1

1. НЕРУБАЙКА
Село моє рідне

2. Пісня про Нерубайку
• Чудовим садом зацвіло
• Кругом моє село,
• В давнину заснувалося,
• Нерубайкою назвалося.
• Село моє розцвітає,
• Людей добрих мас.
• Нерубайка, Нерубайка —
• Село моє рідне,
• Нерубайка, Нерубайка —
• Село моє квітне.
• Гарні люди у нас є,
• Працею звеличені,
• А хто в гості завітає,
• Ми завжди про них подбаєм,
• Людей добрих зустрічаєм
• Пишним короваєм.
Ось так, словом і музикою наші
односельці Василь Люшнякта
Юрій Бакаєв виразили свою
любов до рідно­го краю, до
Вітчизни.

3. НЕРУБАЙКА МОЯ НЕЗРІВНЯНА
Село Нерубайка розташоване між
масивами лісів­урочищ Полковниче і
Зелена брама у верхів'ї річки Броварки з
4­ма притоками, на якій заводнено
чотири ставки: Панський, Середній,
центральний Качурів та Хуторянський.
Річка Броварка (довжина її понад 11 км)
протікає через с. Левківку і впадає в річку
Синюху.

5. • Нерубайка (заснована в 1680-х
роках) — типове село південних районів
лісостепової зони України. Центр —
сільська рада, якій підпорядкована і
Станіславівка, що розташована на
відстані 4 км на захід від села. 12 км
відділяє Нерубайку від райцентру
Новоархангельськ і 127 від обласного
центру — Кіровограда.

7. • За 360 м від села пролягає автомагістраль
Кіровоград — Умань. Через село проходить дорога
Тальне — Голованівськ (через с. Перегонівка). До
най-ближчої залізничної станції м. Тальне відстань —
30 км. Село визначається географічними
координатами: 30°46' східної довготи та 48°48'
північної широти. Площа села становить 506,5 га.
Воно простяглося з півночі на південь на 2 км 850 м, а
зі сходу на захід — на 2 км 250 м. Середня висота
місцевості над рівнем моря становить 210 м. На Захід
міс-цевість підвищується, а на Схід до річки Синюхи
— знижується. Пологість схилів, бугриста місцевість,
що вкриті пишною рослинністю розкішних садів
(вишень, слив, яблук, груш, черешень, абрикос) та
кришта-леві води річки Броварки з її притоками,
надають селу особливої природної краси.

9. • На початку XVIII ст. через село Нерубайку з північних
районів України проходив торговий шлях до
узбережжя Чорного моря і Криму (Чумацький шлях).
В пологому і великому яру села подорожні чумаки
робили зупинку, щоб переночувати. Ця долина має
назву «Броварське».
• Очевидно, в даній місцевості села в минулому
німецький власник побудував пивоварню. Отже,
назва долини «Броварське», а звідси і річка
Броварка. Але, є відомості з географічної карти 1757
року, яку склав італієць Річчі Заноні про те, що назва
нашої річки тоді була Вода Нерубайки, а село
називалося Велика Нерубайка. А теперішнє село
Левківка називалося Мала Нерубайка. Оскільки
відбулися зміни у назві сіл і річки, то маємо річку
Броварку і села Нерубайка та Левківка.

11. • Ніщо не вічне на землі. На мою думку, вічними
залишаються духовні цінності, які творять люди. Гордістю
Нерубайки є її уродженці. Серед них:
• Іван Венодійович Мельник — Герой Соціалістичної Праці,
шахтар Донеччини, Георгій Григорович Ніколаєв — кандидат
економічних наук Уманського аграрного університету, Олена
Лук'янівна Линюк— трактористка, нагороджена орденами Леніна
та Знак пошани, Ніна Ісаківна Товсторог — доярка (у минулому),
відзначена урядовими нагородами, Михайло Дем'янович
Захарченко — полковник, працював у США військовим аташе,
Анатолій Васильович Кукурудза — наш Нерубайський сільський
голова, який ось уже майже 20 років працює на цій посаді, Іван
Петрович Панасенко — колишній голова колгоспу та сільської
ради, Микола Теофанович Лашевський —лікар, Автоном
Федорович Даценко — колишній голова колгоспу (імені
Орджонікідзе). Павло Андрійович Байдебура — славнозвісний
письменник України, Степан Якимович Олійниченко — вчитель,
відмінник народної освіти, засновник історико-краєзнавчого
музею. Цей перелік можна продовжувати і продовжувати...

12. • В. Люшняк,
• директор народного краєзнавчого
музею с. Нерубайка.