
► Що з зображеного на ма
люнку свідчить про про
цес переселення?
► Визначте на малюнку
вождя племені.
► Чому більша частина чо
ловіків озброєна? Чим оз
броєні германські воїни?
► Які елементи одягу гер
манців не схожі на рим
ські?
Найважливіші питання жит
тя племені вирішувалися на
народних зборах. Старійшини
і вождь обговорювали і прийма
ли найважливіші рішення, які
потім схвалювалися на зборах.
Деякі питання вони вирішува
ли, навіть не радячись з усім
племенем. Вождя і старійшин
називали знаттю, оскільки була
влада, авторитет і їх поважали.
Як правило, плем’я обирало вождем сміливого, мудрого й досвідченого воїна.
Але починаючи від ІУ-УІ ст. влада вождів у деяких племен поступово стає спад
ковою.
Головною опорою вождя була дружина — загін відважних й особисто відда
них воїнів.
Лад, що існував у германців у першій половині І тис. н. е., прийнято називати
воєнною демократією.
Поселення германців
під час переселення
Система влади у варварських племен
16. 16 Розділ І. Перші середньовічні держави
Табір римського гарнізону
Ч Дорога
Сторожова вежа
Будинок сторожі
Вали, рів, укріплений
паркан
Лімес
► За малюнком визначте основні елементи лімесу.
► Чому лімес не врятував Західну Римську імперію від загибелі?
Рим після декількох невдалих спроб
підкорити світ варварів відгородився від
нього лімесом — укріпленою лінією на
кордонах, що складалася з ровів, башт,
воєнних таборів. Але кордон не роз’єднав
два світи, а радше поєднав їх. У прикор
донних містах процвітала торгівля, усе
більше германців ішли служити до рим
ського війська, германська знать пере
ймала деякі манери й звичаї римлян, від
правляла своїх дітей навчатися античної
мудрості.
Але в IV ст. розпочалися події, про які
сучасник писав так: «Гуни накинулися на
аланів, алани — на готів, готи, що були
вигнані зі своєї батьківщини, відібрали
в нас Іллірію. І це ще не кінець...» Світ
варварів прийшов у рух, який одержав
назву «Велике переселення народів» (IV—
VI ст.). У Західну Римську імперію руши
ла сила-силенна варварів, зупинити яку
Взяття Рима Гейзеріхом вона була не в змозі.
(худ. К. Брюлов)
Велике переселення народів в уяві
сучасного художника
17. § 1-2. Народження середньовічної Європи 17
Наслідком Великого переселення народів стали
падіння Риму (410 р.), розорення його вандалами
(455 р.), загибель Західної Римської імперії (476 р.)
і створення варварських королівств.
Д Велике переселення народів — пересуван
ня в IV—VII ст. германських, слов’янських, сар
матських, тюрських та інших племен на тери
торії Римської імперії.
о П ІВ Н ІЧ Н Е
£? М ОРЕ
САКСИ/
САКСИ
АЛАНИ
'СВЕВИ
ВЕСТГОТИ/
Херсонес
ЧОРНЕ МОРЕ
_ Сінопа
тстАНтииопбль
/сТ о л е т
К о р д у б а /
’ЧгфР'АКІЯ Г
. :
Адріанополь
'Неаполі"Карфаген
°Сіракузи 1 Спарта'о Антіохії
► Які відмінності між античним і варварським сві
тами?
► Що таке Велике переселення народів?
Одоакр
ВЕЛИКЕПЕРЕСЕЛЕННЯ НАРОДІВ. №
ЗАГИБЕЛЬЗАХІДНОЇ РИМСЬКОЇ ІМПЕРІЇ
* %
Д Е Р Ж А В А
сА-санідів/4 4 0
♦^Карфаген
АЛАНИ
ВАНДАЛИ
Кордони Римської імперії
наприкінці IV ст.
Великии Лептю
р о г оЮ р^на
^ 1
* І
4 А
Александры
^ Г і* Мемфіс
4І
ДАКІЯ Області (діоцези) Римської імперії
Межа поділу Римської імперії
| Західна Римська імперія
Щ Східна Римська імпері
Напрямки та час вторгнення гунів
0^ Резиденція Аттіли
Т ^и то ^ії, залежні від Аттіли
Територія розселення слов’ян
Переселення та державні утворення варварів на території Західної Римської імперії
14 остготів бургундів вестготів англів,
^.........алан^1'0’ ♦■" ФРанків свевів саксів, ютів
V леї Місця та роки
л найяажпишшынайважливіших битв
2. Варварські королівства
Першу варварську державу на території Західної Римської імперії — Тулузь
ке королівство — утворили вестготи в 418 р. за згодою імператора Гонорія.
Королівство фактично було самостійним, а його столицею стало місто Тулуза.
Приблизно тоді ж у Північній Африці виникло Вандальське королівство
зі столицею на місці давнього Карфагена.
18. 18 Розділ І. Перші середньовічні держави
Готи
Готські воїни
Золота
монета
„. „ Теодоріха
Мавзолей
Теодоріха
0 Варварські королівства — державні
утворення германських племен, що
постали на теренах Західної Римської
імперії в результаті Великого пересе
лення народів.
У басейні Рони в середині V ст. вини
кло Бурґундське королівство зі столи
цею в Ліоні. Невелике за розмірами, воно
мало значний вплив на життя Західної
Римської імперії.
Після усунення від влади останнього
римського імператора Ромула Августула
виникло королівство Одоакра зі сто
лицею в Равенні.
Але проти нового правителя змовилися
імператор Східної Римської імперії Зенон
1молодий вождь остготів Теодоріх. У ре
зультаті цього останній у 493 р. вторгся до
Італії і, убивши Одоакра, проголосив себе
«королем готів та італіків». Держава Те
одоріха була найбільшим із королівств,
заснованих германцями на території Рим
ської імперії. Проте після смерті його дер
жава припинила своє існування.
Від середини V ст. розпочалося масове
вторгнення на територію колишньої рим
ської провінції Британія північно-захід-
них германських племен саксів, англів і
ютів. У результаті англо-саксонського за
воювання на землях Британії утворили
ся сім королівств. Згодом завойована
ними країна стала називатися Англією.
У цей же час у Північній Ґаллії вини
кає Франкське королівство.
Усі варварські королівства існували
недовго: одні розпадалися, інші були за
войовані. Лише Франкське королівство
тривалий час зберігало свою міць. Саме
воно відіграло важливу роль у подальшо
му розвитку Західної Європи.
19. § 1-2. Народження середньовічної Європи 19
Варварські королівства
Назва Роки існування
Вестготське 418-511
Вандальське 429-545
Бургундське 457-534
Одоакра 476-493
Франкське 486-843
Остготське 493-554
3. Франкська держава Меровінгів
Назву «франки» (перекладають як «вільні», «відважні») почали використо
вувати із середини III ст. стосовно германських племен, які жили в нижній та
середній течіях Рейну. У V ст. франки захопили Північно-Східну Ґаллію. Одним
із найвідоміших вождів франків у той час був Меровей. Саме він започаткував
першу королівську династію франків — Меровінгів.
Найславетнішим представником цієї династії став онук
Меровея — король Хлодвіг (481-511).
У 486 р. Хлодвіг уклав союз із вождями інших племен
і вирушив у римські володіння. Поблизу міста Суасон
у вирішальній битві франки розбили римські війська і
завоювали Північну Ґаллію, де утворилося Франкське
королівство.
Завоювавши величезну територію, Хлодвіг щедро на
ділив усіх франків землею. Більшість римських і ґалль-
ських землевласників визнали владу Хлодвіга, зберег
ли свої володіння і разом із франкськими вождями, які
теж стали великими землевласниками, перетворилися
на правлячу верхівку Франкського королівства. Прості
франки стали дрібними землевласниками, отримавши
невеликі ділянки землі.
Після завоювання Ґаллії Хлодвіг знищив більшість
вождів, із якими разом воював проти римлян, і став коро
лем — єдиним правителем держави.
О Король — одноосібний правитель держави, вла
да якого передається у спадок.
Усі питання Хлодвіг вирішував самостійно або ра
дився з довіреними особами. У розпорядженні короля
була постійна військова дружина, на утримання якої, за
20. 20 Розділ І. Перші середньовічні держави
Франкський воїн Хрещення Хлодвіга
римським звичаєм, почали збирати податки. Для збору податків і підтримання
порядку в державі Хлодвіг із близьких йому людей призначав правителів — гра
фів. Найвищим суддею у Франкському королівстві був сам король.
А тим часом в Україні...
І ст. н. є. — перша згадка про венедів на території України.
375р. — смерть антського князя Божа.
Кін. V — поч. VI ст. — заснування Києва.
Система управління франками за Хлодвіга
Королівський двір Ополчення Дружина Графи
Сторінки з «Салічної правди»
Жителі завойованої франками Пів
нічної Галлії були переважно христия
нами. Для того, щоб посилити владу й
авторитет серед них, Хлодвіг разом із
дружиною в 496 р. прийняв християн
ство за західноримським зразком. На
слідком цього стала підтримка Хлодвіга
і його наступників із боку християн
ського духовенства, що полегшило по
дальше підкорення Південної Галлії, а
також сприяло зміцненню авторитету
королівської влади серед франків.
21. § 1-2. Народження середньовічної Європи 21
До завоювання Ґаллії у франків не було писаних законів, а існували лише зви
чаї, які в усній формі передавалися з покоління в покоління. Такі правила поведін
ки називають звичаєвим правом. Запис законів франків, зроблений за Хлодвіга,
є однією з найвизначніших пам’яток звичаєвого права у Європі. Він одержав назву
«Салічна правда» (за назвою франкського племені, з якого походив Хлодвіг —
салічні франки) і став першим збірником писаних законів у франків.
Наказавши записати давні закони, Хлодвіг тим самим хотів підкреслити, що
король судив за давніми звичаями свого народу.
Збірник законів «Салічна правда» мав величезне значення, оскільки став
свідченням початку поступового переходу від варварства до цивілізації.
Після смерті Хлодвіга Франкське королівство поділили між чотирма його си
нами, які продовжили завоювання батька. Водночас брати намагалися знищити
один одного й загарбати чужі землі.
Наприкінці VI ст. відбулися важливі зміни в системі землеволодіння франків.
Земельні ділянки, отримані франками після завоювання Ґаллії, стали їхньою
приватною власністю — алодом, який можна було вільно продати або запові
сти. Поява приватної власності на землю свідчила про розпад давніх родових
традицій і формування підвалин нового суспільства.
О Алод — приватне земельне володіння.
У другій половині VII ст. Франкське королівство остаточно занепало. Сучас
ники назвали цю добу «часом лінивих королів». Королі з династії Меровінгів
лишалися при владі, але насправді всі справи вирішували королівські управи
телі — майордоми.
О Майордом — управитель королівськими маєтками, двором.
► Які зміни у житті франків відбулись за часів правління Хлодвіга?
► Що таке «Салічна правда»?
4. Каролінги. Франкська імперія
Наприкінці VII ст. єдиної Франкської держави фак
тично не існувало, до того ж їй загрожували нові заво
йовники — араби. Боротьбу проти них очолив майор
дом Карл Мартелл (715-741). Він розумів, що лише
добре озброєний кіннотник, здатний до далеких походів
і швидкого пересування, міг зупинити арабів, основу
війська яких складала легка кіннота. Але споряджен
ня вершника було дуже дорогим (дорівнювало вартості
18-20 корів), і простий франкський воїн не мав змоги
його купити.
Карл Мартелл
22. 22 Розділ І. Перші середньовічні держави
Король Піпін Короткий, син Мартелла,
спостерігає за постригом
Піпін Короткий екс-короля Хільдеріка III в монахи (гравюра)
Для придбання зброї і коней Карл почав відбирати землі в церкви й передава
ти їх у довічне володіння воїну за умови несення ним військової служби. Селяни,
які жили на цих землях, повинні були утримувати своєю працею нових власників.
Така форма володіння землею дістала назву бенефіцій (від латин, beneficium —
благодіяння). Зі створенням важкої кінноти було започатковане середньовічне
рицарство (від нім. Ritter — вершник, кінний воїн).
О Бенефіцій — ділянка землі, яка передавалась у володіння за несення
служби.
Спираючись на кінне військо, Карл
Мартелл розбив арабів 732 р. в битві
під Пуатьє. Ця битва мала вирішальне
значення для долі європейської христи
янської цивілізації середньовіччя — було
зупинено наступ арабо-мусульманського
світу на Європу.
Наступником Карла Мартелла став
його син Піпін Короткий (741-768),
який спочатку також мав титул майор-
дома.
Усунувши від влади останнього коро
ля з династії Меровінгів, у 751 р. Піпін
Короткий став королем. Щоб підкресли
ти священний характер своєї влади, він
здійснив обряд помазання на царство.
ГВЗ Про обряд помазання на
царство згадувалося в кни
гах Старого Заповіту. Підчас цьо
го обряду вищі священнослужите
лі змазували миром (особливою
священною олією) чоло, руки і
спину правителя. При цьому, як
уважалося, на монарха переходи
ла дарована Богом вища благо
дать, і він перебував під Божим
захистом.
Згодом обряд помазання на цар
ство запозичили у франків інші
європейські володарі.
23. § 1-2. Народження середньовічної Європи 23
Карл Великий
Піпін Короткий передав свою владу сину Карлу, яко
го згодом назвуть Великим. Так була заснована нова ди
настія, що дістала назву Піпінідів, або Каролінгів.
Карла Великого (742-814) вважають не тільки
найвидатнішим представником династії Каролінгів, а
й найвідомішим монархом усього Середньовіччя. Це й
не дивно. Король франків та «імператор Заходу» швидко
об’єднав у межах створеної ним імперії більшу частину
Західної Європи. Він поклав край добі «темних віків», що
панувала по загибелі Західної Римської імперії.
Усе життя він провів у воєнних походах, збільшуючи
територію своєї держави. Успіхам Карла сприяла важка
кіннота, створена Карлом Мартеллом.
Карл Великий уславився не лише своїми завоюваннями. За його часів відбу
лося піднесення культури, котре назвали «Каролінзьким відродженням» за спро
бу відродити античну культуру. Сам Карл мав добру, як на той час, освіту: знав
грецьку і латинську мови, полюбляв читати книжки, а от писати так до кінця
життя й не навчився. Він запрошував до себе і залучав до управління державою
вчених з усієї Європи. Вони створили гурток при дворі імператора під назвою
«Академія» — на кшталт філософської школи грецького філософа Платона, —
де читали, за присутності Карла, твори античних філософів і церковних бого
словів, складали вірші, вільно обмінювалися думками з різних тем, сперечалися.
За допомогою членів «Академії» Карл заснував при центрах єпископств шко
ли, в яких готували освічених людей для
управління державою.
У той час із півночі й північного сходу
державу Карла Великого оточували зем
лі германських племен, передусім саксів;
на півдні була Іспанія, захоплена араба-
ми-мусульманами; на сході жили авари
та слов’яни.
Ставши королем, Карл Великий у
773-774 pp. остаточно знищив Ланґо-
бардське королівство в Італії і при
єднав його землі до своєї держави. Але
в запеклій війні з арабами успіхи були
мінімальними. Лише в 801 р. Карл оста
точно приєднав до своєї держави землі на
південь від Піренеїв до річки Ебро.
Мініатюра з Аахенського Євангелія
24. 24 Розділ І. Перші середньовічні держави
ЮДРИТИ ПОМОРЯНИ
Гамбург
ЛЮТИЧІ
ПОЛЯНИ
Дорестад0 ^
іесбург
ТЮРИНП!
Франкфурт
згемсы
марка Велеград^^Г**-
Ш Ф 2
'ЕТАНЬ^1
Страсбург
5 марі
Зальцбург
д а й КАГАНАТ
,о 796 р )
БАВАРІЯБУРГУНДІЯ
Шалон®
Безансон
КАРИНТІЯ
Женеві Фріульська
+Аквіле?ЛОМБАРДІЯ
Мілані Ві
іин ПавіяХ 774 Іенеція
іелград
Амбрен*
Авіньйон
Арль
БОЛГАРСЬК
ЦАРСТВОБайоні ’авенна
їлона-
о.Корсика
Сарагоса
фессалоніка
ФРАНКСЬКЕ КОРОЛІВСТВО.
ІМПЕРІЯ КАРЛА ВЕЛИКОГО
П І В Н І Ч Н Е
МОРЕ
МЕРСІЯ
— Л ЕССЕКС $
Лондон
ВЕССЕКС
Ч І С К А Й С Ь К А
З А Т О К А
Риіс
Гаета Беневенто "0 / £
(волод. Візантії)
Неаполь
(нішНжЛ) дмальфі^Д0
КОРДОВСЬКИЙ
Голедо
Патри
Палермо " І О Н І Ч Н Е (волод. В'закАО
о.Сииилія М О Р Е
Картагена
С Е Р Е Д З Е М Н Е МОРЕ
О.Сицилія
(Волод. Візашпії)
Держава франків у другій половині V ст. т і м
Території, приєднані до Франкського
королівства за правління хлодвіга (481-511 рр.) С Э
Франкське королівство за правління
королів династії Меровінгів (до 715 р.)
Території, приєднані до Франкського
королівства за правління перших Каролінгів:
Карла Мартелла (715-741 рр.)
і Піпіна Короткого (741-768 рр.)
□
® Традиційні резиденції франкських королів Х 778
---------Кордони франкського королівства на 768 р. 6
^ >. Напрями та роки найважливіших походів
813 військ Карла Великого (768-814 рр.)
Території,завойовані Карлом Великим
---------Кордони Франкської імперії 814 р.
Столиця Імперії Карла Великого
Держава Само (623-658 рр.)
Землі, залежні від франкської Імперії
за Карла Великого
Території, населення яких сплачувало
данину франкам
Район повстання саксів (774-792 рр.)
Місця І роки найважливіших битв
Резиденції архієпископів
Володіння Візантійської Імперії
на початку IX ст.
25. § 1-2. Народження середньовічної Європи 25
Сакси
Найтривалішими і найважчими були
війни проти саксів, що велися протягом
32 років (772-804 рр.). Спочатку Карл
захопив майже всю Саксонію і спробу
вав навернути її жителів у християнство.
У відповідь волелюбні, вірні богам своїх
пращурів сакси повстали. Жорстокість
викликала жорстокість. Сакси вбивали
всіх франків і християнських священи
ків. Карл наказав страчувати саксів. За
переказами, захопивши одне з сакських
селищ, Карл устромив свій меч посеред
майдану й наказав убити всіх чоловіків,
які на зріст були вищими за меч.
На південному сході 788 р. Карл за
хопив Баварське герцогство. Також він
воював проти слов’янських народів, а
згодом уклав із ними союз проти Авар
ського каганату — держави, утвореної
кочовиками-аварами в Паннонії (тепер
територія Угорщини). Війна проти кага
нату тривала протягом п’ятнадцяти ро
ків (788-803 рр.). Воїни Карла Великого
розгромили аварів, й Аварський каганат
зник із карти Європи.
Унаслідок завоювань Карла Великого
під його владою опинилася значна тери
торія, що за розмірами нагадувала коли
шню Західну Римську імперію.
Серед оточення Карла виникла ідея
проголосити його імператором на кшталт
давніх римлян.
Після того як Карл Великий допо
міг Папі Римському повернути владу,
перемігши римську знать, папа Лев III
запросив монарха до Риму. Під час уро
чистого різдвяного молебню 25 грудня
800 р. він, несподівано для присутніх,
увінчав уклінного короля імперською
короною й оголосив його римським імператором. У 812 р. Візантія (Східна
Римська імперія) визнала Карла імператором Заходу.
Коронація Карла Великого
(мініатюра)
Корона Карла Великого
26. 26 Розділ І. Перші середньовічні держави
Держава Карла Великого була поділена на окремі округи — графства. При
значені королем графи збирали податки, здійснювали судочинство, очолювали
місцеве ополчення. Для перевірки їхньої діяльності існували спеціальні королів
ські ревізори, що призначалися з близького оточення Карла.
О Графство — велика адміністративна одиниця, що управлялася графом,
який мав адміністративну, військову і судову владу.
► Коли і як постала імперія Карла Великого?
► Чим вона відрізнялася від Римської імперії?
5. Загибель імперії Карла
Великого. Утворення держав
середньовічної Європи
Карл Великий помер у 814 р. та був
похований в Аахені, де жив останні роки.
Після смерті короля створена ним імпе
рія проіснувала недовго. Причини розпа
ду полягали у самому характері держави,
створеної Карлом Великим. Він силою
об’єднав народи, різні за рівнем розвитку
і культурою, у яких спільною була лише
християнська віра. Господарство мало натуральний ха
рактер: усі необхідні речі та продукти вироблялися не
для продажу, а для власного споживання. Відсутність
торговельних зв’язків зумовлювала ізоляцію окремих
областей держави Карла Великого.
Графи, які управляли землями, хотіли закріпити їх
за собою, щоб передавати в спадщину своїм нащадкам.
Навіть власники дрібних бенефіціїв вважали їх своєю
власністю. Графства і великі чи дрібні землеволодіння
перетворювалися на центри політичного і господарсько
го життя. Оскільки таких володінь було багато, а міцної
системи управління у Франкській імперії не існувало, то
вона почала швидко розпадатися.
За онуків Карла Великого — Лотара, Людвіга Німецького і Карла Лисого —
протистояння загострилося. Два молодші брати — Людвіг і Карл — не хотіли
визнавати імператорського титулу за старшим братом Лотарем, тому розпочали
спільну боротьбу проти нього. Лотар не мав достатніх сил, аби перемогти об’єд
нані війська братів, і був змушений піти на поступки — погодитися на поділ
імперії.
У 843 р. на з’їзді у Вердені онуки імператора уклали угоду про поділ імперії
на три частини. Імператорський титул зберігався за Лотарем, але ніяких осо-
27. § 1-2. Народження середньовічної Європи 27
бливих прав стосовно братів, які стали
самостійними королями, він не мав. Мо
лодший (Карл II Лисий) узяв собі захід
ну частину, середній (Людвіг Німець
кий) — східну. Старший же онук (Лотар)
отримав Італію — найбагатший край
тодішньої Західної Європи. Верденський
поділ імперії онуками Карла Великого
започаткував три майбутні західноєвро
пейські держави — Німеччину, Італію і
Францію.
А т им часом в Україні...
Поч. VII ст. — розпад Антсько
го союзу.
Середина IX ст. - 882 рр. —
правління київських князів
Аскольда і Діра.
КОРДОВСІ
ЕМІРАТ
ГВДл Франкської Імпері між онуками Карпа Великого за Верденсышм договором 843 р
Володіння Лотара Володіння Людвіга Німецького
Володіння Карла Лисого________— — Межі поділулотарввої спадщини 880 р.
З Закрі
Верденський поділ
пимо знання
1. Як складалися взаємини між варварами і римлянами на середину
І тис. н. е.?
Поясніть твердження: «У завершальний період існування Римської ім
перії відбувався процес варваризації Риму і романізації варварів».
Визначте основні наслідки «Великого переселення народів».
Чому суспільний лад у германських племен називають «воєнною де
мократією»?
Як було засноване королівство франків?
Що спонукало Хлодвіга прийняти християнство? Спробуйте припусти
ти, які аргументи «за» і «проти» прийняття християнства він мав.
Чим були зумовлені зміни в житті франків після їх завоювання Ґаллії?
Завдяки чому Карлу Мартеллу вдалося зупинити просування арабів?
Розкажіть про появу «Салічної правди». У чому ви вбачаєте її історич
не значення?
10. Чому в королівстві франків відбулася зміна династії Меровінгів на Ка-
ролінгів?
11. Чим була зумовлена тривала боротьба Карла Великого за підкорення
саксів?
12. Розкрийте причини розпаду Франкської імперії. Як він відбувався? Яки
ми були його наслідки?
28. § З- 4 . Візантійська імперія
1. Народження Візантії
Візантійську імперію історики назива
ють «золотим містком» між стародавньою
історією та новим часом. У «темні століт
тя» раннього Середньовіччя візантійці
зберегли досягнення античної культури
та, поєднавши їх з ідеалами християн
ства, передали сусіднім народам.
„ . . . На місці давньої грецької колонії Ві-
іхонстантинополь (реконструкція)
зантія римський імператор Константин І
Великий 330 р. заснував нову столицю
Римської імперії місто Константинополь.
За назвою «Візантія» історики згодом
і дали назву Східній Римській імперії.
Проте самі візантійці називали себе ро-
меями (римлянами), а свою державу —
ромейською.
Часом появи Східної Римської імперії,
або Візантії, вважають 395 р., коли імпе
ратор Феодосій Великий поділив імперію
Церемонія коронації імператора між своїми синами. Під час варварських
завоювань хитрі константинопольські ім
ператори змогли врятувати свої володіння
й спрямувати варварів на землі Західної Римської
імперії. У той час, коли Західна Європа лежала в
руїнах, Візантійська імперія міцніла й розквітала.
Населення Візантії складали греки, сирійці,
євреї, єгиптяни, вірмени, грузини та інші на
роди. Найбільшими містами були Константи
нополь, Александрія, Антіохія, де мешкало по
200-300 тис. жителів. Столиця імперії — Кон
стантинополь — була розташована на березі
протоки Босфор, де перетиналися найважливіші
торговельні шляхи: морський — із Чорного моря
Василевс (збірний образ) до Середземного та суходільний — із Європи до
Азії. Візантія вела торгівлю з Китаєм, Іраном,
Індією, країнами Західної та Східної Європи.
29. § 3-4. Візантійська імперія 29
За державним устроєм Візантія була монархією. Уся повнота влади належала
василевсу (грецька назва імператора), який був «нижче Бога і наступним після
Бога». Християнська церква підтримувала владу імператора, вважала його за
хисником церкви й вимагала від підданих віддавати йому богорівну шану. Але
важливою особливістю було те, що священною вважалася лише посада імпера
тора, а не його особа. Імператор не успадковував трону, а обирався армією, син
клітом (грецька назва Сенату) і народом.
Водночас влада імператора була абсолютною та необмеженою. Він був по
над законом, розпоряджався життям і майном своїх підданих. Імператор правив
державою за допомогою великої кількості чиновників, а також синкліту, що був
дорадчим органом при імператорі. Він був і главою держави, і вищим законодав
цем, і керівником уряду, і вищим суддею, і головнокомандувачем армії.
► Коли і як виникла Візантійська імперія?
► Яким був державний устрій імперії?
2. Візантія за Юстиніана І Великого
За часів правління Юстиніана І (527-565 рр.) Візантійська імперія досягла
вершини своєї могутності.
Юстиніан мав добру освіту, був працелюбним, рішучим, наполегливим і
талановитим до керівництва. Але в ньому наче співіснували дві особистості.
З одного боку, Юстиніан дозволяв
будь-якій людині висловити власну
думку і ніколи не показував свого
незадоволення зовні, але водночас
він, за свідченнями сучасників, був
хитрим і підступним, уміло прихо
вував свій гнів.
За розумом і підступністю Юс-
тиніану відповідала його дружина
Феодора. Вона мала залізну волю і
в разі скрути завжди підтримувала
свого чоловіка. У 527 р., по смерті
дядька, Юстиніан і Феодора були
проголошені імператором та імпе
ратрицею Візантійської імперії.
За наказом імператора Юстині
ана І в 528-534 рр. було укладено
збірку законів «Звід громадсько
го права», де поєдналися давні
римські правові норми й духовні
Юстиніан на фресці VI ст. в Равенні
30. зо Розділ І. Перші середньовічні держави
Візантійська імперія наприкінці
царювання Юстиніана (527-565 рр.)
* Завоювання Італії лангобардами 568 р.
Воєнні походи аварів
Э Межі розселення слов’ян наприкінці VI ст.
Феодора (мозаїка)
цінності християнства. «Звід...» проголо
шував рівність усіх громадян перед зако
ном. Хоча рабство не скасовувалося, але
заборонялося вбивати рабів, і вони отри
мували змогу звільнитися. Закони Юс
тиніана зрівнювали в правах чоловіка та
жінку, забороняли розлучення, засуджене
християнською церквою. У «Зводі» про
голошувалася ідея необмеженої та абсо
лютної влади імператора: «воля імперато
ра — джерело законів». Було закріплено
право недоторканності приватної власно
сті. «Звід...» став зразком для розробки
законів більшості країн Західної Європи у
ХІІ-ХІУ ст.
Бурхлива діяльність Юстиніана вима
гала значних коштів. Зростання податків,
зловживання й хабарництво імператор
ських чиновників у 532 р. викликали в
31. § 3-4. Візантійська імперія 31
Константинополі повстання, яке одер
жало назву «Ніка» (через гасло повстан
ців «Ніка!» — «Перемога!»). Вісім днів
панували повстанці в місті. Але імпера
тор підкупив вождів повстання, і за допо
могою загонів варварів-найманців приду
шив повстання, убивши близько 35 тис.
людей.
Розправившись із повстанцями, Юсти-
ніан узявся за здійснення головної мети
свого життя — відновлення Римської
імперії в її колишніх кордонах.
У 534 р. візантійська армія на чолі з
видатним полководцем Велизарієм
розгромила вандалів і захопила Північ
ну Африку. Далі армія Велизарія, ово
лодівши островом Сицилія, вдерлася до
Італії. Значну роль відіграла підтримка
візантійців християнською церквою й
населенням Італії. У 536 р. армія Вели
зарія без бою вступила до Риму, а за три
роки візантійці захопили столицю варва
рів — Равенну. Здавалося, що Юстиніан
уже майже досяг заповітної мети, але тут
Візантія зазнала нападу з боку слов’ян і
персів. Імператор відкликав Велизарія і
послав його з армією на захист східних
кордонів. Полководець упорався і з цим
завданням. До завоювання земель на
Заході Юстиніан повернувся лише 552 р.,
і хоча не зміг відновити межі Римської
імперії часів імператора Константина,
проте збільшив територію своєї держави
майже вдвічі.
За часів правління імператора Юсти-
ніана І Візантійська імперія перетвори
лася на центр християнської цивілізації
серед варварського світу.
► Які головні здобутки правління Юстиніана І?
9
3а часів Юстиніана І в
Константинополі було по
будовано храм Святої Софії. Його
зводили 10 тис. людей впродовж
п’яти років (532-537 рр.). Ззовні
храм виглядав звичайно, але все
редині вражав розмірами. Гігант
ське мозаїчне склепіння діаме
тром 31м неначе висіло в повітрі
без будь-якої опори. Це досягало
ся тим, що велика баня трималася
на двох півбанях, кожна з яких, у
свою чергу, спиралася на три малі
півбані. Чотири стовпи, що три
мали склепіння, були приховані,
а чітко виднілися лише вітри-
ла-трикутники між арками. Хрест
на склепінні символізував Божу
опіку й захист імперії. Коли 537 р.
освячувався храм, імператор Юс
тиніан І, зачарований його велич
ною красою, вигукнув: «Хвала
Господу, який надихнув мене
здійснити таку справу! Соломоне,
я тебе перевершив!»
Собор Святої Софії
в Константинополі
(реконструкція)
32. 32 Розділ І. Перші середньовічні держави
а
«Грецький вогонь» — та
ємну зброю Візантійської
імперії — винайшов сирійський
архітектор і хімік Каллікон. Це
була палаюча суміш, яку під тис
ком викидали зі спеціальних
помп або наливали в мушлі й ки
дали з катапульт на ворожі кораб
лі. Склад цієї суміші настільки
ретельно приховувався, що й до
тепер усі її складники не відомі.
Вірогідно, «грецький вогонь» міс
тив смолу, сірку, селітру, нафту.
Наслідки використання «грецько
го вогню» були жахливими. Пала
юча масляна рідина перетворюва
ла все на попіл, її неможливо було
загасити і врятуватися від неї
плавом: суміш горіла на воді.
Упродовж століть володіння цією
зброєю забезпечувало перемоги
візантійцям, особливо на морі.
3. Візантія та араби. Правління
Лева III Ісавра. Іконоборство
У першій половині VII ст. біля кордо
нів Візантії з’явився новий ворог — ара
би (докладніше про них буде розказано
в наступному параграфі). Під прапором
«священної війни в ім’я Аллаха» вони
розпочали стрімке завоювання візан
тійських східних провінцій. Протягом
636-642 рр. Візантія втратила Сирію,
Палестину, Верхню Месопотамію, а ще
через півстоліття — Північну Африку.
Порівняно з добою Юстиніана І терито
рія імперії зменшилася втричі.
Незабаром араби поклали край і пану
ванню флоту Візантії на морях, створив
ши могутній флот і відібравши у візантій
ців острови Крит, Сицилію та території
на узбережжі Балканського півострова.
Починаючи з 672 р., араби кілька разів
намагалися захопити Константинополь,
однак візантійці відбивали їх від мурів
міста, а арабський флот знищили «грець
ким вогнем».
Бій між візантійцями й арабами (арабська мініатюра)
33. § 3-4. Візантійська імперія 33
«Грецький вогонь» (мініатюра)
Лев III Ісавр
У 717 р. араби втретє розпочали штурм
Константинополя величезною суходіль
ною армією і флотом із 1800 кораблів.
Та завдяки рішучим діям візантійського
війська на чолі з імператором Левом I I I
Ісавром (717-741) ворога пощастило зу
пинити й відкинути від міста. Із 1800 ко
раблів в арабів залишилося лише п’ять,
із 200 тис. воїнів урятувалося лише ЗО
тисяч.
Перемога Лева III Ісавра над арабами мала вели
чезне значення. Успішна оборона Константинополя
зупинила просування арабів на землі Візантійської
імперії та врятувала християнську Європу від му
сульманської навали.
Боротьба проти арабів спонукала Лева III Ісав-
ра реорганізувати візантійську армію. Імператор
вирішив створити кінне військо. Однак озброєння
кіннотника коштувало дорого. Тоді візантійці вирі
шили запозичити досвід арабів: вони роздавали зем
лі із селянами, що їх обробляли, воїнам, які за прибуток від цих земель могли
купувати коней та озброєння. Але здійснення цієї ідеї вимагало вільних земель
для розподілу. Великими земельними ділянками володіла церква. Можливість
отримати їх з’явилася в імператора завдяки руху іконоборців, приводом до
якого стали суперечки між прихильниками й супротивниками вшанування ікон,
хрестів і святих мощей. Супротивники вшанування ікон твердили, що покло
ніння іконам є ідолопоклонством, оскільки це поклоніння речам, а не Богу, але
прихильники вшанування ікон були іншої думки: вони вважали, що в іконах та
інших святих предметах присутня Божа сила. Тоді Лев III вирішив скористати
ся із цих суперечок і в 726 р. видав указ про заборону поклоніння іконам, роз
почавши відбирати землі в монастирів. Мирянам пояснювали, що вшановувати
треба Бога, а не його зображення. Ділянки відібраних монастирських земель
надавалися візантійським воїнам-кіннотникам. Населення Візантії розкололо
ся: військова знать підтримувала імператора, а більшість простого народу й ду
ховенства засуджували його. Боротьба між прихильниками та супротивниками
шанування ікон тривала понад століття. Нарешті 843 р. шанувальники ікон пе
ремогли: культ ікон було відновлено, а іконоборців засуджено церквою. У цій
боротьбі загинула велика кількість шедеврів візантійського мистецтва.
О Іконоборці — противники створення і поклоніння образу Бога, святих. Ви
ступали проти вшанування ікон, хрестів та святих мощей.
34. 34 Розділ І. Перші середньовічні держави
О Мощі — муміфіковані частини померлого святого.
Рух іконоборців дав можливість Леву III Ісавру створити візантійську кін
ноту, що перетворилася на окрему суспільну верству на зразок західноєвропей
ських рицарів.
► Завдяки чому Візантії вдалося зупинити навалу арабів?
4. Правління Македонської
династії
Засновником Македонської династії
став імператор Василій І (867-886). Він
народився в селянській родині. Під час
одного з болгарських набігів потрапив у
полон і тривалий час жив серед своїх по
неволювачів. Після повернення до Візан
тії Василій улаштувався конюхом в імпе
раторських стайнях. Завдяки своїй красі,
розуму, силі та іншим здібностям він зробив карколомну кар’єру: із конюха виріс
до співправителя імператора Михаїла III. Імператор швидко став відчувати не
безпеку з боку свого співправителя і наказав його вбити. Проте Василій вия
вився спритнішим: убив Михаїла III і сам став імператором. Щоб не втратити
владу, він установив порядок, за яким престол могли успадкувати лише члени
правлячої династії. Завдяки цьому представники Македонської династії прави
ли Візантією до 1081 року.
Доба правління імператорів Македонської династії стала часом розквіту Ві
зантії. Константинополь перетворився в найбільший на той час торговельний
центр, а візантійські купці підпорядкували собі всю торгівлю між Заходом і
Сходом. Саме завдяки розвитку торгівлі до скарбниці імператора надходили
такі прибутки, яких не мав жоден із королів Західної Європи.
Наприкінці IX ст. Візантія розгорнула активну діяльність із християнізації су
сідніх варварських народів. Посланці константинопольського патріарха відправ
лялися нести світло християнської віри до сербів, болгар іу Великоморавську дер
жаву Проповідники Кирило і Мефодій створили слов’янську абетку й переклали
Біблію слов’янською мовою, що створило умови для поширення християнства се
ред слов’ян. Саме тоді прийняв християнство київський князь Аскольд.
Від другої половини IX ст. Візантія перейшла в наступ і розпочала тривалі
війни за повернення втрачених територій. Найбільших успіхів досяг імператор
Василій II Болгаробійця (976-1025).
Правління Василія II розпочалося за тяжких часів. На землі імперії почалися
набіги болгар. Цар Болгарії Самуїл, скориставшись тривалими візантійськими
заколотами знаті проти імператора, захопив Східну Болгарію і частину Сербії.
Василій І (зображення на монеті)
35. § 3-4. Візантійська імперія 35
Коли заколотники 987 р. почали наступ
на Константинополь, імператор звернув
ся по допомогу до князя Київської Русі
Володимира. Руська дружина допомогла
імператору придушити заколот. Для за
кріплення союзу з могутнім князем візан
тійський імператор погодився видати за
нього свою доньку Анну за умови, що Во
лодимир прийме християнську віру. При
душивши повстання, Василій II розпо
чав тривалу війну проти Болгарії. Лише
1014 р. він домігся вирішальної перемоги
над болгарами й розгромив військо царя
Самуїла. Однак цього імператорові ви
явилося замало. Василій II здійснив акт
небаченої жорстокості, за що одержав
прізвисько Болгаробійця. Він наказав
виколоти очі 15 тис. полоненим, залишивши на кожну сотню поводиря з од
ним оком. Коли цар Самуїл побачив армію сліпих, що прийшла до Болгарії, він
не витримав цього видовища й помер від жаху. Василій II приєднав ослаблене
Болгарське царство до імперії. Одночасно імператор вів успішні війни в Азії та
Закавказзі, планував звільнити від арабів Сицилію, але під час підготовки до
походу помер.
Василій II Болгаробійця зробив Візантійську імперію наймогутнішою держа
вою Європи, але й спричинив її занепад, витрачаючи всі сили імперії на заво
ювання нових земель. Ослаблення Візантії стало однією з причин її поразки в
боротьбі з новими ворогами — турками-сельджуками.
► Чому правління Македонської династії вважається розквітом Візантії?
► За що імператор Василій II отримав своє прізвисько?
А тим часом в Україні...
980-1015р р . — правління великого князя Володимира Великого.
988 р. — хрещення Русі.
996 р. — завершення будівництва Десятинної церкви.
1019-1054 рр. — правління Ярослава Мудрого.
