1. Реституція фресок та мозаїки собору
Михайлівського монастиря
тематична робота
студентки 3 ФТІМ(м)
Глеби Галини

2. Вид Михайлівського собору, фотокартка кінця 19 ст.
Церкву Архістратига
Михаїла закладено 1108 року
і в 1113 році будівництво
храму було вже повністю
завершено.
Протягом ХVII-ХVIII століть
собор перебудовано в стилі
бароко. Вважається, що тут
чи не найорганічніше в
тогочасній українській
культурі архітектура доби
Київської Русі поєдналася з
пишним бароковим
оздобленням.

3. Михайлівський Золотоверхий поч. 20 ст.

4. 1922 - Михайлівський монастир ліквідовано як діючу релігіозну організацію.
1934 – 1936 – Ведуться роботи по розчищенню споруди від фрескового та
мозаїчного шару декорування і підготовці до знищення.
1937 - Михайлівський Золотоверхий собор, дзвіниця та частина інших споруд
монастиря були знесені у зв'язку з проектом створення на цьому місці
нового урядового кварталу.

5.  XIX століття Семен Крижанівський і Микола
Закревський – вперше науково описали
мозайки Михайлівського собору
 На той час від зображень в апсиді
лишилася тільки композиція"Євхаристія".
Зображень Богородиці й святителів уже не
було. Очевидно, вони пропали у XVIII
столітті.
 Збереглися постаті святого воїна Дмитрія
Солунського, архідиякона Стефана, апостола
Фадея і зображення ще семи апостолів, що
збереглись фрагментарно а також мозаїчні
орнаменти.
 1882 – 1887 професор
Петербурзької Академії мистецтв
А.Прахов описував, копіював та
реставрував у Києві фрески
Кирилівської церкви та
Михайлівського собору
 Матеріали його архіву засвідчують,
що тоді вдалося виявити 11
лицьових зображень, 2 великі
шестикінечні хрести та 28 зразків
орнаменту - загалом 41
стародавню фреску

6.  Узгодженням бюрократичних деталей питання
займався Ігор Грабар, саме його заслугою стало збереження
бодай частини мистецького домонгольского спадку Київської Русі.
 Керівник мозаїчної майстерні Всеросійської Академії мистецтв проф. В.Фролов, очолив підготовку
до зняття мозаїки.
 Демонтажем фресок займався запрошений з Москви фахівець з технології живопису й
реставратор проф. Д.Кіплік. Участь у цих роботах брали також київський реставратор проф.
М.Касперович і московський - П.Юкін.
 9 серпня 1936 р. мозаїки було повністю знято, що зафіксував В.Фролов у своєму робочому
щоденнику.
 У процесі демонтажу стіни південної прибудови (XIX ст.) були зняті дві шиферні плити з
барельєфними зображеннями святих вершників, присвячені Ярославу Мудрому й Ізяславу
Ярославичу та їхнім покровителям св. Юрію (Георгію) і св. Дмитрію Солунському.

7. Виставка пам'яток культури з Михайлівського
Золотоверхого собору та монастиря в
Державному українському музеї в Києві.
Квітень 1937 - липень 1938 р.
Репродукція з довоєнних фондів Софійського
заповідника (нині архів проф. О.Повстенка).
Опублікована 1947 р. на еміграції. На світлині
атрибутуються мозаїки "Святий воїн Дмитрій
Солунський" і "Святий Стефан", фрески "Діва
Марія" (фрагмент "Благовіщення") і "Пророк
Самуїл" (верхня частина), дві шиферні плити із
зображенням святих вершників, саркофаг з
Десятинної церкви.

8. Обмін чи реквізиція?
"Означенные памятники имеют колоссальное значение для зкспозиции
ГТГ, в которой искусство Киевской Руси представлено крайне слабо,
несмотря на существенное значение, которое оно имеет в общем
развитии русского искусства"
Фелікс Кон, у листі від 17 липня 1934 року
Завідувач музейного відділу Наркомату освіти РСФРР Фелікс Кон у листі до наркома освіти
УСРР В.Затонського запропонував "виділити" для Третьяковської галереї дві мозаїки - "Дмитрія
Солунського" і "Архідиякона Лаврентія" (постать Стефана), а також одну з фресок. На думку
Ф.Кона, ці твори були "не пов'язані з основною композицією собору" "Євхаристією" і тому могли
бути "виділені" до Москви "без шкоди" для майбутньої експозиції в Києві.

9. Художню цінність михайлівських пам'яток розуміли і в Україні. Навіть тогочасна українська
комуністична номенклатура не могла погодитися на таку втрату. Нарком В. Затонський відповів
Ф. Кону категоричною відмовою. У листі від 27 липня 1934 р. він писав:
«Ф[еликс] Я[ковлевич],
откуда Вы взяли, что мозаики Михайловского собора не связаны с
композицией? Пока что мы мозаики и фрески снимаем. Вопрос их зкспозиции
будем решать особо. Но понятно, я буду стараться их использовать в
Киеве.»
Проте в 1938 р. у зв'язку з проведенням виставки до 750-річчя "Слова о полку Ігоревім" до Москви для
тимчасового експонування з Державного Українського музею на прохання Державної Третьяковської
галереї було передано:
«…1) "Дмитрий Солунский". Мозаика ХІІ-го века из бывш[его] Михайловского монастиря.
2) Два всадника - шиферный барельєф ХІІ-го века, из бывшего Михайловского монастыря.
3) "Самуил", фреска ХІІ-го века, из бывшего Михайловского монастыря.
4) Орнамент, фрагмент фрески ХІІ-го века, из бывшего Михайловского монастыря.
5) "Музыкант", Копия П.И.Юкина, фрески ХІІ-го века, из Софийского собора. …»
В архіві Національного художнього музею України зберігається оригінал акта передачі. Реліквії після так і
не повернулися в Україну. Нині вони поділені між ДТГ в Москві й Російським музеєм у Петербурзі.

10. В роки Другої світової війни деякі фрески були вивезені до Німеччини, звідки вони потрапили до
Ермітажу у Ленінграді. В Софійському соборі зберігалися: «Євхаристія», «Стефан і Фаддей» — фрагменти
постатей святих; фрески — сцени з «Благовіщення», постать святого Захарії та ін. Мозаїка «Дмитро
Солунський» і верхня частина фрескової постаті Самуїла — в Третьяковській галереї і Російському музеї
в Санкт-Петербурзі.

11. Українська спільнота надсилала численні звернення до голови держави виділити фінансування на
реставрацію та відбудову Михайлівського Золотоверхого.
9 грудня 1995 р. - Президент Леонід Кучма видав указ, який визначав відбудову
Михайлівського Золотоверхого монастиря загальнодержавним пріоритетом.
1997 р. - офіційні запити на михайлівських пам’яток відбудованому музею.
2001 р. - чотири фрагменти фресок XII століття Михайлівського Золотоверхого собору, що
зберігалися в Ермітажі, були передані Україні.
2004 р. - Міністерство культури Росії ухвалило рішення про передачу Україні з Ермітажу
останніх семи фресок київського Михайлівського Золотоверхого собору, які опинилися в
Росії, восени 2004 передачу фресок було закінчено.
І того Україні було передано 11 реліквій. Ще близько 10 зберігається в запасниках російських
музеїв. І для того, аби їх повернути, Україні неохідно довести їх «громадянство».

12. «За эти годы состоялись три сессии украинских и российских экспертов, хочу отметить,
что иногда довольно жесткие были дискуссии относительно идентификации этих
предметов, определения точного, что это те самые фрагменты. Это было не так просто
сделать, потому что в разных списках их могли по-разному называть, номера менялись,
размеры менялись. К большому сожалению, это (переговоры) немного затягивается. Но я
рад, что есть первый успех, что есть прецедент такого сотрудничества, я думаю, что эта
работа будет и дальше такой же эффективной»
“Когда речь идет о том, что кто-то выдвигает претензии, хочет забрать из музея, где
десятки лет эти вещи хранились, сотрудники музея с ними свыклись, существует просто
инстинкт музейного сотрудника, которые все тянут к себе, и ничего не хотят отдать,
поэтому непросто идут переговоры”
Сергій Кот, представний Інтституту історії України НАНУ

13. У 2011 р. вчені-дослідники Софії Київської виграли грант американського посольтва в розмірі $50 тис. на
реставрацію мозайок.
"В определенном смысле завершение этого проекта является данью тем,
кто отважно спас эти мозаики от разрушения, когда коммунистическая
власть уничтожила Михайловский собор в 1934 году. Уже
восстановленные, отреставрированные мозаики являются знаком
возрождения уважения теперешнего поколения украинцев к их
национальному наследию. И ни одна страна в Европе не получила столько
грантов по программе Американского фонда, сколько их получила Украина»
Посол США в Україні Джон Теффт, 2013 р.

14. Російський ресурс smalta.ru
У 2015 році виповнюється 18 років з початку проведення системних
досліджень долі художнього спадку Михайлівського собору в контексті
пошуків та повернення втрачених реліквій національної культури.