Докія Гуменна належала до плеяди українців, які жили і творили в далекому зарубіжжі, тому вона не оминула й теми життя української еміграції, розкиданої по всіх світах. Пропонуємо вашій увазі презентацію «Доля уславила мене», що представлена на сайті бібліотеки на платформі онлайн-проєкту «Музей книги»: https://chl.kiev.ua/default.aspx?id=10486

1. «Доля уславила мене»
(видання з фонду рідкісних та цінних видань НБУ для дітей)
(120 років від дня народження прозаїка українського
зарубіжжя Докії Гуменної)

2. Майбутня письменниця Докія Гуменна народилася 23 березня 1904 року в квітучій
місцині України, у містечку Жашкові на Київщині, у родині потомствених рільників.
На відміну від дружини, батько Докії,
Кузьма Гарасимович, не пірнув із
головою у буденність тяжких трудів
гречкосія. Отримавши у спадок 120
десятин землі, він більше тягнувся до
мистецтва: любив пісні, музику, добре
грав на сопілці та скрипці, які сам
виготовляв, був закоханий у книжки.
Освіти як такої не мав, тому зробив усе
можливе, щоб вивчити дітей.
Докійка навчилася читати в п’ять років.
Довгими зимовими вечорами
перечитувала все, що потрапляло під
руку.
Життєвий шлях

3. У 1922 році Докія Гуменна вступила на
літературно-лінгвістичний факультет
Київського інституту народної освіти.
Починає друкувати в журналах свої
перші невеликі оповідання, входить до
Спілки селянських письменників «Плуг».
Навчання
Після закінчення початкової школи Докія навчалася у Звенигородській гімназії.
Потім була педагогічна школа в Ставищах, де дівчина познайомилася із поетом
Дмитром Загулом, який, відчувши літературний талант учениці, заохотив її до писання.
Київський інститут народної освіти

4. Результатом детального вивчення життя Кубані став цикл
нарисів «Листи із Степової України» (Плуг. 1928—1929) та
«Ех, Кубань, ти Кубань, хлібородная» (Червоний шлях. 1929),
де авторка щиро і реалістично описала всю неприглядність
життя села у новостворених комунах.
Ці нариси стали злетом і трагедією письменниці на першому,
довоєнному, етапі творчості. Докію Гуменну охрестили
«куркульською письменницею», «куркульською агенткою
в літературі», «класовим ворогом», «наклепницею на
радянський лад».
Творчість
У 1928 pоці, напередодні колективізації, журналістам було доручено показати
читачам переваги колективного господарювання на прикладі вже діючих комун.
Редакція журналу «Плуг» відрядила у південні райони України свого спеціального
кореспондента Докію Гуменну. Заручившись правом писати «повно й правдиво, як
чула й бачила», вона вирушила на Дніпропетровщину, Запоріжжя, а потім і на
Кубань, де на той час переважало українське населення.

5. Німецько-радянська війна застала Докію Гуменну в
Києві. Вона зблизилася з Оленою Телігою, друкувалася в
журналах «Літаври», «Нові дні», «Засів».
Навесні 1943 року Д. Гуменна виїжджає спочатку до
Львова, потім потрапляє в табір для «переміщених осіб»
у Зальцбурзі. Деякий час проживала в Словаччині,
Австрії та інших країнах Європи, а в 1950 році переїхала
у США. З собою в дорогу Докія Гуменна взяла усі свої
рукописи.
Не прийнята до новоствореної Спілки письменників України, фактично позбавлена
можливості друкуватися, рятуючись від репресій, Докія Гуменна деякий час жила
в Туркменістані. У 1933 році письменниця повертається в Україну, до Києва.
Позбавлена можливості друкуватися, працює діловодом, секретарем,
стенографісткою. У цей же час письменниця зацікавилася археологією, у 1938 році
брала участь у розкопках трипільського поселення в селі Халеп’я на Київщині.

6. Під час переїздів Докія Гуменна продовжує роботу над
розпочатим у Києві головним твором свого життя –
романом-тетралогією «Діти Чумацького Шляху» (1948–
1951 рр., Мюнхен – Нью-Йорк).
Чотири романи тетралогії з досить символічними
назвами: «У запашних полях», «Брами майбутнього»,
«Розп'яте село» та «Ніч» – це чотири мозаїчні картини, що
відображають соціальну еволюцію української нації від
кінця ХIХ ст. до 30-х років XX ст. Помітним явищем у
діаспорі стали епічна хроніка «Хрещатий яр» (1956) та
історіософічний роман «Золотий плуг» (1968).

7. Поряд із літературною діяльністю письменниця вела
активне громадське життя. Без її участі не
відбувалася жодна культурно-освітня подія у Нью-
Йорку: її можна було зустріти в різних українських
організаціях, вона брала активну участь у діяльності
Української православної церкви, стала одним із
засновників Об’єднання українських письменників в
екзилі «Слово».
Померла Докія Гуменна 4 квітня 1996 року у Нью-Йорку, залишивши у спадок
понад 30 томів своїх творів. Похована на українському православному
цвинтарі в Саут-Баунд-Бруці (Нью-Джерсі).
Єдиний закон, котрим Докія Кузьмівна керувалася у житті – це правда життя і
любов до свого народу.

8. Література з фонду рідкісних та цінних видань НБУ
для дітей
Гуменна Д. Залізний звірок : оповідання / Д. Гуменна ;
іл. В. Невського // Червоні квіти. — 1928. — № 1. — С. 7-9.

9. Використані джерела та вебресурси
Андрусів С. Докія Гуменна / С. Андрусів // Українки в історії. — Київ, 2004. — С. 190-195.
Гуменна Докія Кузьмівна [Електронний ресурс] // УкрЛіб : [вебсайт]. — Електрон. дані. — Режим
доступу: https://www.ukrlib.com.ua/bio/printit.php?tid=14203 (дата звернення: 15.03.2024). — Назва з
екрана.
Докія Гуменна [Електронний ресурс] : її творчий подвиг // Рівне - Ракурс : [вебсайт]. — Електрон.
дані. — Режим доступу: https://mail.rakurs.rovno.ua/info-21474.html (дата звернення: 15.03.2024). —
Назва з екрана.
Пепа В. До честі – увічнити в Києві ім’я Докії Гуменної [Електронний ресурс] / В. Пепа // Укрінформ :
[вебсайт]. — Електрон. дані. — Режим доступу: https://www.ukrinform.ua/rubric-other_news/2205038-
do-cesti-uvicniti-v-kievi-ima-dokii-gumennoi.html (дата звернення: 15.03.2024). — Назва з екрана.
1904 – народилася Докія Гуменна, письменниця [Електронний ресурс] // Український інститут
української пам’яті. — 2007. — № 2 (46). — С. 74-80. — Режим доступу: https://uinp.gov.ua/istorychnyy-
kalendar/berezen/23/1904-narodylasya-dokiya-gumenna-pysmennycya (дата звернення: 15.03.2024).
Червінський В. Докія Гуменна / В. Червінський // Видатні постатті в історії України. — Київ, 2011. — С.
113-116.

10. Укладач Н.І. Турчин
Редактор В. В. Зеленська
Національна бібліотека України для дітей
http: chl.kiev.ua
Київ, вул. Януша Корчака, 60