кваліфікаційна робота на атестацію методична стор

1. 3
ВСТУП
На початку ХХІ століття головним стратегічним завданням всієї світової
спільноти є забезпечення стабільного та ефективного існування сучасної
цивілізації на засадах цілісності природного оточення, економічної
життєздатності та соціальної справедливості для нинішніх і майбутніх
поколінь.
Суспільству сьогодніпотрібні виховані, грамотні та культурні в
екологічному відношенні люди. Усвідомлюючи, що людство не може не
втручатися в природу, маємо відшукувати нові шляхи, технології виробництва,
за яких припиниться необдуманийта безвідповідальний тиск на навколишнє
середовище, будуть враховуватись вимогиекологічних законів.
В умовах сьогодення гостропосталиперед людством екологічні
проблеми:забруднення ґрунтів, повітря, водойм токсичнимивідходами,
вимирання десятків видів рослинта тварин, озоновідіри, збереження
генофондута ін. Головноюпричиною усіх негараздів природибула і є людина.
Не усвідомлюючи свого місця у навколишньому природномусередовищі, вона
шкодить насамперед собіта своїм нащадкам[6;16].
Ось чому зараз перед учителями та вихователями стоїть завдання
екологічної освіти і виховання молоді, а починати слід з найменших школярів,
враховуючиїхні морально-психологічніособливості. Діти цього віку
сприймають на віру все сказане вчителем, його думка є для них більш вагомою,
ніж думки друзів-однолітків, інших дорослих. Вонибільш емоційні, ближче до
серця сприймають негаразди інших, сильніше співпереживають.

2. 4
РОЗДІЛ 1
РОЗВИТОК ЕКОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ УЧНІВ НА УРОКАХ
СЛОВЕСНОСТІ
Будувати повноцінний сучаснийурок українськоїмови - означає
насамперед орієнтуватися на сучасного учня, враховуючийого інтелектуальний
рівень, духовні потреби. У формуванніекологічної свідомостівідповідальна
роль належить школі, яка є однією з перших ланок становлення людини –
громадянина. Основнірисихарактеру особистостіформуються у ранньому
дитинстві, і спілкування з природою має у вихованні дитини першорядне
значення. Для успішного екологічного виховання школяра необхідно
вичленити екологічний потенціал кожного навчального предмета, але більше
уваги приділяти предметам гуманітарного циклу. Основнуроль при цьому слід
відвести урокам мови, під час вивчення яких необхідно закласти наукову
основуприродоохоронноїдіяльностідітей [18].
Успішне виконання відповідальних і складних завдань, поставлених при
вивченні художніх текстів, можливе лише тоді, коли вчитель зважає на
емоційно-естетичну природумистецтва слова, широко використовує у своїй
практиці виразнечитання, методи та прийоми, що сприяють розвитку
відтворюючої і творчоїуяви, емоційної сфериі самостійної розумової
діяльності учнів.
Отже, метою переходу системи освіти України до моделі сталого розвитку
є забезпечення високої якості життя шляхом збалансованогосоціально-
економічного таекологічного розвитку, забезпечення можливостівідтворення
навколишнього середовища, раціональноговикористання природно-ресурсного
потенціалу країни, забезпечення здоров'я людини, її екологічної та соціальної
захищеності, інтеграції до європейської спільноти. Освіта для сталого
розвитку виступає одним із найпотужніших стабілізуючих чинників соціально-
економічноготаекологічного розвиткуУкраїни [7;14].

3. 5
Закон України«Про освіту», Національна доктринарозвиткуосвіти разом із
Концепцією загальної середньоїосвітивизначають нову парадигму освіти.
Методологічну основудослідження склали праці з проблем екологічного
виховання та формування екологічної культури школярів класики педагогічної
думки (В.О. Сухомлинський, К.Д. Ушинський та ін.),сучасні вчені-педагоги
(В.П. Горощенко, Н.С. Жестова, Л.І. Іщенко, А.І. Кузьмінський, Н.Є. Мойсеюк,
М.М. Фіцула, В.В. Ягупов та ін.), методисти(Н.П. Байбара, О.А. Біда, О.М.
Варакута, О.Л. Іванова, С.К. Іващенко, Н.С. Коваль, І.М. Коренева, О.З.
Плахотип, Г.П. Пустовіт, О.Н. Химинець та ін.) та вчителі-практики (Г.М.
Бондаренко, О.А. Гавриленко, Ю.І. Рева, Л.К. Різник, Л.М. Руденко, А.О.
Степанюк, О.І. Ткаченко, Н.В. Хлонь, З.А. Шевців та ін.).
У процесінавчальної діяльності головне – «розпочатиформування
цілісного уявлення про природнеі соціальне середовище, вироблятиправильну
поведінку в колективі і природі» [2;92].
Основнимитеоретичнимипоняттямиу роботіє: особистісно-орієнтоване
навчання, емоційне здоров’я,психологічнийсупровід. В її основупокладено
цілісну систему взаємозалежних стратегічних цілей, які витікають із потреби
забезпечення розвиткуукраїнської держави та суспільства як сьогодні, так і в
довготривалійперспективі.
В організацію навчального процесушколи покладено: компетентнісний
підхід та еколого-гуманістичнийпідхід.
Принципи, які вважаю суттєвими: педагогіка співробітництва, художня
педагогіка, природовідповідність. А також у своїйроботівраховую принцип
соціокультурної відкритостіосвіти, а саме: демократичнийхарактер освіти,
повага до норм та традицій різних культур, відкритість змінюючому світу.
- принцип самооцінки кожного віку, який дозволяє спиратись на
досягнення учня;
- принцип індивідуалізації навчання, який дозволяє виявитимаксимальний
прояв творчихздібностейкожного учня;

4. 6
- принцип гуманізму – затвердження норм поваги та доброзичливого
ставлення до кожного учня, виключення насилля над його особистістю.
Серед головнихзавдань навчальної та виховної роботиє:
- засвоєння учнямизнань про історію виникнення та сутність концепції
сталого розвитку, підвищення обізнаності молодіщодо розуміння
значення сталостіяк основи збереження довкілля та умов життя людини;
- розвитоку дітей ціннісних орієнтацій, що відповідають потребам сталого
розвиткуяк особистісно важливих і доцільних, пов’язанихіз власними
переконаннями та відповідальним відношенням до своїхдій;
- практична реалізація моделей сталого розвитку, формування відповідних
норм поведінки та стилів життя, активної громадської позиції щодо
реалізації ідеї сталості у повсякденномудосвідідитини.
Більша конкретизація поставлених завдань потребує розглядуекологічного
компоненту сталого розвитку (Додаток 1).
Екологічна компонента передбачає вирішення таких завдань:
- засвоєння учнямизнань щодо стану довкілля, органічної єдностілюдини
та природи, заходів зі збереження цілісності природнихекосистем,
способів виходуз екологічної кризи;
- формування екологічного світогляду та екокультури на засадах розкриття
змісту та впровадження норм і принципів екологічної етики та етики
відповідальності;
- виховання патріотичних почуттів, любові до рідного краю як складових
екологічної освіти для сталого розвитку;
- засвоєння основнихзнань та умінь щодо здоровогоспособужиття,
гармонізації стосунків між людиною та природним середовищем;
- прилучення до екологічного руху, розвитокекологічнихорганізацій на
рівні шкільних та позашкільних закладів освіти Дніпропетровського
регіону [18].

5. 7
1.1 КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД
Компетентнісний підхід - це метод моделювання цілей і результатів
освіти, відображення результату освіти в цілісному вигляді як системиознак
готовностівипускника до здійснення тієї чи іншої діяльності (Ж. Делор, Дж.
Равен, В. Хутмахер, В. І. Байденко, В. А. Болотов, А. А. Деркач, І. А. Зимня, А.
М. Мітяєва, А. А. Пінський, Г. К. Селевко, В. В. Сєріков, А. П. Тряпіцина, А.В.
Хуторськийта ін.)
Компетенція (лат. competentia - приналежність поправу) розуміється як
сукупність взаємопов'язанихякостейособистості(знань, умінь, навичок,
способів діяльності), що задаються відносно певного кола предметів і процесів,
і необхідних для якісної продуктивної діяльностіпо відношенню до них, а
компетентність - володіння людиною відповідною компетенцією, що включає
його особистісне ставлення до неї і предмету діяльності, а також досвід
успішного здійснення діяльності з реалізації визначеної компетенції [12].
У сучасній психолого-педагогічній літературі під компетентністю
розуміють здібності(потенціал) особистостіздійснювати складні
культуровідповідні дії. Компетенції для учня - образ його майбутнього,
орієнтир для освоєння. Компетенція не зводитьсятільки до знань або тільки до
умінь, вона є сфероювідносин, що існують між знанням і дією в практиці, має
креативну (творчу)спрямованість. Компетентність передбачає наявність
мінімального досвіду її застосування, якамає чотирискладника:
1) вчити вчитися і користуватися знаннями, поглиблено працювати у своїй
вузькій області при досить широкихзагальних знаннях;
2) вчитися робитисправу, не тільки користуючись стандартниминавичками,
навчитися справлятися з різними ситуаціями і працювати в команді;
3) вчитися жити разом, розвиваючиі розуміючиінших людей, виконуючи
спільні проекти і навчаючись залагоджуватиконфлікти;
4) вчитися розвиватисвої особистісніякості; освіта не повинна ігнорувати
жодного аспекту людського потенціалу.

6. 8
Поставлені цілі набувають характер ключових компетенцій, які
дозволяють людиніпродовжуватиосвіту щоразу, коли в цьомувиникає
необхідність, при зіткненні з проблемами, що з'являються в особистомута
професійному житті [11;42].
Знання - основакомпетенцій. Компетентнісний підхід спрямованийна
збереження культурно-історичних та етно-соціальних цінностей освіти [12].
При цьому мова не повинна йти про швидкий і тотальний перехід української
школи на компетентнісний підхід. Дж. Равен, автор книги «Компетентність у
сучасномусуспільстві», на основіпроведених досліджень виділяє якості,
необхідні людині у професійній діяльності:
1) здатність працювати самостійно;
2) здатність брати на себе відповідальність за власною ініціативою;
3) здатність проявлятиініціативу, не питаючи інших, чи варто це робити;
4) готовність помічати проблемита шукати шляхи їх вирішення;
5) вміння аналізувати нові ситуації і застосовувативже наявні знання для
такого аналізу;
6) здатність освоюватибудь-які знання з власної ініціативи (тобто з огляду на
свій досвід і зворотнийзв'язокз навколишніми);
7) вміння приймати рішення на основіздоровихсуджень - тобто не маючи в
своємурозпорядженніусім необхідним матеріалом і не маючи можливості
обробитиінформацію математично [19;253].
Отже, освітня компетенція - це сукупність смисловихорієнтацій, знань,
умінь, навичок і досвідудіяльності учня по відношенню до певного кола
об'єктів реальної дійсності, необхідних для здійснення особистісно і соціально-
значимої продуктивноїдіяльності.
Впровадження в навчально-виховнийпроцес компетентнісний підхід
отримую:

7. 9
- Забезпечення успішної соціалізації особистостіна основіформування
ключових компетенцій – готовність школяра використовуватинабутті
знання у реальному житті, використовуючинабуті уміння та способи
діяльності.
- Розширення можливих індивідуальних освітніх траєкторій та розвиток
творчогопотенціалу особистості.
- Удосконалення технологій системно-діяльнісного, компетентно-
орієнтованого підходів в освіті.
- Розвитокпроектної навчально-пошукової діяльностіяк комплексної
моделі компетентної освіти.
Стадіїформування ключових освітніх компетентностей школярів:
1 стадія – навчально-пізнавальні, інформаційні, комунікаційні компетенції
(педагогічні прийоми: осмисленечитання, обробкаінформації, роботаз
джерелами інформації, дискусії);
2 стадія – загальнокультурна, соціально-громадянськакомпетенції (шкільний
екологічний моніторинг та його соціальна значимість, моделювання соціально-
екологічних ситуацій, імітаційні та рольовіігри, дебати, направлення на
осмислення та пошук соціально-екологічних проблем);
3 стадія – компетенція особистісногорозвиткута росту, екологічна
компетенція (тестування, опитувальники для оцінки особистісногорозвитку,
пошукова та загально-значимадіяльність по виявленню та пошуку рішення
соціально-економічних проблем, система оціночної діяльності(портфоліо «Мій
особистийщоденник», паспортздоров’я).
Для того, щоб оцінити рівень сформованостіключових компетенцій
школярів, виділено наступні критерії їх оцінювання.

8. 10
Таблиця
Основноюметоює:
- створення методологічноїоснови формування саморозвиткуособистості
на основівпевненого користування базовимиметодамипізнавальної
діяльності;
- формування інтересу до самостійної навчально-пізнавальної діяльності;
- виховання впевненості у своїхсилах на основізакріплення провідних
навчальних навичок;
- підвищення ефективності роботипедагогічного колективу по
формуванню базовихзагальних умінь і навичокна основікоординації
діяльності вчителів однієї паралелі;
- підвищення відповідності за результатами навчально-пізнавальної
діяльності.
• ощадливе ставлення до культуро-історичних та природного
наслідуванню, активність в освоєнні наукової картини світу.загальнокультурна
• аналіз, синтез, систематизація, складання висновків, уміння
ставити запитання, знаходити причини явищ, зазначати своє
розуміння питання на основі надпредметного інформаційно-
діяльнісного змісту освіти в умовах сталого розвитку.
навчально-пізнавальна
• вміння проводити екологічний моніторинг, мати навички
вивчення та сприяння рішенню екологічних проблем свого міста,
вміти приймати рішення та бути відповідальним за їх результат.
соціально-громадянська
• саморегуляція, сасопідтримка, здоровий спосіб життя, здібності
до самопізнання, самоаналіз, самооцінка, уміння визначати своє
місце та роль в умовах соціально-значимої діяльності по
виявленню та сприянню вирішенню екологічних пробем
особистіснийрозвиток
•робота з джерелами інформації екологічного
характеру, уміння знаходити, преобразовувати та
передавати інформацію,використовувати сучасну
телекомунікаційну техніку при підготовцідо дискусій
та дебат.
інформаційна
•уміння слухати та чути, вміти відстоювати власну
точку зору, бути контактниму різноманітних
соціальних групах,вміти працювати в команді,
виконувати різноманітніролі в групі та колективі при
вирішенні навчальних та виховнихзадач по
сприянню покращеннюстану навколишнього
середовища.
комунікативна

9. 11
1.2 ЕКОЛОГІЧНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ
Екологічна культура учня – це сформованасистеманаукових знань,
спрямованихна пізнання процесів і результатів взаємодії людини, суспільства і
природи;відповідальність за природуяк національну і загальнолюдську
цінність, основужиття; готовність до природоохоронноїдіяльності[1].
Шкільний вік сприятливийдля розвиткув учнів основ екологічної
культури. Самою природоюобумовленосоціальне призначення дитинства –
адаптація дитини до природиі суспільства, здатність брати відповідальність за
свої вчинкиперед людьми, рослинним і тваринним світом. Школа дає
можливість сформуватипізнавальний потенціал екологічних знань для
подальшої базививчення природничо-математичногоциклу, виховувати
особистість, якаусвідомлює місце людини у довкіллі, через ознайомлення з
рослинним і тваринним світом, розкриття взаємозв’язків у природі, вивчення та
дослідження куточків рідного краю [1].
Пізнання навколишнього світу розпочинаєтьсяз накопичення чуттєвого
досвіду, фактичного матеріалу, який осмислюється з метою засвоєння системи
знань, адекватної навколишній природіз її зв’язкамиі залежностями.
Систематично спостерігаючиза об’єктамиприроди, діти вчаться спостерігати,
у них формується така важлива риса, як спостережливість. Розвиток
спостережливостівпливає на структуру і зміст інших психічних процесів,
оскільки спостережливадитина більше сприймає, глибше мислить і розуміє. Це
полегшує засвоєння знань та умінь, забезпечує кращі результати у навчанні,
позитивні емоції, розвиваєпізнавальні інтереси, позитивно впливає на
поведінку.
Формування екологічних компетентностейна уроках українськоїмови
передбачає розкриття таких положень:
а) світ природи – середовище перебування людини, яка має бути зацікавлена у
збереженні цілісності, чистоти, гармонії в природі;

10. 12
б) осмислення екологічних явищ, вміння робитивисновкивідносно стану
природи, давати рекомендації розумноївзаємодії з нею;
в) естетична краса природисприяє формуванню моральних почуттів обов’язкуі
відповідальності за збереження, спонукає до природоохоронноїдіяльності;
г) розуміння наслідків тих чи інших дій людини в природі.
У процесінавчання учні мають набути знань про навколишнє
середовище, його захист для збереження гармонії, краси, навчитися охороняти
природу.
Такі знання, уміння й навички не існують без самого осмислення
школярами екологічних явищ, а також естетичної красивласне природи.
Окремоюстороноюрозглядаєтьсярозуміння учняминегативних наслідків дій
людини в природі.
Таким чином, визначені концептуальні положення, принципи
конструювання та критерії відбору змісту екологічної освіти і виховання учнів
у школі дозволяють виділити шість підсистем знань та інтелектуальних умінь
екологічного змісту, котрі мають обов’язковонабути учні.
Пізнавальна:про цілісність навколишнього середовища, природознавчі,
соціально-політичні, соціально-економічні і технічні теорії, закони і
закономірності, які забезпечують формування наукового світогляду особистості
на всіх етапах її навчання та розкривають комплексність і взаємозв’язок
антропогенного впливуна сучасний стан довкілля, екологічні проблемиі шляхи
їх розв’язання у системі«природа – людина – суспільство».
Оцінна: про роль і цінність природи, місце і значення людини в довкіллі та
характер і ступінь антропогенного впливуна нього. Оскільки основоюзнань,
інтелектуальних умінь та практичних навичокоцінної діяльності учнів
стосовно природиєаксіологічні знання, то це сприяє створенню таких
психологічних станів особистості, які забезпечують ефективне формування
морально-етичногокомпонентусвідомостіособистостіта її моральних
установокщодо усвідомлення власної причетностіта відповідальності за

11. 13
прийняті і здійснені нею рішення щодо розв’язання екологічнихпроблем своєї
місцевості.
Нормативно-правова:про правовіоснови взаємостосунків людини і
суспільства з навколишнім середовищем, а також правила і нормиповедінки у
довкіллі.
Прогностична:про сутність можливих напрямів і способів вирішення
екологічних проблем та про можливу стратегію власної природоохоронної
діяльності в навколишньому середовищі.
Діяльнісна: про можливі форми, методи і засобивирішення екологічних
проблем, проведення спостережень та досліджень; про мотиви і стимули
активізації конкретної природоохоронноїдіяльностіособистостів довкіллі.
Комунікативна:про основніправила поведінки та способиспілкування як в
одновіковому, так і різновіковому учнівському колективі; про способи,
напрями та підходи до спільного вирішення навчально-практичних завдань з
вивчення та охорониприроди,подолання непорозумінь, конфліктних ситуацій,
вироблення і слідування власній чи колективній думці, позиції, рішенню.
Інструментом для залучення учнів до пізнавальної діяльностіє завдання-
запитання, вправи, проекти, ігри, вікторини, творчізавдання, загадки
екологічного змісту. Значну роль в формуванні екологічної компетентності
школярів відіграють і позакласні заняття: екскурсії, турпоходи, КВК, свята на
екологічну тематику.
Процес пізнання природиі її законів нелегкий. Він здійснюється
поступово, шляхом спостережень, відкриттів. Головна роль у цьомупроцесі
належить учителеві. На уроках і в позаурочнийчас він формує в учні уміння
приймати екологічно правильні рішення, виховувати почуття любові й
бережного ставлення до природи, вчить застосовуватинабуті знання у
повсякденномужитті.
Екологічна освіта – порівняно нова галузь педагогічної теорії і практики.
Вона має забезпечуватиреалізацію принципових загально-дидактичних

12. 14
положень, таких як системність і систематичність, наступність і неперервність,
гуманізація і науковість тощо. На цьому етапі навчальної діяльності необхідно
дати початковіуявлення та знання про природуі людину як основуекологічної
культури та створитиумови для аналізу природногодовкілля.
Завдання екологічної освіти містять:
– формування системи знань про природу. Тобто системнапедагогічна
діяльність, що направлена на накопичення осмисленихдієвих знань про
навколишнє середовище. Це завдання є ключовим на теоретичномурівні
засвоєння екологічних знань;
– розуміння взаємозв’язків, що існують у природі(школа дає можливість
сформуватипізнавальний потенціал екологічних знань для подальшого
вивчення, виховувати особистість, якаусвідомлює місце людини у довкіллі,
через ознайомлення з рослинним і тваринним світом, розкриття взаємозв’язків
у природітощо);
– формування позитивного ставлення до природи, норм поведінки у природі(це
завдання є основоюподальшого суб’єктивногоусвідомлення учнем
навколишнього середовища, як сукупності явищ і об’єктів у їх єдностіі
взаємозалежності);
– бажання зберігати і охоронятиприроду. Формування прагнень оберігати
природнесередовище, непримиримо ставитися до недбалого використання
природи;накопичення знань та вмінь власними силами зберігати та охороняти
природу.
Екологічне виховання передбачає розкриття сутностісвіту природи –
середовищаперебування людини, яка повинна бути зацікавлена у збереженні
цілісності, чистоти, гармонії в природі. Це передбачає уміння осмислювати
екологічні явища, робитивисновкипро стан природи, розумно взаємодіятиз
нею. Естетична краса природисприяє формуванню моральнихпочуттів
обов’язкуі відповідальності за її збереження, спонукає до природоохоронної
діяльності [10].

13. 15
РОЗДІЛ 2
ТЕХНОЛОГІЯ ВПРОВАДЖЕННЯ РОЗВИТКУ ЕКОЛОГІЧНОЇ
КОМПЕТЕНЦІЇ УЧНІВ НА УРОКАХ СЛОВЕСНОСТІ
Уроки української мови збагачують емоційний світ учнів, розвивають
образнупам’ять, уяву, естетичний смак, розумовіздібності, художнє мислення,
збільшують потребу творчоїпраці, підвищують культуру усного і писемного
мовлення. Томутема «Формування екологічної компетентностіна уроках
української мови» єактуальною (Додаток2).
Компетентність розуміється як певна характеристика нової якості
підготовленості - того, що дитині дозволяє використовуватиотриманізнання та
вміння в нестандартній ситуації на міждисциплінарному рівні, і найголовніше,
домагатися на підставі отриманих знань подальших змін і успіхів (Додаток3).
«Гадаємо, – писав В. Сухомлинський, – що школа майбутнього повинна
найповніше використовуватидля гармонійного розвиткулюдини все, що дає
природаі що зможезробитилюдина для того, щоб природаслужила їй. Уже
через це ми повинні берегти і поповнюватиприроднібагатства, які маємо»[22;
103]. Діяльність учня на уроці базується на життєвому досвіді, але потрібно
формувати досвід навчальної діяльності. Виходячиз усіх вищевикладених
визначень, пропонується таке визначення поняття «екологічна
компетентність». В українській мові виділяю різні види компетентності:
комп'ютернута інформаційну, організаційну, самоорганізаційну, управлінську,
мотивування, міжкультурну та ін.. Однак екологічна оцінка зміни середовища
проживання та стану здоров'ялюдини, природногосередовищата стану
природнихекологічних систем викликає необхідність виділення екологічної
компетентності як компонента учнівської компетентності. Їх компонентний
взаємозв'язокдозволяєвстановлюватиекологічні відносинив системі
суспільство – природа– людина, екологічна компетентність є основоположним
елементом в успіху екологічної діяльності [6;167]. І уроки української мови
можуть якісно впливати на формування екологічної компетентності учнів.

14. 16
Екологічне виховання передбачає розкриття сутностісвіту природи –
середовищаперебування людини, яка повинна бути зацікавлена у збереженні
цілісності, чистоти, гармонії в природі. Це передбачає уміння осмислювати
екологічні явища, робитивисновкипро стан природи, розумно взаємодіятиз
нею. Естетична краса природисприяє формуванню моральнихпочуттів
обов’язкуі відповідальності за її збереження, спонукає до природоохоронної
діяльності[6;175]. Цілеспрямованість процесувикористання екологічно
спрямованого матеріалу, залучений до уроку, може використовуватисядля
ілюстрації та конкретизації основного програмового матеріалу; актуалізації
знань учнів, чуттєвого досвіду; збудження інтересу учнів до нової теми;
перевірки міцності та усвідомленостізнань та вмінь учнів; закріплення та
поглиблення вивченого матеріалу: розвиткусамостійностіучнів; підвищення їх
активності; зв’язкунавчання з життям.
Поряд із навчальною екологічно спрямованийматеріал пропонуєвиховну
та розвивальнуфункції, тобто він сприяє вихованню в учнів любові до рідного
краю, відповідального, гуманного ставлення до природита праці людей.
Розвивальнафункція цього матеріалу полягає в стимулюванні та розвитку
навальних психічних процесів учнів, їх мовлення, спостережливості(Додаток
3).
Формування екологічних компетентностей здійснюю на всіх етапах
навчання у школі, на кожномуз яких ставлю певну мету, завдання, добираю
відповідні методики з огляду на вікові особливостішколярів.
Перший етап (5 клас) – формую перші уявлення про навколишній світ, про
живу і неживу природу, про ставлення до природи, що виявляється в
конкретній поведінці на емоційному рівні.
Другий (6–7 класи) і третій (8–9 класи) етапи передбачають накопичення
знань про природніоб’єкти, закономірностірозвиткута функціонування
біологічних систем, аналіз і прогнозування нескладних екологічних ситуацій,
закріплення нормативних правил поведінки в навколишньому середовищі.

15. 17
Поглиблюються і розширюються знання про явища і закони природи,
розкриваються причиниекологічної кризита обґрунтовуються шляхи
збереження природнихкомплексів.
Четвертий етап (10–11 класи) – завершується узагальнення здобутих
екологічних знань, здійснюється моделювання простихкризовихситуацій.
З учнями 5-х класів на уроках української мови використовую метод
екологічної ідентифікації, який полягає в педагогічній актуалізації особистої
причетностілюдини до того чи іншого природногооб’єкта, ситуацій, обставин,
в яких він перебуває. Метод стимулює процес психологічного моделювання
стану природнихоб’єктів, сприяє кращому розумінню цього стану, що
поглиблює уявлення школярів про даний об’єкт. Крім того, такий механізм
актуалізує відповідну поведінку стосовнооб’єкта.
Отже, працюючи з текстом, на уроках мови у 6-7 класах, встановлюю
певні аналогії між проявамиприроднихоб’єктів з відповідним соціальними
проявамивикористовуюметод екологічних асоціацій. Використовую такі
асоціативні образи, як «танці» бджіл, «шлюбний» сезону тварин, екологічна
«піраміда» тощо. Даний метод полягає в педагогічній актуалізації зв’язків між
різними психічними образамиу контексті порушеної перед учнями проблеми.
Найчастіше використовую метод екологічної рефлексії, який полягає в
педагогічній актуалізації самоаналізу, осмисленні людиною своїхдій та вчинків
щодо їх екологічної доцільності. Цей метод стимулює усвідомлення того, як
поведінка людини може «виглядати» з погляду тих природнихоб’єктів, яких
вона стосується. Скажімо, якщо школяр забув своєчаснополитикімнатні квіти,
його можна запитати: «Що вони могли б про тебе подумати?». Безумовно, з
поглядурослинвін «виглядає» безвідповідальною, жорстокою людиною.
Використовуючиз учнями 8-9 класів метод екологічної емпатії маю на
меті педагогічну актуалізацію співпереживання людини за стан природного
об’єкта, а також співчуття йому. Це стимулює проекцію особистихстанів на
природніоб’єктичерез ототожнення з ними (співпереживання), а також

16. 18
переживання особистихемоцій та почуттів з приводустану природнихоб’єктів
(співчуття). Таким чином, формується суб’єктивізація природнихоб’єктів.
Метод екологічної емпатії передбачає використання запитань, що актуалізують
прояви емпатії до живих істот («Що він тепер відчуває?», «Якийвін має
настрій?»). Також з учнями 9-х класів необхідно використовувати метод
екологічної турботи, який полягає в педагогічній актуалізації екологічної
активності особистості, спрямованоїна надання допомогиі сприяння благу
природнихоб’єктів. Метод стимулює прояви співучасті, підтримки, опіки,
тобто діяльної участі в життєвих ситуаціях природнихоб’єктів. При цьому
турбота про світ природиспонукає школярів до підвищення своєї екологічної
компетентності – до оволодіння необхідними знаннями, уміннями і навичками.
Адже для того, щоб надати кваліфіковану допомогубудь-якомуприродному
об’єкту, слід знати і вміти, що і як потрібно зробити.
У позакласній роботівикористовую метод ритуалізації, який полягає в
педагогічній організації традицій і ритуалів, пов’язанихз діяльністю,
спрямованоюнасвіт природи. Потужнийпотенціал щодо реалізації цього
методу акумульовано у традиціях українського народу(розчищення джерелі
криниць, екологічні толоки, приваблювання і охоронаптахів, Різдвяні та
Новорічні свята з традиційним Дідухом замість ялинки). Цей метод дає
можливість мотивувати і структурувати діяльність учнів через організацію
екологічних клубів, рухів тощо. Важливою умовою реалізації цього методує
наявність відповідної символіки, ієрархії, статуту. Метод екологічних
експектацій (від англ. очікування) полягає в педагогічній актуалізації емоційно
насичених очікувань майбутніх контактів особистостізі світом природи.
Наприклад, перед екскурсією до лісу педагог налаштовує учнів на те, що вони
«йдуть у гостідо лісу». Адже, коли збираються в гості, відповідно одягаються,
не смітять тощо.
Я припускаю, що згідно загальної гіпотези та проведеного дослідження
(Додаток5):

17. 19
- загальна культура молоді у питаннях природозбереження, регуляції
відносин у суспільстві значно покращиться, якщо система навчання та
виховання в інтересах сталого розвиткузможе забезпечити
синергетичнийта культурологічний підхід до формування змісту
випереджаючої освітияк цілісного педагогічного процесуз постійним
підвищенням соціальної домінанти сталості у системі Природа –
Суспільство – Людина;
- умови креативності комплексу навчально-виховнихзаходів створюються
з урахуванням культурних, соціальних та економічних аспектів
життєдіяльності дитини, особистісно-орієнтованого підходу, пріоритету
гумано- та екоцентричних цінностей, а також можливостейосвітянського
закладу інтеграції до європейськогоосвітнього простору.

18. 20
2.1 ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНИХ КОМПЕТЕНЦІЙ УЧНІВ
Формування екологічної компетентностіздійснюється на всіх етапах
навчання у школі, на кожномуз яких ставиться певна мета, завдання,
добирається відповідна методика з оглядуна вікові особливостішколярів.
Перший етап (5 класи) – формуються перші уявлення про навколишній
світ, про живу і неживу природу, про ставлення до природи, що виявляється в
конкретній поведінці на емоційному рівні.
Другий (6–7 класи) і третій (8–9 класи) етапи передбачають накопичення
знань про природніоб’єкти, закономірностірозвиткута функціонування
біологічних систем, аналіз і прогнозування нескладних екологічних ситуацій,
закріплення нормативних правил поведінки в навколишньому середовищі.
Поглиблюються і розширюються знання про явища і закони природи,
розкриваються причиниекологічної кризита обґрунтовуються шляхи
збереження природнихкомплексів.
Четвертий етап (10–11 класи) – завершується узагальнення здобутих
екологічних знань, здійснюється моделювання простихкризовихситуацій. У
навчальні програмизапроваджуються інтегрованікурси, а саме «Екологічна
журналістика». Завдання якого є :
– розглянутироль соціально-комунікативних процесів у формуванні
світової екологічної свідомостівід античності до сучасності;
– з’ясуватистан вивчення проблемина сучасномуетапі;
– визначити зміст поняття „екологічна журналістика ”;
– розглянутиджерела й основнінапрямкиекологічної журналістики в
країні, регіоні, місті;
– представити загальну характеристику часописуяк складової соціально-
комунікаційної системи;
– дослідити фундамент, джерела, функції екологічної журналістики;
– проаналізувати особливостідеструктивного йтворчого етапів екологічної
журналістики;

19. 21
– окреслитиосновнісфери суспільного життя, в межах яких формуються
нові етичні принципи екожурналістики в Україні;
– проаналізувати зміст і специфіку етичних засад, пропонованиху
виданнях країни як підґрунтя екологічної свідомості.
Під час навчання учні 10-11 класів беруть участь у круглих столах,
складають колективні та індивідуальні проекти, постійно працюють у творчій
майстерні, активно працюють на літературних тренінгах.
Творчі роботи
Круглий
стіл
Проект
Творча
майстер
ня
Літератур
ний
тренінг
1. “У світі слів ”: клас об'єднується у дві групи, кожна група готує
етимологічні довідки – “ Газета ” та “ Журналіст ”;
2. “ Чи є місце екологічній рекламі в ЗМІ ?”
1. “ Взаємозв'язок засобів масової інформації та екології в
Україні ” (використовуючи місцевий матеріал);
2. Рекламний екологічний міні-проект.
1. “ Бюро детективних розслідувань ” – написати “
детективний ” звіт на тему “ Екологічний стан Кривого Рогу ”;
2. Вигадати рекламні оголошення на тему “ Агентство з
екологічної допомоги ”
Складання письмової характеристики та літературного
портрету
На заняттях спецкурсу учні аналізують наявні матеріали, створюють
вигадування на задані теми і жанри. Збирають і систематизують матеріали,
редагують тексти, ведуть робочіщоденники, блокноти, працюють з довідковою
літературою.
Було виділено наступні технології для оволодіння комунікативної
компетенції:

20. 22
- Технологіїнавчанняу співпраці (дидактичні ігри, рольовіта ділові ігри,
спільне складання оповідань, драматизація, графіті, написання міні-саг, листів з
країн, що вивчається та ін.);
- Комунікативно-когнітивнітехнології (складання концептуальних карт,
роботаз картками різних типів, роботаз таблицями різних типів, схемами,
монтажі, метод «Колаж», проектнийметод, кейс-метод, мозковийштурм,
дебати, дискусії, круглі столи, навчальна конференція та ін. );
- Контролюючітехнології:(ЗНО іспити різного рівня, тестування, мовний
портфель, методичний портфель, щоденники, олімпіади та конкурсита ін.);
- Інформаційно-комунікаційнітехнології (аудіо та відеотехнологій,
комп'ютерніта Інтернет технології);
- Здоров'язберігаючітехнології (зміна видів діяльності(говоріння, читання,
лист і т.д.); чергування видів активності (інтелектуальної, емоційної, рухової).

21. 23
2.2 ЕКОЛОГІЧНО СПРЯМОВАНИЙ МАТЕРІАЛ
Слід враховувати, що успішність процесу екологічного виховання
засобами навчальної діяльностівизначається сукупністю взаємопов’язаних
дидактичних умов, що забезпечують ефективне використання екологічно
спрямованого матеріалу, а саме:
■ у процесідоборуекологічно спрямованогоматеріалу необхідно
дотримуватись критеріїв:науковості, доступності, поліфункціональності,
емоційної насиченостіта особистісноїзначущостідля учнів;
■ використання природоохороннихвідомостеймає здійснюватися
систематично та цілеспрямовано;
■ під час розробкиметодикивикористання екологічно спрямованого матеріалу
у навчальній діяльності необхідно враховувати пізнавальні особливості
школярів, специфіку навчальних предметів й опиратися на пізнавальну
активність учнів [1].
Вихідною умовою, що забезпечує ефективне використання екологічно
спрямованого матеріалу на уроках українськоїмови, є добір його змісту за
сукупністю названих критеріїв. Згідно з ними, цей матеріал, який учитель
планує використатина уроці, має бути науково достовірним, перевіреним за
кількома джерелами; доступним для розуміння його школярами, не
переобтяженим зайвою, занадто детальною інформацією; співвідноситись із
основним програмовим матеріалом, не затіняючи головного, а навпаки,
надаючи йому конкретностіта виразності; емоційно насиченим, спрямованим
на формування в учнів емоційно-позитивного ставлення до рідної природи,
праці людей, до всього живого.
У процесідоборузмісту екологічно спрямованогоматеріалу важливим
критерієм є також його особистісназначущість для учнів. Реалізація цієї
вимоги, забезпечується кількома шляхами: залученням учнів до доборуданого
матеріалу для уроку (за умови різних способів педагогічної підтримки —
залежно від індивідуальних особливостейшколярів). Так, учні можуть робити

22. 24
(за власним вибором)невеликі повідомлення про охоронумісцевих рослин,
тварин; добиратиілюстрації, виготовлятималюнки. Ще одиншлях — «вільний
вибір учнямивідповідних об’єктів для спостережень з наступним обговоренням
у класі їх результатів»; «врахування учителем змісту і обсягупізнавальних
інтересів учнів» [18].
Для того, щоб сформуватив учнів правильне уявлення про той чи інший
екологічний об’єкт, учителю необхідно поряд із словесним описом його
використовуватинаочніпосібники. Це можуть бути гербарії рідкісних рослин
різних природнихугруповань (лісу, луки, поля), колекції кориснихкопалин, що
добувають у цій місцевості, зразкимісцевих ґрунтів, діапозитиви із
зображенням місцевих тварин, рослин, краєвидів тощо. Доцільність такої
діяльності обумовлюється також і перевагою конкретно-образногомислення
молодших школярів. Добираючизміст матеріалу та розробляючиметодики
його використання, необхідно враховувати і таку особливість уваги учнів, як її
мимовільний характер. Саме тому все нове, яскраве, що опрацьовується на
уроці, відразу ж привертає до себе увагу учнів.
Організовуючизасвоєння екологічно спрямованого матеріалу, можна
використовуватирізноманітні методи та прийоминавчання. До них належать:
розповідь учителя про природута її охорону, бесіда, побудованана
природоохороннійоснові, читання відповідної літератури, спостереження над
об’єктамирідної природи, яке проводятьшколярі; сприймання ілюстративного
та натурального наочного матеріалу.
Вибравши способиопрацювання екологічно спрямованого матеріалу,
вчитель має продуматиі його місце в структурі уроку. Природоохоронний
матеріал можна успішно використовуватина різних етапах уроку. Найчастіше
це робиться,в процесівикладу основного програмового матеріалу для
конкретизації та ілюстрації окремих його положень.
Таке наповнення змісту навчально-виховногопроцесу екологічно
спрямованим матеріалом забезпечує не лише міцне й осмислене засвоєння

23. 25
знань і розширення кругозоруучнів, а й сприяє формуванню їх елементарних
морально-естетичнихуявлень та розвитку екологічного світогляду.
За дидактичноюметою форми формування екологічної компетентності
учнів у позаурочнийчас можна класифікувати таким чином:
— теоретичного навчання (факультатив, лекція, конференція, конгрес,
симпозіум, кінолекторій);
— комбінованого навчання (семінар, конференція, колоквіум, олімпіада,
консультація та домашня робота);
— навчально-практичні (спостереження, лабораторно-практичнаробота,
експеримент, практикум, дослідницька діяльність, рольовіігри, прес-
конференції, домашні завдання, екскурсія, похід, експедиція, екологічний
моніторинг).
У логічній єдностіз означениминавчальними формамиі як їх
діалектичний розвитоку сучасномунавчально-виховномупроцесівизначається
окрема самостійна група форм:
— масової роботи(конкурси, виставки, свята, ранки, операції та рухи);
— конкретної природоохоронноїроботи(«зелені» і «голубі» патрулі, екологічні
і лісові дозори,сигнальніпости, трудовідесанти, створення екологічних
стежин, шкільні лісництва, проекти чи програмиз охоронияк окремих об’єктів
довкілля, так і біоценозів чи екосистем у цілому).
Окрему групу складають форми формування екологічної компетентності,
які забезпечують необмежені, порівняно з іншими формами, можливостідля
організації навчально-пізнавальної і дослідницької діяльностіта конкретної
природоохоронноїроботиучнів саме у довкіллі:
— активні форми(«Екологічний майданчик», «Ентомологічний
мікрозаказник», «Програмаохоронипрісних водойм України», «Екологічний
табір-експедиція» тощо).

24. 26
2.3.МЕТОДИ ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ
(Додаток4)
Метод екологічнихасоціацій (від лат. з’єднання) полягає в педагогічній
актуалізації асоціативних зв’язків між різними психічними образамиу
контексті порушеної перед учнями проблеми. Цей метод часто використовують
для встановлення певної аналогії між будь-якими проявамиприроднихоб’єктів
і відповідними соціальними проявами. Уявлення, що виникає при цьому,
сприяєрозвиткусуб’єктивного ставлення учнів до феномена, що вивчається.
Прикладами реалізації цього методу у процесірозвиткуставлення до природи
можуть бути використані вчителем або керівником гуртка такі асоціативні
образи, як «танці» бджіл, «шлюбний» сезону тварин, екологічна «піраміда»
тощо.
Метод художньоїрепрезентації природнихоб’єктів (від франц.
представництво)полягаєв актуалізації художніх компонентів уявлення світу
природизасобамимистецтва. Особливезначення в процесірозвиткуставлення
до природитут належить образотворчомумистецтву, музиці, літературним
творам. Скажімо, ставлення учнів до луку, озера чи лісу буде формуватися
значно ефективніше, коли поряд з науковою інформацією вчитель буде
використовуватипоезію, класичні літературні твори, музичні п’єси, твори
живопису, графіки, декоративно-ужитковогомистецтва.
Метод екологічноїрефлексії (від лат. відображення) полягає в
педагогічній актуалізації самоаналізу, осмисленні людиною своїхдій та вчинків
щодо їх екологічної доцільності. Цей метод стимулює усвідомлення того, як
поведінка людини може «виглядати» з погляду тих природнихоб’єктів, яких
вона стосується. Скажімо, якщо школяр забув своєчаснополитикімнатні квіти,
його можна запитати: «Що вони могли б про тебе подумати?». Безумовно, з
поглядурослинвін «виглядає» безвідповідальною, жорстокою людиною.
Метод екологічноїідентифікації (від лат. ототожнювати)полягає в
педагогічній актуалізації особистоїпричетностілюдини до того чи іншого

25. 27
природного об’єкту, ситуацій, обставин, в яких він перебуває. Метод стимулює
процес психологічного моделювання стану природнихоб’єктів, сприяє
кращому розумінню цього стану, що поглиблює уявлення школярів про даний
об’єкт. Крім того, такий механізм актуалізує відповідну поведінку стосовно
об’єкту.
Ілюстрацією використання цього методу може бути така педагогічна
ситуація. Під час вивчення риб у зимовийперіод учням пропонується затиснути
пальцями власний ніс і, не відкриваючи рота, протриматися, скількиможливо,
потім відпустити один палець і відкрити доступ повітря в одну ніздрю. Свої
відчуття в цій ситуації учні проектують на стан риб, які перебувають під
льодом, коли їм не вистачає кисню. Звільнення однієї ніздрі для дихання
супроводжується значним полегшенням, моделюючистан риб після того, коли
будуть пробитілунки в товщі льоду.
Метод екологічноїемпатії (від грец. співпереживання)має на меті
педагогічну актуалізацію співпереживання людини за стан природногооб’єкта,
а також співчуття йому. Це стимулює проекцію особистихстанів на природні
об’єктичерез ототожнення з ними (співпереживання), а також переживання
особистихемоцій та почуттів з приводустану природнихоб’єктів (співчуття).
Таким чином, формується суб’єктивізація природнихоб’єктів.
Метод екологічної емпатії передбачає використання запитань, що
актуалізують прояви емпатії до живих істот, на кшталт «Що він тепер
відчуває?», «Який він має настрій?».
Метод екологічноїтурботи полягає в педагогічній актуалізації
екологічної активності особистості, спрямованоїна надання допомогиі
сприяння благу природнихоб’єктів. Метод стимулює прояви співучасті,
підтримки, опіки, тобто діяльної участі в життєвих ситуаціях природних
об’єктів. При цьому турбота про світ природиспонукає школярів до
підвищення своєї екологічної компетентності – до оволодіння необхідними
знаннями, уміннями і навичками. Адже для того, щоб надати кваліфіковану

26. 28
допомогубудь-якомуприродномуоб’єкту, слід знати і вміти, що і як потрібно
зробити.
Метод ритуалізації екологічної діяльностіполягає в педагогічній
організації традицій і ритуалів, пов’язанихз діяльністю, спрямованою насвіт
природи. Потужний потенціал щодо реалізації цього методу акумульовано у
традиціях українського народу(розчищення джерел і криниць, екологічні
толоки, приваблювання і охоронаптахів, Різдвяніта Новорічнісвята з
традиційним Дідухом замість ялинки). Цей метод дає можливість мотивувати і
структурувати діяльність учнів через організацію екологічних клубів, рухів
тощо. Важливою умовою реалізації цього методує наявність відповідної
символіки, ієрархії, статуту.
Метод екологічнихекспектацій (від англ. очікування) полягає в
педагогічній актуалізації емоційно насичених очікувань майбутніх контактів
особистостізі світом природи.
Наприклад, перед екскурсією до лісу педагог налаштовує учнів на те, що
вони «йдуть у гості до лісу». Адже, коли збираються в гості, відповідно
одягаються, несмітять тощо.
Найефективніше реалізація цих методів відбувається в умовах еколого-
психологічного тренінгу, спрямованогона корекцію екологічної свідомості
його учасників.
Розглянемо загальноприйнятіметоди виховання:
Метод бесіди:
 обґрунтування вчителем теми як життєво важливої, а не надуманої;
 формулювання запитань, які б спонукали до розмови;
 спрямування розмови управильному напрямку;
 залучення учнів до оцінки подій, вчинків, явищ суспільного життя і на
цій основіформування у них ставлення до навколишньої дійсності, до
своїхгромадськихі моральних обов’язків;

27. 29
 підсумки бесіди, формування на їх основіраціонального вирішення
проблеми, яка обговорюється, прийняття конкретної програмидій для
закріплення прийнятої в результаті бесіди норми.
Метод прикладу:врахування специфіки наслідування прикладу різними
віковими групами; етапність наслідування; джерела для наслідування;
використання негативного прикладу у вихованні.
Виховні функції прикладу різні: він може служити педагогу для
конкретизації того чи іншого теоретичного положення;на прикладі можна
довестиістинність певної моральної норми;приклад є переконливим
аргументом. Особливість виховного впливу прикладу полягає в тому, що він діє
своєюнаочністю і конкретністю.
Метод інтерв’ю передбачає постановкууточнюючих запитань, які мають
місце під час звичайної бесіди. Слід враховувати, що є такі типи респондентів:
несміливий, боязкий, базіка, жартівник, сперечальник, самовпевнений.
Метод анкетування. Використовується для одержання інформації про
типовість тих чи інших явищ навчально-виховного процесу. Анкети можуть
бути: відкриті, закриті, напіввідкриті, полярні.
Метод педагогічногоспостереження – спеціально організоване сприймання
педагогічного процесув природнихумовах. Спостереження є пряме і
опосередковане, відкрите і закрите, самоспостереження.При організації
спостереження важливо мати його план, визначити його термін, фіксувати
результати.
Метод гри. Екологічні ігри та завдання дають дитині змогувідчути себе
частиноюприроди, реагувати на проблеми, викликають бажання допомогти
природі, захистити її від небезпеки. Сюжетні ігри з екологічним змістом
допомагають дітям ознайомитися з діяльністю людей, які досліджують стан
природита охороняють її.
Таким чином, для виховання справжньої людини, яка, крім всіх інших
якостей, мала б сформованийекологічнийсвітогляд, необхідно шукати творчі

28. 30
шляхи, залучаючи мистецтво, туризм, відроджуючитрадиції, створюючи
дискусійні клуби тощо.
В останні рокиекологічне виховання та екологічна освіта стали
предметом уважного дослідження видатних представників педагогічної науки.
Мабуть, найвагоміший вклад у становлення та формування екологічного
напряму в педагогіці вніс А.Н. Захлєбний. Йому належить думка про існування
таких основоположних принципівекологічноїосвіти та виховання:
1) взаємозв’язокглобального,національного та краєзнавчого підходів;
2) принцип співпраці;
3) принцип прогностичності;
4) принцип міждисциплінарності;
5) принцип єдностітеорії і практики;
6) принцип безперервності;
7) єдностіінтелектуального й емоційного сприймання навколишньої дійсностіу
практичній діяльності по її збереженню, доглядуза нею і поліпшенню її
якісного та кількісного складу.

29. 31
ВИСНОВОК
Україна потребує для майбутнього відповідального та стратегічно
мислячого молодогопокоління. Цю потребу необхідно забезпечитиу першу
чергу через освіту шляхом створення шкіл випереджаючої освіти для сталого
розвитку, розвиткуу дітей ціннісних орієнтацій, що відповідають потребам
сталого розвиткуяк особистісно важливих і доцільних.
Тепер учитель не єдине джерело інформації, як це було раніше.
Бурхливий розвитоктаких засобів комунікацій, як телебачення, комп`ютер,
Інтернет та інші, породжують у школярів пасивно-споживницькеставлення до
мистецтва.
Отже, формування екологічної компетентностіна уроках української
мови – це психолого-педагогічнийпроцес, спрямованийна формування в
людини екологічних знань та наукових основ природокористування,
необхідних переконань і практичних навичок, певної орієнтації та активної
життєвої позиції в галузі охорони, збереження і примноження природних
ресурсів.
Структуру екологічної культури особистостіскладають знання, почуття,
відношення, поведінка. Тому змістом еколого-навчально-виховноїроботи
вчителя є формування в учнів системи екологічних знань, почуттів, ставлень, а
також екологічної поведінки, що доцільно здійснювати у різноманітних видах
діяльності: навчальній, трудовій, громадсько-корисній, особливо таких її видах,
де учні поставлені в ситуації безпосередньоговиявутурботипро природу.
Результат формування екологічної компетентності – сформована
екологічна культура людини, що характеризується різнобічними глибокими
знаннями про навколишнє середовище(природнеі соціальне); наявністю
світоглядних ціннісних орієнтацій щодо природи;екологічним стилем
мислення і відповідальним ставленням до природита свого здоров’я;набуттям
умінь і досвіду вирішення екологічних проблем (насамперед на місцевому та
локальному рівнях); безпосередньою участю у природоохороннійроботі;

30. 32
передбаченням можливих негативних віддалених наслідків природо-
перетворювальної діяльностілюдини.
Таким чином, бачимо що формиекологічної освіти і виховання учнів у
позаурочнийчас органічно поєднується в загальну систему навчально-виховної
роботияк одназ її складових, що несе в собіпевне дидактичне навантаження.

31. 33
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Афонин А.В. Внимание экологическомувоспитанию. [Електронний
ресурс]. – Режим доступу:URL
http://www.dissercat.com/content/ekologicheskoe-vospitanie-studentov-
pedagogicheskogo-vuza-na-osnove-sistemno-deyatelnostnogo -
Экологическое воспитание студентов педагогического вуза на основе
системно - деятельностного подхода.
2. Біда О.А. Природознавство і сільськогосподарська праця: Методика
викладання / О.А. Біда. – К.: ВТФ «Перун», 2000. – 400с.
3. Бондаренко Г.О. Уроки мислення як засіб формування творчих
здібностей школярів / Г.О. Бондаренко.– К.: Просвіта, 1999. –51–53с.
4. Вердіна С.В. Секрети педагогічної майстерності. Уроки для вчителя/
С.В.Вердіна, А.Г.Панченко. – Х.: Основа, 2008. – 111с.
5. Верзян А.К., Низова А.М. Наблюдение природы и труда в школе./ А.К.
Верзян, А.К.Низова. – М., 1972. – 92с.
6. Висоцька О.Є. Випереджаюча освіта для сталого розвитку: методологія,
методика, технології :науково-методичний посібник/ О.Є.Висоцька. – Д.:
«Акцент ПП», 2012. – 292с.
7. Висоцька О.Є. Освіта для сталого розвитку: науково-методичний
посібник/ О.Є.Висоцька. – Д.: РоялПринт, 2011. – с.200.
8. Глазова О.П. Українськапунктуація /О.П. Глазова. – Х.: «Ранок», 2004. –
352с.
9. Горошкіна О.М. Теорія і практика навчання української мови в старших
класах/ О.М.Горошкіна, Л.О. Попова, А.В. Нікітіна. – Х.:Основа, 2012. –
171.
10.ДобровольськийВ.В. Екологічні знання. [Електронний ресурс]. – Режим
доступу:URL
http://pidruchniki.ws/15840720/ekologiya/ekologichni_znannya_-
_dobrovolskiy_vv - Еволюція взаємин між людиною і природою.

32. 34
11. Єрмаков І. Г. Учнівське самоврядування:структура, зміст і концепція
розвитку, проектна діяльність, досвід організації / І. Г. Єрмаков [та ін.] . –
Харків : Основа, 2008 . – 111 с. – (Б-ка журналу "Управління школою" ;
Вип.5(65)) . - Бібліогр.: с.46-49 (53 назв.) .
12.Захлебный А.Н, Суравегина И.Т. Научно-технический прогресси
экологическоеобразование/Захлебный А.Н, Суравегина И.Т. //Советская
педагогика.-1985.-№12. -С.10-12.
13. Зимняя И.А. Ключевыекомпетенции – новая парадигма результата
современного образования // Интернет-журнал "Эйдос". -2006. - 5 мая.
http://www.eidos.ru/journal/2006/0505.htm. - В надзаг: Центр
дистанционного образования"Эйдос",e-mail: list@eidos.ru.
14.КочерганМ.П. Загальне мовознавство/ М.П.Кочерган. К.:«Академія»,
2003. – 464с.
15.Наволокова Н.П. Енциклопедія педагогічних технологій та інновацій./
Н.П. Наволокова. – Х.: Основа, 2009. – 176с.
16.Омельчук С.А. Сучаснийурок української мови в 7 класі/ С.А. Омельчук,
Н.В.Кумейська, Л.В. Середа, М.В.Чаловська. – Х.: Основа, 2007. – 208с.
17. Пентелюк М.І. Методика навчання українськоїмови в середніх освітніх
закладах. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:URL
http://filologukraine.ucoz.ua/publ/metodika/mova/metodi_i_prijomi_navcha
nnja_ukrajinskoji_movi/5-1-0-267 - Методи і прийоми навчання
української мови.
18.Пустовіт Н.А. Освіта для сталого розвитку – важливий напрям
підвищення екологічної компетентності вчителя. [Електронний ресурс]. –
Режим доступу:URL http://studentam.net.ua/content/view/7570/97 - Освіта
для сталого розвитку – важливий напрям підвищення екологічної
компетентності вчителя.
19. Равен Дж. Компетентность в современном обществе:выявление,
развитие и реализация / Пер. с англ. – М., «Когито-Центр», 2002. – 396 с.

33. 35
20.Савич Л.П. Короткийекскурс у стан методики навчання українськоїмови
в середній школі. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:URL
http://intkonf.org/savich-lp-korotkiy-ekskurs-u-stan-metodiki-navchannya-
ukrayinskoyi-movi-v-seredniy-shkoli-z-xvi-do-hh-stolittya - Короткий
екскурс у стан методики навчання українськоїмови в середній школі.
21.Співак Л.М. Діагностика і корекція «Я-концепції» молодших школярів.
[Електронний ресурс]. – Режим доступу:URL
http://pidruchniki.ws/17780811/pedagogika/diagnostika_i_korektsiya_ya-
kontseptsiyi_molodshih_shkolyariv_-_spivak_lm. - Психологічна
діагностика чинників низького рівня навчальних досягнень молодших
школярів.
22.СухомлинськийВ.А.Серце віддаю дітям / В.А. Сухомлинський. –
До.:Радянськашкола, 1988. – 220 з.
23.Фіцула М.М. Педагогіка. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:URL
http://pidruchniki.ws/1038011334946/pedagogika/osnovni_etapi_rozvitku_p
edagogiki - Основні етапи розвитку педагогіки.

34. 36
Економічний
розвиток
Соціальний
розвиток
Захист
довкілля
Додатки
Додаток 1
СУТЬ КОНЦЕПЦІЇ СТАЛОГО РОЗВИТКУУКРАЇНИ (скорочено)
Екологічна політика України
Інтеграція екологічної політики в стратегію економічних реформ
Сталий розвитокповиненреалізовуватись у рамках ефективного
функціонування ринкової системита державного регулювання економіки,
координації дій у всіх сферах життя суспільства.
Це пов’язано з активною структурною перебудовою всфері
матеріального виробництва, основоюякоїє:
- побудовасоціально орієнтованої ринковоїекономіки, яка дозволить
забезпечитиналежний рівень життя населення;
- узгодження загальнодержавнихінтересів та економічних пріоритетів з
регіональними і місцевими, залучення органів регіонального та місцевого
самоврядування якпартнерів центральної влади в процесізабезпечення
сталого економічного зростання;

35. 37
- екологізація виробництва, зменшення техногенного навантаження на
довкілля, матеріаломісткості, перехід на нові методи антропогенної
діяльності, в основуяких покладено екологічно безпечнітехнології;
- підвищення рівня збалансованостіекономіки за рахунок переорієнтації
виробництвазасобів виробництвана задоволення потреб населення,
проведення екологічної експертизита оцінки впливу на навколишнє
природнесередовищевсіх проектів господарськоїдіяльності[7;26].