1. Життя та творчість
Джонатана Свіфта
Виконала учениця 7-Б класу
Дніпрорудненської спеціалізованої
школи I –III ступенів “Світоч”
Пірожкова Катерина
Учитель – Михайленко В.Г.
2011 рік
2.
3. ДЖОНАТАН СВІФТ
(1667-1745)
Англійський сатирик, церковний
діяч, публіцист, поет і письменник
Джонатан Свіфт.
4. Народився Дж. Свіфт 30 листопада 1667 року в родині невеликого урядовця
в столиці Ірландії Дубліні. Майбутній письменник досить сумно прожив
дитячі роки в обставинах матеріальних нестатків (батько помер у рік
народження Джонатана). З матеріальною допомогою дядька – брата батька,
він протягом 1674-1688р.р. навчався. Спочатку здобував освіту в
початковій і середній школі, а тоді навчався на богословському
факультеті Дублінського університету. У 1689р. вирушив шукати щастя до
Лондона. Досить швидко дістав посаду секретаря у відомого в ті часи
можновладця Вільяма Темпля. Безперечно, перебування Свіфта в відомому
Мур-Парку, маєтку Темпля, з його прекрасною бібліотекою й вибраним
товариством було удачею, видатною “школою”, як політичною, так і
літературною, для бідного, незначного і нікому не відомого юнака. Тут –
таки сталася подія, що відіграла певну роль і в дальнішому житті
письменника. Саме в Мур-Парку познайомився він з дівчиною, що стала
мовчазним, покірним і нещасливим супутником його життя. Вона дістала
безсмертя в щоденниках Свіфта під ім’ям Стелли.
5. Навчався в дублінському Трініті-коледжі, в 1689 році отримав місце літературного
секретаря у англійського дипломата і письменника сера Вільяма Темпла. Відносини з
Темплем у Свіфта не склалися, і в 1694 році він повернувся до Ірландії і прийняв
посвячення в сан.
Два роки по тому Темпл попросив свого секретаря повернутися, і Свіфт провів з ним
три роки, з 1696 по 1699, аж до смерті дипломата. За цей час він прочитав безліч книг
і спробував власні сили в письменництві.
Серед ранніх творів Свіфта - бурлеск "Битва книжок" (1697), а також знаменита
"Казка про бочку" (1704), публікація якої коштувала йому місця вікарія в одній з
англійських цнерквей.
Надалі Свіфт брав активну участь у політичній полеміці, підтримуючи партію торі і
обсипаючи глузуванням вігів зі сторінок журналу "Екзамінер". У 1710 році він почав
вести "Щоденник для Стелли" (під ім'ям Стелли Свіфт вивів свою кохану Естер
Джонсон, падчерку Темпла).
У 1713 році Свіфт отримав місце настоятеля собору Святого Патріка в Дубліні.
Користуючись своїм досить високим становищем, він всіляко намагався захистити
ірландців від утисків англійської корони. У 1729 році він опублікований памфлет
"Скромна пропозиція", в якому іронічно пропонував ірландським біднякам продавати
своїх дітей в їжу багатіям, щоб хоч так заробити на життя.
А за три роки до цього Свіфт видав свій шедевр - сатиру у формі авантюрного роману
"Мандри Лемюеля Гуллівера, спочатку хірурга, а потім капітана кількох кораблів". Ця
книга вже давно втратила свою злободенність і по праву вважається одним з
класичних творів дитячої літератури.
6. Джонатан Свіфт (1667-1745) – сучасник Дефо. Епоха Свіфта була часом
потужного розумового руху, що ми його називаємо Просвітництвом, яке
досягло найбільшої сили саме у XVIII столітті. Як відомо з життя
Дж.Свіфта, він був не лише чудовим письменником, але й успішним
політиком, а також священиком. Якою він був людиною? За що боровся
Свіфт? Це ми спробуємо детальніше розглянути, дослідити у наступних
розділах.
Дж. Свіфт прославився не лише “Мандрами до різних далеких країн світу
Лемюеля Гулів ера, спершу лікаря, а потім капітана кількох кораблів”,
але памфлети, які сприяли становищу в Англії; а саме: “Битва книг”
(1711р.), “Поведінка союзників” (1697р.), “Листи сукняра” (1724р.).
Письменник, пишучи свої твори, завжди проймався нуждами і горем
ірландського народу, бідністю і голодом тисяч людей з особами правлячого
кола. Ірландський народ завжди стояв на захисті улюбленого письменника
не зважаючи на спроби його арешту.
Дж. Свіфт творив не на вигоду собі, він лише писав правду про людей,
намагався показати все таким, яким воно було.
Лише прочитавши, дослідивши його творіння з-під пера, ми зможемо виявити
якими способами, засобами письменник зображує, висловлює тогочасне
суспільство. Адже, на перший погляд твори Джонатана Свіфта – це лише
фантастичні, вигадані події з багатьма незрозумілими словами. Дізнавшись
про життєвий шлях письменника, який майже все своє життя прожив у
Ірландії, ми знайдемо відповіді на запитання: Що стало поштовхом до
написання памфлетів, роману? Якою була головна мета їх написання ? Кого
та як він зображував у творах.?
7. "Мандри Гулівера" (1721 -1725)
темою "Мандрів" є мінливість зовнішнього вигляду світу природи та
людини, зображена у вигляді ф За жанром "Мандри Гулівера" - це
сатиричний філософсько-політичний роман, що посідає вагоме місце в
розвитку мистецтва доби Просвітництва. Своєрідність жанрової
природи твору полягає в поєднанні романної та памфлетної форм, що
підкреслює специфічну особливість свіфтовського роману - виразно
відчутні публіцистичні засади.
Головною антастичного та казкового середовища, до якого
потрапляє Гулівер під час своїх мандрів. Роман складається з чотирьох
частин, у кожній з яких розповідається про перебування героя в тій чи
іншій країні (у ліліпутів, велетнів, у Лапуті, у країні гуінгмів). Твір має
яскраво виражені риси роману-подорожі пригодницько-фантастичного
характеру. Це приваблює перш за все дітей. Вводячи казкові та
фантастичні мотиви в їх особливій художній функції, Свіфт не
обмежується нею, розширює її значущість за допомогою пародії, на
основі якої будується сатиричний гротеск. Текст "Мандрів" пронизаний
алюзіями, ремінісценціями, натяками, прихованими й явними
цитатами.
Зображуючи Ліліпутію, Свіфт висміює все те, що його не
задовольняє в сучасній Англії. Закони, звичаї, устрій Ліліпутії - це
гігантська карикатура на монархічну Британію. Країна велетнів
Бробдингнег змальовується автором як ідеальна монархія, яка
протистоїть недосконалій Англії, а її король - як мудрий правитель,
який засуджує війни й у своїх діях користується принципами вищої
моралі.
8. “Мандри Гуллівера”, - прочитавши цю книгу, тебе буде супроводжувати
відчуття любові, до тих хто менший, та до будь якої людини.
Адже цей твір нам дає й своє повчання , читаючи цей твір ми дізнаємося багато цікавинок.
В деякій мірі це веселий та гумористичний твір,
але в ньому є й своя туга, адже велика неповага Ліліпутів до Гуллівера нам задає смутку.
9. «Мандри Гуліве́ра» (англ. Gulliver's Travels) —
пригодницький фільм Роба Леттермана, знятий
за мотивами однойменного роману Джонатана
Свіфта. Прем'єра кінофільму відбулася в США
25 грудня 2010 року, в Україні - 24 березня 2011
року Фільм був конвертований в 3D.
Жанр: пригоди
Режисер: Роб Леттерман
Продюсер: Джек Блек
Бен Кулі
Джон Девіс
Сценарист: Джо Стіллман
Ніколас Столлер
Джонатан Свіфт (автор книги)
У головних
ролях: Джек Блек
Емілі Блант
Джейсон Сігел
Аманда Піт
Оператор: Девід Теттерсолл
Композитор: Генрі Джекмен
Кінокомпанія: 20th Century Fox
Країна : США
Рік : 2010
10. Сучасний фільм про « Мандри Гулівера »
Дуже популярний у всіх країнах світу,
є безліч перекладів цього фільму.
У ролях:
Джек Блек — Лемюель Гулівер
Емілі Блант — принцеса Мері
Джейсон Сігел — Гораціо
Аманда Піт — Дарсі
Кріс О’Дауд — Едвард
Кетрін Тейт — Королева Ізабель
Біллі Коноллі — Король Теодор
11. Э безліч книг, фільмів, аудіокниг про “ Мандри Лемюелея Гулівера”
Сучасні фільми, та старі. Нові , гарні книги, та старі книги надруковані у старих
друкарнях.
12. Епоха Свіфта була часом потужного розумового руху, що ми його називаємо
Просвітництвом, яке досягло найбільшої сили саме у XVIII столітті.
Письменник, пишучи свої твори, завжди проймався нуждами і горем ірландського
народу, бідністю і голодом тисяч людей з особами правлячого кола. Ірландський народ
завжди стояв на захисті улюбленого письменника не зважаючи на спроби його арешту.
Дж. Свіфт творив не на вигоду собі, він лише писав правду про людей, намагався
показати все таким, яким воно було. Творчість Свіфта - сатирика, алегориста
становить певний крок у розвитку не тільки англійської, але взагалі європейської
літератури.
У багатьох своїх памфлетах Дж.Свіфт під вигаданими іменами героїв висміював знатних
людей. Джонатан Свіфт досягнув найбільших слави своїм романом "Мандри Гулівера",
сповненим цікавими пригодами. "Мандри Гуллівера" мають те саме сатиричне
спрямування, що й памфлети. Але якщо в памфлетах Свіфт змальовував переважно
конкретні факти, взяті із сучасного життя, то роман дає змогу зробити художнє
узагальнення. Критика письменника у "Мандрах Гуллівера" спрямована, вже не проти
окремих осіб, а проти суспільної системи в цілому. "Мандри Гуллівера" як яскравий
приклад алегорії
"Мандри Гуллівера" - твір фантастичний за своєю формою. Письменник вводить
фантастику, оскільки вона допомагає намалювати алегоричну картину сучасного йому
суспільства, а також створити образи, Які найповніше виражали б авторські ідеї. Своїм
змістом цей роман глибоко правдивий,
«Мандри Гуллівера» побудовано -в жанрі морської подорожі (типова прикмета більшості
утопічних та історичних творів, що особливо набрали популярності в часи Свіфта, коли
вже поширилися й реалістичні твори про заморські країни («Робінзон Крузо» Дефо).
Роман поділено на 4 частини, в яких розповідається про мандрівки лікаря, а потім
капітана багатьох кораблів Лемюеля Гуллівера. Чотири частини "Мандрів" - 4 сатиричні
модифікації людської нікчемності. В І і ІІ частинах - зменшення фізичного зросту й того,
що ми називаємо моральною та ідеологічною стороною людського існування; в ІІІ IV
частинах - людина поділяється ніби на дві самостійні істоти, смішні й жахливі в своїй
одно осібності. Першу подорож відбуває Гуллівер до Ліліпутії, що населена людьми-
пігмеями, другу - до країни велетнів Бробдінгнегу, під час третьої мандрівки він
потрапляє до Лапути, повітряного острова, і, нарешті, в останню подорож - до країни
коней - гуїгнгнмів - та підлеглих коням людиноподібних єгу.
13. Поставил автор цель благую —
Лечить испорченность людскую.
В 1726 году выходят первые два тома «Путешествий Гулливера» Мошенников и плутов всех
(без указания имени настоящего автора); остальные два были Хлестал его жестокий смех…
опубликованы в следующем году. Книга, несколько подпорченная Сдержи перо он и язык,
Он в жизни многого б достиг.
цензурой, пользуется невиданным успехом. За несколько месяцев
Но он не помышлял о власти,
она переиздавалась трижды, вскоре появились её переводы на Богатство не считал за счастье…
другие языки.
Согласен я, декана ум
В 1728 году умерла Стелла. Физическое и душевное состояние Сатиры полон и угрюм;
Но не искал он нежной лиры:
Свифта ухудшаются. Популярность его продолжает расти: в 1729 Наш век достоин лишь сатиры.
году Свифту присваивается звание почётного гражданина Всем людям мнил он дать урок
Дублина, выходят его собрания сочинений: первое в 1727 году, Казня не имя, но порок.
второе — в 1735 году. И одного кого-то высечь
Не думал он, касаясь тысяч.
В последние годы Свифт страдал от серьёзного душевного — Перевод Ю. Д. Левина
расстройства; в одном из писем он упоминал «смертельную
скорбь», убивающую его тело и душу. В 1742 году после инсульта
Свифт потерял речь и (частично) умственные способности, после
чего был признан недееспособным. Три года спустя (1745) Свифт
скончался. Похоронен в центральном нефе своего собора рядом с
могилой Эстер Джонсон, эпитафию на надгробной плите он сам
сочинил заранее, ещё в 1740 году, в тексте завещания[12]:
Здесь покоится тело Джонатана Свифта, декана этого собора, и
суровое негодование уже не раздирает его сердце. Ступай,
путник, и подражай, если можешь, тому, кто мужественно
боролся за дело свободы. Ещё ранее, в 1731 году, Свифт написал
поэму «Стихи на смерть доктора Свифта», содержащую
своеобразный автопортрет
́
Большую часть своего состояния Свифт завещал употребить на
создание лечебницы для душевнобольных; «Госпиталь Святого
Патрика для имбецилов» был открыт в Дублине в 1757 году и
существует по сей день, являясь старейшей в Ирландии
психиатрической клиникой
Эпитафия Свифта самому себе.
Собор Св. Патрика.
