Основні тези щорічної доповіді Фонду Майдан закордонних справ Ситуація в анексованому Криму і стратегія його деокупації Ситуація на тимчасово окупованих територіях України – в Автономній Республіці Крим та в окремих районах Донецької та Луганської областей

1. Основні тези щорічної доповіді
Фонду Майдан закордонних справ
Ситуація в анексованому Криму
і стратегія його деокупації
Ситуація на тимчасово окупованих територіях України –
в Автономній Республіці Крим
та в окремих районах Донецької та Луганської областей
Київ, грудень 2015 року

2. 2
Історія виникненнята розвитку
конфлікту, способи здійснення
агресіїта окупації
Політичні вподобання не були підставою для
анексії Криму (в місцевому парламенті,
обраний у 2012 році, лише 3 зі 100 депутатів
представляли проросійські рухи та
організації).
Острах етнічних та міжрелігійних конфліктів
штучно нагнітався російською пропагандою в
короткий часовий період активної фази
реалізації плану анексії (взимку 2014 року), як
додаткові, що посилюють загальну
стурбованість громадян.
Основними пропагандистськими меседжами з
боку російської пропаганди для громадян
України були питання «якості життя» та
«якості влади» (створення медійної ілюзії
більшої ефективності російської влади, ніж
української, готовності російської держави
забезпечити кращі соціально-економічні умови
життя без будь-яких зусиль з боку громадян
України).
Сценарій:
1. Поява громадян РФ, серед яких кадрові
військові з підрозділів спецслужб, в першу
чергу – Головного розвідувального управління
Генерального штабу Міністерства оборони
Російської Федерації. Спільно з
проросійськими активістами з числа місцевих
жителів та громадян України вони
організовують мітинги, бійки, масові
безпорядки, силове протистояння з
патріотичними громадянами.
2. Штучно створене загострення
використовується як привід для формування
загонів самооборони, до яких входять і місцеві
жителі, і інфільтровані та привезені спеціально
з цією метою громадяни Росії.
3. На Сході України ці загони захоплювали
адміністративні будівлі і паралізували
діяльність державних органів, які в свою чергу
самоусувалися від вирішення проблем, а
подекуди надавали підтримку антидержавним
діям.
В Криму загони самооборони – це ширма, яка
прикривала дії підрозділів спеціального
призначення армії РФ. Саме вони здійснювали
захоплення державних установ та блокували
військові частини української армії.
4. Формувалися псевдоуряди, які взяли на
себе управління захопленими територіями.
Зазначені псевдоуряди імітують
волевиявлення, яке використовується як
виправдання чи пояснення агресії.
Нездатність або неготовність легітимної влади
жорстко і швидко придушити ці тенденції,
спроба умиротворення протестуючих чи
агресора сприймається як слабкість,
заохочують агресора, деморалізують
симпатиків.
Корумпованість, спільні бізнес-інтереси
місцевої та центральної влади з відповідними
державними та приватними структурами
держави-агресора активно використовуються в
якості механізмів впливу та підриву політичної
волі до спротиву.
Анексія Криму стала першим після закінчення
Другої світової війни випадком захоплення
території в Європі. Зазначена ситуація ставить
під сумнів існування чи ефективність
міжнародного права та системи міжнародних
гарантій безпеки, що піддає загрозі увесь
існуючий світопорядок.

3. 3
Сучасний стан
На Сході України продовжується «гаряча
фаза» збройного конфлікту. При цьому так
звані «Мінські домовленості» не виконують
функцію механізму припинення вогню, не
ведуть до встановлення сталого миру та не
забезпечують вирішення питання відновлення
територіальної цілісності України.
Фази ескалації конфлікту збігаються у часі з
міжнародними переговорами щодо
врегулювання (ефективно використовуються
РФ в якості інструменту тиску на переговірні
сторони).
В окупованих районах Донецької та
Луганської областей в результаті боїв сталися
гігантські за масштабами руйнування
інфраструктури та житлових будівель.
Промислова інфраструктура частково
знищена, частково зруйнована, частково
розкрадена та вивезена до РФ (зокрема
повністю демонтовані та вивезені до РФ
підприємства оборонного комплексу).
Становище промислової інфраструктури на
сьогоднішній день не дозволяє прогнозувати
можливість відновлення довоєнної структури
регіональної економіки, і, як наслідок,
соціальної структури суспільства.
Вимушеними переселенцями та втікачами
стали близько 2,5 млн осіб (близько третини
його мешканців), переважно, найбільш
освічена та активна частина суспільства.
Перспективи врегулювання ситуації на Сході
України (проблема «окремих районів
Донецької та Луганської областей»)
невизначені.
Вимушеними переселенцями та політичними
втікачами з Криму стала найбільш активна і
лояльна Україні частина громадян – близько
40 тисяч осіб.
Загалом, суспільні настрої в Криму можна
охарактеризувати таким чином:
 На момент початку окупації мешканців
Криму
 повністю влаштовував правовий
лібералізм України,
 не влаштовувала якість життя,
 не влаштовувала якість влади.
 В результаті окупації на сьогоднішній
момент мешканці Криму
 не отримали покращення якості влади,
фактично вона погіршилась,
 не отримали покращення якості життя,
фактично воно погіршилось,
 втратили український правовий
лібералізм.
В Криму закінчилась фаза адаптації до
законодавства країни-окупанта і триває
активний процес освоєння активів анексованої
території, які можна охарактеризувати як
колонізація.
Відбувається заміна чи «розбавлення»
населення Криму – «імпорт росіян»:
військовослужбовці та члени їх сімей,
співробітники спецслужб і члени їх сімей,
чиновники та члени їх сімей, представники
російського криміналітету з
північнокавказьких регіонів Росії. Так, за
період окупації, за офіційними даними
російської статистики, приріст російських

4. 4
переселенців в Севастополі складав близько 25
тисяч осіб або приблизно 7% населення. На
решті території Криму цей показник дещо
нижчий – 10 тисяч осіб або 0,5% населення.
Окупаційна влада розвиває Крим переважно,
як військову базу. Чисельність угруповання
складає близько 50 тисяч осіб, без врахування
силових структур. Процес розвитку і
збільшення військового угруповання не
завершений та, виходячи з озвучених
міністром оборони РФ цілей, чисельність
російського військового контингенту в Криму
може бути доведена до 100-120 тисяч осіб.
Окупанти перетворили Крим на
реабілітаційний центр для тих, хто воює на
Сході України. В Криму створені тренувальні
табори для підготовки бойовиків, які пізніше
спрямовуються воювати проти Збройних Сил
України в Донецькій та Луганській областях.
Крим став базовим центром підтримки
військового угруповання РФ в Сирії.
Формуючи в Криму потужну військову базу,
РФ загрожує не лише південним регіонам
України, але й існуючим чорноморським
морським комунікаціям та країнам Європи –
членам НАТО (Болгарія, Румунія, Туреччина).
На окупованих територіях повністю або
значною мірою знищена дорожня
інфраструктура. За період окупації Криму в
десятки разів зросло навантаження на полотно
доріг, в першу чергу, через рух великої
кількості важкого військового транспорту (БТР,
танки та інша важка техніка). Інтенсивне
військове будівництво в Криму призвело до
прискорення руйнування доріг. Всі програми
дорожнього будівництва Росії в Криму
виявилися звичайним «ямочним ремонтом» ще
й дуже низької якості.
В Криму розкрадаються або втрачають
дієздатність економічні активи. Залізниця та
порти фактично не використовуються.
Без відповідного зрошення втрачають
родючість сільськогосподарські ґрунти,
збільшується їх засоленість. Знищуються
природні ресурси Криму. Хижацький
видобуток прісної підземної води уже призвів
в окремих районах (Керченський півострів) до
підняття рівня солоних ґрунтових вод, що
призводить до засоленості ґрунту і додатково
ускладнює постачання води населенню.
З огляду на інтенсивне військове будівництво
окупанти збільшують обсяги розробки та
відкривають нові кар’єри по добуванню
щебеню, що призведе до знищення
мікроклімату, наприклад, в долинах
Бахчисарайського району (Альмінська
долина).
Ситуація з якістю життя в Криму склалась
таким чином, що при системному скороченні
робочих місць (за нашими розрахунками – з
моменту анексії втрачено близько 200 тисячі
робочих місць переважно в секторі туризму,
ресторанного та готельного бізнесу, послуг, та
транспорту, наявні вакансії не заповнюються.
На сьогодні в Криму є 2 тисячі вакансій
муніципальних чиновників, велика кількість
вакансій в сфері охорони здоров’я, важко
заповнити вакансії рядових співробітників в
бізнес-структурах.
Гуманітарна ситуація,
права людини вКриму
На сьогодні, громадяни України, що
проживають на тимчасово окупованій
території Автономної Республіки Крим
фактично позбавлені низки основоположних
прав, а також можливості їх захисту, в тому
числі через увагу до своїх проблем з боку
міжнародних правозахисних організацій.
Примушення громадян України до вступу в
російське громадянство є одним з інструментів
освоєння Росією окупованої території
(власники українських паспортів
позбавляються можливостей освіти, медичних

5. 5
послуг, оформлення нерухомості, отримання
комунальних послуг, працевлаштування
тощо).
Перед деякими категоріями громадян України
вихід з українського громадянства було
поставлено в якості ультиматуму (службовці, а
також працівники деяких комерційних
структур – Укртелеком тощо).
Щодо мешканців Криму реалізується
широкомасштабна програма примусу до
лояльності. Потенційно нелояльними
вважаються:
 журналісти, громадянські активісти,
учасники НУО, чиї організації та ЗМІ
створені до початку окупації;
 кримськотатарський народ в цілому,
члени органів самоуправління
кримськотатарського народу (Курултай,
Меджліс, 230 регіональних відділень
Меджлісу), духовні лідери мусульман
(переважно кримських татар);
 етнічні українці або особи іншого
етнічного походження з українською
політичною самоідентифікацією, в тому
числі духовні лідери та члени релігійних
громад Української православної церкви
Київського Патріархату, католики, греко-
католики (як українські, так і вихідці з
Польщі, Білорусі, країн Балтії).
Посилений систематичний тиск здійснюється
на кримських татар, як на найбільш згуртовану
спільноту, що відверто висловила своє
несприйняття окупації Криму.
Кількість співробітників спецслужб на душу
населення в Криму перевищує аналогічний
показник для решти РФ в 3 рази. Методи їх
роботи – залякування, тотальний контроль
телефонних розмов, інтернет-спілкування,
«промивання мізків» через ЗМІ, доноси,
виокремлення окремих груп громадян за
національною чи релігійною ознакою.
Активісти чи нелояльні РФ громадяни
викликаються на багатогодинні допити,
«профілактичні допити», в їх помешканнях
здійснюються обшуки, відбуваються облави в
місцях компактного проживання кримських
татар, блокування окремих місцевостей чи
населених пунктів військами, видворення за
межі Криму, заборони на в’їзд, кримінальні
переслідування за сфабрикованими доказами і
надуманими звинуваченнями, викрадення
людей, вбивства.
Увесь арсенал засобів залякування
відпрацьований органами державної влади РФ
в Республіці Ічкерія та інших регіонах
Північного Кавказу.
Попри задекларовану трьохмовність в Криму
(російська, українська, кримськотатарська),
окупанти не лише викорінюють українську
мову, але і загалом будь-які згадки про
Україну. Зафіксовані випадки публічного, на
очах у учнів, спалення книг, навчальних
посібників, табличок і надписів на українській
мові, ліквідовуються українські школи і класи.
Росія реалізує активні зусилля по створенню
на території Кримського півострову
«інформаційного гетто», в якому громадяни
України будуть позбавлені можливості
отримувати інформацію з території України.
Ця технологія включає повне припинення
трансляції ефірного мовлення українських
теле- та радіоканалів, відключення
українських операторів мобільного зв’язку та
інтернет-провайдерів.
На сьогодні усі незалежні ЗМІ, що
дотримувалися проукраїнської позиції,
припинили своє існування і роботу в Криму
(або розпущені, або переїхали з Криму в інші
регіони України).
Це особливо позначилось на інтернет-
виданнях, оскільки українське законодавство
не вимагало їх реєстрації, а за законами РФ
вони прирівняні до друкованих ЗМІ.

6. 6
На сьогодні в Криму працюють лише
пропагандистські ЗМІ відверто проросійського
спрямування.
9 травня 2014 року Російська Федерація
запровадила в Кримінальному кодексі
поправку, що передбачає покарання у вигляді
позбавлення волі від 3 до 5 років для
журналістів та звичайних громадян за незгоду
з фактом приналежності Криму Росії чи
заклики повернути його до складу України
(Публічні заклики до здійснення дій,
спрямованих на порушення територіальної
цілісності Російської Федерації).
Кримінальні справи за відповідною статтею
відкриваються і проти громадян України чи
українських ЗМІ, які функціонують на
материковій частині України, і не виключено у
майбутньому будуть використовуватися для
організації переслідувань у міжнародному
масштабі.
Російська влада ліквідувала саму можливість
здійснення моніторингу за дотриманням прав
людини. Незалежні міжнародні правозахисні
організації на окуповану територію не
допускаються. Натомість російська влада
активно працює з метою організації візитів до
Криму міжнародних делегацій та ЗМІ, які
використовуються в пропагандистських цілях.
Дії окупаційної влади у сфері реалізації прав
власності характеризуються масовими
порушеннями норм і практики, що прийняті в
цивілізованому світі. Відбувається масова
експропріація усієї державної власності
України на території Криму, що російська
пропаганда називає «націоналізацією».
Експропрійовано понад 400 підприємств, і цей
перелік постійно зростає. Це понад 200
санаторіїв, всі порти, включно з аеропортом,
об’єкти водопостачання і енергетики,
залізниця, виноробні підприємства, елеватори,
аграрні підприємства.
До експропрійованих також потрапили
об’єкти, що належали в Україні профспілкам,
іншим громадським організаціям, вищим
навчальним закладам, Академії наук тощо.
Щодо приватних підприємств формальна
експропріація не здійснюється. Разом з тим,
реалізуються схеми рейдерських захоплень і
зміни їх менеджменту. До реалізації силового
компоненту цих схем залучаються загони
«кримської самооборони».
Інформаційний компонент включає
поширення через ЗМІ недостовірної
інформації про банкрутство або фінансові
проблеми підприємства, наявність великих
боргів, що викликає необхідність
«націоналізації».
Такі схеми наразі застосовуються вибірково до
тих власників, які підтримують ідею
територіальної цілісності України, виступають
проти окупації.
Що буде далі?
Розвиток ситуації на Сході України важко
прогнозувати, оскільки гаряча фаза конфлікту
не завершилась, Росія, як держава-агресор, має
достатньо ресурсів для продовження
військових дії, її ймовірні політичні цілі в
Україні та в Європі не досягнуті, засоби
впливу на Росію – міжнародні санкції, лише
починають створювати повноцінний ефект на
російську економіку і політичну волю
керівництва РФ до продовження агресії, але їх
тривалість у часі невизначена.
В Криму основними тенденціями, що
впливатимуть на розвиток ситуації будуть такі:
1. Пріоритетний розвиток території, як
військової бази
Наслідки:
 Створення загрози безпеці чорноморського
регіону, а також державам-членам ЄС і
НАТО (Болгарія, Румунія а також
Туреччина), зміна військового балансу, в
тому числі в рамках Договору про звичайні
збройні сили в Європі, можливо, в рамках

7. 7
договорів у сфері контролю за
стратегічними ядерними озброєннями,
збереження військової загрози для усього
південного узбережжя України з метою
реалізації плану створення «коридору» по
суходолу між територією РФ та Кримом і
Придністров’ям, мілітаризація регіону,
розширення військової присутності Росії в
Сирії та пов’язаний з цим новий виток
збройного протистояння та громадянської
війни в цій країні;
 Розширення політики «примусу до
лояльності» мешканців Криму, що
призводитиме до подальшого погіршення
ситуації з забезпеченням прав людини
(тиск на інакомислячих, нелояльні групи
населення), посилення контролю за ЗМІ;
 Прискорення реалізації стратегічних
інфраструктурних проектів – мосту через
Керченську протоку, енергомосту;
 Необхідність збільшення поставок
будівельних матеріалів та обладнання (в
першу чергу вироби з металу,
лісоматеріали, будівельні суміші,
гранітний щебінь), що призводитиме до
збільшення навантаження на дорожну
інфраструктуру та розширення
використання місцевих природніх
ресурсів, що, в свою чергу, в низці
субрегіонів Криму призведе до погіршення
природно-кліматичного балансу.
2. Відсутність стратегії економічного
розвитку, відсутність управлінських кадрів
Наслідки:
 Продовження тенденції до зменшення
кількості малих та середніх підприємств
(пріоритетний розвиток та підтримка
великих підприємств, переважно в
оборонній сфері); ріст безробіття;
звуження податкової спроможності
регіону, збільшення залежності від
прямого фінансування за рахунок
федерального бюджету Російської
Федерації. Перенаправлення бюджетних
фінансових потоків в РФ, виникнення
дефіциту фінансування інших регіонів РФ,
виникнення прихованих протиріч та
конкуренції за отримання фінансування
між різними регіонами РФ;
 Пониження рівня життя; зниження
споживчих можливостей населення
(підвищення цін, звуження асортименту,
пониження якості продовольчих товарів);
зростання соціального розшарування і
збільшення різниці у рівні життя між
мешканцями, що фінансуються за рахунок
коштів
державного/федерального/регіонального
бюджетів та самозайнятого населення і
найнятих працівників комерційних
структур; поступове зростання соціальної
напруги;
 Продовження політики надмірного
використання інфраструктури та
природних ресурсів, погіршення
екологічної ситуації – зміна природно-
кліматичного балансу, втрата підземних
запасів прісної води, пониження
родючості, якості сільськогосподарських
земель, поступове зменшення їх площі. Як
наслідок, пониження здатності Криму
самостійно забезпечити продовольчу
безпеку.
3. Продовження тенденції до заміни
населення з одночасною деградацією
демократичних інституцій, прав та свобод,
ростом корупції та криміналізації
повсякденного життя.
Водночас Україна поступово розширюватиме
політику блокади півострова, намагаючись
створити механізми примусу Росії до діалогу з
приводу анексії.
В той же час Україна працюватиме над
створенням механізмів комунікації з
мешканцями Криму (канали доведення
інформації, визначення правового статусу,
створення можливостей для реалізації своїх
прав та захисту інтересів на території України,
визначення статусу органів самоврядування
кримськотатарського народу та кримчан
загалом, підтримка їх активності).

8. 8
Ця презентація є стислим викладом щорічної доповіді фонду Майдан закордонних справ
«Ситуація в анексованому Криму і стратегія його де окупації».
Повний текст доповіді доступний за посиланням: http://mfaua.org/2015/12/03/eng-link/
* * *
«Майдан Закордонних Справ» – громадська позапартійна неприбуткова організація, що
представляє собою експертну та громадську платформу для формуванняукраїнської зовнішньої
політики і політики національної безпеки,які базуютьсяна демократичних цінностях, правах
людини, міжнародному праві та міжнародному співробітництві.
Будучи лідируючим національним форумом в галузі зовнішньої політики,“Майдан Закордонних
Справ”:
– пропонує експертний погляд на ключові проблеми та інтереси України в сфері зовнішньої політики
та національної безпеки;
– популяризує і прояснює ключові проблеми та інтереси України в сфері зовнішньої політики та
національної безпеки широкої аудиторії в країні та за її межами;
– всіляко сприяє широкої суспільної дискусії з питань української зовнішньої політики і політики
національної безпеки;
– розробляє і стимулює механізми громадського контролю над формуванням і втіленням української
зовнішньої політики і політики національної безпеки.
«Майдан Закордонних Справ» був створений під час Революції Гідності 2013-2014 рр.українськими
дипломатами, які відкрито засудили дії уряду Януковича і зміну зовнішньополітичного вектора
України.
Команда «МЗС» складається з дипломатів і експертів, що спеціалізуютьсяна зовнішній політиці,
національній безпеці, економіці та міжнародному співробітництві.
Сайт: http://mfaua.org/, Телефон: +380 44 279-40-35,E-mail: office@mfaua.org
Адреса: 01001, Україна, Київ, вул. Михайлівська, 22А, оф. 81 (5-й поверх)