Засідання Комітету АПУ з цивільного, сімейного та спадкового права «Правові засади витребування майна з чужого незаконного володіння. Захист прав добросовісних набувачів», 10.03.2017, м.Київ

1. ЗАХИСТ ПРАВ
ДОБРОСОВІСНИХ НАБУВАЧІВ
ПРИ ВИТРЕБУВАННІ МАЙНА З
ЧУЖОГО НЕЗАКОННОГО
ВОЛОДІННЯ
Юлія Гладьо,
радник з юридичних питань ПрАТ «Київстар»,
адвокат, к.ю.н.

2. Добросовісний набувач – це…
 Набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину
він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на
відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив
обережність та обачність для з'ясування правомочностей продавця
на відчуження майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і
необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не
бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких
несприятливих наслідків для власника.

3. Добросовісний набувач
 Під поняттям «знав» слід розуміти не лише безпосередню обізнаність
особи у тому, що вона набуває майно у суб’єкта, який не наділений
правом на його відчуження, а й водночас усвідомлення факту
порушення своїми діями прав іншої особи.
 Під поняттям «повинен був знати» – набувач, хоч не був безпосередньо
інформований про відсутність у відчужувача права на відчуження майна,
але за обставинами його набуття міг та зобов’язаний був про це знати.
 (Інформаційний лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами
законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права
власності та інших речових прав» №28-150/0/4-13 від 28.01.2013

4. Постанова Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду
України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про
судову практику в справах про захист права власності та
інших речових прав» від 07.02.2014 №5
 Набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не
міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив
усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з'ясування
правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому в діях набувача не
повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не
бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для
власника.
 До вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у
володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388 ЦК)
відносяться, зокрема, такі випадки, як вчинення правочину під впливом обману,
насильства, зловмисної домовленості представника власника з другою стороною,
тобто у всіх випадках, коли майно вибуло з володіння поза волею власника (або
законного володільця).

5. Постанова Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду
України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про
судову практику в справах про захист права власності та
інших речових прав» від 07.02.2014 №5
 Набувач не може бути визнаний добросовісним, якщо на момент вчинення правочину з
набуття майна право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно
було зареєстроване не за відчужувачем або у цьому реєстрі був запис про судовий спір
відносно цього майна (обтяження). Водночас запис у Державному реєстрі речових прав на
нерухоме майно про право власності відчужувача не є безспірним доказом
добросовісності набувача.
 Відповідач може бути визнаний добросовісним набувачем за умови, що правочин, за яким
він набув у володіння спірне майно, відповідає усім ознакам дійсності правочину, за
винятком того, що він вчинений при відсутності у продавця права на відчуження.
 Власник має право спростувати заперечення набувача про його добросовісність, довівши,
що під час вчинення правочину набувач повинен був засумніватися у праві відчужувача на
відчуження майна.

6. Обгрунтування (не-) добросовісності набувача у судовій
практиці:
1. Обгрунтування добросовісності набувача майна у зв’язку з тим, що на момент
укладення договору купівлі-продажу правовстановлюючі документи перевірялися як
нотаріусом, так і реєстратором
«Таким чином, з наведеного вбачається, що станом на момент придбання відповідачем
площею 1090,7 кв.м. за адресою _______у ФОП _______, укладений між сторонами Договір
29.10.2008р. відповідав усім ознакам дійсності правочину та не є визнаний судом
станом на момент розгляду справи; право власності на відчужуване майно було
ФОП _____-, а тому останній в силу положень ст. 317 ЦК України вправі був його
будь-яких обтяжень та заборон, а також записів про судові спори на вказане майно не
зареєстровано в реєстрі; продавець гарантував про відсутність прав третіх осіб на
майно. Крім цього, факт реєстрації права власності за ФОП ________ в єдиному
реєстрі, а також факт посвідчення нотаріусом Договору купівлі-продажу від 29.10.2008р.
про те, що правовстановлюючі документи ФОП ____на відчужувану ним будівлю
посадовими особами на предмет їх відповідності вимогам законодавства, і у вказаних осіб
було жодних застережень до цих документів. За таких обставин, суд погоджується з
відповідача, що він являвся добросовісним набувачем будівлі площею 1090,7 кв.м. за
_______»
(Рішення Господарського суду Львівської області від 16.02.2016 у справі № 914/4348/15,
Постанова Львівського апеляційного суду Львівської області у цій же справі)

7. Обгрунтування (не-) добросовісності набувача у судовій практиці:
2. Обгрунтування недобросовісності набувача майна
- «ОСОБА_25 в силу зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих, характерних для лісу (стаття 1 ЛК
України) природних ознак (наявності лісової (деревної) рослинності) спірної земельної ділянки
знав або, проявивши розумну обачність, міг знати про те, що ліс і ділянка вибули з володіння
держави з порушенням вимог закону, що ставить його добросовісність під час набуття земельної
ділянки у власність під обґрунтований сумнів.»
(справа № 6-2510ц15, постанова Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року)

8. Обгрунтування (не-) добросовісності набувача у судовій практиці:
2. Обгрунтування недобросовісності набувача майна
- «Разом з тим, до ОСОБА_10 можна застосувати термін «недобросовісного продавця»,
оскільки остання при продажу спірної квартири з січня 2013р. вже знала про наявність
судової справи за позовом ОСОБА_3, де вона визначена відповідачем, про визнання
прилюдних торгів недійсними, але замовчувала цей факт, про що, зокрема, свідчить
зміст пункту 6 договору купівлі-продажу від 06.04.2013р., в якому зазначено, що
продавець гарантує і готовий нести відповідальність, передбачену цим договором та
законодавством України, що житло, яке є предметом цього договору, на момент
укладення договору нікому іншому не продано, не подароване, в спорі і під забороною
не перебуває, прав щодо нього у третіх осіб як в межах України, так і за її межами
немає.
Отже, саме таке замовчування з боку ОСОБА_2 факту наявності судового спору щодо
законності прилюдних торгів, наслідком визнання яких недійсними є застосування ст.
216 ЦК України щодо позбавлення її права власності на спірну квартиру, призвело до
можливості укладення договору купівлі-продажу з ОСОБА_4, яка не знала і не могла
знати про такий спір, так само як і нотаріус, яка посвідчувала цей договір. »
(Рішення Апеляційного суду Запорізької області, справа № 335/7363/15)

9. СПОСОБИ ЗАХИСТУ ПРАВ ДОБРОСОВІСНИХ НАБУВАЧІВ
МАЙНА
1. Звернення з вимогою про відшкодування збитків
до продавця майна в порядку ст. 661 Цивільного
кодексу України (якщо майно набувалося на
підставі договору купівлі-продажу)
2. Звернення з позовом про стягнення збитків зі
сторони, яка отримала кошти за недійсним
правочином, або з особи,
яка є винною в недійсності правочину.
3. Визнання недійсним договорів, на підставі яких
«набувалося» майно, звернення з вимогою про
відшкодування коштів в порядку ст.1212 Цивільного
кодексу України
4. Звернення до власника майна з позовом про
відшкодування добросовісному набувачеві
необхідних витрат на утримання, збереження
майна, здійснених ним з часу, з якого власникові
належить право на повернення майна або
передання доходів

10. 1. Звернення з вимогою про
відшкодування збитків до продавця
майна в порядку ст. 661 Цивільного
кодексу України (якщо майно
набувалося на підставі договору купівлі-
продажу)

11. Стаття 660 Цивільного кодексу України
Обов'язки покупця і продавця у разі пред'явлення
третьою особою позову про витребування товару
1. Якщо третя особа на підставах, що виникли до продажу товару, пред'явить
до покупця позов про витребування товару, покупець повинен повідомити
про це продавця та подати клопотання про залучення його до участі у
справі. Продавець повинен вступити у справу на стороні покупця.
2. Якщо покупець не повідомив продавця про пред'явлення третьою
особою позову про витребування товару та не подав клопотання про
залучення продавця до участі у справі, продавець не відповідає перед
покупцем, якщо продавець доведе, що, взявши участь у справі, він міг би
відвернути відібрання проданого товару у покупця.
3. Якщо продавець був залучений до участі у справі, але ухилився від участі
в її розгляді, він не має права доводити неправильність ведення справи
покупцем.

12. Стаття 661 Цивільного кодексу України
Відповідальність продавця у разі відсудження товару у
покупця
1. У разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на
користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу
товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому
збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про
наявність цих підстав.
2. Правочин щодо звільнення продавця від відповідальності
або щодо її обмеження у разі витребування товару у
покупця третьою особою є нікчемним.

13. Умови, при яких продавець зобов'язаний відшкодувати
покупцеві збитки:
існування підстав для вилучення речі, що є предметом
договору купівлі-продажу, до моменту укладення такого
договору;
вилучення в покупця предмета договору купівлі-продажу за
рішенням суду;
покупець не знав і не міг знати про наявність підстав для
вилучення речі, які виникли до укладення договору.

14. Постанова Вищого господарського суду
України від 20 жовтня 2016 року Справа
№ 924/157/16
«Той факт, що у межах провадження по справі, яка розглядається, суд не
вирішив питання про надання ТОВ "Діада Д" компенсації у зв'язку із
витребуванням об'єктів власності, не свідчить про порушення принципу
пропорційності при задоволенні позову ДП з іноземними інвестиціями
"Хмельницька фінансово-промислова група" про повернення у власність даних
об'єктів майна, які вибули із такої власності незаконно, оскільки добросовісний
власник, із власності якого майно витребовується, не позбавлений можливості
відновити своє право на підставі ст.661 ЦК України, яка встановлює, що у разі
вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на
підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати
покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про
наявність цих підстав.»

15. Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ від
07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про
захист права власності та інших речових прав»
Відповідно до п. 31 у разі якщо позов власника про витребування майна із чужого
незаконного володіння задоволено, покупець цього майна має право відповідно
до статті 661 ЦК України звернутися до суду з вимогою до продавця про відшкодування
збитків, завданих вилученням у нього товару за рішенням суду з підстав, що виникли до
моменту його продажу.
До участі у справі за позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння
залучається особа, яка передала спірне майно відповідачу, зокрема продавець цього
майна. Водночас відповідно до частини другої статті 660 ЦК України незалучення
покупцем продавця до участі у справі звільняє продавця від відповідальності перед
покупцем, якщо продавець доведе, що, взявши участь у справі, він міг би відвернути
відібрання проданого товару у покупця.

16. Ст. 614 Цивільного кодексу України
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність
за наявності її вини (умислу або необережності), якщо
інше не встановлено договором або законом. Особа є
невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних
від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила
зобов'язання.
Ст. 614 Цивільного кодексу України
VS
ст. 661 Цивільного кодексу України

17. АЛЕ….
Згідно правової позиції, висловленої у постанові
Вищого господарського суду України 14 червня 2016
року Справа № 914/4348/15
Для притягнення продавця до відповідальності
необхідно довести склад цивільного правопорушення
(суб’єкт, об’єкт, протиправність діяння, вина,
причинно-наслідковий зв’язок)
Ст. 614 Цивільного кодексу України
VS
ст. 661 Цивільного кодексу України

18. Постанова Вищого господарського суду України
від 14.06.2016 року у справі № 914/4348/15
«Судами вірно вказано, що для застосування таких засобів відповідальності як стягнення
збитків необхідними є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме:
протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника
та завданими збитками та вини.
Разом з тим, відсутність хоча б одного із зазначених елементів, утворюючих склад цивільного
правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може
бути кваліфікована, як правопорушення. При цьому, саме на позивача покладається обов'язок
довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок
такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість, вина боржника у порушенні зобов'язання
презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести,
що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону чи іншого нормативного акту,
або виявляється у невиконанні чи неналежному виконанні договірного зобов'язання, тягне за
собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої
особи.»

19. Ст.661 ЦК України
Ст. 661 ЦК України
1.
2.

20. 2. Звернення з позовом про стягнення
збитків зі сторони, яка отримала кошти
за недійсним правочином, або з особи,
яка є винною в недійсності правочину.

21. УЗАГАЛЬНЕННЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
«Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними»
від 24.11.2008 року
Якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще
декілька, то вбачається правильним визнавати недійсними не всі
правочини, а лише перший і заявляти позов про витребування майна в
останнього набувача.
Проте в цьому випадку немає перешкод для задоволення лише віндикаційного позову, оскільки право на
витребування майна з чужого володіння не потребує визнання недійсним правочину, за яким майно вибуло
від законного власника,
воно лише обмежене добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з
володіння власника поза
його волею, що й повинно бути доведено в суді. Застосування реституції та повернення майна за недійсним
правочином, враховуючи
положення ст. 216 ЦК, є можливим тоді, коли предметом спору є правочин за участю власника і першого
покупця (набувача).
У разі задоволення віндикаційного позову суд повинен вирішити питання про відшкодування добросовісному
набувачеві понесених ним
витрат на придбання майна. Такі витрати має бути стягнено зі сторони, яка отримала кошти за недійсним
правочином, або з особи,
яка є винною в недійсності правочину.

22. Стаття 1166 Цивільного кодексу України
Загальні підстави відповідальності за завдану
майнову шкоду
1. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю
особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода,
завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному
обсязі особою, яка її завдала.
2. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона
доведе, що шкоди завдано не з її вини.
3. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю
фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках,
встановлених законом.
4. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках,
встановлених цим Кодексом та іншим законом.

23. Для притягнення до відповідальності потрібно довести склад цивільного
правопорушення:
-суб'єкт;
-об'єкт;
-вина;
-протиправне діяння;
-причинно-наслідковий зв’язок.
Ст.1166 Цивільного
кодексу України

24. 3. Визнання недійсним договорів, на підставі
яких «набувалося» майно, звернення з
вимогою про відшкодування коштів в порядку
ст.1212 Цивільного кодексу України

25. УЗАГАЛЬНЕННЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
«Практика розгляду судами цивільних справ про
визнання правочинів недійсними»
від 24.11.2008 року
Якщо майно передане власником за правочином, який є нікчемним або оспорюваним, то позов про
визнання правочину недійсним та (або) про застосування наслідків недійсності правочину має
пред'являтися тоді, коли майно залишається у набувача. Тобто якщо вчинений один правочин і
повернути майно можна шляхом застосування реституції, то ефективним способом захисту буде
визнання правочину недійсним. Якщо ж набувач, який набув майно за недійсним правочином,
надалі відчужив таке майно іншій особі, потрібно звертатися з віндикаційним позовом .

26. Про визнання недійсними договорів

27. Вищий спеціалізований суд України
Аналіз окремих питань судової практики, що виникають при застосуванні судами
рекомендаційних роз’яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду
України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів
недійсними» від 6.11.2009 №9
ч.3 ст.215 ЦК, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша
заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин
може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч.5 ст.216 ЦК вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може
бути пред’явлена будь-якою заінтересованою особою.
ЦК не містить визначення поняття «заінтересована особа», тобто залишає його оціночним. Тому слід
враховувати, що заінтересованою особою є будь-яка особа, яка має конкретний майновий інтерес в
оспорюваному договорі. Така особа, яка звертається до суду з позовом про визнання договору
недійсним, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів.
Критерії визначення заінтересованості позивача в оспорюваному договорі:
1) права і законні інтереси заінтересованої особи безпосередньо порушені договором;
2) у результаті визнання договору недійсним майнові інтереси заінтересованої особи будуть відновлені;
3) заінтересована особа отримує що-небудь в результаті проведення реституції (права, майно).

28. Ст. 1212 Цивільного кодексу України
 Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи
(потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно),
зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана
повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом
відпала.
 Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла
його у себе за рахунок іншої особи.

29. 4. Звернення до власника майна з позовом
про відшкодування добросовісному
набувачеві необхідних витрат на
утримання, збереження майна, здійснених
ним з часу, з якого власникові належить
право на повернення майна або
передання доходів

30. Стаття 390 Цивільного кодексу України
Частина 3
Добросовісний або недобросовісний набувач (володілець) має право вимагати
від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання,
збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право
на повернення майна або передання доходів.
Частина 4
Добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним
поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без
завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від
майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування
здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.

31. Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду з
розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову
практику в справах про захист права власності та інших
речових прав» від 07.02.2014 №5
П. 32. Вирішуючи спори щодо відповідальності добросовісного та недобросовісного
набувача після витребування майна із чужого незаконного володіння, суди повинні
враховувати таке:
- недобросовісний набувач зобов'язаний повернути або відшкодувати власнику всі доходи,
які він одержав або міг одержати за весь час володіння майном. Добросовісний набувач
повинен відшкодувати такі доходи лише з моменту, коли він дізнався про незаконність
володіння майном, наприклад, з моменту, коли йому вручено повістку до суду у справі за
позовом власника про витребування майна (частини перша та друга статті 390 ЦК);
- добросовісний набувач (володілець) може залишити за собою здійснені ним поліпшення
майна, якщо вони можуть бути відокремлені без завдання майну шкоди. Під поліпшенням
слід розуміти такі витрати на майно, які, з одного боку, не зумовлені необхідністю його
збереження, але, з іншого, мають обґрунтований характер, оскільки поліпшують
експлуатаційні властивості майна.

32. Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду
цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах
про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014
№5
 Якщо відокремлення поліпшень неможливе, добросовісний набувач (володілець) має
право вимагати від власника відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку
збільшилася вартість майна (частина четверта статті 390 ЦК).
 Недобросовісний набувач (володілець) не має права на залишення поліпшеного
майна собі.
 Крім того, добросовісний або недобросовісний набувач (володілець) майна має
право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання,
збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на
повернення майна, або на передання доходів (частина третя статті 390 ЦК). У цьому
разі необхідними є такі витрати, без яких стан майна істотно погіршився би, унаслідок
чого його не можна було б використати за прямим призначенням.

33. Дякую за увагу!