Лекція з гістології Нервова тканина, автор Семенюк Т.О.

1. Нервова
тканина

2. Нервова тканина
- відноситься до групи
спеціальних тканин;
- є головною складовою органів
нервової системи;
- її клітини здатні сприймати
подразнення, трансформувати
його в нервовий імпульс і
передавати до центру, де
відбувається аналіз та надається
відповідь;
- таким чином нервова тканина
забезпечує узгоджену діяльність
органів і систем організму та його
адаптацію до умов зовнішнього та
внутрішнього середовищ.

3. Побудована з:
 нервових клітин – нейроцитів (нейронів). Вони виконують
функції нервової тканини, саме вони здатні до генерації та
проведення нервового імпульсу;
 клітин нейроглії – є допоміжними елементами, що забезпечують
умови для нормальної життєдіяльності нейронів.
Нервова тканина

4. Нервова тканина розвивається із
ектодерми. Диференціацію ектодерми
індукує хорда. Ектодерма над хордою
потовщується та утворює нервову
пластинку. Наприкінці 3-го тижня
нервова пластинка прогинається та
перетворюється на нервовий жолобок.
Краї нервового жолобка формують
нервові валики. На 22-й день
ембріогенезу починається змикання
країв нервового жолобка та утворюється
нервова трубка. Замикання нервової
трубки починається у шийному відділі
та в подальшому прямує у двох
протилежним напрямках: краніальному
та каудальному. Приблизно на 25-у добу
відбувається повне змикання нервової
трубки, за виключенням 2-х отворів:
переднього та заднього невропор. Вони
закриваються через 5-6 діб.

5. Нервова трубка дає початок нейронам та клітинам нейроглії головного та
спинного мозку, сітківки ока та рецепторним клітинам органу нюху.
Скупчення клітин між нервовою трубкою та ектодермою утворюють
нервовий гребінь (гангліозну пластинку). Похідними нервового гребеня є
нейрони та нейроглія органів периферійної нервової системи, клітини
мозкової речовини наднирників, меланоцити, клітини м’якої та
павутинної мозкових оболонок.

6. В основі морфогенезу нервової
тканини знаходяться:
 Розмноження клітин;
 Детермінація та диференціація
клітин;
 Адресна міграція клітин;
 Адресний ріст відростків нейронів;
 Утворення міжклітинних контактів
(синапсів);
 Апоптоз.

7. Нейрон – морфо-функціональна одиниця
нервової тканини
 Тіло (перикаріон, сома)
 Відростки:
 Тільки один аксон
 Один або більше дендритів

8. Аксон це завжди один довгий
відросток клітини,
 відходить від тіла в ділянці
аксонального горбика
 не галузиться,
 віддає коллатералі,
 проводить нервовий імпульс
від тіла клітини,
 закінчується кінцевим
апаратом на іншому нейроні
або на робочому органі,
 у ньому відсутній тигроїд.

9. Дендрит
 короткий відросток,
 галузиться,
 проводить нервовий імпульс
у напрямку до тіла клітини,
 містить тигроїд.
 Дендрити чутливих нейронів
на периферійному кінці
утворюють рецепторні
нервові закінчення.
 Кількість дендритів у клітині
різна.

10. Морфологічна класифікація нейронів
– за кількістю відростків
 Уніполярні
 Псевдоуніполярні
 Біполярні
 Мультиполярні

11. Уніполярний нейрон
 Має тільки один відросток – аксон.
 Трапляється під час ембріогенезу
 Амакринові нейрони сітківки ока

12. Псевдоуніполярний нейрон
 від тіла клітини відходять два відростки,
розташованих близько один біля одного (на
вигляд здається, що відросток один), потім на
певній відстані Т-подібно розходяться. Аксон
прямує у своєму напрямку, а дендрит – у своєму.
 трапляється у складі спинномозкових та черепно-
мозкових вузлів;

13. Біполярний нейрон
 з двома відростками (одним аксоном і
одним дендритом),
 трапляється у складі органів чуття;

14. Мультиполярний нейрон
 з трьома і більше відростками, серед яких
тільки один є аксоном, решта - дендрити.
 таких нейронів більшість. Вони присутні у
всіх органах центральної нервової
системи.

15. Функціональна класифікація нейронів
 чутливі (рецепторні, аферентні) – сприймають
інформацію з зовнішнього та внутрішнього середовищ;
 рухові (моторні, еферентні) – передають нервовий
імпульс на тканини робочих органів, спонукаючи їх до дії
(скелетні м’язи, кровоносні судини, залози);
 вставні (асоціативні, інтернейрони) – забезпечують
зв’язок між чутливими та руховими нейронами;
 секреторні – нейрони гіпоталамуса, що здатні до синтезу
та виділенню у кров нейрогормонів.
Слід зауважити те, що кожний нейрон синтезує
нейромедіатори для передачі нервового імпульсу, тому
кожний нейрон можна вважити секреторним.

16. Чутливий – вставний – руховий

17. Форма нервових клітин дуже різноманітна:
пірамідна,
зірчаста,
грушоподібна,
кошикоподібна та інші.

18. Нейрон складається з: клітинної оболонки, ядра,
цитоплазми.
Клітинна оболонка має стандартну будову, заряд зовні є «+»
зумовлений високою концентрацією Na+. Заряд зсередини є «-»,
який зумовлений високою концентрацією K+.
Це відповідає мембранному потенціалу спокою та складає: -65 мВ.
При стимуляції нейрона відкриваються Na+-K+ канали, при цьому
збільшується приток Na+, що викликає зміну потенціалу спокою до
+30 мВ. Внутрішня поверхня клітинної оболонки стає «+» в
наслідок чого виникає потенціал дії або нервовий імпульс. В цей
час Na+ канали закриваються та надходження Na+ у клітину
припиняється. Але K+ шляхом дифузії виходить із клітини в
результаті чого мембранний потенціал знову наближується до
потенціалу спокою.

19. Ядро локалізується у центрі тіла клітини. Воно є сферичним та
містить еухроматин. На фоні світлого ядра чітко візуалізується одне
велике ядерце. Ядро нейрона порівнюють з «оком сови». Кількість
ядерець може бути 2-3.

20. Цитоплазма містить органели загального призначення:
гранулярну ендоплазматичну сітку, рибосоми, мітохондрії,
комплекс Гольджі, лізосоми, компоненти цитоскелету.
Органели спеціального
призначення:
нейрофібрили.
Включення: глікоген та
пігментні – ліпофусцин,
пігмент старіння.

21. Хроматофільна субстанція
(тигроїд, субстанція Нісля)
Являє собою накопичення гранулярної ендоплазматичної сітки та рибосом. Під
світловим мікроскопом має вигляд грудочок різних розмірів. Вона локалізується в
тілі нейрона та в дендритах, і не зустрічається в аксонному горбику та аксоні.
Тигроїд є показником функціонального стану нейрона: він зникає при виснаженні
нервової клітини.

22. Це пучки нейрофіламентів у
комплексі з нейротубулами і
мають вигляд тонких ниток,
які в цитоплазмі тіла
нейрона утворюють сітку, а у
відростках мають
паралельну орієнтацію.
Нейрофібрили

23. Внутрішньоклітинний транспорт
 Дендритний – транспорт речовин
та органел із тіла вздовж дендрита.
 Аксонний – переміщення речовин
та органел по аксону.

24. Аксонний транспорт
Повільний транспорт
 здійснюється тільки в одному напрямку – від тіла
нейрона
 швидкість1-5 мм/добу
Швидкий транспорт
 здійснюється в обох напрямках
 швидкість 100-500 мм/добу
 з метою використання або оновлення в тілі нейрона
Антероградний (прямий) – із тіла нейрона по аксону;
Ретроградний (зворотній) – із аксона в тіло нейрона. Цей
вид транспорту можуть використовувати віруси герпесу,
поліомієліту, сказу. В результаті їх впливу нейрони гинуть.

25. Нейроглія
Макроглія
 Астроцити: волокнисті
та протоплазматичні
 Олігодендроцити
 Епендимоцити
Мікроглія
(гліальні макрофаги)
 Нейроглія ЦНС: астроцити, олігоденроцити,
епендимоцити, мікроглія
Нейроглія ПНС: нейролемоцити (шванівські клітини),
сателітоцити

26. Нейрон та нейроглія

27. Олігодендроцити -
невеликі клітини з
короткими відростками,
їхні тіла овальної
форми. Вони
локалізуються в ЦНС
та ПНС, де утворюють
оболонки навколо тіл
нейронів і їх відростків,
входять до складу
нервових волокон і
нервових закінчень.

29. Олігодендроцити ПНС
 мантійні гліоцити (клітини сателіти) у
складі спинномозкових черепно-
мозкових та вегетативних вузлів;
 лемоцити (Шванівські клітини) у складі
органів периферичної нервової
системи.

30. Клітини сателіти
Локалізуються навколо тіл нейронів, забезпечуючи
опорну, захисну та трофічну функції.

32. Шванівські клітини
Оточують відростки нервових клітин та утворюють мієлінову
оболонку

33.  Астроцити
 протоплазматичні (ЦНС сіра речовина)
 волокнисті (ЦНС біла речовина)
Функції:
Астроцити утворюють опорний каркас центральної нервової
системи, виконують розмежувальну, метаболічну, регуляторну
та захисну функції.

35.  Протоплазматичні
астроцити
 Гемато-енцефалічний
бар’єр
1. ендотелій капіляра,
2. базальну мембрану
капіляра,
3. периваскулярну
мембрану, що утворена
відростками астроцитів.

36. Blood-brain barrier
1 – endothelium; 2- basement membrane; 3 – astrocyte’s body, 4 –
foot processes of astrocyte; 5 – neuron, 6 – neuron’s processes; 7-
oligodendroglial cell

37.  Епендимоцити
 Вистеляють порожнини
шлуночків головного мозку,
центрального каналу
спинного мозку
 Синтезують спинномозкову
рідину та приймають участь
у її циркуляції.
 Входять до складу гемато-
лікворного бар’єру:
- Ендотелій фенестрованого
капіляра,
- базальна мембрана
ендотелію,
- пухка сполучна тканина,
- базальна мембрана
епендимоцитів,
- епендимоцити.

38. Епендимоцити - клітини кубічної або циліндричної форми, на
апікальній поверхні яких є рухливі війки, що сприяють руху
спинномозкової рідини у порожнинах мозку. Від базального полюса
клітин відходять довгі відростки, які розгалужуються і перетинають
всю нервову трубку, утворюють її опорний апарат. У ділянках
судинних сплетень виділяють хороідні епендимоцити. На
апікальному полюсі дані клітини містять мікроворсинки.

39. Neuroglia of CNS
 Мікроглія
Спеціалізовані
макрофаги
Моноцитарне
походження
Функція - захисна

40. Нервові волокна
 Мієлінові нервові волокна
 Безмієлінові нервові волокна

41. Безмієлінові Мієлінові
Локалізація
У складі вегетативної нервової системи У складі ЦНС та ПНС
Швидкість проведення нервового імпульсу
Низька – 0,5-2 м/с Швидка – 5-120 м/с
Кількість відростків, що формують осьові циліндри н/волокна
Є волокном кабельного типу
(цитоплазма 1-го лемоцита може
містити 10-20 осьових циліндрів)
Містить 1 осьовий циліндр
Структурні компоненти
1. Осьовий циліндр
2. Цитоплазма лемоцита
(олігодендрогліоцита)
3. Базальна мембрана
1. Осьовий циліндр
2. Мієлінова оболонка з насічками
мієліна (Шмідта), вузлові перехвати
Ранв’э
3. Цитоплазма та ядро шванівської
клітини (олігодендрогліоцита)
4. Базальна мембрана

42. Мієлінові та безмієлінові нервові волокна
Осьовий циліндр – це
відросток нейрона.
Мезаксон – дуплікатора
клітинної оболонки
лемоцита.
Насічки мієліну –
ділянки цитоплазми
лемоциту, що
залишились при
утворенні мієлінової
оболонки.
Вузловий перехват
Ранв’є – межа лемоцитів
по сусідству. На цій
ділянці волокна
мієлінова оболонка
відсутня.
Мієлінова оболонка –
містить ліпіди.

43. Безмієлінові нервові волокна

44. Мієлінові нервові волокна

45. Утворення мієлінової
оболонки у ЦНС
Осьовий циліндр
охоплюється
відростком
олігодендроцита, який в
подальшому
обертається навколо
осьового циліндру.
Один олігодендроцит
своїми відростками
може брати участь в
утворені мієлінової
оболонки до 40-50
нервових волокон.

46. Утворення мієлінової
оболонки у ПНС
Осьовий циліндр
занурюється у
цитоплазму лемоцита.
Формується довгий
мезаксон, що обертається
навколо осьового
циліндру. Кількість
обертів зростає, таким
чином формується
мієлінова оболонка.
Цитоплазма та ядро
лемоциту відсуваються
на периферію.

47. Myelin Sheaths

48. Nodes of Ranvier

49. ПРОВЕДЕННЯ НЕРВОВОГО ІМПУЛЬСУ
A – по безмієліновому нервовому волокну (повільно та
безперервно)
B – по мієліновому нервовому волокну (швидко та
стрибкоподібно)

50. Нервові закінчення
За функціональним значенням нервові закінчення
поділяють на три групи:
 міжнейронні контакти (синапси) – забезпечують
зв’язок між нейронами;
 еферентні (ефекторні) закінчення – передають
сигнали із нервової системи на робочі органи
(залози, м’язи);
 рецепторні (чутливі) закінчення – сприймають
подразнення із зовнішнього та внутрішнього
середовищ. Притаманні дендритам нейронів.

51. Синапс
 Пресинаптичний нейрон
 Постсинаптичний нейрон

52. Електричні
У савців трапляються
рідко. Мають будову
щілинного контакту.
Дозволяють пасивно
електричному току
проходити від однієї
клітини до другої в обох
напрямках та без
затримки.
Хімічні
Передають нервовий імпульс за
допомогою спеціальних біологічно
активних речовин – нейромедіаторів.
Синапси, які в якості медіатора
використовують ацетилхолін,
називаються холінергічними, а ті, які
містять в синаптичних пухирцях
адреналін – адренергічними. Передача
імпульсу тільки в одному напрямку.
Хімічні синапси можуть бути
збуджувальними або гальмівними.
Міжнейронні синапси:

53. Синапси
 аксосоматичні
 аксодендритні
 аксоаксонні

54. Будова хімічного синапсу
 Пресинаптичний полюс утворений
термінальною гілкою аксона нервової
клітини та містить:
 пресинаптичну мембрану з ущільнення з
внутрішньої поверхні;
 мітохондрії;
 синаптичні пухирці з нейромедіаторами.
 Синаптична щілина шириною 20-30 нм,
знаходиться між пресинаптичним і
постсинаптичним полюсами.
 Постсинаптичний полюс вкритий
постсинаптичною мембраною з білком–
рецептором до нейромедіатора та
ущільненням з внутрішньої поверхні.
З проходженням нервового імпульсу, медіатор
виходить у синаптичну щілину, зв’язується з
рецепторами постсинаптичної мембрани і
імпульс йде далі.

56. Основні моменти при
передачі нервового
імпульсу

57. Ефекторні нервові закінчення
Рухові
Є у поперечно-посмугованих та
гладеньких м’язах.
Передача збудження за
допомогою ацетилхоліну.
Секреторні
Є у залозах.
Впливають на залозисті
клітини посилюючи синтез та
трофіку.

58. Рецепторні нервові закінчення
 Екстерорецептори - сприймають подразнення із
зовнішнього середовища. До них відносять слухові,
зорові, смакові, нюхові та дотикові рецептори.
 Інтерорецептори – сприймають подразнення від
власних тканин організму. Різновидами
інтерорецепторів є вісцерорецептори – які дають
сигнал про стан внутрішніх органів та
пропріорецептори – чутливі нервові закінчення у
м’язах і сухожилках, які беруть участь у регуляції
рухів і положення тіла в просторі.

59. Залежно від природи подразнень чутливі нервові
закінчення поділяють на:
 терморецептори (сприймають зміни
температури),
 механорецептори (сприймають дію
механічних подразників),
 ноцірецептори (сприймають больові
подразнення),
 барорецептори (сприймають зміни тиску),
 хеморецептори (сприймають дію хімічних
подразників).

60. Морфологічна класифікація чутливих нервових
закінчень
Вільні
Складаються лише з
розгалужень осьового
циліндра чутливого
нервового волокна.
Сприймають холод,
тепло, біль.
Локалізуються на рівні
епітеліальної тканини
Невільні
крім осьового циліндра, включають також
клітини нейроглії.
Капсульовані
Оточені сполучно-
тканинною капсулою.
- дотикові тільця
Мейснера,
- пластинчасті тільця
Фатер-Пачіні,
- цибулиноподібні тільця
Гольджі-Мацоні,
- кінцеві колби Краузе.
- Нервово-сухожилкові
веретена
- Нервово-м’язові веретена
Некапсульовані
Не мають сполучно-
тканинної капсули.
Вони переважають у
дермі шкіри, а також
у власній пластинці
слизових оболонок.

61. Тільця Мейснера - розташовуються у сосочковому шарі дерми шкіри.
Більшість сконцентрована: кінчики пальців, губи, сосок молочної залози
та зона навколо. Є рецепторами дотику.
Пластинчасті тільця Фатер-Пачіні зустрічаються у сполучній
тканині внутрішніх органів і шкіри. Вони сприймають тиск і вібрацію.
Цибулиноподібні тільця Гольджі-Мацоні - зустрічаються в шкірі,
серозних та слизових оболонках, виконують функцію барорецепції.
Кінцеві колби Краузе зустрічаються в кон’юнктиві ока, сполучній
тканині язика, власній пластинці слизової оболонки порожнини рота,
надгортанника. Є механорецепторами.
Нервово-м’язові веретена функціонують як рецептор на розтягнення.
Нервово-сухожилкові веретена – розташовуються в ділянці з’єднання
волокон смугастих м’язів з колагеновими волокнами сухожилок. Вони є
механорецепторами. Сигнал з нервово-сухожилкового веретена, який
викликаний напруженням м’яза, збуджує гальмівні нейрони спинного
мозку. Останні гальмують відповідні рухові нейрони, запобігають
перерозтягненню м’яза.

62. Вільні нервові
закінчення (біль,
температура, дотик)
Клітини Меркеля (дотик) Тільце Фатер-Пачіні
(вібрація, тиск)
Колба Краузе
(дотик)
Тільце Мейснера
(дотик)
Тільце Руфіні
(перерозтягування)
(Fibroblasts,
collagen,
fluid)
(Collagen
fibers)
Чутливі нервові закінчення

63. Вільні нервові закінчення

65. Тільця Мейснера

66. Тільця Фатера-Пачіні

67. Нервово-м’язове веретено

68. Good bye! ☻