альбом

3. Найдостойніший
з роду Острозьких
Василь-Костянтин Костянтинович Острозький (2 (12) лютого 1569 — 13 (23)
лютого 1608).
Походив з родини Острозьких - найбагатшого і найвпливовішого князівського роду тодішніх
Білорусії та України XVI — початку XVI століття.
Василь Острозький був молодшим сином великого гетьмана литовського
князя Костянтина Острозького. Після смерті батька залишившись фактично єдиним
спадкоємцем отримав у володіння величезні маєтності на Волині, Київщині, Поділлі
та Галичині.
В 18 років (1543-1544 рр.) розпочав військову службу під керівництвом маршалка Волинської
землі Ф. Сангушка. Політичну кар'єру К.В.Острозький почав в 1550 році, отримавши від
великого князя Литовського посаду старости Володимирського і маршалка Волинського.
Найкращий захисник від татарських нападів після смерті батька.
В 1559 році К.В.Острозький стає воєводою київським; значно сприяло
посиленню його впливу на політичне життя України. Не прагнучи військової
слави, проводив енергійну колонізаторську політику в порубіжних
землях Київщини та Брацлавщини.
Засновуючи нові міста, замки та слободи. Економічна потужність
маєтностей княжого роду та його неабиякий політичний вплив
швидко робить К.В.Острозького «некоронованим королем Русі»,
що проводить відносно незалежну політику в руських землях.

4. Княжіння К.В.Острозького позначилося неабияким піднесенням української
культури та освіченості - було зумовлено намаганням князя зробити свою
резиденцію центром культурного опору католицькій та унійній експансії.
У володіннях К.В.Острозького культура на кілька десятиліть випередила
політику.
Навколо князівської резиденції в Острозі утворився гурток (академія)
слов'янських та грецьких учених, публіцистів теологів та богословів,
до якого входили Герасим Смотрицький, Василь Суразький, Христофор Філалет
(Мартин Броневський), Еммануїл Ахіллес, Лука Сербин, Кирило Лукаріс
(майбутній Олександрійський та Константинопольський патріарх), Никифор Парасхес-
Кантакузен, Клірик Острозький, Зизаній Тустановський, Дем'ян Наливайко та інші.
В 1575 році К.В.Острозький запросив переслідуваного Івана Федорова для організації
друкарні в князівській резиденції. Завдяки острозькій друкарні світ побачило більше 20 видань, в
тому числі перший повний текст Біблії слов'янською мовою 1580 року («Острозька Біблія»).
При Богоявленській замковій церкві (мала статус кафедрального собору, один з найзначніших
православних храмів того часу) виникла власна іконописна традиція. Кілька острозьких ікон,
написаних в той час, вважаються шедеврами православного іконопису.

5. Князь К. В. Острозький і його час
(рекомендаційний список літератури)
Барановский С. Курбский и Острожский (Из истории их
отношений между собою, по случаю деятельности их в пользу
Западно-русской церкви, в эпоху до унии)//Волынь. Епарх. Ведом.- 1875.
№1.-С 1-8; № 2.-С 54-69.
Бухало Г. Князь Костянтин (Василь) Костянтинович
Острозький // Сім днів. - 1997. - 6 верес. - С. 8.
Ващенко В.В. Діяльність князя Костянтина Острозького в
Науковій спатщині І.І. Огієнка // Матеріали IV науково-краєзнавчої
Конференції Остріг на порозі 900-річчя".-Остріг, 1993.-С. 19-25.
Верес В. Дорога на схід // Наша справа. - 1995. - № 3. - Січ. – С. 5
Роль В.- К. К. Острозького, М. Смотрицького, П. Могили в розвитку культури ХVІ ст.
Виноградов Г.М. Символічна роль князя Костянтина Острозького
В українській полемічній літературі другої половини XVI - початку XVII ст.. // Матеріали І-ІІІ науково-
краєзнавчих конференцій "Остріг на порозі 900-річчя» (1990-1992рр.).-Сокаль, 1992. - Ч.1. - С. 44-46.
Витязевский С. Константин Константинович князь Острожский: Ист. очерк. - Л.: Изд. ред. журн.
"Воскресение", [1929]. – 15 с.
Гром В. Діяльність князя К. Острозького в оцінці М. Костомарова // Рівне, 1992. – с. 132-133
Костянтин Острозький - гуманіст, реформатор, державотворець
// ( Старокостянтинів і край в просторі часу: Матеріали Всеукр. наук, іст.-
Краєзн. конф. "Велика Волинь", присвяченої 470-річчю від дня
народження князя К.В. Острозького (29-30 трав.). - Хмельницький; Старокостянтинів; Самчики, 1997. - С. 6-70
Острожский Константин Константинович // Христианство:
Энцикл. словарь. - М., 1995. - Т.2. Л-С. - С. 259
Пшеничний М. Нерукотворні пам'ятники князя Острозького / Вісті Рівненщини. - 1995. - 7 квіт.
Рибак О. Острозький Костянтин-Василь // Довідник з історії України. В 3 т. - К., 1995. -Т.2 [К-П]. - С. 321.

6. “Така краса народжується
протягом сторіч, завойовує собі славу…
і пам'ять про неї зберігається у нащадків…”
В. Соловйов
Гальшка Іллівна (Єлизавета, Євдокія) Острозька 19 листопада (1539 — 1582) — княгиня, яка
походила з давньоукраїнського князівського роду Острозьких, меценат культури,
засновниця Острозької Академії.
Батьком Гальшки був Ілля Острозький, а мати - Беата Костелецька. . Вже по народженню
Гальшка була власницею багатьох міст, містечок, замків, маєтностей.
Про дитячі та юнацькі роки Гальшки залишилось небагато відомостей . Відомо, що вона уміла
читати, писати, вивчала Святе Письмо й напевно крім русинської говорила польською мовою.
Гальшка була вродливою дівчиною. Сучасники називали її найгарнішою жінкою XVI століття.
Вигідною «партією» для представників багатьох магнатських родів робили Гальшку її багатства
і бажання породичатися з династією Острозьких. Шлюбні питання доньки вирішувала мати Беата,
дядько Костянтин-Василь Острозький і король Сигізмунд-Август,
кожен із яких, перш за все, намагався подбати про свій інтерес і вигоду.
Князь В.-К. Острозький, не бажаючи, щоб багатства Острозьких
залишилися католикам, пообіцяв князю Дмитру Сангушку руку Гальшки.
Та польський король був, м”яко кажучи, не в захваті від цього шлюбу,
тому наказав позбавити Саншушка честі та маєтків.
У лютому 1554 р. Дмитра Сангушка було вбито. Король Жигмонт Август
обманом видав юну вдову, якій тоді виповнилося 16 років, за
польського воєводу – 64 – річного графа Лукаша Гурку.

7. Після шлюбу Гальшка не підкорилася нав”язаному чоловікові. Чотирнадцять років Гальшка
Острозька провела в одній із башт Шамотульського замку. У 1573 р. “чорна княгиня ” знову стала
вдовою і повернулася на батьківщину.
Після повернення вона передала управління своїми маєтками дядькові, а в заповіті 1579 р.
заповіла все своє майно двоюрідним братам, синам князя. У тому ж заповіті були кілька рядків, де
Гальшка Острозька віддала величезну на ті часи суму – 6 тисяч кіп литовських грошей – на розвиток
шпиталю і православної академії.
Отож, знаменита Острозька академія постала значною мірою завдяки волі і коштам Гальшки
Острозької.
Це свідчить про те, що Гальшка була меценаткою доби пізнього Середньовіччя. Завдяки Гальшці
та її дядькові Василю-Костянтину постали «Волинські Афіни» — освітній та культурний центр
в Острозі.

8. Жертва інтриг магнацьких:
Княжна Гальшка
(рекомендаційний список літератури)
Жертва інтриг магнатських: [Княжна Гальшка] // Волинь в легендах і переказах
/Упоряд. П. Адрухов. - Остріг, 1995.-С. 13-15.
Заповіт княжи Гальшки Острозької 1579 р., березня 16. //
Острозька давнина: Дослідж. І матеріали.-Л., 1995. - Вип.1. - С. 110-111
Клосинська К. Гальшка - княжна Острозька: Докум. повість // Червоний прапор. -
1991. -3,4,9 січ.
Ковальський М. Гальшка: Істор. повість [про трагічну долю кнажни роду князів
Острозьких] // Зоря комунізму. - 1990. -8, 13, 15, 17, 20, 22, 24, 27, 28 берез.; 3,5 квіт.
Луговий О. Княжна Гальшка Острозька // Вісті Рівненщини. – 1997. – 3 жовт.
Луцкова С. Багато облич Гальшки Острозької // Жінка. - 1998. №9. – С. 32-33
Соловьев Вс. С. Княжна Острожская; Капитан гренадерской роты: Ист. романы. - М.:
Кронос, 1994.-448 с
Угляренко П. І був ранок, і була ніч... (Гальшка): Роман. - К.: Радянський письменник,
1990.-319 с.

9. Коротка історія Федоріани
Іван Федоров (1510—1530 — 5 (15) грудня 1583, Львів) - діяч східнослов'янської культури,
друкар, гравер, ливарник, інженер.
Разом з білорусом Петром Мстиславцем видрукував в 1564 році в Москві свою першу
книгу — «Апостол». У 1566 році через переслідуванням з боку вищого російського
духівництва та боярства, покинув Москву та переїхав до Великого князівства Литовського. В
вересні 1572 року переїхав до Львова, де у 1574 році уклав і надрукував перший
східнослов’янський посібник — «Буквар» з граматикою та здійснив друге видання
«Апостола».
1575 р. перейшов на службу до воєводи Київського, князя Костянтина Василя
Острозького управителем Дерманського монастиря.
1578 р. перебрався в Острог, де заснував друкарню (спочатку надрукував новий Буквар з
рівнобіжними греко-слов'янськими текстами).
1580 р. видав Новий завіт і Псалтир й окремо покажчик до останнього.
1580–1581 рр., спільно зі сином, палітурником (інтролігатором) Іваном Друкаревичем,
видав першу повну слов'янську Біблію за одним із списків Геннадієвої Біблії (т. зв. Острозька
Біблія) з власною післямовою. Вийшли два наклади, у кожному —
своя редакція тексту післямови видавця.
Розійшовшись із князем Костянтином Василем Острозьким,
І.Федорович повернувся до Львова; відновити друкарню не
спромігся. Вона перейшла у власність Львівського
Успенського Братства, пізнішого Ставропігійського Інституту,
який користувався орнаментами Івана Федоровича
до початку XIX ст.
Був похований у монастирі св. Онуфрія у Львові.
На надгробку Івана Федоровича було зроблено напис:
«Іван Федорович, друкар Москвитин, котрий своїм старанням друкарство небувало
обновив».

10. Сіяч книжкової мудрості
(рекомендаційний список літератури)
 Рачківський О.І. Іван Федоров в пам'яті острожан // Південно-
Східна Волинь: Наука, освіта, культура: Матеріали регіон.-краєзн. конф. -
Хмельницький; Шепетівка, 1995. - С. 51-55
 Тарнавский А. Какого рода памятник диакону Йвану Федорову
желательно кметь в Остроге?//Волын. Епарх. Ведом. - 1884. -Ч. неофиц.- №13.-С. 377-382
 Немировский Е. Острожская типография Ивана Федорова (1578-1581).- М., 1974. – С. 83-
150
 Огієнко І.І. Історія українського друкарства. – К. : Либідь, 1994. – 448 с.
 Семенюк І.М. Книгодрукування на Волині в XVI-XVII ст.// Минуле і сучасне Волині: тези
доп. та повідомл. ІІ регіон. «Велика Волинь» і VI обл. іст.-конф. – Луцьк, 1992. – С. 76-78
 Исаевич Я.Д. Деятельность Ивана Федорова на Украине // Вопр. Истории. – 1974. - №5. –
С.211-216
 Ковальський М.П. Острозькі стародруки 1598 р. // Укр. альм., 1998. – Варшава, 1998. – С.
100-106
 Бойко М. Острозька Біблія – королева українськиї книг. – Т-во «Волинь» в Торонто, 1981.-
164 с.

11. Просвітителі Смотрицькі
На переломі XVI і XVII століть Острог був найбільшим культурно-освітнім центром
України. З 1576 року тут розгорнули свою діяльність академія — перша у східних слов'ян школа
вищого типу, друкарня, очолювана Іваном Федоровим, літературно-перекладацький гурток.
Небуденними постатями серед тогочасних острозьких вчених стали члени родини
Смотрицьких.
Так, одним із співзасновників центру, його провідним діячем став Герасим
Данилович Смотрицький.
Своїми знаннями прославився ще тоді, коли працював писарем,
у Кам'янці-Подільському. Напевно, саме через те Костянтин Острозький
запросив його в 1576 році до Острога, де Смотрицький очолив
літературно-науковий гурток та став ректором академії. Редагував
острозькі видання, писав до них передмови, вірші.
Сім'я Г. Смотрицького мала будинок в Острозі, а недалеко від міста
арендувала села Борисівку та Баклаївку. Близько 20 років прожив
тут цей знатний український письменник, підготував до друку. Ряд відомих
книжок, виховав плеяду відомих діячів. Після його смерті в 1594 році
залишились дружина, яка, ставши черницею, прибрала ім'я Мавра, та
два сини: Максим і Стефан.
Максим (Мелетій) Смотрицький навчався спершу в Острозькій академії під
керівництвом свого батька та відомого грецького діяча, вихованця Падуанської академії в
Італії Кирила Лукаріса. В 1600 році М. Смотрицький виїхав на навчання в західноєвропейські
університети. Повернувшись, в основному , перебував у Вільнюсі. Проте з рідним містом
постійно підтримував зв'язки, навідувався до родини, бо ще жили брат і мати.

12. У 1610 році М. Смотрицький публікує у Вільнюсі
свій «Тренос» — видатний український антикатолицький трактат.
За який був переслідуваний польським королем.
Після повернення на батьківщину жив переважно в Дермані,
де і помер на початку 1633 року. Залишив досить
велику книгозбірню.
Декілька пощастило виявити в Острозькому музеї.
На одній з них — «Грецька мова» Н. Кленарда
(Франкфурт, 1591 р.) — можна побачити власноручний напис письменника: «З книг Мелетія
Смотрицького».
Відомим культурно-освітнім діячем був і Стефан Смотрицький. Закінчивши
Острозьку академію, він секретарював у К. Острозького. Як сказано у тогочасному літописі,
був «научений по латині, по-гречеськи». На відміну від брата, все життя прожив в Острозі.
Брав участь в діяльності Острозької друкарні, переписував книжки.
Велика заслуга родини Смотрицьких у розвитку східнослов'янської культури безсумнівна.

13. Смотрицькі і місто Острог
(рекомендаційний список літератури)
Колесний М. Ректор Острозької Академії // Червон. прапор. - 1976.-16 трав.
Колосова В.П. Идеологические предпосылки деятельности
острожского кружка: (Герасим Смотрицкий как редактор-полемист) //
Федоровские чтения 1981. - М., 1985. - С. 84-90
Конфітовський В.С. Полемічні праці Герасима і Мелетія Смотрицьких в формуванні
гуманістичних та реформаційних ідей в Україні // Велика Волинь: минуле й сучасне :
(Матеріали міжнар. наук. краєзн. конф.,жовт. 1994р.).-Хмельницький; Ізяслав; Шепетівка,
1994.
- С. 492-49
Крохмалюк В. Просвітителі Смотрицькі: [Нові документи про
Герасима і його сина Мелетія Смотрицьких знайдено в архівах] // Демокр. Україна. - 1992. -
24 листоп.
Поліщук Я.О. Місія Онисима Радишевського // Велика Волинь:
минуле і сучасне: Тези другої регіон, наук.-теорет. конф-* 18-20 груд. 1992
р. - Рівне, 1992. - С. 17-19; Життя і слово. - 1995. - 22 берез.
Смотрицький Герасим Данилович (невід. - 1594): Український письменник - полеміст,
педагог, культурно-освітній дія гуманістичного напряму // Огородник І.В., Русин М.Ю.
Українська філософія в іменах: Навч. посіб. /Заред. М.Ф. Тарасенка. – К. 1997. - С 254-255

14. Петро Сагайдачний: воїн, політик, людина.
Сагайдачний за зовнішністю не був схожий на гетьмана. Він швидше нагадував духовну
особу або вченого (яким він, власне, і був). козаки приймали його: на гетьманство за
освіченість, за вченість, за мудрість. А освіту він здобув в Острозькій Академії, у «Волинських
Афінах», в головному тоді культурному "центрі" України — в Острозі. Наше місто — його друга
батьківщина. Самбірщина його народила, а Острог дав: освіту, яка :допомогла йому зайняти
вищу посаду на Україні.
М. Грушевський бачить заслугу Сагайдачного в тому, що він вперше з'єднав козаччину з
національно-релігійним рухом, і тут Сагайдачний діяв, як вихованець Острога. До 1608 року
Остріг був оплотом православ'я.
До 1614 року козаки плавали по Чорному морю тільки біля берегів. Вони не
наважувались вийти у відкрите море і напасти на заморські землі за браком знань. Вони не
ходили на Малу Азію, бо не знали географії, і не знали, яка там ситуація. Але чого не відали
козаки, те знав вихованець Острозької Академії. Йому було відоме усе, що потрібне для оріє-
тації, у відкритому морі (астрономія, навігація]. Мав він відповідні прилади, знав географію,
карту Чорного моря, Малоазійського узбережжя. Розумів,
яка там за морем ситуація.
Похід 1614 року був переломним, якісно новим кроком у розвитку
козацьких морських походів. І в основі його лежала всебічна
освіченість гетьмана Сагайдачного, здобута ним в Острозі.
І взагалі на всій діяльності Сагайдачного лежить відбиток
високої освіченості, гнучкого і глибокого інтелекту вченої людини,
і все це набуто в Острозькій Академії.
Особа Сагайдачного є чи не найяскравішою зіркою у сузір'ї діячів,
що виховались у головному тоді культурному
центрі України — в нашому Острозі.

15. Гетьман Сагайдачний і Острог
(список рекомендаційної літератури)
Апанович О.М. Гетьмани України і кошові отамани Запорізької Січі. – К.: Либідь 1993. - 288
с
Бульбинський Б. Гетьман Сагайдачний і Острог [XVI ст.] // Життя і слово.- 1992. – 21 лист.
Згурець Г. Білі плями в житті гетьмана Петра Сагайдачного//Армія України.- 1996.- 12 берез.
Згурець Г. «Умів мудро тим сильним військом керувати…» До 375-річчя від дня смерті Петра
Конашевича-Сагайдачного // Дзвін.- №9. С. 107-118
Іванченко Р. Сагайдачний: Оповідання // Київ. - 1995. - № 4-5. – С. 69-86
Ковальський М. Конашевич-Сагайдачний // Життя і слово. – 1991. - 29 черв.. 4,6,11,18 лип.
Масний О.С. Гетьман Сагайдачний - вихованець Острозької академії / Велика Волинь:
минуле й сучасне: (Матеріали міжнар. наук. кр. конф., жовт. 1994р.).-Хмельницькии; Ізяслав;
Шепетівка, 1994.- С. 224-226
Мордовець Д. Сагайдачний: Повісті та роман. – Л. Каменяр, 1989. – 302 с.
Петро Конашевич-Сагайдачний // Історія України в особах: IX-
XVIII ст. – К.: Україна, 1993.-С. 239-246
Петро Сагайдачний: воїн, політик, людина // Котляр М. Смолій В. , історія в життєписах. - К.,
1994. - С. 192-206

16. Любити Україну як вони її любили
Северин і Дем'ян Наливайки народився в сім'ї чинбаря (людина, яка займалася
вичинкою шкіри) з міста Гусятина на Тернопільщині, яке належало магнатові О. Калиновському.
Магнат Калиновський наказав вигнати сім'ю Наливайків з міста, батько загинув в сутичці. Мати
нишком втекла з дітьми до Острога.
В Острозі Наливайки зажили трохи краще. Старшому братові Северина Дем'янові пощастило
вступити до Острозької Академії, Закінчивши її, він став священиком у надвірній церкві князів
Острозьких.
Северин утік на Запорізьку Січ, життя там стало для нього великою
школою школою. В походах, у кривавих сутичках з ворогом він загартувався,
змужнів і набув бойового досвіду. За кілька років він повернувся в Острог
і вступив до надвірного козацького війська князя Острозького
та скоро став сотником. Сміливий і справедливий начальник
заслужив любов і повагу у козаків. Останні ладні
були йти за ним усюди, куди він поведе.
Заручившись підтримкою К. Острозького, який
видав грамоту на право набору людей в охоче козацьке військо,
Наливайко створив військо,яке завдало нищівного
удару по ординських військах.
Повернувшись на Брацлавщину, Наливайко поспішив
залучитися підтримкою Запорізьких козаків. Тоді на Брацлавщині відбувалися важливі події.
Спираючись на підтримку козаків Наливайка, селяни відмовлялися коритися своїм панам.

17. Навесні 1595 року повстанське військо поділилося на дві частини. Одна з них під проводом
Наливайка рушила на Луцьк і, здобувши його, повернула на північ, у Білорусію. Змучені
переходом, козаки підступили до Могильова.
Справді літо 1595 року принесло найбільший успіх повстанцям. Повстання невпинно
ширилося по Україні й Білорусії.
Стривожений польський уряд спішно оголосив збір війська посполитого під
командуванням князя Жолкевського
На початку червня Жолкевський почав готуватись до генерального штурму. Козацький табір
було оточено з усіх боків. В ці тяжкі години прихильники Лободи, якого було недавно страчено за
зраду, відновили свою підступну діяльність. Вночі 7 червня вони, вдершись до намету пораненого
Наливайка, зв'язали його разом із Шаулою та іншими керівниками повстання і поспішили видати
Жолкевському, сподіваючись за цей ганебний вчинок здобути панську ласку. Спроба козаків
відбити своїх ватажків не мала успіху.
Наливайка разом із шістьма іншими керівниками повстання було відправлено до Варшави. У
квітні 1597 року всіх їх прилюдно стратили.
Наливайко загинув. Але не загинули в
пам'яті народній його славні
діла. Образ самовідданого важатка і тоді,
й пізніше запалював
поневолений люд на боротьбу за свободу.
Про Наливайка в народі
складали пісні, легенди.

18. Брати Наливайки - славні сини
своєї Батьківщини
(рекомендаційний список літератури)
Наливайко Д. До читача: Із книги "Лікарство на оспалий умисл
чоловічий", Острог, 1607 р.: [Вірш] // Жовтень. - 1981. - № 7. - С. 115-116
Наливайко Дем'ян. Із книги "Лемент дому княжат Острозьких"
// Українські гуманісти епохи Відродження. В 2 ч. - К., 1995. - Ч. 2. - С. 172
Гонтарук Л. Творчість Дем'яна Наливайка та його роль у
формуванні нової української літературної мови XVI - XVII ст. //
Матеріали IV науково-краєзнавчої конференції "Остріг на порозі 900-
річчя". - Остріг, 1993. - С. 28-34.
Наливайко Дем'ян (Даміан) (невід. - 1627): Український
культурно-освітній діяч, перекладач, письменник, мислитель
гуманістичного напряму // Огородник І.В., Русин М.Ю. Українська
філософія в іменах: Навч. посіб. /За ред. М.Ф. Тарасенка. - К., 1997. -С.191-193
Здобув освіту в Острозі. Був викладачем Острозької академії,
співробітничав в Острозькій друкарні.
Басараба В. Життя Северина Наливайка // Вільне слово. - 1992. 24 квіт.
Басараба В. На волю Наливайко нас веде//Вільне слово.- 1997. 23 квіт.
Булига О. Не згорів у вогні...: [Северин Наливайко] // Вісті Рівненщини. - 1992. - 21 квіт.
Бухало Г. Северин Наливайко і Рівненщина // Дзвін. 1997. - 18 квіт.-С. 6.
Гетьман Северин Наливайко (1560 - 21.04.1579): Герої козацької слави//Зміна. - 1991. - 15 черв.
Котляр М., Смолій В. Козацький ватажок (Северин Наливайко)
// Котляр М.Ф., Смолій В.А. Історія в життєписах. - К.: Час, 1994. - С. 175-191
Мельник Л.Г. Северин Наливайко // Мельник Л.Г. Герої народних повстань. - К., 1990. - С. 6-16.

19. Майстер, який доторкнувся
до душі Рафаеля
У жовтні 1810 року в селі Новомалин Острозького
району народилася людина, якій, за висловами
сучасників, належало стати європейським
патріархом скульптури на біблійну тематику.
Йшов 1870 рік. Члени Академії імені святого
Луки в Римі збираються на екстрене засідання,
пов'язане з виявленням у Пантеоні поховання
геніального Рафаеля, котрий відійшов у вічність 350
тому.
Всі шоковані: всупереч законам тлінності останки автора
«Сікстинської Мадонни» та будівничого собору святого Петра у Римі добре збереглися! Тож
постало питання: кому доручити зробити гіпсовий відбиток черепа художника? Називаються
імена сотень непересічних майстрів, поки вибір не зупиняється на Сосновському. Це було
одне з найбільших визнань скульптора.
Проте шлях до вершин для нього був нелегким і тернистим, але водночас —
цілеспрямованим: Томаш, як намірився ще в дитинстві стати скульптором, так і не відступив
від мрії. Сосновський навчався у Варшавській академії мистецтв. Тут він продовжив трудову та
наукову діяльність як професор скульптури, став інспектором художніх установ Італії,
головним директором музеїв і галерей Рима, обирався академіком 24 художніх академій
світу, а впродовж останніх шести років свого життя обіймав одну з найвищих посад в академії
— регента.

20. ідеал досконалості Сосновський знайшов у образах Ісуса Христа, Мадонни, християнських
святих. Жоден скульптор - класицист XIX століття не створив так багато бездоганно досконалих
художніх робіт, пов'язаних з образами Богоматері та Христа, як Сосновський. Саме вони є
найбільшим внеском митця в скарбницю світового мистецтва. Будучи за тисячі кілометрів від
родового гнізда, він ніколи не поривав зв'язку з ним. Зокрема, пам'яткою про талановитого
майстра стала церква у Новомалині, зведена 1861 року на його кошти. А також капличка,
перебудована за ескізами майстра і прикрашена його мармуровими скульптурними композиціями.
Найвідоміші з цих робіт — «Мадонна з немовлям» та «Христос на смертному одрі» нині
зберігаються в Острозькому краєзнавчому музеї.
Великий скульптор відійшов у вічність на 77-му році життя. Похований на цвинтарі Верано в
Римі. На його могилі встановлено барельєф з ангелом, який лівою рукою вказує на небо, а в
правиці тримає сувій пергаменту. Цікавим і визначальним для творчої спадщини Томаша-Оскара
Сосновського є також некролог, який тоді розмістили в багатьох європейських газетах. Закінчувався
він так: «Томаш-Оскар Сосновський був у думках і серцях усіх, тому що людину такого характеру і
величності духу треба чекати довгі роки».

21. Великий скульптор ввійшов у вічність
(рекомендаційний список літератури)
Бондарчук Я. Тернистий шлях митця: [Про польського скульптора Т.О. Сосновського, який
народився с. Новомалин Острозького району ХІХ ст.] // Життя і слово. – 1993.-31 безн.
Бондарчук Я. Томаш Оскар Сосновський і Острог// Мат. І-ІІІ наук. кр. конф. .- Сокаль, 1992.
– Ч.1. – С. 27-29.
Цимбалюк Є. Майстер, який доторкнувся до душі Рафаеля // Голос України .- №213.,
2010.- 12 лист. С. 5

22. Острозький Універсал Богдана
Хмельницького
Минав 350 років від часу перебування Богдана Хмельницького в Острозі і написання ним тут
12 грудня 1648 року відомого Острозького універсалу.
Майже всі універсали, листи та інші документи творця Української козацької держави
виходили з під його пера у гетьманській столиці Чигирині або ж інших містах Надніпрянщини. Тим
більш цінним для острожан був факт видання Богданом Хмельницьким одного із своїх універсалів
у нашому древньому захід неукраїнському місті, документу який незаперечно підтверджує
перебування великого гетьмана в Острозі.
Універсал написано в Острозі 12 грудня 1648 року,
коли переможці під Жовтими водами, Корсунем, Пилявцями
поверталися в Київ. Королівський посол Гіжовський наздогнав в
Острозі Богдана Хмельницького з листовим проханням припинити
військові дії. Ознайомившись із листом, гетьман видав
універсал -акт про прийняття козацтвом перемир'я і водночас
застереження польсько-шляхетській стороні не допускати утисків
своїх підданих і православної віри.
Ось текст Острозького універсалу:
“Богдан Хмельницький, з його королівської милості Військом
Запорізьким. Всім взагалі і кожному зокрема, кому про це
належить знати, покірно віддав всі лицарські послуги на
ласку вашої милості на наших милостивих панів, доводимо до
відома, що нас зустрів у дорозі посол його королівської милості.

23. Гіжовський з листом його королівської милості королевича Яна Казиміра якого Господь Бог
всемогутній зволив на панування поблагословити. У цьому листі він пише, щоб ми
припинили цю непотрібну війну і пролиття християнської крові, знову повернулися на свої
землі і залишає нас у мирі та при давніх вольностях.
Цим універсалом ми повідомляємо про це вельми шановних панів, Бажаємо, щоби їх
вельможність, ЛЮБО до своїх підданих, ЛЮБО до нашої релігії руської жодної злості не
мислили. І не дай Боже, щоб з'явився якийсь упорний і злословий охочий до пролиття крові
нашої християнської до мородерства убогих людей, швидко до нас та звістка дійшла, так
власне зіпсує той спокій і мир від його королівської милості назначений і певне до БІЛЬШОЇ
згуби Речі Посполитої. Зазначимо, що цей універсал, у Львові прочитаний, просимо, аби був
і до Кам'янця-Подільського одісланий. де. чули, же і там шляхти немало зібралося
Дано В Острогу. 12 дня грудня 1646 року
Їх моці милостивих панів в усьому покірний слуга Богдан Хмельницький гетьман
Війська його королівської милості Запорозького власною рукою.”
Острозький універсал Богдана Хмельницького підбивав підсумки героїчного 1648 року -
першого року Великої Визвольної війни року народження Української козацької держави
Молода держава мовою острозького універсалу на рівних розмовляла із Річчю Посполитою,
висловила прагнення до миру застерегла від спроб цей мир зламати.

24. Богдан Хмельницький і Острог
(рекомендаційний список літератури)
Манько М. Острозький універсал Богдана Хмельницького // Замкова гора. 1998. 12
грудня
1648 р., 12 грудня Б. Хмельницький підписам у Острозі Універсал із зверненням до
польської сторони: під загрозою відновлення військових дій, не чинити переслідувань
українського населення на залишених козацькими військами територіях.
Документи Б. Хмельницького (1648-1657) / Упоряд. І. Крипякевич.- К.: В-во АН УРСР,
1961.- 739 с.
Антонович В.Б., Бец В.А. Исторические деятели Юго-Западной России в биографиях и
портретах: Петр Конашевич-Сагайдачный. 1605-1622 гг.; Богдан Хмельницький. 1647-1657
гг. // Укр. іст. журн. - 1990. -№ 9. -С. 116-134.
Апанович О.М. Гетьмани України і кошові отамани// Про гетьмана Б. Хмельницького. –
К.: Либідь, 1993. - 288 с.

25. Земля, яку сходив Тарас…
Саме таким молодим, як на автопортреті,
бачив Острог Шевченка. Одразу можна заявити
опонентам, що це давно й переконливо довів у
своїй книзі "Дума про Огонь" Петро Жур.
Та й сам Тарас Григорович у повісті
"Прогулка с удовольствием и не без морали" писав:
"На полях Волыни и Подолии вы часто любуетесь живописными развалинами древних
массивных замков и палат, никогда великолепных, как, например, в Остроге...“
Погодьтеся, таке могла написати лише людина, яка своїми очима бачила нашу величну
Замкову гору.
І тому найбільше має хвилювати інше питання: що саме бачив поет у нашому, краї? На
жаль, тут даних обмаль. Сюди молодий талановитий художник прибув восени 1846 року як член
Археографічної комісії. Мав зробити замальовки споруд старовинних, записати легенди й
перекази, зібрати старожитності. Але акварелей острозьких поки що не виявили. Поки що. Бо й
до цих пір жевріє надія, що десь то вони і є. Он, наприклад, з своєї подорожі Тарас привіз
малюнок "Синагога". Але без вказівнки, де саме його зроблено. Краєвид і сама форма споруди
наштовхують на думку, що це могла бути будівля у селі Межирічі. Повірити у це — важко. І
перевірити — теж. Бо вже немає синагоги, руїни якої стояли ще на початку 1880 років. Якщо ж це
так, то він бачив і Свято-Троїцький монастир, багато інших споруд, які до нашого часу не
збереглися. Відвідав він, без сумніву, Успенську соборну церкву, яка була збудована у
"козацькому" архітектурному стилі храму-корабля. Церква згоріла у 1880 роках. Але деякі речі з
неї були врятовані, у тому числі й плащаниця князів Острозьких, яка довгий час зберігалась у
Волинському єпархіальному давньосховищі, і в послідуючому з іншими Острозькими
раритетами передана до Харківського історичного музею. Міг бачити автор "Кобзаря" ці речі і
навіть торкатись їх руками.

26. Не збереглися з того часу Пятницька і Миколаївська церкви, єзуїтський колегіум, татарська
мечеть. Татарська башта з тих часів ще більше вгрузла в землю. Її вік обов'язково бачив, бо,як
писав у повісті "Варнак": "Из Кременца пошел я через село Верб в Дубно, а из Дубно на Острог,
Корец и на Новогород-Волынский...". Дорога тоді на Гощу йшла інакше, ніж нині, і проходила
саме Татарською вулицею.
Так що мало лишилося від того Острога, який бачив Шевченко. Але лишилася древня
острозька земля, яка зберегла пам'ять про талановитого митця і пристрасного борця за волю. А
на місці Успенської церкви у 1963 році йому було відкрито пам'ятник.

27. Яким Шевченко бачив наше місто
(рекомендаційний список літератури)
Сербін Г. Ровенщина: Іст.-краєзн. нарис.// Т. Шевченко і Острог.- Л.: Каменяр, 1970. – С. 99
Гладуненко О. Він був другом Шевченка// Зоря комунізму.-1989.- 2 березня
Гладуненко О. Яким Шевченко бачив наше місто// Життя і слово. – 1996.- 23 жовтня
Жур П. Думка про Огонь: З хронічки життя і творчості Т. Шевченка.-К.: Дніпро. – 1985.- С. 294-296
Хведась А. Він побував в нашому краї // Зоря комунізму.-1989.- 7 березня
Шевчук С. У карбах пам’яті народної // Шевченкові верстви: твори літераторів, краєзнавців
Рівненщини присвячені Великому Кобзареві.- Р., 1996. -С. 26-49

28. Графиня
Антоніна Дмитрівна Блудова
Антоніна Блудова (07 травня 1813 - 21 квітня 1891) - графиня, письменниця,
благодійниця, з 1863 року камер-фрейліна.
Отримала домашню освіту. У Санкт-Петербурзі нею був відкритий салон. Є автором
спогадів про літературній та громадській свого часу (була знайома з О. С. Пушкіним, М. В. Гоголем,
М. М. Карамзіним, В. А. Жуковським, М. Ю. Лермонтова, К. С. Аксаков, З . С. Уваровим та іншими).
Записки публікувалися в журналах «Зоря» (1871, 1872 року) і «Російський архів» (1872-1875 роки),
а потім видані окремо в 1889 році.
У 1864 році, після смерті батька, залишивши світське життя, стала займатися
благодійністю. Нею в 1865 році в Острозі було засновано православне братство в ім'я святих
Кирила і Мефодія. При ньому існували церква, початкова школа і жіноче училище, чоловіча
протогімназія, пансіон для сільських дітей, бібліотека, лікарня, аптека і подвір'я для паломників
подорожуючих з Києва до Почаївської лаври.
Померла Антоніна Блудова в 1891 році в Москві , похована на кладовищі Новодівичого
монастиря.
Твори Антоніни Блудової :
 «Останні дні життя гр. Д. Н. Блудова »/ / Блудов Д. М. Думки і зауваження
(СПб., 1866);
 шляхові нариси:« Для небагатьох. П'ять місяців на Волині ... »,
« Спогади про Почаївську лавру », « Подорож в Острог»
(СПб., 1868);
 « Звістки про Острозькому Кирило - Мефодьевском братерство »(М., 1866);
 «Вихованка училищ гр. Д. Н. Блудова на прощання »(СПб., 1881);
 « Спогади »(М., 1889).
 « Книга для читання з російської історії »(СПб. , 1869).

29. Блудова А.Д. Воспитанницам училища гр. Д.Н. Блудова от Попечительницы на прощание. - К.,
1893. - 10 с. Передсмертний духовний заповіт засновниці Острозького жіночого
Училища.
Графиня Антонина Дмитриевна Блудова и Кирилло-Мефодиевское Острожское Братство: В
память десятилетия со времени кончини основательницы / Под. ред. И.П. Хрущева. - С. Пб., 1903.
- 26 с.
Максимович М. Письма о князях Острожских к графине А.Д. Блудовой. – К., 1866.- 15 с.
Левицкий К. Памяти графини Антонины Дмитривны Блудовой // Волын. Епарх. Ведом. – 1891. -
№15. – С. 464-475
Чекановська Л. Минулого сторінки незабутні: (В 1965 р. в Острозі було засноване Кирило-
Мефодіївське православно-церковне братство, при якому в 1866 р. відкрито жіноче училище ім.
графа Блудова)// Життя і слово.- 1991.- 29 серпня
Конотопець Н. Хто я єсть?: Сімейна хроніка на історичному тлі // Вітчизна.- 1998 .- №9-10. – С. 7-
78
Засновниця православного братства
(рекомендаційний список літератури)

30. Подвижник української справи
Іван Огієнко
Серед відомих українських церковних і громадських
діячів, істориків церкви і освітян вирізняється постать
митрополита Іларіона (в миру Іван Іванович Огієнко ).
Протягом усього свого життя, займаючи чи то світські,
чи церковні посади, він проніс любов до свого краю,
рідної мови, православної церкви.
Сучасники називали його людиною енциклопедичних
знань, праці і обов'язку. І це не випадково. Адже
свій уроджений хист ученого, педагога, державного,
громадського і церковного діяча він однаковою мірою
успішно застосовував і як мовознавець та літературознавець, і як редактор та видавець,
і як перекладач та поет, і як ректор та міністр, і як православний митрополит та історик
української церкви.
Неабияку роль в житті і творчості Івана Огієнка відіграв час перебування його в нашому
краї — в Острозі і Рівному. В своїх історичних працях «Історія українського друкарства»,
«Українська культура» та сотнях інших він широко висвітлював той вагомий внесок наших
видатних земляків вихідців з «Волинських Афін» від князів Острозьких до сучасників
Агатангела Кримського, Олександра Нечаєва та ін., освітньо - культурних осередків —
Острозької Академії та чоловічої класичної гімназії, становлення, розвиток, розквіт української
культури, мови, освіти, церкви. Тут у 1903 році І. Огієнко екстерном закінчив гімназію, побував у
нашому місті ще раз десь у 1939 році. Та головне — все своє життя прагнув відновлення
Острозької Академії, у працях підкреслював, що саме наше місто у середньовіччі було
колискою культури та духовності України.

31. Огієнко і наш край
(рекомендаційний список літератури)
Костриця М.Ю. Іван Огієнко - випускник Острозької гімназії
[1903 р.] // Матеріали IV науково-краєзнавчої конференції "Остріг на порозі 900-річчя". - Остріг,
1993. - С. 61-63.
Тюрменко І.І. Іван Огієнко - митрополит Іларіон // Укр. іст.
журн. - 1995. - № 2. - С. 79-92.
Ващенко В.В. Діяльність князя Костянтина Острозького в Науковій спатщині І.І. Огієнка //
Матеріали IV науково-краєзнавчої Конференції Остріг на порозі 900-річчя".-Остріг, 1993.-С. 19-
25.
Кушнір М. Острозька Біблія 1581 р. в науковій спадщині І.І. Огієнка. – Острог. – 1999. - Т.2. Ч.2
Савчук П.О. Остріг в дослідженнях І.І. Огієнка // Матеріали VІ науково-краєзнавчої
конференції "Остріг на порозі 900-річчя". - Остріг, 1995. - С. 189-190