Інформаційний список, присвячений одній з видатних українських письменниць Марії Олександрівні Вілінській, творчість якої є однією з найяскравіших в українській літературі.

1. Відділ культури Дарницької районної в місті Києві
державної адміністрації
Централізована бібліотечна система Дарницького району
Бібліотека № 143 сімейного читання
Інформаційний список
Київ, 2018

2. 2
Марко Вовчок – загадки натури : інформаційний список /
укладач В. О. Редько. – Київ : Бібліотека № 143 сімейного
читання, 2018. – 12 с.
Інформаційний список літератури «Марко Вовчок –
загадки натури» присвячений – одній з видатних
українських письменниць Марії Олександрівні Вілінській,
творчість якої є однією з найяскравіших в українській
літературі. Народившись у Росії, вона все життя вважала
Україну своєю справжньою рідною землею, а любов до
України стала змістом її життя, його суттю та основою.
Інформаційний список складений відповідно фонду
бібліотеки сімейного читання № 143.
Адресований широкому загалу читачів.
Укладач: Редько В. О.

3. 3
Марко Вовчок
(1833-1907 )
Марія Олександрівна
Вілінська, майбутня видатна
письменниця Марко Вовчок,
народилася 22 грудня 1833 р. у
селі Єкатерининське
Єлецького повіту Орловської
губернії (Росія) у родині
небагатих дворян – капітана у
відставці Олександра
Олексійовича та його дружини Параскеви Петрівни.
Батько Марійки помер, коли вона була ще зовсім
маленькою. Мати одружилася з поміщиком, який жорстоко
ставився до своїх кріпосних (спогади про нього і його
поводження з людьми стануть у майбутньому матеріалом
для деяких її художніх творів).
Марія навчалася в жіночому пансіоні в Харкові, потім
повернулася в Орел, де виховувала тітчиних дітей. Саме
тут, в Орлі, вона познайомилася зі своїм майбутнім
чоловіком — етнографом і фольклористом Опанасом
Маркевичем, який був засланий у це місто за участь у
Кирило-Мефодіївському братстві.
У 1851 р. Марія одружилася з О. Марковичем і виїхала в
Україну, де, досліджуючи разом із чоловіком фольклор,
вивчила українську мову, яку чула з дитинства у своєму
домі (її мати любила народні пісні й часто їх співала).
Студіюючи фольклор в українських селах, Марія
засвоювала звичаї, обряди, побут. Страждання українських
селян стали її власними, майбутня письменниця
усвідомлювала, що треба якось протидіяти рабству в

4. 4
закріпаченій Україні. Марія почала писати твори.
Літературна діяльність письменниці веде відлік від 1856 р.
Вона пише під вигаданим ім'ям — Марко Вовчок.
У 1857 р. в Петербурзі побачила світ збірка «Народні
оповідання» Марка Вовчка, твори молодої письменниці
здобувають велику популярність. Через два роки вона з
чоловіком переїздить до російської столиці. У Петербурзі
Марко Вовчок стає окрасою гурту українських культурних
діячів.
Захворівши, у 1859 р. Марко Вовчок лікується в
Німеччині, де знайомиться з ученими Менделєєвим і
Сєченовим. Потім письменниця їде до Лондона, де
неодноразово зустрічається з представниками передової
російської інтелігенції, згодом — на лікування до Італії, де
дістає натхнення для літературної творчості. У
західноєвропейських країнах вона спілкувалася з О.
Герценом, І. Тургенєвим, Л. Толстим, брала участь в
організації матеріалів і поширенні герценівського
«Колокола».
Із сином Богданом Марко Вовчок переїздить до Парижа,
де проводить кілька років (1860-1866). Знання французької
мови відкрили великі можливості для її письменницької

5. 5
діяльності у Франції: вона пише, перекладає. Деякі твори з
«Народних оповідань» Марка Вовчка настільки
полюбилися парижанам, що витримали декілька
перевидань. Це повість-казка «Маруся», яка видавалася у
Франції 20 разів, нагороджена премією Академії Франції і
стала класичним твором французької дитячої літератури.
Саме у Франції Марка Вовчка застала звістка про
передчасну смерть Т. Шевченка, який називав її своєю
«донею», а себе — її «хрещеним батьком». Промовистими
є рядки з вірша Т. Шевченка «Марку Вовчку»:
Недавно я поза Уралом
Блукав і Господа благав,
Щоб наша правда не пропала,
Щоб наше слово не вмирало;
І виблагав. Господь послав
Тебе нам, кроткого пророка
І обличителя жестоких
Людей неситих.
За кордоном Марко Вовчок прожила вісім років, потім
повернулася до Петербурга, де провела наступні десять
років. Тут були видані кращі її повісті російською мовою:
«Живая душа», «Тѐплое гнѐздышко» та ін. У ці роки
письменниця редагує журнал «Переводы лучших
иностранных писателей», перекладає твори Ж. Верна, Ч.
Дарвіна, Г. Андерсена.
За чітку громадянську позицію Марка Вовчка починають
переслідувати, за повість «Кармелюк» її збиралися навіть
притягнути до суду. Вона переживає душевне потрясіння,
починає хворіти й покидає Петербург назавжди.

6. 6
Після смерті чоловіка Марко Вовчок одружується з
Михайлом Лобачем-Жученком.
Сім років письменниця жила серед чистої, неймовірної
краси природи Богуславщини, що під Києвом. Тут вона
збирає фольклор, продовжує свою письменницьку
діяльність.
Кінець свого життя Марко Вовчок прожила на Кавказі.
Померла письменниця 10 серпня 1907 р. в Кабардино-
Балкарії — на хуторі Долинськ, що в межах міста Нальчик,
де й похована.
10 таємниць життя «Фатальної жінки»:
1. ТЯЖКЕ ДИТИНСТВО
Вітчим Марії був картярем і п'яницею, часто ганявся за
дитиною з сокирою та погрожував зарубати, тому її
відправили до приватного харківського пансіону. Згодом
матері довелося піти від нього, а своїх двох дітей вона
віддала на виховання родичам. Марія, разом зі своїм
братом, жила у приймах своєї тітки. У кутку будинку Марії
поставили ліжко та перегородку.
2. ЄДИНА В УКРАЇНІ ЖІНКА-ПИСЬМЕННИЦЯ
Наприкінці 50-х років ХІХ століття Марія Вілінська була
єдиною в українській літературі жінкою-письменницею.
3. ВРАЖАЛА ВСІХ СВОЄЮ КРАСОЮ
Вілінська була надзвичайно вродливою жінкою. Чоловіки
захоплювалися, боготворили, кохали й проклинали Марію.
Український письменник Тарас Григорович Шевченко теж
піддався чарам та красі тендітної Марії. "Яке піднесено-

7. 7
прекрасне створіння ця жінка!" – говорив про неї
Шевченко. Крім того, він неодноразово присвячував їй свої
вірші.
4. ПИСЬМЕННИЦЯ ВОЛОДІЛА БЛИЗЬКО ДЕСЯТЬМА
МОВАМИ
Марія знала близько 10 іноземних мов, серед яких
французька, англійська, польська, чеська, німецька,
українська (рідною для неї була російська) та інші. У
родині письменниці повсякденною мовою була
французька.
5. ТАЄМНИЦЯ ПСЕВДОНІМУ "МАРКО ВОВЧОК"
Версія виникнення псевдоніму М.Вілінської – прізвище її
першого чоловіка Марковича. Згодом письменниця
познайомилася з Пантелеймоном Кулішем, який вигадав
"Марко Вовчок", поєднавши прізвище чоловіка Марії з її
"вовкуватістю" у спілкуванні. Попри славетний псевдонім,
який наразі знає майже кожен українець, сама письменниця
люто ненавиділа це "прізвисько".
6. НАЙБІЛЬШУ СЛАВУ ПИСЬМЕННИЦІ ПРИНЕСЛА
ПОВІСТЬ "МАРУСЯ"

8. 8
Найбільшу славу принесла їй повість "Маруся" – історія
дівчинки, що гине, допомагаючи запорожцям. Повість була
написана у 1860-х роках. Згодом отримала нагороду
Французької Академії та була перекладена багатьма
мовами.
7. РЕПУТАЦІЯ "ФАТАЛЬНОЇ ЖІНКИ"
У Марії Маркович була репутація "фатальної жінки",
через те, що два її коханих чоловіки померли просто в неї
на руках, а третій закоханий вчинив самогубство.
8. ПИСЬМЕННИЦЯ ВИПУСКАЛА ВЛАСНИЙ ЖУРНАЛ
Марко Вовчок випускала журнал, який мав допомагати
інтелігентним жінкам, у якому піднімалося питання
емансипації. У 1871 році вийшло 12 чисел видання, а в
1872 – 5. "Мене дуже тепер хвилює думка, скільки б могли
зробити жінки, священицькі доньки й дружини, і що вони
нічого не роблять", – писала Марія Вілінська.
9. МАРІЯ ВСИНОВИЛА СВОГО ОНУКА
Письменниця усиновила першого онука, щоб врятувати
честь майбутньої невістки через те, що хлопчик народився
до шлюбу.
10. ТЯЖКА ХВОРОБА ЗАБРАЛА З ЖИТТЯ ВІЧНО
МОЛОДУ ПИСЬМЕННИЦЮ
Коли лікарі виявили у письменниці пухлину мозку, у її
русій косі не було ані сліду сивини. Свої роки Марія
доживала на Кавказі, де служив її чоловік. 10 серпня 1907
року пішла з життя, сидячи в саду під улюбленою грушею,
де і була похована.

9. 9
Основні видання творів Марко Вовчок:
1. Вовчок, Марко. Твори : в 2 т. / Марко
Вовчок. – Київ : Дніпро, 1983. – 400 с.
2. Вовчок, Марко. Твори : в 3 т. / Марко
Вовчок. – Київ : Дніпро, 1975. – 560 с.
3. Вовчок, Марко. Твори : в 6 т. / Марко
Вовчок. – Київ : Художня література, 1956. –
460 с.
4. Вовчок, Марко. Вибрані твори / Марко
Вовчок. – Київ : Дніпро, 2016. – 253 с.
5. Вовчок, Марко. Вибрані твори / Марко
Вовчок. – Київ : Дніпро, 1968. – 536 с.
6. Вовчок, Марко. Вибрані твори / Марко
Вовчок. – Харків ; Київ : Література і
мистецтво, 1932. – 150 с.
7. Вовчок, Марко. Ведмідь : казка / Марко
Вовчок. – Київ : Веселка, 1980. – 12 с.
8. Вовчок, Марко. Жива душа. / Марко
Вовчок. – Київ : Грамота, 2004. – 319 с.
9. Вовчок, Марко. Записки причетника :
роман / Марко Вовчок. – Київ : Дніпро,
1985. – 343 с.

10. 10
10. Вовчок, Марко. Інститутка / Марко
Вовчок. – Київ : Художня література, 1949. –
61 с.
11. Вовчок, Марко. Кармелюк : казка / Марко
Вовчок. – Київ : Веселка, 1979. – 45 с.
12. Вовчок, Марко. Козачка : вибрані твори /
Марко Вовчок. – Київ : Веселка, 1974. –
190 с.
13. Вовчок, Марко. Маруся : оповідання,
повість та казки / Марко Вовчок. – Харків :
Фоліо, 2007. – 254 с.
14. Вовчок, Марко. Маруся : повість. / Марко
Вовчок. – Вінниця : Консоль, 2010. – 111 с.
15. Вовчок, Марко. Народні оповідання :
повісті та оповідання / Марко Вовчок. –
Київ : Веселка, 1983. – 274 с.
16. Вовчок, Марко. Народні оповідання.
Повісті / Марко Вовчок. – Київ : Наукова
думка, 2001. – 247 с.
17. Вовчок, Марко. Рассказы из русского
народного быта / Марко Вовчок. –
Симферополь : Таврия, 1977. – 136 с/

11. 11
18. Вовчок, Марко. Рассказы из русского
народного быта. Записки причетника /
Марко Вовчок. – Киев : Днипро, 1990. – 600
с.
19. Вовчок, Марко. Сказки и быль / Марко
Вовчок. – Київ : Дніпро, 1988. – 316 с.
Література про Марка Вовчка:
1. Бойко, В. Марко Вовчок : історична
література Начерк / В. Бойко. – Київ :
Друкар, 1918. – 239 с.
2. Грицай, М. С. Марко Вовчок : творчий
шлях / М. С. Грицай. – Київ : Вища школа,
1983. – 198 с.
3. Засенко, О. Є. Марко Вовчок і зарубіжні
літератури / О. Є. Засенко. – Київ : Академія
наук УРСР, 1959. – 180 с.
4. Иваненко, О. Д. Мария : роман / О. Д.
Иваненко. – Москва : Советский писатель,
1985. – 606 с.
5. Недзвідський, А. В. Марко Вовчок :
семінарій / А. В. Недзвідський. – Київ :
Вища школа, 1981. – 167 с.

12. 12
6. Омельянов, М. Я. Марко Вовчок : життя і
творчість у документах, фотогріях,
ілюстраціях / М. Я. Омельянов, О. О.
Білявська. – Київ :Радянська Школа, 1981. –
143 с.
7. Тараненко, М. П. Марко Вовчок :
літературний портрет / М. П. Тараненко. –
Київ : Держлітвидав УРСР, 1958. – 136 с.
8. Хмелюк, М. Д. Видатна українська
письменниця Марко Вовчок : до 150-річчя з
дня смерті : матеріал до лекції / М. Д.
Хмелюк. – Київ, 1957. – 43 с.