Віртуальна виставка до дня українського козацтва

1. ВІРТУАЛЬНА ВИСТАВКА
ДО ДНЯ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА
Було колись – в Україні
Ревіли гармати,
Було колись – запорожці
Вміли панувати.
Панували, добували
І славу, і волю;
Минулося – осталися
Могили на полі.
Т.Шевченко
КОЗАЦЬКОМУ РОДУ НЕМА
ПЕРЕВОДУ…
Згідно з Указом Президента України
№ 966 „Про День українського козацтва”
від 7 серпня 1999 року щорічно 14 жовтня
в Україні відзначають День українського
козацтва.

2. КОРОТКА ІСТОРИЧНА ДОВІДКА ЗАПОЧАТКУВАННЯ УКРАЇНСЬКОГО
КОЗАЦТВА
Після зруйнування в 1240 р. Києва, економічне і соціальне життя України переміщується в
основному на Галичину і Волинь, але вже починаючи з кінця XV ст. поступово відроджується
на східних землях. Ці землі протягом XIV—XV ст. залишались малозаселеними. Але
поступово їх починають заселяти втікачі із Галичини та Волині, які зазнавали економічного та
церковного гніту, усіляких утисків з боку польських поневолювачів, а також покатоличених
українських панів. Здебільшого це були: міщани; позбавлені свого сану священики; збідніла.
Їхні діти, виростаючи на волі, постійно відбиваючи напади татар, вже через одне-два
покоління почувалися новими, вільними людьми, що привело до уворення нового соціального
стану — козацтва. У XIV ст. вперше з'являється термін "козак".
Так, у 1492 р. татарський хан скаржився Великому князеві Олександрові на киян та
черкасців, що напали на татарський корабель під Тягинею. На це князь відповів, що він
наказав "потрусити" козаків. У 1499 р. в грамоті м. Києву згадується про козаків з околиць
Дніпра. У1502 р. київські та черкаські козаки напали на татарського посла. У 1504 р. Менглі-
Гірей скаржився Великому князеві Олександрові на козаків, що пограбували татарських
послів та купців. 1520 р. Великий князь доручив Сенькові Полозовичу — управителеві
Черкаського староства навербувати козаків на державну службу і відправити проти татар.
Вагомою була роль запорозьких козаків у захисті українських земель від нападів татар.
Татари постійно нападали на лівобережну частину України, хоча траплялись напади і на
Волинь та Галичину. Так, за період з 1450 по 1586 р. було документально зафіксовано 86
наскоків на Київщину і Брацлавщину, а з 1600 по 1647 р. — 70.

3. Середня чисельність захоплених у полон за один раз наближалась до 3 тис. осіб, хоча часом
вона сягала аж 30 тис. осіб. Лише на Поділлі між 1578 і 1583 pp. кожне третє село було або
зруйноване татарами або стало безлюдним.
Отже, з метою оборони від нападів татар козаки вимушені були формувати збройні загони
для захисту території, яка швидко заселялась. Так, лише на Київщині на початку XVII ст.
постало 200 нових міст, збільшивши загальну чисельність до 348.
На початоку XVII ст. існувало три не досить чітко розмежовані категорії козаків:
• Реєстрові козаки, які були найбільш заможними і служили польському уряду;
• Запорожці, що жили за межами Речі Посполитої;
• Значна кількість козаків, що мешкали у прикордонних містах і вели козацький спосіб життя.
Козаки, особливо запорозькі, з метою захисту своїх територій від нападу турків і татар
здійснювали походи. Перший похід датується 1538 p., коли козаки частково зруйнували
турецьку фортецю Очаків. У1595 р. австрійські Габсбурги уклали договір з козаками про
спільний наступ проти турецьких військ у Молдавії. Доволі вдалими були походи з 1600 до
1620 p., коли козаки ходили на Варну (1606 p.), Перекоп (1608 p.), Кілію, Ізмаїл, Аккерман
(1609 p.), Трапезунд (1614 p.), Константинополь (1615 р.), Каффу (1616 p.).

4. НА ВИСТАВКІ ПРЕДСТАВЛЕНО ДОКУМЕНТИ З ФОНДУ
НАУКОВОЇ БІБЛІОТЕКИ КНУКіМ
Козацькі ватажки та гетьмани України / упоряд. Я.
Мельничук ; Б. Карабін. – Львів : Ред.-видавничий від.
обл. управл. по пресі, 1991. – 173 с.
Огієнко І. Богдан Хмельницький / І. Огієнко ;
упоряд., автор передмови і комент. М. Тимошик. – Київ
: Наша культура і наука, 2004. – 448 с.
Грушевський М. С. Про батька козацького Богдана
Хмельницького / М. С. Грушевський. – Дніпропетровськ
: Січ, 1993. – 55 с.

5. Борщак І. Іван Мазепа : життя й пориви великого
гетьмана / І. Борщак ; Р. Мартель. – Київ : Свенас,
1991. – 136 с.
Перша Конституція України гетьмана Пилипа
Орлика. 1710 рік / передм. та загальна наук. ред. О.
Пріцака. – Київ : Веселка, 1994. – 77 с.
Сас П. Хотинська битва 1621 – битва за
центральну Європу / П. Сас ; Г. Кіркене. – Київ : Балтія
Друк, 2011. – 216 с.

6. Андрущенко В. Л. Запорозька Січ як український
феномен / В. Л. Андрущенко ; В. М. Федосов. – Київ :
Заповіт, 1995. – 173 с.
Яворницький Д. І. Вольності запорозьких козаків / Д.
І. Яворницький. – Дніпропетровськ : Січ, 2002. – 359 с.
Яворницький Д. І. Історія запорізьких козаків /
Яворницький Д. І.. – Львів : Світ,1990. – 319 с.

7. Борисенко В. Й. Україна козацька / В. Й. Борисенко ;
С. З. Заремба. – Київ, 1993. – 204 с.
Булос ібн аз-Заїма аль-Халебі Країна козаків / Булос
ібн аз-Заїма аль-Халебі (Павло Халебський). – Київ :
МСП «Козаки», 1995. – 85 с.
Шерер Ж.-Б. Літопис Малоросії, або Істрія козаків-
запорожців / Шерер Жан-Бенуа. – Київ : Укр.
письменник, 1994. – 311 с.

8. Антонович В. Коротка історія Козаччини / В.
Антонович. – Київ : Україна, 1991. – 158 с.
Шевальє П. Історія війни козаків проти Польщі / П.
Шевельє. – Київ : Томіріс, 1993. – 220 с.
Мицик Ю. А. Як козаки воювали / Ю. А. Мицик ; С. М.
Плохій ; І. С. Стороженко. – Дніпропетровськ : Січ,
1991. – 302 с.

9. Голобуцький В. О. Чорноморське козацтво / В. О.
Голобуцький. – Дніпропетровськ : Січ, 2008. – 494 с.
Шевчук В. Козацька держава / В. Шевчук. – Київ :
Абрис, 1995. – 389 с.