1. Миколаївська загальноосвітня школа
І – ІІІ ступенів № 36
Миколаївської міської ради
Миколаївської області
Миколаїв, 2011 р.
Виконавці:
учні ЗОШ № 36,
члени туристсько-
краєзнавчого гуртка.
Консультант: вчитель
історії Олійникова С.П.
Екскурсійний маршрут
Звідси починався МИколаїв
(історія міста та розвиток
кораблебудування в кінці ХVІІІ –
І пол. ХІХ ст.)

2. План екскурсії

3. Миколаїв – один з розвинутих адміністративних і
промислових центрів півдня України.
Його історія поки не набагато перевищує 220 років.
Але, незважаючи на це, місто має цікаву біографію.

4. Наша екскурсія починається з вул. Радянської біля монументу «На
честь доблесної праці корабелів у м. Миколаєві». Відкрито його 5
вересня 1989 року, до 200-річчя з дня заснування міста Миколаєва. Цей
пам’ятник розташований на насипному кургані і являє собою
композицію зі стилізованої земної кулі, розміщеної на трьох опорах із
гранітних блоків, які уособлюють три суднобудівних заводи міста
Миколаєва.
Земну кулю, у свою чергу,
підпирають 11 триметрових фігури,
виконаних із бронзи, які немовби
ілюструють історію
кораблебудування з часів заснування
міста до сьогодення. Серед них
видатні історичні постаті:
Ф.Ф.Ушаков, М.Л.Фалєєв та інші, а
також фігури корабельних майстрів
та ремісників різних епох.
До підніжжя та підгірної стіни пам’ятника ведуть кам’яні сходи. У
нижній частині монумента по колу ми читаємо напис: «Корабелам й
флотоводцям в ознаменование двухвекового труда Николаевских
судостроителей. 1789-1989».
Автори монументу: група київських скульпторів та архітекторів: В.
Чепелик, М. Кислий, М. Олексієнко, Д. Лисенко, В. Скульський.

5. Далі ми прямуємо до рогу вулиць
Потьомкінської та Радянської, де в 1999
році встановлена меморіальна дошка
князю Григорію Потьомкіну-
Таврійському (автор Віктор Макушин).

6. Історія освоєння нашої місцевості та
заснування міста Миколаєва тісно пов'язана з
ім'ям Григорія Олександровича Потьомкіна,
визначного державного і військового діяча
Російської імперії.
Особливо відзначився Григорій
Олександрович під час російсько-турецьких
воєн. Результатом російсько-турецької війни
1768-1774 рр. став Кючук-Кайнарджийський
мирний договір, за яким до Російської імперії
відійшли території Південної України та
Південного Бугу, фортеці Кінбурн, Керч,
Єнікале.
Григорій Потьомкін-
Таврійський
На той час це забезпечувало Росії право
вільного мореплавства на Чорному морі та вихід
через чорноморські протоки в Середземне море.
Виникла гостра потреба у бойових
кораблях для молодого Чорноморського флоту.

7. Інгульська верф
27 червня 1788 р. Потьомкін наказує штурману Микиті
Михайловичу Гур'єву виміряти глибину Інгулу, яка виявилась
достатньою для заснування верфі. І 21 липня того ж року
найближчий помічник князя М. Л. Фалєєв отримав наказ розпочати
її будівництво.
У перший рік будівництва верфі в
гирлі Інгулу вона не мала певної
назви.
У листуванні князя з М. Фалєєвим
та іншими особами вона називалася
порізному: Інгульська верф, верф на
Інгулі, Усть - Інгул, Миколаївська
верф.

8. Пізніше її перетворено на Адміралтейство. У 1910 році
Миколаївське адміралтейство було закрито, 5 листопада 1911 року на
його базі Російським суднобудівним товариством був створений
завод «Руссуд», у лютому 1918 року відбулася його націоналізація, у
лютому 1930 року - перейменування на суднобудівний завод ім. 61
комунара.

9. За розпорядженням Г.О.Потьомкіна
для забезпечення верфі робочою силою до
неї у 1790 року були приписані селища
Богоявленськ, Воскресенськ, Калинівка,
Покровськ, Знам'янка і Богданівка. Фрегат
Перший корабель «Святий Миколай»
був закладений на верфі 5 січня 1790 року.
Керував будівництвом майстер - корабел
О.П.Соколов.
Фрегат
«Святий Миколай»
Будували корабель з
великими труднощами. Не
вистачало матеріалів,
робочих рук. Від важкої праці
та поганих умов життя
майстрові помирали у
великій кількості.

10. А 9 вересня 1790 року Потьомкін доповідав
імператриці про збудоване на новій
миколаївській верфі судно «Святий Миколай».
При зібранні великої кількості глядачів і
пишній церемонії корабель був спущений на
воду. Довжина його складала 46,75 м, ширина -
12,96, осадка - 6,25 м, а тоннажність - 1840 т.
Виводив у море 44-гарматний фрегат капітан
першого рангу І. Т. Овцин.
Влітку наступного року корабель прийняв
перше бойове хрещення - взяв участь у
переможному бою російської ескадри з турецьким
флотом при мисі Каліакрія. «Святий Миколай» був
у строю 12 років, що немало для дерев'яного
корабля. Будучи вже дуже старим та
напівзруйнованим, він опинився у 1802 році в Італії.
Повернутися на батьківщину своїм ходом він вже не
міг і був проданий в Неаполі на злам.

11. Одночасно з будівництвом верфі йшло
будівництво міста. За розпорядженням князя на
березі Бузького лиману в дванадцяти верстах від
центру Миколаївського півострову був
організований військовий шпиталь, що отримав
назву Вітовський.
Восени 1788 р. підрядчиком Постоєвим
збудовано кузню, розпочато будівництво землянок
для проживання майстрових і куренів для
рекрутів. На кінець року були споруджені цегляний
завод, пивоварня, медичний будинок.
27 серпня 1789 р. Г. Потьомкін видає М.Фалєєву ордер 1065: Фаберову
дачу йменувати Спаське, Вітовку - Богоявленське, верф на Інгулі -
місто Миколаїв.

12. Вже 10 листопада 1789 р.
Г. О. Потьомкін докладав
імператриці Катерині ІІ: «Обрав
дуже вигідне для будівництва
суден місце при впадінні ріки
Інгул до Бугу і заснувавши там
верф, населяю я сіє місце під
назвою міста Миколаєва…».
Вперше Миколаїв як місто
згадується у Повному зібранні
законів у 1795 р.
Ордер Потьомкіна
про заснування м. Миколаєва

13. На жаль, завершити все задумане
Потьомкіну не вдалося.
Рання смерть князя в 1791 р. (похований за
наказом Катерини ІІ у Херсоні) перешкодила
втіленню багатьох його грандіозних планів.
Але залишилось його улюблене чорноморське
дітище: на високих берегах колишнього
пустинного, омитого з трьох сторін водами
Південного Бугу й Інгулу, півострова виросло
велике, красиве місто, яке стало колискою і
місцем базування молодого Чорноморського
флоту Російської імперії та на довгі часи
залишилось центром суднобудування і
мореплавання.
Григорій Потьомкін
незадовго до смерті,
квітень 1971 р.

14. Ось перед нами «Суднобудівний завод
ім. 61 комунара» .
На цьому місці, 21 вересня 2007 року,
до 218-ої річниці з дня заснування м.
Миколаєва був відкритий пам'ятник
Григорію Потьомкіну - Таврійському.
Автор пам’ятника – скульптор Віктор
Макушин - зробив його в класичному
стилі.
Стилобат і постамент пам'ятника
витесані з найміцнішого – кольорового
токовського граніту, бюст вирубаний з
лабрадориту.
Загальна висота пам'ятника – 3 метри,
самої скульптури – 0,8 метра.

15. Наступна наша зупинка – Каштановий
сквер, де 17 вересня 2005 року було відкрито
пам’ятник заступникові Миколаєва –
Святому Миколі – Чудотворцеві.
Пам'ятник Святому Миколі із сіро-
блакитного мармуру (архітектори А.Павлов
і А.Бондар, скульптор І. Булавицький)
створювався півтора року на народні
гроші. Тому імена всіх, хто вносив
пожертви, записано на постаменті.
Св. Миколу глибоко шанують у всьому
християнському світі і навіть серед
мусульман. Особливо шанують угодника
Божого в Україні та в Росії.
Пам’ять Святителя Миколи
відмічають 6(19)грудня –
Микола - зимовий та 9 (22)
травня – Микола - літній.

16. Продовжуючи свій шлях по вулиці Радянській (колишня
Соборна), ми опиняємося на Центральній площі міста (ім.
В.І.Леніна).
У XVIII ст. вона називалась Соборною (інша назва
Магістратська площа) і була головним адміністративним
центром міста.
Площа розташована між верф’ю і житловими кварталами
цивільного поселення. А вулиці, що вели до площі, виглядали,
як три промені, що вливаються в неї. Площа відповідала
функціональним задачам молодого міста кораблебудування і
торгівлі, на ній розміщалися кам'яні крамниці Молдавського
будинку. Невеликі розміри площі вдалося приховати вдалими
архітектурними рішеннями.

17. На місці старої кузні було споруджено
двоповерховий будинок - магістрат з
двома Т – подібними крилами -
колонадами. Будинок у плані був
абсолютно симетричним, однаково
дивився і з півдня і з півночі. Площу зі
сходу замикав Адміралтейський собор,
куполи якого було видно ще здалека,
якщо пливти проти течії до верфі. Зараз
на місці Адміралтейського собору
розташована каплиці Святого Миколая.
Магістрат
Адміралтейський собор

18. Як же виглядали площа та місто в
перші роки свого існування?
Наочне, майже документальне,
свідчення залишив нам майстер
міського пейзажу, відомий
петербурзький художник Ф.А.
Алексєєв.
Перебуваючи на півдні України в
1797 – 1800 р.р., він зробив акварельні
ескізи для своїх майбутніх
мальовничих робіт, а по поверненню
в Петербург написав картини: «Вид
площі міста Миколаєва»
(Державний Російський музей) та
«Вид міста Миколаєва», що
експонується в Державній
Третьяковській галереї.
Ф. А. Алексєєв «Вид міста Миколаєва»,
Державна Третьяковська галерея
Ф. А. Алексєєв «Вид площі м. Миколаєва»,
Державний Російський музей

19. Обличчя раннього Миколаєва сформували
відомі архитектори
Проектуванням міста, в основу якого було
покладено характерну для класицизму схему з
прямими вулицями, кварталами правильної
квадратної форми, займався архітектор І. Є.
Старов, який прибув до Миколаєва ще на початку
1790 р. на запрошення генерал – фельдмаршала
Потьомкіна.
Перший будинок в Миколаєві
Після від'зду Старова його
справу продовжив полковник
Князєв. Пізнше в місті працювали
архітектори В.Ванрезант,
голландець за походженням, П.
Неєлов, М. Портарій, К. Орлов, Ф.
Вунш.

20. Згідно проекту Миколаїв складався з Центральної частини
та передмістя. Двома вулицями – Садовою та Херсонською (нині
пр. Леніна) – він поділявся на чотири частини. Архітектурний
вигляд міста формувався в залежності від наявності будівельних
матеріалів.
Основними в місті були камінь, цегла, інколи дерево. У місті
будувалось багато житла, а також декілька церков та контор.
Будинки були одноповерховими, лише кілька споруд мали два
поверхи. Щоб зробити місто зеленим, з Криму та Бессарабії
завозилися саджанці дерев та кущів. Кожна людина, яка будувала
собі садибу, зобов'язана була посадити на її території дерева.

21. Знаходячись на Флотському бульварі
(Морський бульвар був відкритий у 1826 р.
на вул. Набережній), ми зупиняємось біля
пам’ятника першому громадянину
Миколаєва М. Л. Фалєєву, який був
відкритий 7 вересня 2002 р. у день
святкування 213 річниці міста. Серед
авторів пам’ятника – відомі скульптори
– батько і син Макушини.
У свій час, пам’ятник був
освяченний владикою Питиримом.

22. Бронзова фігура Фалєєва блискуче виражає характер бригадира,
непересічність його особи, спрямованість у майбутнє. У лівій руці
він несе сувій планів, проектів, ордер ясновельможного князя
Потьомкіна на будівництво нашого міста. Напис на пам’ятнику
говорить: «Фалєєв Михайло Леонтійович – будівничий Інгульської
верфі та міста Миколаєва».

23. М.Л Фалєєв – найближчий помічник князя Потьомкіна. На
жаль, не відомі ні місце, ні дата його народження. Називали його
купцем.
Перші відомості про Фалєєва відносяться до часів російсько-
турецької війни 1768-1774рр., коли він став постачальником армії
Потьомкіна. Ясновельможний князь звертав увагу і цінував людей
талановитих, одержимих грандіозними задумами, які вміли
приносити користь державі.
Перший громадянин Миколаєва
М. Л. Фалєєв
Одним із перших завдань Фалєєва була
розчистка Дніпровських порогів, які
перешкоджали судноплавству по цій великій
річці. Побудований ним серед порогів канал
існував ще в XIX столітті і мав назву
Фалєєвського. В 1788 році за цю роботу Фалєєв
отримав орден Св. Володимира IV ст. Багато
справ було зроблено Михайлом Леонтійовичем.
Під його керівництвом були спорудженні
Адміралтейський собор і Кадетський корпус,
солдатські казарми та крамниці, майстерні,
канатний завод тощо.

24. Фалєєв вів листування з купцями,
підрядчиками, архітекторами, військовими,
чиновниками з питань будівництва, поставок,
розміщення військ, організації охорони міста та
роботи поштового зв'язку.
Жив він у Миколаєві в невеличкому
будиночку на розі вулиць Фалєєвської та
Нікольської.
Помер у 1792 році і був похований біля
алтарної стіни Адміралтейського собору. У 1936
році, коли зруйнували собор, була знищена і
могила Фалеєва, а труну з його останками
перенесли на кладовище у склеп Аркасів.
Могила Фалеєва у сімейному
склепі сім’ї Аркас

25. І закінчується наша екскурсія на вулиці Адміральській.
Від часу заснування міста вона вважалася головною. За
розпорядженням адмірала О.С. Грейга вона була найпершою озеленена,
вимощена і освітлена.
Замощення і озеленення вулиці почалося в 1820 р.
Освітлення вулиці розпочалося в 1823 р. від будинку Головного
командира до Штурманського училища, де було встановлено 22
фотогенових ліхтаря на красивих стовпах.
На вулиці Адміральській знаходилися: Депо карт, Чорноморський
департамент, Гідрографічне депо, Штурманське училище. Акваріум,
Лютеранська церква, Грецькі ряди й інші громадські та адміністративні
будівлі. Сьогодні вулиця Адміральська – одна з найкрасивіших вулиць
Миколаєва, на якій збереглося багато історичних пам’яток. Назву вулиці
було запропоновано в 1822 р., але затверджено тільки в 1835 р.

26. Вулиці дав назву будинок Головного командира Чорноморського
флоту, від якого вона починалася.
У будинку Головного командира в різний час мешкали
головнокомандуючі Чорноморським флотом і губернатори Миколаєва
і Севастополя: М.С. Мордвинів, О.С. Грейг, М.П. Лазарєв, М.О. Аркас та
інші.
До нашого часу будинок дійшов уже
перебудованим. У 1970 році була
проведена його реставрація, 1978 р. в
ньому розташувався музей
Суднобудування і флоту. Біля музею
уздовж вулиці Адміральської
встановлено пам’ятники видатним
флотоводцям, доля яких пов’язана з
Миколаєвом.

27. Гордо і велично підносяться бюсти адміралів Ф.Ф.Ушакова,
М.П.Лазарева, Ф.Ф. Беллінсгаузена, П.С.Нахімова, В.І.Корнілова,
Г.І.Бутакова, виконані миколаївськими скульпторами А.Коптєвим,
О.Сапєлкіним, О.Здіховським, Ю.Макушиним, архітектором
Миколаївського філіалу «Діпромісто» В. Поповим.
Пам’ятник В.А. Корнілову, 1978 рік
Скульптор Ю.А. Макушин, архітектор
В.П. Попов
Пам’ятник П.С.Нахімову, 1978 рік
Скульптори А.А.Коптєв, А.Л.Сопелкін.
Архітектор В.П. Попов
Пам’ятник Г.І. Бутакову, 1978 рік
Скульптор О.А. Здиховський,
архітектор В.П. Попов

28. Пам’ятник Ф.Ф. Ушакову, 1978 рік
Скульптор О.А. Здиховський, архітектор
В.П. Попов
Пам’ятник Ф.Ф. Беллінсгаузену, 1978 р.
Скульптор А.А. Коптєв,
архітектор В.П. Попов
Пам’ятник М.П. Лазареву, 1978 рік
Скульпторы А.А. Коптєв, А.Л. Сапєлкін.
Архітектор В.П. Попов