пневмонія

1. ПНЕВМОНІЯ

2. Пневмонія — це гостре інфекційне захворювання, переважно бактеріальної етіології, що
характеризується вогнищевим ураженням респіраторних відділів легень та наявністю
внутрішньоальвеолярної ексудації.
За епідеміологічним та клініко-патогенетичним принципами виділяють 4 класи пневмонії
1. Негоспітальна пневмонія яка виникає в звичайних побутових умовах. Її збудниками є стрептококи,
Haemophillus influenza? Mycoplasma pneumoniae, стафілококи, Clamidia pneumoniae,Klebsiella pneumoniae
2. Внутрішньолікарняна(нозокомінальна)- розвивається через 48-72 години після госпіталізації при
виключенні інфекції, які знаходились в інкубаційному періоді на момент поступлення хворого в
стаціонар. Ймовірність розвитку даного класу пневмонії значно зростає при тривалому перебуванні
пацієнта в стаціонарі, антибактеріальна терапія незадовго до поступлення в стаціонар, наявність
супутьньої патологі, особливо органів дихання. Найчастішими збудниами є грампозитивна флора-
Staphylococcuc aureus, грамнегативна флора –синьогнійна паличка, кишкова паличка, Enterobacter,
анаеробна флора- грампозитивна і грамнегативна.
3. при імунодефіцитних станах(вроджений імунодефіцит, ВІЛ-інфекція, ятрогенна
імуносупресія)Найчастішими збудниками є пневмоцисти, патогенні гриби, цитомегаловіруси.
4. атипові пневмонії, викликані переважно вірусами грипу, парагрипу,, аденовірусом, респіраторно-
синтиціальним вірусом

3.  за етіологією:
бактеріальні, вірусні, орнітозні, рикетсійні, мікоплазмові, грибкові, змішані, алергічні,
невстановленої етіології
 за патогенезом:
первинні, вторинні (гіпостатичні, контактні, аспіраційні, травматичні, післяопераційні, токсичні,
термічні, при інфекційних захворюваннях)
 за клініко-морфологічними ознаками:
паренхіматозні (крупозні і вогнищеві), інтерстиціальні
 за локалізацією і протяжністю:
однобічні (ліво- або правосторонні), серед них тотальні, дольові, сегментарні, долькові),
двобічні : - легкий або абортивний(температура до 38 градусів за Цельсієм, частота дихання до 25
ударів за хв – середньої важкості( температура 28-29 градусів, частота дихання до 25-30 ударів за хв) –
важкий-( температура більше 39 градусів частота жихання більше 30 ударів за хв.
 за перебігом:
гострі, затяжні (більше 4 тижнів).

4. Клінічні прояви.
 Інфекційно-токсичний синдром.Ознаки синдрому: пропасниця,
виражена слабкість, втрата апетиту, нудота, при високій лихоманці -
розлад свідомості, марення.
 Синдром дихальної недостатності. Відчуття нехватки повітря може бути
зумовлене частим кашлем, болем у грудній клітині при диханні.
Об'єктивні ознаки дихальної недостатності - тахiпное більше 30
дихальних рухів на хвилину, ціаноз - виникають при тяжкому перебігу
пневмонiї. У важких випадках з вираженою iнтоксикацiєю та
дихальною недостатністю спостерігається роздування крил носу,
напруження дихальної мускулатури.
 Кашель є провідним "місцевим" симптомом пневмонiї, з'являється у
першу добу захворювання. Спершу кашель сухий, болісний, сильний,
інколи до блювоти. З появою мокроти кашель пом'якшується.
 Мокроти у перші дні захворювання може не бути. Характер мокроти
нерідко змінюється із розвитком захворювання: спершу мокрота
слизова, мізерна, нерідко містить прожилки крові, інколи рівномірно
забарвлена кров'ю. Можлива поява "іржавої" мокроти
 Болі у грудях при пневмонiях можуть мати різне походження і
характеристики. Парiєтальні болі, зумовлені міжреберною мiалгiєю або
невралгiєю, локальні, підсилюються при диханні та рухах
 Плевральні болі обумовлені запальним ураженням плеври, як правило,
мають інтенсивний характер, зменшуються у положенні лежачи на
хворому боці, підсилюються при глибокому диханні та кашлі.

5.  Негоспітальна пневмонія
Під негоспітальною пневмонією (НП) слід розуміти гостре захворювання, що виникло в позалікарняних
умовах та супроводжується симптомами інфекції нижніх дихальних шляхів (лихоманка; кашель;
виділення харкотиння, можливо гнійного; біль у грудях та задишка) і рентгенологічними ознаками нових
вогнищево-інфільтративних змін у легенях за відсутності очевидної діагностичної альтернативи.
 Нозокоміальна (госпітальна) пневмонія (ГП) – захворювання, що характеризується появою на
рентгенограмі нових вогнищево-інфільтративних змін у легенях через 48 год і більше після госпіталізації
в поєднанні з клінічною симптоматикою, яка підтверджує їхню інфекційну природу (нова хвиля
лихоманки, гнійне харкотиння або гнійне виділення із трахеобронхіального дерева, лейкоцитоз та ін.),
при виключенні інфекцій, що знаходилися в інкубаційному періоді на момент надходження хворого до
стаціонару.
Критерієм класифікації ГП є час виникнення захворювання, наявність чи відсутність факторів ризику її
розвитку. За цією класифікацією виділяють такі види ГП:
• рання – виникає протягом перших 5 днів з моменту госпіталізації і зумовлена збудниками, які були у
хворого ще до надходження до стаціонару: S. pneumoniae, H. influenzae, метицилінчутливий S. aureus
• пізня – розвивається не раніше 6-го дня госпіталізації і спричинена власне госпітальною мікрофлорою з
більш високим ризиком наявності високовірулентних і полірезистентних збудників, таких як P. aeruginosa,
представники родини Enterobacteriaceae, метицилінрезистентний S. aureus
 З огляду на тяжкість перебігу захворювання, серйозність прогнозу й особливості ведення реанімаційних
хворих виділяють в особливу форму так звану вентилятор-асоційовану пневмонію (ВАП) – пневмонія,
що виникла через 48 год від початку проведення ШВЛ за відсутності ознак легеневої інфекції на момент
інтубації.

6.  Крупозна пневмонія- гостре запалення легень, яке в більшості випадків поширюється на всю легеневу
долю (частку), звідси і назва – дольова пневмонія (pneumonia lobaris), але може обмежуватися ураженням
сегменту або декількох сегментівУскладнення крупозної пневмонії поділяють на легеневі і позалегеневі. До
перших належать карніфікація, бронхоектази, абсцедування, гангрена. Позалегеневі ускладнення – це
пневмококові запальні процеси в різних органах (лімфаденіт, менінгіт, перитоніт, артрит і т.ін.).
 Терміном “вогнищева пневмонія (бронхопневмонія)” об’єднують різні за походженням запалення легень,
спільною рисою яких є локалізація первинного процесу в бронхах. Звідси запалення переходить на
легеневу тканину і може обмежитись ацинусом, часточкою , сегментом або часткою.

7. ДІАГНОСТИКА
Лабораторні методи дослідження
 - Загальний аналіз крові: Вірогідність позалікарняної пневмонії бактеріальної етіології у дітей досить
висока за наявності лейкоцитозу ,нейтрофільозу та прискореної ШОЕ, особливо коли це пов'язується з
лихоманкою вище 39o C При атипових позалікарняних пневмоніях: лімфоцитоз, еозинофілія (при
хламідійній пневмонії) прискорене ШОЕ.
 - Показники гострої фази запалення, такі як ШОЕ, концентрація С-реактивного протеїну (СРП),
концентрація сироваткового прокальцитоніну
 - Визначення показників гострої фази запалення: підвищення рівня СРП, прокальцитоніну, сіалових
кислот має не стільки діагностичне значення, скільки може бути показником ефективності лікування.
Інструментальні методи дослідження:
 - Пульсоксиметрія: Пульсоксиметрія повинна проводитися всім дітям з підозрою на пневмонію та
гіпоксемію. Наявність гіпоксемії має бути підставою для прийняття рішень щодо госпіталізації хворого,
подальшого діагностичного обстеження та обсягу лікування
 - Рентгенографія органів грудної клітки: Характерні інфільтративні зміни, вогнищеві або сегментарні
 - Комп’ютерна фоноспірографія
 - Комп’ютерна томографія

8. Етіологічна діагностика:
 - Фарбування мокроти або бронхіального ексудату за Грамом і бактеріологічний посів (посів
матеріалу з носа - не інформативний)
 - Імунофлюоресцентні методи (деякі віруси)
 - Серологічні методи дослідження (реакція зв’язування комплементу, РНГА). - Діагностична
плевральна пункція з посівом вмісту на бактеріальну флору (при плевральному випоті). -
Туберкулінова шкірна проби проводиться за показаннями у дітей при контакті з хворим на
туберкульоз в анамнезі, а також при самостійній чи сімейній подорожі в райони, де поширений
туберкульоз
 - Бактеріологічний посів крові на стерильність в амбулаторних хворих не є рутинною
процедурою, а проводиться за показаннями, тоді як у госпіталізованих хворих проводиться
обов’язково
 - Тести на виявлення антигенів у сечі не рекомендуються для діагностики пневмококової
пневмонії у дітей через можливість хибнопозитивних результатів

10. ЛІКУВАННЯ
 Постільний режим рекомендують тільки на гарячковий період. Швидка зворотна динаміка клінічних
симптомів, особливо після нормалізації температури тіла, дозволяє переводитись на загальний режим
Обов’язкове провітрювання приміщень. Знижений в перші дні апетит швидко відновлюється, що
робить зайвою дієту, але потрібне призначення вітамінів. Лікування пневмонії повинне бути
комплексним і передбачає:
 o дію на збудника захворювання;
 o усунення запалення та інтоксикації;
 o поновлення дренажної функції бронхолегеневого апарату;
 o нормалізацію імунобіологічної реактивності;
 o спеціальні методи і засоби при ускладненнях пневмоній.
Медикаментозна терапія:

11. Медикаментозна терапія
1. Антибіотикотерапія
Вибір антибіотика для етіотропної терапії хворих на НП здійснюється з урахуванням природної активності
препаратів щодо основних збудників захворювання. Однак у кожній конкретній ситуації необхідно також
враховувати розповсюдженість і характер вторинної резистентності збудників.
S. pneumoniae Препаратами вибору для лікування хворих на пневмококову НП є β-лактами—
амінопеніциліни (амоксицилін — per os, ампіцилін — парентерально), в тому числі інгібіторзахищені
(амоксицилін/клавуланова кислота та ін.) і цефалоспорини II–III покоління (цефуроксиму аксетил,
цефотаксим, цефтриаксон). Макролідні антибіотики є альтернативними препаратами при алергії до β-
лактамів
H. influenzae Препаратами вибору для лікування хворих на НП, що викликана H. influenzae, є
амінопеніциліни (амоксицилін — per os, ампіцилін — парентерально), амоксицилін/клавуланова кислота
(активний проти штамів, що продукують β-лактамази), цефалоспорини II–III покоління (цефуроксиму
аксетил, цефотаксим, цефтриаксон), фторхінолони (ципрофлоксацин, офлоксацин, левофлоксацин,
моксифлоксацин, геміфлоксацин).
S. aureus Препаратом вибору при НП, яку зумовили метицилінчутливий стафілокок, є оксацилін, а
альтернативою можуть бути амоксицилін/клавуланова кислота, цефалоспорин I покоління (цефазолін) або
лінкозаміди.
Представники родини Enterobacteriaceae Високу природну активність щодо цих збудників мають
амоксицилін/клавуланова кислота, цефалоспорини III–IV покоління, карбапенеми, фторхінолони.

13.  2.патогенетична терапія
 Оксигенотерапія. Пацієнтам, хворим на позалікаряну пневмонію, з насиченням киснем ≤92% при
диханні повітрям, необхідно вводити додатковий кисень через носові канюлі, за допомогою
легеневого автомата, купола для кисневої терапії або маски, щоб підтримувати насичення киснем
>92%
 Протизапальна терапія.
 Регідратаційна терапія. З цією метою рекомендується використовувати глюкозо-сольові розчини,
зокрема регідрон та регідрон оптім
 3.Симптоматична терапія
 Муколітичні препарати
 Жарознижувальні препарати

14. ДЯКУЮ ЗА УВАГУ