Деякі цікаві відомості про українську вишиванку

1. До Дня вишиванки
2019
НТБ ДНУЗТ

2. Ідею акції «Всесвітній день вишиванки» у 2006
році запропонувала студентка факультету
історії, політології та міжнародних відносин
Чернівецького національного університету
імені Юрія Федьковича Леся Воронюк.
Тепер вона письменниця, журналіст та
громадський діяч, член Національної спілки
журналістів України.
Всесвітній день вишиванки — свято, яке покликане зберегти
споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного
вишитого українського одягу. Дата проведення — щороку в третій
четвер травня. Свято є самобутнім і самодостатнім, не прив'язане
до жодного державного чи релігійного.
У 2011 р. п'ятирічний ювілей свята ознаменувався встановленням
Гіннесівського рекорду: 4 тисячі 189 осіб одночасно зібралися у
вишиванках на Центральній площі Чернівців.
У 2015 р. до акції долучилися близько 50 країн світу.

3. Знаки на керамічних виробах трипільської культури
Зображення скіфа на срібній чаші з
кургану Гайманова могила
Дані археологічних розкопок і
свідчення мандрівників і літописців
підтверджують, що вишивання як вид
мистецтва на теренах Україніи
існувало вже за скіфської доби. Зокрема
про те, що скіфи носили вишитий одяг
в 5 ст. до н. е. писав Геродот.
Залишки вовняного одягу,
оздобленого різнокольоровою
вишивкою знайдено у похованнях
перших століть нашої ери.
Але не виключено, що корені вишиванки ще глибші і
сягають енеоліту. Так трипільські фігурки прикрашені
орнаментами, схожими на вишитий одяг, і навіть символи на
трипільській кераміці подібні до традиційних символів
української вишивки.
Трипільська
фігурка з глини
4800 - 3000 р.
до н. е.

4. Коло - символ сонця, походить із язичницької
релігії, де означає божественну, життєдайну
енергію. Коло це також безперервність буття і
вічність.
Символи у вишивці
Квадрат - один із символів землі, означає
досконалість, гармонію, порядок. Перехрещений
квадрат, який часто вишивають на чоловічих
сорочках, означає "земне поле".
Світове дерево або Дерево життя - єднання трьох
світів та образ роду, продовження життя. Дерево
зображає: корінням – минуле, стовбуром – сучасне,
кроною – майбутнє. В українській вишивці цей
символ можна впізнати не лише у розгалуженому
дереві, а й у колоску, снопі, гілці. Іноді мотив дерева
замінює жіночий образ. Жінка із піднятими руками –
це Велика Богиня або Праматір, яка є втіленням
самого життя.

5. Ромб - пов`язують із плодючістю людини і землі.
Основою розшифрування значення символу є
чоловіче та жіноче начало. Ромб із крапкою
посередині є символом засіяного поля, яке
означало достаток і добробут. Ромбоподібні
узори вишивали на весільному одязі молодої.
Трикутник – символ вузької брами, що веде до вічного
життя. Символ єдності трьох світів: земного або явного,
підземного або невидимого, небесного або духовного. Це
три стихії — вода, вогонь та повітря, три рівні буття,
тривимірність світу, Свята Трійця у пізнішій
християнській релігії.
Шеврони це ті ж трикутники, які не мають
основи (незамкнуті). Ті з них, які обернуті
вершиною вниз, означають жіночу, або
матеріальну сутність, вершиною вгору –
чоловічу, духовну.

6. Спіраль, хвилясті лінії пов`язують із водою.
Малюнок вертикально розташованих
паралельних зигзагів позначав дощ, що падає
зверху, а горизонтальні зигзагоподібні лінії
відокремлювали земний світ від потойбічного.
Фігура спіралі також означала плинність часу та
циклічний рух сонячного диска.
Сварга – це той самий хрест, але у русі, символ сонячного
культу. Він асоціювався із силою домашнього вогнища,
родинним щастям. Сварга, повернута проти годинникової
стрілки, вважалася символом оберегового духовного
полум'я, а за годинниковою стрілкою – символом
родинного вогнища.
Хрест – на відміну від кола і квадрата, символізує
ідею центричності, а не розмежування простору.
прямий хрест – це символ Сонця, Творця, чоловічого
начала. Косий хрест – уособлення жіночого начала,
Місяця. Накладання цих двох фігур дає подвійний
хрест, або 8-променеву зірку – символ об`єднання двох
начал.

7. Ключі або гесики, вужі, s-мотиви – знак земних
"важких" вод, материнської вологи Землі. У давнину цей
символ означав змію, яка асоціюється з водою. Край
подолу жіночих сорочок вишивали рядами сигм, що
своєю силою оберігали материнську сутність.
Повна рожа – або восьмипроменева зірка
утворюється накладанням прямого хреста (символ
чоловічого начала, Сонця) і косого хреста (символ
жіночого начала, Місяця). Поєднання цих двох
сутностей дає життя усьому. Повну рожу
називають також Зіркою Матері. Саме такий
символ ми часто бачимо на іконах Богородиці.
Кривий танець ще називають безконечником або
меандром. Він утворює "вічний" безкінечний орнамент,
зображає життєвий шлях і водночас є символом
вічного буття. Його пов`язують із обрядовим танцем,
який українські дівчата виконували навесні. Меандрові
візерунки часто прикрашали саме чоловічі сорочки,
символізуючи на них силу і життєву енергію.

8. Вишитий узор набував
магічної сили й виконувався в суворо
визначених місцях: навколо шиї, на
грудях, на подолі. Велика увага
приділялась оздобленню рукава.
Сорочки прикрашали візерунками так,
щоб малюнок торкався тіла. Саме
так вигляд має одяг людей на фресках
у Софії Київській.
Фресковий орнамент XI століття
Вишивка вважалася однією з найбільш
шанованих професій: в ХІ ст. на Русі існувала
перша вишивальна школа, організована
сестрою Володимира Мономаха – Ганною
(Янкою), де дівчата вчилися гаптувати
золотом і сріблом.
Школа при Андріївському монастирі в Києві,
яку започаткувала Ганна Всеволодівна

9. В Україні вишивати вміли у всіх регіонах. Кожна область, інколи
навіть село володіли своїми унікальними техніками вишивання.
Дівчаток із наймолодшого віку привчали до вишивання. У деяких
областях це ремесло любили навіть чоловіки. За вишиванкою можна
було визначити статус та походження власника.
Нитки для вишивання фарбували
лише природними барвниками.
Для закріплення кольору нитки
запікали у житньому тісті – так
вони не втрачали забарвлення
протягом десятиліть.
Українським майстриням відомо
близько 250 видів вишивальних
швів, які базуються на 20
техніках.
Найдавнішими матеріалами, з яких українці виготовляли для
себе вишиванки, були тканини з овечої вовни, льону та конопель.

10. Мати гетьмана України Івана Мазепи Марина Мазепа
(у дівоцтві Марина Мокієвська (Макієвська), в
чернецтві Марія Магдалина), ігуменя Києво-
Печерського Вознесенського і Глухівського Успенського
дівочих монастирів, вважається основоположницею
надзвичайно складною гілки прикладної творчості —
золотого шиття сухозліткою. За її ігуменства
Вознесенський монастир став освітнім і мистецьким
осередком. Тут вишивали найвідповідальніші та
найкоштовніші замовлення, як для Києво-Печерської
Лаври, так і для інших церков і монастирів України
Марина Мазепа
Плащаниця «Христос у труні»
(робота Марини Мазепи)

11. Переламним моментом в історії української вишиванки стала
поява техніки „хрестик”. До 1850 року в Санкт-Петербурзькому музеї не
було жодного зразка вишивки з України, шитого хрестиком. Була
технологія хрестикування, яка завжди була допоміжною. Це косичка,
ретязь, оксамитовий шов, козлик, подвійний, або булгарський хрестик
тощо.
Техніка вишивки хрестом з’явилася в середині XIX ст. спершу в містах і
майстернях при панських маєтках. В Російській імперії почали широко
видаватися книжечки та альбоми, окремі малюнки з яскравими
орнаментами та картинками для вишивання.
Стрімкому поширенню нової техніки сприяли і…
дешеве мило фабрики "Брокар і К °". Француз Генріх
Брокар привіз у царську Росію парфумерію. Його
дружина Шарлотта Раве допомагала чоловікові
оригінальними ідеями. Вона запропонувала
доповнювати дешеву продукцію «преміями» із
зразками вишивки хрестиком.
Мило під назвою «Народне» коштувало 1 копійку, тому воно було
доступне і найбіднішим містянам, і численним селянам. Картинки зі
зразками вишивки хрестиком швидко поширилися по українських селах. У
народі стали називати таку вишивку «брокарською» або «мильною».

12. Народним вишивальницям сподобалися нові орнаменти,
їх барвистість і декоративність. Готовий малюнок
значно полегшує і прискорює процес вишивання. Нова
техніка виявилася досить простою, дозволяла
створювати реалістичні рослинні візерунки в широкій
колірній гамі. Однак цей стиль не міг швидко вписатися в
древню національну традицію.
Художники, мистецтвознавці, дослідники народної
творчості терміном «брокар» позначали поганий художній
смак. Відома українська письменниця, етнограф Олена
Пчілка (Ольга Петрівна Косач) видала збірку «Український
народний орнамент», в якому висловила думку, що
орнаменти народної вишивки можна зіпсувати, як і
народну літературну та пісенну творчість.
Довгий час мистецтвознавці не досліджували
брокарський стиль, музеї не колекціонували одяг з
такою вишивкою. Але через десятиліття
вишивки в цьому стилі перетворилися на
гармонійні стилізовані рослинні та геометричні
візерунки, вишиті дуже якісно і зі смаком. Зараз у
музеях зібрано багато предметів прикрашених
вишивкою в брокарському стилі.

13. Книги з українознавства з фонду НТБ ДНУЗТ
Ганжа, П. Таємниці українського рукомесла / П. Ганжа . –
Київ : Мистецтво, 1996. – 192 с.
Скарби музеїв : матеріали обл. наук. конф. до Міжнар. дня
музеїв 2003 р. / Дніпропетровський історичний музей ім.
Д.І. Яворницького. – Дніпропетровськ : АРТ–ПРЕС, 2005. –
154 с.
Культура і побут населення України. : Навч. посібник
для вузів / В.І. Наулко. – Київ : Либідь, 1991. – 230 с.

14. Нiколаєва, Т. О. Історiя українського костюма : научно–
популярная литература / Т. О. Нiколаєва. – Київ : Либiдь,
1996. – 176 с.
Стамеров, К. Нариси з історії костюмів = Skеtches
from the history of costumes / К. Стамеров. – Київ :
Мистецтво, 2007. – 432 с. : іл. – рос. – Перечень ил.,
список худож., твори яких використано в роботі над
вид., рек. л–ра : с. 423–430.
Україна = Ukraine / В. В. Томазов та ін. – Київ :
Мистецтво, 2007. – 432 с. : кол. іл.

15. Стражний, О. С. Український менталітет : ілюзії, міфи,
реальність / О. С. Стражний. – Київ : Книга, 2008. – 366 с. : іл.
Ярещенко, А. П. Під чаром рідної землі : Посібник із
українознавства / А. П. Ярещенко. – Харків : Прапор,
2007. – 342 с.
Андрушко, Л. В. Український національний костюм та
інформація: філософський і культурологічний вимір :
монографія / Л. В. Андрушко. – Київ : ТОВ Юрка Любченка,
2016. – 212 с. : іл.

16. Войтович, В. М. Українська міфологія /
В.М. Войтович. – Київ : Либiдь, 2002. –
663 с. – ISBN 966-06-0273-1.
Лаврик, О. В. Україна. Все, що робить нас
українцями / О. В. Лаврик. – Харків : Віват,
2015. – 256 с. : іл., фот.цв. – (Культурна
спадщина України).

18. Використана інформація з сайтів:
https://uk.wikipedia.org/
https://en.wikipedia.org
https://www.5.ua/suspilstvo/yak-vyhliadaiut-vyshyvanky-u-riznykh-oblastiakh-ukrainy-
114540.html
https://ukranews.com/ua/news/104628-65-tys-zhyteliv-rivnogo-vstanovyly-rekord-za-
kilkistyu-lyudey-u-vyshyvankakh
http://ru-sled.ru/skifskie-sokrovishha-gajmanovoj-mogily/
https://subject.com.ua/textbook/art/10klas/2.html
http://spadok.org.ua/trypillya/vbrannya-plemen-trypilskoyi-kultury
http://spadok.org.ua/narodna-vyshyvka-i-vbrannya/symvoly-ukrayinskoyi-vyshyvky
http://vsviti.com.ua/ukraine/43776
http://karpaty-ua.org.ua/vyshyvanka-oberig-yaskravyj-symvol-doli-ukrainskogo-
narodu.html
https://www.liveinternet.ru/community/5960445/post397105076/
http://sofiyskiy-sobor.polnaya.info/ua/bashty_sofiivskogo_soboru.shtml
https://tana-sribna.livejournal.com/59663.html
https://etnoxata.com.ua/statti/vishivanki-istorija-i-suchasnist/vlijanie-brokarskoj-
vyshivki-na-tvorchestvo-ukrainskih-vyshivalschits/
http://www.skarby.org.ua/brokarivska-vishivka/
https://www.pinterest.com/pin/345862446371043439/

19. Презентацію підготували:
Шитікова Т. М.
Матвєєва О. В.
Бондаренко О. О.