Урок-мандрівка за повістю А. Чайковського «За сестрою». Краса художнього слова

1. Урок-мандрівка
за повістю А. Чайковського
«За сестрою». Краса художнього слова

2. Андрій Якович Чайковський
(1857–1935)

3. 12
4
5
6
3

4. 1. Село Спасівка → 2. український
придніпровський степ → 3. Свиридова могила →
→ 4. Дике поле перед Східним Кримом →
→ 5. татарське селище Коджамбак →
→ 6. Бахчисарай

5. Зупинка перша. Село Спасівка
Хата в селі Спасівка

6. Зупинка перша. Село Спасівка
«На правому березі ріки Самари, якихось десять миль
від Дніпра, лежало українське село Спасівка.
…Спасівка не відрізнялася своєю долею від інших
сестриць. Так само була схожа своїм зверхнім виглядом
на інші села: такі самі хати з дерева та глини, вкриті
соломою або очеретом. Хати стояли рядком
віконницями на південь, оточені городами та садками.
Посередині села — велика площа-майдан, на якій
стояла невеличка дерев’яна церква, а побіч неї —
вбоге попівство».

7. Зупинка перша. Село Спасівка

8. Зупинка перша. Село Спасівка
«Не було тут видно зверху ніякої заможності. Кожен
клав таку хатку, щоб легше перед стужею та спекою
захиститися, а більш нічого. Ніхто і не думав
витрачатися на будову гарних домів з хоромами,
бо ніхто не знав, що завтра станеться, чи його
праця відразу не спопеліє».

9. Зупинка перша. Село Спасівка
«То були страшні часи татарських набігів на Україну».

10. Вид опису — пейзаж, що відповідає
історичним
реаліям.
І. Левітан. «Осінній пейзаж. Село»

11. Художні засоби
Їх небагато, але вони місткі, допомагають
читачеві яскравіше уявити обстановку.
Епітети: страшні часи, старе село.
Зменшено-пестливі слова: гайок, церковця,
сестриці.
Порівняння: начеб у якій фортеці та ін.

12. Зупинка друга.
Український придніпровський степ

13. Зупинка друга.
Український придніпровський степ
«Що це за степ, про який у піснях співають? Уявіть себе
малим, дуже малим чоловіком, отак на палець завбільшки.
Уявіть собі, що вас, того маленького чоловіка, поставили на
широкій рівній оболоні, на якій зрідка стоять порослі травою
старі мурашники. Оболонь вкрита травою, що вам сягає
до пояса. Між травою квіти аж хапають за очі своїми
кольорами. А гляньте довкола себе… Ніде краю не видно.
Обрій неба, наче вижолоблена півкуля, кругом вас далеко
спочиває на землі. Ніде ні лісу, ні гори, лише мурашники
видно. А поїдете десять миль в який-небудь бік — те саме
й те саме… Ні краю, ні берега».

14. Вид опису — поетичний, задушевний пейзаж.

15. Художні засоби
риторичні звертання
риторичні окличні речення
порівняння
повтори
епітети

16. Зупинка третя. Свиридова могила
С. Васильківский. «Козак в степу» (1905)

17. Зупинка третя. Свиридова могила
«Ось над одною з менших річок, які вливаються
в Самару, стоїть висока могила. Її прозвали
Свиридовою. Ніхто не знав, чому вона так
зветься, і ніхто не наполягав на тому, щоб
її назвати інакше. Але всі старші козаки знали,
де стоїть Свиридова могила, і кожний до неї
потрапить, хоч би й вночі».

18. Зупинка третя. Свиридова могила
Вид опису — пейзаж, від якого
віє сивою давниною.
Легенди розповідають, що
козаки, ховаючи свого бойового
товариша, який поліг смертю
хоробрих, насипали шапками
високі кургани. Більшість із них
вдячні нащадки оберігають і досі.
Курган козацької слави
біля с. Пиляви

19. Зупинка четверта.
Дике поле перед Східним Кримом

20. Зупинка четверта.
Дике поле перед Східним Кримом
«Хлопець за ці два дні освоївся зі степом… Їдучи так,
натрапив Павлусь на балку. В балці, в найвужчім
її заглибленні, росли кущі, а з-поміж них витікала вода
з джерела. Тут був гарний холодок, що аж манив на
себе. …Вже перед вечором доїхав до якоїсь ріки. Вода
пливла між досить стрімкими берегами. Та лиш
з’явився над берегом, його обсіла хмара комарів, що аж
в очі лізли. …Він узяв коня за поводи, йшов понад берег
і пильно розглядався».

21. Зупинка четверта.
Дике поле перед Східним Кримом
«Тут помітив два, що стояли під берегом на
сажень висоти, камені, що стояли рядом, лишаючи
між собою невеличку прогалину. Недалечко від тих
каменів було місце, де можна коня попасти. Перед
тою прогалиною, що між каменями, ріс високий кущ
верболозу. Павлусь аж усміхнувся, побачивши таке
гарне місце».

22. Зупинка п’ята. Татарське селище Коджамбак

23. Зупинка п’ята. Татарське селище Коджамбак
«Тепер починалася Татарщина. Зараз за Перекопом
побачив перші татарські улуси. Які ж вони були не
схожі на українські села! Чужина аж била у вічі.
Павлусеві тепер стало страшно. Поки ще був степ,
йому здавалося, що він дома. Тепер ні сліду по
Україні. …Нарешті зупинилися у селі Коджамбаку, де
була їхня оселя. Сулейман-ефенді, той старий із
сивою бородою, що купив Павлуся, був дуже
багатим татарським купцем».

24. Зупинка п’ята. Татарське селище Коджамбак
«Він вів широку торгівлю між Царгородом та всіма
приморськими містами й Україною. Свої головні склади
мав саме в Коджамбаку. Тому його оселя мала вигляд
малого містечка. Стояли тут рядком кам’яні будинки,
звичайні і двоповерхові, були шопи для возів й коней,
склади з крамом, а при однім боці стояв великий
двоповерховий дім, де мешкав Сулейман. Той дім
примикав до великого городу. Усі ті будівлі разом були
оточені густим частоколом з двома ворітьми
навпроти».

25. Зупинка шоста. Бахчисарай

26. Зупинка шоста. Бахчисарай
«Девлет-гірей мешкав у столиці кримського хана,
в Бахчисараї. …Коли наблизився до Бахчисарая,
побачив щось таке, про що досі не доводилось і чути.
Здалеку від сходу ясніло щось високе з білими
плямами на вершку. …Павлусь зроду гір не бачив,
йому стало страшно».

27. Зупинка шоста. Бахчисарай
«…Перед ними лежало місто — столиця татарського
хана. Дворище Девлет-гірея лежало по тім боці міста.
І випало їхати довгими вузькими вуличками. Домівки
великі, оточені високим муром, вкриті червоною або
зеленою черепицею. Поміж дворищами густі садки,
з яких поспадало листя. По дорозі стрічали піших
і кінних татар. Вони кланялися муллі і сходили
з дороги».