7. Зима така тринадцята, з колючими морозами,
Та ти на це, мій Ангеле, сьогодні не зважай, -
Бо десь за перелазами, бо десь за перелогами
В свою щорічну подорож рушає Миколай.
Як солодко чекається гостинців під подушкою,
Але у час святковості назавжди ти затям, -
Щоб не прийшов поганий той Антипко із
тітушками, -
Потрібно бути чемними і чесними всім нам.
І байдуже, що тато твій з колючою щетиною,
Що пахне незвичайно так він димом барикад, -
Бо стоїмо ми з хлопцями, що стали
побратимами,
І знаємо - не ступимо ні кроку вже назад!
Цілую твоє фото я губами перестиглими,
Всміхаєшся до мене ти у вранішнійімлі, -
Ще свого Миколая ми разом зустріти втигнемо
На кращій, на оновленійі звільненійземлі!
Тато Олег, 14.12.2013, Київ, Майдан
(Олег Вітвіцький. м. Тернопіль)
Сину на Миколая. Лист
19. «Беркут», і військові ВВ отримали
наказ стріляти гумовими кулями.
Цілились в очі. Багато
травмованих. Також «пустили»
сльозогінний газ, кидали світло-
шумові гранати. А невдовзі…. в хід
пішли бойові патрони.
… а невдовзі і
бойовими
20. 22 січня 2014 року:
перші загиблі:
Михайло Жизневський і
Сергій Нагонян.
Україна оплакує героїв.
В нашій школі 0 8:30
розпочались виховні години
до Дня Соборності України.
А в в 9.30 почалися розтріли
на Майдані.
21.
22. Розповідь очевидця
«Йду зранку на роботу. Зупиняє мене одна бабуся, така, як кажуть «кульбабка».
- Подскажите мне пожалуйста, где находится Михайловский Собор.
- Так, звичайно.
- Я из Чернигова приехала. Мне нужно к раненым. Я им фрукточков привезла»
23. Майже євангельська історія:
Куди класти?
Після початку нового етапу протистояння Громадський сектор
розгорнув рятувальне містечко на Михайлівському: шпиталь,
пункт поселення, інформаційний центр, кухню. Останню дуже
швидко буквально забили харчами. Несли домашню їжу,
продукти з супермаркетів, привозили страви з шикарних
ресторанів. Але найціннішу жертву принесла старенька бабця.
"Куди класти?"- запитала старенька простягаючи два плавлених
сирка та банку шпротів. Сказати їй: "не треба" не посмів ніхто.
29. Хочу рассказать о ночи 19 февраля, когда происходила зачистка Майдана.
Тогда была самая напряженная ночь. Пресловутых сотен самообороны не было, свободовской
гвардии не было, люди которые держали оборону были плохо организованны и истощенны, щиты
держали до изнеможения подпирая головой.
Беркут постоянно атаковал. Периметр держало человек 300-400 остальные – сочувствующие. Людей
под утро становилось все меньше и меньше, Крещатик опустел, и те, кто остались либо бегали, либо
еле передвигались, перетаскивая к передовой все, что горит.
Около пяти часов утра положение стало отчаянным, передовую потеснили опять. Баррикады на
Прорезной и в Пассаже осталась совсем без охраны, несколько раз прибегали ребята с
предупреждением о движущемся беркуте и титушках со стороны Бессарабки. Было тревожно. Было
страшно. Все понимали, что удержать Крещатик шанса нет никакого.
После восьми люди стали расходиться активнее, прибывающих почти не было. По Крешатику со
стороны Бессарабки бежала большая группа вооруженных щитами и битами людей до ста человек.
Это был конец. Ребята взялись за камни и кинулись поджигать коктели. Группа быстро приближалась.
Когда стали видны их лица, закрались сомнения, сменившиеся пониманием – Наши. Такие лица могут
быть только у Наших.
Мужики сорока - пятидесяти лет подбежали, выстроились в колону по четверо и первый ряд, грохнув
щитами, упал на колени. То, что мы услышали вырвало сознание.
– Брати! пробачте що так довго їхали.
Плакали все. Все. Это была Львовская сотня.
Через час был Тернополь.
(с)Сергій Супрун
30.
31. Лучник з крилами янгола
20 лютого Орест Каракевич з Дрогобича зустрів свій 22 день народження не в
затишній кав’ярні з друзями, а з побратимами на Інститутський. Було багато
крові, криків про допомогу, снайпери стріляли на ураження, цілилися в очі…
Орест разом з іншими Янголами Інститутської кинувся на передову – забирав
поранених та виносив вбитих. Не мав ні бронежилета, ні навіть щита. Вижив. Це
був не просто протест. Це була війна, про яку ніхто не попереджав. Це історія
Ореста – безстрашного лучника Майдану.
http://galinfo.com.ua/news/160224.html
33. Андрій Юркевич. Витягнув на собі багатьох поранених. Бог тоді, на Майдані, зберіг йому
самому життя.
Тернополянин з "Айдару", позивний "Грізлі", який декілька місяців на Сході захищав
Україну, загинув увечері 5 вересня, 2014 року неподалік села Весела Гора на Луганщині.
38. На подвір’ї Прикарпатського національного університету імені
Василя Стефаника, в якому навчався герой «Небесної сотні»
Роман Гурик, відкрили меморіальну стелу, присвячену пам`яті
героя.
40. Орден Героїв Небесної Сотні
Львівянин Тарас Возняк та Константин Ковалишин створили орден Героїв Небесної
Сотні.
Екскіз нагороди було визнано найкращим із 17 конкурсних проектів, які подали 16
учасників – художники з різних областей України.
41. 18-20 лютого 2014-го...
Ці дні назавжди увійшли в історію. Дні і ночі, які ніколи не забудемо...
Тоді на барикадах Майдану міг загинути кожен з нас, але життя дало нам другий
шанс. Здається, що все це було вчора, але пройшов вже цілий рік часу. Тоді для
перемоги Майдану багатьом довелося віддати найдорожче - Герої Небесної
Сотні віддали свої безцінні життя, щоб ми залишилися жити.
Небесна Сотня в моїй душі - назавжди. Вони полягли за правду, честь, гідність,
незалежність моєї країни. Вони віддали життя, щоб ми залишилися жити.
Дивлячись на цих хлопців та чоловіків, які раз за разом йшли вперед,
споглядаючи, як там, куди вони йдуть, розстрілюють таку ж групу, сколихнувся
світ.
Ніколи не забудемо!
Герої не вмирають! Вони лише відходять на ротацію на Небеса, звідки
споглядають за нами, а на їх місце приходять інші. Щоб продовжувати боротьбу.
Щоб виконати свою місію і повернутися до свого Творця.
Тоді на барикадах міг загинути кожен з нас, але життя дало нам другий шанс.
(с)Юрій Андрєєв
