Пристрасне художнє слово письменника, його сатира, його дотепний, добродушний сміх, сповнені любові до трудової людини. Письменник поступово займає належне йому місце в літературному процесі своєї доби, збагачує наш духовний світ у теперішній час знаменних перетворень, коли прагнемо глибше пізнати витоки своєї культури, все краще з минувшини поставити на службу сучасності.

1. Відділ культури Дарницького району в місті Києві
Державної адміністрації
Централізована бібліотечна система
Публічна бібліотека ім. Г. Квітки-Основ’яненка
(до 155-річчя від дня народження Осипа Маковея)
Біобібліографічний нарис
Київ, 2022

2. УДК 016: 821.161.2
Б 90
Будівничий культури на тлі своєї доби : бібліографічний нарис до 155-
річчя від дня народження Осипа Маковея / укладач Т. П. Коблікова ;
Публічна бібліотека ім. Г. Квітки-Основ’яненка ЦБС Дарницького району
м. Києва. – Київ, 2022. – 8 с.
Осип Степанович Маковей (23.08.1867 – 21.08.1925) — талановитий
поет і прозаїк, лірик і гуморист-сатирик, публіцист, літературний критик,
досвідчений педагог і визначний культурний діяч кінця XIX – початку XXст.
Творчий доробок Маковея складають поезії, поеми, нариси, фельєтони,
гуморески, статті, огляди преси, рецензії й низка перекладів. Маковей
перекладав з багатьох мов, збагатив українську літературу інтерпретаціями
творів польських авторів (А. Міцкевич, Г. Сенкевич, Е. Ожешко,
С. Жеромський), німецьких (Г. Гейне, К. Ф. Майєр), австрійських
(Г. Зудерман, М. Ебнер-Ешенбах), данських (Й. П. Якобсен), французьких (Гі
де Мопассан, А. Доде, Е. Золя, Е. Прево), англо-американського (М. Твен).
Пристрасне художнє слово письменника, його сатира, його дотепний,
добродушний сміх, сповнені любові до трудової людини. Письменник
поступово займає належне йому місце в літературному процесі своєї доби,
збагачує наш духовний світ у теперішній час знаменних перетворень, коли
прагнемо глибше пізнати витоки своєї культури, все краще з минувшини
поставити на службу сучасності.
Видання складено відповідно фонду Публічної бібліотеки ім. Г.Квітки–
Основ’яненка та розраховано на широке коло читачів.
Укладач: Коблікова Т.П.

3. Складається життя моє, голубко,
Не як букет із квітів запашних…
Осип Маковей
Хто хоче пізнати поета,
Повинен йти в його країну…
І.-В.Гете
Маковей Осип Степанович (23.08.1867 — 21.08.1925) (псевдоніми:
Євмен, Омікрон, Стефан Ярошенко, Соколик, О.Степанович, Осип з
Буковини, Spectator, О.М. та ін.) — український талановитий поет,
письменник, проникливий критик, досвідчений вчений-філолог — історик
літератури, мовознавець, фольклорист, публіцист, перекладач, вдумливий
педагог, громадський діяч, доктор філософії, автор ліричних пісень.
Народився Осип Маковей 23 серпня 1867 року в місті Яворові
Львівської області у сім’ї селянина. Мав двох братів: Івана та Остапа.
Дитинство майбутнього письменника було невеселим. Батько від зорі до зорі
порався в рільництві та заробляв кушнірством. Мати, проста селянка, важко
працювала й часто хворіла. Дід по матері — чех, Мартин Бджезіна, який
одружився з українкою.
Шлях до школи, до освіти був для Осипа Маковея тернистим. Спочатку
пас чужу худобу, самотужки вчився читати, а в 1874–1879 рр. ходив до
місцевої так званої виділової школи, де і закінчив п’ять класів. Потім йому
пощастило вступити до Львівської української академічної гімназії. Тут у
гімназиста прокинулося захоплення малюванням, музикою, народною
творчістю.
Мусив заробляти на прожиття лекціями, переписуванням різних паперів,
перекладацькими спробами. Перші зерна любові до народної пісні, до
уснопоетичної творчості, засіяні в душі Осипа Маковея в дитинстві, давали
сходи, проростали все глибше. П’ятнадцятирічним юнаком він записував у
рідному Яворові народні пісні, тоді ж почав і свої віршовані спроби.
Великою і хвилюючою подією в житті Осипа Маковея було знайомство
1885 року з Іваном Франком, яке переросло в щиру дружбу і тривало до кінця

4. життя великого Каменяра. Іван Франко не тільки уважно прочитав вірші
молодого літератора, а й опублікував краще з написаного в журналі «Зоря»:
переклади з Овідія і Гейне, як і оригінальний вірш «Заказані яблука»,
створені ще на шкільній лаві. Відтоді Маковей друкується у провідних
українських журналах і альманахах. Отже, рушив у літературу Осип Маковей
від великої руки. Пізніше О.Маковей підкреслював, що був дуже вдячний
Франкові «за добру пораду і за людяне поводження». На перших
літературних вправах письменника відчутний вплив народної пісні, творів
Т.Шевченка, І.Франка. 1895 року з’явилася його перша збірка віршів
«Поезії».
Враження від поїздок до Києва дали матеріал для великого циклу віршів
«Подорож до Києва» і статті «Враження з Києва». Збірка «Подорож до
Києва» — це і біль, і мука, і жаль, і розпука О.Маковея, його розчарування і
надія. Адже поет у Києві побачив, крім того, що його радувало, багато
такого, що смутило, вражало в саме серце…
Ставши студентом філософського факультету (1887) Львівського
університету, О.Маковей ґрунтовно вивчає фольклор та етнографію. Він
готує статтю «Дума про Самійла Кішку», де головну увагу зосередив на
розкритті боротьби українського народу проти турецького поневолення.
Діапазон фольклористичних зацікавлень О.Маковея ширшає. Він записує
народні пісні, перекази, крилаті вислови, казки, легенди, цікавиться
народною музикою, обрядами, повір’ями, пробує писати наукові розвідки й
статті, де високо оцінює творчі можливості українського народу. Листи
Осипа Маковея свідчать, з якою любов’ю і приязню ставився він до народних
пісень, зокрема гумористичних та сатиричних. Сатиричну поезію він
прирівнював до політичної агітації. Гумористично-сатирична манера письма
поета оригінальна. Осип Маковей вільно володіє засобами іронії, шаржу,
гротеску, вдається до гіпербол, переосмислень, створюючи динамічні
картини, образи. Про любов письменника до музики, народної пісні згадує
його учень В.Цаланюк: «Пам’ятаю, зійдемось, потужимо, а щоб розважитись,
наш вчитель брав гітару, з-під його рук, як птиці на волю, злітали чудові
мелодії. Дуже любив грати народні пісні. То безжурно-веселі, то сумні, як все
тодішнє наше життя. А особливо любив пісні на слова Шевченка».
Осип Маковей цікавився науковими працями в галузі фольклору та
етнографії як вітчизняних, так і зарубіжних учених, зокрема чеського
етнографа Франтішека Ржегоржа, якому, до речі, сам допомагав збирати
зразки вишивок, різьби, кераміки, ткацтва. Творчі зв’язки і особисті стосунки

5. склалися з видатними західноукраїнськими та наддніпрянськими митцями,
письменниками і громадськими діячами демократичного напряму:
І.Франком, М.Павликом, В.Стефаником, О.Кобилянською, Лесею Українкою,
А.Кримським, М.Лисенком. Історико-літературні дослідження О.Маковея
присвячені творчості українських, російських, польських письменників,
зокрема, І.Котляревського, Т.Шевченка, А.Чайковського, Т.Бордуляка,
П.Куліша, І.Воробкевича, М.Шашкевича та ін. Разом із І.Франком заклав
основи вивчення життя і творчості Юрія Федьковича. 1911 року у Львові
видав ґрунтовну історико-літературну працю «Життєпис Осипа Юрія
Гординського–Федьковича». Співпрацював із Науковим товариством імені
Шевченка, де підтримував напрям наукової школи І.Франка. Займався
критичним аналізом стану розвитку української літератури.
Враження від лихоліть Першої світової війни, свідком і безпосереднім
учасником яких він був, О. Маковей відобразив у поетичних творах цього
періоду — «Могила в полі», «Брати», «Воєнні вірші і пісні» та ін. Останньою
з цього циклу поезією був вірш «Привіт Україні», написаний 22 серпня
1917 року. Страшне горе і злидні, принесені війною, відтворені у збірці
нарисів «Кроваве поле» (1921). У низці повоєнних прозових творів Маковея
звучать осуд і їдка сатира на поневолювачів Західної України — оповідання
«Мухолап» (1922), «Шерльок Гольмес» (1923), збірка нарисів і оповідань
«Прижмуреним оком».
Творчий доробок Осипа Маковея складають поезії, поеми, нариси,
гуморески, статті й низка перекладів з польської, російської, англійської,
датської, німецької, французької, австрійської та інших літератур. Окремі
твори О.Маковея перекладено російською, польською, німецькою, чеською
мовами. На його вірші «Сон» і «Рекрут» написали музику композитори
М.Лисенко і Ф.Колесса. Народною піснею став вірш «Ми гайдамаки».
З 1913 року письменник обіймав посаду директора вчительської
семінарії у галицько-подільському містечку Заліщики, викладав українську
мову і літературу. У 1921 році Осип Маковей був заарештований за
звинуваченням в українізації навчального процесу в семінарії, що викликало
підозру в антидержавній діяльності проти польської влади, перебував у
в’язниці міста Чортків. До кінця життя був під наглядом поліції.
21 серпня 1925 року письменник помер.
У Заліщиках 1957 року О. Маковею споруджено пам’ятник (скульптор
Д.Крвавич). 1967 року Яворівській середній школі №1 присвоєно ім’я Осипа

6. Маковея, 1987 року в Яворові відкрито літературно-меморіальний музей
Маковея. Архів письменника зберігається в Інституті літератури імені
Т.Шевченка НАН України.

7. ТВОРИ ОСИПА МАКОВЕЯ
1. Маковей, Осип. Твори : в 2 т. Т.1 : Поетичні твори. Повісті / Осип
Маковей ; авт. передм. Ф. П. Погребенник ; упоряд. О. В. Мишанич. –
Київ : Дніпро, 1990. – 719 с.: портр.
2. Маковей, Осип. Твори : в 2 т. Т. 2 : Художня проза / Осип Маковей ;
упоряд. О. В. Мишанич. – Київ: Дніпро,1990. – 537 с.
3. Маковей, О. Вибрані твори / О. Маковей ; упоряд. вступ. ст., примітки
О. Засенка. – Київ: Дніпро, 1971. – 223 с.
4. Маковей, О. Ярошенко : історична повість / О. Маковей ; передм.
В. Шевчука, іл. І. Крислача. – Київ : Веселка, 2007. – 167 с.: іл.

8. ЛІТЕРАТУРА ПРО ОСИПА МАКОВЕЯ
5. «З різнобарвної китиці індивідуальностей» [Осип Маковей і
фольклор] // Качкан В. А. Українське народознавство в іменах. У 2-х ч.
Ч. 2 : навчальний посібник / В. А.Качкан. – Київ : Либідь, 1995. –
С.137-143.
6. Маковей Осип Степанович // Енциклопедія історії України : у 10 т. Т.6 /
редколегія : В. А.Смолій (голова) та ін. – Київ: Наук. думка, 2009. –
С. 449-450.
7. Маковей Осип (1867-1925) // Енциклопедія українознавства. Т.4 /
головний редактор В. Кубійович. – Львів,1994. – С.1439-1440.
8. Маковей Осип Степанович (1867-1925) // Мистецтво України :
біографічний довідник / за ред. А. В. Кудрицького. – Київ : «Українська
енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1997. – С. 387-388.
9. Осип Маковей (1867-1925) // Українські поети : довідник / автор
М. І. Преварська. – Київ : Велес, 2015. – С. 107-108.