«Виховання культури
безпеки у дорослих,
відповідального
ставлення до життя і
здоров'я дітей!»
Проблема
безпеки
життєдіяльності
дитини в сучасних умовах – одна з
найактуальніших
проблем
сьогодення.
Події, що відбуваються довкола, свідчать
про збільшення небезпек для життя і
здоров’я дитини в цілому.
За статистикою, в нашій країні в
мирний час внаслідок нещасних випадків
щодня гине три дитини. Біда трапляється
тоді, коли дітей залишають напризволяще,
там, де на кожному кроці на них чатує
небезпека.
Нещасні випадки з дошкільнятами:
Отруєння газом (або чадом), небезпечними
речовинами, ліками;
 насильство у сім’ї;
травматизм на дорозі;
опіки від вогню,
пожежі, ігор із сірниками;
викрадення та торгівля
дітьми тощо.
Ми зобов’язані навчити дітей
правилам поведінки в тій чи іншій
ситуації та користуванням певними
предметами.

А щоб навчити малюків
виховати
в
собі
культуру
відповідального ставлення до
здоров’я своєї дитини, та бути
для них.

ми

маємо
безпеки
життя і
прикладом
Завдання дорослих (батьків, педагогів) – не
тільки захистити дитину від негараздів у
довкіллі, а й навчити її безпечно поводитися
самостійно в будь якій ситуації.

Це – найголовніше завдання як працівників
дошкільних закладів, так і батьків.
Три основні напрямки:
1.
Робота
не
повинна
засвоєнням норм та правил;

обмежуватися

2. Дітей
необхідно
навчати
обачності;
формувати навички орієнтування і швидкої
реакції в екстремальних ситуаціях;
3. Дотримання єдиної стратегічної лінії у
діяльності
педагогічного,
дитячого
та
батьківського колективів.
«Дошкільний навчальний
заклад:

• Створює безпечні та нешкідливі умови розвитку,
виховання та навчання дітей, режим роботи, умови для
фізичного розвитку та зміцнення здоров’я відповідно до
санітарно-гігієнічних
умов
та
забезпечення
їх
дотримання;
• Формує у дітей гігієнічні навички та основи здорового
способу життя, норми безпечної поведінки;
• Сприяє
збереженню
та
зміцненню
розумовому, психологічному й фізичному
дітей.»

здоров’я,
розвитку

Ст. 11 Закону України «Про дошкільну освіту»
Тільки завдяки спільним зусиллям
педагогів, психологів, медиків,
батьків, спеціалістів можна не тільки
захистити дітей від небезпеки, а й
закласти основи безпечної поведінки,
підготувати до подальшого, більш
самостійного життя.
Якщо, Ви, хочете максимально
убезпечити
дитину,
то
Ваше
головне завдання в цьому випадку
- виробити у неї звичку безпечної
поведінки, умовні рефлекси, які
допоможуть
їй
уникнути
небезпечних ситуацій і навчать
правильній поведінці при зіткненні
з потенційною небезпекою.
Досить часто причиною цього стає не
зовсім правильна
поведінка батьків,
прищеплювати навички безпечної поведінки .
Опікуємося або оберігаємо ?
Буває так, що батьки прагнуть обмежити
поле діяльності дитини, знову-таки
піклуючись про її безпеку. Але саме в цей
час варто все ж надати малюкові трохи
більше самостійності.
Опіка в цьому сенсі абсолютно марна , і
навіть шкідлива. Завдання батьків оберігати , вчити і допомагати. Але не
обмежувати , керуючись тільки своїми,
батьківськими, страхами.
Помилки батьків:
• Перша – впевненість у тому , що Ваша дитина і
так все знає і все розуміє , і, якщо вже на те пішло,
до цих пір проблем не виникало , відтак і далі все
буде добре, а докладати додаткові зусилля до
навчання зовсім необов'язково .
• Друга помилка полягає в тому, що батьки,
раптово усвідомили, як багато не знає і не вміє
дитина, в паніці починають вчити, розповідати,
показувати все підряд. Хаотично, у великих
обсягах, адже потрібно стільки всього встигнути.
Навчання азам безпеки має бути:
поступовим ,
поетапним
і багато в чому ситуативним:
вчіть того, що важливо саме в
даний момент, обговорюйте
нещодавні ситуації і на їх
прикладі прищеплюйте потрібні
знання.
Навчити дітей безпечній поведінці це означає привчити їх до певного
способу життя.
Батьки:
 Вивчайте літературу, присвячену безпеці дітей;
 Враховуйте вік дитини та її особливості;
 Домагайтеся , щоб діти повністю довіряли вам;
 Не залякуйте дітей!;
 Займайтеся з дітьми систематично ;
 Використовуйте найрізноманітніші форми
навчання;
 Будьте прикладом для своїх дітей;
 Проявляйте участь до чужих дітей .
Виховуйте у дітей навички культури безпечної
поведінки, демонструючи на власному прикладі
обережність у поводженні з вогнем, газом, водою,
побутовою хімією, ліками. Виділіть декілька хвилин на
відверту розмову з дітьми.
Пам'ятайте, ці хвилини вимірюватимуться ціною
життя. А щоб неждана мить не стала початком великої
біди - потрібно давати дітям чіткі знання і вміння, як
діяти в тій чи іншій ситуації.
Тож не будьмо байдужими до
проявів небезпечної поведінки
дітей на вулиці, в громадських
місцях, у транспорті.
Наша увага, наша турбота і
допомога – найдієвіші кроки до
захисту дітей від будь якої
небезпеки.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!

Виховання культури безпеки у дорослих, відповідального ставлення до життя і здоров'я дітей!

  • 1.
    «Виховання культури безпеки удорослих, відповідального ставлення до життя і здоров'я дітей!»
  • 2.
    Проблема безпеки життєдіяльності дитини в сучаснихумовах – одна з найактуальніших проблем сьогодення. Події, що відбуваються довкола, свідчать про збільшення небезпек для життя і здоров’я дитини в цілому. За статистикою, в нашій країні в мирний час внаслідок нещасних випадків щодня гине три дитини. Біда трапляється тоді, коли дітей залишають напризволяще, там, де на кожному кроці на них чатує небезпека.
  • 3.
    Нещасні випадки здошкільнятами: Отруєння газом (або чадом), небезпечними речовинами, ліками;  насильство у сім’ї; травматизм на дорозі; опіки від вогню, пожежі, ігор із сірниками; викрадення та торгівля дітьми тощо.
  • 4.
    Ми зобов’язані навчитидітей правилам поведінки в тій чи іншій ситуації та користуванням певними предметами. А щоб навчити малюків виховати в собі культуру відповідального ставлення до здоров’я своєї дитини, та бути для них. ми маємо безпеки життя і прикладом
  • 5.
    Завдання дорослих (батьків,педагогів) – не тільки захистити дитину від негараздів у довкіллі, а й навчити її безпечно поводитися самостійно в будь якій ситуації. Це – найголовніше завдання як працівників дошкільних закладів, так і батьків.
  • 6.
    Три основні напрямки: 1. Робота не повинна засвоєннямнорм та правил; обмежуватися 2. Дітей необхідно навчати обачності; формувати навички орієнтування і швидкої реакції в екстремальних ситуаціях; 3. Дотримання єдиної стратегічної лінії у діяльності педагогічного, дитячого та батьківського колективів.
  • 7.
    «Дошкільний навчальний заклад: • Створюєбезпечні та нешкідливі умови розвитку, виховання та навчання дітей, режим роботи, умови для фізичного розвитку та зміцнення здоров’я відповідно до санітарно-гігієнічних умов та забезпечення їх дотримання; • Формує у дітей гігієнічні навички та основи здорового способу життя, норми безпечної поведінки; • Сприяє збереженню та зміцненню розумовому, психологічному й фізичному дітей.» здоров’я, розвитку Ст. 11 Закону України «Про дошкільну освіту»
  • 8.
    Тільки завдяки спільнимзусиллям педагогів, психологів, медиків, батьків, спеціалістів можна не тільки захистити дітей від небезпеки, а й закласти основи безпечної поведінки, підготувати до подальшого, більш самостійного життя.
  • 9.
    Якщо, Ви, хочетемаксимально убезпечити дитину, то Ваше головне завдання в цьому випадку - виробити у неї звичку безпечної поведінки, умовні рефлекси, які допоможуть їй уникнути небезпечних ситуацій і навчать правильній поведінці при зіткненні з потенційною небезпекою.
  • 10.
    Досить часто причиноюцього стає не зовсім правильна поведінка батьків, прищеплювати навички безпечної поведінки .
  • 11.
    Опікуємося або оберігаємо? Буває так, що батьки прагнуть обмежити поле діяльності дитини, знову-таки піклуючись про її безпеку. Але саме в цей час варто все ж надати малюкові трохи більше самостійності. Опіка в цьому сенсі абсолютно марна , і навіть шкідлива. Завдання батьків оберігати , вчити і допомагати. Але не обмежувати , керуючись тільки своїми, батьківськими, страхами.
  • 12.
    Помилки батьків: • Перша– впевненість у тому , що Ваша дитина і так все знає і все розуміє , і, якщо вже на те пішло, до цих пір проблем не виникало , відтак і далі все буде добре, а докладати додаткові зусилля до навчання зовсім необов'язково . • Друга помилка полягає в тому, що батьки, раптово усвідомили, як багато не знає і не вміє дитина, в паніці починають вчити, розповідати, показувати все підряд. Хаотично, у великих обсягах, адже потрібно стільки всього встигнути.
  • 13.
    Навчання азам безпекимає бути: поступовим , поетапним і багато в чому ситуативним: вчіть того, що важливо саме в даний момент, обговорюйте нещодавні ситуації і на їх прикладі прищеплюйте потрібні знання.
  • 14.
    Навчити дітей безпечнійповедінці це означає привчити їх до певного способу життя. Батьки:  Вивчайте літературу, присвячену безпеці дітей;  Враховуйте вік дитини та її особливості;  Домагайтеся , щоб діти повністю довіряли вам;  Не залякуйте дітей!;  Займайтеся з дітьми систематично ;  Використовуйте найрізноманітніші форми навчання;  Будьте прикладом для своїх дітей;  Проявляйте участь до чужих дітей .
  • 15.
    Виховуйте у дітейнавички культури безпечної поведінки, демонструючи на власному прикладі обережність у поводженні з вогнем, газом, водою, побутовою хімією, ліками. Виділіть декілька хвилин на відверту розмову з дітьми. Пам'ятайте, ці хвилини вимірюватимуться ціною життя. А щоб неждана мить не стала початком великої біди - потрібно давати дітям чіткі знання і вміння, як діяти в тій чи іншій ситуації.
  • 16.
    Тож не будьмобайдужими до проявів небезпечної поведінки дітей на вулиці, в громадських місцях, у транспорті. Наша увага, наша турбота і допомога – найдієвіші кроки до захисту дітей від будь якої небезпеки.
  • 17.