таття шишко на ноябрь, публіка

1. ЕКОЛОГІЧНА ОСВІТА ТА ВИХОВАННЯ ПІДЛІТКІВ ЯК
СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА
Середина ХХ століття являє собою перехідну епоху в екологічній
суспільній свідомості. Стурбованість, ініційована насамперед значним
техногенним впливом на природу, неодмінно актуалізує проблему
взаємовідносин людини і природи, що пов’язується з „феноменом страху”
перед знищенням земного життя. „Феномен страху”, яким виступає
глобальна екологічна криза, супроводжується деструктивними змінами в
масовій свідомості людей і вимагає регламентації меж їх утручання в
природнесередовищета відповідальності за порушення природного балансу.
Істотну роль у формуванні відповідального ставлення людини до довкілля
відіграють соціально-комунікаційні інститути, зокрема друковані та
електронні засоби масової інформації, що забезпечують комунікативні
потреби людини в екологічній інформації та є інструментами впливу на
масову свідомість.
Перед педагогічною наукою поставлено проблему наукового
обгрунтування принципів структури, змісту, форм і методів системи
екологічного виховання школярів в сучасній національній школі на кожній
віковій ступені.
Природа була першим вихователем людини, який був змушений
пристосовуватися до неї. Загальний зв'язок явищ у природі накладав свій
відбиток на розвиток людини. Боротьба з могутніми силами природи
розвивала фізичні сили первісної людини, збагачувала розум відомостями
про навколишню дійсність, зміцнювала волю і характер. Цілі і зміст
виховання визначалися виключно діяльністю первісної людини, спрямованої
на пристосування його організму до природи. Язичницький таємний страх
перед природними явищами, філософське осмислення природи, утилітарне її
використання, підкорення, свідомість необхідності стати залежним законам і
вимогам - ось деякі віхи "діалогу" людини і природи. Вічно принадна, яка до

2. кінця не відкрила своїхтаємниць, природа і сьогодні викликає у людей Землі
пильну і тривожну увагу.
Сучасні масштаби екологічних змін створюють реальну загрозу для життя
людей, що робить украй актуальною проблему зміни ставлення людства до
природи. Цій меті служить екологічне виховання.
Екологічне виховання - систематична педагогічна діяльність, спрямована
на розвиток в учнів екологічної культури.
Завдання екологічного виховання полягає у формуванні екологічних знань,
вихованні любові до природи, прагненні берегти, примножувати її,
формуванні вміння і навичок діяльності в природі.
Екологічне виховання передбачає розкриття сутності світу природи -
середовища перебування людини, яка повинна бути зацікавлена у збереженні
цілісності, чистоти, гармонії в природі. Це передбачає уміння осмислювати
екологічні явища, робитивисновкипро стан природи, розумно взаємодіяти з
нею. Естетична краса природи сприяє формуванню моральних почуттів
обов'язкуі відповідальності за її збереження, спонукає до природоохоронної
діяльності. Здійснюється вона на всіх етапах навчання у школі, кожному з
яких, з огляду на вікові особливості школярів, властиві певна мета, завдання,
методика [ПЕДАГОГІКА ФІЦУЛА ].
Екологічне виховання школярів на сучасному етапі потребує
психологічного втручання особистості в світ природи з подальшим
поетапним конструюванням системи особистісного ставлення до природи
(теоретичним, емоційно-ціннісним, практично-дієвим). Це забезпечує
дотримання логіки формування екологічних знань, використання їхнього
пізнавального та виховного значення у навчально-виховному процесі. Саме в
цьому полягають особливості екологічного виховання на засадах "глибинної
екології", яке передбачає формування усвідомлення єдності і цілісності
природи, унікальності та неповторності живих систем, взаємозв'язку та
взаємозалежності явищ природи, розуміння людини як невід'ємної ланки у

3. навколишньому середовищі, утвердження поваги людини до всіх форм
життя, гармонійного розвитку людини і природи.
Слід враховувати, що успішність процесу екологічного виховання
засобаминавчальної діяльностівизначається сукупністю взаємопов’язаних
дидактичних умов, що забезпечують ефективне використання екологічно
спрямованого матеріалу, а саме:
■ у процесідоборуекологічно спрямованогоматеріалу необхідно
дотримуватись критеріїв:науковості, доступності, поліфункціональності,
емоційної насиченостіта особистісноїзначущостідля учнів;
■ використання природоохороннихвідомостеймає здійснюватися
систематично та цілеспрямовано;
■ під час розробкиметодикивикористання екологічно спрямованого
матеріалу у навчальній діяльності необхідно враховувати пізнавальні
особливості школярів, специфіку навчальних предметів й опиратися на
пізнавальну активність учнів.
Любов до природи слід виховувати з раннього дитинства. "Дітей, що не
вміють ще ходити, - писав Г. Ващенко, - треба частіше виносити на свіже
повітря, щоб вони могли бачити рідне небо, дерева, квіти, різних тварин. Все
це залишається в дитячій душі, осяяне почуттям радості, і покладе основи
любові до рідної природи".[ПЕДАГОГІКА ФІЦУЛА ].
Найбільш повно навчально - виховні завдання вирішуються на основі
тісного зв'язку класно-урочної системи навчання з позакласною та
позашкільною роботою учнів . Ефективна позакласна і позашкільна робота
значно розширює можливості навчально - виховного впливу на школярів у
становленні та розвитку їхніх поглядів на природу, володіє великими
можливостями для розширення і поглиблення знань та практичного
застосування цих знань в галузі охорони довкілля та примноження багатств
краю, своєї країни і всієї землі в цілому.
Зміст позакласної та позашкільної роботи не обмежується рамками
навчальної програми, а значно виходить за її межі. Пов'язано це насамперед

4. з тим, що в процесі позакласної і позашкільної роботи створюються
сприятливі умови для спостереження і експерименту. Спостерігаючи за
природою, школярі набувають конкретні уявлення про предмети і явища
навколишньої їх дійсності.
У процесідоборузмісту екологічно спрямованогоматеріалу важливим
критерієм є також його особистісна значущість для учнів. Реалізація цієї
вимоги забезпечується кількома шляхами: залученням учнів до добору
даного матеріалу для уроку. Так, учні можуть робити(за власним вибором)
невеликі повідомлення про охоронумісцевих рослин, тварин; добирати
ілюстрації, виготовлятималюнки.
Для того, щоб сформуватив учнів правильне уявлення про той чи
інший екологічний об’єкт, учителю необхідно поряд із словесним описом
його використовуватинаочніпосібники. Це можуть бути гербарії рідкісних
рослинрізних природнихугруповань (лісу, луки, поля), колекції корисних
копалин, що добувають у цій місцевості, зразки місцевих ґрунтів,
діапозитиви із зображенням місцевих тварин, рослин, краєвидів тощо.
Доцільність такої діяльностіобумовлюється також і перевагою конкретно-
образногомислення молодших школярів.
За дидактичноюметою форми екологічного виховання учнів у
позаурочнийчас можна класифікувати таким чином:
— теоретичного навчання (факультатив, лекція, конференція, конгрес,
симпозіум, кінолекторій);
— комбінованого навчання (семінар, конференція, колоквіум, олімпіада,
консультація та домашня робота);
— навчально-практичні (спостереження, лабораторно-практичнаробота,
експеримент, практикум, дослідницька діяльність, рольовіігри, прес-
конференції, домашні завдання, екскурсія, похід, експедиція, екологічний
моніторинг).
Хороших результатів досягають вчителі, які в основу організації
позакласної та позашкільної роботи ставлять краєзнавчий принцип вивчення

5. охорони природи з урахуванням народної педагогіки . Традиції, звичаї,
прикмети, казки, прислів'я, приказки та інші формиусної народної творчості
являють собою одне з джерел пізнання природи підростаючим поколінням.
Отже, ефективне екологічне виховання школярів передбачає:
- оптимізацію змісту неперервної екологічної освіти всіх вікових груп
школярів, висвітлення екологічних питань у процесі вивчення окремих
предметів, використання внутрі- та міжпредметних зв'язків;
- створення в школах належної навчально-матеріальної бази (куточків
охорони природи, живих куточків та ін.);
- удосконалення форм і методів екологічного виховання, активне
залучення школярів до природоохоронної роботи;
- формування мотивів відповідального ставлення до природи, прагнення
глибше пізнати її, примножувати її багатства.
Результатом екологічного виховання має бути сформована екологічна
культура людини, що характеризується різнобічними глибокими знаннями
про навколишнє середовище (природне та соціальне), наявністю
світоглядних ціннісних орієнтацій щодо природи, екологічним стилем
мислення і відповідальним ставленням до природи та свого здоров'я,
набуттям умінь і досвіду вирішення екологічних проблем (насамперед на
місцевому та локальному рівнях), безпосередньою участю у
природоохоронній роботі, передбаченням можливих негативних наслідків
природоперетворювальної діяльності людини [ПЕДАГОГІКА ФІЦУЛА ]..
Екологічне виховання є один з напрямів виховання, що є предметом
постійної уваги міжнародних організацій і, у першу чергу – ООН. Вони
визначають методологічні, концептуальні і стратегічні орієнтири розвитку
цього напряму педагогічної науки і практики. [Пустовіт
http://studentam.net.ua/content/view/7570/97/]..