Tetjana Bilotserkivets, profile picture
Uploaded byTetjana Bilotserkivets
DOC, PDF8,487 views

лабораторно практичні роботи

В роботі розкрито питання вивчення історії України і всесві-тньої історії методом лабораторно-практичних робіт. В роботі розглядаються питання: чи можливі лабораторно-практичні ро-боти у викладанні гуманітарних дисциплін, як організувати лабо-раторно-практичну роботу, як передати учням не заідеологізовану інформацію, як навчити аналізувати її, самостійно здобувати знання та інші. Матеріали даної теми можуть використовувати-ся як на уроках, так і для самостійної роботи учнів. Досвід показує, що багато наведених в роботі правил і реко-мендації представляють для учнів і вчителів чималу практичну цінність. А це особливо стосується тих учнів, які продовжують свою освіту у вищій школі і різних видах професійної діяльності. Дана робота може бути використана учителями історії, які працюють у 5 – 11 класах загальноосвітніх шкіл.

Embed presentation

Downloaded 52 times
Міністерство освіти і науки України Відділ освіти Новосанжарської районної державної адміністрації Кунцівська загальноосвітня школа I-III ступенів Білоцерківець Т.А. с. Кунцеве
2
Міністерство освіти і науки України Відділ освіти Новосанжарської районної державної адміністрації Кунцівська загальноосвітня школа I-III ступенів Білоцерківець Т.А. ЛАБОРАТОРНО-ПРАКТИЧНІ РОБОТИ У ВИКЛАДАННІ ІСТОРІЇ В ШКОЛІ с. Кунцеве 3
Білоцерківець Тетяна Анатоліївна, учитель історії та географії Кунцівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Новосанжарської районної ради Полтавської області, старший вчитель. Рецензент: Дев’ятко Наталія Олександрівна, методист відділу освіти Новосанжарської райдержадміністрації. В роботі розкрито питання вивчення історії України і всесвітньої історії методом лабораторно-практичних робіт. В роботі розглядаються питання: чи можливі лабораторно- практичні роботи у викладанні гуманітарних дисциплін, як організувати лабораторно-практичну роботу, як передати учням не заідеологізовану інформацію, як навчити аналізувати її, самостійно здобувати знання та інші. Матеріали даної теми можуть використовуватися як на уроках, так і для самостійної роботи учнів. Досвід показує, що багато наведених в роботі правил і рекомендації представляють для учнів і вчителів чималу практичну цінність. А це особливо стосується тих учнів, які продовжують свою освіту у вищій школі і різних видах професійної діяльності. Дана робота може бути використана учителями історії, які працюють у 5 – 11 класах загальноосвітніх шкіл. 4
ЗМІСТ Вступ. Лабораторно-практичні роботи як метод викладання історії……………………………………………..4 1. Структура, зміст і методика проведення лабораторно-практичних робіт……………………………….7 2. Організація лабораторно-практичних занять……………..9 3. Робота з джерелами………………………………………...13 4. Оцінка лабораторно-практичних занять………………….15 Додатки………………………………………………………...17 Список використаної літератури……………………………..68 5
Вступ. Лабораторно-практична робота як метод викладання історії Лабораторно-практична робота – це насамперед метод організації учнівських досліджень. Зокрема, методист С.Фарфаровський запропонував при вивченні історії в школі вважати основним джерелом знань історичний документ. Тоді всі висновки, що їх робили учні, були б результатом їхньої власної роботи. Вивчення історії шляхом самостійного опрацювання учнями історичних джерел за допомогою питань вчителя, і під його керівництвом дістало назву лабораторного методу, за аналогією з відповідним методом викладання природничих дисциплін. Особливу цінність для сучасної методики являють ідеї методиста С.Фарфаровського, який запропонував поєднати лабораторний метод навчання з використанням підручника: спочатку ознайомлення з історичними джерелами, опрацювання зібраних відомостей, підбиття попередніх підсумків, а потім узагальнення учбового матеріалу. Методист В.Угланов ще більше пов`язував учнівські дослідження з підручниковим матеріалом: не тільки закріплення знань, здобутих з допомогою дослідження, а й випереджальне вивчення матеріалу за навчальним посібником з подальшим лабораторним дослідженням якогось питання. Важливий внесок у розробку лабораторно-практичної роботи як методу викладання було здійснено американським педагогом Е.Дьюї (“Дальтонівський план лабораторної роботи в школі”) та Е.Пергерст (“Виховання за допомогою дальтон-плану”). Цей метод винайшла вчителька Е.Пергерст з м. Дальтона. Сутність його полягала в тому, що учні з кожного навчального предмету одержували розроблені з їхньою участю індивідуальні плани занять на тиждень, два тижні й місяць. У визначені дні проводились консультації. Кожен учень мав особисту облікову картку, де зазначалося, яку частину завдання виконано, й складалися звіти перед вчителем. Проте в СРСР більше поширення отримав бригадно- лабораторний метод. Згідно із цим методом учні одержували навчальне завдання й перелік необхідної літератури на термін від тижня до місяця. Починалася робота вступною бесідою, під час якої узгоджувався її план, з`ясовувалися завдання. Після цього учні 6
починали дослідження. На прикінцевому етапі проводився підсумковий урок, на якому вчитель приймав від учнів звіти. Останнім, завершальним заходом була конференція. Відмітна риса цього методу полягала в переважанні групової форми занять. Клас існував лише для розподілу завдань, підсумування й облікування роботи. Основна робота велась в групі (бригаді), очолюваній бригадиром. Характер діяльності в бригаді визначався завданням. Проте в подальшому ці методи були засуджені і їхнє використання припинилося. Повернення до лабораторно-практичної роботи як методу викладання історії відбулося на початку 90-х років. Ця робота велась у таких напрямках: 1) значно збільшилась частка лабораторно-практичних завдань, зорієнтованих на “сильних” учнів; 2) почала зростати питома вага дослідницьких завдань у дидактичних матеріалах; 3) з`явились потемні експериментальні розробки, повністю розраховані на самостійний аналіз джерел; 4) було зроблено першу спробу обґрунтування лабораторного уроку та лабораторно-практичних занять у викладанні історії в школі; 5) було розпочато розробку методики учнівських досліджень у двох напрямах: а) організація занять з одного питання під час вивчення нового матеріалу за допомогою поширеного пізнавального завдання; б) організація заняття протягом усього уроку. У цьому випадку урок може мати таку структуру: вступне слово вчителя (3-5 хв.), робота учнів з аналізу джерел (20-25 хв.); бесіда-перевірка результатів роботи (10-15 хв.), прикінцеве слово вчителя, домашнє (2-3 хв.). Таким чином, в основі лабораторно-практичної роботи як методу викладання історії лежить опрацювання учнями різноманітних джерел. У сучасній практиці викладання історії в розвинутих країнах світу можна визначити кілька підходів до організації самостійного дослідження учнями джерел. Широке учнівське дослідження в найкращих традиціях дальтон-плану і методу проектів. Вчитель визначає перелік питань, що мають вивчатися через дослідження (як правило, 5-6). З 7
кожного питання подається невелика добірка текстів джерел, що відображають основні точки зору: фрагменти виступів, аргументи, статичні дані. Розповідь вчителя в цьому разі відіграє роль вторинної інформації, а підручник – роль словника.(до нього вдаються по підказку, шукаючи орієнтири). Міні-дослідження. В основі його лежить аналіз невеликого за обсягом джерела з чітко визначеною конкретною проблемою. Такі роботи органічно випливають із характеру тих підручників, з якими працює учень. Зокрема в американському підручнику (автор Джеймс Лейнвенд) кожний параграф має спеціальну рубрику “За їхніми власними словами”. У ній подано фрагменти історичних джерел (15-20 рядків), що супроводжуються запитаннями і завданнями. До окремих параграфів дано спеціальні практичні завдання краєзнавчого характеру, що передбачають самостійну дослідницьку роботу. У американському навчальному посібнику “Від Росії до СРСР” для спеціальних курсів у публічних і незалежних школах США питома вага першоджерел ще більша (подекуди в 1,5-2 рази перевищує обсяг тексту самого параграфа). Запитань до тексту немає, що дає простір для організації аналогічної роботи учнів. Документи в посібнику дібрано за такими критеріями: 1) стислість, яскравість, емоційність, якість викладу; 2) посильність та значущість для учнів; 3) розкриття історії як живого процесу, цінність для школярів. “Пробуджувальні заняття”. Таку назву в деяких французьких методичних роботах дістали дослідження історичних джерел, що передують активному обговоренню, дискусії, грі. Приклад такого заняття наводить М.Ферро. Вчителька історії Дармон при вивченні мистецтва доби Відродження запропонувала учням оглянути репродукції малярських творів і відповісти на запитання, чому XY-XYI століття назвали Епохою Відродження. За відповідями було складено текст, який записали в зошити. 8
1. Структура, зміст і методика проведення лабораторно-практичних робіт Структура лабораторно-практичних робіт являє собою єдність таких складників: 1) актуалізація знань і корекція опорних уявлень; 2) мотивація навчальної діяльності; 3) усвідомлення змісту; 4) самостійне виконання роботи; 5) узагальнення і систематизація результатів; 6) підбиття підсумків. Актуалізація і корекція опорних уявлень – досить короткий, але відповідальний етап лабораторно-практичної роботи. Виокремлення його в структурі лабораторно-практичного заняття як незалежного елементу пояснюється тим, що організація самостійної діяльності учнів у навчанні пов`язана з великими витратами часу. Це призводить до того, що вчитель частину матеріалу змушений подавати оглядово, переносити на наступний урок або включати до домашнього завдання. Тому дуже важливо, щоб зміст лабораторно-практичної роботи відповідав навчальному матеріалові виучуваної теми. На цьому етапі вчитель спрямовує увагу учнів на сутність майбутньої роботи. Учні сприймають або повторюють факти, поняття, потрібні для виконання завдання. Наступний етап - мотивація навчальної діяльності – передбачає ознайомлення учнів з темою, та завданням роботи, її характером. Вчитель пояснює, як підходити до виконання завдань, які результати мають бути одержані; визначає засоби фіксації проміжних і кінцевих результатів, підходи до оцінювання підсумків праці кожного. Залежно від характеру роботи створюється проблемна ситуація. Відтак учні сприймають і усвідомлюють мету, послідовність своїх дій, аналізують і узагальнюють вихідні положення, на яких грунтується завдання, вивчають проблему (якщо вона є), шукають засобів до її розв`язання На черговому етапі школярі знайомляться зі змістом завдання, встановлюють, що вони знають, а що потрібно вивчити, які відомі прийоми дослідницької діяльності можна застосувати в 9
цій ситуації. Якщо вчитель не сформулював проблему, учні шукають її в змісті роботи. Якщо виникає потреба, вчитель уточнює план діяльності, а в разі, коли учні натрапляють на серйозні перешкоди в дослідженні, пропонує їм докладну інструкцію і шляхи їх вирішення. Виконуючи роботу, учні аналізують історичне джерело індивідуально, парами або групами – залежно від кількості примірників тексту джерела й мети заняття. Вчитель спостерігає за перебігом дослідження, точністю виконання завдання, при потребі допомагає учням, спрямовуючи непрямими запитаннями та опосередкованими завданнями їхню роботу в належне річище. На передостанньому етапі виконання завдання, учні ретельно аналізують результати своєї роботи, систематизують та фіксують їх у зошитах у вигляді коротких висновків. Підбиття підсумків, якими закінчується робота, вчитель проводить у формі узагальнювальної бесіди, під час якої розглядається кінцевий і проміжний результати дослідження, характерні помилки. Вчитель теоретично обґрунтовує підсумки учнівських досліджень. Зміст лабораторно-практичної роботи – це сукупність фактів (закономірностей, засобів діяльності та методів пізнання, норм ставлення до різноманітних явищ і оцінок їхнього значення в ряді інших), вибраних з джерел знань методами, властивими історичній науці. (порівняльно-історичним, виявленням мети діями, реконструкція цілого на основі частини). Специфіка знань, які становлять зміст лабораторно-практичної роботи з історії полягає в тому, що вони мають свою конкретну форму відображення – джерело інформації, в даному випадку – це історичні джерела. Але не всі вони в чистому вигляді можуть бути використані як предмет лабораторного дослідження в школі. Для тих вікових категорій учнів, що системно вивчають всесвітньо історію та історію України, це – письмові документи (літописи, політичні твори, програми партій), твори політичних діячів, рішення з`їздів, урядові постанови, усні, етнографічні та речові джерела (їхні описи), матеріали періодичної преси. 10
Подеколи як історичні джерела використовують літературні твори або твори живопису. 2. Організація лабораторно-практичних занять Організація лабораторно-практичних робіт починається з планування. Вчитель визначає теми, за якими буде їх проводити. Зважаючи на те, що навчальні програми тепер допускають певний вільний вибір вчителем тем і часу на їхнє вивчення, істотного значення набуває визначення основних вимог до теми заняття. При цьому слід виходити з того, що дослідницька робота такого виду передбачає не тільки самостійність учнів, а й глибше вивчення ними певного явища, процесу тощо. Неодмінна вимога до теми – це її значущість у загальному курсі викладанні. У курсі історії до найзначущих належать, зокрема, питання суспільно-політичного й культурного життя, погляди провідних політичних діячів, економічний розвиток, літературні і мистецькі напрями. Крім того, тема за відведеним на її вивчення часом має допускати організацію лабораторно-практичної роботи. Здебільшого на лабораторно-практичному занятті вивчають не всі питання, які б розглядав вчитель на уроці якогось іншого типу, а лише одне (рідше два-три). Решта питань учні вивчають самостійно або ж вони переносяться на інший урок. У будь-якому разі вчителеві потрібно використати частину наступного уроку чи то для систематизації матеріалу, який учні опрацювали самостійно, чи для викладання. До того ж на цьому уроці ще потрібно прорецензувати й узагальнити результати роботи. Усе це потребує додаткового часу. Тим-то не всяку тему можна виносити на лабораторне вивчення. І, звичайно, вибір теми залежить від наявності джерел. Наступний етап підготовки до лабораторно-практичного заняття – визначення його мети. Виконання учнями дослідницької роботи передбачає здобуття знань у вигляді фактичного матеріалу; засвоєння основних понять, законів або теорій; формування специфічних, притаманних тільки цьому предметові й тільки цьому виду діяльності вмінь і навичок, що своєю чергою становлять навчальну мету роботи. З іншого боку, лабораторно-практичні заняття покликані розвивати мислення учнів, формувати пізнавальну потребу, забезпечувати 11
переростання її в інтерес, у пізнавальну активність аж до досягнення пізнавальної самостійності, сприяти розвиткові волі й наполегливості в навчанні; удосконалювати емоційну сферу особистості; виробляти загальнонавчальні вміння й навики. У цьому полягає розвивальна мета лабораторно-практичної роботи. Оскільки ми розглядаємо методику організації лабораторно- практичних робіт з погляду піднесення пізнавальної активності, мета заняття має включати розвиток реальних творчих можливостей учнів, що спирається на попередній досвід пізнавальної активності. І.Лернер визначає цей аспект настільки значущим у навчанні, що виокремлює його як самостійну мету поряд з розвиваючою, освітньою і виховною. Завдання розвитку творчих можливостей передбачає навчити учнів: 1. Самостійно переносити засвоєні знання в нову ситуацію. 2. Бачити проблеми у звичних умовах. 3. Бачити структуру об`єкту. 4. Бачити альтернативи способу розв`язання та самого розв`язку. 5. Комбінувати нові способи з уже відомих. Принципово важливо, що під час виконання лабораторно- практичних робіт у школярів формуються уявлення про загальнолюдські цінності, етичні норми, виховуються моральні якості. Практика організації дослідницької діяльності засвідчує, що результати будуть більш вагомими, якщо поряд із звичайною корекцією мети роботи вирізнятиметься й провідна дидактична мета, і залежно від неї визначатиметься пізнавальне завдання й дозуватиметься допомога учням з боку вчителя. Це: 1. Набуття нових знань, умінь самостійно оволодівати ними. 2. Закріплення й уточнення знань. 3. Вироблення вмінь застосовувати знання на практиці. 4. Формування вмінь практичного характеру. 5. Формування вмінь творчого характеру. Мета заняття є основою для пізнавального завдання, під яким розуміють сукупність вказівок і питань, спрямованих на 12
конкретизацію мети, визначення вимог, умов, засобів і прийомів її досягнення. Саме пізнавальне завдання визначає характер пізнавальної діяльності учнів. Тому відповідно до трьох видів пізнавальної діяльності розрізняють три види завдань: - перший вид – передбачає репродуктивну діяльність, тобто діяльність за зразком або досить детальною інструкцією; - другий – має перетворювально-репродуктивний характер (робота за скорочено інструкцією або лише за планом); - третій – пов`язаний з пошуковою діяльністю (розв`язання учнями за допомогою вчителя або самостійне виконання завдання). Якщо складність змісту вже закладена а самому джерелі й зменшити її можна лише скороченням обсягу інформації (фрагментацією джерела), то пізнавальне завдання покликане допомогти учням, які того потребують, подолати труднощі змісту. Ось приклад пізнавального завдання лабораторно- практичного заняття у 9 класі при вивченні курсу всесвітньої історії за темою “Конституційні проекти М.Муравйова та П.Пестеля” . Мета роботи – розкрити зміст програм таємних організацій декабристів, об`єктивну спрямованість їх на індустріалізацію Росії, прагнення знайти розв`язання найгостріших суперечностей в Росії шляхом ліквідації кріпацтва та самодержавства, визначити місце, яке посідала Україна в планах декабристів; формувати вміння аналізувати й узагальнювати історичний матеріал, спираючись на самостійну роботу з першоджерелом. Учням пропонують ознайомитися з фрагментами “Руської правди” П.Пестеля й “Конституції” М.Муравйова. Учні, залежно від рівня їхніх знань і сформованості вмінь, дістають такі завдання: А. Визначіть за якими критеріями можна порівняти програмні документи “Північного” і “Південного” товариств. Зробіть таке порівняння. Б. Проаналізуйте запропоновані вище документи, фіксуючи проміжні результати аналізу. В. Порівняйте “Руську правду” і “Конституцію”, фіксуючи в таблиці відповіді на питання щодо: ставлення до кріпацтва, 13
майбутнього державного устрою, земельного питання, виборчого права, долі України. Зробіть висновок, який з цих документів є більш прогресивним і чому? Наведені приклади дають зразок диференціації завдань, бо: - визначається різний характер діяльності учнів: завдання А – пошуковий; Б – перетворювально-репродуктивний; В – репродуктивний. - встановлюється неоднаковий обсяг інформації для дослідження; - варіант В містить менш складний матеріал для аналізу порівняно із завданнями А і Б; - під час виконання варіантів А,Б і В передбачається неоднакова допомога з боку вчителя. Отже, основні диференціації пізнавальних завдань – це: варіювання їх з урахуванням індивідуальних можливостей виконавців, обсягу й складності, міри вчительської допомоги, характеру діяльності учнів, а також різні поєднання цих способів. Найефективніша – комплексна диференціація завдань. Нез’ясованим залишається ще питання про те, хто з учнів має виконувати те чи інше завдання. Тут можливі кілька підходів: 1) згідно з результатами попередніх робіт, умовно поділити учнів на групи за рівнем розвитку їхньої пізнавальної активності й відповідно пропонувати завдання; 2) давати учням завдання, вищі на один ступінь від того рівня, який вони звичайно показують (тобто стимулювати їхню пізнавальну активність); 3) надавати учням право самостійно обирати собі завдання. Такий підхід ґрунтується, зокрема, на поглядах французького педагога С.Френе, що будь-яке класифікування учнів засадничо помилкове, а тому завдання має визначити собі сам учень. 14
3. Робота з історичними джерелами Навіщо вчителю використовувати на своїх уроках історичні джерела? "Метою викладання історії є не передавати загальноприйняті істини про минуле, а залучати учнів до процесу реконструкції і пояснення цього минулого. Для досягнення цієї мети суттєвим є використання й аналіз найрізноманітніших джерел. Такі вправи одночасно і стимулюють розумову активність учнів, і значно розвивають їхні знання і навички. " (Е. Герагті. Використання історичних джерел./ Історична освіта у Шотландії, за ред. П. Гілліса, 1999) Наголос на використанні широкого діапазону джерельних матеріалів – це одна з найвагоміших рис "нового" напрямку у викладанні історії, який виник і розвинувся за останні 30 років. Окрім їхньої важливої функції як основного компонента історії, джерела можуть служити багатьом освітнім завданням, зокрема вони спонукають учнів виважити усі свідчення та мислити самостійно, а не користуватися чужою точкою зору, і в той же час поважати її. Джерела можуть бути різних видів. Такі текстові джерела, як історичні документи, записи, щоденники, листи, газети та ін. слугують першоджерелами. Інші текстові джерела містять другорядні свідчення, як-от праці істориків. Візуальні джерела – це малюнки, карикатури, живопис, фото та фільми. Як текстові, так і візуальні джерела зараз доступні в цифровому форматі на компакт дисках чи в Інтернеті. Також вчителі разом з учнями можуть використовувати книжки чи газети. Проте, недостатньо просто дати учням завдання чи покласти перед ними джерельні матеріали й залишити їх самим давати собі раду. І в жодному випадку не слід розглядати джерела як сировину для опрацювання. Як показує досвід, вивчення історії виключно на джерельному матеріалі є не найкращим вирішенням, бо займає багато часу і позбавлене послідовності. Хоча джерела варто і слід використовувати в певних цілях. Як і будь-яке класне завдання, таку роботу треба ретельно спланувати: 1. Яка мета завдання? Викликати інтерес, розвинути аналітичні навички, виховати повагу до різних поглядів, реконструювати події та їхній розвиток, визначити результати? 15
Краще зосередитися на одній меті в кожному окремому випадку, аніж намагатися охопити все за раз. 2. Який вид діяльності найкраще відповідає обраній меті? Класифікація та оцінка джерел, аналіз обґрунтованості й доцільності джерела, контекстуалізація, порівняння, дебати, рольові ігри, групові дискусії чи індивідуальні дослідження? Знову ж таки, краще обмежитися одним чи двома видами роботи для кожного джерела чи групи джерел, щоб забезпечити рівновагу видів діяльності в межах теми. 3. Добір та редагування джерельних матеріалів вимагає додаткового часу та зусиль. Оригінальні джерела, зазвичай довгі і важкі для учнів, вимагають уважного відбору, вибірки та редагування (залежно від віку та рівня учнів), що у свою чергу може привести до перекручення матеріалу. Водночас, задовгі або заважкі джерела можуть розохотити учнів, тому слід бути чесними із собою і відбирати й редагувати джерела тільки, щоб полегшити роботу учнів з ними, а не скерувати їх до правильної відповіді. 4. Слід чітко вказати походження джерела (автор, дата), а також надати будь-яку інформацію про джерело чи автора, доречну у даному випадку. У наукових працях така інформація зазвичай подається у примітці або після джерела. Для школярів же краще помістити її у заголовку документа, в іншому випадку вони просто ігнорують її, навіть якщо це безпосередньо стосується їхнього завдання. І навіть тоді треба звернути на це їхню увагу, оскільки учні переважно зосереджуються на змісті джерела. Особливо на початках, хоча також і пізніше, треба систематично звертати їхню увагу на аспект походження джерела: авторство, дату, мету/результат, чи це джерело первинне чи другорядне, фактичне чи оцінкове, об'єктивне чи упереджене, повне чи вибіркове. 5. Які фонові знання потрібні учням, щоб зрозуміти джерело і виконати завдання? Учитель та підручники – це джерела для здобуття важливої вступної чи фонової інформації, необхідної для розуміння документів та успішного виконання завдання. Ввести учнів у розвиток подій можна за допомогою вступного тексту або усно, залежно від ситуації. Це особливо справедливо для візуальних джерел. Хоча вони часто видаються "легкими" для аналізу, переважно вони вимагають значних фонових знань для розуміння символічних рис фото, ідеї плакату, іронії карикатури. 16
6. Слід ретельно продумати усі завдання, щоб максимально досягти навчальних цілей. Уникайте: • використання надмірної кількості джерел одночасно; • зловживання джерелами суто для отримання інформації; • занадто широких запитань та неконкретних завдань, особливо коли вони вимагають знань чи умінь, котрими учні ще не володіють; Більшість завдань та джерел можна використовувати для учнів будь-якого віку чи рівня, починаючи кількома коротенькими джерелами і простими запитаннями і поступово переходячи до складніших джерел та більш каверзних запитань. 7. Моделюйте відповіді. Щоб перевірити, чи буде джерело зрозумілим, а завдання посильним для певної категорії учнів, учителю варто спершу самому опрацювати його з погляду учнів, беручи до уваги їхній вік, рівень, навички, попередні знання тощо. Важливо знати: • Яку інформацію можуть учні отримати із джерела та історії його походження; • які фонові знання вони зможуть застосувати для цього завдання. Недостатньо продумані джерельні завдання можуть виявитися заважкими, нудними та малокорисними. Проте, застосовані розсудливо та з чіткими цілями, такі завдання є стимулюючими і корисними не лише для учнів, але і для вчителя, розвиватимуть їхнє розуміння та захоплення історією, їхні соціальні навички. 4. Оцінка лабораторно-практичних робіт За основу оцінювання лабораторно-практичних робіт прийнято брати систему оцінювання розроблену методистом В.Паламарчуком. У його системі оцінювання 11-12 балів відповідають такому рівню, коли учень досконально опанував і використовує в пошуковій роботі найголовніші прийоми розумової діяльності: аналіз, порівняння, узагальнення емпіричне й теоретичне. 17
9-10 балів: учень оволодів розумовими вміннями, що відповідають оцінці 11-12 балів, але теоретичне узагальнення може робити лише з допомогою вчителя. 7-8 балів: учень опанував прийомами розумової діяльності, але може їх використовувати лише з допомогою вчителя і за зразком. 5-6 балів: учень частково оволодів прийомами розумової діяльності і може цю частковість реалізувати сам. 3-4 бали: учень лише у окремих аспектах зрозумів сутність прийомів розумової діяльності і може їх застосовувати лише в окремих випадках. Необхідно підкреслити, що кінцевий результат заняття – висновки та фіксовані проміжні результати ще не віддзеркалюють усієї повноти пізнавальної діяльності учнів під час виконання робіт. Вчителі повинно цікавити і виявлення емоційно-вольової активності школярів. На відміну від інтелектуальної активності, що визначається перевіркою робіт, емоційно-вольову активність виявляють безпосереднім спостереженням за діяльністю учнів. До основних показників емоційно-вольової активності належать: 1) реакція на завдання; 2) інтенсивність роботи учнів; 3) зосередженість їхньої уваги;4) прагнення до самостійності; 5) швидкість переключення з одного виду діяльності на інший; 6) емоційні вияви під час виконання роботи, що відображаються в бажанні довести справу до кінця. Один з найважливіших показників активності – прагнення до самостійності у виконанні завдання. Таким чином, наявність 5-6 ознак емоційно-вольової активності означає високий її рівень; 3-4 ознак – середній, 1-2 ознак – низький. Поєднання в оцінці результатів перевірки робіт учнів з результатами спостережень за їхньою учбовою діяльністю дає можливість вчителю виставити об`єктивну оцінку, а водночас виявити мотиви навчання школярів та тенденції розвитку їхньої активності. 18
ДОДАТКИ Додаток 1 Як працювати з текстом історичного джерела (5 - 6 клас) 1. Прочитайте документ. 2. Чи відомо, хто автор документа? 3. Про яку історичну подію або явище розповідає документ? 4. Чи відома нам дата написання документа? 5. Чи має документ конкретного адресата? 6. Визначте в тексті джерела: - про що дізнались? - що найголовніше в тексті? - що потрібно запам’ятати? 7. Складіть питання до тексту історичного джерела, починаючи їх словами «чому», «з якою метою», «як». 8. Зробіть висновки. 19
Додаток 2 Як аналізувати текст історичного джерела (7-8 клас) 1. Прочитайте текст. 2. Знайдіть значення нових слів і незрозумілих виразів. 3. Визначте основну частину тексту. У якому реченні викладена головна ідея, головний зміст? 4. Про яку історичну подію або явище, про які історичні персонажі йде мова? 5. Визначте в тексті історичного джерела: - що важливо? - що потрібно запам'ятати? - про що довідалися вперше? - що було незвичайним, несподіваним? 6. Складіть питання до тексту історичного джерела, починаючи їх словами «чому», «з якою метою», «як». 7. Чи дають відповіді на ці питання можливість краще зрозуміти суть, причини, значення історичної події чи явища? 8. Визначте своє ставлення до тексту історичного джерела. Для цього можна використовувати такі слова: - Це вірно, тому що ... - Я упевнений(а) у тому, що ... - Я добре знаю, що ... - Я думаю інакше, тому що ... - Я переконаний(а) у цьому, тому що ... - Я сумніваюся у цьому, тому що ... - Я не згодний(а) з цим, тому що ... 20
Додаток 3 Як працювати з текстовими джерелами (9-11 клас) I. Слід розрізняти за рубриками: • Погляд очевидця • Свідчення учасника подій • Газетне повідомлення • Погляд дослідника • Офіційний документ II. Слід відповісти на такі запитання: 1. Що це за документ, вид документа: • запис у щоденнику; • лист, приватний чи офіційний; • спогади: • публічне звернення чи заклик; • політичний документ (звіт, протокол, резолюція, урядова • постанова, декларація тощо); • дипломатичне послання, акт; • уривок з історичного дослідження? 2. Хто є автор (приватна особа, офіційна, анонім)? 3. Яка політична, національна, етнічна, службова приналежність автора? Яким чином це впливає на ставлення до подій? 4. Чи є у документі інформація, яка підтверджує, що він базується на особистому досвіді чи на причетності автора до згадуваних подій? 5. Чи був автор очевидцем того, що сталося, або ж брав безпосередньо участь у подіях? 6. Чи є в документі які-небудь факти, які допомагають робити висновки щодо мети появи документа? 7. Коли з'явилося джерело? Чи був документ написаний у той час коли сталася подія, відразу після неї чи за декілька днів, тижнів, місяців чи навіть років потому? 21
8. Автор просто повідомляє про ситуацію, передає інформацію або описує те, що сталося, чи ж документ містить також погляди, висновки і рекомендації? 9. Чи намагається автор дати об'єктивний чи осмислений опис того, що сталося? 10.Чи є в документі які-небудь твердження чи фрази, які свідчили б про уподобання чи утвердження автора про які-небудь групи людей чи точки зору? 11.Чи є в тексті факти, що дозволяють вам вважати цей документ достовірним джерелом інформації? Додаток 4 Алгоритм роботи з візуальними історичними джерелами - Що зображено (сцена повсякденного життя, політична подія, портрет тощо)? - Коли відбуваються події? З чого це випливає, наскільки співвідноситься з підписом до джерела (якщо він є)? Коли надруковано зображення, з якою метою (особливо для плакатів і карикатур)? - Де відбуваються події? Які характерні ознаки зображуваного місця? Яке це має значення ? - Дати характеристику зображених осіб: до яких соціальних груп і типів вони належать? Чому саме такий склад учасників? - Хто автор зображення, яка його соціальна та політична позиція, ставлення до зображеного? Де і коли надруковано це зображення ( в той час, коли відбувалися зображені події, чи пізніше, в офіційному чи опозиційному джерелі тощо)? - Чи є це зображення типовим для епохи? Чи відображає воно певну тенденцію, явище і наскільки повно і об’єктивно? 22
Додаток 5 В.Власов. Історія України. 7 клас. Тема: «Галицько-Волинська держава за князя Данила Галицького та його наступників» Джерело: Літописець про поїздку Данила Галицького до Батия в 1245- 1246 рр. «…Він, [Батий], сказав: «Данило! Чому ти єси давно не прийшов? Але якщо нині ти прийшов єси, - то й се добре. Чи п'єш ти чорне молоко, наше пиття, кобилячий кумис?» І він сказав: «Досі я не пив. А нині ти велиш – я п'ю». Він тоді сказав: «Ти вже наш-таки, татарин. Пий наше пиття!» І він, [Данило], випивши, поклонився за обичаєм їх... О, лихіша лиха честь татарськая! Данило Романович, що був князем великим, володів із братом своїм Руською землею, Києвом, і Володимиром, і Галичем, і іншими краями, нині сидить на колінах і холопом себе називає! А вони данини хотять, і погрози ідуть, [і] він життя не надіється! О, лиха ти, честь татарськая!» Літопис Руський / За Іпатіївським списком переклав Леонід Махновець. - С. 405. Завдання: Оцініть поїздку Данила Галицького до Батия: А) як сучасник Данила; Б) як людина ХХІ століття. 23
Додаток 6 В. Власов Історія України. 7 клас. Використання документів на початку уроку розвиває пізнавальну активність учнів, пробуджує інтерес до навчального матеріалу, підвищує цілеспрямованість уроку. Наприклад, початок теми: «Київська Русь у другій половині ХІ – першій половині ХІІІ ст.» Документ: Геніальний поет 12 ст. у поемі «Слово о полку Ігоревім» картав руських князів: Перестали князі невірних воювати, Стали один одному казати: Се моє, а се теж моє, брате! Стали вони діла дрібні Вважати за великі, На себе самих підіймати чвари, - А невірні з усіх сторін находили, Землю Руську долали. Запитання: 1. Використовуючи текст історичного джерела, визначте, який період історії Київської Русі він описує? 2. Що ви знаєте про цей період? 3. Яке почуття звучить в устах автора «Слова…»? Чому? 24
Додаток 7 7 клас. В.Власов. Історія України. - К., 2007. Тематичне оцінювання з теми: «Київська Русь у другій половині 11- першій половині 13 ст.» (фрагмент) Про кого з історичних діячів доби йдеться в уривках з джерел? • «Благовірний і христолюбивий той князь, просвітив Руську землю, наче сонце, промені пускаючи, і слава його розійшлася по всіх землях»» • «Він бо любив дружину, і золота не збирав, майна не жалів, а давав дружині; був же він князь доблесний і всякими чеснотами був сповнений. За ним же Україна багато потужила»; • «Високо сидиш ти на своїм золотокованім престолі, підперши гори угорські своїми залізними полками, заступивши королю дорогу, зачинивши ворота на Дунаї». Складіть невеличку розповідь про одного з історичних діячів за планом: 1. Коли жив? 2. За якого часу мав найбільшу владу? 3. Опишіть зовнішність історичного діяча. 4. Що вплинуло на формування його характеру? 5. Висловіть своє ставлення до історичного діяча. 25
Додаток 8 Тема: «Ліквідація Української козацької держави». Історія України. Вступ до історії. 5 клас. В.Мисан «Джерело».- К., Генеза, 1997.- С.52-53, 55 Про знищення Запорозької Січі Російський двір, побоюючися, що незадоволення, яке поширилося після всіх цих заходів, може рано чи пізно призвести до повстання, вирішив покінчити з народом, що викликав такі побоювання. З цією метою Катерина II видала наказ, який заслуговує бути наведений повністю. Він звучить так: «Ми, Катерина II, Божою милістю імператриця й самодержиця всієї Русі і прочая, і прочая. Ми хочемо оголосити цим усім нашим вірним підданим на просторах нашої імперії, що Січ козаків, відомих під іменем запорожців, нарешті цілком знищена через неспокій, який у нас викликав непослух цього народу до наших найвищих наказів... Ми не будемо згадувати тут про скарги, принесені до нашого трону сусідніми державами на напади та пограбування, які постійно здійснювали запорожці на наших кордонах. Ми згадаємо лише початки та походження цих людей і докази зухвалої зневаги, яку вони виявили до нашої монархічної влади, а також насильств, які вони чинили над своїми співвітчизниками й нашими підданими... Що ж до їх злочинів, які ми не можемо покарати з належною суворістю, то вони полягають головним чином у такому: І. Хоч ми й бажаємо забути їхні давні порушення та віроломну поведінку замість належної покори, поведінку таку ж шкідливу, як і гідну кари, ми все ж таки не можемо мовчати про зухвалість, з якою протягом десяти останніх років і ще зовсім недавно вони захоплювали землю своїх сусідів і привласнили собі не тільки місцевості, які ми завоювали під час останньої війни з Оттоманською Портою, а ще й Новоросійську губернію, яку ми колонізували, і робили все це під тим приводом, що всі ці землі належали їм з давніх часів... II. Запорозькі козаки мали зухвальство не тільки опиратися розмежуванню земель за нашим наказом у тих місцевостях Новоросійської губернії, які вони собі привласнили, але й замірятися на життя присланих для цього офіцерів. Вони також 26
побудували на цих землях з власної волі приватні будинки і навіть підкорили собі близько восьми тисяч душ обох статей... III. Самим тільки мешканцям Новоросії протягом останніх двадцяти років, тобто від 1755 р. й до сьогодні, своїми нападами та розбійництвом вони завдали втрат на багато тисяч карбованців. IV. Зневажаючи заборони, не раз повторювані нашими командуючими, запорожці не тільки приймали до себе козаків, які дезертирували з нашої служби, але також підмовляли різними хитрощами одружених людей з Малоросії, які мали свої оселі, втекти до них лише для того, щоб їх підкорити та запровадити у їхніх володіннях власне хліборобство. Це їм також вдалося, і зараз у місцевостях, які належали раніше запорожцям, п'ятдесят тисяч душ займаються сільським господарством. V. Узявши до серйозного розгляду усі ці обставини, ми виявилися зобов'язані перед Богом, перед нашою імперією й перед усім людським родом покласти край Запорозькій Січі й козакам, які носять її ім'я. Отже, наш генерал-лейтенант пан Текелі з військом, яке ми йому довірили, оточив і захопив згадану Січ у найкращому порядку який тільки був можливий, з надзвичайним спокоєм і без будь-якого опору з боку козаків, бо вони помітили наближення до них війська лише тоді, коли були вже оточені з усіх боків. А ми спеціально наказали згаданому командирові виконати доручення найбільш мирним способом і по можливості без кровопролиття. Бажаючи повідомити наших вірних і любих підданих про всі ці обставини, ми їм у той же час оголошуємо, що нині Січ запорозьких козаків уже не існує за своїми давніми законами, отже, й козаки, що мали це ім'я, згасли назавжди... Дано у Москві 14 серпня 1775 р., а нашого царствування чотирнадцятого. Підписано: Катерина». (Шерер, Жан-Бенуа. Літопис Малоросії, або Історія козаків- запорожців... - К.: Укр. письменник, 1994. – С. 148-154.) Запитання: 1. Що спонукало російську царицю видати наказ про ліквідацію Запорозької Січі? 2. У чому полягали «головні злочини» козаків з точки зору російської цариці? 27
3. Чи правдиво описано у царському документі ліквідацію Січі? Що ти знаєш про зруйнування Запорозької Січі? 4. Уяви, що цей документ читає людина, яка нічого не знає про козаків та їх історію. Яким в її уяві постали б козаки? 5. Склади розповідь «Подорож у країну козаків», використовуючи зміст документа, додаткові джерела інформації. 28
Додаток 9 Хрестоматія з історії України. Посібник для 10 класу середньої школи. - К., Освіта. 1998., - С.18-20 Ультиматум Раднаркому за підписами В. Леніна і Л. Троцького Центральній Раді. 17 (4) грудня 1917 р. Прочитайте документ та дайте відповіді на запитання: «Виходячи з інтересів єдності і братерського союзу робітників і трудящих, експлуатованих мас у боротьбі за соціалізм, виходячи з визнання цих принципів численними рішеннями органів революційної демократії, Рад, і особливо II Всеросійського з'їзду Рад, соціалістичний уряд Росії, Рада Народних Комісарів, ще раз підтверджує право на самовизначення за всіма націями, які пригноблювлися царизмом і великоруською буржуазією, аж до права цих націй відокремитися від Росії. Тому ми, Рада Народних Комісарів, визнаємо народну Українську республіку, її право зовсім відокремитися від Росії або вступити в договір з Російською республікою про федеративні і тому подібні взаємовідносини між ними. Все, що стосується національних прав і національної незалежності українського народу, ми, Рада Народних Комісарів, визнаємо зараз же, без обмежень і безумовно. Проти фінляндської буржуазної республіки, яка лишається поки що буржуазною, ми не зробили жодного кроку в розумінні обмеження національних прав і національної незалежності фінського народу, і не зробимо ніяких кроків, які обмежували б національну незалежність якої б то не було нації з числа тих, що входили і бажають входити до складу Російської республіки. Ми обвинувачуємо Раду в тому, що, прикриваючись національними фразами, вона веде двозначну буржуазну політику, яка давно вже виражається в невизнанні Радою Рад і Радянської влади на Україні (між іншим, Рада відмовилась скликати на вимогу Рад України крайовий з'їзд українських Рад негайно). Ця двозначна політика, що позбавляє нас можливості визнати Раду як повноважного представника трудящих і експлуатованих мас Української республіки, довела Раду найостаннішим часом до кроків, що означають неможливість будь-якої угоди. Такими кроками були, по-перше, дезорганізація фронту. 29
Рада переміщує і відкликає односторонніми наказами українські частини з фронту, руйнуючи таким чином єдиний загальний фронт до розмежування, яке можна здійснити лише шляхом організованої угоди урядів обох республік. По-друге, Рада приступила до роззброєння радянських військ, що перебувають на Україні. По-третє, Рада підтримує кадетсько-каледінську змову і повстання проти Радянської влади. Посилаючись явно брехливо на автономні нібито права «Дону і Кубані», прикриваючи цим каледінські контрреволюційні виступи, які йдуть врозріз з інтересами й вимогами величезної більшості трудового козацтва, Рада пропускає через свою територію війська до Каледіна, відмовляючись пропускати війська проти Каледіна. Стаючи на цей шлях нечуваної зради щодо революції, на шлях підтримки найлютіших ворогів як національної незалежності народів Росії, так і Радянської влади, ворогів трудящої і експлуатованої маси, кадетів і каледінців, Рада змусила б нас оголосити війну їй, навіть якби вона булла органом вищої державної влади незалежної української республіки. Тепер же, зважаючи на всі викладені вище обставини, Рада Народних Комісарів ставить Раді, перед лицем народів Української і Російської республік, такі питання: 1. Чи зобов'язується Рада відмовитися від спроб дезорганізації загального фронту? 2. Чи зобов'язується Рада не пропускати надалі без згоди верховного головнокомандуючого ніяких військових частин, що направляються на Дон, Урал або в інші місця? 3. Чи зобов'язується Рада сприяти революційним військам в справі їх боротьби з контрреволюційним кадетсько-каледінським повстанням? 4. Чи зобов'язується Рада припинити всі свої спроби роззброєння радянських полків та робітничої Червоної гвардії на Україні і повернути негайно зброю тим, у кого вона була віднята? У разі неодержання задовільної відповіді на ці питання протягом 48 годин, Рада Народних Комісарів вважатиме Раду в стані відкритої війни проти Радянської влади в Росії і на Україні.» Вісник Генерального Секретаріату УНР. — 1917.— 9 груд. 30
Запитання: 1. Коли (рік, місяць, число) та в якій політичній обстановці було прийнято цитований документ? 2. Спираючись на документ, визначте позицію радянської влади щодо УНР під керівництвом Центральної ради. 3. Знайдіть в тексті документа слова, які передають основну суть вимог радянської влади. 4. Дайте власну оцінку документа. 5. Охарактеризуйте відповідь Центральної ради на ультиматум Раднаркому, використовуючи документ підручника З «Відповіді Генерального Секретаріату Ради на ультиматум РНК» (с.83, Ф. Турченко. Новітня історія України. 10клас). 31
Додаток 10 Лабораторно-практична робота з теми: Київська Русь за часів роздробленості. Галицько-Волинська держава - правонаступниця Київської держави Формування умінь I. Вчимося давати коротку характеристику історичному діячу. Як це робити? 1. Згадайте: • Коли і в якій країні жив історичний діяч, якого ви маєте охарактеризувати? __________________________________________________________ __________________________________________________________ __________________________________________________________ • В яких умовах формувалися його погляди? __________________________________________________________ __________________________________________________________ __________________________________________________________ • Інтереси якої соціальної групи виражав, якими були прагнення цієї людини? __________________________________________________________ __________________________________________________________ __________________________________________________________ 2. Коротко вкажіть: • Які ідеї і чому він висував? __________________________________________________________ __________________________________________________________ __________________________________________________________ • Які засоби використовував для досягнення своїх цілей? __________________________________________________________ __________________________________________________________ __________________________________________________________ 32
3. Згадайте з розповіді вчителя або користуючись текстом документів, підручником, визначте, які особисті якості мав історичний діяч. Чи підходять вони для вирішення поставлених цілей? __________________________________________________________ __________________________________________________________ __________________________________________________________ 4. Яких результатів досяг історичний діяч? Оцініть їх (позитивні, негативні). Подумайте, чому вони стали можливі. Наприклад: дамо коротку характеристику князя Данила Романовича Галицького. __________________________________________________________ __________________________________________________________ __________________________________________________________ Дія 1 Згадуємо. Коли й у якій країні жив? Данило Романович княжив у Галицько-Волинському князівстві з 1238 р. по 1264 р. Це були часи, коли йшли міжусобні війни, а з 1240 р. по 1340 р. на землях Галицько-Волинського князівства панували монголо-татари. В яких умовах формувалися його погляди? Коли у 1205 р. загинув батько Данила князь Роман Мстиславич, хлопчику було три роки, він залишився з матір'ю - княгинею Анною та однорічним братом Васильком. Удова пробувала князювати від імені малолітнього Данила, але її вигнали з Галича інші князі, які знову почали воювати між собою за князівський престол. Удова з дітьми змушена була переховуватися в угорського короля Андрія. Сини росли на чужині, мріяли повернутися на батьківщину. Коли повернулися, Галич ще належав Мстиславові Удалому. Брати стали князями на Волині і чекали нагоди, коли зможуть домогтися батьківського престолу. Інтереси якої соціальної групи виражав, якими були прагнення цієї людини? Будучи князівського роду, звичайно ж відстоював інтереси свого князівського роду, протистояв боярам.. 33
Дія 2. Коротко зазначимо. Які цілі і чому він висував? Після смерті Мстислава Удалого Данилу було 26 років, він був князем Волині і Холмщини. Він почав боротьбу за Галичину, тому що хотів знову об'єднати Галицьку і Волинську землі, відродити силу і могутність держави, як було за правління його батька князя Романа Мстиславича, відстояти незалежність держави в часи монголо-татарського панування, домогтися визнання Української держави європейськими державами, встановлення з ними рівноправних відносин. Які засоби використовував для досягнення своїх цілей? 1. Використовував війну як засіб досягнення своїх цілей: відбив у поляків Берестейщину. • 1238 р. - битва під м. Дорогочин, відбив місто у хрестоносців - це дало можливість встановити своє панування в Галичі. • 1245 р. - битва під м. Ярослав, відстояв цілісність Галицько- Волинського князівства та ін. 2. Використовував мирні переговори і дипломатію: домовленість про підтримку польських князів і хрестоносців Тевтонського ордена в можливій боротьбі з Ордою і Литовським князівством; листування з Папою Римським, пошуки підтримки у найавторитетніших історичних діячів. 3. Використовував династичні шлюби своїх дітей; домігся згоди угорського короля на шлюб його дочки зі своїм сином Левом; щоб розв'язати протиріччя з руськими князями, видав свою дочку заміж за Великого Володимирського князя Андрія Ярославича та ін. Уважно читаємо дані тексти, щоб визначити, які особисті якості мав Данило Галицький. Історик І. Крип'якевич так описує Данила Галицького: «Данило - це найбільша фігура в історії Галицько-Волинської держави. Він вів усю свою діяльність серед надзвичайно тяжких обставин. З величезними зусиллями він заново об'єднав розбиту державу, ведучи боротьбу з Польщею, Угорщиною та анархічним боярством. Нічого не втратив з батьківських земель, забезпечив кордони в Карпатах і від Вісли, розширив державну територію на 34
північ. Повернув авторитет князівської влади, заново організував державний апарат. Не дав знищити свою державу татарам, особистими жертвами здобув мир і підготував свою країну до відсічі Орді. Супротив наступу Азії ввійшов у зв'язок з Західною Європою, тому що шукав там політичну і культурну допомогу. Працею свого життя він відбудував державу свого батька Романа і заклав основи під її подальший розвиток». (Сергієчко Г., Смолій В. Історія України. 7-8 клас. -К .: «Освіта», 1995, с. 84-85.) «Галицько-Волинський літопис» (дослідники називають його також «Життєпис Данила Галицького») так розповідає про участь князя в битві на р. Калка в 1223 р.: «Коли зіштовхнулися війська між собою, то Данило виїхав наперед... Ударили вони в полки татарські, і Василько був збитий (з коня), а сам Данило поранений у груди. Але через молодість і відвагу він не чув ран, що були на тілі його, - і Данило міцно боровся, побиваючи татар.» (Лях Р., Темирова Н. Історія України. 7 клас. - К.: «Генеза», 2000, с. 205.) Визначаємо риси характеру (особисті якості) І так далі, можна продовжити визначати особисті якості Данила Галицького, згадуючи розповідь вчителя і раніше прочитані матеріали. ВИСНОВОК. Усі перелічені особисті якості князя підходили для досягнення поставлених ним цілей. Риси характеру Докази Наполегливий і цілеспрямований. Текст 1. «...він вів усю свою діяльність серед над- звичайно тяжких обставин...» Патріот (людина, яка любить свою батьківщину і зміцнює її своїми справами). Текст 1. «Працею свого життя він відбудував державу свого батька Романа і заклав основи під її подальший розвиток». Текст 1. «Не дав знищити свою державу татарам, особистими жертвами здобув мир...» Хоробрий Текст 2. «Коли зіштовхнулися війська між собою, то Данило виїхав наперед...» Витривалий Текст 2. «...сам Данило поранений у груди. Але ... він не чув ран, що були на тілі його, - і Данило міцно боровся, побиваючи татар». 35
Оцінюємо результати діяльності Данила Галицького. Діяльність князя Д. Галицького мала велике історичне значення. Вона сприяла створенню і зміцненню національної української держави, усталенню її на міжнародній арені. Своїми справами князь продовжив традиції українського народу, був прикладом для наступних поколінь. У цілому діяльність Данила Галицького мала позитивний характер. Лабораторно-практична робота з теми «Монголо-татарська навала» Вчимося працювати з історичною картою, читати її. Працюючи з картою, ви повинні уміти використовувати зміст нескладної історичної карти або карти-схеми в розповіді про події, їхні причини і наслідки. Для того, щоб прочитати карту і змусити її «заговорити», необхідно запам'ятати порядок роботи з нею. 1. Прочитайте назву необхідної карти. 2. Карта починається з так званої легенди - таблички в нижній її частині, яка містить умовні позначки. Познайомтеся з кожним умовним знаком легенди, прочитайте його. 3. Знайдіть на карті умовні позначки, зазначені в легенді, докладніше зупиніться на тих, які вам необхідні при вивченні конкретного питання. 4. Показуючи на карті місто, селище, обов'язково назвіть його місцезнаходження (наприклад, місто Київ у X ст. знаходилося на правому березі р. Дніпро в центральній його течії). 5. Недостатньо показувати кордони держави (або територію розселення народів), їх потрібно описувати. Треба називати річки, моря, гори, які служили природним кордоном. 6. Перед роботою з настінною картою добре вивчіть таку саму карту в атласі, підручнику або посібнику. Знайдіть усю інформацію, яка вас цікавить. 7. При роботі з настінною картою необхідно стояти ліворуч від карти, у правій руці тримаючи указку. У противному разі ви будете закривати собою карту від однокласників; відразу ж дасте зрозуміти вчителю, що слабко орієнтуєтеся в карті і вам необхідно вперше відшукати потрібний об'єкт. 36
Наприклад: вчимося працювати з картою-схемою «Монголо- татарська навала». Знайомимося з легендою, розташованою у верхньому правому кутку й у нижньому правому кутку, читаємо умовні знаки. Як позначені землі Русі і руських князівств? __________________________________________________________ __________________________________________________________ Як позначені землі Золотої Орди? __________________________________________________________ __________________________________________________________ Як позначені землі Монгольської імперії? __________________________________________________________ __________________________________________________________ Як позначені шляхи вторгнення монголо-татар? __________________________________________________________ __________________________________________________________ Зупинимося докладніше на позначенні шляхів вторгнення монголо- татар, вивчимо їх. • Знайдемо перший похід 1237 р., що почався з Монголії. Хто очолив цей похід? (Батий). • Яке з руських князівств першим зустріло навалу монголо-татар? (Рязанське). • Перелічіть одне по одному завойовані князівства, що були захоплені за час першого походу монголо-татар (Володимиро- Суздальське, Тверське, Смоленське, частково Чернігівські і Новгород-Сіверські землі). • Чи було завойоване місто Новгород? (Ні). • Звідки і коли почався другий похід монголо-татар? Хто його очолив? (із Сарай-Берке, 1240 р., Батий). • Яке місто було завойоване раніше - Київ або Переяслав? (Переяслав). • Куди вирушили монголо-татари після узяття Галича? (У Польщу та Угорщину). 37
ДІЯ 1. Показуємо на карті міста, називаючи їхнє місцезнаходження. Чернігів - північніше Києва, на лівому березі р. Дніпро. Переяслав - східніше Києва, на лівому березі р. Дніпро. Столиця Золотої Орди м. Сарай-Берке - в гирлі р. Волга, при впаданні її в Каспійське море. Покажемо, описуючи, кордони Галицько-Волинських земель. Південно-західний кордон земель проходить Карпатськими горами, за якими знаходиться Угорщина. На заході Галицько-Волинські землі межують з Польщею, а на півночі -з Литвою. На сході землі межують з Полоцьким, Пінським князівствами, а на південному сході - з Київським. Дія2. Вивчіть таку саму карту в атласі або підручнику. Дія 3. Щоб краще вивчити карту, пропонуємо виконати таке. Зафарбуйте територію українських князівств (Київського, Чернігівського, Новгород-Сіверського, Переяславського і Галицько-Волинського) одним кольором, російських князівств (Рязанського, Володимиро-Суздальського, Тверського, Смоленського, Новгородської землі) - другим, білоруських кня- зівств (Пінського і Полоцького) - третім. Зафарбуйте моря синім кольором, гори - коричневим. Позначте місця битв на р. Калка (1223 р.), за міста Чернігів (1239 р.) і Київ (1240 р.) червоним кольором. Позначте різними кольорами напрями першого і другого вторгнень монголо-татар. Ш. Вчимося оцінювати історичну подію (явище). Як це робити? 1. Визначте дату, коли відбувалася подія або існувало явище. 2. Встановіть, які особливості характеризували даний історичний період. 3. Згадайте причини, що викликали зазначену історичну подію або явище. 38
4. Визначте характер події (явища), ЇЇ місце і роль у даній історичній обстановці (закономірна або випадкова, підготовлена або стихійна, головна або другорядна, позитивна або негативна). 5. Встановіть зв'язки з іншими подібними подіями у цій самій країні або інших країнах. 6. Як підсумок визначте історичне значення події (явища), для цього встановіть: • яку роль у житті різних груп і верств суспільства відіграла ця подія (явище)? • які наслідки для подальшого історичного розвитку (історії даного народу, всесвітнього історичного процесу) мала або буде мати дана подія (явище)? Наприклад: оцінимо історичну подію - оборону Києва від монголо- татар восени 1240р. Визначаємо дату події. Оборону м. Києва від монголо-татар можна поділити на два етапи: 1. 5 вересня — 19 листопада 1240 р. - гарнізон міста і його мешканці відбивають ворожі приступи. , 2. 20 листопада - 6 грудня 1240 р. - бої в самому місті. Визначаємо особливості даного історичного періоду. XIII ст. - час феодальної роздробленості і міжусобиць, що послабили обороноздатність Русі. XIII ст. - створення могутньої Монгольської імперії, яка підкорила собі Китай, Середню Азію, Закавказзя, прагнула завоювати землі Київської Русі. Згадуємо причини оборони Києва від монголо-татар. Завоювавши Лівобережну Україну, хан Батий одержав можливість почати похід на Правобережжя і далі в країни Східної і Центральної Європи. На шляху лежало місто Київ, завоювання якого відкривало вихід до бажаної мети, означало встановлення панування над колись могутньою Руською імперією. Визначаємо характер події. Оборона Києва для його мешканців і князя Михайла Всеволодовича не була несподіваною. Руйнування Переяслава і Чернігова звичайно не могло не насторожити. З весни 1240 р. кияни 39
почали готуватися до відбиття можливого нападу. Крім того, монголи направили посланників до Києва із пропозицією відкрити ворота. Пропозиція була відхилена. Оборона Києва носила героїчний, але трагічний характер: самовіддана хоробрість городян, які стояли на смерть, захищаючи кожний будинок, кожну вулицю. Про винятково запеклий характер боротьби в Києві свідчать масштаби його руйнувань і втрати населення. До навали в Києві було понад 9 тис. подвір'їв, більше 40 монументальних споруд, 50 тис. жителів. Через шість років після штурму італійський мандрівник, відвідавши Київ, писав: «... ми знаходили незліченні голови і кістки мертвих людей, що лежали на полі, тому що місто це було досить велике і багатолюдне. А тепер... ледь існують там 200 будинків, а людей там тримають вони в найтяжчому рабстві.» (Сергієнко Г., Смолій В. Історія України. 7-8 клас. -К .: «Освіта», 1995, с. 77-78.) Встановлюємо зв'язки з іншими подіями того самого порядку. Завоювання інших міст - Рязані, Смоленська, Переяслава, Чернігова - також носило жорстокий і руйнівний характер, але оборона Києва не мала собі подібних. Вона була найбільш запеклою і трагічною. Дія 4. Визначаємо історичне значення оборони Києва від монголо- татар. • Оборона Києва, що тривала 93 дні, стала символом волелюбності і непохитності духу українського народу, однією з найбільших оборонних битв середньовічної Європи. • Після розгрому Києва в 1240 р. і захоплення Галицько- Волинського князівства взимку 1241 р. Руська імперія назавжди зникла з політичної карти Європи. • Прийнявши на себе разом з росіянами основний удар монголів, українці істотно послабили його руйнівні наслідки для народів Східної і Центральної Європи і у такий спосіб допомогли їм уникнути розгрому і зберегти свою державну незалежність. 40
Додаток 11 Лабораторно-практична робота на тему: «Українське козацтво: виникнення, заняття, військове мистецтво». Ознайомитися з інформацією. «Тутешні селяни заслуговують на співчуття. Вони мусять працювати власноручно зі своїми кіньми три дні на тиждень на користь свого пана, а також сплачувати йому залежно від наділу, який тримають, певну кількість ... зерна, багато каплунів, гусей і курчат перед Великоднем, Трійцею і Різдвом. Крім того (повинні) возити дрова для потреб свого пана та виконувати тисячі інших повинностей, яких би й не повинні були робити, не кажучи про гроші, яких пани від них вимагають, а також забирають десятину з баранів, свиней, меду, всіляких плодів, а кожного третього року – третього вола. Одним словом, селяни змушені віддавати своїм панам усе, чого ті захочуть, так що немає нічого дивного, коли ці нещасні ніколи нічого не відкладають для себе, перебуваючи у таких тяжких умовах залежності. Але і це ще не найважливіше, оскільки пани мають необмежену владу не тільки над їхнім майном, але й над їхнім життям; ось яка велика свобода польської шляхти (яка живе неначе в раю, а селяни – ніби перебуваючи в чистилищі). Тому як трапляється, що ці бідні селяни потрапляють у повну залежність до злих панів, то опиняються у ще жалюгіднішому стані, ніж каторжани на галерах. Таке рабство і призводить до того, що багато хто тікає, а найвідважніші з них подаються на Запоріжжя, яке є місцем притулку козаків на Борисфені. Проживши там певний час і взявши участь в морському поході, вони вважаються запорозькими козаками. Завдяки таким втечам, їхні загони постійно і непомірно зростають...» « Однак саме звідсіль пішов той благородний люд, який нині зветься запорозькими козаками. Протягом багатьох літ вони заселяють різні місця по Борисфену і довкола; ще й тепер їх кількість сягає до 120 тисяч чоловік, призвичаєних до війни і готових менш як за тиждень до виконання будь-якого наказу, що йде від імені короля. Це люди, які часто, майже щороку, роблять набіги на Понт Евксинський, з великою шкодою для турків... 41
Кількість козаків, які йдуть у походи, ніколи не перевищує 6-10 тис. чоловік. Вони чудом перепливають море на поганеньких човнах, виготовлених власними руками... Серед цього народу зустрічаються люди, досвідчені у всіх взагалі необхідних для життя ремеслах: теслі для будівництва житла і човнів, стельмахи, ковалі, зброярі, римарі, кожум’яки, шевці, бондарі, кравці і т.д. Вони дуже вмілі у виготовленні селітри, якої у цих краях дуже багато, і виготовляють прекрасний гарматний порох. Жінки займаються прядінням льону і вовни, з якої роблять полотно і тканини для широкого вжитку. Всі уміють добре обробляти землю, сіяти, жати, випікати хліб, готувати різні м’ясні страви, варити пиво, мед, горілку, робити брагу, тощо. Немає також серед них жодного, якого б віку, статі чи становища він не був, хто б не намагався перевершити свого товариша у пиятиці і гульні. Немає серед християн таких, котрі б настільки, як вони, призвичаїлися не дбати про завтрашній день. А зрештою, правду сказати, вони взагалі розуміються на усіх ремеслах, хоча одні бувають більш вдатними, ніж інші, у тих чи інших заняттях; трапляються такі, чиї знання в порівнянні із загалом значно ширші. Одне слово, всі вони досить розумні, але зосереджуються лише на корисному і необхідному, головним чином на тому, що пов’язано із селянським життям. Родючий грунт дає їм зерно в такому достатку, що вони часто не знають, що з ним робити. Вони дотепні, кмітливі, винахідливі і щедрі, не прагнуть до великого багатства, але надзвичайно кохаються у своїй свободі, без якої не уявляють життя: саме через це вони такі схильні до бунтів та повстань проти місцевих вельмож, як тільки відчують утиски. Тому рідко минає 7-8 років без того, щоб вони не бунтувалися чи не піднімалися проти них...» Поза тим усім ці люди віроломні, зрадливі, підступні, яким довірятися можна, лише добре розваживши. Вони надзвичайно міцні статурою, легко переносять спеку і холод, голод і спрагу, невтомні на війні, мужні, сміливі, а швидше нерозважливі, бо не дорожать власним життям. Де найбільше вони проявляють спритності та доблесті, так це б’ючись у таборі під прикриттям возів (бо вони дуже влучно стріляють з рушниць, які є їхньою звичайною зброєю), обороняючи ці укріплення; вони непогані також на морі, але верхи на конях вони такі не найкращі.» 42
Завдання 1: (для першої групи). Проаналізувати документ за таким планом: 1. Основні причини виникнення козацтва. 2. Склад козаків. 3. Заняття. 4. Військове мистецтво 5. Моральні якості козаків. 6. Загальні висновки. Завдання 2. (для другої групи). Уважно прочитайте уривки з тексту і дайте відповіді на запитання: 1. Хто такі козаки, коли і як виникло козацтво? 2. Які були основні заняття козаків та як саме вони ними займалися? 3. Чому козакам доводилося часто воювати? Як вони поводилися під час битв? Що притаманне козацькій тактиці ведення бою? 4. Які людські якості козаків відзначає Боплан? Які з них вам подобаються, а які ні, а які – ні? Чому? 43
Додаток 12 Тренувальні вправи до лабораторної роботи «Селянські повстання» Проаналізуємо разом таке історичне джерело. З виступу князя Костянтина Вишневецького на Люблінському сеймі 1569 р.: «І на це перед Вашою королівською милістю звертаємо увагу, що ми погоджуємося (на унію) як люди вільні, щоб це не принизило нашої благородної (шляхетської) гідності. Тому що ми є народ такий шанобливий, що жодному народу у світі не поступимося. Також просимо Вас, оскільки ми різної віри, а власне - ми греки, так щоб і в цьому ми не були принижені...» (І.Коляда, К.Крилан, А.Подобед. Дидактичні матеріали з історії України. 8 клас - К.: А.С.К., 1998, стор.8.) Хід роботи (Виконується разом з вчителем, попередньо усно обговоривши можливі варіанти розв'язання поданих завдань.) Дія 1. Правильно і швидко читаємо текст. Дія 2. Нові слова: Їхнє значення: Незрозумілі вирази: Їхнє значення: Дія 3 Початок основної частини тексту – __________________________________________________________ __________________________________________________________ Кінець основної частини тексту - 44
__________________________________________________________ __________________________________________________________ Головна ідея основної частини тексту викладена в такому реченні:___________________________________________________ __________________________________________________________ __________________________________________________________ _____ Дія 4. У поданому джерелі (тексті) мова йде про історичну подію __________________________________________________________ __________________________________________________________ про історичні особи: ________________________________________________________ Дія 5. 3 тексту визначаємо: - Важливо, що_______________________________________________________ __________________________________________________________ __________________________________________________________ - Вперше дізнаюся про те, що __________________________________________________________ __________________________________________________________ - Несподіваним, незвичайним для мене було те, що __________________________________________________________ __________________________________________________________ Дія 6. Складаємо до тексту питання, які починаються зі слів: Чому __________________________________________________________ __________________________________________________________ З якою метою __________________________________________________________ __________________________________________________________ Як __________________________________________________________ __________________________________________________________ 45
Дія 7. Висловимо думку, чи дають відповіді на ці питання можливість краще зрозуміти зміст, причини, значення історичної події. Я думаю, що __________________________________________________________ __________________________________________________________ Дія 8. Визначаємо своє ставлення до тексту історичного джерела. __________________________________________________________ __________________________________________________________ __________________________________________________________ __________________________________________________________ II. Вчимося вивчати повстання. Необхідно знати: Повстання – це збройний виступ різних верств населення проти існуючих порядків. Рушійні сили повстання – це соціальні верстви і групи, які брали участь у повстанні. Як вивчати повстання: 1. Називаємо точну дату повстання, його назву або ім'я ватажка. 2. Визначаємо рушійні сили повстання (селянське, козацьке, міських жителів). 3. Визначаємо причини повстання: для цього встановлюємо, що відбувалося в житті повсталих соціальних груп і верств незадовго до виступу, що могло викликати невдоволення до такої межі, що довелося взятися за зброю для зміни існуючих порядків. 4. Визначаємо передумови повстання: для цього встановлюємо умови, що уможливили здійснення повстання (наприклад, поширення яких-небудь ідей чи настроїв у суспільстві; чи існувала сила або особа, які могли очолити повстання; яким було ставлення державної влади до становища даних соціальних груп і верств, до їхніх проблем). 5. Розглядаємо початок повстання: - визначаємо привід - яка подія послужила безпосереднім поштовхом до початку повстання. Як правило, таку подію можна назвати «останньою краплею, що переповнила чашу терпіння»; 46
- характеризуємо ватажка повстання - до якої соціальної групи належав, що спонукало його стати активним учасником і ватажком повстання, основні якості характеру, цілі. - характеризуємо склад повстанців, кількість, озброєння, готовність до воєнних дій. 6. Висвітлюємо хід повстання: - яка програма повстанців (вимоги, цілі); - дії повстанців; територія, яку охопило повстання; - як закінчилося повстання? 7. Оскільки повстання даного періоду історії найчастіше були програні, з'ясовуємо причини їхньої поразки: чи готувалися вони заздалегідь; чи були стихійними; чи був докладно розроблений план; чи уявляли повстанці добре ті цілі, яких хотіли домогтись; чи володіли повстанці необхідним озброєнням і досвідом ведення воєнних дій; чи були їхні дії узгодженими; чи єдність була відсутня та ін. 8. Визначаємо результати (наслідки повстання) - як позитивні, так і негативні. 9. Визначаємо історичне значення повстання: - яку роль в подальшому історичному розвитку суспільства, народу, держави воно відіграло? 10. Визначаємо уроки повстання: - чому воно навчило людей, який досвід був почерпнутий з даної події? Вивчимо повстання Павла Пав люка, уважно прочитавши поданий нижче текст: Повстання Павла Павлюка «Минуло два роки після смерті Івана Сулими. Утиски від шляхти на Україні не послаблялися. Назрівав новий бунт козацтва. Можливо, це повстання відбулося б навіть раніше, якби запорожці на чолі зі своїм отаманом (ватажком) Павлом Бугом (ще його називали Гудзаном, а також Павлюком - таке прізвисько він одержав на Січі) не пішли навесні 1637 р. на Крим. Хан Інаєт-Гирей відмовився бути покірним васалом Османської імперії і запросив козаків на допомогу в боротьбі з нею. Охочих до таких справ козаків не треба було довго умовляти, вони швидко виступили проти турків і разом з татарами брали участь у воєнних діях. Повернувшись в Україну, козаки почали громити маєтки панів. А 47
Павлюк звернувся до народу з універсалом, в якому призивав до повстання. Козацьку старшину, яка не підтримувала ідею повстання, він називав зрадниками і наказав суворо карати. До Павлюка звідусіль стікалися люди. Як пишуть історики, його військо складало більш двадцяти тисяч селян і козаків. Швидким маршем Павлюк вирушив на Запорожжя в Переяслав. Посеред, ночі повстанці ввійшли в місто, заарештували поставленого поляками гетьман; Саву Кононовича і писаря Федора Онушкевича, які вже встигли прославитись сваволею і здирством. Селяни проклинали цих польських прихвоснів - кожний зазнав від них чимало горя. На майдані міста був влаштований суд над Кононовичем і Онушкевичем. їм зачитали вирок з обвинуваченням у злочині проти рідного краю. Зрадників розстріляли з рушниць. Відразу відбулася і рада, на якій Павлюка обрали гетьманом. Численне польське військо, що стояло в Корсуні, виступило проти козаків. Запорожці стали табором біля села Кумейки поблизу Черкас. Отут і відбулася вирішальна битва. Мужньо боролися козаки, вони навіть були близькі до перемоги, але настала мить, коли терези фортуни на користь поляків схилила їхня кіннота. Вона прорвалася в табір і стала вирубувати його захисників. Павлюк втратив під Кумейками багато людей. З невеликими силами гетьману пощастило вирватися з оточення і відступити до села Боровиці. Але й тут його наздогнали поляки. Вони взяли табір в облогу. Козаки розуміли, що приречені. Почалися переговори. Шляхта висунула тяжкі умови капітуляції. Відповідно до яких, козаки повинні були виказати полякам усю свою старшину на чолі з Павлюком, прийняти нову старшину, поставлену шляхтою, спалити весь свій флот; селяни, що утекли від панів, поверталися назад; кількість реєстрових козаків на Україні суворо обмежувалася і контролювалася спеціальною комісією. Деморалізоване військо прийняло умови капітуляції. Козацьку старшину, виказану полякам, стратили в Ніжині. Павлюка, як і бунтарів Наливайка і Судиму, доставили під конвоєм до Варшави. Там на засіданні сейму було вирішено надягти на голову гетьмана розпечену корону, а в руки дати розпечену булаву. Хотів, мовляв, самостійного українського гетьманства, то ось воно тобі, І тільки на прохання короля сейм погодився на умови звичайної страти: відру- 48
бати Павлюкові голову, а потім насадити її на спис і виставити на майдані. А в Україні знову бунтувало козацтво. Вже навесні наступного року спалахне повстання під проводом Остряниці і Гуні. (М.Слабошпицький. З голосу нашої Кліо - К.: Довіра, 1993 р., стор. 139 - 140.) Хід роботи (Виконуєте разом з вчителем, попередньо усно обговоривши можливі варіанти вирішення запропонованих завдань.) Дія 1. Називаємо точну дату повстання: __________________________________________________________ __________________________________________________________ Ім’я ватажка повстання: ________________________________________________________ Дія 2. Визначаємо рушійні сили повстання. У рядах повстанців були (перелічіть групи населення): __________________________________________________________ __________________________________________________________ Дія 3. Визначаємо причини повстання. __________________________________________________________ __________________________________________________________ __________________________________________________________ __________________________________________________________ Дія 4. Визначаємо передумови повстання. 1. __________________________________________________________ 2. __________________________________________________________ 3. __________________________________________________________ 49
4. __________________________________________________________ Дія 5. Розглядаємо початок повстання. Привід: __________________________________________________________ __________________________________________________________ Ватажок повстання (коротка характеристика): __________________________________________________________ __________________________________________________________ __________________________________________________________ Характеристика складу повстанців (кількість, озброєння, тощо): __________________________________________________________ __________________________________________________________ Дія 6. Висвітлюємо хід повстання. Програма повстанців: Вимоги: 1. _________________________________________________________ 2. _________________________________________________________ 3. __________________________________________________________ Цілі: __________________________________________________________ __________________________________________________________ __________________________________________________________ Дії повстанців (хід подій): __________________________________________________________ __________________________________________________________ __________________________________________________________ __________________________________________________________ Повстання охопило територію: 50
__________________________________________________________ __________________________________________________________ __________________________________________________________ Закінчилося повстання так: __________________________________________________________ __________________________________________________________ Дія 7. З’ясовуємо причини поразки повстання: __________________________________________________________ __________________________________________________________ __________________________________________________________ __________________________________________________________ Дія 8. Визначаємо результати повстання. __________________________________________________________ __________________________________________________________ __________________________________________________________ __________________________________________________________ Дія 9. Визначаємо історичне значення повстання. __________________________________________________________ __________________________________________________________ __________________________________________________________ Дія 10. Визначаємо уроки повстання. __________________________________________________________ __________________________________________________________ 51
Додаток 13 ЛАБОРАТОРНО-ПРАКТИЧНА РОБОТА З ТЕМИ: «КОНСТИТУЦІЯ ПИЛИПА ОРЛИКА» ХІД РОБОТИ Згідно з попередніми описами. ДЖЕРЕЛА «Пакти й конституції законів та вольностей Війська Запорозького» (5 квітня 1710р.) «І. ...[Гетьман повинен докладати] особливих зусиль, щоб вовіки міцніла одна-єдина Віра Православна Східного Обряду під священним Апостольським престолом у Константинополі, і щоб ширилася слава Божа, і щоб при новозбудованих церквах множилося навчання руських дітей вільних мистецтв, і щоб віра Господня міцніла й процвітала серед чужинських релігій, як троянда серед колючок... II. Подібно до того, як будь-яка держава існує і міцніє завдяки недоторканній цілісності кордонів, так і наша Батьківщина. Мала Русь, нехай лишається у своїх кордонах, затверджених угодами Польської Речі Посполитої, славетної Порти Оттоманської і Московського Царства, зокрема тих, що по річці Случ, які визнані за правління Богдана Хмельницького як володіння Гетьмана і Війська Запорозького вищезгаданою Польською Річчю Посполитою і навічно встановлений та підтверджений силою договорів. Обов'язком Ясновельможного Гетьмана під час [укладення] угод його Священної Королівської Величності, короля Швеції, нехай стане турбота про це... III. Оскільки своє походження колишнє Хозарське плем'я, назване згодом Козацьким, веде і виводить від відважних і непереможних готів... то нехай Ясновельможний Гетьман, наскільки це можливо за теперішніх умов, дбає через послів перед Найяснішим Ханом про відновлення давнього братерства з Кримським Ханством для збройного об'єднання і скріплення вічної дружби, щоб надалі сусідні землі зауваживши це, не пробували зухвалим нападом у спину підкорити собі Україну, а навпаки, самі побоювалися нападу... IV. ...Подбати про такі сприятливі умови миру, за якими б Дніпро і землі Війська Запорозького були звільнені від 52
московських укріплень і фортець і повернуті у попередню власність згаданого Війська, і щоб надалі там не споруджували жодних фортець, не осаджували ніяких міст та сіл... VI. Якщо в незалежних державах дотримуються похвального і корисного для публічної рівноваги порядку, а саме - і під час війни, і в умовах миру збирати приватні й публічні ради, обмірковуючи спільне благо Батьківщини, на яких і незалежні володарі у присутності Його Величності не відмовлялися б підкорити свою думку спільному рішенню урядовців і радників, то чому б вільній нації не дотримуватися такого ж прекрасного порядку? ...Щоб у нашій Батьківщині першість належала Генеральній Старшині, як з огляду на її високі служби, так і у зв'язку з постійним перебуванням при Гетьмані. Після неї у звичному порядку мають бути вшановані цивільні Полковники, подібні за характером обов'язків до цивільних радників. ...Без їхнього попереднього рішення і згоди, на власний розсуд [Гетьмана] нічого не повинно ні починатися, ні вирішуватися, ні здійснюватися. Через це вже тепер, при обранні Гетьмана, за одностайною ухвалою встановлюються три Генеральні Ради, які щороку збиратимуться у Гетьманській Резиденції... VII. Якщо хтось... учинить злочин, що шкодить Гетьманській честі, виявившись винним через нечестивий умисел або випадково, у такому разі подібних винуватців [злочину] не повинен карати сам Ясновельможний Гетьман... але таке правопорушення мас підлягати [розглядові] Генерального Суду, який повинен випести рішення не поблажливе й не лицемірне, а таке, якому кожен мусить підкорятися як переможений законом. VIII. Згадана Генеральна Старшина, яка постійно перебуває при Гетьмані, повинна доповідати Ясновельможному Гетьману про всі публічні справи, що перебувають у її віданні... IX. ...Належить на розсуд Гетьмана при публічній згоді обрати Генерального Скарбника, мужа видатного, заслуженого, багатого і прямодушного, який взяв би під спою опіку державну скарбницю, відав би млинами і всіма прибутками і дбав би про них не для власної, а для загальної погреби, враховуючи думку Гетьмана... X. Подібно до того, як Ясновельможному Гетьману з обов'язку його уряду належить керувати й наглядати за порядком щодо всього Війська Запорозького, так само він повинен пильно дбати про те, щоб на рядовий і простий народ не покладали 53
надмірних тягарів, утисків і надмірних вимог... Полковники повинні обиратися вільним волевиявленням і голосуванням, і після виборів затверджуватися гетьманською владою, хоча вибори цих виборних [осіб] не повинні оголошуватися і здійснюватися без гетьманської згоди... XI. Встановлюється і оголошується непорушним, то вдови козаків, їхні дружини та діти-сироти, козацькі господарства і [господарства] жінок, чоловіки яких перебувають на війні або на якихось військових службах, не притягатимуться до жодних обов'язкових для простого люду загальних повинностей і не будуть обтяжені оплатою податків... XIV. ...Щоб у будь-якому місті був присяжний Скарбник, залежний від і Полкового Скарбника, котрий відповідав би за всі громадські прибутки й видатки і опікувався б ними, а також контролював рахункові книги, з яких мав би складати рахунок за кожен рік... XVI. ...Відкупники мита... повинні стягати па користь державної скарбниці платню за ввіз і вивіз лише тих товарів і в такому обсязі, який вказаний в універсалах, не стягаючи з купців взагалі нічого зайвого». Завдання А. Уважно ознайомтеся з фрагментами Конституції Пилипа Орлика. Спробуйте стисло передати основну думку кожного з них, а відтак визначіть основні засади, на які вона спирається. Завдання Б. Проаналізуйте фрагменти Конституції Пилина Орлика за таким планом: 1. Релігія. 2. Територія. 3. Управління. 4. Військо. 5. Міжнародні відносини. 6. Фінанси. 7. Становище народу. Зробіть загальні висновки про погляди Пилина Орлика на державний устрій України. Завдання В. Проаналізуйте пункти VI, VII та VIII і оформіть свої висновки як відповіді па такі питання: яким мало бути управління Україною згідно з Конституцією Пилипа Орлика? Управління спиралося на спадкоємність влади чи виборний принцип? Кому належала провідна роль в управлінні гетьманові чи генеральній старшині? Чому? Кому підлягав Генеральний Суд? 54
Про що свідчить такий статус суду? В який спосіб мав здійснюватися зв'язок між владою і народом? Що гарантувала влада народові? Узагальніть відповіді. 55
Додаток 14 Лабораторно-практична робота «Характер і рушійні сили Визвольної війни» Хід роботи: 1. Чітко усвідомте мету роботи; 2. Ознайомтеся з усіма запропонованими для аналізу документами; 3. Уважно вивчіть завдання; 4. Порівняйте відповідно до завдання здобуту з різних джерел інформацію; 5. Розмістіть в певній послідовності; 6. Занотуйте в зошитах результати аналізу документів; 7. Зробіть загальні висновки, виходячи з мети роботи; 8. Підготуйтеся до усного звіту про виконану роботу. Джерела: З «Літопису Самовидця» ( XVIII ст.) «Початок і причина війни Хмельницького є єдино від ляхів на православ’я гоніння і козаків обтяження, бо ж тоді їх, що не хотіли панщини робити, до чого не звикли були, на службу замкову обернено, з листами (посилали) і в городі чистити коні старости держали, в дворах грубу, себто печі палити, псів чистити, двори замітати і до інших незносних робіт приставляли. А котрі зосталися козаками реєстровими, то над ними шляхта панове полковники від гетьмана коронного понасилані були, які про їхні вольності анітрохи не дбаючи, тільки як могли упокорювали їх...» «Лист Густава Адольфа, короля шведського» (20-ті роки XVII ст.) «Безприкладне послушенство їхнє начальству і терпеливість в нуждах і тяготах військових завжди його дивували й захоплювали, яко самовидця і співучасника тих їхніх поглядів: а тому він, бувши перед ними вельми заборгований, ніколи спокійно дивитися не може на учинювані військові тому і народові, з нього створеному, нелюдські насильства та варварства од свавілля розбещених поляків, котрі вельми зле коряться своїм урядам і майже до безначалля дійшовши; і що правління польське, яке допустило війська свої і шляхту до анархії, а володарів і вельмож довело до 56
деспотизму необмеженого, що права приватні і загальнонародні завше зневажає». «Літопис гадяцького полковника Григорія Граб’янки» (кін. XVII – поч. XVIII ст). «...Літописець польський Веспасіан Коховський засвідчує, як ляхи нестерпно тяжкий глум над людом українським чинили, над храмами божими глумилися, як силою брали у благочестивих маєтності їхні, а самих смертю карали, честі та влади позбавляли, навіть до суду не допускали; як козаків всіляко озлобляли, з усякої скотини і з бджіл десяту частину брали. Якщо ти маєш яку-небудь звірину, то шкіру пану віддай. Якщо ти зловил рибу, то дай визначене на пана. Якщо козак у битвах з татарином коня чи зброю добуде, то теж, хлопе, дай дещицю панові. А найгіршим було те, що жиди нові та й нові побори придумували і маєтки козацькі не вільно було тримати, хіба що хто тільки жінкою володів у себе вдома, та й то не зовсім. Якщо ж траплялося, що козак хоч чимось провиниться, то такими карами його карали, що й погані б придумати не могли, і так уже, караючи, самих себе пе- ревершували, що невірних у цьому за ніщо мали. Хіба могли фараони у тортурах з поляками зрівнятися? Ці ж дітей у казанах варили, груди жінкам деревом припікали та всілякі інші біди творили, зовсім не думаючи, що майбуття потребує обережності, бо, навіть після найзвитяжніших перемог, легко дійти до нещастя; адже коли переможцям у завойованих землях волю велику дати, то вони мимохіть підданих та завойованих починають озлобляти і їх права з діда-прадіда топтати. І заради цього, коли яка земля, що підлегла королівству (коли терпіти несила) виявить непокору у чомусь, то нужду розглянути нетрібно, хоч вона й заслуговує кари, треба милосердя мати і карою не переборщати, в страху невольницькому не тримати та, довівши до розпачу, дощенту не ламати; бо ж хіба може бути твердою присяга, ґвалтом вирвана, хіба той не зрадить, хто вічно під страхом проживає?» «Літопис Самійла Величка» (кін. XVII -поч. XVIII ст.) «Але пани польські та їхні дозорці, що сиділи в руських землях і провінціях, знищили через свій гонор усі ті королівські мандати й привілеї і через свою ненаситність чинили, як уже писалося, над людьми гніт та наругу. Бо хоч і мали в себе на той час (тобто на 1648 рік) козаки і малоросіяни стародавні й нові права 57
та привілеї, дані їм на певні їхні вольності та свободи, одначе високодумна й вельми гонориста шляхта польська вважала їх, як уже писав, за ніщо, не хотіла й слухати про них, не те щоб виконувати. Вони утискували і гнітили малоросіян великими тяга- рями й бідами, керовані власними прагненнями, які не наситиш навіть найбільшими багатствами та прибутками». Завдання А. Проаналізуйте уривки з історичних джерел і визначте причини, характер та рушійні сили війни українського народу, виявлені причини зазначте в певному порядку й обгрунтуйте, чому ви їх так розмістили. Завдання Б. Виявіть, виходячи тільки з досліджених історичних джерел: 1. Які причини зумовили війну українського народу? 2. Враховуючи виявлені причини, визначте: а) рушійні сили війни; б) її характер. 58
Додаток 15 Лабораторно-практична робота «Виникнення українських політичних партій на Наддніпрянській Україні» МЕТА Дати учням уявлення про процеси політизації українського національного руху й основні партії, що представляли його; розвивати вміння порівнювати центральні вимоги програмних документів політичних партій. ХІД РОБОТИ І. Ознайомтеся з основними вимогами однієї з політичних партій. 2. Проаналізуйте їх і згрупуйте за певними пунктами. 3. Зафіксуйте одержані дані в таблиці. 4. Уважно прослухайте доповіді інших учнів і зазначте результати їхніх досліджень у своїй таблиці. 5. Порівняйте вимоги політичних партій. 6. Зробіть висновки про спільне і відмінне в їхніх програмах. ДЖЕРЕЛА З «Програми Української соціал-демократичної партії» (1905 р.) «Українська соціал-демократична партія стоїть не за нові які- небудь класові привілеї (права), але за знищення класового панування і самих класів, а також за рівні права всіх без різниці статі і походження. Виходячи з таких принципів. Українська с.-д. партія перш за все і головним чином вимагає; 1) демократичної республіки — в якій найвища державна влада у всіх міжнародних і тих внутрішніх ділах, що стосуються всієї Російської держави, належить виключно одному виборному законодавчому зібранню народних представників; 2) автономії України з окремою державною інституцією (сеймом), якому належить право законодавства у внутрішніх справах населення тільки на території України; 3) загального, рівного, прямого виборчого права з таємним голосуванням для кожного громадянина старше 20 років; права кожного виборця бути обраним у всяку представницьку інституцію; 59
пропорційного представництва; плати (удержання) депутатам дворічного парламенту... 6) право кожної нації на культурне і політичне самовизначення.. В цілях охорони труда партія добивається: 1) максимального робочого 8-годинного дня для всіх дорослих найнятих робітників і робітниць... На користь вільного розвитку класової боротьби на селі і сільського господарства партія вимагає; І) передачі всіх земель — казенних, удільних, кабінетських, монастирських, церковних і великих приватних землевласників крайовим автономним одиницям; 2) знищення всіх пережитків кріпацтва в аграрних відносинах; 3) знищення законів, які обмежують право селян вільно розпоряджатися своєю землею; права розподілу громадської землі, права виділу; 4) обов'язкового державного перемежування земель». З «Програма Української партії соціалістів- революціонерів» «...Партія буде в межах буржуазного ладу домагатись як шляхом революційним, так і шляхом державно-соціальних реформ таких заходів і установ, які б віддали в руки працюючого люду всі засоби для підготовлення соціального перевороту... А). В національній справі: ...IV. УПСР вважає необхідним під теперешню хвилю вимагати перебудови Російської держави на федерацію рівноправ- них, національно-територіальних республік, із забезпеченням у їх межах прав національних меншостей. V. Що ж до України, то партія буде боротися за те, щоб Україна приступала до федерації з іншими народами як демокра- тична республіка в своїх етнографічних межах, незалежно від сучасної державної приналежності українських земель. Б). В політичних справах партія домагається: І) республікансько-демократичної форми правління дія України, без президента; зосередження законодавчої влади в одно- палатній Раді народних представників, українському Сеймі, а виконавчої влади в руках Ради міністрів, обраних українським 60
Сеймом і відповідальних в особі Сейму перед усім народом. Прямого народного законодавства (ініціатива і референдум)... В). У справах соціально-економічних: І. В обсягу торговельно- промислового і комунікаційного господарства партія домагається негайної націоналізації всіх тих галузей господарства, які обслуговують найближчі життєві погреби людності (залізниці, пароплави, вугільна та цукрова промисловість і ін.) та монополі- зації і державного нагляду над виробами тих галузей промислу, націоналізація котрих поки то неможлива. II. В обсягу робітничого законодавства: І) максимального 8- годинного робочого дня для дорослих робітників... IV. В обсягу сільського господарства, в земельній справі: 1. Право приватної власності на землю касується назавжди і земля виключається з товарообміну. 2. Всі землі на Україні (Український земельний фонд) переходять без викупу в користування всього трудового народу, який порядкує ними через сільські громади, волосні, повітові, крайові та Всеукраїнський земельні комітети, обрані трудовим народом на основі загального, рівного, прямого і таємного виборчого права. 3. Землею користується тільки той, хто сам або в товаристві обробляє її власною працею на основі урівнуючого принципу»"". З «Програми Української партії соціалістів-федералістів» (1917 р.) «Українська партія соціалістів-федералістів - партія соціалістична, бо в основу свого світогляду і своєї практичної ро- боти кладе інтереси й потреби трудящих мас... ...Але поруч ідеалу соціалістичного в соціальній сфері кладемо ідеал федералізму в сфері політичній... І. Загальнодержавні політичні справи 1. Новий лад повинен забезпечувати загальновідомі людські права... 2. Російська держава повинна перетворитись на демократичну республіку федеративну, в якій Україна мас займати місце окремого штату. 3. В інтересах національного самовизначення, з одного боку, та солідарності народу — з другою, перетворення Росії на федеративну державу повинно відбутися через Всеросійську 61
Установчу Раду, що має визначити загальні принципи федера- тивного єднання, та через місцеві установчі ради, з яких кожна виробляє конституцію для свого краю... II. Лад на Україні ...14. Українська Установча Рада приймає докладний статут автономії України. 15. Україна існує як автономний штат держави Російської і в своїх внутрішніх справах сама порядкує спеціальними установами на підставі своїх місцевих законів. 16. Для внутрішнього законодавства та урядування встановлюється: а) Сейм (Українська Народна Рада), до якого на три роки обирається певне число послів, віком не молодше 20 років, все одно якої віри, національності, статі, на основі вселюдного, рівного, безпосереднього виборчого права з таємним голосуванням: б)Референдум - всенародне голосування в справах, що торкаються найближче всіх громадян: в) Законодавча ініціатива — право домагатись од уряду України завести новий або скасувати, або переробити старий закон, зібравши піл заявою про те певне число голосів: г) Рада міністрів. III. Справи економічні ...32. Визначаючи, що всяка експлуатація людини має бути скасована, то земля з усіма її багатствами, всі фабрики, заводи, робітні і всі способи і знаряддя праці повинні стати згодом спільною власністю робочих людей... 33. Зокрема щодо справ аграрних партія ставить такі вимоги: а) право приватної власності на землю має бути скасовано: б) вся земля па Україні робиться крайовим земельним фондом, що ним порядкує сам народ через Український сейм за допомогою демократичних органів місцевого самоврядування; в) ліси, води і підземні багатства в межах України так само переходять на власність крию: г) з українського земельного фонду землею мають право безплатно користуватися всі, хто оброблятиме її власною працею... 37. Визначаючи, що гуртове хазяйнування повинно бути ідеалом земельної реформи і що воно зберігає робочу силу, менш потребує інвентаря, дає можливість завести кращу справу для праці 62
і взагалі підіймає земельну культуру; партія домагається, щоб край підтримував товариське й спілкове господарство... 42. У справі робітничого пролетаріату по фабриках, заводах, робітних партія домагається, щоб заведено було: а) восьмигодинний робочий день найманому дорослому робітникові чи робітниці»'. З «Програми і Статуту Української народної партії» (1919 р.) «І. Мета Української народної партії Українська народна партія визнає, що український народ, який складається переважно з селянства, може тільки тоді використовувати природні багатства своїх земель, стати багатим і сильним та зрівнятися з іншими культурними народами світу, коли забезпечить собі незалежне держави національне життя. А. В справі політичній і національній 1. Самостійність і суверенність Соборної України. 2. Забезпечення автономії (самоврядування)тим частинам України, які перебували в інших історичних та економічних умовах (Галичина, Кубанщина). 3. Українські Установчі збори, зложені на підставі вселюдного (загального), рівного, прямого і таємного голосування по пропорціональній системі. Українські Установчі збори мають визначити державний устрій Соборної України і забезпечити правний порядок і закон- ність. 4. Законодавча влада у всій повноті належить парламенту; виконавча влада раді міністрів, політичне відповідальній перед парламентом... 9. Самостійність і незалежність (автокефалія) православної церкви в межах України. 10. Сильна армія і флот для захисту самостійності і незалежності Української держави. 11. Національна фінансова політика; утворення окремої української валюти для забезпечення економічних інтересів укра- їнського народу і захисту його від експлуатації чужинців. Б. В справі аграрній і економічній 63
Українська народна партія визнає: що основою добробуту Української держави с середнє й дрібне хліборобське хазяйство... І) обороняти дрібну і середню земельну власність; 2) домагатися скасування великої земельної власності; 3) домагатися примусового викупу земель великих власників понад призначені норми... 6) допомагати якнайширшому розвиткові всіх галузей сільськогосподарської кооперації і розвиткові хутірського хазяй- ства; 7) допомагати шляхом розвитку державною і кооперативного кредиту розквіту національної промисловості та торгівлі... 9) домагатися державної охорони праці робітників; скорочення робочого дня на фабриках і заводах до 8 годин; державного забезпечення (страхування) робітників па випадок каліцтва й забезпечення старості; організації і національних публіч- них робіт для безробітних у напрямі допомоги розвиткові народного господарства; цілковитої заборони праці дітей на фабриках і заводах до закінчення курсу обов'язкової освіти; заборони праці підлітків до 18 років у тих галузях фабрично- заводської промисловості»". З «Програми Української партії самостійників- соціалістів» (1917р.) «Українська партія самостійників-соціалістів визнає соціалістичний ідеал... Цей ідеал такий: взагалі знаряддя виробу — фабрики і заводи й т. п. на землі, оселеній українським народом, мусять належати українцям-робітникам, а земля (рілля) — українцям-хліборобам. Державний лад 1. В справі державній партія стоїть на грунті повної незалежності Української Народної Республіки. 2. Головною законодавчою владою на Україні є парламент (Центральна Українська рада) з членів, на строк (од 3 до 5 літ) на основі демократичної формули на державний кошт. 3. Головною виконавчої влади є Президент Республіки і Рада Міністрів. 4. Президент обирається парламентом і лишається незмінним до зміни парламенту і вибору нового Президента. Права 64
Президента і його взаємовідносини з парламентом точно зазначені в основних законах республіки. Земельна справа 1) усіх сільських робітників-рільників, тобто безземельне українське селянство наділити землею; 2) хліборобам-власникам, що не можуть прожити із своїх з земельних грунтів, дорізати землі (із земельного фонду; 3) «фонд земельний» складають на Україні землі казенні, монастирські, поміщицькі –нетрудові землі взагалі. ...Націоналізація землі на Україні для запровадження соціалістичного устрою і соціалістичного оброблення землі - наш ідеал і наше конечне завдання, бо тільки єдине таким шляхом назавше розв'яжеться аграрне питання. 65
Додаток 16 Всесвітня історія 10 клас ЛАБОРАТОРНО-ПРАКТИЧНА РОБОТА ЗА ТЕМОЮ: „МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ. РАДЯНСЬКО- НІМЕЦЬКИЙ ПАКТ ВІД 23 СЕРПНЯ 1939 РОКУ” Мета: ознайомити учнів зі змістом документів; розкрити причини зближення СРСР і Німеччини у1939 році; наслідки укладання договорів у серпні-вересні 1939 року між СРСР і Німеччиною; розвивати вміння добувати та використовувати необхідну інформацію з писемних джерел для пояснення історичних явищ, подій, вміння встановлювати причинно- наслідкові зв’язки; робити висновки, узагальнення. Хід роботи: 1. Уважно ознайомтеся з історичними джерелами. 2. Спираючись на мету роботи, самостійно визначте напрями дослідження. 3. Проаналізуйте документи за завданнями до них. 4. Занотуйте в зошитах результати аналізу документа. 5. Зробіть висновки, виходячи з мети роботи. Для первинного знайомства з документами скористуйтеся пам’яткою. Джерела: 1.Радянсько-німецький пакт від 23 серпня 1939 року та таємний додатковий протокол до нього. 2. Німецько–радянський „Договір про дружбу та державний кордон” між СРСР і Німеччиною від 28 вересня 1939 року та таємний додатковий протокол до нього. Завдання: 1. Чому СРСР і Німеччина поспішали з укладанням договору? 2. Чому стало можливим зближення СРСР і Німеччини в 1939 році? 3. Які взаємообов’язки накладав договір на учасників, які його підписали? 4. Як були розділені сфери впливу між СРСР і Німеччиною згідно договору і таємному протоколу до нього? 66
5. Чому був підписаний додатковий протокол? Чому він носив таємний характер? 6. Чи правильно те, що з підписанням „Договору про дружбу і державний кордон” СРСР і Німеччина остаточно поділили сфери впливу в Європі? Доведіть, спираючись на документ. 7. Дайте оцінку даним документам. До яких наслідків призвело укладання договорів між СРСР і Німеччиною в серпні- вересні 1939 року? 8. Чому політична і правова оцінка договорам була дана тільки в 1989 році? 67
Додаток 17 Вчимося оцінювати значення історичних подій і явищ Необхідно знати: - значення історичної події (явища) - це та роль (позитивна чи негативна), яку відіграли наслідки якої-небудь історичної події (явища) в подальшому розвитку суспільства, народу, держави; - для правильного визначення історичного значення події (явища) необхідно насамперед визначити її наслідки; - наслідки - це зміни в житті суспільства, народу, держави, що відбулися в результаті здійснення якої-небудь історичної події (явища); - зміни можуть відбутися як у житті одного окремо узятого народу і держави, так і в житті всього суспільства і багатьох держав. Як оцінити значення історичної події або явища 1. Визначаємо наслідки оцінюваної історичної події (явища): - що змінилося в житті народу, держави, в історії якого відбулася дана подія (явище)? - що змінилося в житті суспільства в цілому, у житті інших народів і держав у результаті здійснення даної події (явища)? 2. Визначаємо роль цих змін: - що змінилося в житті народу, держави, в історії якого відбулася дана подія (явище), у кращий бік (позитивні зміни), а що - у гірший (негативні зміни)? - що змінилося в житті суспільства в цілому, у житті інших народів і держав у результаті здійснення даної події (явища) в кращий і гірший бік (позитивні і негативні зміни)? Підсумком роботи має стати висновок - узагальнення отриманих результатів. Узагальнення - це об'єднання словом або реченням найважливіших ознак історичних подій або явищ. Позитивні зміни можна об'єднати словом «прогресивні» (прогрес - це рух уперед, від низького до більш удосконаленого стану). 68
Негативні зміни можна об'єднати словом «відставання», «гальмування розвитку». Отже, у висновку варто висвітлити: - чи була дана історична подія прогресивною чи гальмувала розвиток суспільства, народу, держави; - подія (явище) може мати суперечливе історичне значення: відігравати як позитивну, так і негативну роль (у залежності від того, стосовно чого розглядати події (явища). 69
Список використаної літератури 1. Бастиани Е.А. Самостоятельная работа на уроках истории в пятых классах средней школы. – М., 1961. 2. Баханов К.О. Лабораторно-практичні роботи по історї в середній школі // Український історичний журнал. – 1991. - №4. – С.86-93. 3. Баханов К.О. Лабораторно-практичні роботи у викладанні історії України. – К.: Ґенеза, 1996 4. Онищук В.А. Лабораторная работа в школе // Советская педагогика. – 1969. - №8. – С.37-46. 5. Фарфаровский С.В. О лабораторном преподавании истории в старших классах средних учебных заведений. – Казань, 1975. 70
71

More Related Content

PPTX
Звіт директора за 2022-2023 н.р.
byssuser309b44
 
PPTX
Місто і село: життя в пореформену добу (за підручниками «Історія України» 9 ...
bye-ranok e-ranok
 
RTF
сучасні підходи до вивчення української мови й літератури
byШкола №7 Миргород
 
PPT
програмні засоби
byNataKvasha
 
DOC
інноваційні технології на уроках історії
bygavronnatalia
 
PPTX
Фахова компетентність вчителя - важлива умова при впровадженні нових Державни...
byЗШ №10 м.Світловодська
 
PPT
Проблемне навчання на уроках математики
byNataliaGrychko
 
PPTX
презентація цпрпп
bygurtova
 
Звіт директора за 2022-2023 н.р.
byssuser309b44
 
Місто і село: життя в пореформену добу (за підручниками «Історія України» 9 ...
bye-ranok e-ranok
 
сучасні підходи до вивчення української мови й літератури
byШкола №7 Миргород
 
програмні засоби
byNataKvasha
 
інноваційні технології на уроках історії
bygavronnatalia
 
Фахова компетентність вчителя - важлива умова при впровадженні нових Державни...
byЗШ №10 м.Світловодська
 
Проблемне навчання на уроках математики
byNataliaGrychko
 
презентація цпрпп
bygurtova
 

What's hot

PPTX
Велика Британія у першій половині ХІХ століття
byAnatolii Barannik
 
DOC
Перші князі
byNatalya Ponezha
 
PDF
Організація дистанційного навчання
byЗШ №10 м.Світловодська
 
PPTX
Релігійні війни у франції
byArkusha
 
PPT
Основні події національно визвольної війни укріїнського народу середини
byTamara Emec
 
PPTX
Звіт директора КЗО "СЗШ №124" ДМР 2023-2024 н.р.
byPervushina1983
 
PPTX
Портфоліо вчителя історії
byЕкатерина Корзун
 
ODP
Презентація на тему "Виховання середньвічного лицаря"
byvadosvados
 
PPT
особистісно орієнтоване навчаня презентація
byСветлана Андрущенко
 
PPTX
властивості паралельних площин
bynatali7441
 
PPT
Презентація заступника з навчально виховної роботи
byludmylaiv
 
PPT
Творчий звіт викладача спецдисциплін Джумурат Марії Василівни
byВіктор Пилип
 
PPT
Українсько - московський договір 1654 р
byguknet
 
PPT
педагогічне кредо
byElena Bosa
 
PDF
1.6 моніторинг стану відвідування 21-22.pdf
byolha1koval
 
PPT
Діяльнісний підхід
byОльга Голованова
 
PPT
використання ікт на уроках історії
byLana1980
 
PPTX
презентація професійна компетентність педагога
byОльга Демидова
 
PPT
Особливості навчання письма ліворуких дітей.
byЕлектронні книги Ранок
 
DOC
Урок з теми: "Київська Русь за князя Володимира"
byTetjana Bilotserkivets
 
Велика Британія у першій половині ХІХ століття
byAnatolii Barannik
 
Перші князі
byNatalya Ponezha
 
Організація дистанційного навчання
byЗШ №10 м.Світловодська
 
Релігійні війни у франції
byArkusha
 
Основні події національно визвольної війни укріїнського народу середини
byTamara Emec
 
Звіт директора КЗО "СЗШ №124" ДМР 2023-2024 н.р.
byPervushina1983
 
Портфоліо вчителя історії
byЕкатерина Корзун
 
Презентація на тему "Виховання середньвічного лицаря"
byvadosvados
 
особистісно орієнтоване навчаня презентація
byСветлана Андрущенко
 
властивості паралельних площин
bynatali7441
 
Презентація заступника з навчально виховної роботи
byludmylaiv
 
Творчий звіт викладача спецдисциплін Джумурат Марії Василівни
byВіктор Пилип
 
Українсько - московський договір 1654 р
byguknet
 
педагогічне кредо
byElena Bosa
 
1.6 моніторинг стану відвідування 21-22.pdf
byolha1koval
 
Діяльнісний підхід
byОльга Голованова
 
використання ікт на уроках історії
byLana1980
 
презентація професійна компетентність педагога
byОльга Демидова
 
Особливості навчання письма ліворуких дітей.
byЕлектронні книги Ранок
 
Урок з теми: "Київська Русь за князя Володимира"
byTetjana Bilotserkivets
 

Viewers also liked

DOC
Яким повинен бути конспект уроку (методичні рекомендації)
byLesia Gunaza
 
PPT
Київська русь за часів князя володимира 7 клас
byschool8zv
 
DOC
Тестові завдання для підготовки ЗНО з історії України. Тема 18
byTetjana Bilotserkivets
 
DOCX
Тестові завдання для підготовки ЗНО з історії України. Тема 41
byTetjana Bilotserkivets
 
DOC
Тестові завдання для підготовки ЗНО з історії України. Теми 19-22
byTetjana Bilotserkivets
 
DOCX
тренувальні тести 8 клас
bypr1nc1k
 
DOC
Тестові завдання для підготовки ЗНО з історії України. Теми 29-32
byTetjana Bilotserkivets
 
DOC
Тестові завдання для підготовки ЗНО з історії України. Теми 13-17
byTetjana Bilotserkivets
 
DOC
Тестові завдання для підготовки ЗНО з історії України. Теми 1-12
byTetjana Bilotserkivets
 
DOC
Тестові завдання для підготовки ЗНО з історії України. Теми 26-27
byTetjana Bilotserkivets
 
DOCX
Тестові завдання для підготовки ЗНО з історії України. Теми 38-40
byTetjana Bilotserkivets
 
DOC
Тестові завдання для підготовки ЗНО з історії України. Тема 25
byTetjana Bilotserkivets
 
DOC
Тестові завдання для підготовки ЗНО з історії України. Тема 33
byTetjana Bilotserkivets
 
DOC
Тестові завдання для підготовки ЗНО з історії України. Теми 23-24
byTetjana Bilotserkivets
 
DOC
Тестові завдання для підготовки ЗНО з історії України. Тема 34
byTetjana Bilotserkivets
 
DOC
Тестові завдання для підготовки ЗНО з історії України. Тема 28
byTetjana Bilotserkivets
 
DOCX
Програма національно патріотичного виховання на 2016-2020
byTetjana Bilotserkivets
 
DOC
Програма національно-патріотичного виховання дітей та молоді в Новосанжарсько...
byTetjana Bilotserkivets
 
DOC
Останні новини ЗНО-2017 в Полтавській області
byTetjana Bilotserkivets
 
PDF
Матеріали до уроку №19 з історії України 7 клас
byНадежда Бедикян
 
Яким повинен бути конспект уроку (методичні рекомендації)
byLesia Gunaza
 
Київська русь за часів князя володимира 7 клас
byschool8zv
 
Тестові завдання для підготовки ЗНО з історії України. Тема 18
byTetjana Bilotserkivets
 
Тестові завдання для підготовки ЗНО з історії України. Тема 41
byTetjana Bilotserkivets
 
Тестові завдання для підготовки ЗНО з історії України. Теми 19-22
byTetjana Bilotserkivets
 
тренувальні тести 8 клас
bypr1nc1k
 
Тестові завдання для підготовки ЗНО з історії України. Теми 29-32
byTetjana Bilotserkivets
 
Тестові завдання для підготовки ЗНО з історії України. Теми 13-17
byTetjana Bilotserkivets
 
Тестові завдання для підготовки ЗНО з історії України. Теми 1-12
byTetjana Bilotserkivets
 
Тестові завдання для підготовки ЗНО з історії України. Теми 26-27
byTetjana Bilotserkivets
 
Тестові завдання для підготовки ЗНО з історії України. Теми 38-40
byTetjana Bilotserkivets
 
Тестові завдання для підготовки ЗНО з історії України. Тема 25
byTetjana Bilotserkivets
 
Тестові завдання для підготовки ЗНО з історії України. Тема 33
byTetjana Bilotserkivets
 
Тестові завдання для підготовки ЗНО з історії України. Теми 23-24
byTetjana Bilotserkivets
 
Тестові завдання для підготовки ЗНО з історії України. Тема 34
byTetjana Bilotserkivets
 
Тестові завдання для підготовки ЗНО з історії України. Тема 28
byTetjana Bilotserkivets
 
Програма національно патріотичного виховання на 2016-2020
byTetjana Bilotserkivets
 
Програма національно-патріотичного виховання дітей та молоді в Новосанжарсько...
byTetjana Bilotserkivets
 
Останні новини ЗНО-2017 в Полтавській області
byTetjana Bilotserkivets
 
Матеріали до уроку №19 з історії України 7 клас
byНадежда Бедикян
 

Similar to лабораторно практичні роботи

PDF
5кл вступ до історії для сайту
byMARO51
 
PPT
Л.М.Тищенко. Організація роботи з підручником на уроках історії: традиційні т...
byІнститут післядипломної педагогічної освіти КУБГ
 
PPT
з досвіду роботи вчителя над темою самоосвіти
byliliya2896
 
DOCX
організація самостійної роботи учнів з підручником на уроках історії
byДіма Бакун
 
PPT
Використання засобів пошуково-дослідницької діяльності у навчальному процесі
byВалерій Кравець
 
DOCX
система методів і методичних прийомів шкільного навчання історії
bygavronnatalia
 
DOCX
нагорна л.п. самостійна діяльність учнів в умовах продуктивного навчання на у...
bypr1nc1k
 
PPT
шкільне методоб’єднання учителів історії та географії
bynovoarhnvk1
 
PPTX
шляхи реалізації компетентністного підходу у викладанні історії
bynata nata2
 
DOC
Навчальна проблема: "Структурування навчального матеріалу на уроках історії"
byTetjana Bilotserkivets
 
DOC
292
byРепетитор Історія України
 
PPT
Презентація МОРОЗ.ppt
byssuser3f8a6c
 
PPTX
Районний семінар
byyanaanya
 
PPTX
досвід роботи
bysnizhanagur
 
PPT
презентація досвіду рогулі л. р.
byYuriy Rogulya
 
PPT
атестаційна презентація
bynata nata2
 
PPT
тарнавська м.т.
bysanana2014
 
DOC
155
byssusera012b0
 
PPT
Оніщенко Наталія
byTamara Emec
 
PPT
Portfolio
byЕріка Микуланинець
 
5кл вступ до історії для сайту
byMARO51
 
Л.М.Тищенко. Організація роботи з підручником на уроках історії: традиційні т...
byІнститут післядипломної педагогічної освіти КУБГ
 
з досвіду роботи вчителя над темою самоосвіти
byliliya2896
 
організація самостійної роботи учнів з підручником на уроках історії
byДіма Бакун
 
Використання засобів пошуково-дослідницької діяльності у навчальному процесі
byВалерій Кравець
 
система методів і методичних прийомів шкільного навчання історії
bygavronnatalia
 
нагорна л.п. самостійна діяльність учнів в умовах продуктивного навчання на у...
bypr1nc1k
 
шкільне методоб’єднання учителів історії та географії
bynovoarhnvk1
 
шляхи реалізації компетентністного підходу у викладанні історії
bynata nata2
 
Навчальна проблема: "Структурування навчального матеріалу на уроках історії"
byTetjana Bilotserkivets
 
292
byРепетитор Історія України
 
Презентація МОРОЗ.ppt
byssuser3f8a6c
 
Районний семінар
byyanaanya
 
досвід роботи
bysnizhanagur
 
презентація досвіду рогулі л. р.
byYuriy Rogulya
 
атестаційна презентація
bynata nata2
 
тарнавська м.т.
bysanana2014
 
155
byssusera012b0
 
Оніщенко Наталія
byTamara Emec
 
Portfolio
byЕріка Микуланинець
 

More from Tetjana Bilotserkivets

PDF
Ігор Панчук. Історія України. Комплексна підготовка до ЗНО
byTetjana Bilotserkivets
 
PDF
О.А.Добвня. Історія України. Збірник тестових завдань
byTetjana Bilotserkivets
 
PDF
Історія України. Типові тестові завдання.
byTetjana Bilotserkivets
 
PDF
С.Є.Коніщева. Історія України. Збірник типових тестів ЗНО
byTetjana Bilotserkivets
 
DOCX
Самоаналіз уроку
byTetjana Bilotserkivets
 
PDF
Історія України. Комплексне видання.
byTetjana Bilotserkivets
 
DOC
Ю.А.Мицик, О.Г.Бажан, В.С.Власов. Історія України
byTetjana Bilotserkivets
 
DOC
Методичні рекомендації щодо активізації патріотичного виховання дітей та учні...
byTetjana Bilotserkivets
 
DOCX
Нормативно правова база по національно-патріотичному вихованню
byTetjana Bilotserkivets
 
DOC
Методичні рекомендації по національно патріотичному вихованню-2
byTetjana Bilotserkivets
 
DOCX
Напрями роботи навчального закладу з патріотичного виховання учнів
byTetjana Bilotserkivets
 
PDF
Революція гідності 2013-2014 рр. та агресія Росії проти України
byTetjana Bilotserkivets
 
PPT
Пам'ятки ЗНО-2017
byTetjana Bilotserkivets
 
DOCX
Національно-визвольна війна українського народу під приводом Б.Хмельницького
byTetjana Bilotserkivets
 
DOCX
Методичні рекомендації для загальноосвітніх навчальних закладів до відзначенн...
byTetjana Bilotserkivets
 
Ігор Панчук. Історія України. Комплексна підготовка до ЗНО
byTetjana Bilotserkivets
 
О.А.Добвня. Історія України. Збірник тестових завдань
byTetjana Bilotserkivets
 
Історія України. Типові тестові завдання.
byTetjana Bilotserkivets
 
С.Є.Коніщева. Історія України. Збірник типових тестів ЗНО
byTetjana Bilotserkivets
 
Самоаналіз уроку
byTetjana Bilotserkivets
 
Історія України. Комплексне видання.
byTetjana Bilotserkivets
 
Ю.А.Мицик, О.Г.Бажан, В.С.Власов. Історія України
byTetjana Bilotserkivets
 
Методичні рекомендації щодо активізації патріотичного виховання дітей та учні...
byTetjana Bilotserkivets
 
Нормативно правова база по національно-патріотичному вихованню
byTetjana Bilotserkivets
 
Методичні рекомендації по національно патріотичному вихованню-2
byTetjana Bilotserkivets
 
Напрями роботи навчального закладу з патріотичного виховання учнів
byTetjana Bilotserkivets
 
Революція гідності 2013-2014 рр. та агресія Росії проти України
byTetjana Bilotserkivets
 
Пам'ятки ЗНО-2017
byTetjana Bilotserkivets
 
Національно-визвольна війна українського народу під приводом Б.Хмельницького
byTetjana Bilotserkivets
 
Методичні рекомендації для загальноосвітніх навчальних закладів до відзначенн...
byTetjana Bilotserkivets
 

Recently uploaded

PDF
Психолого-педагогічний практикум «Саморегуляція педагога, як чинник формуванн...
bycprgopl
 
PDF
Анкета роману В.Рутківського «Джури козака Швайки»
byAdriana Himinets
 
PDF
Biography of Volodymyr Rutkivskyi (1937-2021). В.Рутківський
byAdriana Himinets
 
PPTX
Академічна доброчесність. Kафедрa обліку, аудиту та оподаткування
bytetiana1958
 
PPTX
Неформальна освіта. Кафедра обліку, аудиту та оподаткування
bytetiana1958
 
PDF
Михайло Коцюбинський: «Дорогою ціною» - презентація
bykrivenkojulia
 
PPTX
Awards
byOlenaPoljanska
 
PPTX
Моніторингове дослідження щодо забезпечення функціонування державної мови в л...
bymarinsbog
 
Психолого-педагогічний практикум «Саморегуляція педагога, як чинник формуванн...
bycprgopl
 
Анкета роману В.Рутківського «Джури козака Швайки»
byAdriana Himinets
 
Biography of Volodymyr Rutkivskyi (1937-2021). В.Рутківський
byAdriana Himinets
 
Академічна доброчесність. Kафедрa обліку, аудиту та оподаткування
bytetiana1958
 
Неформальна освіта. Кафедра обліку, аудиту та оподаткування
bytetiana1958
 
Михайло Коцюбинський: «Дорогою ціною» - презентація
bykrivenkojulia
 
Awards
byOlenaPoljanska
 
Моніторингове дослідження щодо забезпечення функціонування державної мови в л...
bymarinsbog
 

лабораторно практичні роботи

  • 1.
    Міністерство освіти інауки України Відділ освіти Новосанжарської районної державної адміністрації Кунцівська загальноосвітня школа I-III ступенів Білоцерківець Т.А. с. Кунцеве
  • 2.
  • 3.
    Міністерство освіти інауки України Відділ освіти Новосанжарської районної державної адміністрації Кунцівська загальноосвітня школа I-III ступенів Білоцерківець Т.А. ЛАБОРАТОРНО-ПРАКТИЧНІ РОБОТИ У ВИКЛАДАННІ ІСТОРІЇ В ШКОЛІ с. Кунцеве 3
  • 4.
    Білоцерківець Тетяна Анатоліївна,учитель історії та географії Кунцівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Новосанжарської районної ради Полтавської області, старший вчитель. Рецензент: Дев’ятко Наталія Олександрівна, методист відділу освіти Новосанжарської райдержадміністрації. В роботі розкрито питання вивчення історії України і всесвітньої історії методом лабораторно-практичних робіт. В роботі розглядаються питання: чи можливі лабораторно- практичні роботи у викладанні гуманітарних дисциплін, як організувати лабораторно-практичну роботу, як передати учням не заідеологізовану інформацію, як навчити аналізувати її, самостійно здобувати знання та інші. Матеріали даної теми можуть використовуватися як на уроках, так і для самостійної роботи учнів. Досвід показує, що багато наведених в роботі правил і рекомендації представляють для учнів і вчителів чималу практичну цінність. А це особливо стосується тих учнів, які продовжують свою освіту у вищій школі і різних видах професійної діяльності. Дана робота може бути використана учителями історії, які працюють у 5 – 11 класах загальноосвітніх шкіл. 4
  • 5.
    ЗМІСТ Вступ. Лабораторно-практичні роботияк метод викладання історії……………………………………………..4 1. Структура, зміст і методика проведення лабораторно-практичних робіт……………………………….7 2. Організація лабораторно-практичних занять……………..9 3. Робота з джерелами………………………………………...13 4. Оцінка лабораторно-практичних занять………………….15 Додатки………………………………………………………...17 Список використаної літератури……………………………..68 5
  • 6.
    Вступ. Лабораторно-практична робота якметод викладання історії Лабораторно-практична робота – це насамперед метод організації учнівських досліджень. Зокрема, методист С.Фарфаровський запропонував при вивченні історії в школі вважати основним джерелом знань історичний документ. Тоді всі висновки, що їх робили учні, були б результатом їхньої власної роботи. Вивчення історії шляхом самостійного опрацювання учнями історичних джерел за допомогою питань вчителя, і під його керівництвом дістало назву лабораторного методу, за аналогією з відповідним методом викладання природничих дисциплін. Особливу цінність для сучасної методики являють ідеї методиста С.Фарфаровського, який запропонував поєднати лабораторний метод навчання з використанням підручника: спочатку ознайомлення з історичними джерелами, опрацювання зібраних відомостей, підбиття попередніх підсумків, а потім узагальнення учбового матеріалу. Методист В.Угланов ще більше пов`язував учнівські дослідження з підручниковим матеріалом: не тільки закріплення знань, здобутих з допомогою дослідження, а й випереджальне вивчення матеріалу за навчальним посібником з подальшим лабораторним дослідженням якогось питання. Важливий внесок у розробку лабораторно-практичної роботи як методу викладання було здійснено американським педагогом Е.Дьюї (“Дальтонівський план лабораторної роботи в школі”) та Е.Пергерст (“Виховання за допомогою дальтон-плану”). Цей метод винайшла вчителька Е.Пергерст з м. Дальтона. Сутність його полягала в тому, що учні з кожного навчального предмету одержували розроблені з їхньою участю індивідуальні плани занять на тиждень, два тижні й місяць. У визначені дні проводились консультації. Кожен учень мав особисту облікову картку, де зазначалося, яку частину завдання виконано, й складалися звіти перед вчителем. Проте в СРСР більше поширення отримав бригадно- лабораторний метод. Згідно із цим методом учні одержували навчальне завдання й перелік необхідної літератури на термін від тижня до місяця. Починалася робота вступною бесідою, під час якої узгоджувався її план, з`ясовувалися завдання. Після цього учні 6
  • 7.
    починали дослідження. Наприкінцевому етапі проводився підсумковий урок, на якому вчитель приймав від учнів звіти. Останнім, завершальним заходом була конференція. Відмітна риса цього методу полягала в переважанні групової форми занять. Клас існував лише для розподілу завдань, підсумування й облікування роботи. Основна робота велась в групі (бригаді), очолюваній бригадиром. Характер діяльності в бригаді визначався завданням. Проте в подальшому ці методи були засуджені і їхнє використання припинилося. Повернення до лабораторно-практичної роботи як методу викладання історії відбулося на початку 90-х років. Ця робота велась у таких напрямках: 1) значно збільшилась частка лабораторно-практичних завдань, зорієнтованих на “сильних” учнів; 2) почала зростати питома вага дослідницьких завдань у дидактичних матеріалах; 3) з`явились потемні експериментальні розробки, повністю розраховані на самостійний аналіз джерел; 4) було зроблено першу спробу обґрунтування лабораторного уроку та лабораторно-практичних занять у викладанні історії в школі; 5) було розпочато розробку методики учнівських досліджень у двох напрямах: а) організація занять з одного питання під час вивчення нового матеріалу за допомогою поширеного пізнавального завдання; б) організація заняття протягом усього уроку. У цьому випадку урок може мати таку структуру: вступне слово вчителя (3-5 хв.), робота учнів з аналізу джерел (20-25 хв.); бесіда-перевірка результатів роботи (10-15 хв.), прикінцеве слово вчителя, домашнє (2-3 хв.). Таким чином, в основі лабораторно-практичної роботи як методу викладання історії лежить опрацювання учнями різноманітних джерел. У сучасній практиці викладання історії в розвинутих країнах світу можна визначити кілька підходів до організації самостійного дослідження учнями джерел. Широке учнівське дослідження в найкращих традиціях дальтон-плану і методу проектів. Вчитель визначає перелік питань, що мають вивчатися через дослідження (як правило, 5-6). З 7
  • 8.
    кожного питання подаєтьсяневелика добірка текстів джерел, що відображають основні точки зору: фрагменти виступів, аргументи, статичні дані. Розповідь вчителя в цьому разі відіграє роль вторинної інформації, а підручник – роль словника.(до нього вдаються по підказку, шукаючи орієнтири). Міні-дослідження. В основі його лежить аналіз невеликого за обсягом джерела з чітко визначеною конкретною проблемою. Такі роботи органічно випливають із характеру тих підручників, з якими працює учень. Зокрема в американському підручнику (автор Джеймс Лейнвенд) кожний параграф має спеціальну рубрику “За їхніми власними словами”. У ній подано фрагменти історичних джерел (15-20 рядків), що супроводжуються запитаннями і завданнями. До окремих параграфів дано спеціальні практичні завдання краєзнавчого характеру, що передбачають самостійну дослідницьку роботу. У американському навчальному посібнику “Від Росії до СРСР” для спеціальних курсів у публічних і незалежних школах США питома вага першоджерел ще більша (подекуди в 1,5-2 рази перевищує обсяг тексту самого параграфа). Запитань до тексту немає, що дає простір для організації аналогічної роботи учнів. Документи в посібнику дібрано за такими критеріями: 1) стислість, яскравість, емоційність, якість викладу; 2) посильність та значущість для учнів; 3) розкриття історії як живого процесу, цінність для школярів. “Пробуджувальні заняття”. Таку назву в деяких французьких методичних роботах дістали дослідження історичних джерел, що передують активному обговоренню, дискусії, грі. Приклад такого заняття наводить М.Ферро. Вчителька історії Дармон при вивченні мистецтва доби Відродження запропонувала учням оглянути репродукції малярських творів і відповісти на запитання, чому XY-XYI століття назвали Епохою Відродження. За відповідями було складено текст, який записали в зошити. 8
  • 9.
    1. Структура, змісті методика проведення лабораторно-практичних робіт Структура лабораторно-практичних робіт являє собою єдність таких складників: 1) актуалізація знань і корекція опорних уявлень; 2) мотивація навчальної діяльності; 3) усвідомлення змісту; 4) самостійне виконання роботи; 5) узагальнення і систематизація результатів; 6) підбиття підсумків. Актуалізація і корекція опорних уявлень – досить короткий, але відповідальний етап лабораторно-практичної роботи. Виокремлення його в структурі лабораторно-практичного заняття як незалежного елементу пояснюється тим, що організація самостійної діяльності учнів у навчанні пов`язана з великими витратами часу. Це призводить до того, що вчитель частину матеріалу змушений подавати оглядово, переносити на наступний урок або включати до домашнього завдання. Тому дуже важливо, щоб зміст лабораторно-практичної роботи відповідав навчальному матеріалові виучуваної теми. На цьому етапі вчитель спрямовує увагу учнів на сутність майбутньої роботи. Учні сприймають або повторюють факти, поняття, потрібні для виконання завдання. Наступний етап - мотивація навчальної діяльності – передбачає ознайомлення учнів з темою, та завданням роботи, її характером. Вчитель пояснює, як підходити до виконання завдань, які результати мають бути одержані; визначає засоби фіксації проміжних і кінцевих результатів, підходи до оцінювання підсумків праці кожного. Залежно від характеру роботи створюється проблемна ситуація. Відтак учні сприймають і усвідомлюють мету, послідовність своїх дій, аналізують і узагальнюють вихідні положення, на яких грунтується завдання, вивчають проблему (якщо вона є), шукають засобів до її розв`язання На черговому етапі школярі знайомляться зі змістом завдання, встановлюють, що вони знають, а що потрібно вивчити, які відомі прийоми дослідницької діяльності можна застосувати в 9
  • 10.
    цій ситуації. Якщовчитель не сформулював проблему, учні шукають її в змісті роботи. Якщо виникає потреба, вчитель уточнює план діяльності, а в разі, коли учні натрапляють на серйозні перешкоди в дослідженні, пропонує їм докладну інструкцію і шляхи їх вирішення. Виконуючи роботу, учні аналізують історичне джерело індивідуально, парами або групами – залежно від кількості примірників тексту джерела й мети заняття. Вчитель спостерігає за перебігом дослідження, точністю виконання завдання, при потребі допомагає учням, спрямовуючи непрямими запитаннями та опосередкованими завданнями їхню роботу в належне річище. На передостанньому етапі виконання завдання, учні ретельно аналізують результати своєї роботи, систематизують та фіксують їх у зошитах у вигляді коротких висновків. Підбиття підсумків, якими закінчується робота, вчитель проводить у формі узагальнювальної бесіди, під час якої розглядається кінцевий і проміжний результати дослідження, характерні помилки. Вчитель теоретично обґрунтовує підсумки учнівських досліджень. Зміст лабораторно-практичної роботи – це сукупність фактів (закономірностей, засобів діяльності та методів пізнання, норм ставлення до різноманітних явищ і оцінок їхнього значення в ряді інших), вибраних з джерел знань методами, властивими історичній науці. (порівняльно-історичним, виявленням мети діями, реконструкція цілого на основі частини). Специфіка знань, які становлять зміст лабораторно-практичної роботи з історії полягає в тому, що вони мають свою конкретну форму відображення – джерело інформації, в даному випадку – це історичні джерела. Але не всі вони в чистому вигляді можуть бути використані як предмет лабораторного дослідження в школі. Для тих вікових категорій учнів, що системно вивчають всесвітньо історію та історію України, це – письмові документи (літописи, політичні твори, програми партій), твори політичних діячів, рішення з`їздів, урядові постанови, усні, етнографічні та речові джерела (їхні описи), матеріали періодичної преси. 10
  • 11.
    Подеколи як історичніджерела використовують літературні твори або твори живопису. 2. Організація лабораторно-практичних занять Організація лабораторно-практичних робіт починається з планування. Вчитель визначає теми, за якими буде їх проводити. Зважаючи на те, що навчальні програми тепер допускають певний вільний вибір вчителем тем і часу на їхнє вивчення, істотного значення набуває визначення основних вимог до теми заняття. При цьому слід виходити з того, що дослідницька робота такого виду передбачає не тільки самостійність учнів, а й глибше вивчення ними певного явища, процесу тощо. Неодмінна вимога до теми – це її значущість у загальному курсі викладанні. У курсі історії до найзначущих належать, зокрема, питання суспільно-політичного й культурного життя, погляди провідних політичних діячів, економічний розвиток, літературні і мистецькі напрями. Крім того, тема за відведеним на її вивчення часом має допускати організацію лабораторно-практичної роботи. Здебільшого на лабораторно-практичному занятті вивчають не всі питання, які б розглядав вчитель на уроці якогось іншого типу, а лише одне (рідше два-три). Решта питань учні вивчають самостійно або ж вони переносяться на інший урок. У будь-якому разі вчителеві потрібно використати частину наступного уроку чи то для систематизації матеріалу, який учні опрацювали самостійно, чи для викладання. До того ж на цьому уроці ще потрібно прорецензувати й узагальнити результати роботи. Усе це потребує додаткового часу. Тим-то не всяку тему можна виносити на лабораторне вивчення. І, звичайно, вибір теми залежить від наявності джерел. Наступний етап підготовки до лабораторно-практичного заняття – визначення його мети. Виконання учнями дослідницької роботи передбачає здобуття знань у вигляді фактичного матеріалу; засвоєння основних понять, законів або теорій; формування специфічних, притаманних тільки цьому предметові й тільки цьому виду діяльності вмінь і навичок, що своєю чергою становлять навчальну мету роботи. З іншого боку, лабораторно-практичні заняття покликані розвивати мислення учнів, формувати пізнавальну потребу, забезпечувати 11
  • 12.
    переростання її вінтерес, у пізнавальну активність аж до досягнення пізнавальної самостійності, сприяти розвиткові волі й наполегливості в навчанні; удосконалювати емоційну сферу особистості; виробляти загальнонавчальні вміння й навики. У цьому полягає розвивальна мета лабораторно-практичної роботи. Оскільки ми розглядаємо методику організації лабораторно- практичних робіт з погляду піднесення пізнавальної активності, мета заняття має включати розвиток реальних творчих можливостей учнів, що спирається на попередній досвід пізнавальної активності. І.Лернер визначає цей аспект настільки значущим у навчанні, що виокремлює його як самостійну мету поряд з розвиваючою, освітньою і виховною. Завдання розвитку творчих можливостей передбачає навчити учнів: 1. Самостійно переносити засвоєні знання в нову ситуацію. 2. Бачити проблеми у звичних умовах. 3. Бачити структуру об`єкту. 4. Бачити альтернативи способу розв`язання та самого розв`язку. 5. Комбінувати нові способи з уже відомих. Принципово важливо, що під час виконання лабораторно- практичних робіт у школярів формуються уявлення про загальнолюдські цінності, етичні норми, виховуються моральні якості. Практика організації дослідницької діяльності засвідчує, що результати будуть більш вагомими, якщо поряд із звичайною корекцією мети роботи вирізнятиметься й провідна дидактична мета, і залежно від неї визначатиметься пізнавальне завдання й дозуватиметься допомога учням з боку вчителя. Це: 1. Набуття нових знань, умінь самостійно оволодівати ними. 2. Закріплення й уточнення знань. 3. Вироблення вмінь застосовувати знання на практиці. 4. Формування вмінь практичного характеру. 5. Формування вмінь творчого характеру. Мета заняття є основою для пізнавального завдання, під яким розуміють сукупність вказівок і питань, спрямованих на 12
  • 13.
    конкретизацію мети, визначеннявимог, умов, засобів і прийомів її досягнення. Саме пізнавальне завдання визначає характер пізнавальної діяльності учнів. Тому відповідно до трьох видів пізнавальної діяльності розрізняють три види завдань: - перший вид – передбачає репродуктивну діяльність, тобто діяльність за зразком або досить детальною інструкцією; - другий – має перетворювально-репродуктивний характер (робота за скорочено інструкцією або лише за планом); - третій – пов`язаний з пошуковою діяльністю (розв`язання учнями за допомогою вчителя або самостійне виконання завдання). Якщо складність змісту вже закладена а самому джерелі й зменшити її можна лише скороченням обсягу інформації (фрагментацією джерела), то пізнавальне завдання покликане допомогти учням, які того потребують, подолати труднощі змісту. Ось приклад пізнавального завдання лабораторно- практичного заняття у 9 класі при вивченні курсу всесвітньої історії за темою “Конституційні проекти М.Муравйова та П.Пестеля” . Мета роботи – розкрити зміст програм таємних організацій декабристів, об`єктивну спрямованість їх на індустріалізацію Росії, прагнення знайти розв`язання найгостріших суперечностей в Росії шляхом ліквідації кріпацтва та самодержавства, визначити місце, яке посідала Україна в планах декабристів; формувати вміння аналізувати й узагальнювати історичний матеріал, спираючись на самостійну роботу з першоджерелом. Учням пропонують ознайомитися з фрагментами “Руської правди” П.Пестеля й “Конституції” М.Муравйова. Учні, залежно від рівня їхніх знань і сформованості вмінь, дістають такі завдання: А. Визначіть за якими критеріями можна порівняти програмні документи “Північного” і “Південного” товариств. Зробіть таке порівняння. Б. Проаналізуйте запропоновані вище документи, фіксуючи проміжні результати аналізу. В. Порівняйте “Руську правду” і “Конституцію”, фіксуючи в таблиці відповіді на питання щодо: ставлення до кріпацтва, 13
  • 14.
    майбутнього державного устрою,земельного питання, виборчого права, долі України. Зробіть висновок, який з цих документів є більш прогресивним і чому? Наведені приклади дають зразок диференціації завдань, бо: - визначається різний характер діяльності учнів: завдання А – пошуковий; Б – перетворювально-репродуктивний; В – репродуктивний. - встановлюється неоднаковий обсяг інформації для дослідження; - варіант В містить менш складний матеріал для аналізу порівняно із завданнями А і Б; - під час виконання варіантів А,Б і В передбачається неоднакова допомога з боку вчителя. Отже, основні диференціації пізнавальних завдань – це: варіювання їх з урахуванням індивідуальних можливостей виконавців, обсягу й складності, міри вчительської допомоги, характеру діяльності учнів, а також різні поєднання цих способів. Найефективніша – комплексна диференціація завдань. Нез’ясованим залишається ще питання про те, хто з учнів має виконувати те чи інше завдання. Тут можливі кілька підходів: 1) згідно з результатами попередніх робіт, умовно поділити учнів на групи за рівнем розвитку їхньої пізнавальної активності й відповідно пропонувати завдання; 2) давати учням завдання, вищі на один ступінь від того рівня, який вони звичайно показують (тобто стимулювати їхню пізнавальну активність); 3) надавати учням право самостійно обирати собі завдання. Такий підхід ґрунтується, зокрема, на поглядах французького педагога С.Френе, що будь-яке класифікування учнів засадничо помилкове, а тому завдання має визначити собі сам учень. 14
  • 15.
    3. Робота зісторичними джерелами Навіщо вчителю використовувати на своїх уроках історичні джерела? "Метою викладання історії є не передавати загальноприйняті істини про минуле, а залучати учнів до процесу реконструкції і пояснення цього минулого. Для досягнення цієї мети суттєвим є використання й аналіз найрізноманітніших джерел. Такі вправи одночасно і стимулюють розумову активність учнів, і значно розвивають їхні знання і навички. " (Е. Герагті. Використання історичних джерел./ Історична освіта у Шотландії, за ред. П. Гілліса, 1999) Наголос на використанні широкого діапазону джерельних матеріалів – це одна з найвагоміших рис "нового" напрямку у викладанні історії, який виник і розвинувся за останні 30 років. Окрім їхньої важливої функції як основного компонента історії, джерела можуть служити багатьом освітнім завданням, зокрема вони спонукають учнів виважити усі свідчення та мислити самостійно, а не користуватися чужою точкою зору, і в той же час поважати її. Джерела можуть бути різних видів. Такі текстові джерела, як історичні документи, записи, щоденники, листи, газети та ін. слугують першоджерелами. Інші текстові джерела містять другорядні свідчення, як-от праці істориків. Візуальні джерела – це малюнки, карикатури, живопис, фото та фільми. Як текстові, так і візуальні джерела зараз доступні в цифровому форматі на компакт дисках чи в Інтернеті. Також вчителі разом з учнями можуть використовувати книжки чи газети. Проте, недостатньо просто дати учням завдання чи покласти перед ними джерельні матеріали й залишити їх самим давати собі раду. І в жодному випадку не слід розглядати джерела як сировину для опрацювання. Як показує досвід, вивчення історії виключно на джерельному матеріалі є не найкращим вирішенням, бо займає багато часу і позбавлене послідовності. Хоча джерела варто і слід використовувати в певних цілях. Як і будь-яке класне завдання, таку роботу треба ретельно спланувати: 1. Яка мета завдання? Викликати інтерес, розвинути аналітичні навички, виховати повагу до різних поглядів, реконструювати події та їхній розвиток, визначити результати? 15
  • 16.
    Краще зосередитися наодній меті в кожному окремому випадку, аніж намагатися охопити все за раз. 2. Який вид діяльності найкраще відповідає обраній меті? Класифікація та оцінка джерел, аналіз обґрунтованості й доцільності джерела, контекстуалізація, порівняння, дебати, рольові ігри, групові дискусії чи індивідуальні дослідження? Знову ж таки, краще обмежитися одним чи двома видами роботи для кожного джерела чи групи джерел, щоб забезпечити рівновагу видів діяльності в межах теми. 3. Добір та редагування джерельних матеріалів вимагає додаткового часу та зусиль. Оригінальні джерела, зазвичай довгі і важкі для учнів, вимагають уважного відбору, вибірки та редагування (залежно від віку та рівня учнів), що у свою чергу може привести до перекручення матеріалу. Водночас, задовгі або заважкі джерела можуть розохотити учнів, тому слід бути чесними із собою і відбирати й редагувати джерела тільки, щоб полегшити роботу учнів з ними, а не скерувати їх до правильної відповіді. 4. Слід чітко вказати походження джерела (автор, дата), а також надати будь-яку інформацію про джерело чи автора, доречну у даному випадку. У наукових працях така інформація зазвичай подається у примітці або після джерела. Для школярів же краще помістити її у заголовку документа, в іншому випадку вони просто ігнорують її, навіть якщо це безпосередньо стосується їхнього завдання. І навіть тоді треба звернути на це їхню увагу, оскільки учні переважно зосереджуються на змісті джерела. Особливо на початках, хоча також і пізніше, треба систематично звертати їхню увагу на аспект походження джерела: авторство, дату, мету/результат, чи це джерело первинне чи другорядне, фактичне чи оцінкове, об'єктивне чи упереджене, повне чи вибіркове. 5. Які фонові знання потрібні учням, щоб зрозуміти джерело і виконати завдання? Учитель та підручники – це джерела для здобуття важливої вступної чи фонової інформації, необхідної для розуміння документів та успішного виконання завдання. Ввести учнів у розвиток подій можна за допомогою вступного тексту або усно, залежно від ситуації. Це особливо справедливо для візуальних джерел. Хоча вони часто видаються "легкими" для аналізу, переважно вони вимагають значних фонових знань для розуміння символічних рис фото, ідеї плакату, іронії карикатури. 16
  • 17.
    6. Слід ретельнопродумати усі завдання, щоб максимально досягти навчальних цілей. Уникайте: • використання надмірної кількості джерел одночасно; • зловживання джерелами суто для отримання інформації; • занадто широких запитань та неконкретних завдань, особливо коли вони вимагають знань чи умінь, котрими учні ще не володіють; Більшість завдань та джерел можна використовувати для учнів будь-якого віку чи рівня, починаючи кількома коротенькими джерелами і простими запитаннями і поступово переходячи до складніших джерел та більш каверзних запитань. 7. Моделюйте відповіді. Щоб перевірити, чи буде джерело зрозумілим, а завдання посильним для певної категорії учнів, учителю варто спершу самому опрацювати його з погляду учнів, беручи до уваги їхній вік, рівень, навички, попередні знання тощо. Важливо знати: • Яку інформацію можуть учні отримати із джерела та історії його походження; • які фонові знання вони зможуть застосувати для цього завдання. Недостатньо продумані джерельні завдання можуть виявитися заважкими, нудними та малокорисними. Проте, застосовані розсудливо та з чіткими цілями, такі завдання є стимулюючими і корисними не лише для учнів, але і для вчителя, розвиватимуть їхнє розуміння та захоплення історією, їхні соціальні навички. 4. Оцінка лабораторно-практичних робіт За основу оцінювання лабораторно-практичних робіт прийнято брати систему оцінювання розроблену методистом В.Паламарчуком. У його системі оцінювання 11-12 балів відповідають такому рівню, коли учень досконально опанував і використовує в пошуковій роботі найголовніші прийоми розумової діяльності: аналіз, порівняння, узагальнення емпіричне й теоретичне. 17
  • 18.
    9-10 балів: ученьоволодів розумовими вміннями, що відповідають оцінці 11-12 балів, але теоретичне узагальнення може робити лише з допомогою вчителя. 7-8 балів: учень опанував прийомами розумової діяльності, але може їх використовувати лише з допомогою вчителя і за зразком. 5-6 балів: учень частково оволодів прийомами розумової діяльності і може цю частковість реалізувати сам. 3-4 бали: учень лише у окремих аспектах зрозумів сутність прийомів розумової діяльності і може їх застосовувати лише в окремих випадках. Необхідно підкреслити, що кінцевий результат заняття – висновки та фіксовані проміжні результати ще не віддзеркалюють усієї повноти пізнавальної діяльності учнів під час виконання робіт. Вчителі повинно цікавити і виявлення емоційно-вольової активності школярів. На відміну від інтелектуальної активності, що визначається перевіркою робіт, емоційно-вольову активність виявляють безпосереднім спостереженням за діяльністю учнів. До основних показників емоційно-вольової активності належать: 1) реакція на завдання; 2) інтенсивність роботи учнів; 3) зосередженість їхньої уваги;4) прагнення до самостійності; 5) швидкість переключення з одного виду діяльності на інший; 6) емоційні вияви під час виконання роботи, що відображаються в бажанні довести справу до кінця. Один з найважливіших показників активності – прагнення до самостійності у виконанні завдання. Таким чином, наявність 5-6 ознак емоційно-вольової активності означає високий її рівень; 3-4 ознак – середній, 1-2 ознак – низький. Поєднання в оцінці результатів перевірки робіт учнів з результатами спостережень за їхньою учбовою діяльністю дає можливість вчителю виставити об`єктивну оцінку, а водночас виявити мотиви навчання школярів та тенденції розвитку їхньої активності. 18
  • 19.
    ДОДАТКИ Додаток 1 Як працюватиз текстом історичного джерела (5 - 6 клас) 1. Прочитайте документ. 2. Чи відомо, хто автор документа? 3. Про яку історичну подію або явище розповідає документ? 4. Чи відома нам дата написання документа? 5. Чи має документ конкретного адресата? 6. Визначте в тексті джерела: - про що дізнались? - що найголовніше в тексті? - що потрібно запам’ятати? 7. Складіть питання до тексту історичного джерела, починаючи їх словами «чому», «з якою метою», «як». 8. Зробіть висновки. 19
  • 20.
    Додаток 2 Як аналізуватитекст історичного джерела (7-8 клас) 1. Прочитайте текст. 2. Знайдіть значення нових слів і незрозумілих виразів. 3. Визначте основну частину тексту. У якому реченні викладена головна ідея, головний зміст? 4. Про яку історичну подію або явище, про які історичні персонажі йде мова? 5. Визначте в тексті історичного джерела: - що важливо? - що потрібно запам'ятати? - про що довідалися вперше? - що було незвичайним, несподіваним? 6. Складіть питання до тексту історичного джерела, починаючи їх словами «чому», «з якою метою», «як». 7. Чи дають відповіді на ці питання можливість краще зрозуміти суть, причини, значення історичної події чи явища? 8. Визначте своє ставлення до тексту історичного джерела. Для цього можна використовувати такі слова: - Це вірно, тому що ... - Я упевнений(а) у тому, що ... - Я добре знаю, що ... - Я думаю інакше, тому що ... - Я переконаний(а) у цьому, тому що ... - Я сумніваюся у цьому, тому що ... - Я не згодний(а) з цим, тому що ... 20
  • 21.
    Додаток 3 Як працюватиз текстовими джерелами (9-11 клас) I. Слід розрізняти за рубриками: • Погляд очевидця • Свідчення учасника подій • Газетне повідомлення • Погляд дослідника • Офіційний документ II. Слід відповісти на такі запитання: 1. Що це за документ, вид документа: • запис у щоденнику; • лист, приватний чи офіційний; • спогади: • публічне звернення чи заклик; • політичний документ (звіт, протокол, резолюція, урядова • постанова, декларація тощо); • дипломатичне послання, акт; • уривок з історичного дослідження? 2. Хто є автор (приватна особа, офіційна, анонім)? 3. Яка політична, національна, етнічна, службова приналежність автора? Яким чином це впливає на ставлення до подій? 4. Чи є у документі інформація, яка підтверджує, що він базується на особистому досвіді чи на причетності автора до згадуваних подій? 5. Чи був автор очевидцем того, що сталося, або ж брав безпосередньо участь у подіях? 6. Чи є в документі які-небудь факти, які допомагають робити висновки щодо мети появи документа? 7. Коли з'явилося джерело? Чи був документ написаний у той час коли сталася подія, відразу після неї чи за декілька днів, тижнів, місяців чи навіть років потому? 21
  • 22.
    8. Автор простоповідомляє про ситуацію, передає інформацію або описує те, що сталося, чи ж документ містить також погляди, висновки і рекомендації? 9. Чи намагається автор дати об'єктивний чи осмислений опис того, що сталося? 10.Чи є в документі які-небудь твердження чи фрази, які свідчили б про уподобання чи утвердження автора про які-небудь групи людей чи точки зору? 11.Чи є в тексті факти, що дозволяють вам вважати цей документ достовірним джерелом інформації? Додаток 4 Алгоритм роботи з візуальними історичними джерелами - Що зображено (сцена повсякденного життя, політична подія, портрет тощо)? - Коли відбуваються події? З чого це випливає, наскільки співвідноситься з підписом до джерела (якщо він є)? Коли надруковано зображення, з якою метою (особливо для плакатів і карикатур)? - Де відбуваються події? Які характерні ознаки зображуваного місця? Яке це має значення ? - Дати характеристику зображених осіб: до яких соціальних груп і типів вони належать? Чому саме такий склад учасників? - Хто автор зображення, яка його соціальна та політична позиція, ставлення до зображеного? Де і коли надруковано це зображення ( в той час, коли відбувалися зображені події, чи пізніше, в офіційному чи опозиційному джерелі тощо)? - Чи є це зображення типовим для епохи? Чи відображає воно певну тенденцію, явище і наскільки повно і об’єктивно? 22
  • 23.
    Додаток 5 В.Власов. ІсторіяУкраїни. 7 клас. Тема: «Галицько-Волинська держава за князя Данила Галицького та його наступників» Джерело: Літописець про поїздку Данила Галицького до Батия в 1245- 1246 рр. «…Він, [Батий], сказав: «Данило! Чому ти єси давно не прийшов? Але якщо нині ти прийшов єси, - то й се добре. Чи п'єш ти чорне молоко, наше пиття, кобилячий кумис?» І він сказав: «Досі я не пив. А нині ти велиш – я п'ю». Він тоді сказав: «Ти вже наш-таки, татарин. Пий наше пиття!» І він, [Данило], випивши, поклонився за обичаєм їх... О, лихіша лиха честь татарськая! Данило Романович, що був князем великим, володів із братом своїм Руською землею, Києвом, і Володимиром, і Галичем, і іншими краями, нині сидить на колінах і холопом себе називає! А вони данини хотять, і погрози ідуть, [і] він життя не надіється! О, лиха ти, честь татарськая!» Літопис Руський / За Іпатіївським списком переклав Леонід Махновець. - С. 405. Завдання: Оцініть поїздку Данила Галицького до Батия: А) як сучасник Данила; Б) як людина ХХІ століття. 23
  • 24.
    Додаток 6 В. ВласовІсторія України. 7 клас. Використання документів на початку уроку розвиває пізнавальну активність учнів, пробуджує інтерес до навчального матеріалу, підвищує цілеспрямованість уроку. Наприклад, початок теми: «Київська Русь у другій половині ХІ – першій половині ХІІІ ст.» Документ: Геніальний поет 12 ст. у поемі «Слово о полку Ігоревім» картав руських князів: Перестали князі невірних воювати, Стали один одному казати: Се моє, а се теж моє, брате! Стали вони діла дрібні Вважати за великі, На себе самих підіймати чвари, - А невірні з усіх сторін находили, Землю Руську долали. Запитання: 1. Використовуючи текст історичного джерела, визначте, який період історії Київської Русі він описує? 2. Що ви знаєте про цей період? 3. Яке почуття звучить в устах автора «Слова…»? Чому? 24
  • 25.
    Додаток 7 7 клас.В.Власов. Історія України. - К., 2007. Тематичне оцінювання з теми: «Київська Русь у другій половині 11- першій половині 13 ст.» (фрагмент) Про кого з історичних діячів доби йдеться в уривках з джерел? • «Благовірний і христолюбивий той князь, просвітив Руську землю, наче сонце, промені пускаючи, і слава його розійшлася по всіх землях»» • «Він бо любив дружину, і золота не збирав, майна не жалів, а давав дружині; був же він князь доблесний і всякими чеснотами був сповнений. За ним же Україна багато потужила»; • «Високо сидиш ти на своїм золотокованім престолі, підперши гори угорські своїми залізними полками, заступивши королю дорогу, зачинивши ворота на Дунаї». Складіть невеличку розповідь про одного з історичних діячів за планом: 1. Коли жив? 2. За якого часу мав найбільшу владу? 3. Опишіть зовнішність історичного діяча. 4. Що вплинуло на формування його характеру? 5. Висловіть своє ставлення до історичного діяча. 25
  • 26.
    Додаток 8 Тема: «ЛіквідаціяУкраїнської козацької держави». Історія України. Вступ до історії. 5 клас. В.Мисан «Джерело».- К., Генеза, 1997.- С.52-53, 55 Про знищення Запорозької Січі Російський двір, побоюючися, що незадоволення, яке поширилося після всіх цих заходів, може рано чи пізно призвести до повстання, вирішив покінчити з народом, що викликав такі побоювання. З цією метою Катерина II видала наказ, який заслуговує бути наведений повністю. Він звучить так: «Ми, Катерина II, Божою милістю імператриця й самодержиця всієї Русі і прочая, і прочая. Ми хочемо оголосити цим усім нашим вірним підданим на просторах нашої імперії, що Січ козаків, відомих під іменем запорожців, нарешті цілком знищена через неспокій, який у нас викликав непослух цього народу до наших найвищих наказів... Ми не будемо згадувати тут про скарги, принесені до нашого трону сусідніми державами на напади та пограбування, які постійно здійснювали запорожці на наших кордонах. Ми згадаємо лише початки та походження цих людей і докази зухвалої зневаги, яку вони виявили до нашої монархічної влади, а також насильств, які вони чинили над своїми співвітчизниками й нашими підданими... Що ж до їх злочинів, які ми не можемо покарати з належною суворістю, то вони полягають головним чином у такому: І. Хоч ми й бажаємо забути їхні давні порушення та віроломну поведінку замість належної покори, поведінку таку ж шкідливу, як і гідну кари, ми все ж таки не можемо мовчати про зухвалість, з якою протягом десяти останніх років і ще зовсім недавно вони захоплювали землю своїх сусідів і привласнили собі не тільки місцевості, які ми завоювали під час останньої війни з Оттоманською Портою, а ще й Новоросійську губернію, яку ми колонізували, і робили все це під тим приводом, що всі ці землі належали їм з давніх часів... II. Запорозькі козаки мали зухвальство не тільки опиратися розмежуванню земель за нашим наказом у тих місцевостях Новоросійської губернії, які вони собі привласнили, але й замірятися на життя присланих для цього офіцерів. Вони також 26
  • 27.
    побудували на цихземлях з власної волі приватні будинки і навіть підкорили собі близько восьми тисяч душ обох статей... III. Самим тільки мешканцям Новоросії протягом останніх двадцяти років, тобто від 1755 р. й до сьогодні, своїми нападами та розбійництвом вони завдали втрат на багато тисяч карбованців. IV. Зневажаючи заборони, не раз повторювані нашими командуючими, запорожці не тільки приймали до себе козаків, які дезертирували з нашої служби, але також підмовляли різними хитрощами одружених людей з Малоросії, які мали свої оселі, втекти до них лише для того, щоб їх підкорити та запровадити у їхніх володіннях власне хліборобство. Це їм також вдалося, і зараз у місцевостях, які належали раніше запорожцям, п'ятдесят тисяч душ займаються сільським господарством. V. Узявши до серйозного розгляду усі ці обставини, ми виявилися зобов'язані перед Богом, перед нашою імперією й перед усім людським родом покласти край Запорозькій Січі й козакам, які носять її ім'я. Отже, наш генерал-лейтенант пан Текелі з військом, яке ми йому довірили, оточив і захопив згадану Січ у найкращому порядку який тільки був можливий, з надзвичайним спокоєм і без будь-якого опору з боку козаків, бо вони помітили наближення до них війська лише тоді, коли були вже оточені з усіх боків. А ми спеціально наказали згаданому командирові виконати доручення найбільш мирним способом і по можливості без кровопролиття. Бажаючи повідомити наших вірних і любих підданих про всі ці обставини, ми їм у той же час оголошуємо, що нині Січ запорозьких козаків уже не існує за своїми давніми законами, отже, й козаки, що мали це ім'я, згасли назавжди... Дано у Москві 14 серпня 1775 р., а нашого царствування чотирнадцятого. Підписано: Катерина». (Шерер, Жан-Бенуа. Літопис Малоросії, або Історія козаків- запорожців... - К.: Укр. письменник, 1994. – С. 148-154.) Запитання: 1. Що спонукало російську царицю видати наказ про ліквідацію Запорозької Січі? 2. У чому полягали «головні злочини» козаків з точки зору російської цариці? 27
  • 28.
    3. Чи правдивоописано у царському документі ліквідацію Січі? Що ти знаєш про зруйнування Запорозької Січі? 4. Уяви, що цей документ читає людина, яка нічого не знає про козаків та їх історію. Яким в її уяві постали б козаки? 5. Склади розповідь «Подорож у країну козаків», використовуючи зміст документа, додаткові джерела інформації. 28
  • 29.
    Додаток 9 Хрестоматія зісторії України. Посібник для 10 класу середньої школи. - К., Освіта. 1998., - С.18-20 Ультиматум Раднаркому за підписами В. Леніна і Л. Троцького Центральній Раді. 17 (4) грудня 1917 р. Прочитайте документ та дайте відповіді на запитання: «Виходячи з інтересів єдності і братерського союзу робітників і трудящих, експлуатованих мас у боротьбі за соціалізм, виходячи з визнання цих принципів численними рішеннями органів революційної демократії, Рад, і особливо II Всеросійського з'їзду Рад, соціалістичний уряд Росії, Рада Народних Комісарів, ще раз підтверджує право на самовизначення за всіма націями, які пригноблювлися царизмом і великоруською буржуазією, аж до права цих націй відокремитися від Росії. Тому ми, Рада Народних Комісарів, визнаємо народну Українську республіку, її право зовсім відокремитися від Росії або вступити в договір з Російською республікою про федеративні і тому подібні взаємовідносини між ними. Все, що стосується національних прав і національної незалежності українського народу, ми, Рада Народних Комісарів, визнаємо зараз же, без обмежень і безумовно. Проти фінляндської буржуазної республіки, яка лишається поки що буржуазною, ми не зробили жодного кроку в розумінні обмеження національних прав і національної незалежності фінського народу, і не зробимо ніяких кроків, які обмежували б національну незалежність якої б то не було нації з числа тих, що входили і бажають входити до складу Російської республіки. Ми обвинувачуємо Раду в тому, що, прикриваючись національними фразами, вона веде двозначну буржуазну політику, яка давно вже виражається в невизнанні Радою Рад і Радянської влади на Україні (між іншим, Рада відмовилась скликати на вимогу Рад України крайовий з'їзд українських Рад негайно). Ця двозначна політика, що позбавляє нас можливості визнати Раду як повноважного представника трудящих і експлуатованих мас Української республіки, довела Раду найостаннішим часом до кроків, що означають неможливість будь-якої угоди. Такими кроками були, по-перше, дезорганізація фронту. 29
  • 30.
    Рада переміщує івідкликає односторонніми наказами українські частини з фронту, руйнуючи таким чином єдиний загальний фронт до розмежування, яке можна здійснити лише шляхом організованої угоди урядів обох республік. По-друге, Рада приступила до роззброєння радянських військ, що перебувають на Україні. По-третє, Рада підтримує кадетсько-каледінську змову і повстання проти Радянської влади. Посилаючись явно брехливо на автономні нібито права «Дону і Кубані», прикриваючи цим каледінські контрреволюційні виступи, які йдуть врозріз з інтересами й вимогами величезної більшості трудового козацтва, Рада пропускає через свою територію війська до Каледіна, відмовляючись пропускати війська проти Каледіна. Стаючи на цей шлях нечуваної зради щодо революції, на шлях підтримки найлютіших ворогів як національної незалежності народів Росії, так і Радянської влади, ворогів трудящої і експлуатованої маси, кадетів і каледінців, Рада змусила б нас оголосити війну їй, навіть якби вона булла органом вищої державної влади незалежної української республіки. Тепер же, зважаючи на всі викладені вище обставини, Рада Народних Комісарів ставить Раді, перед лицем народів Української і Російської республік, такі питання: 1. Чи зобов'язується Рада відмовитися від спроб дезорганізації загального фронту? 2. Чи зобов'язується Рада не пропускати надалі без згоди верховного головнокомандуючого ніяких військових частин, що направляються на Дон, Урал або в інші місця? 3. Чи зобов'язується Рада сприяти революційним військам в справі їх боротьби з контрреволюційним кадетсько-каледінським повстанням? 4. Чи зобов'язується Рада припинити всі свої спроби роззброєння радянських полків та робітничої Червоної гвардії на Україні і повернути негайно зброю тим, у кого вона була віднята? У разі неодержання задовільної відповіді на ці питання протягом 48 годин, Рада Народних Комісарів вважатиме Раду в стані відкритої війни проти Радянської влади в Росії і на Україні.» Вісник Генерального Секретаріату УНР. — 1917.— 9 груд. 30
  • 31.
    Запитання: 1. Коли (рік,місяць, число) та в якій політичній обстановці було прийнято цитований документ? 2. Спираючись на документ, визначте позицію радянської влади щодо УНР під керівництвом Центральної ради. 3. Знайдіть в тексті документа слова, які передають основну суть вимог радянської влади. 4. Дайте власну оцінку документа. 5. Охарактеризуйте відповідь Центральної ради на ультиматум Раднаркому, використовуючи документ підручника З «Відповіді Генерального Секретаріату Ради на ультиматум РНК» (с.83, Ф. Турченко. Новітня історія України. 10клас). 31
  • 32.
    Додаток 10 Лабораторно-практична роботаз теми: Київська Русь за часів роздробленості. Галицько-Волинська держава - правонаступниця Київської держави Формування умінь I. Вчимося давати коротку характеристику історичному діячу. Як це робити? 1. Згадайте: • Коли і в якій країні жив історичний діяч, якого ви маєте охарактеризувати? __________________________________________________________ __________________________________________________________ __________________________________________________________ • В яких умовах формувалися його погляди? __________________________________________________________ __________________________________________________________ __________________________________________________________ • Інтереси якої соціальної групи виражав, якими були прагнення цієї людини? __________________________________________________________ __________________________________________________________ __________________________________________________________ 2. Коротко вкажіть: • Які ідеї і чому він висував? __________________________________________________________ __________________________________________________________ __________________________________________________________ • Які засоби використовував для досягнення своїх цілей? __________________________________________________________ __________________________________________________________ __________________________________________________________ 32
  • 33.
    3. Згадайте зрозповіді вчителя або користуючись текстом документів, підручником, визначте, які особисті якості мав історичний діяч. Чи підходять вони для вирішення поставлених цілей? __________________________________________________________ __________________________________________________________ __________________________________________________________ 4. Яких результатів досяг історичний діяч? Оцініть їх (позитивні, негативні). Подумайте, чому вони стали можливі. Наприклад: дамо коротку характеристику князя Данила Романовича Галицького. __________________________________________________________ __________________________________________________________ __________________________________________________________ Дія 1 Згадуємо. Коли й у якій країні жив? Данило Романович княжив у Галицько-Волинському князівстві з 1238 р. по 1264 р. Це були часи, коли йшли міжусобні війни, а з 1240 р. по 1340 р. на землях Галицько-Волинського князівства панували монголо-татари. В яких умовах формувалися його погляди? Коли у 1205 р. загинув батько Данила князь Роман Мстиславич, хлопчику було три роки, він залишився з матір'ю - княгинею Анною та однорічним братом Васильком. Удова пробувала князювати від імені малолітнього Данила, але її вигнали з Галича інші князі, які знову почали воювати між собою за князівський престол. Удова з дітьми змушена була переховуватися в угорського короля Андрія. Сини росли на чужині, мріяли повернутися на батьківщину. Коли повернулися, Галич ще належав Мстиславові Удалому. Брати стали князями на Волині і чекали нагоди, коли зможуть домогтися батьківського престолу. Інтереси якої соціальної групи виражав, якими були прагнення цієї людини? Будучи князівського роду, звичайно ж відстоював інтереси свого князівського роду, протистояв боярам.. 33
  • 34.
    Дія 2. Коротко зазначимо. Якіцілі і чому він висував? Після смерті Мстислава Удалого Данилу було 26 років, він був князем Волині і Холмщини. Він почав боротьбу за Галичину, тому що хотів знову об'єднати Галицьку і Волинську землі, відродити силу і могутність держави, як було за правління його батька князя Романа Мстиславича, відстояти незалежність держави в часи монголо-татарського панування, домогтися визнання Української держави європейськими державами, встановлення з ними рівноправних відносин. Які засоби використовував для досягнення своїх цілей? 1. Використовував війну як засіб досягнення своїх цілей: відбив у поляків Берестейщину. • 1238 р. - битва під м. Дорогочин, відбив місто у хрестоносців - це дало можливість встановити своє панування в Галичі. • 1245 р. - битва під м. Ярослав, відстояв цілісність Галицько- Волинського князівства та ін. 2. Використовував мирні переговори і дипломатію: домовленість про підтримку польських князів і хрестоносців Тевтонського ордена в можливій боротьбі з Ордою і Литовським князівством; листування з Папою Римським, пошуки підтримки у найавторитетніших історичних діячів. 3. Використовував династичні шлюби своїх дітей; домігся згоди угорського короля на шлюб його дочки зі своїм сином Левом; щоб розв'язати протиріччя з руськими князями, видав свою дочку заміж за Великого Володимирського князя Андрія Ярославича та ін. Уважно читаємо дані тексти, щоб визначити, які особисті якості мав Данило Галицький. Історик І. Крип'якевич так описує Данила Галицького: «Данило - це найбільша фігура в історії Галицько-Волинської держави. Він вів усю свою діяльність серед надзвичайно тяжких обставин. З величезними зусиллями він заново об'єднав розбиту державу, ведучи боротьбу з Польщею, Угорщиною та анархічним боярством. Нічого не втратив з батьківських земель, забезпечив кордони в Карпатах і від Вісли, розширив державну територію на 34
  • 35.
    північ. Повернув авторитеткнязівської влади, заново організував державний апарат. Не дав знищити свою державу татарам, особистими жертвами здобув мир і підготував свою країну до відсічі Орді. Супротив наступу Азії ввійшов у зв'язок з Західною Європою, тому що шукав там політичну і культурну допомогу. Працею свого життя він відбудував державу свого батька Романа і заклав основи під її подальший розвиток». (Сергієчко Г., Смолій В. Історія України. 7-8 клас. -К .: «Освіта», 1995, с. 84-85.) «Галицько-Волинський літопис» (дослідники називають його також «Життєпис Данила Галицького») так розповідає про участь князя в битві на р. Калка в 1223 р.: «Коли зіштовхнулися війська між собою, то Данило виїхав наперед... Ударили вони в полки татарські, і Василько був збитий (з коня), а сам Данило поранений у груди. Але через молодість і відвагу він не чув ран, що були на тілі його, - і Данило міцно боровся, побиваючи татар.» (Лях Р., Темирова Н. Історія України. 7 клас. - К.: «Генеза», 2000, с. 205.) Визначаємо риси характеру (особисті якості) І так далі, можна продовжити визначати особисті якості Данила Галицького, згадуючи розповідь вчителя і раніше прочитані матеріали. ВИСНОВОК. Усі перелічені особисті якості князя підходили для досягнення поставлених ним цілей. Риси характеру Докази Наполегливий і цілеспрямований. Текст 1. «...він вів усю свою діяльність серед над- звичайно тяжких обставин...» Патріот (людина, яка любить свою батьківщину і зміцнює її своїми справами). Текст 1. «Працею свого життя він відбудував державу свого батька Романа і заклав основи під її подальший розвиток». Текст 1. «Не дав знищити свою державу татарам, особистими жертвами здобув мир...» Хоробрий Текст 2. «Коли зіштовхнулися війська між собою, то Данило виїхав наперед...» Витривалий Текст 2. «...сам Данило поранений у груди. Але ... він не чув ран, що були на тілі його, - і Данило міцно боровся, побиваючи татар». 35
  • 36.
    Оцінюємо результати діяльностіДанила Галицького. Діяльність князя Д. Галицького мала велике історичне значення. Вона сприяла створенню і зміцненню національної української держави, усталенню її на міжнародній арені. Своїми справами князь продовжив традиції українського народу, був прикладом для наступних поколінь. У цілому діяльність Данила Галицького мала позитивний характер. Лабораторно-практична робота з теми «Монголо-татарська навала» Вчимося працювати з історичною картою, читати її. Працюючи з картою, ви повинні уміти використовувати зміст нескладної історичної карти або карти-схеми в розповіді про події, їхні причини і наслідки. Для того, щоб прочитати карту і змусити її «заговорити», необхідно запам'ятати порядок роботи з нею. 1. Прочитайте назву необхідної карти. 2. Карта починається з так званої легенди - таблички в нижній її частині, яка містить умовні позначки. Познайомтеся з кожним умовним знаком легенди, прочитайте його. 3. Знайдіть на карті умовні позначки, зазначені в легенді, докладніше зупиніться на тих, які вам необхідні при вивченні конкретного питання. 4. Показуючи на карті місто, селище, обов'язково назвіть його місцезнаходження (наприклад, місто Київ у X ст. знаходилося на правому березі р. Дніпро в центральній його течії). 5. Недостатньо показувати кордони держави (або територію розселення народів), їх потрібно описувати. Треба називати річки, моря, гори, які служили природним кордоном. 6. Перед роботою з настінною картою добре вивчіть таку саму карту в атласі, підручнику або посібнику. Знайдіть усю інформацію, яка вас цікавить. 7. При роботі з настінною картою необхідно стояти ліворуч від карти, у правій руці тримаючи указку. У противному разі ви будете закривати собою карту від однокласників; відразу ж дасте зрозуміти вчителю, що слабко орієнтуєтеся в карті і вам необхідно вперше відшукати потрібний об'єкт. 36
  • 37.
    Наприклад: вчимося працюватиз картою-схемою «Монголо- татарська навала». Знайомимося з легендою, розташованою у верхньому правому кутку й у нижньому правому кутку, читаємо умовні знаки. Як позначені землі Русі і руських князівств? __________________________________________________________ __________________________________________________________ Як позначені землі Золотої Орди? __________________________________________________________ __________________________________________________________ Як позначені землі Монгольської імперії? __________________________________________________________ __________________________________________________________ Як позначені шляхи вторгнення монголо-татар? __________________________________________________________ __________________________________________________________ Зупинимося докладніше на позначенні шляхів вторгнення монголо- татар, вивчимо їх. • Знайдемо перший похід 1237 р., що почався з Монголії. Хто очолив цей похід? (Батий). • Яке з руських князівств першим зустріло навалу монголо-татар? (Рязанське). • Перелічіть одне по одному завойовані князівства, що були захоплені за час першого походу монголо-татар (Володимиро- Суздальське, Тверське, Смоленське, частково Чернігівські і Новгород-Сіверські землі). • Чи було завойоване місто Новгород? (Ні). • Звідки і коли почався другий похід монголо-татар? Хто його очолив? (із Сарай-Берке, 1240 р., Батий). • Яке місто було завойоване раніше - Київ або Переяслав? (Переяслав). • Куди вирушили монголо-татари після узяття Галича? (У Польщу та Угорщину). 37
  • 38.
    ДІЯ 1. Показуємо накарті міста, називаючи їхнє місцезнаходження. Чернігів - північніше Києва, на лівому березі р. Дніпро. Переяслав - східніше Києва, на лівому березі р. Дніпро. Столиця Золотої Орди м. Сарай-Берке - в гирлі р. Волга, при впаданні її в Каспійське море. Покажемо, описуючи, кордони Галицько-Волинських земель. Південно-західний кордон земель проходить Карпатськими горами, за якими знаходиться Угорщина. На заході Галицько-Волинські землі межують з Польщею, а на півночі -з Литвою. На сході землі межують з Полоцьким, Пінським князівствами, а на південному сході - з Київським. Дія2. Вивчіть таку саму карту в атласі або підручнику. Дія 3. Щоб краще вивчити карту, пропонуємо виконати таке. Зафарбуйте територію українських князівств (Київського, Чернігівського, Новгород-Сіверського, Переяславського і Галицько-Волинського) одним кольором, російських князівств (Рязанського, Володимиро-Суздальського, Тверського, Смоленського, Новгородської землі) - другим, білоруських кня- зівств (Пінського і Полоцького) - третім. Зафарбуйте моря синім кольором, гори - коричневим. Позначте місця битв на р. Калка (1223 р.), за міста Чернігів (1239 р.) і Київ (1240 р.) червоним кольором. Позначте різними кольорами напрями першого і другого вторгнень монголо-татар. Ш. Вчимося оцінювати історичну подію (явище). Як це робити? 1. Визначте дату, коли відбувалася подія або існувало явище. 2. Встановіть, які особливості характеризували даний історичний період. 3. Згадайте причини, що викликали зазначену історичну подію або явище. 38
  • 39.
    4. Визначте характерподії (явища), ЇЇ місце і роль у даній історичній обстановці (закономірна або випадкова, підготовлена або стихійна, головна або другорядна, позитивна або негативна). 5. Встановіть зв'язки з іншими подібними подіями у цій самій країні або інших країнах. 6. Як підсумок визначте історичне значення події (явища), для цього встановіть: • яку роль у житті різних груп і верств суспільства відіграла ця подія (явище)? • які наслідки для подальшого історичного розвитку (історії даного народу, всесвітнього історичного процесу) мала або буде мати дана подія (явище)? Наприклад: оцінимо історичну подію - оборону Києва від монголо- татар восени 1240р. Визначаємо дату події. Оборону м. Києва від монголо-татар можна поділити на два етапи: 1. 5 вересня — 19 листопада 1240 р. - гарнізон міста і його мешканці відбивають ворожі приступи. , 2. 20 листопада - 6 грудня 1240 р. - бої в самому місті. Визначаємо особливості даного історичного періоду. XIII ст. - час феодальної роздробленості і міжусобиць, що послабили обороноздатність Русі. XIII ст. - створення могутньої Монгольської імперії, яка підкорила собі Китай, Середню Азію, Закавказзя, прагнула завоювати землі Київської Русі. Згадуємо причини оборони Києва від монголо-татар. Завоювавши Лівобережну Україну, хан Батий одержав можливість почати похід на Правобережжя і далі в країни Східної і Центральної Європи. На шляху лежало місто Київ, завоювання якого відкривало вихід до бажаної мети, означало встановлення панування над колись могутньою Руською імперією. Визначаємо характер події. Оборона Києва для його мешканців і князя Михайла Всеволодовича не була несподіваною. Руйнування Переяслава і Чернігова звичайно не могло не насторожити. З весни 1240 р. кияни 39
  • 40.
    почали готуватися довідбиття можливого нападу. Крім того, монголи направили посланників до Києва із пропозицією відкрити ворота. Пропозиція була відхилена. Оборона Києва носила героїчний, але трагічний характер: самовіддана хоробрість городян, які стояли на смерть, захищаючи кожний будинок, кожну вулицю. Про винятково запеклий характер боротьби в Києві свідчать масштаби його руйнувань і втрати населення. До навали в Києві було понад 9 тис. подвір'їв, більше 40 монументальних споруд, 50 тис. жителів. Через шість років після штурму італійський мандрівник, відвідавши Київ, писав: «... ми знаходили незліченні голови і кістки мертвих людей, що лежали на полі, тому що місто це було досить велике і багатолюдне. А тепер... ледь існують там 200 будинків, а людей там тримають вони в найтяжчому рабстві.» (Сергієнко Г., Смолій В. Історія України. 7-8 клас. -К .: «Освіта», 1995, с. 77-78.) Встановлюємо зв'язки з іншими подіями того самого порядку. Завоювання інших міст - Рязані, Смоленська, Переяслава, Чернігова - також носило жорстокий і руйнівний характер, але оборона Києва не мала собі подібних. Вона була найбільш запеклою і трагічною. Дія 4. Визначаємо історичне значення оборони Києва від монголо- татар. • Оборона Києва, що тривала 93 дні, стала символом волелюбності і непохитності духу українського народу, однією з найбільших оборонних битв середньовічної Європи. • Після розгрому Києва в 1240 р. і захоплення Галицько- Волинського князівства взимку 1241 р. Руська імперія назавжди зникла з політичної карти Європи. • Прийнявши на себе разом з росіянами основний удар монголів, українці істотно послабили його руйнівні наслідки для народів Східної і Центральної Європи і у такий спосіб допомогли їм уникнути розгрому і зберегти свою державну незалежність. 40
  • 41.
    Додаток 11 Лабораторно-практична роботана тему: «Українське козацтво: виникнення, заняття, військове мистецтво». Ознайомитися з інформацією. «Тутешні селяни заслуговують на співчуття. Вони мусять працювати власноручно зі своїми кіньми три дні на тиждень на користь свого пана, а також сплачувати йому залежно від наділу, який тримають, певну кількість ... зерна, багато каплунів, гусей і курчат перед Великоднем, Трійцею і Різдвом. Крім того (повинні) возити дрова для потреб свого пана та виконувати тисячі інших повинностей, яких би й не повинні були робити, не кажучи про гроші, яких пани від них вимагають, а також забирають десятину з баранів, свиней, меду, всіляких плодів, а кожного третього року – третього вола. Одним словом, селяни змушені віддавати своїм панам усе, чого ті захочуть, так що немає нічого дивного, коли ці нещасні ніколи нічого не відкладають для себе, перебуваючи у таких тяжких умовах залежності. Але і це ще не найважливіше, оскільки пани мають необмежену владу не тільки над їхнім майном, але й над їхнім життям; ось яка велика свобода польської шляхти (яка живе неначе в раю, а селяни – ніби перебуваючи в чистилищі). Тому як трапляється, що ці бідні селяни потрапляють у повну залежність до злих панів, то опиняються у ще жалюгіднішому стані, ніж каторжани на галерах. Таке рабство і призводить до того, що багато хто тікає, а найвідважніші з них подаються на Запоріжжя, яке є місцем притулку козаків на Борисфені. Проживши там певний час і взявши участь в морському поході, вони вважаються запорозькими козаками. Завдяки таким втечам, їхні загони постійно і непомірно зростають...» « Однак саме звідсіль пішов той благородний люд, який нині зветься запорозькими козаками. Протягом багатьох літ вони заселяють різні місця по Борисфену і довкола; ще й тепер їх кількість сягає до 120 тисяч чоловік, призвичаєних до війни і готових менш як за тиждень до виконання будь-якого наказу, що йде від імені короля. Це люди, які часто, майже щороку, роблять набіги на Понт Евксинський, з великою шкодою для турків... 41
  • 42.
    Кількість козаків, якійдуть у походи, ніколи не перевищує 6-10 тис. чоловік. Вони чудом перепливають море на поганеньких човнах, виготовлених власними руками... Серед цього народу зустрічаються люди, досвідчені у всіх взагалі необхідних для життя ремеслах: теслі для будівництва житла і човнів, стельмахи, ковалі, зброярі, римарі, кожум’яки, шевці, бондарі, кравці і т.д. Вони дуже вмілі у виготовленні селітри, якої у цих краях дуже багато, і виготовляють прекрасний гарматний порох. Жінки займаються прядінням льону і вовни, з якої роблять полотно і тканини для широкого вжитку. Всі уміють добре обробляти землю, сіяти, жати, випікати хліб, готувати різні м’ясні страви, варити пиво, мед, горілку, робити брагу, тощо. Немає також серед них жодного, якого б віку, статі чи становища він не був, хто б не намагався перевершити свого товариша у пиятиці і гульні. Немає серед християн таких, котрі б настільки, як вони, призвичаїлися не дбати про завтрашній день. А зрештою, правду сказати, вони взагалі розуміються на усіх ремеслах, хоча одні бувають більш вдатними, ніж інші, у тих чи інших заняттях; трапляються такі, чиї знання в порівнянні із загалом значно ширші. Одне слово, всі вони досить розумні, але зосереджуються лише на корисному і необхідному, головним чином на тому, що пов’язано із селянським життям. Родючий грунт дає їм зерно в такому достатку, що вони часто не знають, що з ним робити. Вони дотепні, кмітливі, винахідливі і щедрі, не прагнуть до великого багатства, але надзвичайно кохаються у своїй свободі, без якої не уявляють життя: саме через це вони такі схильні до бунтів та повстань проти місцевих вельмож, як тільки відчують утиски. Тому рідко минає 7-8 років без того, щоб вони не бунтувалися чи не піднімалися проти них...» Поза тим усім ці люди віроломні, зрадливі, підступні, яким довірятися можна, лише добре розваживши. Вони надзвичайно міцні статурою, легко переносять спеку і холод, голод і спрагу, невтомні на війні, мужні, сміливі, а швидше нерозважливі, бо не дорожать власним життям. Де найбільше вони проявляють спритності та доблесті, так це б’ючись у таборі під прикриттям возів (бо вони дуже влучно стріляють з рушниць, які є їхньою звичайною зброєю), обороняючи ці укріплення; вони непогані також на морі, але верхи на конях вони такі не найкращі.» 42
  • 43.
    Завдання 1: (дляпершої групи). Проаналізувати документ за таким планом: 1. Основні причини виникнення козацтва. 2. Склад козаків. 3. Заняття. 4. Військове мистецтво 5. Моральні якості козаків. 6. Загальні висновки. Завдання 2. (для другої групи). Уважно прочитайте уривки з тексту і дайте відповіді на запитання: 1. Хто такі козаки, коли і як виникло козацтво? 2. Які були основні заняття козаків та як саме вони ними займалися? 3. Чому козакам доводилося часто воювати? Як вони поводилися під час битв? Що притаманне козацькій тактиці ведення бою? 4. Які людські якості козаків відзначає Боплан? Які з них вам подобаються, а які ні, а які – ні? Чому? 43
  • 44.
    Додаток 12 Тренувальні вправидо лабораторної роботи «Селянські повстання» Проаналізуємо разом таке історичне джерело. З виступу князя Костянтина Вишневецького на Люблінському сеймі 1569 р.: «І на це перед Вашою королівською милістю звертаємо увагу, що ми погоджуємося (на унію) як люди вільні, щоб це не принизило нашої благородної (шляхетської) гідності. Тому що ми є народ такий шанобливий, що жодному народу у світі не поступимося. Також просимо Вас, оскільки ми різної віри, а власне - ми греки, так щоб і в цьому ми не були принижені...» (І.Коляда, К.Крилан, А.Подобед. Дидактичні матеріали з історії України. 8 клас - К.: А.С.К., 1998, стор.8.) Хід роботи (Виконується разом з вчителем, попередньо усно обговоривши можливі варіанти розв'язання поданих завдань.) Дія 1. Правильно і швидко читаємо текст. Дія 2. Нові слова: Їхнє значення: Незрозумілі вирази: Їхнє значення: Дія 3 Початок основної частини тексту – __________________________________________________________ __________________________________________________________ Кінець основної частини тексту - 44
  • 45.
    __________________________________________________________ __________________________________________________________ Головна ідея основноїчастини тексту викладена в такому реченні:___________________________________________________ __________________________________________________________ __________________________________________________________ _____ Дія 4. У поданому джерелі (тексті) мова йде про історичну подію __________________________________________________________ __________________________________________________________ про історичні особи: ________________________________________________________ Дія 5. 3 тексту визначаємо: - Важливо, що_______________________________________________________ __________________________________________________________ __________________________________________________________ - Вперше дізнаюся про те, що __________________________________________________________ __________________________________________________________ - Несподіваним, незвичайним для мене було те, що __________________________________________________________ __________________________________________________________ Дія 6. Складаємо до тексту питання, які починаються зі слів: Чому __________________________________________________________ __________________________________________________________ З якою метою __________________________________________________________ __________________________________________________________ Як __________________________________________________________ __________________________________________________________ 45
  • 46.
    Дія 7. Висловимодумку, чи дають відповіді на ці питання можливість краще зрозуміти зміст, причини, значення історичної події. Я думаю, що __________________________________________________________ __________________________________________________________ Дія 8. Визначаємо своє ставлення до тексту історичного джерела. __________________________________________________________ __________________________________________________________ __________________________________________________________ __________________________________________________________ II. Вчимося вивчати повстання. Необхідно знати: Повстання – це збройний виступ різних верств населення проти існуючих порядків. Рушійні сили повстання – це соціальні верстви і групи, які брали участь у повстанні. Як вивчати повстання: 1. Називаємо точну дату повстання, його назву або ім'я ватажка. 2. Визначаємо рушійні сили повстання (селянське, козацьке, міських жителів). 3. Визначаємо причини повстання: для цього встановлюємо, що відбувалося в житті повсталих соціальних груп і верств незадовго до виступу, що могло викликати невдоволення до такої межі, що довелося взятися за зброю для зміни існуючих порядків. 4. Визначаємо передумови повстання: для цього встановлюємо умови, що уможливили здійснення повстання (наприклад, поширення яких-небудь ідей чи настроїв у суспільстві; чи існувала сила або особа, які могли очолити повстання; яким було ставлення державної влади до становища даних соціальних груп і верств, до їхніх проблем). 5. Розглядаємо початок повстання: - визначаємо привід - яка подія послужила безпосереднім поштовхом до початку повстання. Як правило, таку подію можна назвати «останньою краплею, що переповнила чашу терпіння»; 46
  • 47.
    - характеризуємо ватажкаповстання - до якої соціальної групи належав, що спонукало його стати активним учасником і ватажком повстання, основні якості характеру, цілі. - характеризуємо склад повстанців, кількість, озброєння, готовність до воєнних дій. 6. Висвітлюємо хід повстання: - яка програма повстанців (вимоги, цілі); - дії повстанців; територія, яку охопило повстання; - як закінчилося повстання? 7. Оскільки повстання даного періоду історії найчастіше були програні, з'ясовуємо причини їхньої поразки: чи готувалися вони заздалегідь; чи були стихійними; чи був докладно розроблений план; чи уявляли повстанці добре ті цілі, яких хотіли домогтись; чи володіли повстанці необхідним озброєнням і досвідом ведення воєнних дій; чи були їхні дії узгодженими; чи єдність була відсутня та ін. 8. Визначаємо результати (наслідки повстання) - як позитивні, так і негативні. 9. Визначаємо історичне значення повстання: - яку роль в подальшому історичному розвитку суспільства, народу, держави воно відіграло? 10. Визначаємо уроки повстання: - чому воно навчило людей, який досвід був почерпнутий з даної події? Вивчимо повстання Павла Пав люка, уважно прочитавши поданий нижче текст: Повстання Павла Павлюка «Минуло два роки після смерті Івана Сулими. Утиски від шляхти на Україні не послаблялися. Назрівав новий бунт козацтва. Можливо, це повстання відбулося б навіть раніше, якби запорожці на чолі зі своїм отаманом (ватажком) Павлом Бугом (ще його називали Гудзаном, а також Павлюком - таке прізвисько він одержав на Січі) не пішли навесні 1637 р. на Крим. Хан Інаєт-Гирей відмовився бути покірним васалом Османської імперії і запросив козаків на допомогу в боротьбі з нею. Охочих до таких справ козаків не треба було довго умовляти, вони швидко виступили проти турків і разом з татарами брали участь у воєнних діях. Повернувшись в Україну, козаки почали громити маєтки панів. А 47
  • 48.
    Павлюк звернувся донароду з універсалом, в якому призивав до повстання. Козацьку старшину, яка не підтримувала ідею повстання, він називав зрадниками і наказав суворо карати. До Павлюка звідусіль стікалися люди. Як пишуть історики, його військо складало більш двадцяти тисяч селян і козаків. Швидким маршем Павлюк вирушив на Запорожжя в Переяслав. Посеред, ночі повстанці ввійшли в місто, заарештували поставленого поляками гетьман; Саву Кононовича і писаря Федора Онушкевича, які вже встигли прославитись сваволею і здирством. Селяни проклинали цих польських прихвоснів - кожний зазнав від них чимало горя. На майдані міста був влаштований суд над Кононовичем і Онушкевичем. їм зачитали вирок з обвинуваченням у злочині проти рідного краю. Зрадників розстріляли з рушниць. Відразу відбулася і рада, на якій Павлюка обрали гетьманом. Численне польське військо, що стояло в Корсуні, виступило проти козаків. Запорожці стали табором біля села Кумейки поблизу Черкас. Отут і відбулася вирішальна битва. Мужньо боролися козаки, вони навіть були близькі до перемоги, але настала мить, коли терези фортуни на користь поляків схилила їхня кіннота. Вона прорвалася в табір і стала вирубувати його захисників. Павлюк втратив під Кумейками багато людей. З невеликими силами гетьману пощастило вирватися з оточення і відступити до села Боровиці. Але й тут його наздогнали поляки. Вони взяли табір в облогу. Козаки розуміли, що приречені. Почалися переговори. Шляхта висунула тяжкі умови капітуляції. Відповідно до яких, козаки повинні були виказати полякам усю свою старшину на чолі з Павлюком, прийняти нову старшину, поставлену шляхтою, спалити весь свій флот; селяни, що утекли від панів, поверталися назад; кількість реєстрових козаків на Україні суворо обмежувалася і контролювалася спеціальною комісією. Деморалізоване військо прийняло умови капітуляції. Козацьку старшину, виказану полякам, стратили в Ніжині. Павлюка, як і бунтарів Наливайка і Судиму, доставили під конвоєм до Варшави. Там на засіданні сейму було вирішено надягти на голову гетьмана розпечену корону, а в руки дати розпечену булаву. Хотів, мовляв, самостійного українського гетьманства, то ось воно тобі, І тільки на прохання короля сейм погодився на умови звичайної страти: відру- 48
  • 49.
    бати Павлюкові голову,а потім насадити її на спис і виставити на майдані. А в Україні знову бунтувало козацтво. Вже навесні наступного року спалахне повстання під проводом Остряниці і Гуні. (М.Слабошпицький. З голосу нашої Кліо - К.: Довіра, 1993 р., стор. 139 - 140.) Хід роботи (Виконуєте разом з вчителем, попередньо усно обговоривши можливі варіанти вирішення запропонованих завдань.) Дія 1. Називаємо точну дату повстання: __________________________________________________________ __________________________________________________________ Ім’я ватажка повстання: ________________________________________________________ Дія 2. Визначаємо рушійні сили повстання. У рядах повстанців були (перелічіть групи населення): __________________________________________________________ __________________________________________________________ Дія 3. Визначаємо причини повстання. __________________________________________________________ __________________________________________________________ __________________________________________________________ __________________________________________________________ Дія 4. Визначаємо передумови повстання. 1. __________________________________________________________ 2. __________________________________________________________ 3. __________________________________________________________ 49
  • 50.
    4. __________________________________________________________ Дія 5. Розглядаємопочаток повстання. Привід: __________________________________________________________ __________________________________________________________ Ватажок повстання (коротка характеристика): __________________________________________________________ __________________________________________________________ __________________________________________________________ Характеристика складу повстанців (кількість, озброєння, тощо): __________________________________________________________ __________________________________________________________ Дія 6. Висвітлюємо хід повстання. Програма повстанців: Вимоги: 1. _________________________________________________________ 2. _________________________________________________________ 3. __________________________________________________________ Цілі: __________________________________________________________ __________________________________________________________ __________________________________________________________ Дії повстанців (хід подій): __________________________________________________________ __________________________________________________________ __________________________________________________________ __________________________________________________________ Повстання охопило територію: 50
  • 51.
    __________________________________________________________ __________________________________________________________ __________________________________________________________ Закінчилося повстання так: __________________________________________________________ __________________________________________________________ Дія7. З’ясовуємо причини поразки повстання: __________________________________________________________ __________________________________________________________ __________________________________________________________ __________________________________________________________ Дія 8. Визначаємо результати повстання. __________________________________________________________ __________________________________________________________ __________________________________________________________ __________________________________________________________ Дія 9. Визначаємо історичне значення повстання. __________________________________________________________ __________________________________________________________ __________________________________________________________ Дія 10. Визначаємо уроки повстання. __________________________________________________________ __________________________________________________________ 51
  • 52.
    Додаток 13 ЛАБОРАТОРНО-ПРАКТИЧНА РОБОТАЗ ТЕМИ: «КОНСТИТУЦІЯ ПИЛИПА ОРЛИКА» ХІД РОБОТИ Згідно з попередніми описами. ДЖЕРЕЛА «Пакти й конституції законів та вольностей Війська Запорозького» (5 квітня 1710р.) «І. ...[Гетьман повинен докладати] особливих зусиль, щоб вовіки міцніла одна-єдина Віра Православна Східного Обряду під священним Апостольським престолом у Константинополі, і щоб ширилася слава Божа, і щоб при новозбудованих церквах множилося навчання руських дітей вільних мистецтв, і щоб віра Господня міцніла й процвітала серед чужинських релігій, як троянда серед колючок... II. Подібно до того, як будь-яка держава існує і міцніє завдяки недоторканній цілісності кордонів, так і наша Батьківщина. Мала Русь, нехай лишається у своїх кордонах, затверджених угодами Польської Речі Посполитої, славетної Порти Оттоманської і Московського Царства, зокрема тих, що по річці Случ, які визнані за правління Богдана Хмельницького як володіння Гетьмана і Війська Запорозького вищезгаданою Польською Річчю Посполитою і навічно встановлений та підтверджений силою договорів. Обов'язком Ясновельможного Гетьмана під час [укладення] угод його Священної Королівської Величності, короля Швеції, нехай стане турбота про це... III. Оскільки своє походження колишнє Хозарське плем'я, назване згодом Козацьким, веде і виводить від відважних і непереможних готів... то нехай Ясновельможний Гетьман, наскільки це можливо за теперішніх умов, дбає через послів перед Найяснішим Ханом про відновлення давнього братерства з Кримським Ханством для збройного об'єднання і скріплення вічної дружби, щоб надалі сусідні землі зауваживши це, не пробували зухвалим нападом у спину підкорити собі Україну, а навпаки, самі побоювалися нападу... IV. ...Подбати про такі сприятливі умови миру, за якими б Дніпро і землі Війська Запорозького були звільнені від 52
  • 53.
    московських укріплень іфортець і повернуті у попередню власність згаданого Війська, і щоб надалі там не споруджували жодних фортець, не осаджували ніяких міст та сіл... VI. Якщо в незалежних державах дотримуються похвального і корисного для публічної рівноваги порядку, а саме - і під час війни, і в умовах миру збирати приватні й публічні ради, обмірковуючи спільне благо Батьківщини, на яких і незалежні володарі у присутності Його Величності не відмовлялися б підкорити свою думку спільному рішенню урядовців і радників, то чому б вільній нації не дотримуватися такого ж прекрасного порядку? ...Щоб у нашій Батьківщині першість належала Генеральній Старшині, як з огляду на її високі служби, так і у зв'язку з постійним перебуванням при Гетьмані. Після неї у звичному порядку мають бути вшановані цивільні Полковники, подібні за характером обов'язків до цивільних радників. ...Без їхнього попереднього рішення і згоди, на власний розсуд [Гетьмана] нічого не повинно ні починатися, ні вирішуватися, ні здійснюватися. Через це вже тепер, при обранні Гетьмана, за одностайною ухвалою встановлюються три Генеральні Ради, які щороку збиратимуться у Гетьманській Резиденції... VII. Якщо хтось... учинить злочин, що шкодить Гетьманській честі, виявившись винним через нечестивий умисел або випадково, у такому разі подібних винуватців [злочину] не повинен карати сам Ясновельможний Гетьман... але таке правопорушення мас підлягати [розглядові] Генерального Суду, який повинен випести рішення не поблажливе й не лицемірне, а таке, якому кожен мусить підкорятися як переможений законом. VIII. Згадана Генеральна Старшина, яка постійно перебуває при Гетьмані, повинна доповідати Ясновельможному Гетьману про всі публічні справи, що перебувають у її віданні... IX. ...Належить на розсуд Гетьмана при публічній згоді обрати Генерального Скарбника, мужа видатного, заслуженого, багатого і прямодушного, який взяв би під спою опіку державну скарбницю, відав би млинами і всіма прибутками і дбав би про них не для власної, а для загальної погреби, враховуючи думку Гетьмана... X. Подібно до того, як Ясновельможному Гетьману з обов'язку його уряду належить керувати й наглядати за порядком щодо всього Війська Запорозького, так само він повинен пильно дбати про те, щоб на рядовий і простий народ не покладали 53
  • 54.
    надмірних тягарів, утисківі надмірних вимог... Полковники повинні обиратися вільним волевиявленням і голосуванням, і після виборів затверджуватися гетьманською владою, хоча вибори цих виборних [осіб] не повинні оголошуватися і здійснюватися без гетьманської згоди... XI. Встановлюється і оголошується непорушним, то вдови козаків, їхні дружини та діти-сироти, козацькі господарства і [господарства] жінок, чоловіки яких перебувають на війні або на якихось військових службах, не притягатимуться до жодних обов'язкових для простого люду загальних повинностей і не будуть обтяжені оплатою податків... XIV. ...Щоб у будь-якому місті був присяжний Скарбник, залежний від і Полкового Скарбника, котрий відповідав би за всі громадські прибутки й видатки і опікувався б ними, а також контролював рахункові книги, з яких мав би складати рахунок за кожен рік... XVI. ...Відкупники мита... повинні стягати па користь державної скарбниці платню за ввіз і вивіз лише тих товарів і в такому обсязі, який вказаний в універсалах, не стягаючи з купців взагалі нічого зайвого». Завдання А. Уважно ознайомтеся з фрагментами Конституції Пилипа Орлика. Спробуйте стисло передати основну думку кожного з них, а відтак визначіть основні засади, на які вона спирається. Завдання Б. Проаналізуйте фрагменти Конституції Пилина Орлика за таким планом: 1. Релігія. 2. Територія. 3. Управління. 4. Військо. 5. Міжнародні відносини. 6. Фінанси. 7. Становище народу. Зробіть загальні висновки про погляди Пилина Орлика на державний устрій України. Завдання В. Проаналізуйте пункти VI, VII та VIII і оформіть свої висновки як відповіді па такі питання: яким мало бути управління Україною згідно з Конституцією Пилипа Орлика? Управління спиралося на спадкоємність влади чи виборний принцип? Кому належала провідна роль в управлінні гетьманові чи генеральній старшині? Чому? Кому підлягав Генеральний Суд? 54
  • 55.
    Про що свідчитьтакий статус суду? В який спосіб мав здійснюватися зв'язок між владою і народом? Що гарантувала влада народові? Узагальніть відповіді. 55
  • 56.
    Додаток 14 Лабораторно-практична робота«Характер і рушійні сили Визвольної війни» Хід роботи: 1. Чітко усвідомте мету роботи; 2. Ознайомтеся з усіма запропонованими для аналізу документами; 3. Уважно вивчіть завдання; 4. Порівняйте відповідно до завдання здобуту з різних джерел інформацію; 5. Розмістіть в певній послідовності; 6. Занотуйте в зошитах результати аналізу документів; 7. Зробіть загальні висновки, виходячи з мети роботи; 8. Підготуйтеся до усного звіту про виконану роботу. Джерела: З «Літопису Самовидця» ( XVIII ст.) «Початок і причина війни Хмельницького є єдино від ляхів на православ’я гоніння і козаків обтяження, бо ж тоді їх, що не хотіли панщини робити, до чого не звикли були, на службу замкову обернено, з листами (посилали) і в городі чистити коні старости держали, в дворах грубу, себто печі палити, псів чистити, двори замітати і до інших незносних робіт приставляли. А котрі зосталися козаками реєстровими, то над ними шляхта панове полковники від гетьмана коронного понасилані були, які про їхні вольності анітрохи не дбаючи, тільки як могли упокорювали їх...» «Лист Густава Адольфа, короля шведського» (20-ті роки XVII ст.) «Безприкладне послушенство їхнє начальству і терпеливість в нуждах і тяготах військових завжди його дивували й захоплювали, яко самовидця і співучасника тих їхніх поглядів: а тому він, бувши перед ними вельми заборгований, ніколи спокійно дивитися не може на учинювані військові тому і народові, з нього створеному, нелюдські насильства та варварства од свавілля розбещених поляків, котрі вельми зле коряться своїм урядам і майже до безначалля дійшовши; і що правління польське, яке допустило війська свої і шляхту до анархії, а володарів і вельмож довело до 56
  • 57.
    деспотизму необмеженого, щоправа приватні і загальнонародні завше зневажає». «Літопис гадяцького полковника Григорія Граб’янки» (кін. XVII – поч. XVIII ст). «...Літописець польський Веспасіан Коховський засвідчує, як ляхи нестерпно тяжкий глум над людом українським чинили, над храмами божими глумилися, як силою брали у благочестивих маєтності їхні, а самих смертю карали, честі та влади позбавляли, навіть до суду не допускали; як козаків всіляко озлобляли, з усякої скотини і з бджіл десяту частину брали. Якщо ти маєш яку-небудь звірину, то шкіру пану віддай. Якщо ти зловил рибу, то дай визначене на пана. Якщо козак у битвах з татарином коня чи зброю добуде, то теж, хлопе, дай дещицю панові. А найгіршим було те, що жиди нові та й нові побори придумували і маєтки козацькі не вільно було тримати, хіба що хто тільки жінкою володів у себе вдома, та й то не зовсім. Якщо ж траплялося, що козак хоч чимось провиниться, то такими карами його карали, що й погані б придумати не могли, і так уже, караючи, самих себе пе- ревершували, що невірних у цьому за ніщо мали. Хіба могли фараони у тортурах з поляками зрівнятися? Ці ж дітей у казанах варили, груди жінкам деревом припікали та всілякі інші біди творили, зовсім не думаючи, що майбуття потребує обережності, бо, навіть після найзвитяжніших перемог, легко дійти до нещастя; адже коли переможцям у завойованих землях волю велику дати, то вони мимохіть підданих та завойованих починають озлобляти і їх права з діда-прадіда топтати. І заради цього, коли яка земля, що підлегла королівству (коли терпіти несила) виявить непокору у чомусь, то нужду розглянути нетрібно, хоч вона й заслуговує кари, треба милосердя мати і карою не переборщати, в страху невольницькому не тримати та, довівши до розпачу, дощенту не ламати; бо ж хіба може бути твердою присяга, ґвалтом вирвана, хіба той не зрадить, хто вічно під страхом проживає?» «Літопис Самійла Величка» (кін. XVII -поч. XVIII ст.) «Але пани польські та їхні дозорці, що сиділи в руських землях і провінціях, знищили через свій гонор усі ті королівські мандати й привілеї і через свою ненаситність чинили, як уже писалося, над людьми гніт та наругу. Бо хоч і мали в себе на той час (тобто на 1648 рік) козаки і малоросіяни стародавні й нові права 57
  • 58.
    та привілеї, даніїм на певні їхні вольності та свободи, одначе високодумна й вельми гонориста шляхта польська вважала їх, як уже писав, за ніщо, не хотіла й слухати про них, не те щоб виконувати. Вони утискували і гнітили малоросіян великими тяга- рями й бідами, керовані власними прагненнями, які не наситиш навіть найбільшими багатствами та прибутками». Завдання А. Проаналізуйте уривки з історичних джерел і визначте причини, характер та рушійні сили війни українського народу, виявлені причини зазначте в певному порядку й обгрунтуйте, чому ви їх так розмістили. Завдання Б. Виявіть, виходячи тільки з досліджених історичних джерел: 1. Які причини зумовили війну українського народу? 2. Враховуючи виявлені причини, визначте: а) рушійні сили війни; б) її характер. 58
  • 59.
    Додаток 15 Лабораторно-практична робота«Виникнення українських політичних партій на Наддніпрянській Україні» МЕТА Дати учням уявлення про процеси політизації українського національного руху й основні партії, що представляли його; розвивати вміння порівнювати центральні вимоги програмних документів політичних партій. ХІД РОБОТИ І. Ознайомтеся з основними вимогами однієї з політичних партій. 2. Проаналізуйте їх і згрупуйте за певними пунктами. 3. Зафіксуйте одержані дані в таблиці. 4. Уважно прослухайте доповіді інших учнів і зазначте результати їхніх досліджень у своїй таблиці. 5. Порівняйте вимоги політичних партій. 6. Зробіть висновки про спільне і відмінне в їхніх програмах. ДЖЕРЕЛА З «Програми Української соціал-демократичної партії» (1905 р.) «Українська соціал-демократична партія стоїть не за нові які- небудь класові привілеї (права), але за знищення класового панування і самих класів, а також за рівні права всіх без різниці статі і походження. Виходячи з таких принципів. Українська с.-д. партія перш за все і головним чином вимагає; 1) демократичної республіки — в якій найвища державна влада у всіх міжнародних і тих внутрішніх ділах, що стосуються всієї Російської держави, належить виключно одному виборному законодавчому зібранню народних представників; 2) автономії України з окремою державною інституцією (сеймом), якому належить право законодавства у внутрішніх справах населення тільки на території України; 3) загального, рівного, прямого виборчого права з таємним голосуванням для кожного громадянина старше 20 років; права кожного виборця бути обраним у всяку представницьку інституцію; 59
  • 60.
    пропорційного представництва; плати(удержання) депутатам дворічного парламенту... 6) право кожної нації на культурне і політичне самовизначення.. В цілях охорони труда партія добивається: 1) максимального робочого 8-годинного дня для всіх дорослих найнятих робітників і робітниць... На користь вільного розвитку класової боротьби на селі і сільського господарства партія вимагає; І) передачі всіх земель — казенних, удільних, кабінетських, монастирських, церковних і великих приватних землевласників крайовим автономним одиницям; 2) знищення всіх пережитків кріпацтва в аграрних відносинах; 3) знищення законів, які обмежують право селян вільно розпоряджатися своєю землею; права розподілу громадської землі, права виділу; 4) обов'язкового державного перемежування земель». З «Програма Української партії соціалістів- революціонерів» «...Партія буде в межах буржуазного ладу домагатись як шляхом революційним, так і шляхом державно-соціальних реформ таких заходів і установ, які б віддали в руки працюючого люду всі засоби для підготовлення соціального перевороту... А). В національній справі: ...IV. УПСР вважає необхідним під теперешню хвилю вимагати перебудови Російської держави на федерацію рівноправ- них, національно-територіальних республік, із забезпеченням у їх межах прав національних меншостей. V. Що ж до України, то партія буде боротися за те, щоб Україна приступала до федерації з іншими народами як демокра- тична республіка в своїх етнографічних межах, незалежно від сучасної державної приналежності українських земель. Б). В політичних справах партія домагається: І) республікансько-демократичної форми правління дія України, без президента; зосередження законодавчої влади в одно- палатній Раді народних представників, українському Сеймі, а виконавчої влади в руках Ради міністрів, обраних українським 60
  • 61.
    Сеймом і відповідальнихв особі Сейму перед усім народом. Прямого народного законодавства (ініціатива і референдум)... В). У справах соціально-економічних: І. В обсягу торговельно- промислового і комунікаційного господарства партія домагається негайної націоналізації всіх тих галузей господарства, які обслуговують найближчі життєві погреби людності (залізниці, пароплави, вугільна та цукрова промисловість і ін.) та монополі- зації і державного нагляду над виробами тих галузей промислу, націоналізація котрих поки то неможлива. II. В обсягу робітничого законодавства: І) максимального 8- годинного робочого дня для дорослих робітників... IV. В обсягу сільського господарства, в земельній справі: 1. Право приватної власності на землю касується назавжди і земля виключається з товарообміну. 2. Всі землі на Україні (Український земельний фонд) переходять без викупу в користування всього трудового народу, який порядкує ними через сільські громади, волосні, повітові, крайові та Всеукраїнський земельні комітети, обрані трудовим народом на основі загального, рівного, прямого і таємного виборчого права. 3. Землею користується тільки той, хто сам або в товаристві обробляє її власною працею на основі урівнуючого принципу»"". З «Програми Української партії соціалістів-федералістів» (1917 р.) «Українська партія соціалістів-федералістів - партія соціалістична, бо в основу свого світогляду і своєї практичної ро- боти кладе інтереси й потреби трудящих мас... ...Але поруч ідеалу соціалістичного в соціальній сфері кладемо ідеал федералізму в сфері політичній... І. Загальнодержавні політичні справи 1. Новий лад повинен забезпечувати загальновідомі людські права... 2. Російська держава повинна перетворитись на демократичну республіку федеративну, в якій Україна мас займати місце окремого штату. 3. В інтересах національного самовизначення, з одного боку, та солідарності народу — з другою, перетворення Росії на федеративну державу повинно відбутися через Всеросійську 61
  • 62.
    Установчу Раду, щомає визначити загальні принципи федера- тивного єднання, та через місцеві установчі ради, з яких кожна виробляє конституцію для свого краю... II. Лад на Україні ...14. Українська Установча Рада приймає докладний статут автономії України. 15. Україна існує як автономний штат держави Російської і в своїх внутрішніх справах сама порядкує спеціальними установами на підставі своїх місцевих законів. 16. Для внутрішнього законодавства та урядування встановлюється: а) Сейм (Українська Народна Рада), до якого на три роки обирається певне число послів, віком не молодше 20 років, все одно якої віри, національності, статі, на основі вселюдного, рівного, безпосереднього виборчого права з таємним голосуванням: б)Референдум - всенародне голосування в справах, що торкаються найближче всіх громадян: в) Законодавча ініціатива — право домагатись од уряду України завести новий або скасувати, або переробити старий закон, зібравши піл заявою про те певне число голосів: г) Рада міністрів. III. Справи економічні ...32. Визначаючи, що всяка експлуатація людини має бути скасована, то земля з усіма її багатствами, всі фабрики, заводи, робітні і всі способи і знаряддя праці повинні стати згодом спільною власністю робочих людей... 33. Зокрема щодо справ аграрних партія ставить такі вимоги: а) право приватної власності на землю має бути скасовано: б) вся земля па Україні робиться крайовим земельним фондом, що ним порядкує сам народ через Український сейм за допомогою демократичних органів місцевого самоврядування; в) ліси, води і підземні багатства в межах України так само переходять на власність крию: г) з українського земельного фонду землею мають право безплатно користуватися всі, хто оброблятиме її власною працею... 37. Визначаючи, що гуртове хазяйнування повинно бути ідеалом земельної реформи і що воно зберігає робочу силу, менш потребує інвентаря, дає можливість завести кращу справу для праці 62
  • 63.
    і взагалі підіймаєземельну культуру; партія домагається, щоб край підтримував товариське й спілкове господарство... 42. У справі робітничого пролетаріату по фабриках, заводах, робітних партія домагається, щоб заведено було: а) восьмигодинний робочий день найманому дорослому робітникові чи робітниці»'. З «Програми і Статуту Української народної партії» (1919 р.) «І. Мета Української народної партії Українська народна партія визнає, що український народ, який складається переважно з селянства, може тільки тоді використовувати природні багатства своїх земель, стати багатим і сильним та зрівнятися з іншими культурними народами світу, коли забезпечить собі незалежне держави національне життя. А. В справі політичній і національній 1. Самостійність і суверенність Соборної України. 2. Забезпечення автономії (самоврядування)тим частинам України, які перебували в інших історичних та економічних умовах (Галичина, Кубанщина). 3. Українські Установчі збори, зложені на підставі вселюдного (загального), рівного, прямого і таємного голосування по пропорціональній системі. Українські Установчі збори мають визначити державний устрій Соборної України і забезпечити правний порядок і закон- ність. 4. Законодавча влада у всій повноті належить парламенту; виконавча влада раді міністрів, політичне відповідальній перед парламентом... 9. Самостійність і незалежність (автокефалія) православної церкви в межах України. 10. Сильна армія і флот для захисту самостійності і незалежності Української держави. 11. Національна фінансова політика; утворення окремої української валюти для забезпечення економічних інтересів укра- їнського народу і захисту його від експлуатації чужинців. Б. В справі аграрній і економічній 63
  • 64.
    Українська народна партіявизнає: що основою добробуту Української держави с середнє й дрібне хліборобське хазяйство... І) обороняти дрібну і середню земельну власність; 2) домагатися скасування великої земельної власності; 3) домагатися примусового викупу земель великих власників понад призначені норми... 6) допомагати якнайширшому розвиткові всіх галузей сільськогосподарської кооперації і розвиткові хутірського хазяй- ства; 7) допомагати шляхом розвитку державною і кооперативного кредиту розквіту національної промисловості та торгівлі... 9) домагатися державної охорони праці робітників; скорочення робочого дня на фабриках і заводах до 8 годин; державного забезпечення (страхування) робітників па випадок каліцтва й забезпечення старості; організації і національних публіч- них робіт для безробітних у напрямі допомоги розвиткові народного господарства; цілковитої заборони праці дітей на фабриках і заводах до закінчення курсу обов'язкової освіти; заборони праці підлітків до 18 років у тих галузях фабрично- заводської промисловості»". З «Програми Української партії самостійників- соціалістів» (1917р.) «Українська партія самостійників-соціалістів визнає соціалістичний ідеал... Цей ідеал такий: взагалі знаряддя виробу — фабрики і заводи й т. п. на землі, оселеній українським народом, мусять належати українцям-робітникам, а земля (рілля) — українцям-хліборобам. Державний лад 1. В справі державній партія стоїть на грунті повної незалежності Української Народної Республіки. 2. Головною законодавчою владою на Україні є парламент (Центральна Українська рада) з членів, на строк (од 3 до 5 літ) на основі демократичної формули на державний кошт. 3. Головною виконавчої влади є Президент Республіки і Рада Міністрів. 4. Президент обирається парламентом і лишається незмінним до зміни парламенту і вибору нового Президента. Права 64
  • 65.
    Президента і йоговзаємовідносини з парламентом точно зазначені в основних законах республіки. Земельна справа 1) усіх сільських робітників-рільників, тобто безземельне українське селянство наділити землею; 2) хліборобам-власникам, що не можуть прожити із своїх з земельних грунтів, дорізати землі (із земельного фонду; 3) «фонд земельний» складають на Україні землі казенні, монастирські, поміщицькі –нетрудові землі взагалі. ...Націоналізація землі на Україні для запровадження соціалістичного устрою і соціалістичного оброблення землі - наш ідеал і наше конечне завдання, бо тільки єдине таким шляхом назавше розв'яжеться аграрне питання. 65
  • 66.
    Додаток 16 Всесвітня історія10 клас ЛАБОРАТОРНО-ПРАКТИЧНА РОБОТА ЗА ТЕМОЮ: „МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ. РАДЯНСЬКО- НІМЕЦЬКИЙ ПАКТ ВІД 23 СЕРПНЯ 1939 РОКУ” Мета: ознайомити учнів зі змістом документів; розкрити причини зближення СРСР і Німеччини у1939 році; наслідки укладання договорів у серпні-вересні 1939 року між СРСР і Німеччиною; розвивати вміння добувати та використовувати необхідну інформацію з писемних джерел для пояснення історичних явищ, подій, вміння встановлювати причинно- наслідкові зв’язки; робити висновки, узагальнення. Хід роботи: 1. Уважно ознайомтеся з історичними джерелами. 2. Спираючись на мету роботи, самостійно визначте напрями дослідження. 3. Проаналізуйте документи за завданнями до них. 4. Занотуйте в зошитах результати аналізу документа. 5. Зробіть висновки, виходячи з мети роботи. Для первинного знайомства з документами скористуйтеся пам’яткою. Джерела: 1.Радянсько-німецький пакт від 23 серпня 1939 року та таємний додатковий протокол до нього. 2. Німецько–радянський „Договір про дружбу та державний кордон” між СРСР і Німеччиною від 28 вересня 1939 року та таємний додатковий протокол до нього. Завдання: 1. Чому СРСР і Німеччина поспішали з укладанням договору? 2. Чому стало можливим зближення СРСР і Німеччини в 1939 році? 3. Які взаємообов’язки накладав договір на учасників, які його підписали? 4. Як були розділені сфери впливу між СРСР і Німеччиною згідно договору і таємному протоколу до нього? 66
  • 67.
    5. Чому бувпідписаний додатковий протокол? Чому він носив таємний характер? 6. Чи правильно те, що з підписанням „Договору про дружбу і державний кордон” СРСР і Німеччина остаточно поділили сфери впливу в Європі? Доведіть, спираючись на документ. 7. Дайте оцінку даним документам. До яких наслідків призвело укладання договорів між СРСР і Німеччиною в серпні- вересні 1939 року? 8. Чому політична і правова оцінка договорам була дана тільки в 1989 році? 67
  • 68.
    Додаток 17 Вчимося оцінюватизначення історичних подій і явищ Необхідно знати: - значення історичної події (явища) - це та роль (позитивна чи негативна), яку відіграли наслідки якої-небудь історичної події (явища) в подальшому розвитку суспільства, народу, держави; - для правильного визначення історичного значення події (явища) необхідно насамперед визначити її наслідки; - наслідки - це зміни в житті суспільства, народу, держави, що відбулися в результаті здійснення якої-небудь історичної події (явища); - зміни можуть відбутися як у житті одного окремо узятого народу і держави, так і в житті всього суспільства і багатьох держав. Як оцінити значення історичної події або явища 1. Визначаємо наслідки оцінюваної історичної події (явища): - що змінилося в житті народу, держави, в історії якого відбулася дана подія (явище)? - що змінилося в житті суспільства в цілому, у житті інших народів і держав у результаті здійснення даної події (явища)? 2. Визначаємо роль цих змін: - що змінилося в житті народу, держави, в історії якого відбулася дана подія (явище), у кращий бік (позитивні зміни), а що - у гірший (негативні зміни)? - що змінилося в житті суспільства в цілому, у житті інших народів і держав у результаті здійснення даної події (явища) в кращий і гірший бік (позитивні і негативні зміни)? Підсумком роботи має стати висновок - узагальнення отриманих результатів. Узагальнення - це об'єднання словом або реченням найважливіших ознак історичних подій або явищ. Позитивні зміни можна об'єднати словом «прогресивні» (прогрес - це рух уперед, від низького до більш удосконаленого стану). 68
  • 69.
    Негативні зміни можнаоб'єднати словом «відставання», «гальмування розвитку». Отже, у висновку варто висвітлити: - чи була дана історична подія прогресивною чи гальмувала розвиток суспільства, народу, держави; - подія (явище) може мати суперечливе історичне значення: відігравати як позитивну, так і негативну роль (у залежності від того, стосовно чого розглядати події (явища). 69
  • 70.
    Список використаної літератури 1.Бастиани Е.А. Самостоятельная работа на уроках истории в пятых классах средней школы. – М., 1961. 2. Баханов К.О. Лабораторно-практичні роботи по історї в середній школі // Український історичний журнал. – 1991. - №4. – С.86-93. 3. Баханов К.О. Лабораторно-практичні роботи у викладанні історії України. – К.: Ґенеза, 1996 4. Онищук В.А. Лабораторная работа в школе // Советская педагогика. – 1969. - №8. – С.37-46. 5. Фарфаровский С.В. О лабораторном преподавании истории в старших классах средних учебных заведений. – Казань, 1975. 70
  • 71.