jjjjjjjj

2. Кролевецький рушник – це
неповторна задушевна пісня,
співана різноманітними
засобами ткання, розкішною
фантазією орнаменту, в
котрій наші далекі предки й
сучасники виливали й
вкладають нині свою
багатющу поетичну палітру
душі.

3. Ткацький промисел в Кролевці
був розвинутий ще з часу
заснування міста (1601р.).
Видатні майстри другої
половини ХVІІІ ст.
виготовляли квітчасті
килими, рушники, ткані
червоним по білому, вибійку
із зображенням птахів,
квітів, ромбів.

4. У 1863 р. у місті налічувалось 208 ткачів. Наприкінці ХІХ ст.
візерункове ткацтво стало кустарним промислом.
Найбільшу славу візерункові кролевецькі рушники
здобули в XIX ст.

5. Кролевецький рушник – це
символ, своєрідний код
України.
Кролевецькі рушники
приваблюють урочистою
святковістю, красою і
монументальністю
візерунків, що яскріють
червоним кольором на
білому тлі.

6. Для кролевецького рушника характерне поєднання білого і червоного кольорів.
Велику цінність для нас становить орнамент, що прикрашає рушники. На білому фоні
між густо червоними смугами ткався багатий орнамент, яким ткачі передавали
навколишній світ умовними знаками: Прямою горизонталлю – означали землю,
хвилястою – воду, хрестом – вогонь. Одні рушники суціль заткані візерунками, на
інших вони є густішими по краях і рідшими до середини.

7. Історія залишила деякі імена ткачів, кожний з яких
мав свій стиль, своєрідну манеру виконання. Це
Настя Іваницька, Петро Бідний, Лаврентій Ринда
та його син Євтихій, онуки Іван та Василій. Для
кролевецьких рушників характерним є
використання традиційної техніки перебору з
ремізно-човниковим ткацтвом.

8. У наш час мистецтво
Кролевця розквітає,
набуває нових рис.
Заслуга в оновленні
традицій цього промислу
належить художникові
Івану Дударю. Багато
років присвятив він
пошукам і збиранню
старовинних
кролевецьких рушників.

9. Художники І. Дудар, О. Гавруш, а також талановиті
народні майстрині застосовують різноманітні
техніки, що дають змогу виконувати складні
технічні завдання. Кролевецькі рушники
набувають ознак тематичного панно, динамічних
вертикальних композицій.

10. В давнину орнаментальне
оздоблення одягу мало в першу
чергу магічне значення: так,
розміщення візерунків на
рукавах сорочки було пов’язане з
шануванням руки як своєрідного
знаряддя праці, з побажанням їй
сили та вправності. Кількість
вишитих виробів і характер їх
оздоблення були ознакою
соціальної належності людини,
визначали її добробут,
майновий стан.

11. Рушник у Кролевці був не лише обов’язковою приналежністю,
але й своєрідним народним символом. Тому й не дивно, що
рушник супроводжує кожного з нас з народження і до
смерті. Він неодмінний як ритуальний, так і культовий
предмет під час дійств і церемоній.

12. Ще й досі у селах рушниками прикрашають оселю. І вона
як писанка стає. Рушники стелять молодятам під ноги,
щоб слався їм щасливий і сонцесяйний шлях. Він
символізує щасливу дорогу. Його дарує синові мати,
виряджаючи з дому. На рушнику приймають
новонародженого. На нім подаємо хліб-сіль. Рушником
накривають труну, й опускають в землю теж на рушнику.

13. Дякую за увагу!!
Виконала
Учениця 10-Б класу
Тарайкіна Дарія