М.Л.Духов. Біленченківська ЗОШ І-ІІ ст. Колєснікова В.В.

2. Духов
Микола Леонідович
народився 26 жовтня 1904 року в селі Веприк Гадяцького
повіту Полтавської губернії.
Мати, Марія Михайлівна,
була дочкою збіднілого
поміщика. Батько, Леонід
Вікторович, служив
фельдшером роти і за рік
до народження сина
вступив на цукровий
завод у с. Веприк.

3. Як свідчить двоюрідна сестра М.Л. Духова Алла Кузнець, у
дитинстві “Миколка пильно спостерігав за дідусем
Віктором Полієвктовичем, коли той майстрував, і згодом у
хлопчика з’явилася своя майстерня, в якій були витвори
його рук – іграшки, машинки, різні пристрої. Дід Михайло
казав Миколці: “Дивна ти дитина. Усі діти бігають,
граються на вулиці, а ти завжди чимось заклопотаний, усе
мізкуєш своєю дитячою голівкою”. А хлопчик відповідав
“Я, діду, хочу зробити щось велике. Мені вже не цікаво
робити хлопцям дерев’яні гвинтівки”.

4. Спочатку він навчався у сільській школі, потім в Гадяцькій
класичній чоловічій гімназії. Особливо добре там було
поставлено викладання іноземних мов (згодом Духов володів
німецькою, англійською і французькою). 1919 року гімназію
перетворили в єдину трудову школу другого ступеня, 1920 року
Микола отримав диплом про її закінчення.
З 14 років Духов працював: спочатку секретарем Веприцького
комітету бідноти, з 1921 року — агентом продзагону. Вів
перепис, який служив сільській раді підставою для визначення
продподатку. Також був завідувачем районної хатою-читальнею,
секретарем райземлісу, завідував РАГСом. У 1925 році вступив
на Чупахівський завод різником буряків, пізніше його перевели
до техніко-нормовочного бюро.

5. М. Л. Духову було 22 роки, коли йому випала можливість
продовжити освіту. За рішенням заводських
комсомольських зборів йому вручили путівку на робітфак
Харківського геодезичного та землевпорядного інституту.
Після закінчення робітфаку він був рекомендований «для
зарахування без випробування на механічний факультет»
Ленінградського політехнічного інституту, де навчався з
1928 по 1932 рік на кафедрі «Автомобілі та трактори» і
отримав спеціальність інженера-конструктора тракторів та
автомобілів.

6. Після закінчення інституту був направлений на
ленінградський завод «Червоний Путиловец» (згодом —
Ленінградський Кіровський завод), де пройшов шлях від
рядового інженера до заступника головного конструктора
заводу. У перші роки на ЛКЗ Микола Леонідович працював
над конструюванням пристосувань для масового
виробництва трактора «Універсал», над створенням першого
радянського легкового автомобіля «Ленінград-I», брав
участь у конструюванні важкого підйомного крана.

7. 1936 року його, як інженера автотракторної
спеціальності, залучили до роботи з поліпшення
бронетанкової техніки. Духов перейшов до СКБ-2
Кіровського заводу, де відразу приступив до
створення єдиної методики розрахунку тяги і
міцності танків, з якої він та його колеги згодом
користувалися не один рік. Потім йому доручили
керівництво конструкторською групою для
модернізації танка Т-28. До кінця 1938 року група
М. Л. Духова виконала завдання, причому бортову
передачу нової конструкції для танка Микола
Леонідович проектував особисто.

8. У 1948 році він був залучений до робіт у радянському
атомному проекті і став заступником головного
конструктора КБ-11 (Арзамас-16) Юлія Борисовича
Харитона. Очолюючи конструкторський сектор, Духов
керував розробками конструкції як першого вітчизняного
плутонієвого заряду, так і конструкції атомної бомби. Він
активний учасник випробувань першої вітчизняної атомної
бомби на Семипалатинському полігоні 29 серпня 1949 року і
першої водневої бомби РДС-6с 12 серпня 1953 року.

9. З 1954 року Микола Леонідович став директором, головним
конструктором і науковим керівником філії № 1 КБ-11 (на цей час
ВНДІА ім. М. Л. Духова), яким керував до своєї смерті в 1964 році.
Духов визначив основні напрямки тематики інституту — створення
ядерних боєприпасів для стратегічних і тактичних комплексів
ядерної зброї, систем електричного та нейтронного ініціювання
ядерних зарядів, приладів автоматики ядерних боєприпасів,
уніфікованої контрольно-вимірювальної апаратури. За десять років
під його керівництвом розроблено три покоління блоків
автоматики, перше покоління ядерних боєприпасів для сімнадцяти
різних носіїв — балістичної ракети Р-7, торпеди Т-5, перших
крилатих ракет для ВПС, ВМФ,
ППО, для цих ядерних боєприпасів була
розроблена ціла гама електромеханічних
приладів. Для контролю ЯБП і блоків
автоматики розроблені перші три покоління
контрольно-вимірювальної апаратури:
осцилографічна, малогабаритна безосцило-
графічна і автоматизована з цифровою реєстрацією.

10. Одночасно з інженерно-конструкторською, займався
викладацькою роботою. З 1935 по 1940 рік він викладав у
Ленінградському автодорожньому інституті і на механічному
факультеті Ленінградського політехнічного інституту.
У 1944 році в Челябінську був створений Механіко-
машинобудівний інститут (пізніше перетворений у
Політехнічний) з двома факультетами: танковим (сьогодні
автотракторний) і технологічним (сьогодні механіко-
технологічний). Завідувачем кафедри танкобудування
(«гусеничних машин») та керівником державної екзаменаційної
комісії цього вищого навчального закладу був призначений
М.Л. Духов.

11. Тричі Герой Соціалістичної Праці:
16 вересня 1945 — за великий внесок у створення танків
та вдосконалення їх конструкції;
29 жовтня 1949 — за роботи, пов'язані зі створенням та
проведенням випробування першої радянської атомної
бомби;
4 січня 1954 — за внесок у розробку і випробування
першої водневої бомби (вироби РДС-6с).
Чотири ордени Леніна (17.04.1940; 5.08.1944; 16.09.1945;
25.10.1954)
Орден Суворова 2-го ступеня (19.04.1945)
Орден Трудового Червоного Прапора (24.01.1944)
Орден Червоної Зірки (5.06.1942)
Медаль «За трудову доблесть» (7.03.1940),
інші медалі

12. Ленінська премія (1960) — за роботи зі створення боєприпасу
для ракети Р-7.
П'ять Сталінських премій:
1943 — за удосконалення конструкції важких танків (премія
другого ступеня)
1946 — за створення важкого танка ІС-1 (премія першого
ступеня)
1949 — за створення атомної бомби (премія першого ступеня)
1951 — за заслуги у виробництві нових ядерних зарядів
1953 — за створення водневої бомби.
Генерал-лейтенант інженерно-технічної служби (1 954)
Член-кореспондент Академії Наук СРСР (1 953)
Доктор технічних наук

13. Іменем М.Л. Духова названо
вулицю та встановлено
пам'ятник на його
батьківщині в селі Веприк
Полтавської області
Музей М.Л. Духова в с. Веприк