7-го лютого виповнюється 210 років від дня народження Чарлза Джона Гаффема Діккенса (1812-1870), відомого британського письменника, прозаїка-романіста, журналіста, соціального критика, драматурга, відомого політичного агітатора. Чарлз Діккенс – письменник вікторіанської епохи, який не тільки відобразив її у своїх творах і порушив проблеми, котрі хвилювали англійське суспільство, а й намагався їх розв'язувати. Його активна літературна й громадська діяльність сприяла великим змінам – ліквідації боргових тюрем, реформ у галузі освіти і судочинства, збільшенню кількості доброчинних організацій і відродженню меценацтва. До 210-річчя від Дня народження представлено онлайн-виставку з фондів Науково-технічної бібліотеки Національного університету харчових технологій.

2.  7-го лютого виповнюється 210 років від Дня народження Чарлза Джона
Гаффема Діккенса (1812-1870), відомого британського письменника,
прозаїка-романіста, журналіста, соціального критика, драматурга, відомого
політичного агітатора.
 Чарлз Діккенс – письменник вікторіанської епохи, який не тільки відобразив її
у своїх творах і порушив проблеми, котрі хвилювали англійське суспільство, а
й намагався їх розв'язувати. Його активна літературна й громадська діяльність
сприяла великим змінам – ліквідації боргових тюрем, реформ у галузі освіти і
судочинства, збільшенню кількості доброчинних організацій і відродженню
меценацтва. Його любов до бідних і скривджених була справжньою, а не
фальшивою, для нього вони були такими ж повноправними членами
суспільства, як і заможні, їм він дарував усю силу свого таланту, усю свою
любов, відкривши їм поезію їхнього буденного життя, і став символом Англії
прозаїчної.
 До 210-річчя від Дня народження Чарльза Джона Гаффема Діккенса
представлено онлайн-виставку з біографії і творчості митця за матеріалами
статті «Діккенс Чарлз» (Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник :
у 2 т. / за ред. : Н. Михальської, Б. Щавурського. Тернопіль : Навчальна книга,
2005. – Т. 1 : А-К. – С. 548.), а також виданнь з фондів Науково-технічної
бібліотеки Національного університету харчових технологій.

3.  Життя нам дано з неодмінною умовою захищати його до останньої хвилини.
 Людина не може по-справжньому вдосконалюватися, якщо не допомагає
вдосконалюватися іншим.
 Нема на світі такого пагорба, вершини якого завзяття врешті-решт не досягне.
 Правда завжди відважна.
 Працьовитість – душа будь-якої справи й запорука добробуту.
 У цьому світі користь приносить кожен, хто полегшує тягар іншої людини.
 Моя віра в людей, які правлять, загалом, незначна. Моя віра в народ, яким
правлять, загалом, безмежна.
 Я вірю і маю намір вселити людям віру в те, що на світі існує прекрасне, вірю,
незважаючи на повне виродження суспільства, потребами якого нехтують.
 Було два типи благодійників: перший – люди, котрі робили мало, але здіймали
багато галасу; другий – котрі робили багато і не здіймали галасу зовсім.
 Хоч би хто виховував дітей, вони у своєму маленькому світі нічим так боляче не
переймаються, нічого так боляче не відчувають, як кривду. Нехай це буде мала
кривда, але ж і дитина мала, і світ її малий, і коник-гойдалка для неї не менш
дорогий, ніж для дорослого ставний ірландський кінь-скакун.

4.  Чарлз Діккенс народився 7 лютого 1812 року в
передмісті Портсмута Лендпорті в сім'ї дрібного
чиновника морського казначейства Джона Діккенса.
в незаможній родині.
 Коли Чарльзу було три роки, родина перебралася до
Лондона. Дитячі роки майбутнього письменника,
схоже, були ідилічними, проте він вважав себе
«малим не особливо доглянутим хлопчиком».
 Він проводив багато часу на вулиці, але також
жадібно читав, особливо крутійські романи Тобіаса
Смоллетта та Генрі Філдінга. Пізніше він
пригадував, що мав чіпку, ледь не фотографічну
пам'ять, що прислужилося йому в подальшій роботі
письменника. Батько певний час працював клерком
в офісі королівського флоту, завдяки чому Чарлз
провів кілька років у приватній школі Вільяма
Джайлса в Четемі.

5.  Спокійне життя раптово закінчилося, коли Джон
Діккенс, батько Чарлза, вліз у борги й був ув'язнений
в борговій в'язниці Маршалсі в Саутварку. Незабаром
до нього змушена була приєднатися вся родина, крім
Чарлза, якого взяла до себе, у Кемден-Таун
приятелька родини Елізабет Ройленс. Пані Ройленс
була бідна стара жінка, яку Дікенс пізніше показав,
незначно змінивши й прикрасивши, в образі пані
Піпчін із роману «Домбі і син».
 Потім він жив у прибудові будинку боргового агента в
Боро, … товстого, добродушного старого та його
тихої літної дружини, в яких був дуже невинний
дорослий син. Ця трійця послужила праобразами для
родини Гарландів із «Крамниці старожитностей».
Ілюстрація Хеблота Найта Брауна до роману
Чарльза Діккенса "Лавка старовин". 1841 рік
Ілюстрація Хеблота Найта Брауна до роману
Чарльза Діккенса «Домбі та син». 1910 рік

6.  У неділю, Чарлз із сестрою Фанні, яку відпускали з
Королівської академії музики, відвідували своїх
батьків у в'язниці. Згодом у в'язниці відбувалася
основна дія роману «Крихітка Дорріт».
 Щоб заплатити за проживання й харчі, а, також,
допомогти родині, Чарлз почав працювати на складі
вакси Воррена. Він заробляв шість шилінгів на
тиждень, 10 годин на день наклеюючи етикетки.
Виснажливі, й часто навіть жорстокі, умови праці
глибоко закарбувалися в душі Діккенса й вплинули
на його прозу й нариси, створивши основу інтересу
до соціально-економічних реформ, особливо реформ
умов праці, важкість яких, як він був переконаний,
несправедливо лягали тягарем на плечі бідняків.
Ілюстрація Хеблота Найта Брауна до роману
Чарльза Діккенса «Крихітка Доріт». 1857 рік

7.  Джон Діккенс провів у борговій в'язниці
тільки кілька місяців.
 Померла його бабуся, Елізабет Діккенс, і
залишила йому в спадок 450 фунтів
стерлінгів. Очікуючи спадку, Джон Діккенс
домовився із кредиторами про виплати, разом
із родиною вийшов на волю й переїхав до пані
Ройленс.
 Втім, мати Чарлза Діккенса не квапилася
відкликати його з роботи на виробництві
вакси.
 Мабуть після цього випадку Чарлз закоренів
на думці, що родиною повинен керувати
батько, а мати повинна знайти своє місце у
веденні домашнього господарства.

8.  Невдоволення власним положенням і умовами, в
яких доводилося жити робітничому класу, стало
згодом однією з основних тем творів Дікенса.
 Саме про ці невеселі часи він писав у найбільш
автобіографічному романі «Девід Коперфільд»:
«Жодна людина не порадила мені, не наставила, не
підбадьорила, не втішила, не допомогла, не
підтримала, жодна, кого я міг би пригадати, коли,
сподіваюся, піду на небо!».
 Все ж Дікенс продовжив навчання у
Веллінгтонській домашній академії, яка не була
доброю школою. Дікенс згадував, що навчання було
там аби-яке, дисципліна погана, час від часу
назовні проривалася садистська грубість керівника
школи, й, загалом, панувала атмосфера
запущеності, що знайшло згодом своє
відображення в описі школи містера Крікла в
«Девіді Коперфільді».
Ілюстрація Хеблота Найта Брауна до роману
Чарльза Діккенса
"Життя Девіда Копперфілда, розказане ним
самим". 1850 рік

9.  Після школи, з травня 1827, Діккенс почав
працювати молодшим клерком в адвокатській
конторі Елліса й Блекмора.
 Потім, вивчивши систему скоропису Герні, він
покинув роботу й став вільнонайманим
репортером. Його далекий родич, Томас
Карлтон, був вільнонайманим репортером у
Докторс-Коммонс, тому Діккенс впродовж
майже чотирьох років міг використовувати його
акредитацію й писати репортажі про судові
справи.
 За цей час він набрався досвіду, який згодом
використав у романах «Ніколас Ніклбі», «Домбі
й син», а особливо в романі «Холодний
будинок». Яскраве зображення крутійства й
бюрократизму правничої системи багато в чому
прислужилося Діккенсу для пропаганди
поглядів, пов'язаних, зокрема, з важкою ношею
бідняка, якого обставини змусили вдатися до
«послуг закону».
Ілюстрація Фреда Барнарда до роману Чарльза
Діккенса «Життя та пригоди Ніколаса Нікльбі».
1875 рік
Ілюстрація Хеблота Найта Брауна до роману
Чарльза Діккенса "Холодний дім". 1853 рік

10.  Своє перше кохання, Марію Біднелл,
Діккенс зустрів у 1830 р.
 Вважається, що вона стала прообразом
Дори з «Девіда Коперфільда».
 Батьки Марії не схвалювали залицяння
Діккенса до дівчини й припинили
стосунки між ними, відіславши її в школу
в Парижі.

11.  Перше оповідання Дікенса «Обід на Тополиній алеї»
вийшло друком у лондонському «Мантлі Мегезін» у
1833.
 Наступного року він винайняв кімнату в Фернівалс-
Інні й взявся за політичну журналістику, друкуючи в
«Морнінг Кронікл» репортажі про парламентські
дебати та звіти про виборчі кампанії, для чого йому
доводилося подорожувати Англією.
 Репортажі та нариси із журналів склали основу збірки
«Нариси Боза», надрукованої 1836 року.
 У березні 1836 почалася публікація «Записок
Піквікського клубу» у вигляді періодичних фейлетонів.
Співпраця з журналами продовжувалася все його
життя.

12.  У 1836 Діккенс згодився на пропозицію стати
редактором журналу «Бентліз Місселлені», яку
він обіймав три роки, доки не розсварився із
власником.
 Тим часом письменницькі успіхи
продовжувалися. Діккенс написав: «Пригоди
Олівера Твіста» (1837-1839), «Ніколас Ніклбі»
(1838-1839), «Крамницю старожитностей» та
«Барнабі Радж», як частину «Годинника
містера Гамфрі» (1840-1841).
 Усі ці твори спочатку виходили місячними
випусками, а потім окремими книгами.
Ілюстрація Джорджа Крукшенко до
роману Чарльза Діккенса
«Олівер Твіст». 1838 рік
Вінтажна гравюра з роману Чарльза Діккенса
Барнабі Раджа, ілюстрована Фредеріком Барнардом

13.  2 квітня 1836 Дікенс побрався з Кетрін Томсон
Гогарт, донькою Джорджа Гогарта, редактора
«Івнінг Кронікл». Після короткого медового
місяця в Кенті, молодята поселилися в
Блумсбері. У них народилося десять дітей:
Чарлз, Мері, Кейт, Волтер, Франсіс, Альфред,
Сідні, Генрі, Дора та Едвард.
 Сім'я Дікенсів з березня 1837 р. по грудень
1839 р. мешкала на Доті-Стріт, 48, разом із
молодшим братом Чарлза, Фредеріком та
17-річною сестрою Кетрін, Мері.
 Діккенс дуже прив'язався до Мері. Вона
померла на його руках від хвороби в 1837 р.
Згодом вона стала прообразом багатьох
персонажів його романів, а її смерть описана
як смерть Нелл в «Крамниці старожитностей».

14.  У 1842 Дікенс з дружиною здійснили першу подорож
до США та Канади, загалом успішну, незважаючи на
його підтримку відміни рабства. Він відвідав Білий
дім, зустрівшись із президентом Джоном Тайлером.
Мандрівка описана в «Американських очерках», а
також у деяких епізодах «Мартіна Чаззлвіта».
 В «Очерки» Дікенс помістив нищівну критику
рабства, наводячи очевидні свідчення жорстокості.
 Під час візиту Дікенс провів місяць у Нью-Йорку,
читаючи лекції, виступаючи з підтримкою закону про
авторські права й записуючи свої враження.
 Він зустрічався з такими визначними особами, як
Вашингтон Ірвінг та Вільям Каллен Браянт.
 14 лютого 1842 в Мангеттенському парковому театрі
був влаштований бал на його честь, на який зібралося
3 тис. гостей.
 На час мандрівки про дітей Дікенсів піклувалася інша
сестра Кетрін, Джорджіна. Вона залишилася з
родиною як економка, організатор, радник і друг аж
до смерті письменника в 1870 р.

15.  Незабаром після подорожі до Америки Діккенс
почав цікавитися унітаризмом, хоча все життя
залишався англіканцем.
 Твори Діккенса залишалися популярними,
особливо його різдвяне оповідання «Різдвяна
пісня», написана в 1843 р.
 Родина Діккенсів здійснила короткі мандрівки до
Італії у 1844 та Швейцарії у 1846 р.
 Потім продовжувалися успішні публікації:
«Домбі й син» у 1848, «Девід Коперфільд» у
1849-1850 рр.
Ілюстрація Фреда Барнарда до
"Різдвяної Пісні" Чарльза Діккенса

16.  У травні 1846 до Діккенса звернулася багата
спадкоємниця родини банкірів Анджела Бердетт-Кауттс з
планом будинку для жінок, що опустилися на дно.
Відмовляючись спочатку, Діккенс усе ж організував
будинок під назвою Уранія-котедж у Шефердс-Буш.
Він активно займався щоденним функціонуванням
закладу, встановленням правил, переглядом рахунків і
прийомом жінок. Багато з них стали прообразами
персонажів його книг. Підбираючи кандидатури мешканок
будинку, він відвідував в'язниці й робітні будинки, інші
кандидатури пропонували йому друзі, такі як міський
радник Джон Гардвік. Кожній жінці давали написане
Діккенсом друковане запрошення із підписом «Ваш друг».
Від кожної жінки вимагалося, щоб після перебування в
Уранія-котеджі вони емігрували.
 У 2009 родини двох таких жінок були ідентифіковані, одна
в Канаді, інша в Австралії. Загалом за оцінками в
проміжку між 1847 і 1859 рр. через будинок пройшло 100
жінок.

17.  У листопаді 1851 Діккенс перебрався до
Травісток-хауз, де написав «Холодний дім»,
виданий у 1852-1853.
 Саме в цьому будинку він почав влаштовувати
любительські домашні театральні вистави.

18.  У 1856 гонорари за книги дозволили Дікенсу
придбати будинок Ґедз-Гілл-плейс у Кенті.
Ще хлопчиком Діккенс мріяв жити в цьому
будинку. Крім того, навколишні місця були
пов'язані з подіями, описаними Шекспіром у
першій частині «Генріха IV», що подобалося
письменнику.
 У 1857 р. Діккенс винайняв професійних
актрис для п'єси «Заморожена глибина»,
написаної разом із протеже Діккенса Вілкі
Коллінсом.
 З однією з них, Еллен Тернан, у Діккенса
утворився зв'язок, що тривав усе його життя.
 Наступного, 1858 року, він та дружина
Кетрін стали жити окремо, хоча в ті часи
офіційне розлучення для людини зі славою
Діккенса було немислимим.

19.  На той час до Діккенса звернулися за допомогою
представники дитячої лікарні на Грейт-Ормонд-стріт. Лікарня
саме переживала свою першу фінансову кризу. Діккенс саме
почав планувати публічні читання своїх творів. Чарлз Вест,
засновник лікарні, попросив Діккенса головувати на заході зі
збору коштів. Діккенс віддався справі душею і серцем. Вже
раніше, у 1849, він анонімно писав статті в тижневику
«Екзамінер» про занедбаних дітей, а в 1852 написав статтю,
присвячену відкриттю лікарні..
 9 лютого 1858 Діккенс виголосив промову на річному званому
обіді в лікарні, а незабаром виступив із публічним читанням
«Різдвяної пісні» в церкві святого Мартіна в полях, зібравши
достатньо грошей, щоб лікарня змогла купити сусідній
будинок і розширити кількість місць з 20 до 75.
 Влітку 1868, розлучившись із дружиною, Діккенс розпочав
серію перших публічних читань своїх творів у Лондоні. Після
десятиденного відпочинку він відправився у виснажливий
амбіційний тур усією Англією, Шотландією та Ірландією. Тур
продовжувався 3 місяці, письменник здійснив 87 читань, іноді
двічі на день.

20.  Незабаром були опубліковані дві книги, які можна
вважати центральними в творчості Діккенса:
«Повість двох міст» та «Великі сподівання».
Романи мали гучний успіх. Водночас Дікенс був
редактором і активним автором двох журналів:
«Хаузголд Верлд» (1850-1859) та «Ол те є раунд»
(1858-1870).
 У вересні 1860 Діккенс зробив велике вогнище зі
свого листування в полі за власним будинком.
Залишилося тільки ділове листування.
 В останні роки свого життя Діккенс дедалі більше
цікавився паранормальними явищами й навіть став
членом «Клубу привидів».
Ілюстрація Хеблота Найта Брауна
до роману Чарльза Діккенса
"Повість про два міста". 1859 рік
Ілюстрація Джона МакЛенана до
роману Чарльза Діккенса
"Великі надії". 1861 рік

21.  9 червня 1865, коли Діккенс із Тернан поверталися з
Парижа, потяг, в якому вони їхали, з'їхав з моста біля
міста Степлгерст. Перші 7 вагонів звалилися, Діккенс
їхав у єдиному вагоні першого класу, що залишився
неушкодженим. Він намагався допомогти потерпілим ще
до того, як прибули рятувальники. Потім він використав
свої враження в оповіданні з привидами «Сигнальник»,
в якому головного героя охоплює передчуття загибелі в
залізничній катастрофі.
 Діккенс писав багато й швидко, але тепер робота
сповільнилася. Він тільки завершив «Нашого спільного
друга» й розпочав «Таємницю Едвіна Друда». Багато
часу йшло на публічні читання його улюблених романів.
Діккенс захоплювався театром як способом утекти від
світу й вивів театральних персонажів у «Ніколасі
Ніклбі». У ті часи мандрівні театри були дуже
популярні.
 У 1866 Діккенс провів серію читань в Англії та
Шотландії. Наступного року – в Англії та Ірландії.

22.  9 листопада 1867 Діккенс відплив із Ліверпуля у
другу мандрівку Америкою. Висівши в Бостоні, він
присвятив наступний місяць зустрічам зі визначними
людьми, такими як Ральф Волдо Емерсон, Генрі
Лонгфелло та зі своїм американським видавцем
Джеймсом Томасом Філдсом. У грудні розпочалися
публічні читання, й Дікенс увесь місяць мотався між
Бостоном та Нью-Йорком. Він притримувався
графіку, незважаючи на «справжній американський
катар». Під час цієї мандрівки він не міг не помітити
значні зміни в Америці – в людях і в суспільстві.
Востаннє він з'явився на бенкеті, влаштованому на
його честь Амерікен-прес в ресторані Доменіко, і
пообіцяв більше не ганити Америку.
 23 квітня він сів на корабель до Британії, уникнувши
арешту майна за несплату податку від доходів, які
принесло йому турне.

23.  У 1868 та 1869 роках Діккенс провів низку «прощальних
читань» в Англії, Шотландії та Ірландії. 22 квітня 1869 він
звалився у Престоні, Ланкашир, з ознаками інсульту.
Подальші читання в провінції було скасовано, й, трохи
оклигавши, він почав працювати над останнім романом
«Таємниця Едвіна Друда».
 Коли проблеми зі здоров'ям минули й Діккенс набрався сил,
він, заручившись згодою лікаря, організував останню серію
читань з метою хоча б частково відшкодувати спонсорам
витрати, яких вони зазнали через його недугу. Планувалося
12 виступів з 11 січня по 15 березня 1870, останнє в Сент-
Джеймс-холі в Лондоні. Почуваючись на ту пору вже зле,
він прочитав «Різдвяну історію» та витяг із «Записок
Піквікського клубу». 2 травня він з'явився на бенкеті в
Королівській академії, де серед гостей були принц та
принцеса Уельські.

24.  8 червня 1870, Діккенс переніс ще один інсульт. Наступного
дня, 9 червня, через п'ять років після аварії біля
Степлгерста, письменник помер, не приходячи до тями.
 Діккенса поховали в Кутку поетів Вестмінстерського
абатства. Під час похорону присутнім роздали епітафію зі
словами: "На пам'ять про Чарлза Діккенса
(найпопулярнішого письменника Англії), який помер у
власній оселі, Гайгем, поблизу від Рочестера, Кент, 9 червня
1870 у віці 58 років. Він співчував бідним, знедоленим і
пригнобленим; і зі смертю один із найвизначніших
письменників Англії втрачений для світу. Стверджують, що
останні слова Діккенса: «Будьте природними, діти. Для
письменника природне виконання всіх правил мистецтва».
 У своєму заповіті Діккенс зазначив, щоб на його честь не
споруджували жодного меморіалу. Єдиний бронзовий
пам'ятник натуральної величини, відлитий у 1891 Френсісом
Едвіном Елвеллом, стоїть у Кларк-парку в місті Спрюс-Гілл,
Пенсільванія, США. Ліжко, на якому він помер, зберігається
в музеї Діккенса в Портсмуті.

25.  На честь Діккенса названо кратер на Меркурії.
 Портрет Діккенса розміщено на англійській
банкноті в 10 фунтів випуску 1993-2000 рр.
 До 200-річчя від дня народження Діккенса
Королівський монетний двір Великої Британії
випустив пам'ятну монету номіналом два
фунти стерлінгів з портретом Діккенса,
складеним з рядків з назвами його творів – від
«Олівера Твіста» до «Девіда Копперфільда» і
«Великих сподівань».
 На честь письменника випущено багато
поштових марок у різних країнах.
 У Лондоні існує будинок-музей Чарльза
Діккенса «Charles Dickens Museum» .
 Є пам'ятники в США та Австралії.

26. Імена: Дікенс і Боз
 У Дікенса незвичне прізвище. Слово Dickens
використовується в англійських вигуках на
кшталт What the Dickens! як евфемізм чорта,
дідька, біса. Фразу What the Dickens! можна
перекласти українською як: «Якого дідька!».
 Іноді Дікенс використовував псевдонім Боз. Так
жартома називали молодшого брата письменника
Оґаста на честь героя популярного тоді роману
«Вікарій Вейксфілда» Олівера Ґолдсміта,
Мойсея. Вимовлене в ніс Moses, звучить майже,
як Boses .

27.  Посмертні записки Піквікського клубу (1836-1837)
 Пригоди Олівера Твіста (1837-1839)
 Пригоди Ніколаса Ніклбі (1838-1839)
 Крамниця старожитностей (1840-1841)
 Різдвяна пісня в прозі, або різдвяне оповідання з
привидами (1843)
 Різдвяні дзвони
 Домбі й син (1846-1848)
 Девід Коперфільд (1849-1850)
 Холодний дім (1852-1853)
 Важкі часи (1854)
 Крихітка Дорріт (1855-1857)
 Великі сподівання (1860-1861)
 Наш спільний друг (1864-1865)
«Мрії Дікенса», картина Роберта Вільяма Басса, на
якій Дікенс зображений за письмовим столом в
оточенні своїх персонажів.

28.  Персонажі Дікенса легко врізаються в пам'ять завдяки своєму колориту й
вигадливим іменам. Ебенезер Скрудж, Тайні Тім, Джекоб Марлі, Боб
Кратчіт, Олівер Твіст, Артфул Доджер, Фейгін, Білл Сайкс, Піп, міс Гевішем,
Чарлз Дарней, Девід Копперфілд, Вілкінс Мікобер, Абель Магвіч, Даніель
Кілп, Самюель Піквік, Вокфорд Сквірс, Юрая Гіп настільки увійшли в
британську культуру, що стали вживатися як звичайні слова, наприклад,
scrooge означає скупаря.
 Письменник співпрацював із ілюстраторами, надаючи їм загальну
характеристику твору наперед, щоб ілюстрації відповідали його баченню
подій та персонажів. Романи Дікенса виходили щомісячними фейлетонами, а
тому така практика давала можливість художнику приступити до роботи ще
перед тим, як Дікенс завершував написання чергового випуску. Маркус
Стоун, ілюстратор роману «Наш спільний друг» пригадує, що автор завжди
«готовий був описати до найменших подробиць характеристики персонажа
і… життєву історію плодів своєї уяви». Ця тісна співпраця важлива для
сучасних читачів. Ілюстрації дозволяють нам побачити персонажі так, як
Дікенс бачив їх сам.
 Режисери фільмів опираються на ці ілюстрації при підборі акторів, виборі
костюмів та декорацій.

29. Михальская, Н. П. Чарльз Диккенс / Н. П. Михальская. –
Москва : Просвещение, 1987. – 128 с.
Сложный и долгий путь Диккенса–человека и Диккенса – писателя
прослеживается на фоне общих художественных процессов и важнейших
исторических событий в Англии. Автор показывает формирование
общественно-политических взглядов писателя, его общественно-
политическую деятельность, как издателя журналов, круг литературных
знакомств.

30. Честертон, Гилберт Кийт. Чарльз Диккенс : пер. с
англ. / Г. К. Честертон. – Москва : Радуга, 1982. –
208 с.
Английский писатель Г.К. Честертон был не только популярным
писателем, но и замечательным литературным критиком.
Особенной его любовью пользовался Диккенс, которому он
посвятил несколько работ. Самая интересная – та, что
предлагается читателю. Прекрасно написанная книга состоит из
двенадцати глав, рассказывающих о Диккенсе и его эпохе, его
жизни и творчестве, его блестящем даре воображения.

31. Нерсесова, М. А. Диккенс Чарльз "Холодный дом" /
М. А. Нерсесова. – Москва : Худож. лит., 1971. – 112 с.
В брошюре рассказывается о жизни и творческом пути великого
английского писателя Диккенса. Дан анализ его.романов ("Домби и
сын", "Оливер Твист" и др.) и главным образом произведений,
созданных им в расцвете творческих сил, в 50-х годах XIX века,
таких, как "Холодный дом", "Тяжелые времена", "Крошка Доррит".
Кратко рассказано об особенностях стиля и языка писателя.

32. Пирсон, Хескет. Диккенс : пер. с англ. / Х. Пирсон. –
Москва. : Мол. гвардия, 1963. – 512 с.
Книга Хескета Пирсона называется «Диккенс. Человек. Писатель.
Актер». Это хорошая книга. С первой страницы возникает
уверенность в том, что Пирсон знает, как нужно писать о
Диккенсе.Автор умело переплетает театральное начало в
творчестве Диккенса, широко пользуясь его любовью к театру,
проходящей через всю жизнь.

33. Сильман, Т. И. Диккенс : Очерки тв. / Т. Сильман. –
Москва : Гослитиздат, 1958. – 408 с.
Автор настоящих «Очерков» ставил перед собою цель дать анализ
основных произведений Диккенса, выдвинув при этом на первый план
две проблемы: проблему становления и эволюции реализма Диккенса
на фоне реалистических традиций английской литературы и
проблему своеобразия юмора Диккенса. Поэтому главы, посвященные
отдельным произведениям Диккенса, по сути дела связаны между
собой и с основной главой о реализме общностью темы. Сведения
биографического характера привлекаются лишь попутно и
постольку, поскольку они требуются для анализа романов.

34. Дом с привидениями : пер. с англ. / Ч. Диккенс, Э. По,
В. Ирвинг и др. – Харьков : Клуб Семейного Досуга,
2014. – 896 с.
Главный герой приезжает в пожить в сельскую местность недалеко
от Лондона и из любопытства снимает дом, в котором, по слухам
местных жителей, якобы водятся привидения. Но напуганные этими
слухами, никто из прислуги не желает оставаться в этом доме, и
главный герой решает пригласить свою сестру и своих друзей
погостить вместе с ним. Они распределяют обязанности по дому
между собой, а также жребием выбирают комнаты. Каждый,
прожив в своей спальне несколько недель, в итоге должен будет
рассказать о том сверхъестественном, с чем ему довелось
столкнуться. И вот, в Двенадцатую ночь, перед Рождеством, друзья
собрались у камина, и каждый поделился историей призрака своей
комнаты.

35. Диккенс, Чарльз. Посмертные записки
Пиквикского клуба : роман : пер. с англ. Т. 1 /
Ч. Диккенс. – Москва : Правда, 1990. – 775 с.
Диккенс, Чарльз. Посмертные записки
Пиквикского клуба : роман : пер. с англ. Т. 2 /
Ч. Диккенс. – Москва : Правда, 1990. – 444 с.
"Посмертные записки Пиквикского клуба", первый роман
Диккенса, представляет собой остроумный рассказ о
"путешествиях, изысканиях, наблюдениях над людьми и
нравами и обо всех приключениях" пиквикистов на фоне
сцен из английской жизни.

36. Дікенс, Чарльз. Записки Піквікського клубу :
роман : пер. з англ. / Ч. Дікенс. – Харків, 1932. –
423 с.
Посмертні записки Піквікського клубу – перший роман Чарлза
Діккенса, що виходив у вигляді фейлетонів із квітня 1836 по
листопад 1837. Роман приніс молодому письменнику славу
завдяки яскравим, колоритним і водночас реалістичним
образам, у яких англійці могли впізнати себе самих у дещо
перебільшеному гротескному вигляді.

37. Дікенс, Чарльз. Пригоди Олівера Твіста : роман : пер.
з англ. / Ч. Дікенс. – Київ : Дніпро, 1987. – 423 с.
"Пригоди Олівера Твіста" - один із найвідоміших романів Чарльза
Діккенса (1812-1870). Це історія хлопця-сироти, який народився у
робітному домі і пройшов тяжку школу поневірянь. Тікаючи від них,
він опинився на “дні” Лондона у банді злочинців, був поранений, але
вистояв, зберігши людську гідність. вижити й отримати спадщину
йому допоміг щасливий випадок, а головне - зустріч із добрими
людьми. Це була заслужена винагорода хлопцю за мужність і
пережиті страждання. Через весь роман проходить мотив таємниці,
що надає оповіді драматизм і відтінок детективу. Твір вражає
життєвою правдою і читається із захопленням.

38. Диккенс, Чарльз. Большие надежды : роман : пер. с
англ. / Ч. Диккенс. – Москва : Худож. лит., 1987. – 384 с.
Роман, который выдержал невероятное количество экранизаций и
театральных постановок и лег в основу культовой осовремененной
версии с Гвинет Пэлтроу и Робертом де Ниро в главных ролях.
История Пипа - мальчишки из простой крестьянской семьи, который
нежданно-негаданно получил возможность "выбиться в люди" и войти
в лучшее лондонское общество, и Эстеллы, которую опекунша -
полубезумная аристократка - сделала орудием своей мести, вырастив
из нее роковую красавицу, разбивающую мужские сердца,
завораживает читателя с первых же страниц, однако обрамляющие
ее колоритные и яркие картины викторианского Лондона не уступают
ей ни в остроумии, ни в обаянии.

39. Диккенс, Чарльз. Собрание сочинений : в 10-ти т. : Т. 4 :
Жизнь и приключения Мартина Чезлвита : роман : пер. с
англ. / Ч. Диккенс. – Москва : Худож. лит., 1983. – 735 с.
«Жизнь и приключения Мартина Чезлвита» (1843) – роман, написанный
после посещения Диккенсом Америки. Основой сюжета явилось критическое
изображение американской действительности. События романа
развиваются вокруг борьбы за наследство богача Мартина Чезлвита-
старшего. С глубоким мастерством раскрыта в поведении толпы жадных
родственников и предприимчивых авантюристов деморализующая
психология, рождающая и преступления, и отвратительное лицемерие, и
откровенный эгоизм.

40. Диккенс, Чарльз. Собрание сочинений : в 10-ти т. : Т. 3 :
Жизнь и приключения Николаса Никльби (Гл. XVI - LXY) :
пер. с англ. / Ч. Диккенс. – Москва : Худож. лит., 1982. – 558 с.
Третий роман Чарлза Диккенса, «Жизнь и приключения Николаса Никльби»
(1838–1839), развивает тему несчастного детства, начатую годом раньше в
«Приключениях Оливера Твиста». Книга повествует о судьбе юноши, которого
после смерти отца богатый, жадный и жестокий дядя Ральф Никльби
отправляет учителем в «Академию Дотбойс-Холл» – сельскую школу-приют
для мальчиков в Йоркшире. Возмущенный суровыми методами воспитания в
«Дотбойс-Холле», напоминающем скорее тюрьму, чем школу, Николас сбегает
оттуда в компании слабоумного беспризорника Смайка. Так начинается путь
странствий главного героя, в ходе которых ему доведется познакомиться с
грязным политиканом Грегсбери, побыть актером бродячего театра,
поработать клерком в конторе богатых коммерсантов братьев Чирибл и
узнать позорную тайну из прошлого его дяди – тайну, долгое время скрытую и
от самого Ральфа Никльби...

41. Диккенс, Чарльз. Собрание сочинений : в 10-ти т. : Т. 5 :
Торговый дом Домби и Сын. Торговля оптом, в розницу и
на экспорт : роман : пер. с англ. / Ч. Диккенс. – Москва :
Худож. лит., 1984. – 767 с.
«Я беру на себя смелость полагать, что способность (или привычка)
пристально и тщательно наблюдать человеческие характеры – редкая
способность», – писал Диккенс в предисловии ко второму изданию романа
«Торговый дом “Домби и сын”. Торговля оптом, в розницу и на экспорт».
Виртуозность и глубина портретных и психологических характеристик, а
также непреходящая актуальность подмеченного автором противоречия
между традиционными семейными, общечеловеческими ценностями и
условиями общества, в котором всем заправляет капитал, уже более чем
полтора века убеждает читателей в том, что этой способностью Чарльз
Диккенс владел мастерски.

42. Диккенс, Чарльз. Собрание сочинений : в 10-ти т. Т. 10 :
Наш общий друг : пер. с англ. / Ч. Диккенс. – Москва :
Худож. лит., 1987. – 734 с.
Первое издание романа Чарльза Диккенса «Наш общий друг» (1864-1865)
сопровождалось прикрепленным к началу тома листочком, уведомлявшим,
что проницательный читатель поймет смысл названия, когда дойдет до
девятой главы. Эта «детективная» выдумка, обещающая игру в
сюжетные тайны, продолжается и в самой книге: история лондонского
«мусорщика-миллионера» Гармона, разбогатевшего на муниципальных
подрядах, его наследника Джона, объявленного погибшим, и капризной
красавицы Беллы Уилфер, девушки из бедной семьи, мечтающей о
выгодном браке, строится на подменах личности, маскарадных
переоблачениях и внезапных разоблачениях, содержит эпизоды шантажа
и попыток убийства и другие приметы криминального повествования.
Последний завершенный роман Диккенса, «Наш общий друг» развивает
темы двойственности человеческой натуры, поиска подлинного «я» и
свободы жизненного выбора, которые станут главными в финальном
шедевре писателя – интригующе неоконченном детективе «Тайна Эдвина
Друда».

43. Диккенс, Чарльз. Собрание сочинений : В 10-ти т. Т. 8 :
Рождественские повести. Тяжелые времена. Большие
надежды : пер. с англ. / Ч. Диккенс. – Москва : Худож.
лит., 1986. - 736 с.
Рождественские повести: волшебная история, случившаяся в канун
Рождества с мистером Скруджем, дарит надежду на то, что даже
самый чёрствый, бессердечный человек, в душе которого, казалось,
навечно поселился лютый холод, однажды может преобразиться и
стать самым добрым, отзывчивым и щедрым…

44. Диккенс, Чарльз. Собрание сочинений : В 10-ти т. : Т. 9 :
Крошка Доррит : пер. с англ. / Ч. Диккенс. – Москва :
Худож. лит., 1986. – 734 с.
В романе «Крошка Доррит», созданном замечательным английским
писателем Чарльзом Диккенсом в 1855-1857 гг., на фоне неспешно
развивающегося сюжета дана обстоятельная и горько-ироничная
картина британского общества. В ней нашлось место и коварному
преступнику, и чопорным членам благородных семейств, и чинушам из
«Министерства волокиты»… Главные же герои книги – сорокалетний
мистер Клэннем, вернувшийся в Англию после долгого пребывания в
Китае, и Крошка Доррит, дочь джентльмена, выросшая в долговой
тюрьме Маршалси, куда ее отец попал в результате невероятно
запутавшихся денежных дел – принимают непредсказуемые удары
судьбы и ее подарки с достоинством и смирением.

45. Диккенс, Чарльз. Жизнь Дэвида Копперфилда,
рассказанная им самим : роман : пер. с англ. / Ч. Диккенс. –
Харьков : Прапор, 1986. – 823 с.
"Жизнь Дэвида Копперфилда" - один из самых известных воспитательных
романов в мире. В романе «Жизнь Дэвида Копперфилда, рассказанная им
самим» писатель обращается к теме судьбы молодого человека,
раскрывает характер героя в процессе его становления, разрабатывает
эту тему на высоком художественном уровне.

46. Диккенс, Чарльз. Приключения Оливера Твиста :
Роман: Пер. с англ. / Ч. Диккенс. – Москва : Худож.
лит., 1986. – 335 с.
«Приключения Оливера Твиста» (1837-1839) – второй роман
великого английского писателя Чарльза Диккенса. Увлекательная и
трогательная история злоключений маленького сироты Оливера
Твиста, несмотря на прошедшие с ее написания почти двести
лет, по-прежнему не утратила своей увлекательности и
трогательности.

47. Диккенс, Чарльз. Домби и сын : Роман : пер. с англ.
Гл. I - XXX / Ч. Диккенс. – Київ : Дніпро, 1978. – 510 с.
Книга, полное название которой «Торговый дом «Домби и сын».
Торговля оптом, в розницу и на экспорт» была написана в 1848 году. По
мнению критиков, это произведение считается одним из наиболее
зрелых романов писателя, несмотря на то, что самые зрелые его
произведения были написаны в более поздний период творчества. В
целом же и критики, и читатели приняли роман благосклонно, найдя
его достаточно остроумным и в то же время обличающим многие
пороки и несправедливость современного Диккенсу английского
общества.

48. Дікенс, Чарльз. Тяжкі часи : роман : пер. з англ. /
Ч. Дікенс. – Київ : Дніпро, 1970. – 299 с.
У «Тяжких часах» – одному з найгостріших соціальних романів 50-х
років XIX сторіччя, Ч. Діккенс виступає вже не глядачем і навіть не
актором, а грізним суддею, що карає безжальним гротеском
англійську буржуазію й породжені нею потворні форми життя.

49. Диккенс, Чарльз. Холодный дом : роман : пер. с англ. /
Ч. Диккенс. – Москва : Гослитиздат, 1956. – 856 с.
В романе «Холодный дом» Диккенс с беспощадностью сатирика
обрисовал как общественную, так и частную жизнь английской
буржуазии. Мрачным, «холодным домом» представляется писателю
его родина, где господствующие общественные законы гнетут и
калечат души людей, и он заглядывает в самые темные уголки этого
большого дома. В Лондоне бывает всякая погода. Но в «Холодном
доме» Диккенс чаше всего рисует нам картину туманного, по-осеннему
мрачного Лондона. Особенно же редко рассеивается туман,
окутывающий Линкольновы поля, где в здании суда лорда-канцлера уже
много десятилетий подряд заседают судьи, разбирающие дело
«Джарндисы против Джарндисов». Все их силы направлены на то,
чтобы запутать и без того запутанное дело, в котором одни
родственники оспаривают права других на давно уже не
существующее наследство.

50. Диккенс, Чарльз. Собрание сочинений : в 30 т. : пер.
с англ. Т. 1 : Очерки Боза. Мадфогские записки /
Ч. Диккенс. – Москва. : Гослитиздат, 1957. – 754 с.
В первый том собрания сочинений вошли «Очерки Боза», сборник
очерков о жизни и характерных типах Лондона, и «Мадфогские
записки», юмористические статьи о городе Мадфог (под Мадфогом
Диккенс описал город своего детства Четем).

51. Диккенс, Чарльз. Собрание сочинений : в 30-ти т. :
пер. с англ. Т. 7 : Лавка древностей : роман /
Ч. Диккенс. – Москва : Худож. лит., 1958. – 646 с.
Вероятно, ни один из знаменитых персонажей самого популярного
в XIX веке английского писателя Чарльза Диккенса не вызывал у
читателей такого сочувствия, как Нелли Трент из романа «Лавка
древностей», – олицетворение доброты, кротости и
самоотверженности. Оставшись без крова над головой,
маленькая Нелл и ее дедушка, хозя ин старой антикварной лавки,
вынуждены испытать на себе всю несправедливость и
жестокость мира. Гротескным воплощением царящего в мире зла
выступает в романе ростовщик Квилп, урод и карлик, у которого и
в облике, и в душе нет ничего человеческого. Эта фантастическая,
«го тическая», сказочная, сентиментальная, реалистичная, в чем-
то трагическая, а в чем-то комическая повесть навсегда
останется одной из любимейших книг Диккенса во всем мире.

52. Диккенс, Чарльз. Собрание сочинений : в 30-ти т. :
Т. 9 : Американские заметки. Картины Италии : пер. с
англ. / Ч. Диккенс. – Москва : Худож. лит., 1958. –
558 с.
«Американские заметки» были опубликованы в октябре 1842 года.
Материалом для «Заметок» послужили дневники и записные
книжки. Работа над книгой протекала в течение нескольких месяцев
непосредственно по возвращении на родину. Поездка в США глубоко
разочаровала Диккенса. Этим чувством проникнута и сама книга,
вышедшая с посвящением: «…тем из моих друзей в Америке… кому
любовь к родине не мешает выслушивать истину…» Предвидя
обвинения критики в предвзятом изображении общественных
институтов США и, в особенности, ненавистного ему рабства,
Диккенс хотел предпослать своим очеркам специальную
разъясняющую главу, которая и была им написана, но в
окончательной редакции исключена. В этой главе Диккенс прямо
заявлял, что нашел государственный строй США отнюдь не
заслуживающим подражания. В прессе «Американские заметки»
были встречены с возмущением. Американская критика ждала от
Диккенса восторженного панегирика и, не найдя его, обвинила
писателя в клевете. Итальянские очерки Диккенса впервые были
опубликованы в лондонской газете «Дейли ньюс» (конец января –
март 1846 г.). Назывались они на страницах газеты «Письмами
путешественника с дороги» и были подписаны псевдонимом
Диккенса Боз. Спустя несколько месяцев вышло и отдельное издание
их под измененным названием «Картины Италии». В том же 1846
году очерки Диккенса были переведены на многие европейские языки,
в том числе и на русский.

53. Диккенс, Чарльз. Собрание сочинений : в 30 т. : пер. с
англ. Т. 8 : Барнеби Радж : роман / Ч. Диккенс. –
Москва : Худож. лит., 1958. – 766 с.
Чарльз Диккенс всегда мечтал написать исторический роман.
Попыткой воплотить эту мечту стал роман «Барнеби Радж»,
события которого развиваются на фоне антикатолических бунтов
лорда Гордона в 1780 году. Перед читателем предстанет яркая
картина погружения Лондона в хаос и анархию.Эта таинственная
история начнется с нераскрытого двойного убийства и продолжится
сговором, шантажом, похищением и воздаянием. Сыновья восстанут
против отцов, работники устроят заговор против своих хозяев, а
протестанты столкнуться католиками на улицах. И когда Лондон
запылает бунтом, сам Барнеби Радж изо всех сил будет пытаться
избежать проклятия своего собственного прошлого.

54. Диккенс, Чарльз. Собрание сочинений : в 30-ти т. :
Т. 22 : Повесть о двух городах : пер. с англ. /
Ч. Диккенс. – Москва : Гослитиздат, 1960. – 466 с.
События романа Чарльза Диккенса происходят в конце XVIII века в
двух городах — Лондоне и Париже, когда на английском престоле
восседал король с широкой челюстью и королева с некрасивым лицом,
а на престоле французском — король с широкой челюстью и
королева с красивым лицом. «Это было лучшее из всех времен, это
было худшее из всех времен». Вельможи двух государств были
твердо убеждены, что вокруг все благополучно и прочно
установлено раз и навсегда. Но французский народ нарушил
равновесие, сломал Бастилию, водрузил на ее место гильотину, и
покатились головы знатных дворян, одна за другой. Чарльз Дарней,
английский аристократ, некогда отрекшийся от своего
французского прошлого, в силу чрезвычайных обстоятельств
вынужден оставить свою молодую семью и отправиться в Париж,
охваченный диким огнем свободы. «Повесть о двух городах» —
роман, насчитывающий сотни миллионов переизданий,
неоднократно экранизированный и воплощенный на сцене, по сей
день является одной из самых востребованных книг английской
литературы.

55. Диккенс, Чарльз. Собрание сочинений : в 30-ти :
Т. 29 : Письма : пер. с англ. / Ч. Диккенс. – Москва :
Гослитиздат, 1963. – 423 с.
Переписка Диккенса – ценнейший источник для изучения великого
английского писателя – публикуется в русском переводе впервые. В
дореволюционные издания собраний сочинений Диккенса письма не
включались. Переписка Диккенса, публикуемая в данном издании,
переводилась с наиболее полного на сегодняшний день
трехтомного свода писем, появившегося в 1938 году в издании
Нансач (The Nonesuch Edition of the Works of Charkes Dickens in 24
volumes, London, 1938). Предлагаемые вниманию читателя письма
Диккенса не представляют перевода всего трехтомного свода,
изданного в 1938 году. Опустив те письма Диккенса, которые
имеют лишь временный и местный интерес (повседневную
переписку писателя с близкими и родными по незначительным
вопросам), издательство публикует все те его письма, в которых
нашли отражение литературные, философские и общественно-
политические воззрения писателя и его отношение к наиболее
значительным из современников.

56. Диккенс, Чарльз. Собрание сочинений : в 30-ти т. :
Т. 28 : Статьи и речи : пер. с англ. / Ч. Диккенс. –
Москва : Гослитиздат, 1962. – 583 с.
В данном томе впервые на русском языке публикуются избранные
статьи и речи Диккенса. Все статьи Диккенса, написанные в период
с 1838 по 1850 г., были впервые опубликованы в журнале
«Экзэминер». Исключение составляют следующие статьи:
«Интересы сельского хозяйства» («Морнинг Кроникл»),
«Угрожающее письмо Томасу Гуду от некоего почтенного старца»
(«Гуде Мэгезин энд Комикл Мисселени»), «О смертной казни» («Дейли
Ньюс»), «Преступность и образование» («Дейли Ньюс)», «Публичные
казни» («Таймс»). Статьи, написанные в 1850-1858 гг., были
напечатаны впервые в журнале Диккенса «Домашнее чтение», а
статьи 1859-1869 гг. – в его журнале «Круглый год». Исключение
составляют две статьи: «Памяти Теккерея» («Корнхилл Мэгезин») и
«Игра мистера Фехтера» («Атлантик Мансли»). Речи писателя были
собраны Р. Шепердом и изданы сразу же после смерти Диккенса –
Charles Dickens, Speeches, ed. by R.H. Shepherd, London, 1870. Они
вошли также в названное издание «Нонсач Диккенс». Новейшее
издание речей – The Speeches of Charles Dickens, ed. by K. L. Fielding,
Oxford, Claredon Press, 1960.

57. Диккенс, Чарльз. Собрание сочинений : в 30-ти
т. : Т. 19 : Тяжелые времена. Роман. Рассказы и
очерки (1850-1859) : пер. с англ./ Ч. Диккенс. –
Москва : Худож. лит., 1960. – 727 с.
Действие романа «Тяжелые времена» происходит в
промышленном городе Кокстаун, в котором все обезличено:
люди одинаково одеты, выходят из дома и возвращаются в
одни и те же часы, одинаково стуча подошвами
одинаковых башмаков. В городе распространена философия
фактов и цифр, которой следует богатый банкир
Баундерби, такова и система воспитания в школе
Грэдграйна — без любви, тепла, воображения. Бездушному
миру фактов противостоит труппа бродячего цирка и
маленькая дочь циркача – Сисси Джуп.

58. Диккенс, Чарльз. Собрание сочинений : в 30-ти т. :
Т. 27 : пвести 60-х годов : пер. с англ. / Ч. Диккенс. –
Москва : Гослитиздат, 1962. – 662 с.
«Земля Тома Тиддлера», так же как и «Рецепты доктора
Мериголда», относится к циклу рождественских рассказов
Диккенса 60-х годов. Рассказ был напечатан в рождественском
номере журнала «Круглый год» за 1861 год. Он создавался
Диккенсом в творческом содружестве с другими авторами –
Чарльзом Коллинзом, Джоном Хэрвудом, Эмилией Эдвардс и Уилки
Коллинзом (1824- 1889) – известным писателем, одним из
основоположников жанра детективного романа. Диккенсу здесь
принадлежат три главы (I, VI и VII). Повесть «Рецепты доктора
Мериголда» была напечатана впервые в рождественском номере
журнала Диккенса «Круглый год» в 1865 году. Замысел «Доктора
Мериголда» возник у Диккенса, по его собственным словам, в период
трудной и утомительной работы над романом «Наш общий друг».
Образ Cheap Jack’a, коробейника, и все связанное с ним «…
нахлынуло вдруг в таком ярком свете, что оставалось только
смотреть и записывать». Однако перу самого писателя здесь
принадлежат лишь 1-я, 6-я и 8-я главы. Из пяти соавторов Диккенса
наиболее известно в Англии имя Чарльза Коллинза (1828-1873) –
писателя и художника, автора нескольких романов и ряда очерков,
также печатавшихся в журнале «Круглый год». «Та́йна Э
́ двина
Дру́да» (англ. The Mystery of Edwin Drood) – последний и
неоконченный роман Чарльза Диккенса, написанный в жанре
детектива с элементами «готики».