сектори національної економіки

1. Виконала
Учениця 11 класу
Лебіга Вікторія

2. Націона́льна еконо́ міка — це структурно і
організаційно єдина система взаємопов’язаних
галузей і сфер діяльності людей, якій властива
відповідна пропорційність, взаємозумовленість
розміщення на території, обмеженій державними
кордонами.

3. Існує декілька різних
способів розподілу економіки на
сектори — за історичним
розвитком, за гіпотезою трьох
або чотирьох секторів економіки,
або за належністю до
державного, приватного чи
неприбуткового сектору. Баланс
між секторами економіки
залежить від рівню економічного
розвитку.

4. Економіка може включати в себе кілька секторів (також
можуть називатися галузями), які розвилися в послідовних
фазах:
 Стародавня економіка здебільшого ґрунтувалась на
натуральному (прожитковому) сільському господарстві.
 Промислова революція зменшила роль натурального
сільського господарства, перетворюючи його в більш обширну
та монокультурну форму сільського господарства на протязі
останніх трьох сторіч. Економічне зростання відбувалося в
основному в гірничодобувній промисловості, будівництві та
обробній промисловості.
 В економіці сучасних споживчих суспільств такі галузі як
послуги, фінанси, і технології — тобто економіка знань —
грають все більше значну роль.

5. Згідно з гіпотезою трьох секторів економікисистеми
характеризуються трьома основними сферами діяльності:
 Первинний сектор економіки: галузі економіки, продукти
яких здебільшого є сировиною для інших галузей. До
первинного сектора належать сільське господарство,
рибальство, лісова промисловість та гірництво. (Наприклад,
шахтарі та рибалки це робітники первинного сектору.) До
первинного сектора також часто зараховують діяльність,
пов'язану зі збором, пакуванням, очисткою і переробкою
сировини на місці.

6.  Вторинний сектор економіки: галузі економіки, що
перетворюють сировину на закінчений, готовий до
споживання, продукт, наприклад виробництво
автомобілів зі сталі або виробництво одягу із тканин.
До вторинного сектора належать будівництво і
виробництво. Вторинний сектор використовує
матеріали первинного сектора і виробляє на основі цієї
сировини продукт, призначений для споживання,
продажу або використання в інших галузях.
Підприєства вторинного сектору зазвичай споживають
багато енергії й потребують складних машин.

7.  Третинний сектор економіки або сфера послуг: включає
економічну діяльність, пов'язану з послугами. Поняття
послуг охоплює всі види діяльності, що не завершуються
виробництвом продукта, але сприяють процесу
виробництва, покращуючи продуктивність. До послуг
належить фінансова і банкова діяльність, транспорт,
оптова і роздрібна торгівля, страхування, інформаційна
галузь, медицина, освіта та індустрія розваг тощо.
Інформаційні технології часто виокремлюють і включають
у четвертинний сектор економіки. У розвинутих країнах
третинний сектор економіки найбільший за кількістю
працівників і зростає найшвидшими темпами.

8. Деякі теоретики розділяють третинний сектор на два:
 Третинний сектор економіки: галузі економіки, що
постачають прямі послуги, як для споживачів так і для
підприємств, такі як догляд за дітьми, кіно і банківські
послуги. (Крамарі та бухгалтера це працівники третинного
сектора.)
 Четвертинний сектор економіки: галузі економіки, що
входять в поняття економіки знань. Включає в себе наукові
дослідження та розробки, необхідні для виробництва
виробів з природних ресурсів. (Наприклад
лісозаготівельна компанія може досліджувати способи
використання частково спаленої деревини таким чином
щоб неушкоджені частини деревини можна було
переробити в деревну масу для виробництва папіру.)
Інформаційні технології та галузь освіти також
включаються в цей сектор.

9.  Державний сектор або публічний сектор;
 Приватний сектор, тобто приватний бізнес;
 Неприбутковий сектор або соціальний сектор
(частіше — «кооперативний», іноді
«добровільницький сектор», «громадський
сектор»).

10. Баланс між секторами
економіки, за частиною валового
продукту економіки або за рівнем
зайнятості населення у різних
секторах, залежить від рівню
економічного розвитку
суспільства. Оскільки процес
економічного розвитку є далеко не
однорідним в різних країнах та
місцевостях, баланс між цими
секторами сильно відрізняється
серед різних регіонів світу, а іноді
навіть і серед регіонів однієї
країни.