Uploaded byUIFuture
6,365 views

Putin 1

Володимир Путін… Які асоціації викликає у Вас це ім’я? Страх? Агресія? Ненависть? Зло? А може…незмінність? У кожного свої відчуття, але ми впевнені, що Ви не раз думали про те, як би змінився світ, аби на зміну цій «довічній» постаті прийшов хтось інший!

Embed presentation

Downloaded 16 times
1 / 102
2 / 102
3 / 102
4 / 102
5 / 102
6 / 102
7 / 102
8 / 102
9 / 102
10 / 102
11 / 102
12 / 102
13 / 102
14 / 102
15 / 102
16 / 102
17 / 102
18 / 102
19 / 102
20 / 102
21 / 102
22 / 102
23 / 102
24 / 102
25 / 102
26 / 102
27 / 102
28 / 102
29 / 102
30 / 102
31 / 102
32 / 102
33 / 102
34 / 102
35 / 102
36 / 102
37 / 102
38 / 102
39 / 102
40 / 102
41 / 102
42 / 102
43 / 102
44 / 102
45 / 102
46 / 102
47 / 102
48 / 102
49 / 102
50 / 102
51 / 102
52 / 102
53 / 102
54 / 102
55 / 102
56 / 102
57 / 102
58 / 102
59 / 102
60 / 102
61 / 102
62 / 102
63 / 102
64 / 102
65 / 102
66 / 102
67 / 102
68 / 102
69 / 102
70 / 102
71 / 102
72 / 102
73 / 102
74 / 102
75 / 102
76 / 102
77 / 102
78 / 102
79 / 102
80 / 102
81 / 102
82 / 102
83 / 102
84 / 102
85 / 102
86 / 102
87 / 102
88 / 102
89 / 102
90 / 102
91 / 102
92 / 102
93 / 102
94 / 102
95 / 102
96 / 102
97 / 102
98 / 102
99 / 102
100 / 102
101 / 102
102 / 102
2 СМЕРТЬ ПУТІНА. СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ Вступ 00
3 Віктор Андрусів виконавчий директор Українського інституту майбутнього Вадим Денисенко керівник інституту вивчення Росії та окупованих територій Україна і Росія знаходяться у війні. Це гаряча війна на Європейському континенті, яка підриває ар- хітектуру європейського миру встановленого після розвалу Радянського Союзу. Це війна, де учас- ником є держава з найбільшим ядерним арсеналом у світі. І це війна, результати якої прямо будуть визначати політичну конфігурацію Європи. За понад 6 років ситуацію так і не вдалось наблизити до мирного вирішення. Незважаючи на те, що впливові світові лідери намагались знайти рішення і формули для досягнення миру. Причина чому не вдається вийти на мирний план в нашому і багатьох інших випадках є тільки одна – Путін. Саме він вирішує де, коли і як розпочинається та завершується збройний конфлікт. І за 20 років перебування при владі він продемонстрував, що ніколи досягнення миру не було його ціллю. Тому стає очевидним і зрозумілим, що ініційовані Путіним війни в Україні та інших країнах, ніколи не будуть завершені за його президентства. Єдиним логічним висновком з цього є те, що високі шанси на мир можливі тільки після Путіна. Історично, зміна влади в Росії має далекосяжні наслідки для всього світу. Прихід до влади більшо- виків, Єльцина чи Путіна – приклади, які багато в чому визначали хід історії. Сьогодні РФ перебуває в такій же ситуації, коли надмірна концентрація влади породжує багато питань щодо того, в який спосіб і кому вона буде передана. І як показує практика цей процес не проходить безболісно для Заходу і в першу для сусідніх країн. Розуміння цього спонукало нас підготувати доповідь щодо сценаріїв зміни влади в РФ. Із даної допо- віді ви зможете дізнатись, який шлях економічних реформ пройшла РФ з 2014 року, що відбувається з демографією, реформами в армії, хто може замінити Путіна на посту, і найголовніше, які сценарії поведінки політичних груп під час зміни влади. Відразу зазначимо, що доповідь розвіює багато міфів. Нажаль, санкції, міжнародний тиск, мали зво- ротній ефект, який ще більше сприяв концентрації влади Путіна, а також проведенню жорстких еко- номічних і політичних реформ, нарощуванню бойової могутності. Сьогодні РФ залишається потуж- ною державою, і змушує рахуватись зі своїми інтересами провідні держави Заходу. Тому її найбільш слабким місцем в найближчому майбутньому залишається зміна влади. І нам, українцям, грузинам, молдаванам, та багатьом іншим, слід ретельно готуватись до цього моменту, розуміючи, які сценарії будуть більш сприятливими для встановлення миру.
4 СМЕРТЬ ПУТІНА. СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ 0 Розвінчання міфу про швидкий розпад Росії після смерті Путіна 01 Анатолій Баронін директор Інституту дослідження глобальних ризиків та демократій
5 01/ В недемократичній країні, якою є РФ, політика формується із значним урахуванням суспільної думки. Це дозволяє авторитарному лідеру зміцнювати та підтримувати свою владу. Створюється певний ба- ланс інтересів: населенню (елітам) пропонується реалізація їхніх світоглядних переконань в обмін на розподіл благ на користь авторитарного лідера і його оточення. Існує прямий зв’язок між поведінкою (діями) недемократичного лідера держави та національним (на- самперед у політичному, а не етнічному значенні) менталітетом такої держави. Тому крайні форми зовнішньої політики цих лідерів є віддзеркаленням настроїв, прагнень та уявлень самого населення: його бачення того, хто є ворогом, про «справедливий світоустрій» і т.д. Таким чином, політика Путіна є віддзеркаленням світогляду та бажань переважної більшості населення Росії. Швидке повернення до недемократичного стилю управління в моменти трансформацій та потенційної можливості вибору (з царя на радянський терор 1930-х, післявоєнні репресії та насамкінець з єльцин- ського правління до авторитаризму Путіна), що не зустрічало суттєвого спротиву саме на території Росії, дає підстави твердити про примат народної волі в таких явищах. Іншими словами, населення Росії потребує саме такого способу управління та політики. Воно відповідає його уявленням про взає- мовідносини влади та суспільства, формує межі дозволеного у взаємовідносинах з владою. Цей світогляд, підвалини якого сформувалися за часів Золотої Орди, посилилися в Московському кня- зівстві після його унезалежнення й відтоді і понині підтримуються у майже незміненій формі: елементи демократії та конкуренції різних майданчиків ухвалення рішень є для нього радше оздобленням, ча- сом навіть надмірним, аніж наслідком потреби у трансформації. Основа ж лишається стабільною. По-перше, це централізація влади. Всі рішення: стратегічного, так- тичного та оперативного рівня ухвалюються керівником держави. По-друге, для того, щоб суспільство з цим мирилося, керівник держави має поєднувати в собі елементи сакральності: загадковість, недо- ступність, обраність (богопомазання або його варіації), надзвичайний відрив від пересічного грома- дянина, в тому числі в сенсі особистих якостей. Правителя не можна критикувати. Він є уособленням знань, відповідних географічному розміру держави та недоступних пересічній людині. По-третє, пра- витель держави завжди має право, ба більше – повинен перебувати над законом. Закон модифікуєть- ся для його потреб, будучи не принципом існування суспільства, а інструментом реалізації великого задуму; міжнародні правила розглядаються у тій самій інструментальній парадигмі та принагідно з легкістю ігноруються як помилкові або такі, що суперечать державним інтересам, або взагалі ство- рені на користь ворога. Отже, навіть у випадку дотримання таких правил, єдиним правильним тракту- Ворогякгарант стабільності
6 СМЕРТЬ ПУТІНА. СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ ванням їх є тлумачення правителя. Державна система, з огляду на це, функціонує не за процедурами, встановленими законодавчо, а згідно з розпорядженнями правителя держави (царем, генеральним секретарем або президентом) та алгоритмами, сформованими на повторюваності цих розпоряджень. Сутність і спрямованість законів визначається кон’юнктурою. Всі мешканці держави сприймаються як її слуги, призначенням яких є служіння державі. Тобто не держава обслуговує інтереси людини, а, навпаки, людина – інтереси держави. Через це цінність людини як такої знижується до мінімуму. А її життя спрямоване лише на служіння режиму (обов’язок перед Вітчизною тлумачиться саме як необ- хідність коритися державній машині). Ставлення росіян до ворогів, власного військово-політичного керівництва, імперської політики та по- літики територіального експансіонізму є ключовим драйвером, що впливатиме на політику будь-якого керівництва цієї держави. Таким чином, ключові проблеми безпекового характеру — агресія, правовий нігілізм, корупційність — є відображенням сутності національного менталітету, що проявляється в операційному коді Володими- ра Путіна. Аналіз політики Росії епохи Путіна та Радянського Союзу спонукає до висновку про їх тотожність. Втрата ідеологічно-комуністичного наративу компенсована в сучасній Росії темою православ’я. Тобто один ірраціональний орієнтир заміщений іншим, але простішим і доступнішим для всіх верств насе- лення. Таким, що не потребує додаткової підготовки та роз’яснення. Втім, решта наративів та цінностей радянського періоду збережені. Можна припустити, що це обумов- лено тим, що формування особистісних рис військово-політичного керівництва сучасної РФ відбу- валося за радянських часів. Але подальший аналіз політики Росії дореволюційного періоду свідчить про існування багатьох ціннісних та поведінкових моделей та наративів, що збереглися попри зміни політичних режимів і навіть форм правління країни. Наприклад, особливі відносини держапарату і православної церкви, постійне наголошування «право- славної» ідентичності Росії, а також архаїчні економічні відносини, що раніше були засновані на фео- дально-аристократичних порядках, а зараз – залежні від олігархії, жорстко контрольованої правите- лем. У міжнародних відносинах домінує експансіоністська природа російської зовнішньої політики: в епоху царизму російських самодержців називали рятівниками Європи, в радянську епоху рятівником західного світу називали Червону Армію. Ті ж самі моделі використовуються в політиці сучасної Росії. Через той факт, що політичні еліти Російської імперії були ліквідовані внаслідок революції 1917 року, а їх залишки знищені в період терору 1930-х років, неможливо казати про реставрацію царської моделі правління. Натомість це підтверджує гіпотезу про домінування національної ментальності, що з пли- ном часу піддається незначним корекціям політикою держави, зокрема під впливом пропаганди та інших механізмів маніпуляції масовою свідомістю. 0
7 Незважаючи на суттєві зміни у світовій політиці з часів розпаду Радянського Союзу, утворення бага- тополярного світу, збільшення кількості зовнішньополітичних акторів, зовнішня політика Росії майже ідентична політиці СРСР у багатьох питаннях, а саме: глобальної конфронтації зі США, створення вій- ськово-політичних блоків, проекції сили та присутності далеко за межами регіону. Привертає увагу той факт, що найкраще ставлення до США з боку росіян припадає на початок 1990-х років. Тоді 74% населення Росії, згідно з опитуваннями російського Левада-Центру, прагнули співро- бітництва з Вашингтоном, а 37% – очікували допомоги від США . Таким чином, можна констатувати, що покращення ставлення до США відбувається лише у період слабкості Росії. Щойно Кремль, а відповідно й населення, відчуває достатню потугу, суспільна думка одразу займає полярно протилежну позицію, і агресивність підвищується. Тобто агресивність насе- лення Росії знижується лише у період глибокої соціально-економічної кризи, слабкості та фрустрації. Відповідно, в залежності від проходження транзитного періоду передачі влади в Росії у постпутін- ський період, імовірний короткотривалий період покращення ставлення росіян до Заходу буде швид- ко змінений з намаганням нової влади посилити свої позиції та переключити увагу росіян з проблем соціально-економічного характеру. Саме ж населення також шукатиме винуватців, і за умов недо- сяжності влади та неготовності до конфронтації з нею буде вигадувати зовнішніх ворогів, з готовністю підтримуючи всі наративи Кремля. Припустимо, що така ситуація може мати інше пояснення: період кризи в державі сприймається на- селенням як власна поразка, що потребує компенсації у вигляді агресії. Втім, аналіз показує, що агресія населення зростає постійно аж до колапсу держави чи до початку війни. Це вказує на те, що потреба в зовнішній агресії є певним способом уникнення внутрішнього конфлікту та визнання власних проблем, що пов’язані з відсутністю їх розуміння і готовності до їх вирішення, а також сталої резистентності до економічних, фінансових, галузевих, інфраструктурних, освітніх та інших викликів сучасного світу. Збереження цілісності РФ забезпечується передовсім ставленням росіян до влади, де переважає амбівалентність: прихована неприязнь і недовіра до державних структур, але водночас – сакральне ставлення до правителя та традиційне ототожнення країни й державного апарату (яке чи не найяскра- віше проявляється у смислових ланцюжках, пов’язаних із поняттям «Родина»). На своє невдоволення владою люди відповідають не прагненням її змінити, удосконалити, взяти на себе відповідальність за неї, а реалізацією можливості масового переміщення як способу збереження, активізації архаїчних цінностей у всіх сферах людської діяльності. Такий спосіб заохочує експансію. Любити Батьківщину для росіянина – означає приймати її як незмінну й сталу даність, для якої тран- сформації з одного боку небажані, а з іншого – неможливі. Тому він готовий змиритися з існуючим державним устроєм. В обмін на це він потребує відчуття величі країни, добробутом якої зможуть ско- ристатися його діти. Це пояснює тезу про «країну, що втратили» (СРСР). Запобіжник(не)приватної власності02/
8 СМЕРТЬ ПУТІНА. СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ Право приватної власності в Росії завжди було вкрай слабким. Тому пов’язані з нею проблеми ком- пенсуються власністю держави. З одного боку, державна власність може присвоюватися, оскільки це «народна власність». З іншого – за умов нездатності держави забезпечити недоторканість приватної власності, низького рівня розвитку приватного підприємництва, економіки в цілому та інших чинників, державна власність розглядається як своя, що формує відчуття особистої причетності до неї – причо- му водночас і у негативному контексті, і в позитивному. Тому дезінтеграція державної власності, зокрема самих територій, сприймається росіянами як ри- зик для власного добробуту. Це є причиною, чому зміна режиму не призведе до розпаду Російської Федерації на окремі території. Їхні мешканці здійснюють проекцію всієї Росії на приватну власність, залишаючи за собою можливість доступу до неї в будь-який спосіб (крадіжка, корупція, нецільове ви- користання, привласнення тощо). Відповідно розпад територій є викликом для кожного росіянина. Це сприймається як загроза втрати Батьківщини. Так само «здобутки» держави у вигляді анексованих та окупованих територій сприймаються як власність із розповсюдженням наративу «наша». Зважаючи на це, у разі зміни влади в Росіїповернення захоплених/анексованих територій не матиме підтримки з боку населення. Варто наголосити, що низький рівень негативного сприйняття анексії Криму, згідно з аналізом даних опитувань суспільної думки в РФ, зводиться до запровадження санкцій проти Росії й погіршення відносин із Заходом і не пов’язується із власне фактом захоплення території сусідньої суверенної держави. Тобто, фактично, і тут зводиться до наративу власності: «Ми лише забрали своє, а нас за це карають». Зовнішня збройна експансія сприймається в Росії як спосіб доведення наративу про наддержаву та пов’язаного з цим покращення добробуту всіх – загальносуспільний адреналін від розподілу здобичі після набігу. Тому й спрацьовує ментальне сприйняття росіянами загалом і кожним громадянином зокрема формули «державна власність – то є наше». Таким чином, ймовірно, що із закінченням перебування Путіна при владі чинна волюнтаристська полі- тика Росії буде продовжена із тимчасовими незначними корективами. Нове керівництво так само буде орієнтуватися на світогляд населення, який легко коригується пропагандою, що сприяє незмінності загальних ментальних установок: згодою на насильство з боку репресивного державного апарату, прагнення зовнішньої експансії, потреби «сильної руки» та мілітарно домінуючої держави, що формує ілюзію захищеності. Такі ментальні установки виключають будь-який сценарій послаблення країни, її поділ (дезінтеграцію), так само як і повалення режиму правителя, адже правитель – це і є держава. Виняток становить ситуація, в якій держава перебуває у надзвичайному кризовому становищі, а про- вина правителя за такий стан зрозуміла абсолютній більшості населення, і ця провина має ознаки зради, а не помилки. Тобто допущена свідомо та протягом відносно довгого часу. Протистояння із зовнішніми гравцями і внутрішні методи управління у суспільній свідомості виклада- ють в потрібній правителю та зрозумілій населенню формі, що дозволяє керувати народними масами, контролюючи рівень суспільного невдоволення. Для підтримки існуючого балансу в державі застосо- вують всі засоби, починаючи від збройних кампаній за кордоном і завершуючи формуванням образу ворога. Ворог в Росії є виправданням та стимулом – відтак технології його пошуку й конструювання доводиться визнати досконалими. Досягнення здійснюються лише у межах боротьби з ворогом за вказівкою влади. 0
9 Ще один принциповий запобіжник від розколу – це, як не дивно, амбівалентна національна політика російського керівництва, формування якої почалося ще до 1991 року. Побутова ксенофобія і підкрес- лене вивищення титульної нації не знаходять підтримки з боку державного апарату. Ба більше, для Кремля це в кращому разі додатковий важіль маніпуляцій (як-от у випадку недавнього законопроекту щодо святкування стояння на Угрі як дати звільнення від татарського іга, що обурив громадськість та еліти Татарстану). Відтак, російський націоналізм має здебільшого захисний характер і налаштований до влади або критично, або вороже. Водночас, з єльцинських часів, коли в російський політичний лексикон було впроваджено запозичене з української «росіяни» на позначення цілої спільноти гро- мадян федерації, цей проект набув певної довершеності. Яскравими ілюстраціями тут є кооптація еліт національних окраїн та політика стимулювання лояльності малих народів, які, за аналогією із часами Римської імперії, масово залучаються на державну службу, насамперед до силових структур. Характерний приклад такої взаємовигідної «варваризації» державних структур – участь бурятських та чеченських військових і найманців у боях на Донбасі, в анексії Криму, сирійській та лівійській війнах. Наступний чинник, який грає на користь єдності Росії – це, як не дивно, її зовнішні контрагенти й про- тивники. Для них дезінтеграція РФ становить ті ж самі ризики, що й на початку 1990-х крах Радянського Союзу. Серед них насамперед варто зазначити три. Перший – небезпека техногенних катастроф внаслі- док ерозії безпекового режиму, некваліфікованого обслуговування або терористичних атак. Тут ідеться у першу чергу про АЕС, підприємства енергетичної галузі, хімічної та фармацевтичної промисловості, могильники ядерних відходів, об’єкти, що належать збройним силам. Другий – спроби децентралізації в Росії завжди пов’язані із загрозою неконтрольованого й вибухового розвитку відцентрових рухів, відтак розпад федерації на півдюжини ворогуючих квазідержав – це не той сценарій, який може надихнути світову спільноту. Особливо з огляду на російські арсенали зброї масового ураження – і той ризик, що вони можуть бути застосовані в ході громадянського по суті конфлікту, або передані третім сторонам. Втім, запобіжником від такого сценарію є нарочито архаїчна структура російської владної моделі: її учасники на місцях жорстко вбудовані у владну вертикаль, але водночас мають на своєму рівні мало чим обмежені можливості й повноваження та безкарно (до конфліктів із центром) використовують їх у власних інтере- сах. Фактично це ніщо інше, як дещо модернізована під вимоги часу система кормління. Однією з переваг якої для федерального центру є те, що вертикальні зв’язки в такій схемі значно міцніші за горизонтальні. Розпад Росії має ймовірність лише у двох сценаріях: зовнішній вплив та протиборство еліт. Для першого сценарію – за межами прямого конфлікту із застосуванням ЯЗ – необхідна ретельна й тривала підготовка з посилення іноземного впливу на місцеві еліти, економіку та населення. Наприклад, такий сценарій нерідко моделюють щодо Кавказу та Далекого Сходу. В контексті Кавказу він, як правило, пов’язується насамперед із Чечнею. Досить популярною є думка про те, що в разі, якщо федеральні дотації почнуть знижуватись – приміром, унаслідок санкційного тиску, то «князівство» Рамзана Кадирова може за сприяння зовнішніх гравців (таких, як Саудівська Аравія, Туреччина чи США) спробувати піти у вільне плавання, ймовірно, потягнувши за собою й сусідні суб’єкти федерації. Однак на заваді реалізації подібного сценарію стоїть низка чинників, серед яких ключовими виглядають як ступінь інтеграції кади- ровського клану, так і його суперників у федеральну економіку, зокрема тіньову, так і сумнівні перспекти- ви квазідержавного існування в такому випадку. Надтострашна,щобупасти03/
10 СМЕРТЬ ПУТІНА. СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ Хоча за певних обставин загроза подібним сценарієм може бути використана з метою шантажу Мо- скви – з важкопередбачуваними, зрештою, результатами. Крім того, чинник регіональної та глобальної безпеки працює проти таких варіантів: послаблення Росії, очевидно, стане чинником дестабілізації центральноазіатських режимів та призведе до посилення тиску ісламістських організацій як на них, так і на суб’єкти федерації. Що, у свою чергу, знову-таки пов’язано із перспективою розповсюдження тероризму, зокрема із застосуванням технологій масового ураження та техногенних катастроф, це, наголосимо, – виклики глобального масштабу. Щодо Далекого Сходу, то тут навряд чи є підстави говорити про власне розкол і унезалежнення – на- самперед із тих же причин «автономної інтеграції» еліт, що й у випадку Чечні. Тож може йтися не так про розкол і унезалежнення, як про перетравлення Китаєм. Або у вигляді насамперед поступової й повільної колонізації, або ж у вигляді прямої анексії – але прецедент добровільної передачі острова Тарабаров та частини Великого Усурійського дозволяють прогнозувати, що й надалі Москва намага- тиметься полюбовно розв’язувати територіальні суперечки з Пекіном і йтиме на поступки в подібних ситуаціях. З огляду на малу заселеність цього простору й віддаленість від центральної влади, очіку- вати на серйозний громадський спротив таким рішенням не доводиться. Загалом, так чи інакше, реалізація будь-якого з цих сценаріїв може бути нівельована центром – при- чому з повним розумінням решти глобальних гравців. Становище РФ в сучасному світі можна досить точно описати відомим висловлюванням із одним уточненням: Too scary to fall – надто страшна, аби упасти. Точніше – щоб їй дозволили це зробити. Тож об’єктивно сценарій із чварами більш реалістич- ний, аніж спроби розколу іззовні. Кулуарні протистояння можуть змінити владу в Кремлі. Втім, будь-які спроби еліт провести дезінтеграцію Росії призведуть до опору системи, яка впродовж століть навчи- лась себе захищати і стабілізувати. Таким чином, розпад Російської Федерації виглядає малоймовір- ним, оскільки суперечить засадам російської світоглядної моделі, основою якої лишається прагнення експансії. Путінська політика є політикою російського менталітету, а відтак зміна президента не змі- нить саму Росію.
11
12 СМЕРТЬ ПУТІНА. СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ Економіка РФ під санкціями: чому не обвалилася і що буде далі 02 Олексій Кущ
13 Економічна модель розвитку Російської Федерації чітко поділяється на декілька періодів та базових концептів. Якщо не брати до уваги невдалу спробу побудови в Росії ліберальної моделі економіки, пе- ріод з початку нульових років XXI ст. включає у себе етап розбудови системи державного соціального капіталізму, з акцентом на кластерний інвестиційний розвиток (квазікитайська модель) та умовно закриту, самовідновлювальну концепцію розвитку (квазііран- ська модель). Згадані вище концептуальні особли- вості не є об’єктом негативних чи позитивних смис- лових конотацій. Для правильного сприйняття рівня адаптування російської економіки до сучасних умов необхідно не тільки коректно інтерпретувати фактор впливу вказаних моделей на економічні параметрич- ні дані РФ, але й екстраполювати подальший еконо- мічний розвиток країни за всіма можливими рівнями просування та адаптації. Стосовно предмету нашого дослідження потрібно розглянути вплив санкційної політики на економічні параметри розвитку РФ та спробувати сформувати певні довірчі прогнозні параметри подальшої динамі- ки. Тільки сформувавши чітке уявлення про сценарій реагування російської економіки на кризову ситу- ацію за останні п’ять років, можна спробувати змо- делювати і сценарії трансформації економіки Росії під час наступних структурних змін. Тим паче, якщо криза 2008 р. мала виключно екзогенний характер, пов’язаний із впливом на більшість країн світу гло- бальної фінансової кризи, то сценарій 2014-2015 рр. суттєво відрізнявся від попереднього перебігу подій, адже включав у себе як екзогенні чинники (падіння світових цін на нафту, що було викликане системни- ми технологічними зрушеннями у сегменті видобутку вуглеводнів у США) та ендогенними причинами (пе- рехід до нової політичної моделі із токсичними для економіки наслідками). Таким чином, майбутня криза може мати також комбінований, екзогенно-ендоген- ний характер, коли токсичний вплив на економіку буде поєднуватись із дестабілізаційними політични- ми процесами. У цьому контексті моделювання варіа- тивних сценаріїв розвитку якраз і полягає у вивченні композитного впливу зовнішніх та внутрішніх чинни- ків на економіку за моделями, що були реалізовані у недалекому минулому.
14 СМЕРТЬ ПУТІНА. СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ Відповідно до Бюлетня про поточні тенденції російської економіки, складеного аналітичним центром при уряді РФ, на початку 2019 р. були опубліковані скореговані параметри та ретроспективні ряди ВВП, починаючи з 2014 р., тобто від початку дії західних санкцій. Ці коригування суттєво видозмінили загальну картину економічного зростання/падіння російської економіки. Найбільш суттєвих змін за- знали показники 2016 р.: початково російські статистичні органи зафіксували падіння ВВП. Внесені корективи показали реальне зростання валового продукту. Протягом 2014-2018 рр. найбільший внесок у приріст ВВП зробили: видобуток природних копалин, будівництво, оптова та роздрібна торгівля, фінансова та страхова діяльність, державне управління, соціальне забезпечення, а також показник чистих податків на продукти й імпорт. Серед негативних тенденцій спостерігається різке скорочення витрат домогосподарств на кінце- ве споживання товарів: загальний спад склав 2,6% упродовж2014-2018 рр. Компенсатором такого зниження стало зростання частки експорту. ВВП за структурою доходів зберігав незначні темпи зростання за рахунок нагромадження валового прибутку економіки та змішаних доходів (+3,1% за п’ять років). У той же час частка оплати праці найманих працівників, яка зростала до 2016 р., почина- ючи з 2017-го поступово знижувалась (-1,1% за два роки). Один із цікавих маркерів зміни структури валової доданої вартості – це скорочення частки Москви, яка втратила 0,6% у регіональній ієрархії розподілу. Водночас відбулося зростання частки Санкт-Пе- тербурга (+0,7%), Ямало-Ненецького автономного округу (+0,5%) та Московської області (+0,4%). Зупинимося на показнику ВВП. Починаючи з 2014-го валовий продукт РФ збільшувався протягом 2014-2018 рр. наступним чином: 79 трлн руб., 83, 86, 92 та 103 трлн руб. Умовний дефлятор (якщо порів- нювати з базовим 2014 р.) склав 1,3. Це свідчить про те, що, реагуючи на кризу, російський уряд вдав- ся до антиінфляційної моделі, яка, з одного боку, була менш токсичною у застосуванні та у контексті соціальних наслідків, а з другого – не створювала надлишковий інфляційний імпульс для зростання економіки у посткризовий період. Це яскраво видно при аналізі темпів зростання ВВП: 0,7%, -2,3%, 0,3%, 1,6%, 2,3% за період 2014-2018 рр. Сукупно ВВП РФ зріс за п’ять років на 2,6%. Тобто, обираючи один варіант у дилемі «інфляція, глибокий рівень разового обриву ВВП та швидші темпи відновлення» або «дезінфляційні заходи, гальмування швидкості падіння ВВП та анемічні темпи зростання після виходу з кризи», в РФ вдалися до другого варіанту – і це було правильне рішення, адже спад ВВП у 2015 р. і майже нульові темпи зростання у 2016 р. були компенсовані роками позитивної динаміки ВВП, навіть з урахуванням довжини «гальмівного шляху». Якщо було б застосовано перший варіант реа- гування на кризу, динаміки зростання у 2017-2018 рр. могло б забракнути на компенсацію потенційно можливого і більш глибокого обриву ВВП у 2014-2016 рр. Структураідинамікаекономічного зростанняРосії у 2014-2018 рр. 01/
15 Один із ключових шоків для російської економіки – це девальвація рубля, викликана як відтоком інвестицій, так і падінням нафтогазових доходів внаслідок скорочення рівня котирувань на енер- гетичну сировину на світових ринках. Починаючи з 2013 р. рубль девальвував з 31,85 руб./$ до 67,19 руб./$ у 2016-му (пік девальвації за оцінками середньорічного курсу). У 2017 р. російська валюта зміцнилася до позначки 58,3 руб./$, або на 13%. У 2018 р. девальвація була продовжена на 8%, і за підсумками десяти місяців 2019-го курс рубля досяг 64,85 руб./$. Загалом, протягом 2014-2018 рр. рубль девальвував відносно долара США на 63% (див. мал. 1). За рахунок резервів центробанку РФ (ЦБ РФ) вдалося стримати потужний курсовий тиск на рубль у 2014-2016 рр. та суттєво зміцнити національну валюту у 2017-му. Період 2018-2019 рр. можна назвати комфортною моделлю плаваючого курсу рубля. Незважаючи на статистичний характер використан- ня бівалютного кошика (0,45 – частка євро та 0,55 – частка долара), Центральний банк країни відмо- вився від дотримання курсового коридору та перейшов до виключно ринкових моделей курсоутво- рення, без утримання курсу рубля у межах певного діапазону коливань і впливаючи на валютний ринок лише шляхом регулювання ринку ліквідності у банківському секторі. Девальвація рубля безпосередньо вплинула на валютний еквівалент ВВП, який з більш як $2 трлн у 2014 р. скоротився до $1,28 трлн у 2016-му. Починаючи з наступного року валютний еквівалент вало- вого продукту став швидко відновлюватись: $1,58 трлн у 2017-му та $1,64 трлн у 2018-му. На сьогодні РФ вдалося відновити 80% втраченого потенціалу п’ятирічної давнини. Ключовий інструментарій реагування Росії на кризу – це послаблення бюджетної залежності від енергетичного експорту та зниження навантаження на економіку шляхом послаблення перерозпо- ділу ВВП через бюджетні інструменти. Мал. 1. Динаміка середньорічного курсу рубля до долара США
16 СМЕРТЬ ПУТІНА. СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ Протягом 2014-2018 рр. найбільший внесок у приріст ВВП зробили: видобуток природних копалин, будівництво, оптова та роздрібна торгівля, фінансова та страхова діяльність, державне управління, соціальне забезпечення, а також показник чистих податків на продукти й імпорт. Серед негативних тенденцій спостерігається різке скорочення витрат домогосподарств на кінце- ве споживання товарів: загальний спад склав 2,6% упродовж2014-2018 рр. Компенсатором такого зниження стало зростання частки експорту. ВВП за структурою доходів зберігав незначні темпи зростання за рахунок нагромадження валового прибутку економіки та змішаних доходів (+3,1% за п’ять років). У той же час частка оплати праці найманих працівників, яка зростала до 2016 р., почина- ючи з 2017-го поступово знижувалась (-1,1% за два роки). Один із цікавих маркерів зміни структури валової доданої вартості – це скорочення частки Москви, яка втратила 0,6% у регіональній ієрархії розподілу. Водночас відбулося зростання частки Санкт-Пе- тербурга (+0,7%), Ямало-Ненецького автономного округу (+0,5%) та Московської області (+0,4%). Зупинимося на показнику ВВП. Починаючи з 2014-го валовий продукт РФ збільшувався протягом 2014-2018 рр. наступним чином: 79 трлн руб., 83, 86, 92 та 103 трлн руб. Умовний дефлятор (якщо порів- нювати з базовим 2014 р.) склав 1,3. Це свідчить про те, що, реагуючи на кризу, російський уряд вдав- ся до антиінфляційної моделі, яка, з одного боку, була менш токсичною у застосуванні та у контексті соціальних наслідків, а з другого – не створювала надлишковий інфляційний імпульс для зростання економіки у посткризовий період. Це яскраво видно при аналізі темпів зростання ВВП: 0,7%, -2,3%, 0,3%, 1,6%, 2,3% за період 2014-2018 рр. Сукупно ВВП РФ зріс за п’ять років на 2,6%. Тобто, обираючи один варіант у дилемі «інфляція, глибокий рівень разового обриву ВВП та швидші темпи відновлення» або «дезінфляційні заходи, гальмування швидкості падіння ВВП та анемічні темпи зростання після виходу з кризи», в РФ вдалися до другого варіанту – і це було правильне рішення, адже спад ВВП у 2015 р. і майже нульові темпи зростання у 2016 р. були компенсовані роками позитивної динаміки ВВП, навіть з урахуванням довжини «гальмівного шляху». Якщо було б застосовано перший варіант реа- гування на кризу, динаміки зростання у 2017-2018 рр. могло б забракнути на компенсацію потенційно можливого і більш глибокого обриву ВВП у 2014-2016 рр. 0
17 У 2013 р. структура доходів державного бюджету розподілялась на нафтогазові та ненафтогазові до- ходи у пропорції 50/50. У 2018 р. ненафтогазові доходи склали вже 54%, а нафтогазові відповідно ско- ротились до 46%, тобто РФ за п’ять років вдалося скоротити сировинну бюджетну залежність на 4%. Певним чином цьому сприяла модель «ненафтогазового дефіциту», яка полягала у визначенні різниці між витратами бюджету та його доходами (за виключенням нафтогазових). Відповідно до російського законодавства, «ненафтогазовий дефіцит федерального бюджету являє собою різницю між обся- гом доходів федерального бюджету без урахування нафтогазових доходів федерального бюджету і доходів від управління коштами Резервного фонду й Фонду національного добробуту та загальним обсягом витрат федерального бюджету у відповідному фінансовому році». Сам розмір ненафтога- зового дефіциту чітко регулюється: «Ненафтогазовий дефіцит федерального бюджету не може пе- ревищувати 4,7%прогнозованого у відповідному фінансовому році валового внутрішнього продукту, зазначеного в федеральному законі про федеральний бюджет на черговий фінансовий рік і плановий період». Розрахований таким чином ненафтогазовий дефіцит федерального бюджету «фінансується за рахунок нафтогазового трансферту та джерел фінансування дефіциту федерального бюджету». Вказана система дозволила створити певний буфер на шляху непродуктивного витрачання нафто- газових доходів, як це відбувалось за часів СРСР у 1970-1980 рр. Систему ненафтогазового дефіци- ту можна порівняти із системою умовних фінансових «водосховищ», коли за рахунок надходження доходів від продажу нафти та природного газу формуються резервні фонди країни (під час періоду високих світових котирувань на нафту), ресурси яких активно витрачаються для підтримки економіки та соціальної сфери під час кризових періодів (коли світові ціни на нафту падають). Сама система резервних фондів була створена за колишнього міністра фінансів уряду РФ Олексія Кудріна. За зразок була взята доктрина соціального благополуччя, впроваджена у Норвегії. Нагадає- мо, в цій скандинавській країні показники нафтової галузі складають до 20% ВВП, а частка нафтових доходів у структурі державного бюджету – 45%. У Норвегії створено Державний нафтовий фонд (NGPF), який акумулював понад $870 млрд, і доходи від функціонування якого розподіляються на персональні рахунки норвежців (при народженні на нього зараховується близько $3 тис., а до старості може бути накопичено і $100 тис.) Значна частина норвезького нафтового фонду вкладена в акції (60%), частина в фінансові інструменти з фіксованою прибутковістю, переважно облігації (35%), і приблизно 5% – в нерухомість. ДоходидержавногобюджетуРФі рольсистемирезервнихфондіву подоланнікризи 02/
18 СМЕРТЬ ПУТІНА. СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ Російська модель – адаптація норвезької доктрини соціального благополуччя під російські реалії. Це досить проста система: показник ненафтогазового дефіциту, як зазначено вище, фінансується за рахунок нафтогазового трансферту, тобто податкових зборів, отриманих при видобутку нафти й газу. До таких зборів відносять дві основні групи надходжень: податок на видобуток корисних копалин і експортні мита. У разі, якщо світові ціни на енергоносії зростають, і надходження від видобутку нафти та природного газу перевищують встановлений індикатор, надлишок доходів не йде на збільшення бюджетних доходів (у профіцит), а перераховується в Резервний фонд, який покликаний згладжувати коливання нафтогазових доходів і компенсувати фінансові дефіцити під час падіння світових цін на нафту й газ. Якщо ж ціни на нафту і газ зросли настільки, що дозволили не тільки профінансувати нафтогазовий бюджетний трансфер і планове поповнення Резервного фонду, а й отримати надлишок коштів, то вказані надлишкові фінансові ресурси підлягають перерахуванню у Фонд національного добробуту, місія якого не просто покривати можливі касові бюджетні розриви (як у резервного фон- ду), але й забезпечувати майбутнє зростання пенсій і соціальних виплат росіян. Таким чином, в Росії була створена дворівнева система фінансової стабільності, своєріднийподвійний буфер ліквідності на випадок можливої кризи: на першому рівні виник Резервний фонд, який повинен забезпечувати покриття дефіциту ненафтогазових доходів у разі падіння цін на енергоресурси. На другому – Фонд національного добробуту, який має акумулювати ресурси для майбутнього зростаннястандартів життя росіян. Цілепокладання фондів визначило і напрямки їх використання. Резервний фонд – це виключно фінансові ресурси, що спрямовуються на покриття дефіциту нафтогазового трансферту. Він перебуває у оперативному управлінні міністерства фінансів для планування бюджетних виплат. А Фонд національного добробуту – це системні державні резерви, які не витрачаються на поточні потреби, а використовуються для здійснення державних інвестицій та реалізації завдань національної промислової політики і стимулювання економіки, зокрема на фінансування великих інфраструктурних проектів. Мал. 2. Динаміка резервного фонду, млрд дол. США
19 Саме тому під час кризи 2014-2015 рр. найбільш значного відтоку коштів зазнав Резервний фонд, ресурси якого використовувалися на покриття бюджетних касових розривів. Якщо у лютому 2008 р. ресурси Резервного фонду складали $125 млрд, то станом на грудень 2017-го вони скоротились до $17 млрд, і Держдума РФ ухвалила закон, згідно з яким його кошти були передані до Фонду національного добробуту (див. мал. 2). Динаміка ресурсів Фонду національного добробуту також певним чином відповідає резистентності російської економіки на зовнішні цінові та фінансові шоки (див. рис. 3). Станом на лютий 2008 р. активи Фонду складали $32 млрд, або 1,9% ВВП. До 2013-го вони системно зростали, екстремум становив $88 млрд, або 4% ВВП. Але після 2014-го відтік коштів Фонду відновився, що призвело до того, що його ресурсна база скоротилася до $59,7 млрд, або 3,4% ВВП (червень 2019 р.) Однак вже у вересні 2019 р. активи Фонду стрімко зросли до $122,9 млрд, або 7,5% ВВП (до нього перерахували кошти додаткових нафтогазових доходів у валюті). Принагідно зауважимо, що такі стрімкі збільшення активів Фонду відбуваються зазвичай напередодні кризи. Протягом п’яти років (2014-2018 рр.) загальні доходи федерального бюджету збільшились з 13 до 19,5 трлн руб., в основному за рахунок девальваційного та інфляційного чинників. Нафтогазові доходи у рублях також зростали: з 6,5 до 9 трлн руб. Якщо ж проаналізувати валютний еквівалент бюджетних надходжень, ситуація виглядає кардиналь- но інакше. Доходи федерального бюджету за п’ятирічний термін спостережень скоротилися з $409 млрд до $310 млрд, а нафтогазові доходи у доларовому перерахунку впали з $205 млрд до $144 млрд, причому найбільше падіння спостерігалось у 2016 р. – їхній обсяг становив лише $72 млрд, тобто на $133 млрд менше, аніж у 2013-му. Загалом за п’ять років РФ втратила нафтогазових доходів на загаль- ну суму $418 млрд (якщо брати за модельний рік 2013-й). Мал. 3. Динаміка ФНБ
20 СМЕРТЬ ПУТІНА. СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ Як зазначалося вище, питома вага нафтогазових доходів у структурі надходжень федерального бю- джету за 2014-2018 рр. суттєво коливалася. Максимальний екстремум зафіксовано у 2014-му – 51%. Мінімальний екстремум частки нафтогазових доходів припав на 2016 р. – 36%. Після цього даний ін- дикатор почав суттєво зростати, що пояснюється відповідним збільшенням світових котирувань на нафту: у 2017 р. – 40%, у 2018 р. – 46%. Як наслідок, почали зростати ненафтогазові доходи бюджету, пов’язані як із внутрішнім виробництвом, так і з імпортом. Перший показник, порівняно із 2013-м, зріс з 21% до 31% у 2017-му та до 28% у 2018 р. Другий – навпаки знизився з 19% (2013-й) до 17-18% в останні роки, чому сприяв запуск програми імпортозаміщення (див. мал. 4). Позитивний вплив на амортизування кризових явищ здійснює і досить низький рівень бюджетного навантаження на ВВП. Якщо взяти такий показник, як відношення бюджетних доходів до валового продукту, то він коливається на рівні 18-19%, а у 2016-му падав навіть до 16%. Причому якщо взяти ненафтогазові доходи, які забезпечуються реальним сектором економіки без врахування сировинної складової, то вказаний показник складе 9-10%. У структурі ненафтогазових бюджетних доходів переважну частку складає ПДВ (58%), акцизи (9%), ввізні мита (6%), тобто непрямі податки. Податок на прибуток становить лише 10%. Якщо проаналізувати співвідношення доходів, отриманих від внутрішніх джерел та імпорту, виявиться, що так званий «внутрішній» ПДВ (3,6 трлн руб.), більш як у півтора рази перевищує «імпортний» ПДВ (2,4 трлн руб.) Ще більший розрив між «внутрішнім» та «імпортним» акцизами: 861 млрд та 96 млрд руб. відповідно. Податок на прибуток приносить 996 млрд руб., а ввізні мита – 673 млрд руб. Вказані вище цифри наведені за 2018-й рік. У структурі економічного зростання у 2018 р. (на 2,3%) найбільшу роль відіграли наступні галузі еконо- міки, а також чисті податки (табл. 1). Мал. 4. Питома вага у структурі доходів надходжень за видом джерел, %
21 Базові драйвери зростання – це сировинний сектор та будівництво. Структура ВВП протягом останніх п’яти років також видозмінювалася (табл. 2) Протягом 2014-2018 рр. частка сировинного сектору зросла з 7,9 до 11,5%, переробної промисловості – з 11,5 до 12,3%, транспорту та логістики – з 5,4 до 6,2%. Незначне зростання зафіксовано у секторах освіти, медицини. Практично не змінювалась питома вага у структурі валового продукту таких сег- ментів економіки, як наука, державне управління, фінанси (банки та страхова діяльність). Скорочення зафіксовано у таких галузях економіки, як сільське господарство, операції з нерухомістю, будівництво, торгівля, а також за показником чистих податків. Таблиця 1 Таблиця 2
22 СМЕРТЬ ПУТІНА. СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ Як ми зазначали, модель реагування на кризу у РФ мала виражений дезінфляційний характер. Упро- довж п’яти років інфляція поступово скорочувалася. Інфляційний екстремум зафіксовано у 2015 р. на рівні 12,9%. Тільки протягом двох років (2014-2015 рр.) цінова динаміка перевищувала позначку у 10%. З 2016-го інфляція перебуває у коридорі 5,4-2,5-4,3%. Ключова ставка ЦБ РФ після різкого зростання до 17% у 2014-му році поступово знизилася до 7,75% у 2018 р., що опосередковано (позитивно) впливає на рівень кредитної активності економічних суб’єктів (див. мал. 5). Станом на листопад 2019-го ключова ставка ЦБ РФ знижена до 6,5%, а цільовий таргет по інфляції становить 4% при фактичному рівні 3,8% станом на жовтень 2019-го. ВідтіккапіталуіполітикаЦБРФ03/ Мал. 5. Динаміка процентних ставок, %
23 Балансуючи між ризиком відтоку капіталу, що вимагало збільшення базових процентних ставок, та необхідністю стимулювання економічного розвитку в умовах загрози стагнації, що передбачає, навпаки, зниження базових ставок, ЦБ РФ зайшов певну золоту середину, і цепозначилося як на помірній динаміці економічного розвитку, так і на мінімізованих темпах скорочення золотовалютних резервів Центробанку: починаючи з 2013-го вони зменшилися з $509 млрд до $368 млрд у 2015-му та потім почали зростати, досягнувши рівня у $530 млрд у 2018-му, причому без кредитної підтримки ззовні (див. мал. 6). Мал. 6. ЗВР ЦБ РФ, $ млрд Мал. 7. Відтік капіталу з РФ, млрд дол. США
24 СМЕРТЬ ПУТІНА. СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ Водночас ризик відтоку капіталу компенсувати не вдалося, бо він був викликаний зовнішніми факто- рами впливу, особливо фінансовою частиною пакету західних санкцій, передовсім з боку США. Відтік капіталу був пов’язаний як із безпосередньою реакцією інвесторів на зміну політичної парадигми та фактом запровадження санкційного пакету, так і з потребою погашення зовнішніх боргів, переважно корпоративних, в умовах обмеженої можливості для їх рефінансування. Найбільший відтік капіталу було зафіксовано у 2014-му ($151,5 млрд), що навіть перевищило параметри «втечі капіталу» під час глобальної фінансової кризи у 2008-му ($133,6 млрд). У 2016 р. динаміка відтоку капіталу знизилася до $19,2 млрд, у 2018-му цей показник зріс до $76 млрд. У 2019-му очікується відтік капіталу на рівні $35 млрд, хоча в останньому прогнозі ЦБ РФ цей показник збільшено до $50 млрд (див. мал. 7). Макроекономічна стабілізація в Росії знайшла відображення у зміцненні рейтингових позицій. Між- народне рейтингове агентство Standard&Poor’s підвищило кредитний суверенний рейтинг РФ до рівня «BBB-» (довгостроковий в іноземній валюті) та короткостроковий до «A-3». Зокрема аналіти- ки Standard&Poor’s зазначили, що створені державні баланси (як зовнішній, так і внутрішній) здатні успішно амортизувати можливі фінансові та економічні шоки. Агентство Fitch підвищило рейтинг РФ до «BBB» із стабільним прогнозом. Аналітики звернули увагу на стабільний профіцит державного бюджету, який виник внаслідок консервативної фінансової по- літики: в 2018 р. він склав 2,6% ВВП, а у 2019 р. – очікується на рівні 1,8% ВВП. Збереження профіциту прогнозується до 2021 р. Більше того, можливість збереження бюджетної профіцитності зберігається за умови зниження цін на нафту до $43 за барель марки Brent (до кризи вказаний показник ре- зистентності був на рівні $110). Золотовалютні резерви ЦБ РФ у 2021 р. можуть скласти $591 млрд, а ліквідна частина Фонду національного добробуту зросте до позначки 7% ВВП з нинішніх 5,7%. Базові фактори, які допомагають Росії протидіяти західним санкціям та амортизувати їхній негативний вплив на економіку, – це низький рівень державного боргу та високий рівень резервів уряду й ЦБ. Макроекономічнастабілізація04/ 0
25 Однією з головних за останні роки можна назвати реформу судової системи 2014 р. і вдосконалення моделі «економічного правосуддя». Ліквідація Вищого арбітражного суду та перенесення «економіч- них» судів як інституції у загальносудову систему (була здійснена рецепція Судової колегії з економіч- них спорів у структуру Верховного суду із відповідним скороченням кількісного складу) призвела до прискорення розгляду справ і покращення доступу учасників процесу до оперативної судової інфор- мації. Запроваджено модуль «КАД-арбітр», який дозволяє отримати доступ до судової картотеки ар- бітражних справ з можливістю дистанційно відслідковувати хід судових засідань, починаючи з подачі заяви та закінчуючи судовими рішеннями у кожній інстанції . Внаслідок удосконалення роботи судової системи за економічними справами значно зменшилася кількість судових рішень, відповідно до яких економічні агенти мали сплатити нараховані фіскальни- ми органами податкові платежі, штрафи та пені: якщо у 2014 р. таких рішень було 41,7% від загальної кількості, то у 2016-му – 14,9%, у 2017-му – 29,7% та у 2018-му – 12,2% (історичний мінімум). Крім того, у 2013-2014 рр. реалізовані зміни щодо оподаткування енергетичного сектору, відповідно до яких відбувалося зниження експортних мит на нафту та компенсація податкових втрат за рахунок зростання ставок податку на видобуток природних копалин. Вказаний фіскальний маневр дозволив частково наблизити внутрішні ціни на нафтопродукти до світових котирувань та обмежити рівень пе- ретікання доданої вартості, отриманої під час переробки нафтопродуктів, на користь країн – учасниць Митного союзу та Євразійського економічного союзу, зокрема Білорусі, яка є реципієнтом поставок російської сирої нафти. Вказані реформи відобразилися на динаміці просування РФ у світових рейтингах. У 2019 р. Росія посі- ла 28 сходинку у рейтингу Світового банку Doing Business , поліпшивши свій результат на три позиції. Загалом, з 2010-го РФ, яка займала 120-те місце, зуміла піднятись на 92 сходинки, випередивши Поль- щу, Португалію, Нідерланди, Швейцарію та Японію. Серед країн БРІКС Росія є рейтинговим лідером (найближчий суперник – Китай, 31 позиція). Найбільший прогрес в останні роки було зафіксовано за такими напрямками, як «отримання дозволів на будівництво» та «кредитування». У рейтингу глобальної конкурентоспроможності Всесвітнього економічного форуму та міжнародної школи бізнесу INSEAD РФ знаходиться на 43 місці, розмістившись між Латвією і Кіпром. Сильні сто- рони РФ згідно з рейтингом: запровадження інформаційно-комунікаційних технологій (25 сходинка), макрофінансова стабільність та низький рівень державного боргу. За рівнем фактичного розвитку інформаційно-комунікаційних технологій Росія знаходиться на 36 місці. Слабкі сторони Федерації: фі- нансовий сектор, інфраструктура та ринок праці. У рейтингу ООН стосовно розвитку електронного уряду Росія посідає 32 місце і вперше увійшла до групи країн з «дуже високим» індексом розвитку. Ключовіреформитаїхнірезультати05/
26 СМЕРТЬ ПУТІНА. СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ Прогнозування динаміки російської економіки здійснюється міністерством економічного розвитку РФ, яке публікує регулярні «Картини економіки». Прогноз цінової динаміки на нафту марки URALS показує, що у Росії є ще приблизно рік, коли ціни будуть триматися на досить високому рівні. У наступні роки нафтові ціни, ймовірно, знизяться до позначки $50 і складуть у 2024-му році в середньому $53,5 за барель, тобто ризикують повернутися до посткризових параметрів. Але завдяки економічним моде- лям створення резервних фондів та проведення реформи із встановлення максимально допустимо- го рівня ненафтогазового дефіциту, нафтова залежність РФ на цей час істотно диверсифікована в частині її впливу на бюджетний процес, а профіцитність бюджету буде зберігатись навіть за умови скорочення нафтових котирувань до $50 за барель. Крім того, в РФ цілеспрямовано зменшують рівень перерозподілу ВВП через систему федерального бюджету, і вказаний показник вже знизився до рів- ня нижче 20%. Все це необхідно враховувати, оцінюючи потенційно можливу динаміку економічного зростання в РФ і наповнення держбюджету, який все менше стає залежним від експорту вуглеводнів. А резистентність економічного організму відносно протидії зовнішнім негативним факторам та шокам постійно посилюється. Почасти це підтверджує прогноз експортних операцій, зокрема поставки продукції паливно-енерге- тичного сектору (ПЕК). Прогнозплатіжного балансу та експортногопотенціалу РФ 06/ Мал. 8. Експорт РФ, млрд дол. США
27 Загальний експорт РФ у 2024 р. може зрости до $505 млрд (прогноз на 2020-й – $435 млрд), а експорт ПЕК, навпаки, скоротиться до $209 млрд (прогноз на 2020-й – $229 млрд). Тобто за п’ять найближчих років Росія планує наростити експорт товарів, не пов’язаних із енергетичним сектором, майже на $70 млрд, тоді як експорт сектору ПЕК скоротиться на приблизно $20 млрд (див. рис. 8). Причому ці два процеси відбуватимуться за лінійним сценарієм – постійне зростання загальних показників експорту та падіння обсягу енергетичних експортних поставок передовсім за рахунок зниження цінового фак- тору. Питома вага експорту продукції ПЕК в структурі зовнішньої торгівлі знизиться з 57 до 41%. Однак попри позитивний характер хеджування ризиків, пов’язаних із зовнішніми сировинними ринка- ми, подібна перебудова структури експортного потенціалу РФ призведе до тимчасового послаблення показника поточного рахунку платіжного балансу (див. мал. 9). Розвиток нових напрямків експорту потребує нарощування імпорту, особливо в частині закупівель технологій, обладнання, матеріалів і комплектуючих. В результаті позитивне сальдо рахунку поточ- них операцій почне стрімко скорочуватися, а отже, зменшиться потенційна можливість ЦБ РФ наро- щувати власні золото-валютні резерви. Принагідно зауважмо, що саме профіцит поточного рахунку платіжного балансу в останні роки був основним джерелом формування валютних резервів країни, включаючи Центробанк та багатоступеневу систему фінансового захисту, зокрема Фонд національ- ного добробуту. Порівняно із 2020 р., у 2024-му профіцит поточного рахунку може знизитись майже удвічі – з $49,8 млрд до $24,7 млрд (якщо взяти за базу порівняння 2018 р., то падіння буде більш як учетверо). Відносно ВВП даний індикатор знизиться з 5,8 до 1,1%, тобто більш як у п’ять разів. Мал. 9. Поточний рахунок платіжного балансу, млрд дол. США
28 СМЕРТЬ ПУТІНА. СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ Мал. 10. Фінансовий рахунок платіжного балансу, млрд дол. США Можливість компенсування втрат за поточним рахунком платіжного балансу за допомогою позитив- ного сальдо рахунку фінансових операцій буде обмежена через імовірне продовження санаційної політики: найвищий профіцит фінансового рахунку можливий у 2020-му – на рівні $7,5 млрд, а най- нижчий у 2022-му році – $0,2 млрд (див. мал. 10). У подальшому сальдо фінансового рахунку може бути збільшене до $6,2 млрд у 2024 р., але, якщо порівнювати із 2018 р., це все одно буде падіння у 6-7 разів, а питома вага втрати абсолютного значення сальдового показника фінансового рахунку складе 85%. Відносно ВВП питома вага фінансового рахунку зменшиться з 2,5% до 0,3%. До 2024 р. Росія опиниться у становищі, коли замкнена економічна модель забезпечуватиме повіль- ний приріст ВВП в межах 1–2% (максимум 3%) на фоні відносно низької інфляції (2-4%), а також повіль- ного зростання реальних доходів населення (2-3% на рік). Це можна описати як своєрідну пастку се- редніх доходів Ейхенгріна, коли низькі темпи економічного зростання призведуть до такої ж повільної динаміки реальних доходів домогосподарств, фінансова обмеженість яких буде впливати на рівень платоспроможного попиту, а отже і на потенціал зростання за рахунок внутрішніх драйверів. Вказа- ний ефект буде посилюватися на фоні реалізації замкненої, самовідновлювальної економічної моделі із вбудованими модулями імпортозаміщення та повільної переорієнтації на внутрішнє споживання. За цих умов низький рівень інфляції сприятиме макрофінансовій стабільності економіки, але й водночас уповільнюватиме темпи економічного зростання, з ризиком переходу у фазу так званої «вічної стагна- ції», із майже нульовими темпами збільшення ВВП та інфляцією на рівні 3-4%. 0
29 Умовна економіка РФ «після Путіна» буде характеризуватися досить суперечливими параметрами. Поліваріантність її розвитку напряму залежить від базового сценарію майбутньої світової кризи або рецесії. Тут можна виділити декілька ключових трендів. Базовий сценарій передбачає, що перехід від нинішнього циклу ділової активності до наступ- ного не буде супроводжуватися статистичною рецесією світової економіки, і прояви кризи по- лягатимуть лише у скороченні динаміки зростання глобального ВВП до 1-2% на рік, з можливим від’ємним значенням параметрів світової торгівлі. Як наслідок – корекція світових цін на нафту до рівня $40-50 за барель. В такому випаду у РФ все ж залишається можливість проводити профі- цитну бюджетну політику, поповнювати резерви ЦБ та нарощувати активи Фонду національного добробуту. Темпи економічного зростання будуть на рівні 1-2%, а інфляція – 3-4%. Реальні доходи населення зростатимуть у діапазоні 2-3%. Сальдо поточного рахунку залишатиметься позитивним, а державний борг перебуватиме на низьких значеннях, тобто не будуть справляти помітний вплив системні валютні та бюджетні ризики. Єдиною проблемою в цьому контексті залишатиметься за- лучення прямих іноземних інвестицій та нових кредитів для фінансування корпоративного боргу. Проте можна припустити, що високі рейтингові позиції Росії та інвестиційний кредитний рейтинг сприятимуть надходженню до країни як фінансування з боку системних інвесторів (ЄС, передовсім Німеччини, Китаю, арабських країн), так і західних венчурних інвестицій. Ймовірність вказаного сценарію – приблизно 80%, резистентність до зовнішніх цінових та валютних шоків – висока, ймо- вірність системної фінансової кризи – низька. Глобальна концепція подальшого розвитку буде мало відрізнятись від сьогоднішньої моделі – посилення замкненої, самовідновлювальної опе- раційної системи економіки та кластерний характер залучення іноземних інвестицій, для яких будуть створюватися «лабораторні умови», наближені до західних стандартів, зокрема в рамках концепції ТВР (територій випереджального розвитку) та вільних економічних зон. Песимістичний сценарій передбачає, що характер перебігу світової фінансової кризи буде визна- чатися падінням динаміки глобального ВВП на рівні 1-2%. Тоді слід очікувати зниження нафтових котирувань нижче позначки $40 за барель, внаслідок чого бюджетна політика РФ перейде у дефі- цитний форматіз з дуже обмеженими можливостями для його покриття. Темп зростання ВВП впаде до нульових відміток із ризиком переходу у фазу падіння. Інфляція збільшиться до 10%, а реальні доходи населення скорочуватимуться в межах 2–5%. За цих умов РФ може розраховувати на притік інвестицій лише за міждержавними угодами, а можливість рефінансування старих кредитів за рахунок отримання нових буде значно обмежена. Сальдо фінансового рахунку стане від’ємним через потужний відтік капіталу та скорочення динаміки сировинного експорту. Ймовірність такого сценарію – не більше 20%. Компенсація ризиків для РФ можлива лише за радикального скасуван- ня західних санкцій та активації внутрішнього інвестиційного потенціалу. Негативний сценарій передбачає, що світова криза у найбільш токсичному вигляді (максимально можливе падіння цін на сировину, зокрема ціни на нафту до $30 за барель і нижче) буде поєднана із посиленням західних санкцій. Базова умова – світова криза триватиме більше року. Сценаріїтапрогнози07/
30 СМЕРТЬ ПУТІНА. СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ У такому випадку економіка РФ ризикує опинитись у більш глибокій та довготривалій фазі еконо- мічного падіння, з більш радикальними інфляційними та девальваційними наслідками. ВВП може впасти на 5%, а реальні доходи населення – на 10%. Інфляція становитиме близько 15%, а дефіцит федерального бюджету перевищить 3%. Ймовірність такого сценарію – не більше 1%. Робочий варіант амортизації кризи – іранська економічна модель, націлена на максимально можливу еко- номічну ізоляцію. За розглянутий період президенту РФ Володимиру Путіну вдалося сформувати економічну модель із акцентами на макрофінансову стабільність, умовну герметичність до зовнішніх шоків (програма зниження сировинної залежності ще далеко не завершена), поступову самовідновлювальність, низький рівень боргової залежності, відносну резистентність до зовнішніх фінансових та цінових шоків. До позитивних рис слід віднести застосовувану кластерну модель розвитку, спрямовану- на створення окремих ізольованих точок випереджаючого економічного зростання та зручних «вікон» для входу інвесторів на внутрішніх ринок, чому сприятиме і впровадження ефективних цифрових сервісів. Як негатив відзначимо, що створена модель не є моделлю економічного зростання та підвищення рівня капіталізації соціального базису країни, тобто стабільність трансформується виключно у бю- джетну профіцитність, а отже, і в неспроможність вчасного освоєння державних коштів, зокрема у частині стимулювання темпів економічного зростання та довгострокових інвестицій у соціальний капітал. Таким чином, макрофінансова стабільність є наразі проекцією стабільності політичної.
31 Тобто будь-яка політична дестабілізація може теоретично вплинути і на появу деструктивних соці- альних рухів, викликаних довгостроковим гальмуванням очікуваного населенням рівня зростання реальних доходів. Це та стабільність, яка може бути зруйнована комбінацією негативних ендо- генних факторів, зокрема у випадку токсичного перезавантаження політичної системи, так і ек- зогенних чинників, зокрема у форматі нової фази глобальної кризи та/або посилення санкційної політики з боку Заходу. У такій парадигмі при найбільш невдалому поєднанні токсичних факторів, сконцентрованих у єди- ній часовій моделі, компенсатори у вигляді внутрішніх резервів та каналів інвестиційної співпраці із такими країнами, як Китай, можуть не дати очікуваного амортизаційного ефекту. Однак можли- вість такої негативної комбінації факторів впливу наразі малоймовірна, і більш вирогідним зали- шається варіант повільного розвитку економіки РФ. Нарешті, різке збільшення ресурсів Фонду національного добробуту протягом 2019 р., що від- бувається зазвичай напередодні кризи, може свідчидтити про підготовку РФ до двох сценаріїв. По-перше, це може бути підготовка до нових секторальних санкцій (тобто Путін готується спро- вокувати різке загострення на одному з театрів бойових дій). По-друге, це може бути накопичення ресурсу для оперативного маневру із відкритою датою – тобто підготовка до умовної кризи, спри- чиненої появою чергового чорного лебедя. Принагідно тестується ступінь толерантності суспіль- ства, яке живе в умовах обмеження державних видатків на соціальні програми і при цьому готове не втручатися у перерозподіл величезних коштів на користь кремлівських геополітичних проектів.
32 СМЕРТЬ ПУТІНА. СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ 0 Демографічні перспективи: як РФ перетворюється на азійську країну 03 Юрій Вишневський
33 01/ Суттєвим фактором нинішніх і майбутніх тенденцій в Росії є демографія. Спочатку ми розглянемо змі- ни чисельності населення РФ протягом останніх 70 років та прогноз їх до 2100 р. Потім проаналізуємо складові цих змін, тобто природний та міграційний приріст/з населення, а також стан і перспективи трудової міграції до та з Росії. Після того дослідимо наявні демографічні контрасти між регіонами РФ за природним і міграційним приростом/зменшенням населення. Окремо зупинимося на ситуації в Кри- му, демографія якого з 2014 р. дедалі сильніше спотворюється потужним міграційним потоком із Росії. У висновках торкнемося довгострокової перспективи, коли найважливішою тенденцією змін у складі населення РФ може стати не трудова міграція, а демографічна експансія. 17 червня 2019 р. Відділ народонаселення Департаменту економічних та соціальних питань ООН пред- ставив оновлені World Population Prospects («Перспективи світового населення»). Вони містять оцін- ки демографічних показників країн світу, у т. ч. Росії, за 1950–2020 рр. і дев’ять варіантів прогнозу їх до 2100 р. включно – станом на 1 липня кожного року. За даними ООН, населення Росії досягло максимальної чисельності 1993 р. Впродовж 1950–1993 рр. воно зросло з 102,8 до 148,37 млн осіб. Темпи зростання характеризує коефіцієнт річного приросту, який зазвичай вимірюється у проміле (‰), що означає приріст на 1000 жителів. Найвищий коефіцієнт річного приросту було зафіксовано 1954 р. Впродовж 1954–1969 рр. він знизився з 16,79 до 4,95‰. Далі він потрохи підвищувався і 1986 р. досяг 7,26‰, після чого знову почав падати і з 1994 р. став від’ємним – це означає, що населення РФ почало скорочуватися. Мінімальної чисельності воно досягло 2008 р., скоротившись до 143,25 млн осіб. Найнижчий коефіцієнт річного приросту було зафіксовано 2002 р. Він опустився тоді нижче –4,22 ‰. Далі він почав поліпшу- ватися і з 2009 р. знову став позитивним – це означає, що населення РФ почало зростати. За розра- хунками ООН, 2020 р. воно має сягнути 145,93 млн осіб. Але коефіцієнт річного приросту, піднявшися 2014 р. до 2,35‰, після того відновив падіння і 2020 р., за розрахунками ООН, має знизитися до 0,43‰. Серед своїх дев’яти варіантів прогнозу на 2020–2100 рр. ООН вважає найімовірнішим варіант середньої фертильності (Medium fertility variant). За цим варіантом вже з 2021 р. населення РФ має знову почати скорочуватися, тобто коефіцієнт річного приросту знову має стати від’ємним. Чисельність населення РФ повинна зменшитися до 141,13 млн осіб 2035 р. і до 126,14 млн осіб 2100 р. Коефіцієнт річного при- росту має потрохи знижуватися і 2034 р. впасти до –3,17‰, після чого потрохи поліпшуватися і 2049 р. піднятися до –2,11‰, далі знову потрохи знижуватися і 2064 р. впасти до –2,73‰, після чого знову потрохи поліпшуватися і 2089 р. піднятися до –0,15‰, а далі розпочати новий цикл падіння і опусти- тися 2100 р. до –0,8‰. Загальну динаміку населення РФ протягом 1950–2100 рр. за даними ООН відображає мал. 11. У ній об’єд- нано оцінки за 1950–2020 рр. і прогноз до 2100 р. за варіантом середньої фертильності. Оцінкиіпрогнозищодо1950-2100рр.
34 СМЕРТЬ ПУТІНА. СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ Мал. 11. Динаміка населення РФ протягом 1950–2100 рр., млн осіб станом на 1 липня Джерело: United Nations, Department of Economic and Social Affairs, Population Division (2019). World Population Prospects 2019, Online Edition. Прогноз на 2020–2100 рр. – згідно з Medium fertility variant. Іншим джерелом демографічних даних щодо РФ є Росстат (Федеральна служба державної статисти- ки) . Він дає оцінки демографічних показників Росії за 1990–2019 рр. і три варіанти прогнозу їх до 2036 р. включно – станом на 1 січня кожного року. Оскільки дані ООН наводяться станом на 1 липня, а дані Росстату – на 1 січня, слід забезпечити їх порівнянність. Для цього даним ООН на 1 липня певного року ставитимемо у відповідність середні дані Росстату за цей рік, які дорівнюють середньому арифметичному даних на 1 січня цього року і на 1 січня наступного року. Дані Росстату, порівняно з даними ООН,охоплюють вужчий проміжок часу. При цьому дані Росстату за 1990–2013 рр. майже співпадають з відповідними даними ООН, а починаючи з 2014 р. є недостовірними у сумарних цифрах, оскільки включають до складу населення РФ жителів двох регіонів України – Ав- тономної Республіки Крим і міста Севастополя. За даними Росстату, населення Росії досягло максимальної чисельності 1992 р. (роком раніше, ніж за даними ООН) і склало тоді 148,54 млн осіб – на 0,27 млн більше, ніж за даними ООН. До мінімальної чисельності воно скоротилося 2008 р. (як і за даними ООН) і склало тоді 142,74 млн осіб – на 0,51 млн менше, ніж за даними ООН. Отже, згідно з даними Росстату, населення Росії скорочувалося швидше, ніж за даними ООН. Далі, протягом дев’яти років (2009–2017), Росстат фіксував зростання кількості жителів Росії. При цьо- му протягом перших п’яти років (2009–2013) воно було повільнішим, ніж стверджує ООН.
35 За даними Росстату, 2013 р. населення Росії склало 143,51 млн осіб – на 0,82 млн менше, ніж за даними ООН. Наступного року РФ анексувала український Крим, а його населення записала до свого. Тож кількість жителів РФ в 2015 р. Росстат оцінює у 146,41 млн осіб – на 1,42 млн більше, ніж за даними ООН. Хоча ООН прогнозує нове скорочення населення Росії з 2021 р., але кількість жителів РФ, яку подає Росстат, вже почала зменшуватися. Її середнє значення за 2018 р. скоротилося порівняно з середнім значенням за 2017 р. на 12 тис. і склало 146,83 млн осіб (це на 1,10 млн більше, ніж за даними ООН). Ця тенденція фіксується вже другий рік поспіль. Кількість жителів РФ, яку подає Росстат, на 1 січня 2018 р. склала 146 млн 880,4 тис. осіб, а на 1 січня 2019 р. скоротилася на 99,7 тис. – до 146 млн 780,7 тис. осіб. За останніми оперативними даними , протягом січня-серпня 2019 р. вона скоротилася ще на 52,5 тис. Також з даних Росстату можна вирахувати чисельність населення РФ у міжнародно визнаних межах (без Криму). Вона на 1 січня 2018 р. склала 144 млн 530,0 тис. осіб, а на 1 січня 2019 р. скоротилася на 104,3 тис. – до 144 млн 425,7 тис. осіб. Середнє значення за 2018 р. склало 144,48 млн – це на 1,25 млн менше, ніж за даними ООН. Свій прогноз на 2018–2035 рр. Росстат востаннє оновив 3 жовтня 2018 р. Серед трьох варіантів цього прогнозу Росстат вважає найімовірнішим середній. Кількість жителів РФ (з приплюсованим Кримом), яку прогнозує Росстат за цим варіантом, скоротиться з 146,84 млн осіб 2018 р. до 144,14 млн 2035 р. Починаючи з 2022 р. Росстат прогнозує повільніші темпи скорочення населення РФ, порівняно з про- гнозом ООН. Якщо в розрахунках на 2021 р. прогноз Росстату випереджає прогноз ООН на 0,8 млн осіб, то в розрахунках на 2035 р. – вже на 3,01 млн осіб. Ця розбіжність у прогнозах стане зрозумілою, якщо проаналізувати дані ООН і Росстату щодо природ- ного та міграційного приросту/скорочення, тобто тих демографічних факторів, які є визначальними для динаміки чисельності населення. Саме до такого аналізу ми і переходимо.
36 СМЕРТЬ ПУТІНА. СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ 02/World Population Prospects 2019 містить дані не лише про чисельність населення за 1950–2100 рр., але і про кількість народжених , кількість померлих та міжнародну міграцію протягом 30 періодів по п’ять років, на які розбивають ці 150 років (кожен період розпочинається 1 липня і завершується через п’ять років 30 червня). Ці дані зібрано у таблиці 3. У ній об’єднано оцінки за 1950–2020 рр. і прогноз на 2020–2100 рр. за варіантом середньої фертильності. Природнийтаміграційнийприріст скорочення Джерело: United Nations, Department of Economic and Social Affairs, Population Division (2019). World Population Prospects 2019, Online Edition. Прогноз на 2020–2100 рр. – згідно з Medium fertility variant. Таб. 3. Природний та міграційний приріст/скорочення населення РФ протягом 1950–2100 рр., тис. осіб
37 З таблиці видно, що з початку 1990-х Росія перебуває у стані демографічної кризи: щороку кількість померлих перевищує кількість народжених; отже, природний приріст населення став від’ємним, тобто перетворився на природне скорочення. За даними Росстату, ця криза розпочалася в Росії у 1992 р. Населення Росії старіє, що пов’язано в першу чергу з низькою народжуваністю, констатує директор Інституту демографії Вищої школи економіки (Москва) професор Анатолій Вишневський. Є два види демографічного старіння: старіння «знизу» (за рахунок зниження народжуваності) і старіння «зверху» (за рахунок збільшення тривалості життя). Росія – це зразок старіння «знизу» практично без старіння «зверху», зазначає професор: тривалість життя росіян зростає дуже повільними темпами. За підсум- ками 2018 р. в Росії очікувана тривалість життя при народженні склала 72,9 року, зрісши за рік лише на 0,2 року. Щоправда, президент РФ Володимир Путін у своєму указі від 7 травня 2018 р. поставив амбітну мету до 2030 р. довести очікувану тривалість життя до 80 років , але професор Вишневський не вірить у реалістичність цієї амбіції. «Ми кілька десятиліть топталися фактично на одному місці – той рівень тривалості життя, який був у середині 1960-х – на початку 1970-х, ми зуміли відновити тільки 2010 р. Тривалість життя поступово зростає, але я не уявляю, за рахунок чого можна зробити такий ривок, тим більше, що охорона здоров’я у нас, м’яко кажучи, не процвітає», – говорить він. За його словами, щоб підняти тривалість життя на сім років, іншим країнам знадобилося набагато більше часу. Наприклад, Швеції це вдалося зробити за 36 років, Японії – за 15 років, Франції – за 22 роки, США знадобився 31 рік, а Росія (тобто Путін) хоче зробити такий ривок за 11 років . Але демографічну кризу пом’якшує міграційний приріст населення, який спостерігається в Росії з середини 1970-х. Саме завдяки цьому відновилося зростання загальної чисельності населення РФ, починаючи з 2009 р. Щоб з’ясувати причини розбіжностей між прогнозами ООН і Росстату до 2035 р., розглянемо дані про природний та міграційний приріст/скорочення населення РФ, яким його бачить Росстат, протягом чотирьох періодів по п’ять років, на які розбиваються 2016–2035 рр. (кожен період розпочинається 1 січня і завершується через п’ять років 31 грудня). Ці дані зібрано у таблиці 4. У ній об’єднано оцінки за 2016–2018 рр. і прогноз на 2019–2035 рр. за середнім варіантом. Джерело: Росстат. Прогноз на 2019–2035 рр. – згідно з середнім варіантом. Таб. 4. Природний та міграційний приріст/скорочення населення РФ протягом 1950–2100 рр., тис. осіб
38 СМЕРТЬ ПУТІНА. СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ Наведені у таблицях 3 і 4 дані ООН і Росстату не є цілкомпорівнювальними , оскільки п’ятирічні періоди Росстату зсунуті на півроку по відношенню до п’ятирічних періодів ООН та, що більш важливо, охоплю- ють населення не лише Росії, а й українського Криму. Проте порівняння цих даних все ж є корисним, оскільки дає змогу з’ясувати пріоритети Кремля. Якщо подивитися на природний приріст, то він за оцінками ООН на період із середини 2015 р. по се- редину 2020 р. є позитивним і складає 37 тис. осіб. А за оцінками Росстату на період з початку 2016 р. по кінець 2020 р. він є негативним і складає –823 тис. осіб. На наступну п’ятирічку ООН і Росстат дають вже більш схожі прогнози: –1253 і –1695 тис. осіб. А на наступні дві п’ятирічки прогнози двох джерел практично співпадають: –2251 і –2257 тис. осіб; –2700 і –2658 осіб. Отже, у цифрах Росстату навіть після вищезгаданого указу Путіна не простежується серйозних сподівань Кремля на подолання демогра- фічної кризи шляхом підвищення народжуваності та зниження смертності населення. Геть інша картина спостерігається, якщо подивитися на міграційний приріст. ООН прогнозує скоро- чення і потім стабілізацію міграції до РФ, а Росстат – невпинне зростання, і з кожною п’ятирічкою розбіжність між двома прогнозами збільшується: 912 проти 1021 тис. осіб; 452 проти 1165 тис. осіб; 466 проти 1305 тис. осіб; 486 проти 1394 тис. осіб. Таким чином, Росстат намалював Росії значно більший міграційний приріст населення, ніж прогнозує ООН. Можна припустити, що це відображає сподівання Кремля, який розраховує на зростання притоку людських ресурсів з інших колишніх союзних респу- блік СРСР, не в останню чергу – з України. За даними Росстату , протягом 2009–2018 рр. міграційний приріст населення РФ склав 2440 тис. осіб (у 2014–2018 рр. – без урахування міграційних потоків між Росією та українським Кримом (їх буде розглянуто окремо нижче). Це майже удвічі перевищує аналогічний показник за попередні 10 років (1999–2008), який склав 1325 тис. осіб. Найбільшими донорами, які у 2009–2018 рр. додали до населення РФ більш як по 10 тис. осіб, були 13 країн: Україна, Казахстан, Узбекистан, Таджикистан, Вірменія, Кир- гизія, Молдова, Азербайджан, Грузія (включно з Абхазією та Південною Осетією), Білорусь, Туркменія, Китай, В’єтнам. У таблиці 5 наведено річні обсяги міграційного приросту населення РФ, а також внески найбільших країн-донорів. Таб. 5. Обсяги міграційного приросту населення РФ протягом 2009–2018 рр., тис. осіб Джерело: Росстат. У 2014–2018 рр. – без урахування міграційних потоків між Росією та Кримом. 0
39 У 2017–2018 рр. бачимо значне скорочення міграційного приросту населення РФ. Міграційне сальдо з Україною (кількість тих, хто прибув із України, мінус кількість тих, хто відбув до України) стрибнуло 2015 р. до 146,1 тис. осіб (без урахування міграційних потоків між Росією та українським Кримом), але вже 2018 р. скоротилося до 14,8 тис. осіб, що стало мінімальним значенням за останні 14 років (2005–2018). Достовірної статистики про кількість трудових мігрантів, які прибули до РФ з різних країн світу, немає. Але Центральний банк РФ дає статистику транскордонних грошових переказів, здійснених фізични- ми особами (резидентами і нерезидентами) . Протягом 2009–2018 рр. сума таких переказів з РФ за кордон склала $141,4 млрд, причому 95,6% цієї суми припало на 13 країн-реципієнтів. Це Узбекистан, Таджикистан, Україна, Киргизія, Вірменія, Азербайджан, Молдова, Китай, Грузія (включно з Абхазією та Південною Осетією), Казахстан, Туреччина, Білорусь і В’єтнам (цей список відрізняється від списку у таблиці 3.3 наявністю Туреччини та відсутністю Туркменії). У таблиці 6 наведено річні обсяги цих пере- казів із РФ за кордон загалом, а також до найбільших країн-реципієнтів. Таб. 6. Обсяги грошових переказів, здійснених протягом 2009–2018 рр. фізичними особами (резидентами і нерезидентами) з РФ за кордон, $ млн Джерело: Центральний банк РФ 03/Зовнішнятрудоваміграція Упродовж2009–2013 рр. річний обсяг транскордонних грошових переказів з Росії, здійснених фізични- ми особами, зріс із $10 млрд до $23,6 млрд, але протягом наступних трьох років упав більш як удвічі. У 2015–2018 рр. він залишався нижчим від рівня 2009 р. Це стало наслідком здешевлення російського рубля, яке, у свою чергу, було спричинено збройною агресією Росії проти України.
40 СМЕРТЬ ПУТІНА. СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ 0Також протягом 2009–2018 рр. відбулися доволі значні зміни у рейтингу найбільших країн-реципієнтів грошових переказів з Росії. Безперечним лідером залишається Узбекистан. З четвертого на друге місце піднялася Киргизія, яка разом із Білоруссю, Вірменією, Казахстаном і Росією є членом Євра- зійського економічного союзу (ЄАЕС). Членство країни в ЄАЕС полегшує її громадянам працевлашту- вання в Росії, звільняючи їх від необхідності купувати патент на роботу в РФ, який коштує кілька тисяч рублів на місяць (у кожному суб’єкті РФ – своя вартість патенту, у 2019 р. вона складала від 2967 руб./ міс. у Північній Осетії до 9335 руб./міс. у Якутії ). З другого на третє місце опустився Таджикистан. Водночас з дев’ятого на четверте місце піднявся Ки- тай, що є ознакою поступового заселення китайцями російських теренів. На п’ятому місці залишилася Вірменія; з сьомого на шосте піднявся Азербайджан, а з десятого на сьоме – Казахстан. На восьмому місці залишилася Грузія; з 12-го на дев’яте піднялася Туреччина. А з третього на десяте опустилася Україна. У 2018 р., порівняно з 2013-м, останнім передвоєнним роком, обсяг грошових переказів із Росії в Україну скоротився майже удесятеро – з $3078 млн до $324 млн. Молдова опустилася з шостого місця на 11-те, Білорусь – з 11-го на 13-те. А з 19-го місця на 12-те підняв- ся В’єтнам. Загальна тенденція очевидна: Росія значно втратила популярність у українців, білорусів, молдован; замість них приїжджає більше азіатів. Переважна частина мігрантів, які приїжджають до Росії, це вихідці з країн Центральної Азії, де дов- гий час зберігалася висока народжуваність, а нових робочих місць створюється мало, зазначає ві- це-президент російського недержавного фонду «Миграция XXI век» Наталія Власова. Росія для них – практично єдине місце, де вони можуть знайти роботу – на будівництві, дорожніх роботах, у сфері обслуговування та домашньої праці. За умов низької продуктивності праці в Росії залишається висо- кою потреба в ручній праці, яку в основному і забезпечують іноземні працівники. Частина мігрантів із Центральної Азії намагаються виїхати на заробітки в Південну Корею або, наприклад, в Об’єднані Арабські Емірати, але туди стікається чимало мігрантів і з інших країн, тому вихідці з колишнього СРСР далеко не завжди витримують конкуренцію за робоче місце. Для трудової міграції до країн Європи або в США важливо знати європейські мови, якими азіати практично не володіють. Та й сама поїздка туди багатьом гастарбайтерам просто не по кишені. При цьому російську мову мігранти з Центральної Азії здебільшого знають, нехай і погано. Але через 10–20 років ситуація може змінитися, продовжує Вла- сова, тому що народжуваність у центральноазіатських країнах знижується, і, можливо, через деякий час там вже не буде надлишку робочої сили. Якщо приїжджають жити і працювати в Росію низькокваліфіковані працівники, то їдуть звідипере- важно фахівці з вищою освітою та науковими ступенями. «Нерідко представники великих іноземних компаній спеціально шукають серед випускників провідних вузів для себе майбутніх працівників, які хочуть переїхати за кордон. І знаходять їх», – говорить Власова. Молоді росіяни їдуть до західних країн не тільки заради більш високої зарплати, а й заради цікавої роботи, можливості працювати на сучасному обладнанні, розвиватися, робити наукові відкриття. Найчастіше іноземці переманюють айтішників, технарів, молодих вчених у різних областях знань .
41 Російська Федерація у її міжнародно визнаних кордонах (без окупованих нею територій) складається з 83 рівноправних суб’єктів, у число яких входять 21 республіка, 9 країв, 46 областей, 1 автономна об- ласть, 2 міста федерального значення та 4 автономні округи. Для розуміння міжрегіональних розбіж- ностей доцільно розглянути демографічні показники усіх 83 суб’єктів РФ за останні 10 повних років – з початку 2009-го по кінець 2018-го. До речі, мінімум чисельності населення РФ за часи після розпаду СРСР припадає, за даними Росстату, саме на початок 2009 р. Протягом 2009–2018 рр. сумарне населення 83 суб’єктів РФ зросло на 1,2 %. Але позитивна демографічна динаміка спостерігалася лише у 28 суб’єктах РФ, а в решті 55 – чисель- ність населення за ці 10 років скоротилася. Росстат подає для усіх суб’єктів РФ щорічні дані в абсолютних цифрах щодо чисельності населення та міграційного приросту . Користуючись цією статистикою, можна вирахувати загальний, природний та міграційний приріст/скорочення населення суб’єктів РФ за 10 років у відсотках. Загальний приріст населення більш як на 3% за 10 років продемонстрували 19 суб’єктів РФ. Їх можна розділити на три категорії. По-перше, це регіони, де головним чинником приросту населення є міграція. До цієї категорії відно- сяться обидві столичні агломерації: Москва (загальний приріст 11,8%, у т. ч. природний 4,4% і міграцій- ний 7,4%, що скорочено позначатимемо як 11,8% = 4,4+7,4%) з Московською областю (9,2% = –4,3+13,5%) та Санкт-Петербург (12,2% = 1,4+10,8%) з Ленінградською областю (8,8% = –4,4+13,2%). Там значною є внутрішня міграція з економічно депресивних регіонів, зокрема із північнокавказьких республік. Але також там помітна і зовнішня міграція, здебільшого з Центральної Азії. Як наслідок, у цих регіонах швидко зростає частка мусульманського населення. «Святкування Ураза-байраму щороку змушує москвичів хвилюватися. До мечетей, яких в Москві всьо- го чотири, збираються десятки, а за деякими оцінками, і сотні тисяч молільників – особливо дістається найвідомішій Соборній мечеті на проспекті Миру. Щоб пом’якшити ситуацію, Москва вже кілька років практикує організацію «виносних» майданчиків для свята – в тих районах, звідки до мечетей особли- во далеко. Але це не зовсім радує мусульман: вони хотіли б більше справжніх мечетей», – зазначає газета «Московский комсомолец» . Своя специфіка – у Санкт-Петербурзі. «У Північній столиці виникли справжнісінькі національні гетто. Вони утворюються переважнов спальних районах з нерозвиненою інфраструктурою. У місцях так званого «компактного проживання мігрантів» перестають діяти закони, а влада переходить до рук місцевих авторитетів, – стверджує тижневик «Аргументы и факты». – Згідно з нормами, старим і ава- рійним можна вважати житло, зношення якого становить більше 40%. Туди і заселяються приїжджі… Коли заходиш в «гості» в ці райони, потрапляєш у середньовіччя. Похилені стіни, загиджені під’їзди, полчища тарганів і щурів. Чужинцям краще туди не заходити: у кращому випадку можна опинитися обкраденим, в гіршому – зникнути» . 04/Міжрегіональніконтрасти
42 СМЕРТЬ ПУТІНА. СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ Також епіцентрами демографічного зростання, де приріст населення забезпечується міграцією, є Краснодарський край (8,7% = –0,4+9,1%) з розташованою всередині нього Адигеєю (3,5% = –1,1+4,6%), які приваблюють теплим кліматом з м’якими зимами; Калінінградська область (7% = –0,9+7,9%), що є російським анклавом всередині Євросоюзу; Новосибірська область (5,4% = –0,1+5,5%), у якій центром тяжіння (а також транзитним пунктом ) для мігрантів є Новосибірськ – третє за кількістю жителів місто в РФ і перше в Сибіру, та сусідня з нею промислово розвинута Томська область (4,5% = 1,8+2,7%). До цієї ж категорії можна віднести Татарстан (3,3% = 1,5+1,8%). Ця найбільш економічно розвинута респу- бліка Надволжя з переважно мусульманським населенням приваблює передусім узбеків, таджиків та азербайджанців . Друга категорія – це республіки з високими темпами природного приросту населення. Насамперед це північнокавказькі республіки з переважно мусульманським населенням: Інгушетія (21,5% = 15,5+6%), Чечня (19% = 21,1–2,1%), Дагестан (9,2% = 14,4–5,2%). Інший подібний епіцентр демографічного зростання межує з Монголією і охоплює Республіку Алтай (6,9% = 8,0–1,1%) і Туву (6,3% = 13,6–7,3%), корінне насе- лення яких сповідує місцеву національну релігію бурханізм (алтайці) та буддизм (тувинці). А третя категорія – це регіони, де високі темпи природного приросту населення забезпечуються ет- нічними росіянами. Це Тюменська область (14,7% = 7,8+6,9% без урахування автономних округів) та два автономних округа, які територіально входять до її складу, але є рівноправними суб’єктами РФ: Ханти-Мансійський (10,6% = 8+2,6%) та Ямало-Ненецький (3,5% = 6,7–3,2%), а також Ненецький авто- номний округ (4,7% = 6,6–1,9%), який територіально входять до складу Архангельської області і теж є рівноправним суб’єктом РФ. Ці регіони з суворим і дуже суворим кліматом приваблюють передусім трудових мігрантів. Тому населення там переважно молоде – це й пояснює високу народжуваність і низьку смертність. Названі три автономних округи відносяться до основних нафтогазовидобувних регіонів Росії. За да- ними Росстату , в 2018 р. середньомісячна зарплата у Ямало-Ненецькому окрузі склала 97204 руб., у Ненецькому – 82786 руб., у Ханти-Мансійському – 70896 руб., що перевищило середній рівень по Росії у 2,22, 1,89 і 1,62 раза відповідно. Для порівняння: у 2018 р. середньомісячна зарплата в Москві склала 83801 руб., у Санкт-Петербурзі – 60421 руб. Якщо тепер перейти до регіонів-аутсайдерів, то загальне скорочення населення більш як на 3% за 10 років продемонстрували 40 суб’єктів РФ, тобто майже половина. У 30 з них спостерігалося як при- родне, так і міграційне скорочення населення. Саме такий депресивний стан є найбільш типовим для Росії – як у її європейській частині, так і в азійській. 42
43 Одним із найбільш дискусійних питань у російській демографії є кількісні параметри заселення азійської частини Росії китайцями. Фактом є те, що у КНР в одній лише провінції Хейлунцзян, яка межує з п’ятьма суб’єктами РФ (від Забайкальського до Приморського краю) проживає понад 38,3 млн осіб (за переписом 2010 р.), тоді як на усьому російському Далекому Сході – лише 6,3 млн осіб. Однак трудова міграція з Китаю до Росії є значно слабшою, ніж можна було б очікувати. Про це у липні 2017 р. детально розповіли доцент Університету штату Джорджія (США) Марія Репнікова та співробітник Московського центру Карнегі Олександр Габуєв у статті в гонконзькій газеті South China Morning Post . «Регіональні офіційні та академічні дані, які ми зібрали під час кількох дослід- ницьких поїздок на Далекий Схід з 2010 р., оцінюють кількість китайських мігрантів у Росії між 400 тис. і 550 тис. Більше половини з них – в європейській частині РФ, де ринок праці більший і динамічніший, ніж на схід від Уралу. Найбільш заселене китайцями місто Росії – це Москва, а не Владивосток чи Хабаровськ», – зазначили дослідники. Вони наголосили на тих змінах, які розпочалися у 2014 р. «Після падіння цін на нафту та знецінення рубля все більше китайських робітників вирішують покинути Росію. Більшість китайських мігран- тів – тимчасові працівники, а не постійні переселенці. Вони працюють у торгівлі, на будівництві та в сільському господарстві, а більшу частину заробітку направляють своїм сім’ям. За останні два роки їх середній дохід знизився на 50%. У 2016 р. середня місячна заробітна плата в Хейлунцзяні становила $667, тоді як у Примор’ї, найбільш населеній частині Далекого Сходу, просто через кордон, вона скла- дала$563. Коли економічні стимули для роботи в Росії випаровуються, китайські мігранти починають шукати інші варіанти, включаючи повернення додому. Місцеві вчені та чиновники на Далекому Сході кажуть, що мігранти з колишніх радянських республік Центральної Азії та Південного Кавказу при- їжджають у набагато більшій кількості, ніж китайські мігранти», – розповіли Репнікова і Габуєв. Свої висновки вони підкріплюють результатами досліджень структури трудової міграції з північного заходу Китаю: робітники, як правило, вважають за краще їхати на заробітки до багатих внутрішніх провінцій Китаю, ніж до Росії. «Єдиний сценарій, за якого китайці можуть найближчим часом прибути на Далекий Схід в більшій кількості, – якщо зростаючі інвестиції Китаю на Далекому Сході залучать більше своїх робітників для здійснення спільних проектів. Однак поки що уповільнення економічного зростання КНР та падіння цін на товари, а також ворожий інвестиційний клімат на Далекому Сході викликали обережну стратегію з боку китайських інвесторів. Незважаючи на фізичну близькість та взаємодоповнюючу структуру їх економіки, Китай ніколи не входив до першої п’ятірки інвесторів у регіоні Далекого Сходу», – констатують автори статті. 43
44 СМЕРТЬ ПУТІНА. СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ Їхнє твердження про повернення китайських трудових мігрантів додому підтверджується даними та- блиці 3.3, згідно з якими протягом 2015–2018 рр. з РФ до КНР мігрувало на 1,5 тис. осіб більше, ніж із КНР до РФ. За даними Росстату, на кінець червня 2019 р. мали діючий дозвіл на роботу у РФ 39,8 тис. громадян Китаю . Це зовсім небагато. Останнім часом спостерігається чималий інтерес до заселення азійської частини РФ з боку Індії. 4–6 вересня 2019 р. прем’єр-міністр Індії Нарендра Моді перебував у Владивостоці. Про мотиви цього ві- зиту детально розповів 2 вересня міністр закордонних справ Індії Віджей Кешав Гокейле на брифінгу в Нью-Делі . Зокрема, він нагадав, що 11–12 серпня Владивосток вже відвідала індійська делегація, до якої увійшли головні міністри штатів Гуджарат, Гоа, Хар’яна, Уттар-Прадеш і міністр торгівлі та промис- ловості Індії Шрі Піюш Гоял. «Їх супроводжувала бізнес-делегація з майже 150 ділових осіб, і це було чітким наміром нашої влади, аби показати, що ми надаємо значення російському Далекому Сходу як області, де можемо вести бізнес, і яка має геополітичне значення для нас в контексті Індо-Тихоокеанського регіону. Був круглий стіл, який провели наші головні міністри та 11 губернаторів російських регіонів. Було підписано кілька меморандумів, взяли участь низка російських компаній. Таким чином ми продемонстрували серйоз- ність наміру взаємодіяти з російським Далеким Сходом, – розповів глава МЗС Індії. – Деякі з потен- ційних секторів – це коксівне вугілля, очевидно, нафта та газ, алмази, деревина, туризм, і з нашого боку ми також розглядаємо можливості сільського господарства, а також експорт робочої сили. У цій частині світу – серйозний дефіцит робочої сили». Під час відповідей на питання він дав додаткові пояснення: «Ми вивчаємо можливість надсилання людей з певними навичками в райони, де є дефіцит робочої сили. Це не обмежується Далеким Сходом Росії, але це одна з областей, де зараз ми відчуваємо, що є хороший потенціал. Загалом це кваліфі- ковані робітники в деяких галузях, про які я згадував, оскільки більша частина російського Далекого Сходу по суті є або галуззю корисних копалин, або сільського господарства. Зараз ми ще на ранній стадії, тому що, як ми робимо з іншими країнами, у нас має бути угода, як з європейцями, котру нази- ваємо угодою про міграцію та мобільність, або як з іншими країнами, з якими у нас є трудові угоди. Тож ми ще не на етапі негайного втілення в життя, але, що я можу сказати, це те, що ми отримали обнадій- ливу відповідь від російської сторони, і тепер продовжимо її вивчати, коли цей візит закінчиться. Для нас це важливо, і ми надамо цьому пріоритетність». 0
45 За даними ООН, населення Росії впродовж 1950–1993 рр. зросло з 102,80 до 148,37 млн осіб, потім скоро- чувалося і 2008 р. досягло мінімальної чисельності – 143,25 млн осіб, після чого знову почало зростати. Згідно з розрахунками ООН, у 2020 р. воно має сягнути 145,93 млн осіб. Серед варіантів прогнозу на 2020–2100 рр. ООН вважає найімовірнішим варіант середньої фертильності, за яким вже з 2021 р. чисельність населення РФ має знову зменшуватися – до 141,13 млн осіб в 2035 р. і до 126,14 млн осіб у 2100 р. За даними Росстату, чисельність населення РФ у міжнародно визнаних межах (без Криму) вже скоро- чується. На 1 січня 2018 р. вона склала 144 млн 530,0 тис. осіб, а на 1 січня 2019 р. скоротилася на 104,3 тис. – до 144 млн 425,7 тис. осіб. З 1992 р. Росія перебуває у стані демографічної кризи: щороку кількість померлих перевищує кількість народжених; отже, природний приріст населення став від’ємним, тобто перетворився на природний убуток. Є два види демографічного старіння: старіння «знизу» (за рахунок зниження народжуваності) і старіння «зверху» (за рахунок збільшення тривалості життя). Росія – це зразок старіння «знизу» практично без старіння «зверху»: тривалість життя росіян зростає дуже повільними темпами. Але демографічну кризу в Росії пом’якшує міграційний приріст населення, який спостерігається з середини 1970-х. Саме завдяки йому відбувалосязростання загальної чисельності населення РФ у 2009–2017 рр. ООН прогнозує скорочення і потім стабілізацію міграції до РФ, а Росстат – невпинне зростання. Можна припустити, що це відображає сподівання Кремля, який розраховує на збільшення притоку людських ресурсів з інших колишніх союзних республік СРСР, не в останню чергу – з України. Після 2014 р., коли Росія розв’язала війну проти України, соціально-економічна ситуація в РФ дедалі погіршується. Внаслідок цього можна очікувати, що Росія й надалі втрачатиме привабливість для тру- дових мігрантів. У такому разі демографічна ситуація в країні теж погіршуватиметься дедалі швидше. Загальне скорочення населення більш як на 3% за останні 10 років (2009–2018) продемонстрували 40 із 83 суб’єктів РФ, тобто майже половина. У 30 з них спостерігалося як природне, так і міграційне ско- рочення населення. Саме такий депресивний стан є найбільш типовим для Росії – як у її європейській частині, так і в азійській. Після деокупації Криму до Росії повернуться ті 200 тис. росіян, які переїхали на півострів під час оку- пації. А крім того, до РФ втечуть тисячі місцевих колаборантів, винних у тяжких злочинах. Цей потік створить додаткові чималі проблеми для російської влади. У довгостроковій перспективі найважливішою тенденцією може стати не трудова міграція, а демо- графічна експансія. Ті регіони РФ, в яких зараз переважають етнічні росіяни, будуть поступово засе- лятися представниками інших етносів – головним чином неслов’янських і нехристиянських. Ця демо- графічна експансія (на відміну від трудової міграції) здійснюватиметься здебільшого цілими сім’ями 05/Висновки
46 СМЕРТЬ ПУТІНА. СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ чи навіть великими родинами. Вони будуть переселятися, займаючи покинуті будинки, хутори, села, селища тощо. Можна прогнозувати три іноетнічні потоки, які заселятимуть нинішні етнічно російські регіони РФ. По-перше, це вже наявний потік мусульманських мігрантів – як з північнокавказьких республік у складі Росії, так і з країн Центральної Азії. Для цих переселенців може бути привабливим передусім південь європейської частини РФ, разом з традиційними напрямками трудової міграції – Московською та Санкт-Петербурзькою агломераціями. Тож Україна має готуватися до того, що по той бік східного кордону населення може поступово перетворитися на переважно мусульманське. З економічної точки зору цей тренд означатиме, що на півдні європейської частини РФ населення індустріального укладу заміщатиметься населенням доіндустріального укладу. Додатковий поштовх цьому процесу можуть надати кліматичні зміни. Другий іноетнічний потік вже йде з Китаю на сусідні регіони РФ і може стати дуже потужним, якщо Росія відкриє ці регіони для освоєння китайським капіталом, який будуватиме там китайські під- приємства, на яких працюватимуть китайці. Для КНР це фактично спосіб м’якого завоювання нових територій. А третій іноетнічний потік може піти на Росію з Індії. Спочатку індійці можуть створити собі канал для експансії за прикладом китайців: індійський капітал – індійські підприємства – індійська робоча сила. Стимулом слугуватимуть перенаселення та безробіття в Індії, підсилені кліматичними змінами. Внаслідок усіх цих змін Росія ставатиме дедалі більш азійською країною в етнічному плані. Але це не зробить її більш однорідною. Навпаки, вона ставатиме дедалі більш строкатою етнічно, що сприятиме посиленню в країні відцентрових тенденцій. Як уберегти РФ від розвалу – це буде спільною пробле- мою Заходу, Китаю та Індії.
47
48 СМЕРТЬ ПУТІНА. СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ Військова доктрина Росії: еволюція та аналіз загроз 04 Михайло Самусь, Ігор Левченко Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння 0
49 Набуття статусу «великої держави» є одним із ключових елементів неоімперської ідеології путін- ського режиму, що зі свого бокумає гарантувати максимальну пролонгацію перебування Путіна та його оточення при владі. Ця ідеологія формує геополітичні та воєнно-доктринальні наміри російського режиму. Зокрема, під час другої президентської каденції Путін озвучив заяви про «розпад СРСР як найбільшу геополітичну катастрофу ХХ століття» (2005 р.) та необхідність «відновлення Росії як полю- су сили світового значення» (відома мюнхенська промова 2007 року). Ці положення увійшли до третьої редакції Воєнної доктрини РФ, яка набула чинності Указом Президента РФ Д.Медвєдєва від 5 лютого 2010 року. Оновлення документу стало логічним результатом російської агресії проти Грузії 2008 року. Нова доктрина створювала умови для переходу Кремля від фази «попередження» та «залякування» інших держав до етапу практичних бойових дій, спрямованих проти них, з метою відновлення світової геополітичної ваги, повернення більшої частини радянського геополітичного простору до сфери пря- мого впливу Росії . 01/ Інтегральною частиною воєнної доктрини РФ 2010 року була програма реформування збройних сил кра- їни, реалізована Анатолієм Сердюковим – абсолютно сторонньою для воєнної системи людиною. Голов- ним поштовхом до запуску кардинальної трансформації воєнної організації держави стали результати військового вторгнення до Грузії 2008 року, які засвідчили вкрай низьку придатність ЗС РФ до проведення сучасних військових операцій. Деякі російські дослідники назвали «реформу Сердюкова» найбільшою за останні 150 років – з часів царського військового міністра Росії Д.Мілютіна. Аналіз наявної інформації дозволяє встановити її основні складові, схвалені вищим воєнно-політичним керівництвом РФ у 2008-2012 роках, зокрема: ліквідація кадрованих з’єднань ЗС, переформування всіх частин у сили постійної бойової готовності; реалізація амбітної Державної програми озброєння до 2020 року (ДПО-2020, понад 23 трлн руб., що за курсом 2011 року складало близько $760 млрд), базованої на концепції широкого залучення західних технологій та прямих закупівель західної техніки; скорочення чисельності збройних сил до 1 млн осіб до 2012 року; зміна структури особового складу, скорочення офіцерського корпусу до 220 тис. осіб (зі звільненням 115 тис.); радикальне скорочення кількості частин і з’єднань ЗС, гарнізонів, баз, військових містечок тощо; формування замість колишніх шести військових округів (ВО) чотирьох укрупнених, які є одночасно об’єднаними стратегічними командуваннями (ОСК): Західним, Південним, Центральним, Східним; ВисновкипіслявторгненнядоГрузії
50 СМЕРТЬ ПУТІНА. СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ перехід сухопутних військ (СВ) на трирівневу структуру (оперативне командування – бригада – ба- тальйон); переведення військово-повітряних сил (ВПС) на нову структуру: оперативне командування – авіабаза – ескадрилья, а також бригади повітряно-космічної оборони в складі зенітно-ракетних і протиракетних частин (частина бригад була передана командуванню ВКО); значне збільшення кількості навчань військ і сил різного масштабу, в тому числі з бойовою стрільбою; централізація системи підготовки кадрів, замість 65 військових академій і училищ було вирішено залишити 10 військових вишів; комерціалізація і передача приватним організаціям системи тилового забезпечення та обслугову- вання військ; значне підвищення грошового забезпечення військовослужбовців (до 2020 року передбачалося на 25% перевищити середню зарплату по країні). Стратегія національної безпеки Росії (2013 року) відобразила зміни у зовнішньополітичних пріоритетах російського керівництва з поверненням на президентський пост Путіна у 2012 році. Пов’язані з цим масові виступи опозиційних політичних сил в РФ викликали бурхливу реакцію влади, яка й раніше вбачала у різ- них «кольорових революціях» не тільки «руку Заходу», але й пряму загрозу своєму існуванню. Отже, після 2012 року у вищих російських політичних колах остаточно сформувалася своєрідна зовнішньополітична філософія, яку можна виразити в таких тезах : Росію оточують недружні країни, особливо США і їхні союзники; Вони зазіхають на територіальну цілісність і природні ресурси Росії; Вони прагнуть розхитати її політичну стабільність через протестні рухи й правозахисні організації; Росія більше не розраховує на «партнерство із Заходом». Вона буде спиратися на концепцію «євра- зійства» і розраховувати на власні сили; У зовнішніх зв’язках головне місце належить Євразійському союзу і співпраці в рамках БРІКС і ШОС; США і НАТО неухильно нарощують військову міць для воєнно-політичного тиску на Росію; Ядерна зброя – вищий пріоритет російської оборони й безпеки, абсолютна гарантія її суверенітету, територіальної цілісності та світового статусу; США та їхні союзники прагнуть нейтралізувати цей головний компонент російської оборони шляхом всебічного розвитку систем ПРО і стратегічних високоточних звичайних озброєнь; Росія не піде на подальше скорочення стратегічної й тактичної ядерної зброї та залишає за собою право вийти з чинних договорів із роззброєння (Договір по РСМД, новий Договір СНО). 0
51 02/ Свій воєнний вимір ця філософія знайшла у так званій «доктрині Герасимова». У лютому 2013 року новопризначений тоді начальник Генштабу ЗС Росії Валерій Герасимов виступив перед Академією військових наук з доповіддю про гібридну війну, в якій він переосмислював сучасне поняття міждер- жавного конфлікту і ставив військові дії в один ряд із політичними, економічними, інформаційними, гуманітарними та іншими невійськовими заходами. Подальша публікація основних тез цієї доповіді у статті «Цінність науки в передбаченні» в газеті «Військово-промисловий кур’єр» оформила їх у вигляді певної доктрини. Її ключові елементи за- сновані на історичних коренях ще радянської військової доктрини і подібні до положень китайської доктрини «необмеженої війни», опублікованої в 1999 році. Вважається, що ця доктрина може роз- глядатися як сучасне переосмислення концепції «нетрадиційних військових дій», які в російській військовій термінології отримали назву «нелінійних». Згідно з «доктриною Герасимова» основною метою «нелінійних бойових дій» є досягнення потрібних стратегічних і геополітичних результатів із використанням широкого інструментарію невійськових методів та засобів: дипломатія (у т.ч. таємна), економічний тиск, вплив на симпатії місцевого населення і т.ін. «ДоктринаГерасимова» обгрунтуваннягібридноївійни
52 СМЕРТЬ ПУТІНА. СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ У публікації європейського дослідницього центру з питань новітніх війн FINABEL «Сухопутна війна в Україні. Сучасне поле бою Європи» , яка вийшла в червні 2019 року, робиться ретельний аналіз застосування «доктрини Герасимова» в ході російського вторгнення в Україну при анексії Криму та окупації Донбасу. Отже, модель сучасної війни в «доктрині Герасимова» складається з шести етапів. При цьому кожен містить як невійськові заходи, так і наростаюче військове втручання по мірі еска- лації конфлікту, а саме: Прихований початок: перша фаза гібридної війни, протягом якої проти чинного в країні режиму формується опозиція, коаліція, а також профспілки. Звичайною для початкової фази є пряма, зрозуміла та стійка невійськова кампанія, що має на меті підготувати обстановку під подальші дії з використанням стратегічного стримування. Потенціал вій- ськового втручання зростає; Ескалація: на другому етапі відбувається інформування політичних і військових лідерів в регіонах про розвиток конфлікту. Росія чинить політичний, дипломатичний та економіч- ний тиск на режим або неполітичні суб’єкти; Початок конфлікту: третій етап починається з наростання агресії сил опонентів – де- монстрацій, протестів, диверсій, саботажів, вбивств, втручань воєнізованих угруповань тощо. На цій стадії Росія розпочинає проникнення своїх сил в регіон конфлікту в разі наявності стратегічного інтересу або інтересів національної безпеки; Криза: Росія починає військові операції на тлі потужної дипломатичної та економічної підтримки, разом із постійним інформаційним впливом, який має на меті змінити публічну думку на користь російської інтервенції; Вирішення: цей етап сфокусований на пошуку кращих шляхів вирішення конфлікту. Ключовим аспектом є зміна лідера (режиму) в країні (регіоні). Мета – перезавантажити політичну, військову, економічну і соціальну ситуацію в регіоні та повернути мир і поря- док у рамках російських інтересів; Повернення миру: фінальний етап, який може бути розтягнутий у часі. Росія робить спроби зменшити напругу, проводить миротворчі операції. Цей етап включає необхідні для врегулювання постконфліктних ситуацій політичні і дипломатичні заходи, в яких вка- зані початкові причини конфлікту. Важливою частиною гібридної війни є швидке знищення, припинення або взяття під контроль ко- мунікацій, інфраструктури економічними та політичними засобами, а також переривання ланцюжків командування ворога за допомогою спеціальних сил у військовій сфері або кіберпросторі. Отже, «доктрина Герасимова» знайшла своє безпосереднє втілення в агресії Росії проти України 2014 року. При цьому покажчиком ефективності нової воєнної організації стала операція з окупа- ції Криму, яка, за оцінками російського військового експерта Олександра Гольца, була практично 01 02 03 04 05 06
53 відпрацьована із залученням всього комплекту сил і засобів у першій половині 2013 року. Напри- клад, під час стратегічних навчань «Захід-2013» російські ССО відпрацювали тактику застосування нерегулярних формувань партизанського типу в рамках стратегічної військової операції, яка вже у 2014 році була застосована на практиці в Україні. Але найвагомішим показником стало стратегічне розгортання ЗС РФ на кордоні з материковою Україною, коли протягом 27-28 лютого 2014 року було перекинуто угруповання російських військ чисельністю 45-50 тис. осіб – небачений до того часу для Росії показник стратегічної мобільності. Подальша операція російських військ проти України на Донбасі протягом 2014 – початку 2015 років також продемонструвала правильність відмови від структури ЗС, розрахованої на оборону території РФ від зовнішньої агресії в рамках широкомасштабної війни та переорієнтування сухопутних сил на вирішення наступальних завдань і операцій, перш за все в країнах «ближнього зарубіжжя». Свою практичну реалізацію отримала і концепція сил постійної готовності на основі батальйонно-тактич- них груп (БТГ). Саме вони стали головною ударною силою російських сил вторгнення на Донбасі. Концепція подальшого розвитку БТГ передбачала збільшення їх числа з 65 (вересень 2016 року) до 125 у 2018 році. Застосування БТГ створює можливості швидкого перекидання до 47 тис. боєздат- них військ сил постійної готовності в будь-яку точку країни. До цього можна додати 12 батальйонів постійної готовності у складі ВДВ (до 5400 десантників), призначених для дій за межами РФ (що не приховується) та до 1000 бійців командування ССО. Разом із тим практика участі наземних сил РФ у війні проти України вимагала залучення на Донбасі підрозділів (у т.ч. елітних частин ВДВ і морської піхоти) з практично всіх регіонів РФ, включаючи Да- лекий Схід і навіть Курильські острови. В цілому з 12 армій, що входили в 2014 році до складу сухопут- них військ РФ, тільки дві, розгорнуті на кордоні з Китаєм, не були задіяні у війні з Україною. В той же час лише в 2014 році для участі у війні на Донбасі залучалися від 101 до 116 частин (31-32% загальної чисельності) і з’єднань російських сухопутних військ, які використовували там свою штатну техніку й озброєння. Для наземних сил РФ зазначена практика являла собою досить складне завдання, що вимагало значного напруження сил і засобів, великого обсягу перевезень, організації логістичного забез- печення бойових дій та ремонту ОВТ як у зоні бойових дій, так і на території РФ. Це свідчить про достатньо обмежену здатність Кремля підтримувати навіть помірний темп бойових операцій в се- редньостроковій перспективі.
54 СМЕРТЬ ПУТІНА. СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ 03/ За результатами агресії проти України у грудні 2014 року президент Росії Путін підписав Указ № 815, яким затвердив нову воєнну доктрину Російської Федерації. Зберігаючи загальну тональність і спря- мованість попереднього документу, вона стала логічною відповіддю, на думку кремлівського керівни- цтва, на всі вище перелічені зміни як всередині Росії, так і за її межами, а також спиралася на досвід агресії проти України та різке погіршення відносин із Заходом. Так, у цій доктрині прямо зазначається, що до основних зовнішніх воєнних загроз Кремль відносить «встановлення в державах, що межують з Російською Федерацією, режимів, у тому числі в результаті повалення легітимних органів державної влади, політика яких загрожує інтересам Російської Федерації». Знайшла своє місце в документі й «доктрина Герасимова», але у «дзеркальному» вигляді, коли всі невоєнні заходи і методи впливу розцінюються вже як загроза національній безпеці РФ. Наприклад, потенційні масові протести в Росії визначені як елемент гібридної війни, ініційований зовнішніми силами. Після 2014 року російське керівництво взяло курс на посилення протистояння із США та їхніми со- юзниками, яке вже встигли охрестити Новою Холодною війною. Найяскравіше ці тенденції прояви- лися в останній доповіді начальника Генштабу ЗС Росії Валерія Герасимова у березні 2019 року, яка радикально відрізняється від його виступу шестирічної давнини. Її вже встигли назвати «Доктрина Герасимова 2.0», адже від концепції гібридної війни в ній мало що лишилося. Тепер невійськові засоби вважаються допоміжними – такими, що забезпечують використання традиційних військових засобів у глобальному протистоянні з США та їхніми союзниками. Згідно з оцінками російського військового експерта Павла Фельгенгауера, в доктринальні документи РФ повернулася термінологія часів розпа- лу Холодної війни. Тепер США і їхні союзники іменуються «агресорами», готовими віроломно напасти в будь-який момент, використовуючи «технології кольорових революцій і м’якої сили», а також назива- ються «ймовірними противниками», як і п’ятдесят років тому. За словами Герасимова, російський Генштаб останні роки активно «розробляв концептуальні підхо- ди щодо нейтралізації агресивних дій» проти Росії. Основою російської відповіді є нова «стратегія активної оборони», яка включає «комплекс попереджувальних заходів з нейтралізації загроз без- пеці держави». Головний зміст нової військової стратегії, за твердженням Герасимова, «становлять питання підготовки Росії до війни і її ведення збройними силами». Причому, за словами начальника російського Генштабу, йдеться саме про масштабну, а не локальну війну, тому що ймовірні противники також всерйоз готуються воювати. Як і в радянські часи, російська оборонна концепція передбачає одночасне розгортання сил як ядерного, так і неядерного стримування. У своєму виступі Герасимов заявив: «Складність сучасного озброєння така, що налагодити його виробництво в короткі терміни з початком військових дій навряд чи вдасться. Тому все необхідне повинно випускатися в необхідній кількості та надходити у війська ще в мирний час». Тут ми бачимо фактичне повернення до радянської концепції тотального мілі- «ДоктринаГерасимова2.0» тотальнемілітарнедомінування
55 тарного домінування, адже Герасимов наголосив, що Росія «повинна всіма силами забезпечити технічну, технологічну й організаційну перевагу над будь-яким потенційним про- тивником». Одним із найважливіших засобів досягнення готовності до реалізації концепції активної оборони Кремль бачить по- силення свого військового потенціалу, зокрема підготовки всіх компонентів збройних сил (сухопутного, авіаційного, ракетного, військово-морського) до широкомасштабного військового протистояння на західному та південно-захід- ному стратегічному напрямках. Так, дислокація на європей- ському театрі дій насамперед розрахована на створення постійного тиску на Україну і протистояння силам пере- дового базування НАТО в Європі. Тому угруповання військ Росії, розташоване в її європейській частині та призначене для дій переважно в Європі, є основним і найпріоритетні- шим компонентом у ЗС РФ. В рамках реалізації нових доктринальних підходів до роз- будови ЗС РФ відбувся певний відкат від попередньої бри- гадної концепції побудови наземних військ. На західному та південно-західному стратегічних напрямках, в першу чергу навколо України, відбувається розгортання нових з’єднань і частин дивізійного рівня, які мають виразно наступальний характер. При цьому повернення до дивізійної структури пояснюється її більшою придатністю до ведення саме ши- рокомасштабних, а не локальних, бойових дій. З 2014 року в сухопутних військах Росії створені, розгортаються, або плануються до формування шість армій із новоствореними дивізіями: дві в Західному ВО (ЗВО, 1-а танкова армія (ТА) і 20-а загальновійськова армія (ЗА), дві в Південному ВО (ПівдВО, 8-а та 58-а ЗА) і по одній в Центральному (ЦВО) і Східному(СВО) округах (41-а ЗА і 5-а ЗА відповідно). При цьому чотири армії (у ЗВО та ПівдВО) розглядаються як «ударні», а дві (у ЦВО та СВО) – як «посилені». «Ударні» армії призначені для вирішення переважно на- ступальних завдань на головних напрямках. Планується, що «ударна» армія матиме 2-3 загальновійськові (танкові) дивізії (також можуть бути 1-2 загальновійськові бригади). В армію також входять окремі бригади армійського комп- лекту (ракетна, артилерійська, зенітно-ракетна, розвіду- вальна, управління, матеріально-технічного забезпечення) і полки армійського комплекту (інженерно-саперний, РХБЗ, а також інші частини).
56 СМЕРТЬ ПУТІНА. СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ «Посилені» армії призначені для вирішення переважно оборонних завдань на головних напрямках і використання в якості резерву. Планується, що «посилена» армія буде мати загальновійськову ди- візію і до трьох загальновійськових бригад, а також бригади таполки армійського комплекту, як в «ударної» армії. За оцінками експертів британського RUSI , нові «ударні» армії РФ спрямовані не стільки проти НАТО, скільки проти України. Незважаючи на деклароване призначення обох нових з’єднань для проти- стояння Альянсу, їхня антиукраїнська спрямованість більш ніж очевидна – це створення постійного військового і психологічного тиску на Україну. Експерти не виключають можливості використання цих армій та інших дислокованих уздовж українсько-російського кордону військ РФ, за певних умов і обставин, у широкомасштабній атаці проти України. Друге їхнє призначення – демонстрація сили, забезпечення стримуючого впливу на Захід і залякування Європи своєю військовою міццю з метою домогтися пом’якшення або повного скасування діючих антиросійських санкцій. Так, 1-а ТА може бути використана для наступу на Україну з північного сходу – найімовірніше, у другому ешелоні після 20-ї ЗА. Своєю чергою, 20-а ЗА може бути використана для атаки на Україну в першому ешелоні з півночі та сходу. 8-а ЗА може бути використана для нападу на Україну в першому ешелоні з південного сходу (при цьому ударний кулак буде сформовано з двох «армійських корпусів» так званих Л/ДНР, які зараз виконують функції окупаційного контингенту ЗС РФ на Донбасі). На сьогодні офіційно 8-а ЗА включає 150-у мотострілецьку дивізію та 20-у окрему мотострілецьку бригаду, яку також пла- нується розгорнути в дивізію. Експерти ЦДАКР вважають, що насправді до складу 8-ї ЗА входять і 1-й та 2-й АК так званих Л/ДНР. Також треба зазначити, що всі ракетні бригади ЗС РФ вже були переозброєні на нові комплекси ОТРК «Іскандер». Отже, на європейському театрі у Росії розгорнуто 7 ракетних бригад, а розгортання ще однієї, у складі 8-ї ЗА ПівдВО, планується закінчити до кінця 2019 року. Проти України потенційно мо- жуть бути задіяні п’ять із них (дві – ЗВО та три – ПівдВО), з яких дві – 448-а ракетна бригада 20-ї ЗА ЗВО (м. Курськ) та 464-а ракетна бригада 8-ї ЗА ПівдВО (м. Новочеркаськ) – дислоковані безпосередньо біля кордонів України. Кожна ракетна бригада має 12 пускових установок та 48 ракет. Таким чином, Росія має можливості завдати раптового ракетного удару по території України на всій протяжності російсько-українського кордону на глибину 350-400 км. При цьому кількість ракет у першому залпі може становити від 48 до 120. І це не враховуючи крилатих ракет повітряного та морського базування, а після припинення дії Договору про ракети середньої та малої дальності – і наземного. Для комплектування нових «ударних» та « посилених» армій в Сухопутних військах ЗС РФ відтворено сім загальновійськових дивізій і ще три перебувають у процесі розгортання. Не виключено, що плану- ється розгорнути ще низку дивізій. Як було зазначено вище, керівництво Росії стверджує, що створює дивізії у відповідь на посилення військ НАТО біля російських кордонів, зокрема розміщення в Польщі та країнах Балтії бригади США і чотирьох багатонаціональних батальйонних тактичних груп. Але формування десяти дивізій – абсо- лютно неадекватна відповідь на бригаду і чотири батальйони НАТО. При цьому нові дивізії РФ розгор- таються в основному біля кордонів України, або у 2-му ешелоні на українському напрямку. Крім вищенаведеного угруповання, проти України, цілком імовірно, можуть бути застосовані частини й підрозділи ВДВ, які підпорядковуються ЗВО та ПівдВО ЗС РФ. При цьому вони можуть діяти як в другому ешелоні для розвитку успіху в районах прориву, так і для закидання в тил українських військ.
57 Сухопутні частини та морська піхота інших флотів також можуть бути задіяні на українському напрямі, але в обмеженому складі. Одночасно в окупованому Криму триває планове нарощування міжвидового угруповання військ, яке функціонально включає три основні компоненти – сухопутний, повітряний та морський. Сухопутний компонент відіграє допоміжну роль (забезпечення оборони окупованої території), а головний акцент робиться на розбудову ударних авіаційних, ракетних та військово-морських угруповань. Саме з пози- ції «непотоплюваного авіаносця», на який перетворено окупований Крим, авіація, ракети, кораблі та підводні човни можуть забезпечувати цілковите домінування Росії в Чорному морі з проекцією сили в Середземне море, а також, у разі потреби, завдати ударів як по території України, так і по території будь-якої країни регіону. Фактично йдеться про зміни у військово-стратегічному балансі на користь РФ в Чорноморсько-Середземноморському регіоні та створення плацдарму для реалізації воєнних загроз країнам НАТО з позицій Криму. Загалом можна говорити про досить успішну реалізацію Росією концепції створення в Криму ефек- тивного морського компоненту, озброєного крилатими ракетами «Калібр» із дальністю стрільби біль- ше 2000 км. За умов фактичного провалу програм створення перспективних фрегатів проекту 22350, а також блокування поставок фрегатів проекту 11356 через санкції з боку України, Росія зробила ставку на насичення Чорноморського флоту РФ малими ракетними кораблями проектів 21631 («Буян-М») та 22800 («Каракурт»). Ці МРК, разом з підводними човнами проекту 636.3, також оснащеними крилатими ракетами «Калібр», можуть стати основою ударного кулака ЧФ РФ, створюючи загрозу всім країнам регіону. Керівництво МО РФ планує, що в Криму до 2020 року перебуватимуть до 24 одиниць надвод- них і підводних носіїв крилатих ракет «Калібр», з сумарною кількістю останніх до 168 одиниць. Що цікаво, загальний занепад океанського військового флоту РФ через критичні технологічні про- блеми в оборонній промисловості Росії спричинив переорієнтацію Кремля на розбудову флотів регі- онального рівня. ВМФ РФ поступово перетворюється на систему з регіональних флотських об’єднань на різних оперативних напрямках. Ця тенденція, яка може сприйматися позитивно глобальними грав- цями, такими як США та Китай, для України свідчить про те, що Росія й надалі буде зміцнювати свою військово-морську присутність у Чорному морі. А це означає подальше посилення загроз для України з морського напрямку і потребує негайної та комплексної реакції з боку українського воєнно-полі- тичного керівництва. Ймовірність того, що Росія буде й надалі нарощувати зусилля щодо встановлення тотальної зони A2/ AD (Anti-Access and Area Denial – Зона обмеження та заборони доступу та маневру) у Чорному морі є дуже високою. Легко уявити, що якщо ВМС України найближчим часом не отримають ударних можли- востей із усеохопною системою розвідки, висвітлення обстановки та цілевказання, наша держава з великим ступенем ймовірності може взагалі втратити вихід до моря.
58 СМЕРТЬ ПУТІНА. СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ 04/З точки зору забезпечення безпеки й оборони України питання подальшого існування Росії та мо- дальність її трансформації в майбутньому має життєве значення. Московська неоімперія, існування якої базується на концепції розширення свого «цивілізаційного простору» та зон «виключного впли- ву», в яких має панувати «русский мир», відкрито розглядає Україну як територію, що має перебувати під цілковитим контролем РФ. Розпочавши у 2014 році агресивну війну проти України, Росія мала за мету повну окупацію української території або за рахунок встановлення в Києві маріонеткового режиму, або розділу країни на кілька слабких та різного штибу проросійських утворень (на кшталт «Новоросії»). Московські стратеги не можуть вважати успіхом окупацію й анексію Криму та окупацію частини Дон- басу. Навпаки, міжнародно-правова пастка Криму лише починає затягувати Кремль у вир судових та санкційних процесів. А Донбас зайняв стандартне місце «конфліктної зони», якими Путін звично торгує (поряд із Придністров’ям, Сирією й Південною Осетією) на міжнародній арені, добиваючись при- йомів на вищому рівні з Дональдом Трампом, Еммануелєм Макроном чи Реджепом Ердоганом. З воєнно-політичної та військово-стратегічної точки зору Росія не досягла своїх цілей на українському напрямку і продовжує нарощувати спроможності для виконання головного завдання щодо нашої країни – знищення України як незалежної держави і руйнації української нації з перетворенням її на частину «єдиного російського народу». Путін постійно намагатиметься завдати удару, який знесилить Україну і змусить її домовлятися на умовах Москви. Водночас ЦДАКР вважає, що під широкомасштабним наступом Росії проти України варто розуміти не стратегічну операцію за моделлю часів Холодної війни, а швидкоплинну інтенсивну акцію гібридного характеру, яка полягатиме у руйнації системи військового та державного управління, розвідки, сис- теми ППО і знищенні стратегічно-важливих об’єктів інфраструктури за рахунок дій сил спеціальних операцій, ракетних ударів, активних інформаційно-психологічних операцій та радіоелектронної фази з потужними кібератаками. Криму в цьому сценарії належить особлива роль, оскільки з окуповано- го мілітаризованого півострова завдаватимуться масовані ракетні та авіаційні удари по критичних об’єктах військової та цивільної інфраструктури на території України. Важливу роль відіграватимуть можливості ЧФ РФ з проведення морських десантних операцій та блокування українських портів у північній частині Чорного й Азовського морів, що завдасть потужного удару по економічних інтересах України, а також створить умови для захоплення південної частини країни зі створенням наземного коридору з Росії до Криму. В подальшому (й паралельно), цілком ймовірно, буде завдано ракетних та авіаційних ударів по важ- ливих військових та цивільних об’єктах, а також містах-мільйонниках (Київ, Харків, Дніпро, Запоріжжя, Одеса, Львів) для формування хаосу та паніки, що призведе до багатомільйонних потоків біженців, цілковитого паралічу державної системи управління і гуманітарної кризи. Ця фаза може бути блискавично стрімкою – до 2-4 діб максимум. Після цього Росія може заявити про готовність «надати допомогу братньому українському народу» й розпочати наземну фазу операції з фактичною окупацією території України під виглядом «гуманітарної інтервенції» за пасивної позиції Заходу. МожливийсценарійатакинаУкраїну
59 Фактично йдеться про те, що бойові дії нового покоління, які активно освоює Росія останніми роками, полягатимуть у досягненні її стратегічних цілей протягом лічених днів, користуючись неготовністю України та НАТО до такого розвитку подій. Саме виходячи з розуміння характеру вказаних загроз із боку РФ має будуватися оборона нашої держави – з акцентом на розвиток надсучасної системи розвідки та управління, радіоелектронної боротьби, кібероборони, протиракетних, протиповітряних систем, військово-морських сил з ефектив- ним ударним компонентом, а також інструментів стримування (насамперед, ракетної зброї з дальністю 500-1000 км і більше). Збройні Сили України при цьому мають розвиватися з акцентом на створення професійного ядра постійної готовності, оснащеного високотехнологічною зброєю, а також із підго- товленим резервом та добровольчою територіальною обороною (з постійною активною підготовкою). Мова має йти про те, що ЗСУ мусять бути постійно готові до негайного відбиття стратегічної операції з боку РФ, а не розраховувати на тижні відмобілізування та приведення військ і сил до бойової готов- ності. Час таких війн уже минув. Фото: Сергій Нуженко
60 СМЕРТЬ ПУТІНА. СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ 05/ 0 Білорусь посідає особливе місце у стратегічних планах Кремля на європейському ТВД. Пред- ставники білоруської влади не люблять про це говорити, але ще 2000 року було створено Регіональне угруповання військ (РУВ), що відповідало укладеним домовленостям у рамках Союзної держави. До складу угруповання ввійшли збройні сили Білорусі та 20-а Загально- військова армія (ЗА) російських військ. З 2006 року регулярно проводяться спільні навчання обох країн, аналіз яких свідчить, що фактично в рамках РУВ білоруські війська переходять під пряме командування і управління російських генералів. Вирішальними у цьому плані були навчання «Щит Союзу-2015», однією з особливостей яких стало перепідпорядкування з’єднань ЗС РБ, і управління ними при спільному виконанні навчально-бойових завдань ро- сійськими командувачами. При цьому з системи управління усувалися будь-які «національ- ні фільтри» у вигляді білоруських президента, міністерства оборони і навіть генерального штабу ЗС РБ. В ході наймасштабніших спільних навчань «Захід-2017» було повністю відпрацьовано про- ведення широкомасштабної операції на Західному стратегічному напрямку угрупованням військ (сил) Союзної держави РФ-РБ за єдиним планом і з єдиним командуванням, яке здій- снювалося генштабом ЗС РФ. При цьому ЗС РБ, підсилені розвідкою, силами спеціальних операцій, ракетними військами та авіацією ЗС РФ, складали перший ешелон об’єднаного угруповання, а війська Західного військового округу ЗС РФ – другий ешелон. Отже, російське військово-політичне керівництво у своїх агресивних планах на Західному стратегічному напрямку, у т.ч. й проти України, вільно оперує територією Білорусі. При цьому білоруські збройні сили розглядаються як складова частина регіонального угруповання, що повинна й, у разі необхідності, буде діяти під російським командуванням. Хоча можна зауважити, що ймовірність задіяння білоруських сил проти України є невисо- кою. Передовсімце обумовлено тим, що, з точки зору військового мистецтва, білоруський напрямок проти України є малопридатним для ведення наступу великими угрупованнями військ. Водночас російське командування може вільно оперувати білоруською територією в рамках свого стратегічного планування. Адже нинішній стан залежності Білорусі від РФ, а також характер і спрямованість військового співробітництва обох країн з великою долею ймовірності дозволяють Кремлю відносити питання білоруського суверенітету до малозна- чущих проблем. РольБілорусі увійськовихпланахРосії
61 06/ Варто зазначити, що всі інші напрямки в системі стратегічного планування застосування російських збройних сил вважаються другорядними. Про це, зокрема, може свідчити характер стратегічних навчань типу «Схід» і «Центр», які проводяться відповідно у Східному та Центральному військових округах. Так, більшою мірою вони спрямовані на відпрацювання питань прикриття цих стратегічних напрямів. При цьому характер загроз і, відповідно, задум навчань суттєво різняться. Наприклад, на далекосхідному ТВД основна потенційна загроза об’єктивно виходить з боку Китаю. Тому основним джерелом стримування на цьому напрямку вважається ядерна зброя. Крім цього, під час останніх навчань «Схід-2018» відпрацьовувалися питання стратегічного перекидання на ТВД військ, а також відбулася репетиціямобілізаційних заходів, зокрема розконсервування великої кіль- кості техніки застарілих типів. Отже, рівень загроз на цьому напрямку, за оцінками російського коман- дування, є нижчим, ніж на Заході, а його прикриття планується забезпечувати із широким залученням мобілізаційних ресурсів. Водночасна південному напрямку, або центральноазійському ТВД, основна загроза вбачається у проникненні до регіону груп бойовиків ісламського толку з боку Афганістану. Тому під час останніх навчань «Центр-2019» основний наголос був зроблений на застосуванні легких і мобільних сил, в першу чергу зі складу ВДВ ЗС РФ. Більшість завдань під час навчань відпрацьовувалися невеликими підрозділами рівня батальйон-рота. Широко застосовувалися новітні типи БПЛА, засоби розвідки та радіоелектронної боротьби. До навчань традиційно залучаються центральноазійські країни, які діють в рамках загального задуму в інтересах російського командування. Далекосхіднийта центральноазійськийТВД
62 СМЕРТЬ ПУТІНА. СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ 07/ 0 Операція російських військ у Сирії також стала демонстрацією успішності військової реформи. Росія досить оперативно здійснила перекидання на ТВД авіаційного угруповання, а також сил забезпе- чення і підтримки. Крім цього, в Сирії був широко застосований новий для РФ засіб, який до цього був обкатаний в Україні, – приватні військові компанії (ПВК). Це не є традиційні ПВК західного типу. Фактично російські ПВК – це низка військових підрозділів, створених російськими спецслужбами за моделлю, яку ГРУ та ФСБ використовують при вербуванні агентури. За оцінкою ЦДАКР, російські ПВК – це структури прикриття для бойових підрозділів ГРУ та ФСБ, які виконують спеціальні завдання в зонах конфліктів по всьому світу. Діють ці підрозділи під керівництвом кадрових співробітників росій- ських спецслужб та у тісній взаємодії з силами спеціальних операцій. Особовий склад набирається через вербування осіб з числа колишніх військовослужбовців, насамперед тих, хто має досвід участі у бойових діях. Особливістю правового статусу членів ПВК є те, що на відміну від кадрових військових, російська держава офіційно не несе за них жодної відповідальності. Між тим існує достатньо свідчень того, що родичі загиблих членів ПВК отримують значні грошові компенсації. При цьому самі родичі відмовляються повідомляти будь-які деталі про загиблих, посилаючись на письмові згоди щодо не- розголошення інформації стосовно діяльності ПВК. Ефективність таких підрозділів не є однозначною. За наявною інформацією, вони часто брали участь у бойових діях у складі ударних сил проасадівської коаліції. Однак у випадках зіткнень з високотехно- логічним противником (насамперед підрозділами США) були безсилі. Водночас збереження режиму Асада в Сирії, що було однією з цілей російської сирійської кампанії, фактично відкрило росіянам шлях в Африку. Тут союзниками Росії стають найбільш диктаторські і нестійкі режими на кшталт ЦАР, Лівії та Судану. Але РФ пропонує їм послуги у збереженні й підтримці їхньоївлади. За рахунок цього Кремль намагається закріпитися в регіоні, а також продемонструвати свою присутність та вплив на міжнародну обстановку. З іншого боку, практичним результатом задіяння Росії у кризових регіонах на африканському конти- ненті є бізнесові інтереси як оточення Путіна, так і вищого генералітету російської армії. За оцінками ресурсу журналістських розслідувань «Проект. Медіа» план активізації російської участі в африкан- ських справах був розроблений та пролобійований оточенням президента РФ. При цьому головною комерційною метою є контрабанда зброї (наприклад до Лівії), а також отримання доступу до високо- ліквідних корисних копалин, в першу чергу золота, срібла та алмазів (ПАР, Судан). Участь як російських ПВК, так і кадрових військових спеціалістів у цих країнах, порівняно з Сирією, більш обмежена. При цьому така діяльність ретельніше приховується. Постійне згадування в цьому контексті т.з. «повара Путіна» Євгена Пригожина та ПВК «Вагнер» на сьогодні стало зручним прикриттям для діяльності інших осіб й афілійованих із ними структур. СирійськийТВД,Африката використанняПВК
63 08/Отже, основні зусилля російської військової машини на цей час сконцентровані на Україні, територія якої фактично з усіх боків, окрім кордонів із Польщею, Словаччиною, Угорщиною та Румунією, оточена переважаючими силами Російської Федерації або підконтрольними у воєнно-політичному сенсі тери- торіями. Зокрема, окупована частина Молдови – Придністров’я – з високою ймовірністю буде викори- стана Росією для проведення диверсійних акцій та прямих військових атак проти України. Територія Білорусі, збройні сили якої входять до регіонального угруповання військ (сил) Союзної держави РФ-РБ, з високою ймовірністю буде використана для передового базування російської авіації та ракетних з’єднань для завдання ударів по Україні. За оцінкою генерал-лейтенанта Юрія Радковця (одного з творців військової розвідки України), Росія потребуватиме ще 1-3 роки для завершення стратегічного розгортання угруповання військ ЗС РФ на західному та південно-західному стратегічних напрямках. Практичне відпрацювання задач страте- гічного розгортання, посилення та нарощування наступальних угруповань військ орієнтовно може відбутися на наступному циклі двох стратегічних командно-штабних навчань ЗС РФ типу «Кавказ» і «Захід» (останні навчання цього типу проводилися у 2016 та 2017 роках відповідно). В ході інших двох СКШН типу «Схід» і «Центр» (проводилися у 2018 та 2019 роках) відпрацьовуються задачі стратегічного прикриття кордонів Росії на сході й півдні, а також задачі стратегічного посилення та нарощування угруповань військ ЗС РФ на західному та південно-західному стратегічних напрямках. Останні СКШН ЗС РФ передбачали розгортання та управління достатньо великими міжвидовими угрупованнями, як правило – більше 100 тисяч військовослужбовців. Наприклад, під час СКШН «За- хід-2017» було практично апробовано використання сформованого регіонального угруповання військ Білорусі та РФ у складі угруповання військ на західному стратегічному напрямку в рамках операції проти військ НАТО. За задумом навчань Росія внаслідок наступальних дій повинна домогтися нейтра- літету країн Балтії та недопущення розміщення військ НАТО на їхній території; «повернути російські історичні території» в Латвії та Естонії; створити транспортний коридор до Калінінградського анклаву. У разі активних контрнаступальних дій з боку НАТО задумом навчань було передбачено застосування тактичної ядерної зброї, що повинно «деескалувати» конфлікт і примусити НАТО сісти за стіл перего- ворів на умовах Москви. На маневрах «Схід-2018» відпрацьовувалися питання створення, формування та управління на одному ТВД системи матеріально-технічного забезпечення міжвидового угруповання з кількох загальновій- ськових армій. На навчаннях «Центр-2019» були сформовані три міжвидові угруповання (на базі 2-ї ЗА (Урал), 41-ї ЗА (Сибір) та Каспійської флотилії (в Дагестані й на Каспії). Також було розгорнуто три угруповання на базі бригад, які діяли за межами РФ в Казахстані, Киргизстані і Таджикистані. Фактич- но вперше російське командування відпрацьовувало управління відразу декількома угрупованнями, рознесеними на кілька тисяч кілометрів. В рамках названих вище СКШН, на єдиному з ними оперативному фоні, як правило обов’язково прово- дяться навчання тріади стратегічних ядерних сил ЗС РФ (цього року – «Грім-2019») з реальними пусками ракет (міжконтинентальних балістичних із ракетних полігонів, крилатих ракет повітряного базування зі стратегічних літаків, балістичних та крилатих ракет морського базування з підводних човнів). Висновкитапрогнози
64 СМЕРТЬ ПУТІНА. СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ За результатами навчань останніх трьох років чисельність мобілізаційного компоненту військ ЗС РФ, який призивався з цивільного сектору й залучався до участі в навчаннях, зросла з 90 до 250 (за ін- шими даними, до 320) тис. особового складу. Це, зокрема, підтверджує оцінки експертів, які вказують на те, що існуючий контингент військових-контрактників у ЗС РФ не задовольняє зростаючих потреб. Ба більше, з 2015 року практично не росте кількість контрактників, що пов’язано зі зниженням прива- бливості військової служби, зокрема її матеріальної складової. Отже, вирішувати задачі глобального протистояння планується за рахунок мобілізаційного резерву. Так, в доктрині 2014 року питанням мобілізації приділено набагато більше уваги, ніж у версії 2010 року. Таким чином, російська військова машина стає більш загрозливою, але менш мобільною. Потенційно це дає Україні та нашим західним партнерам додатковий час для адекватного реагування на зростаючі військові загрози з боку РФ. Отже, Росія активно готує свою військову організацію до глобального протистояння із Заходом. Для цього вона реалізує програму стратегічного розгортання угруповання військ на західному та півден- но-західному стратегічних напрямках. Ймовірно, що це розгортання закінчиться протягом 2020-2022 років. Своєю чергою, Україна, яка розташована безпосередньо на напрямках російського стратегіч- ного розгортання, розглядається російським воєнно-політичним керівництвом як найімовірніша та найбільш жадана мішень російської агресії. Про що, зокрема, свідчить характер сил і засобів, що розгортаються довкола кордонів України. Новою програмою озброєнь (Державна програма озброєнь/ДПО-2027), яка є результатом корегуван- ня попередньої ДПО-2020 в умовах західних санкцій та економічної стагнації РФ, передбачено збере- ження високих витрат на переоснащення наземних сил, оскільки модернізація наземного компоненту в ДПО-2020 була фактично провалена («Армата» - це лише один епізод цього провалу). Протягом наступних 10 років Росія знову планує поставити на озброєння новітні танки, БМП і БТР, артилерійські та ракетні системи. За нових економічних умова була суттєво скорочена програма розвитку ВМФ з фокусом на невеликі ракетні кораблі. Реалізація програм створення ракетних озброєнь, які успішно розвивалися протягом останніх років, збереже свою динаміку. Основний наголос планується зробити на розвиток оператив- но-тактичних комплексів та крилатих ракет наземного базування, з огляду на припинення дії Договору про РСМД. Що стосується авіації, то тут головний наголос буде зроблено на стратегічну, транспортну та допоміжну авіацію, адже насиченість вертольотами та літаками поля бою вважається достатньою. Враховуючи досвід еволюції доктринальних підходів російського військово-політичного керівництва до розвитку воєнної організації, можна передбачити, що в наступній воєнній доктрині РФ відбудеться фактично повне повернення до доктринальних принципів радянських часів щодо глобального проти- стояння із Заходом. При цьому в основу цієї концепції буде покладено підходи «доктрини Герасимова 2.0». Ухваленню нової доктрини передуватиме закінчення стратегічного розгортання ЗС РФ у 2020- 2021 роках.
65
66 СМЕРТЬ ПУТІНА. СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ Кандидати в наступники 05 Максим Михайленко
67 Проблема транзиту влади перед Володимиром Путіним та його оточенням наразі і в найближчій перспективі являє собою задачу, яка не має гаран- тованого або навіть оптимального рішення. Передовсім – через пов’язану з транзитом політичну турбулентність. І це є одним із найсерйозніших викликів для Кремля. Тематика наступництва вищої влади як у сучасній, так і в давнішій Росії завжди може розглядатися у двох площинах:стратегічній і тактичній або історичній і поточній. Причому, варто зауважити, що повторюваність сцена- ріїв наступництва натякає на існування соціальних законів, розмов про які свідомо уникають суспільствознавці через небезпідставні побоювання пов- торення досвіду захоплення вульгарним різновидом марксизму – історичним матеріалізмом. Очевидне розчарування як у марксистському експерименті, так і в підходах до інтерпретацій російської політичної культури, розроблених ліберальним крилом політичної науки (зокрема, західної), генерувало як ультраконсерва- тивні, так і постмодерні (культурологічні) гіпотези щодо російської системи– євразійської «субойкумени», як називав її політичний філософ Євген Іхлов. Ультраконсервативні концепції зводяться до образу фортеці в облозі, дер- жавницької спадковості від Золотої Орди, і є хоч і зручними, але дещо при- мітивними, позаяк дотримуються лінійності й не пояснюють резистентності російського ладу. 67
68 СМЕРТЬ ПУТІНА. СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ 01/ 0Відтворюванасистема Культурологічний, або соціально-антропологічний підхід, що його з різних боків явища застосовували економіст Симон Кордонський у програмній роботі «Станова структура пострадянської Росії» та Олек- сандр Ахієзер, Ігор Яковенко та Ігор Клямкін у фундаментальній праці «Історія Росії: кінець або новий початок?» значно ближчий до суті. Наприклад, у другій праці запроваджується поняття самовладдя, яке добре пояснює відмінності російського самодержав’я від історичних європейських монархій всіх етапів, а в першій подається політична економія Росії, що не є і не була (за виключенням коротких періодів) ані капіталістичною, ані соціалістичною. Ці дослідження уникають тих догм і міфів, що дезорієнтують аналітиків і примушують їх повсякчас ви- голошувати якісь «сюрпризи» чи розгадувати «багатоходівки». В цьому контексті на історію Росії після першої тривалої громадянської війни – Смути – яка зачіпає вже безпосередньо і українську історію, є сенс дивитися як на історію суспільства соціального апартеїду, звідси й формули про «найкращу ученицю Заходу», розбудову запозиченого з Європи модерну для кількох відсотків населення, найвищого прошар- ку суспільства за рахунок решти тощо. Нарешті, важливою видається думка українсько-американського історика, директора гарвардського Українського інституту Сергія Плохія про те, що сьогодні Росія вперше у власній історії будує національну державу, тому триматиметься за Крим, але торгуватиме окупованою частиною Донбасу. Це й справді чи- тається у реакціях пересічних росіян на заклики колаборантів надати їм «справжню допомогу» в боротьбі з українцями – реакціях суто утилітарних, що прискіпливо відстежуються придворними соціологами й пояснюють численні перевзування у повітрі чільних російських пропагандистів. Усе вищесказане формує найбільш загальну рамку для обговорення алгоритму наступництва і його можливих фігурантів – із суто практичної точки зору таким спадкоємцем (якщо передача влади здійснюватиметься не катастрофічним, революційним чи квазіреволюційним шляхом) має бути етнічний росіянин, або принаймні православний слов’янин, який пройшов ієрархію в межах умовно опричного стану, але при цьому не є чужим специфіч- ному російському бізнесу. До жінок при владі нинішній російський соціум навряд чи готовий, а з чоловіками доньок (якщо весь цей сюжет узагалі не є містифікацією) Володимиру Путіну якось не таланить: перший – голландець, а другий, Кирило Шамалов, здається, втратив статус принца. Та, звісно, не все так просто, і, щиро кажучи, сама по собі тема наступництва за Путіним містить чимало важливих обмежень. Тож перш ніж рухатись далі, зосередимось на них.
69 02/Обмеженнящодонаступництва Перше обмеження полягає в тому, що сам Володимир Путін не демонструє жодних ознак бажання відійти від влади й на прямі питання з цього приводу відповідає хоч і жартома, але цілком прозоро, показуючи, що ця тема не стоїть на порядку денному – попереду в нього ще чотири роки. З іншого боку, скуплені наближеним як до спецслужб, так і до управління внутрішньої політики адміністрації президента Росії Telegram-канали перенасичені матеріалами про підготовку транзиту влади, нібито призначеного на 2024 рік, або навіть на більш ранню дату. Частково це імітація підкилимної боротьби для аудиторії з різнові- кових пікейних жилетів, що має на меті паралізувати будь-які опозиційні тілорухи, частково – відлуння справжньої підкилимної боротьби, частково – зондування громадської думки. Друге обмеження – елементарна відсутність у теперішній час такого ідеального інституційного дизайну транзиту, який би дозволив Путіну або піти, не йдучи, або отримати надійні гарантії недоторканості. У 2007 році це було можливим – він довіряв Дмитру Медведєву, до того ж бюрократично обмежив його повно- важення (частина силових функцій перетекла до уряду), країна перебувала на історичному піку свого економічного розвитку. І, що також важливо, Путін потрафив ліберальному істеблішменту та інтелігенції, хоч би й у шахрайський спосіб виконавши вимоги конституції. Можна помітити, що останні думські та президентські вибори (якщо їх можна так назвати) 2012 та 2018 ро- ків відбувалися вже у принципово іншій атмосфері:боротьби зі скоріше уявним внутрішнім ворогом, Росії як фортеці в облозі тощо. А кадрові зміни посткримського періоду доводять, що кремлівський правитель припинив довіряти будь-кому, крім украй вузького кола осіб, які входять до «малої ради безпеки». Тому, як і за пізнього Єльцина, ті чи інші кандидати в наступники публічно обговорюються радше для того, щоби їх нейтралізувати – звичайна практика авторитаризму або абсолютної монархії. Третє обмеження – демографічні зміни й соціальні шторми, фактичне зникнення середнього класу і кри- тичне зменшення середньої вікової категорії. Тобто груп, що були активними прибічниками обережного консерватизму Путіна з гарніром ностальгічних симулякрів – то імперії Романових, то сталінізму, то доби «золотого застою». Адже недарма опозиційні російські економісти твердять, що Путін – ринковий ліберал у пострадянському сенсі слова (тобто неоконсерватор), адже він без вагань ріже соціальні витрати бю- джету й накопичує гігантські золотовалютні резерви. Тому Кремль не надихає навіть приклад транзиту в Казахстані, здавалося б, поза деякими дрібними епізо- дами найкомфортніший для Путіна,оскільки Назарбаєв аж ніяк не сидів на пороховій бочці агресивного соціального конфлікту, який, за шаленого суспільного розшарування, назріває в Росії. Крім того, цей статус-кво ускладнено національним питанням, яке в останні роки знову почало набувати ваги, оскільки видається, що, з одного боку, ексклюзивний статус Чечні за Рамзана Кадирова досягає рівня суверенного політичного актора, а з іншого – щодо решти етнократій, а також провінцій із суттє- вими неросійськими меншинами, проводиться політика утисків на етнокультурному підґрунті та спроб асиміляції. Адже одна з важливих підвалин російського самовладдя полягає якраз у тому, що демократія не здатна утримувати в покорі подібні території і народи, що їх населяють – це вичерпно продемонстрував досвід Лютневої революції та ранній етап президентства Бориса Єльцина. ПершеобмеженняДРУГЕобмеженняТРЕТЄобмеження
70 СМЕРТЬ ПУТІНА. СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ Що повертає нас до питання наступництва, оскільки двадцять років тому передача влади від Єльцина до Путіна відбулася у досить специфічний спосіб (тоді, до речі, на це не зверталося особливої уваги): в умо- вах невідворотності нового конфлікту на Кавказі та антиолігархічного ресентименту російського суспіль- ства, шокованого кризою 1998 року. Сьогодні, коли до обставин транзиту знов прикуто увагу, передовсім тому, що загроза переслідувань у країнах Заходу почала лякати авторів тієї схеми – є сенс в тому, щоби згадати, як воно відбувається. Радянський період для пошуку взірців представляється найактуальнішим – за мінусом, звісно, револю- ційного монументалізму ранньої його доби. Чинний російський режим, попри деякі ексцеси, є утилітар- но-прагматичним, після єдиного, вкрай ризикованого (через що і випав надовго з фавору Владислав Сурков) епізоду протиставлення провінцій столицям у 2011-2012 роках, він навіть не намагається опертися на напіввигаданий тим-таки Сурковим «глибинний народ». 03/Чомуважливийрадянськийдосвід транзитувлади Варто згадати, що Володимира Леніна важко вважати диктатором – він був фронтменом колективної партійної диктатури, в рамках якої дозволялася конкуренція фракцій, а відсторонили його від влади через фізіологічні обставини, та й не Йосип Сталін був його наступником, а складна структура тріумві- ратів. З того, що відомо про нинішні російські кулуари, подібні нотки присутні у дискусіях тієї частини правлячої верхівки, яка веде свій навіть безпосередній родовід від троцькістів, проте не справляє серйозного впливу на політичний процес (наприклад, голова «Роснано» Анатолій Чубайс, банкір Пе- тро Авен, керівники ЗМІ та економічні бюрократи, чий злет став можливим завдяки приходу на посаду секретаря ЦК у 1986 році Олександра Яковлєва). Щодо Йосипа Сталіна, то він дістався абсолютної влади шляхом внутрішньопартійних інтриг, про- тиставивши набрану з неофітів партійну бюрократію засновникам руху і квазітеократичного марк- систського культу. При цьому його тоталітарний режим був невід’ємним від ідеології та однопартійної системи, а сьогоднішня гра підстаркуватих корупціонерів у сталінізм вже давно не є переконливою, хоча й має чимало прихильників серед вихідців з родин пізньої сталіністської бюрократії. Наївний сталінізм частини російського населення носить радше характер прихованого (а іноді – як у випадках Володимира Квачкова чи Юрія Мухіна – й відкритого) антиурядового протесту. Із зрозу-
71 мілих причин для зануреного у тотальну корупцію замість тотальної ідеології правлячого прошарку апологія сталінізму є не просто неви- гідною, але й небезпечною. При цьому не можна виключати, що, як і у випадку зі Сталіним в останні дні його правління, транзит відбудеть- ся несподівано, за фізіологічним фактом та боягузливим саботажем найближчого оточення диктатора. Тобто – як транзит не за змістом, а за формою. Після Сталіна й двох коротких латентних спроб встановити диктатуру політичної поліції (Лаврентій Берія) і військових (Георгій Жуков) ра- дянсько-російську систему влади було збалансовано поверненням до колективного правління партійної верхівки (доречно нагадати, що Микита Хрущов був першим, а не генеральним секретарем). Ці часи досить важливі для перспектив розвитку поточної ситуації, оскільки нинішня російська верхівка вже більш-менш пам’ятає їх з дитинства, і всі ці сценарії-пропозиції створення якоїсь «Державної ради», де головував би Путін, у той час як президентом і прем’єром стали б інші діячі – є похідними не від іранської моделі аятол, бо вона вимагала б ідеології, а якраз від радянських порядків часів відлиги. Адже тоді якось вдалося уникнути подоби колишньої семибоярщини часів Сму- ти і майбутньої семибоярщини часів єльцинізму. Але у добі відлиги (як, зрештою, і в пізнішому періоді) є неприємний момент для нинішніх російських верхів. А саме – жорстке підпоряд- кування політичної поліції інтересам і вказівкам партійного керівни- цтва. А це є родовою травмою теперішньої російської аристократії – якраз на запереченні цього канону вона рухалася до влади під час єльцинізму (гібридом режиму чилійського зразка, який обожнювали російські реформатори, так звані системні ліберали, та послабленого режиму посткомуністичної партійно-господарської номенклатури). Сьогодні саме політична поліція – ФСБ та її зовнішньополітична й диверсійна руки, СВР і ГРУ – є панівною верствою у межах всього правлячого прошарку РФ. Тому «крипто-троцькиста» Микиту Хрущова і позиціонують сьогодні радше як негативного політичного персонажа, предтечу Горбачо- ва, у найкращому випадку – щирого, але короткозорого демагога, який не зміг запропонувати нічого навзамін мобілізаційній економіці сталінізму із її чітким поділом суспільства на правовірних та ворогів народу й планом завоювання світу. Це, звісно, є цілковитою нісеніт- ницею, оскільки саме Хрущов не погоджувався із капітулянтською ідеєю соціалізму в одній країні і вивів СРСР на історичну технологічну висоту. Проте саме приклад Хрущова продовжує робити Медведєва найімовірнішим претендентом на статус (схоже, радше фіктивного, ніж реального) спадкоємця Путіна – тим паче, що з правової точки зору він таким сьогодні і є.
72 СМЕРТЬ ПУТІНА. СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ Утім, найоптимальнішим для сучасної російської еліти – того її сегменту, який справді має доступ до владних повноважень – є, безсумнівно, взірець режиму Леоніда Брежнєва. Навіть лояльні гумористи на кшталт Максима Галкіна почали прямо говорити про повноцінне повернення часів застою, зокрема, на телебаченні. Профанування ідеології, дозволена корупція та інші привілеї номенклатури (навіть конституційно закріплені), зона особливих інтересів у геополітичному оточенні та країнах третього світу, і при цьому цивілізований бізнес із Заходом, нехай і на рівні сировинного експорту, – це і є абсо- лютний ідеал путінської генерації російської верхівки, чия свідомість сформувалася у ті часи. Цей ідеал модифіковано надбаннями ринкових реформ та періодом легковажності Заходу, що за- грузає одночасно в інфантилізмі, дозволивши пострадянській організованій злочинності керувати політичними процесами на території країн західного ядра. Стримуючими факторами тріумфу нового брежневізму (а те, що він функціонує як робоча модель, доводить якраз постійне розповсюдження фобій про Перебудову 2.0, параноя пошуків нового Горба- чова, тощо) є мізерна доля Росії у світовому ВВП, поглиблення демографічної та гуманітарної кризи на її території, надконцентрація населення у столицях, наростання технологічної відсталості, збільшення залежності від КНР та поширення холодного громадянського конфлікту в суспільстві. Більшість цих складових притаманна швидше останнім рокам Петербурзької імперії, аніж середині 60-х років або навіть 80-м рокам минулого століття. Незалежно від того, розуміють це в Кремлі чи ні. 04/Особливості пострадянськогоперіоду Слід подивитися і на той нетривалий період, який для керівного контуру Росії виглядає і відчувається як «учора», або навіть – «ще вранці». Адже варто звернути увагу: владу в Росії ніколи – взагалі ніколи – не передавали у демократичний спосіб, тобто коли її носій програє вибори супернику й цивілізовано пере- дає клейноди. Всі демократично обрані російські парламенти часів напівконституційної монархії 1905-1917 років було розігнано. Вибори до останньої Верховної Ради СРСР містили квоти для КПРС. Бориса Єльцина вперше було обрано на президентських виборах, які за суттю були плебісцитом. У спадок йому дістався червоно-коричневий парламент, який він розтрощив танками, бо той заважав провадити ваучерну при- ватизацію.
73 Подальші єльцинські вже знову думи не мали справжньої влади, хіба що підставляли ніжку при призначенні прем’єрів та ухваленні бюджетів. Вибо- ри 1996 року, на яких переобрали Єльцина, й дотепер піддаються сумніву в розрізі етичності та результату: саме вони згенерували огидне явище російських політичних технологій, покликаних управляти станом холодної громадянської війни у суспільстві. У пострадянський період влада в РФ мирно передавалася тричі – від Єльцина до Путіна, від Путіна до Мед- ведєва і навпаки. Але в усіх трьох випадках мала місце лицемірна оборуд- ка: це були передачі влади в межах елітного кола, в яких суспільство грало роль статиста. Всі думські вибори путінської доби було сфальсифікова- но, але процес повноцінного усвідомлення цього громадськістю почався лише 8 років тому. Слід виокремити з цього періоду хіба що два моменти. Перший – остання спроба конкуренції, а саме непростий вибір Путіна між Дмитром Медведєвим і Сергієм Івановим у якості зіц-президента (такої собі репліки Симеона Бекбулатовича, який за дозволом Івана Грозного певний час був офіційним московським монархом), і вибір був зроблений на користь слабшого, не надто розумного вихідця з петербурзької мерії, а не здібного силовика, котрий становив приховану загрозу Путіну. Другий момент – це московські вибори 2013 року, які столичний намісник Сергій Собянін ледь не програв Олексію Навальному (допомогли фальси- фікації), а також похідні від цієї події серійні програші правлячої партії на муніципальних, крайових і врешті-решт столичних виборах, на яких міні- мальну перевагу путіністів було здобуто знову за рахунок фальсифікацій, а також придушення масових протестів. З переліченого вище комплексу обставин випливає, що навряд чи Кремль у потенційному транзиті влади ризикуватиме іграми навіть в імітаційну де- мократію. Якщо вірити зливам з московських кулуарів, сьогодні йдеться про подальше розширення впливу мажоритарних округів у моделі дум- ських виборів, а також про повернення до прямого призначення губер- наторів, а з іншого боку – про дозвіл на прямі вибори міських голів, які за останні 5-6 років скасовані у переважній більшості населених пунктів. Що свідчить про лихоманкову централізацію (так само і бюджетних течій), а також надання можливості випуску пари на місцевому рівні – за рахунок обмеження можливостей партійного чи іншого (як, наприклад, скандально прокитайська політика керівництва Красноярського краю) сепаратизму. Тоді, якщо першочергово винести за дужки екзотичні варіанти, такі як Олексій Навальний, Михайло Ходорковський, Сергій Кириєнко, Леонід Не- взлін чи Гаррі Каспаров, список потенційних наступників Путіна наразі не виглядає занадто довгим. Притому слід зауважити, що за будь-якого розкладу наступник буде лише фронтменом: або умовної групи «колек- тивного Путіна» у складі решти кандидатів та осіб із його безпосереднього оточення, або самого Путіна, але вже «тіньового».
74 СМЕРТЬ ПУТІНА. СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ 05/ 0Вірнийблазень З урахуванням бажання обрати варіант, який вже спрацював, то першим серед можливих наступників слід розглядати Дмитра Медведєва. Цей варіант залюбки підтримає і крило системних лібералів, які контролюють системні банки, фінансово-економічні відомства й частково інформаційний та внутрішньополітичний блоки. Медведєву – 59 років. Виходець із родини петербурзької інтелігенції. Керує урядом з 8 трав- ня 2012 року, стільки ж – правлячою партією. Був президентом РФ (2008-2012 роки). Також у 2000–2001, 2002–2008 роках– голова ради директорів ВАТ «Газпром». З 14 листопада 2005 року по 7 травня 2008 року – перший заступник голови уряду РФ, куратор пріоритетних національних проектів. Небезпідставно вважається корупціонером, за висновками низки матеріалів Фонду боротьби з корупцією, зокрема широко відомого розслідування «Він вам не Дімон». Закінчив юридичний факультет Ленінградського університету (як і багато «пітер- ських», наближених до Путіна). Медведєв – наймолодший з петербурзького оточення Путіна, знайомий із ним з 1990 року. Останній тоді був головою комітету із зовнішніх зв’язків мерії Санкт-Петербурга й часто залучав Медведєва до роботи як юридичного експерта та помічника мера. Експертом ко- мітету, який очолював Путін, Медведєв був до середини 90-х років. У листопаді 1999 року, коли Володимир Путін вже працював прем’єром Росії, Медведєв був призначений на посаду заступника керівника апарату уряду. У грудні 1999 року, згідно з указом в. о. президента Росії Володимира Путіна, став заступником керівника Адміністрації президента Олександра Волошина. Відтоді й до свого президентства він двічі встиг очолити виборчий штаб Путіна, та ще двічі – президентську адміністрацію, а також побувати віце-прем’єром. 2 березня 2008 року Мед- ведєв переміг на президентських виборах з результатом 70,28% голосів. Формально очолю- вав вторгнення до Грузії, але одіозним, в очах російських консерваторів, чином здав Лівію. До речі, саме Медведєв ухвалив нову «Концепцію державної політики Російської Федерації щодо російського козацтва», метою якої є його «відродження». Сьогодні це «відроджене козацтво» у Росії виконує функції неформальної політичної поліції, а за її межами становить кадровий ресурс для гібридних війн. У квітні 2010 року саме Медведєв провів переговори з президентом України Віктором Януко- вичем, за підсумками яких було підписано Харківські угоди. Залякував того-таки Януковича під час подій Революції Гідності, називаючи четвертого українського президента ганчіркою. Водночас, попри специфічні досягнення у зовнішній політиці, на заваді цьому варіанту сто- ять як жалюгідне становище, в якому перебувають з 2014 року системні ліберали, ідіосин- кразія з боку силовиків та безнадійно зіпсований імідж «нанопрезидента» й Діми-айфончи- ка.Проте, не є неймовірним й «відлиговий» сценарій, де саме показна слабкість фронтмена постпутінської команди може бути корисною. 74
75 06/Путінізпробірки Якщо спекулювати на тему післяєльцинського транзиту, у найгібридній, мілітаризованій формі, то не можна оминути увагою нинішнього тульського губернатора Олексія Дюміна, якого сватали в наступники вже неодноразово. Такий варіант підтримає молоде покоління військовиків та спецслужб, зокрема ГРУ. Дюміну 52 роки, він уродженець Курська. З 2 лютого 2016 року – губернатор Тульської об- ласті. Герой Російської Федерації, заступник міністра оборони РФ (24 грудня 2015 – 2 лютого 2016), генерал-лейтенант (2015). І навіть кандидат політичних наук (2009). Дюмін був офіцером президентської охорони у перший путінський термін, з 9 серпня 1999 року. У 2007 році, коли главою уряду призначено Віктора Зубкова, очолив його охорону. Коли уряд знову очолив Путін, Дюмін став його особистим ад’ютантом. Згодом із цією посадою почав суміщати пост керівника управління особистої охорони Путіна. У 2014 році Дюмін призначений заступником начальника ГРУ, командувачем Силами спецоперацій, які відігра- ли одну із ключових ролей під час окупації Криму 2014 року, розповідь про що міститься у фільмі Андрія Кондрашова «Крим. Шлях на Батьківщину». Згідно з даними газети «Коммерсантъ», саме Дюмін розробив і провів операцію екстреної евакуації Януковича у ніч на 23 лютого 2014 року. З 2015 року – начальник Головного штабу Сухопутних військ,перший заступник головнокомандувача Сухопутних військ. Далі – заступ- ник міністра оборони. Четвертий рік керує Тульщиною, є партнером президента по хокею. З 6 квітня 2018 року включений до списку санкцій США в числі 17 урядовців та 7 бізнесменів із Росії. Після початку частково викликаних санкціями економічних негараздів у Росії, набуття, як виявилося, занадто хвалькуватим тульським губернатором (у цьому він наслідував вождя, який визнав своє керівництво вторгненням до Криму) очевидного невиїзного статусу, а не- щодавно – серії умовно несподіваних поразок губернаторів і кандидатів у губернатори від «Єдиної Росії», Дюмін опинився у тіні. При цьому про нього пам’ятають і тримають у рукаві, насамперед у середовищі хоч і побитого гучними провалами, але заплямованого у спільних із Путіним злочинах, а відтак відданого особисто йому ГРУ (все більше розвідок вказують також і на причетність цієї служби до вбивства Бориса Нємцова). Причин такого перебуван- ня в активному резерві дві. Перша – провінція, і дотепер просякнута культом Путіна, сприйме такий заспокійливий рімейк 1999 року на ура, а думка розчавлених державним терором столиць Кремль хвилює мало. Друга – спроба Сергія Кирієнка створити загін молодих кло- нів-технократів, з поміж яких і було би відібрано наступника, вочевидь, зазнала невдачі, оскільки технократи виявилися електоральними імпотентами: за умов протесту виборців вони програвали підставним кандидатам від дозволених партій. 75
76 СМЕРТЬ ПУТІНА. СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ 07/ 0ГенералЄльцина Якщо у конкуренції за верхню руку в російській політиці переможе армія, а також пріоритет гарантій та спадковості від тіньового, але впливового (особливо на міжнародному рівні) клану родини Бориса Єльцина (простіше – Юмашевих), то наступник – це міністр оборони Сергій Шойгу. 64-річний син високопоставленого партійного функціонера з Туви, Сергій Кужугетович до перебудови робив кар’єру у будівельних трестах. З 1994-го – міністр РФ у справах цивіль- ної оборони, надзвичайних ситуацій і ліквідації наслідків стихійних лих. Активний учасник придушення парламентського повстання проти Бориса Єльцина. За Путіна – з січня 2000 року – віце-прем’єр. Обіймав посаду голови МНС в урядах Віктора Черномирдіна, Сергія Ки- рієнка, Євгена Примакова, Сергія Степашина, Володимира Путіна (двічі), Михайла Касьянова, Михайла Фрадкова, Віктора Зубкова. З 2012 року –міністр оборони. Герою Росії й генералу, який не служив жодного дня, тим не менше послідовно створюють імідж стронгмена й путінського конфідента. Перше безпосередньо пов’язано із сюжетом «вставання з колін» у контексті воєнних авантюр в Україні та Сирії. Друге – наратив лідера нації та його найближчого послідовника, чи не найяскравішим проявом якого стало недавнє «усамітнення в тайзі». І якщо сприймати жовтневе соціологічне дослідження « Левада-Центру» саме як дослідження, що не містить маніпулятивної складової, ця практика є плідною: армія за рівнем довіри в останні два роки випереджає президента, і проекція цієї довіри перепадає міністрові, який є уособленням Збройних Сил РФ. У придворній боротьбі Сергій Шойгу щоразу показує себе сильним гравцем – так, нега- тивні сторони сирійської авантюри він уміло переклав на засадничо пекельну фігуру боса найманців Євгена Пригожина, завадив призначенню його маріонеток на чільні позиції в Мі- ноборони (і зміщенню самого себе), створив окрему економічну систему на основі потреб і можливостей збройних сил. Також Шойгу, про що свідчать його часті поїздки до Пекіна, чітко орієнтується на Китай і пригодовує ЗМІ. З точки зору пострадянського російського істеблішменту Шойгу символізує собою тяглість від єльцинської доби (як і сам Путін), що зараховується в плюс. Слабкі сторони міністра оборони – етнічне походження (втім, за певних обставин це може бути й плюсом), традицій- но низька політична пасіонарність армії у російській системі влади (якщо не з повстання декабристів, то з падіння Жукова – точно), прогресуюча параноя диктатора, корупційні скан- дали та, з публічної точки зору, злочини проти призовників, які знову почастішали. Проте, на відміну від дискредитованої та погано керованої Росгвардії, якою командує об’єктивно недалекий Віктор Золотов, котрий сам себе перетворив на ходячий анекдот у ході обміну відеороликами із Олексієм Навальним, – ЗС РФ є ефективним інструментом політичної бо- ротьби, а інтереси важковаговика Шойгу ігнорувати чим далі, тим небезпечніше. 76
77 08/Московськийбоярин Втратив свої позиції під час московських хіпстерських бунтів, але підтвердив лояльність, так би мовити, кров’ю, московський очільник Сергій Собянін. Тому й залишається у списку претендентів, оскільки протягом років став уособлювати інтереси надбагатого московського комерційного боярства, а також угруповань етнічної мафії,а саме: вірменської, азербай- джанської (тих-таки Агаларових, які засвітилися у скандалах із Дональдом Трампом) та гру- зинської. Сергію Собяніну 61 рік, він уродженець селища Няксімволь Ханти-Мансійського АО, Тюмен- ської області. Мер Москви з 21 жовтня 2010 року – і перший на цій посаді член Ради без- пеки РФ. Ще один виходець з будівельного бізнесу 1990-х, керівник адміністрації Путіна і віце-прем’єр. Тобто Собянін пройшов усю пізньорадянську, а потім і російську ієрархію із самих низів. Це потужний апаратний і навіть публічний політичний боєць. За Собяніна відбулося різке розширення території Москви за рахунок приєднання частини південного заходу Московської області. Незважаючи на сумнівну роль колабораціоніста із федеральною владою у літніх москов- ських подіях і фактичну поразку в інтризі з виборами до столичної Думи, розрив з лібе- ральною богемою Москви не зробив її мера біднішим чи помітно слабшим. Користуючись гігантським бюджетом Москви, приблизно у $40 млрд, він активно фінансує приязність ЗМІ, а також нових москвичів, які заселили величезні райони новобудов на поглинутих столицею територіях. А в очах крайових еліт Собянін – об’єкт не лише заздрості, але й поклоніння, і в цьому парадоксально наближається до статусу свого попередника Юрія Лужкова, який ледь не очолив Росію двадцять років тому в парі з Євгеном Примаковим. Утім, наразі такого партнера у Собяніна немає, і це (крім плям на іміджі від зойків і звинувачень інтелігенції) є його слабкою стороною, так само як і віддаленість від питань зовнішньої політики, які є пріоритетом на порядку денному нинішнього Кремля. 77
78 СМЕРТЬ ПУТІНА. СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ 09/ 1Перевертень Як не дивно, не втрачає прихильності Путіна і авантюрист федерального масштабу, багато- річний представник Росії у НАТО та віце-прем’єр з питань ОПК, нинішній очільник «Роскос- мосу» та учасник Помаранчевої революції Дмитро Рогозін. За ним (так само як – за подіб- ним алгоритмом – і за ніби ще українцем Віктором Медведчуком) вибудувалася коаліція корпоративних босів галузі, працює на нього і спадок радянської зовнішньої розвідки й рештки довіри у колах націоналістів. 55-річний Дмитро Рогозін, син генерал-лейтенанта й зять легенди радянської зовнішньої розвідки, має «правильне» походження й хороше політичне чуття, а відтак – і кар’єру ще з часів спроби перевороту ГКЧП, коли підтримав президента Єльцина і стояв в оточенні біля будівлі уряду РФ. Колись публічний представник правої опозиції Путіну з 2008 року, отри- мавши дипломатичну посаду, із опозицією покінчив. Вже півтора роки є директором «Роскосмосу». Рогозін –екс–представник Росії в НАТО, колишній депутат Держдуми, а також заступник голови уряду, відповідальний за військо- во-промисловий комплекс (2011–2018). Був куратором Кремля над сепаратистами Придні- стров’я. Перебуває під санкціями США та ЄС. Санкції, проте, не обмежують Рогозіна у контактах з американськими колегами в галузі – крім того, американці не могли не накопичити на Дмитра Олеговича достатнього компро- мату під час його тривалої каденції у Брюсселі. За іронією долі, цей публічний критик Заходу, навіть з точки зору родинної спадщини (зов- нішньої розвідки, яка фокусувалася на США) та зв’язків, є ледь не найбільш прозахідним серед імовірних наступників (якщо не рахувати Медведєва, але той не здатний бути дієвим у цій якості), оскільки сприймає Америку як конкурента, а не як екзистенційного ворога, і має відповідний освітній рівень. Непохитність позицій Рогозіна – хоч він і втратив посаду віце-прем’єра – пояснюється здат- ністю створювати ефективні альянси, а також власною економічною базою за рахунок, во- чевидь, поділу ренти від військових замовлень скарбниці. Недоліки Рогозіна – його довгий язик, вживання у роль придворного скомороха, шлейф репутації етнічного російського на- ціоналіста і учасника Помаранчевого майдану в Києві, адже все це згадується щоразу під час інформаційних атак. Але він матиме неабиякий шанс у разі взаємної анігіляції більш вірогідних потенційних наступників Путіна та лібералізації режиму. 78
79 10/Кольоровийреволюціонер Олексій Навальний – варіант нетривіальний. Проте щодо його гібридної постаті варто зауважити наступне. Крім розбудованої Навальним зміс- товної партійної організації, яка наразі проходить крізь період погром- них репресій, його наступництво зможе підтримати зовнішня розвідка, а також впливова політична еміграція, чиї чвари припинить усвідомлення часу «Ч». Принаймні, на поступово консолідуючих зустрічах емігрантів у Литві та Чорногорії ставлення до націонал-ліберала Навального стає все більш поблажливим, а в усіх останніх серіях небезуспішних місце- вих виборів він знайшов спільну мову із вкрай специфічною тусовкою «Яблука» (звідки колись вийшов і сам), в якій дедалі більший вплив отримує його колишній заступник начальника штабу на московських виборах 2013 року Максим Кац. При цьому важливо пам’ятати, що Олек- сій Навальний не є людиною нізвідки. У пізні єльцинські часи та ранній путінський період він входив навіть до наглядової ради «Аерофлоту», який колись Єльцин віддав Борису Березовському. А своїх російських націоналістичних – хоч і у європейському сенсі – поглядів пан Наваль- ний, попри частково українське походження, не приховує. Втім, варто зазначити наступне. Найближче путінське оточення наразі стоїть перед специфічною дилемою. З одного боку, патріархи, такі як Микола Патрушев або Михайло Фрадков, – занадто старі, а їхні діти, навіть ставши тепер міністрами та системними державними банкірами, – занадто молоді й публічно неефективні. З іншого боку, проект Сергія Кириєнка з молодими технократами закінчився нічим, жодних виборів вони виграти нездатні,а з таких складається весь безпосередній ро- бочий блок Володимира Путіна. На свою власну гру вони принципово неспроможні. І насамкінець необхідно наголосити – у російських умовах завжди існує фактор невизначеності, оскільки будь-які спекуляції кремлезнавців не- минуче натикаються на чорну скриньку царського будуару. Подібно до малоазійських держав залізного віку або еллінських імперій, наступни- ком Володимира Путіна може виявитися і перший-ліпший постільничий, який опиниться у потрібний час у потрібному місці. 79
80 СМЕРТЬ ПУТІНА. СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ 0 Сценарії після Путіна 06 Ігар Тишкевич, Ілія Куса Український інститут майбутнього
81 01/ Трохипросутьросійськоївлади Для того щоб розуміти, осмислювати й аналізувати логіку процесів, які можуть відбуватися у Російській Федерації після «зникнення Путіна», варто окремо зупинитися на системі влади в Росії. Почнемо з того, що уявлення про президента РФ як про диктатора з абсолютною владою дещо помилкове. Згідно з нормами російського законодавства, Путін дійсно має колосальні повноваження і величезні неформальні важелі впливу. Однак система влади не замикається на одній особі. Президент РФ, природно, грає роль «обличчя держави»: з ним населення ототожнює позиціонування країни на зовнішній арені. А ось на внутрішньому фронті його функція дещо інша. З одного боку, для населення він - персоналізована влада, не чиновник, в розумінні людей, які сприймають світ у традиціях європейських демократій, а в певному сенсі - сакральна постать, яка і є держава. Іншими словами, Воло- димир Путін (особливо протягом останніх кількох років) сприймається вже не як стандартний політичний лідер, а як державний інститут, без якого важко уявити сучасну Росію. З іншого боку, він є арбітром, досить жорстким, але все ж лише арбітром, у постійній боротьбі груп впливу серед політичних еліт. І всі важливі стратегічні рішення тією чи іншою мірою ухвалюються колек- тивно представниками таких груп. Тобто існує «колективний Путін», який реально контролює економічні, соціальні та політичні процеси у країні. Дана група в новітній історії зазнала безліч змін і назв: від «сім’ї» (старої, єльцинської і нової), «клубу дачників», «олігархічного кола» і, нарешті, до «Політбюро 2.0» - так вище коло влади назвали аналітики російського агентства Minchenkoconsulting . Термін «політбюро» був узятий з радянської історії, але, якщо поглянути на систему більш ранніх часів, аналог існував приблизно з XVII століття - бояри і боярська дума. Ще один елемент системи - механізми зворотного зв’язку і вирішення тактичних завдань. Ці функції виконують еліти регіонального рівня, суб’єктів федерації, а також федеральний уряд і Державна Дума. Всі вони, окрім іншого, наділені ще однією роллю - соціального ліфта для поновлення правлячого класу. «Чистка губернаторів» у Росії в 2017-2018 роках з подальшими кадровими перестановками в Адміністрації Президента і уряді - яскравий тому приклад. При цьому персональний склад кожної з груп і рівень їхнього впливу не є константою. Йде постійна бо- ротьба, зумовлена, з одного боку, природним бажанням посилити свої позиції, а з іншого - об’єктивними процесами навколо РФ і всередині неї. Як приклад трансформації можна простежити історію приходу самого Володимира Путіна. Він був про- ектом старих еліт, які «виростили» фігуру, щоб позиціонувати її в якості контрасту зі старіючим Борисом Єльциним (починаючи від віку, закінчуючи стилем комунікації і ухвалення рішень). Після успішного тран- зиту почалася активна боротьба за перерозподіл сфер впливу. Проте, оскільки на той момент самого Путіна ще не сприймали як абсолютного арбітра у суперечках, дана боротьба могла закінчитися сцена- рієм «палацового перевороту». В результаті цього раунду боротьби свого впливу і місця у «Політбюро» позбулися відразу кілька груп. З іншого боку, частина старої «сім’ї Єльцина», яка намагалася зберегти (посилити) позиції, але при цьому не виступала за кардинальну перебудову системи, зберігала присут- ність у ближньому оточенні як мінімум до 2007-2008 років.
82 СМЕРТЬ ПУТІНА. СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ Аналогічна ситуація склалася з представниками регіональних еліт. Слабкі позиції центральної влади, зу- мовлені крахом СРСР і формуванням нової системи влади 1993-2000 років, змушували балансувати на користь регіональних гравців з метою недопущення дезінтеграції країни. Формування «Політбюро 2.0» і успішний запуск механізму «місцеблюстителя» за допомогою обрання Дмитра Медведєва дозволили істотно зменшити політичний вплив регіонів, зупинивши в деяких із них процес формування місцевих владних еліт. Як це сталося, наприклад, з Дагестаном і Тюменню. Однак зміни в демографії, трансформація економіки, фундаментальні зрушення у світовій системі, пов’я- зані з ростом соціального розриву між елітами і населенням, а також недовіра до старих еліт, що приво- дять до влади позасистемні групи, запустили процес гри центру з регіонами. Частина місцевих еліт, що встигли оформитися структурно, були наближені до «Політбюро», хоча це, швидше, виключення. У біль- шості ж суб’єктів федерації спробували створити умови для встановлення прямого контролю з Москви. Процес набрав приголомшливих масштабів, коли в 2018-2019 роках було організовано рекордну кількість губернаторських виборів - 39 електоральних кампаній, з яких 17 - дострокові. На 2020 рік заплановані ще 18 кампаній (одна дострокова). У багатьох випадках «висуванцями від влади» були абсолютно нові для регіону люди, не пов’язані зі старими місцевими економіко-політичними угрупованнями. З іншого боку, більшість таких «парашутистів» представляли ті чи інші групи впливу в «Політбюро Путіна». Невдачі в декількох регіонах, коли переможцем опинявся «позасистемний» кандидат, згодом визнаний «своїм» в Москві, не змінили загальної логіки процесів: місцеві еліти були обезголовлені у більшості ключових російських регіонів.
83 Друга особливість, що дає стійкість системі - імперський стиль мислення середньостатистичного росія- нина. Для середньостатистичного європейця держава, як система, покликана забезпечувати комфортні умови життя, можливість самореалізації. Для громадянина РФ держава має сенс існування тоді і тільки тоді, коли демонструє силу, здатність до експансії, впливу на процеси в інших країнах. Простіше кажучи, російське держава повинна генерувати «гордість», якщо ця функція є, система залишається незмінною. Якщо немає - можливі соціальні потрясіння. Саме тому російські правителі, які схилялися до демократії або визнавали сильніші позиції інших країн, так чи інакше швидко закінчували політичну кар’єру (часто і життя). Третя особливість - наявність постійного і чіткого образу ворога. Жодна експансіоністська, що має навіть регіональні, не кажучи вже про глобальні, амбіції, держава не може існувати без конкретного ворога. В даному випадку для Росії такий ворог - це США, конкуренція з якими повинна підштовхувати країну до «нових звершень», створюючи мотивацію для всіх діяти так, як буде краще державі (читай - правлячим елітам): чиновникам виконувати укази, виборцям ставити галочку там, де треба, військовослужбовцям - відправлятися воювати туди, куди скажуть. Єльцинська Росія була неймовірно слабка ідеологічно. Поз- бавлена радянсько-комуністичного стрижня, вона не зуміла породити новий ціннісно-моральний набір, який ліг би в основу успішної ідеології, що замінює стару, дискредитовану. І на цьому тлі США на якийсь час перестали існувати як ворог, що мало деструктивні наслідки для всієї системи ухвалення рішень і державного управління. Фото: icds.ee/ru
02/ДиспозиціяабоПолітбюро2020 Тут варто підійти до оцінки груп впливу в оточенні Путіна. Графічне відображення структури влади, яка за часів Єльцина описувалася як «вежі Кремля», сьогодні, за визначенням російського політолога Миколи Петрова , носить, швидше, планетарний характер. Є ядро, яке формує Путін і ближня орбіта, до якого входять групи: Медведєва-Патрушева-Собяніна, що контролюють питання зовнішньої політики, інфраструктурних проектів, частково силовиків і фінансів; Група ПЕК і фінансистів в особах Тимченко, Сєчина і Ротенберга, в зоні відповідальності яких вуг- леводні, енергоресурси і загальний стан «фінансів держави». При цьому їхні інтереси (і відповідаль- ність) перетинаються з зоною уваги групи Медведєва-Патрушева в області ПЕК, а так само з групою Ковальчука-Чемезова в області фінансів; Група Ковальчука-Чемезова-Шойгу, в зоні якої фінанси і розвиток нових технологій (в першу чергу ІТ і ВПК). Більш далекі орбіти з угрупованням за сферами діяльності та інтересів можна представити у вигляді такої схеми: Еліти РФ: групи та інтереси 84
85 Ключові групи в системі ухвалення стратегічних рішень - це «Силовики», «Держкорпорації» і «Приватний бізнес». У технократів двоїста функція. З одного боку їхня роль часто зводиться до розробки і реалізації найбільш ефективних стратегій в рамках обраного курсу. З іншого, як у випадку з реформами у РФ 2014- 2019 років, вони задають рамки дій (в тому числі тимчасові) для виходу на нові політичні рішення. Якщо спростити, то це ТОП-управлінці великої корпорації «Росія»: вони мають повноваження на вирішення тактичних завдань, розробку пропозицій про стратегію, але напрямок розвитку визначають акціонери - представники інших груп впливу. Групи «Політика», «Ідеологія», «Зовнішня політика» виконують роль сервісної надбудови над іншою частиною «Політбюро». Вони не мають самостійного доступу до економічного і/або силового ресурсу, але надзвичайно важливі в питаннях комунікації з суспільством і конструювання зовнішньополітичних рамок, в яких можливий компроміс між іншими групами впливу. Роль регіональних еліт, про які часто згадують за межами РФ, розмірковуючи про можливу кризу, яка почнеться через конфлікти суб’єктів федерації, надзвичайно сильно переоцінена. Їхній вплив був ключо- вим у період з 1996 по 2005 рік. В цей час рішення на рівні держави були неможливі без згоди ключових регіональних лідерів. Однак посилення центральної влади, перерозподіл фінансових потоків, посилення силового блоку призвели до того, що вже в 2013 році рівень впливу регіональних еліт впав нижче рівня федеральних політичних партій. Цей процес аналізувався у доповіді «Валдайського клубу» «Російська еліта 2020» . Уже на той момент більшість регіональних кланів було обезголовлено, а процес виборів у суб’єктах Федерації поставлений під жорсткий контроль з центру. У 2014-2019 роках завершився другий етап, який звів роль і вплив регіональних груп до мінімуму. У найближчому колі впливу залишилися Р. Хабіров (Башкортостан), Р. Мінніханов (Татарстан) і Р. Кадиров (Чечня). Останній - лише тільки як частина системи контролю над Північним Кавказом, як частина прямого впливу групи силовиків, найбільш близь- ких до Путіна. Решта, перераховані в схемі, - Собянін, Бєглов, Воробйов, Трутнєв - є керівниками «столиць» або виконують роль представника президента в складному (економічно і політично) регіоні Росії. Варто зазначити, що процес оновлення політичних еліт в Росії, який загальмувався після формування «Політбюро» зразка 2006-2009 років, активізувався на межі 2013-2015 років. Причина криється у зміні балансу сил (зменшення ролі регіональних еліт), природному старінні частини представників близької орбіти, трансформаціях у світовій економіці і початку процесу глобальної гри РФ щодо збереження за собою статусу супердержави. Даний процес багато в чому відбувається у ручному режимі, по протекції членів близького кола із обов’яз- ковим «випробувальним терміном» в одному з регіонів або на другорядних ролях у держкорпорації. Однак він має свої особливості. До процесу ухвалення рішень на середньому рівні активно залучаються вихідці з бізнесу. Після 2008 року частка таких у ключових фракціях Держдуми становить від 31% (Справедлива Росія) до 38% (ЕР). Аналогічний відсоток - 31% - в області прямої кооптації на ключові посади у виконав- чих структурах влади в РФ. Такі дані в своєму дослідженні «Бізнес як джерело рекрутування еліти Росії» подає працівник НВСЦ РАН Борис Тев . Цей процес свідчить про спроби правлячих еліт забезпечити найбільш ефективне керівництво державою, без зайвої ідеологізації. Тобто умовна група «технократів» вже посилюється, і її роль зростатиме у найближчі кілька років. Утім, оскільки «технократи» не визначають стратегію розвитку країни, варто звернути увагу на зміни впли- ву трьох ключових груп. Процеси останніх трьох років свідчать про істотне посилення силовиків. Так, за оцінками «Независимой Газеты», у рейтингу ТОП-100 найбільш впливових політиків Росії відразу четверо
86 СМЕРТЬ ПУТІНА. СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ представників силової групи посилили свої позиції в 2019 році порівняно з оцінкою за 2018 рік . Це ж видання констатує поточне падіння впливу регіональних еліт. Тільки мер Москви Собянін (якого умовно можна віднести до «регіоналів») входить до першої двадцятки рейтингу. Решта займають місця - 54-е (Кадиров) і нижче. При цьому за рік позиції лідера Чечні істотно погіршилися. Якщо ж дивитися в загальному, то система відтворення еліт в РФ має явно виражений мережевий ха- рактер, коли просування, кар’єрне зростання можливі за протекції одного або декількох вузлів ухвалення рішень при як мінімум згоді суміжних сегментів мережі. Детально механізм описує професор МДІМВ (У) МЗС Росії Олександр Соловйов у своїй статті: «Правляча меншість сучасної Росії: Камо Грядеши» . Таким чином до 2020 року в Росії відтворена типова для цієї країни система влади, де ключові рішення ухвалюються групою еліт, взаємодію яких забезпечує арбітр, а виконання гарантується жорсткою вер- тикаллю влади з мінімальною самостійністю низових ланок. Тобто планетарна (або мережева) основа верхньої частини піраміди і вертикальне підпорядкування на нижньому рівні. 03/ВикликиXXIстоліття Створена система могла б залишатися незмінною і ефективною за умови збереження стабільного вну- трішнього і зовнішнього середовища. Однак розпочата трансформація світової економіки вносить свої корективи. Як мінімум наступні особливості даного процесу є загрозою для існування Росії у її теперіш- ньому вигляді: посилення ролі транснаціонального бізнесу «розмиває» межі держав і саме поняття «суверенітету»; зростаючий вплив технологій створює передумови для переформатування ядра світової системи - у ньому опиняться держави, які мають технологічну, а не територіальну або ресурсну перевагу над іншими; зміни укладу світової економіки вже в осяжній перспективі призведуть до зменшення ролі вуглевод- нів як ключової сировини; зростаюча інформатизація, мобільність населення розмивають кордони «інформаційного суверені- тету» держав і можуть обрушити здавалося б непорушні ідеологічні конструкції внутрішньої політики; зміни, що вже відбулися у світовій економіці, зруйнували систему, при якій статус супердержави за- кріплювався за державами, що забезпечують істотну частку світового ВВП і пропонували іншим своє бачення внутрішньополітичної організації.
87 Сьогодні Росія в системі світової політики - супердержава, однак, якщо оцінювати економічний потенціал, навіть близько не є такою. Більш того, якщо оцінювати технологічний потенціал РФ, то вона випадає навіть з напівпериферії світової системи, не кажучи вже про ядро. З іншого боку, зростання впливу КНР, Індії, Ірану, Туреччини, криза ідентичності в ЄС є рушійними силами процесів, здатних змінити світову політичну систему. Зазначені зовнішньополітичні виклики накладаються на процеси у самій Росії. Зокрема, змінюється демо- графічний портрет населення: «слов’янська складова» стрімко вимирає або емігрує, а на зміну приходять вихідці з національних автономій або мігранти ззовні. Такий процес вимагає переосмислення ідеологеми «російський народ», поступового переходу від національного до політичного підходу при формуванні нації. І, нарешті, процес кризи старих еліт, який появляється у всьому світі, коли до влади у державі можуть прийти сили, що знаходилися до цього в «маргінальній резервації» або взагалі сформувалися «з нуля» на основі горизонтальних систем координації в суспільстві. Останнє небезпечно для РФ, оскільки система мережевої координації в існуючій моделі можлива тільки у верхніх ешелонах влади. Внизу домінує верти- кальний підхід до ухвалення та виконання рішень. Отже, перед елітами стоїть завдання трансформації як системи управління державою, так і держави в цілому. Коротко послідовність цілей можна сформулювати таким чином: Стати одним із драйверів перерозподілу балансу сил у світі і трансформації системи міжна- родних відносин. Мета - зберегти в майбутньому устрої за Росією статус супердержави, яка грає роль стабілізатора відразу декількох регіонів і має власну сферу домінуючого впливу; Трансформувати правові основи національної економіки, зробивши її привабливою для тран- снаціонального бізнесу, в першу чергу технологічного, мінімізуючи при цьому вплив ТНК (не російських) на внутрішню політику. Мета - захистити представників своїх еліт, зробивши при цьому їх конкурентоспроможними на зовнішній арені; За рахунок збереження за Росією статусу супердержави, вийти з режиму війни санкцій (або послабити його) і залучити інвестиції, технології, пропонуючи три конкурентні переваги: ста- більність умов і захищеність (супердержава не є об’єктом атак), гарантований вихід на інші держави (супердержава має свою периферію) і стабільність бізнесу (супердержава більш стійка від внутрішніх потрясінь); За рахунок пп. 2-3 вийти на режим модернізації країни. Цією логікою і підпорядковані ініційовані Путіним зміни до Конституції РФ. Держрада з новими функція- ми– це формалізація в законі «колективного Путіна» або «Політбюро». Страховка у вигляді домінування Конституції над міжнародним правом і можливістю Конституційного Суду оцінювати законопроекти до підпису президента - гарантія незмінності системи і обмеження зовнішньополітичного маневру вико- навчої влади. Наділення фінансовим ресурсом губернаторів (вони - члени Держдуми) і виведення з-під впливу регіональних еліт силового блоку - страховка від загроз дезінтеграції країни. І, нарешті, система 01 02 03 04
88 СМЕРТЬ ПУТІНА. СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ «демократичних інститутів» у вигляді посиленої Держдуми, але які втратили частину впливу уряду і прези- дента, буде відповідати відразу декільком завданням: комунікації з суспільством - виконання старої функції зворотного зв’язку, вирішення тактичних за- вдань і перегляду кандидатів на включення до процесу зміни еліт; утилізації можливих протестних настроїв - гарантуючи прозорий демократичний процес, змінюваність влади, але при цьому без загрози верхівці піраміди; остаточне оформлення опозиції в якості частини системи управління державою, точніше частини системи комунікації із суспільством; запобігання прояву тренда на зміну еліт. Позасистемні партії і рухи можуть навіть отримати більшість в Думі, але вони не зможуть змінити системи ухвалення стратегічних рішень і механізмів існування правлячої еліти. Створюється механізм, при якому за рахунок формалізації Держдуми забезпечується швидке ухвалення стратегічних рішень, їх виконання (оскільки члени Держдуми контролюють ресурси) і контроль (Держ- дума через своїх членів контролює силовий блок). Тактичні питання, зокрема й забезпечення умов для зростання рівня життя громадян, віддаються на відкуп нижчій ланці - «демократичній резервації». Крім того, система створює привабливу картину для «Великого Заходу», оскільки зв’язка Держдума-Уряд-Пре- зидент формується у філософії роботи демократичних інститутів. Створюється такий собі демократичний фасад Росії, який повинен продемонструвати нібито «лібералізацію» політичної системи країни в очах західноєвропейських і американських еліт. Таким чином, правлячі еліти РФ завершують формування системи влади, при якій буде можливий тран- зит функцій арбітра без ризику дестабілізації ключових механізмів. Умовно кажучи, «колективний Путін» може створювати нового царя в будь-який потрібний момент. Однак на завершення процесу необхідно не менше 10 років: 5 років на формалізацію системи, заміну рядових виконавців нижчого рівня, ще 5 років - на внутрішні процеси перерозподілу сфер впливу в «Політбюро» і на відпрацювання системи оновлення еліт. У цей час Путін як особистість не тільки прийнятний, але і бажаний в якості арбітра. У цьому ж десятилітті російська система влади буде найбільш вразливою з боку внутрішніх і зовнішніх викликів. Тому важливо буде оцінити, хто може стати новим президентом, хто може стати наступником Путіна у функції арбітра і центру ухвалювання стратегічних рішень у «Політбюро», вже формату 3.0. 0
89 04/Варіантизмінивлади «Транзит» Спробуємо виділити ключові варіанти, які варто розглядати у разі можливої зміни влади в Росії у най- ближчі 10 років. Це сценарій, який сьогодні починають реалізовувати у Російській Федерації. Транзит передбачає збере- ження реальних механізмів ухвалювання стратегічних рішень у руках Путіна та його оточення. При цьому роль президента на перехідному етапі не така важлива, як може здатися на перший погляд. Формальний керівник держави буде вибиратися виходячи із завдань, котрі стоятимуть перед ним у 2024-2030 роках. Це трансформація російської економіки, оформлення системи нового світопорядку, утилізація запитів на зміну системи всередині російського суспільства. На даному етапі у РФ сформовано технократичний уряд М. Мішустіна, завдання якого зводиться до аку- мулювання державних ресурсів, оптимізації роботи бюрократичного урядового апарату, трансформації законодавчої бази, підготовки до «відкриття Росії» для іноземних гравців (послаблення «технологічного пакета» санкцій) і вибудовування антикризової інфраструктури на випадок потенційної хвилі світової фінансової кризи. Варіант «Транзит» є найбільш бажаним для російських політичних еліт і водночас найнебезпечнішим для держав, що оточують РФ. Реалізація сценарію означає, що Кремль і далі буде проводити політику поси- лення російського впливу на політичні та економічні процеси у країнах-сусідах. Однак його реалізація залежить від конфігурації сил всередині «Політбюро» і успіхів на зовнішній арені. Тому варіант «Транзиту» можна розділити на два підсценарії. Варіант1
90 СМЕРТЬ ПУТІНА. СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ
91 Говорити про конкретні прізвища в обох підсценаріях поки, на наш погляд, нерозумно. Як показує досвід Путіна або вибір Медведєва в ролі «місцеблюстителя», на популяризацію наступника і створення необ- хідного іміджу необхідно 12-18 місяців. За цей час особистість стає впізнаваною, отримує ареол потрібної легенди, але не встигає дискредитувати себе помилками в комунікації. «Боярський бунт» Даний варіант можливий у разі глобальної економічної кризи і великих зовнішньополітичних поразок Росії. Наприклад, втрати частини «периферії», невигідної угоди щодо формування нового світопорядку. Причому обидві події повинні настати паралельно, інакше йде реалізація варіанту 1. «Боярський бунт» починається як реакція на невдоволення мас, які роздратовані одночасно погіршенням свого економічного становища і зовнішньополітичним фіаско імперії. При цьому самі «бояри» повинні відчувати нестачу ресурсів або бачити стрімке зменшення ресурсної бази в короткостроковій перспек- тиві. Це можливо лише у форматі світової фінансової кризи та неспроможності центру з нею впоратися. Варіант2
92 СМЕРТЬ ПУТІНА. СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ Суть механізму «боярського бунту» полягає у війні кількох правлячих груп за переросподіл політичного й економічного впливу з одночасною заміною частини виконавців. Оцінювати його хід і результати варто із урахуванням сьогоднішнього балансу сил у «Політбюро». Очевидно, що політична поразка послабить політико-ідеологічну групу, а світова криза зробить контроль над фінансовим блоком і ПЕК ключовим для перехоплення влади. У результаті маємо два можливих варіанти:
93
94 СМЕРТЬ ПУТІНА. СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ Варто зазначити, що варіант «Олігархічна революція» не є стабільним. Коли керівництво формується із числа технократів і бізнесменів з ідеями внутрішньої трансформації та модернізації РФ, виникає конфлікт із домінуючими настроями населення про «Росію - супердержаву». Очевидна слабкість нової влади у застосуванні силового ресурсу (силовики в опозиції) створює передумови для наростання невдоволення. У результаті такий період неминуче закінчується або змінами в політиці (задоволення запиту силовиків), або новим «палацовим переворотом» і поверненням до сценарію «перехоплення влади силовиками». Тому олігархічна революція, безсумнівно, буде ймовірним вікном можливостей для сусідів. На жаль, ко- роткостроковим.
95 Раптова смерть царя Раптова смерть Володимира Путіна або його не- працездатність. У разі хвороби факт відсутності президента буде приховуватися «Політбюро» максимально довго. У разі смерті - інформація пройде. Однак за обох сценаріїв почнеться про- цес перерозподілу сфер впливу між групами в «Політбюро» і просування своїх ставлеників на роль арбітра. Якщо така подія відбудеться ДО оформлення змін у Конституції РФ, то алгоритм дій еліт буде дуже подібним до одного із підварі- антів «Боярського бунту». У такому випадку Росія і сусіди отримають або більш агресивну політику РФ на зовнішньому полі відразу, або перехідний етап лібералізації, який триватиме не більше 2-3 років, оскільки механізм подальшого вибудову- вання владної системи вже визначений. Короткочасна лібералізація з формуванням уряду бізнес-технократів можлива, у тому числі виходячи зі збереженої ресурсної бази регіо- нальних еліт. Та їхня частина, яка була видавлена трансформацією влади 2017-2019 років, спробує повернути втрачені позиції. Однак, навіть тактич- ний успіх і розширення «Політбюро» за рахунок нових груп все одно поверне російські еліти до усвідомлення необхідності реалізації старого принципу «цар-бояри-дума». Варіант3 Повстання технократів Суть даного процесу полягає в різкому посиленні позасистемних гравців, зокрема, прошарку середнього класу міст-регіональних центрів (передовсім це Москва, Петербург, Нижній Новгород, Єкатеринбург, Ново- сибірськ, Хабаровськ, Владивосток), які через масові протести, регіональні вибори і вибори до Держдуми формують впливову і консолідовану політичну групу в публічній політиці, взявши в якості ключових ідеї трансформації та модернізації Росії. У такому випадку є ймовірність зближення їх із групою технократів у «Політбюро», котра за сприяння фінансистів і приватного бізнесу вимагає більшого впливу на процес ухвалення рішень. Варіант4
96 СМЕРТЬ ПУТІНА. СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ Виникає вісь протистояння у правлячих елітах, де з одного боку можуть виявитися силовики, політики-і- деологи, олігархи і частково бізнес (вихідці з олігархії), з іншого - технократи, фінансисти і той же бізнес, серед якого може бути низка представників держкорпорацій. Баланс сил приблизно рівний. Тому пере- могу однієї зі сторін визначатиме позиція регіональних еліт. На цьому повертаємося до виборів у суб’єктах Федерації. Якщо позасистемні (вчора позасистемні) сили змогли взяти під контроль владу в ключових регіонах або вийшли на формат взаємодії зі старими регіональними елітами, варіант «повстання техно- кратів» має шанси на успіх. Якщо ні - буде поразка зі скочуванням РФ до варіанту 2.1 - «Боярського бунту» із посиленням силовиків. Але навіть успішне «повстання технократів» зі зміною верхівки еліт не гарантує відхід Росії від імперської моделі. Міста-мільйонники - далеко не вся РФ, і нова влада буде працювати на посилення внутрішньої легітимності, а також отримання під контроль економічних і силових ресурсів. Таке поки можливо лише в одному варіанті - використанні ідеологічних основ «імперськості», що неминуче призведе до повторного посилення силовиків і виробленню нових підходів до посилення впливу РФ на «свою периферію». В іншому випадку - контрреволюція, яка знову зведеться до варіанту 2.1 - «Боярський бунт» із посиленням силовиків. Російський бунт - безглуздий і нещадний Найменш імовірний варіант - масові народні виступи, які призведуть до демонтажу існуючої системи вла- ди в Росії і формування держави на принципово нових засадах. Проблема реалізації даного сценарію не в зростанні протестних настроїв, а в неоднорідності самої Російської Федерації. Виходячи з різного еко- номічного і соціального укладу в суб’єктах Федерації та різних культурних рамок, формування загально- російського руху з єдиними для всієї країни сприйняттями контурів «народної революції» - малоймовірне. Подібні масові протести несуть у собі ризики дезінтеграції Росії, що сприймають як загрозу більшість регіональних еліт, представників бізнесу, держкорпорацій і, що найважливіше, зовнішніх гравців, таких як США, ЄС, КНР та інших. На цьому повертаємося до початкового пункту - зростання протестних настроїв. Він можливий при одно- часному різкому погіршенні якості життя росіян, провалах РФ у зовнішній політиці і повній дискредитації старих еліт. Однак, оскільки у такому форматі велика ймовірність дезінтеграції країни, глобальні гравці бу- дуть схильні надати необхідну фінансову та іншу допомогу для збереження керованості процесами. При цьому вони схильні будуть заплющити очі на порушення прав людини і/або силові методи повернення керованості суб’єктами Федерації. Таке вже двічі було у новітній історії РФ: в 1991-1994 і у 1998-2000 роках. Таким чином, варіант «Російського бунту» малоймовірний, і якщо правлячі еліти допустять низку помилок, що роблять його можливим, зовнішні гравці, регіональні еліти в самій РФ зроблять усе можливе для відтворення існуючої сьогодні системи влади (нехай і з невеликими змінами). Варіант5
97
uifuture.org Ukrainian Institute for the Future 6, Pamvy Beryndy Lane, Kyiv

More Related Content

PPTX
Sotsopytuvannia 2020 uif
byUIFuture
 
PPT
Ю.В.Беззуб. Музейна педагогіка як засіб плекання української ідентичності
byІнститут післядипломної педагогічної освіти КУБГ
 
PDF
Khto my 2 chastyny razom(на сайт)
byUIFuture
 
PDF
Khto my
byUIFuture
 
PDF
Chomu za kolaboratsionizm nikogo ne zasudat
byUIFuture
 
DOC
Proekt Kontseptsii dostupu do dokumentiv komunistychnyh spetssluzb
byIgor Kulyk
 
PDF
Правове свавілля в ОРДЛО
byDonbassFullAccess
 
PDF
ОБІЗНАНІСТЬ НАСЕЛЕННЯ ПРО ЕПІДЕМІЮ ВІЛ В УКРАЇНІ 2015
byЦентр громадського здоров'я МОЗ України
 
Sotsopytuvannia 2020 uif
byUIFuture
 
Ю.В.Беззуб. Музейна педагогіка як засіб плекання української ідентичності
byІнститут післядипломної педагогічної освіти КУБГ
 
Khto my 2 chastyny razom(на сайт)
byUIFuture
 
Khto my
byUIFuture
 
Chomu za kolaboratsionizm nikogo ne zasudat
byUIFuture
 
Proekt Kontseptsii dostupu do dokumentiv komunistychnyh spetssluzb
byIgor Kulyk
 
Правове свавілля в ОРДЛО
byDonbassFullAccess
 
ОБІЗНАНІСТЬ НАСЕЛЕННЯ ПРО ЕПІДЕМІЮ ВІЛ В УКРАЇНІ 2015
byЦентр громадського здоров'я МОЗ України
 

What's hot

PDF
«Русский мир» закреслює Переяслав.
byDonbassFullAccess
 
PDF
Причини сепаратизму на Донбасі: зовнішні та внутрішні чинники
byDonbassFullAccess
 
PDF
Трансформації суспільних настроїв в умовах протидії агресії Росії на Донбасі:...
byDonbassFullAccess
 
PDF
Участь громадських об"єднань у протидії інформаційній агресії РФ
byDonbassFullAccess
 
PDF
Історія одного міста. Попасна під “Градами”
byDonbassFullAccess
 
PDF
Український журнал_8_2016
byKate Gladka
 
PDF
ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА ТА ПАРЛАМЕНТАРИЗМ В УКРАЇНІ: СУЧАСНИЙ СТАН ТА ОСНОВНІ ПРОБ...
byradaprogram
 
PDF
Dilo6 a3
byКатерина Венжик
 
PDF
Російсько-український конфлікт: цивілізаційні та меморіальні аспекти
byDonbassFullAccess
 
PDF
Dilo6 a4
byКатерина Венжик
 
PDF
Хто ми
byUIFuture
 
PDF
асиметрічна війна РФ
byDenis Bohush
 
PDF
Громадський досвід протидії антиукраїнській інформаційній війні
byDonbassFullAccess
 
PDF
Donbas2021cmprssd (1)
byUIFuture
 
PDF
Chomu za kolaboratsionizm
byUIFuture
 
PDF
Вплив російського чинника на етнонаціональні процеси в Україні в 1990-х рр.
byDonbassFullAccess
 
PDF
русская пропаганда
byDenis Bohush
 
PDF
Ідеологічний проект «руського мира» і політичні переваги та уподобання населе...
byDonbassFullAccess
 
PDF
Iwp top30 screen
byVBadrak
 
PDF
Український журнал, № 9, 2015
byDmytro Lysiuk
 
«Русский мир» закреслює Переяслав.
byDonbassFullAccess
 
Причини сепаратизму на Донбасі: зовнішні та внутрішні чинники
byDonbassFullAccess
 
Трансформації суспільних настроїв в умовах протидії агресії Росії на Донбасі:...
byDonbassFullAccess
 
Участь громадських об"єднань у протидії інформаційній агресії РФ
byDonbassFullAccess
 
Історія одного міста. Попасна під “Градами”
byDonbassFullAccess
 
Український журнал_8_2016
byKate Gladka
 
ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА ТА ПАРЛАМЕНТАРИЗМ В УКРАЇНІ: СУЧАСНИЙ СТАН ТА ОСНОВНІ ПРОБ...
byradaprogram
 
Dilo6 a3
byКатерина Венжик
 
Російсько-український конфлікт: цивілізаційні та меморіальні аспекти
byDonbassFullAccess
 
Dilo6 a4
byКатерина Венжик
 
Хто ми
byUIFuture
 
асиметрічна війна РФ
byDenis Bohush
 
Громадський досвід протидії антиукраїнській інформаційній війні
byDonbassFullAccess
 
Donbas2021cmprssd (1)
byUIFuture
 
Chomu za kolaboratsionizm
byUIFuture
 
Вплив російського чинника на етнонаціональні процеси в Україні в 1990-х рр.
byDonbassFullAccess
 
русская пропаганда
byDenis Bohush
 
Ідеологічний проект «руського мира» і політичні переваги та уподобання населе...
byDonbassFullAccess
 
Iwp top30 screen
byVBadrak
 
Український журнал, № 9, 2015
byDmytro Lysiuk
 

Similar to Putin 1

PDF
«Путінізм» як різновид авторитарного політичного режиму
byDonbassFullAccess
 
PDF
Сценарії закінчення війни (UA).pdf
byPRDepartment
 
PDF
Сценарії закінчення війни.pdf
byPRDepartment
 
PDF
Зрозуміти Донбас – зберегти Україну або пастки позаісторичного мислення
byDonbassFullAccess
 
PDF
Yak pratsue istorychna mashyna RF.pdf
byUIFuture
 
PDF
Sanktsii proty rf dopovid.pdf
byUIFuture
 
PDF
2024 – de tochka vyznachenosti. Prohnoz UIF
byPRDepartment
 
PPTX
Prezentatsiya ndi
byIvan Bakhtin
 
PDF
buletin 01-2015(17)
bycacds_ukraine
 
PDF
Osnovy rosiyskoi derzhavnosti (UA) (1).pdf
byPRDepartment
 
PDF
Від Переяславля до Донбасу
byDonbassFullAccess
 
PDF
Майбутнє Чорного моря 2024рік .pdf
byolaoliczka
 
PDF
Newsletter 01 10-2015(34-18)
bycacds_ukraine
 
PDF
Bulletin cacds (30-14)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 30 12-2016(63-24)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 1 03-2016(43-4)
bycacds_ukraine
 
PDF
Ризики та Виклики, аналітичний бюлетень №5 ЦДАКР
bycacds_ukraine
 
PDF
Bulletin 16
bycacds_ukraine
 
PDF
bulletin cacds 15 09-2015(33-17)
bycacds_ukraine
 
PPTX
Ставлення онлайн-українців до поточних політичних подій Грудень 2014р.
byiVOX Ukraine
 
«Путінізм» як різновид авторитарного політичного режиму
byDonbassFullAccess
 
Сценарії закінчення війни (UA).pdf
byPRDepartment
 
Сценарії закінчення війни.pdf
byPRDepartment
 
Зрозуміти Донбас – зберегти Україну або пастки позаісторичного мислення
byDonbassFullAccess
 
Yak pratsue istorychna mashyna RF.pdf
byUIFuture
 
Sanktsii proty rf dopovid.pdf
byUIFuture
 
2024 – de tochka vyznachenosti. Prohnoz UIF
byPRDepartment
 
Prezentatsiya ndi
byIvan Bakhtin
 
buletin 01-2015(17)
bycacds_ukraine
 
Osnovy rosiyskoi derzhavnosti (UA) (1).pdf
byPRDepartment
 
Від Переяславля до Донбасу
byDonbassFullAccess
 
Майбутнє Чорного моря 2024рік .pdf
byolaoliczka
 
Newsletter 01 10-2015(34-18)
bycacds_ukraine
 
Bulletin cacds (30-14)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 30 12-2016(63-24)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 1 03-2016(43-4)
bycacds_ukraine
 
Ризики та Виклики, аналітичний бюлетень №5 ЦДАКР
bycacds_ukraine
 
Bulletin 16
bycacds_ukraine
 
bulletin cacds 15 09-2015(33-17)
bycacds_ukraine
 
Ставлення онлайн-українців до поточних політичних подій Грудень 2014р.
byiVOX Ukraine
 

More from UIFuture

PDF
reanimatsiyna lohika ros teroryzmy.pdf
byUIFuture
 
PDF
Kremlin Towers_ENG.pdf
byUIFuture
 
PDF
Factory_uspihy_i_provaly_krain_24042023.pdf
byUIFuture
 
PDF
Аналіз_стану_української_економіки_11082022.pdf
byUIFuture
 
PDF
humanitarnyi plan marshalla.pdf
byUIFuture
 
PDF
2020 Final.pdf
byUIFuture
 
PDF
UA energy.pdf
byUIFuture
 
PDF
Аналіз_стану_української_економіки.pdf
byUIFuture
 
PDF
NEP.pdf
byUIFuture
 
PDF
Yakoyu maye buty zovnishnya polityka Ukrainy.pdf
byUIFuture
 
PDF
reanimatsyoannaya logika ros terrorizma(rus).pdf
byUIFuture
 
PDF
renematsyonnaya logika (rus).pdf
byUIFuture
 
PDF
Detsentralizatsia 2.0.pdf
byUIFuture
 
PDF
prohnoz ekonomiky 2022.pdf
byUIFuture
 
PPTX
ukr enerhetyka prez.pptx
byUIFuture
 
PPTX
humanitarnyi plan marshalla prez.pptx
byUIFuture
 
PPTX
prognoz ekonomiky prez.pptx
byUIFuture
 
PPTX
Боротьба-за-людей.pptx
byUIFuture
 
PPTX
Ananliz stanu Ukrainskoi ekonomiky prezentatsiia
byUIFuture
 
PDF
NEP(ENG).pdf
byUIFuture
 
reanimatsiyna lohika ros teroryzmy.pdf
byUIFuture
 
Kremlin Towers_ENG.pdf
byUIFuture
 
Factory_uspihy_i_provaly_krain_24042023.pdf
byUIFuture
 
Аналіз_стану_української_економіки_11082022.pdf
byUIFuture
 
humanitarnyi plan marshalla.pdf
byUIFuture
 
2020 Final.pdf
byUIFuture
 
UA energy.pdf
byUIFuture
 
Аналіз_стану_української_економіки.pdf
byUIFuture
 
NEP.pdf
byUIFuture
 
Yakoyu maye buty zovnishnya polityka Ukrainy.pdf
byUIFuture
 
reanimatsyoannaya logika ros terrorizma(rus).pdf
byUIFuture
 
renematsyonnaya logika (rus).pdf
byUIFuture
 
Detsentralizatsia 2.0.pdf
byUIFuture
 
prohnoz ekonomiky 2022.pdf
byUIFuture
 
ukr enerhetyka prez.pptx
byUIFuture
 
humanitarnyi plan marshalla prez.pptx
byUIFuture
 
prognoz ekonomiky prez.pptx
byUIFuture
 
Боротьба-за-людей.pptx
byUIFuture
 
Ananliz stanu Ukrainskoi ekonomiky prezentatsiia
byUIFuture
 
NEP(ENG).pdf
byUIFuture
 

Putin 1

  • 4.
    2 СМЕРТЬ ПУТІНА.СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ Вступ 00
  • 5.
    3 Віктор Андрусів виконавчий директор Українськогоінституту майбутнього Вадим Денисенко керівник інституту вивчення Росії та окупованих територій Україна і Росія знаходяться у війні. Це гаряча війна на Європейському континенті, яка підриває ар- хітектуру європейського миру встановленого після розвалу Радянського Союзу. Це війна, де учас- ником є держава з найбільшим ядерним арсеналом у світі. І це війна, результати якої прямо будуть визначати політичну конфігурацію Європи. За понад 6 років ситуацію так і не вдалось наблизити до мирного вирішення. Незважаючи на те, що впливові світові лідери намагались знайти рішення і формули для досягнення миру. Причина чому не вдається вийти на мирний план в нашому і багатьох інших випадках є тільки одна – Путін. Саме він вирішує де, коли і як розпочинається та завершується збройний конфлікт. І за 20 років перебування при владі він продемонстрував, що ніколи досягнення миру не було його ціллю. Тому стає очевидним і зрозумілим, що ініційовані Путіним війни в Україні та інших країнах, ніколи не будуть завершені за його президентства. Єдиним логічним висновком з цього є те, що високі шанси на мир можливі тільки після Путіна. Історично, зміна влади в Росії має далекосяжні наслідки для всього світу. Прихід до влади більшо- виків, Єльцина чи Путіна – приклади, які багато в чому визначали хід історії. Сьогодні РФ перебуває в такій же ситуації, коли надмірна концентрація влади породжує багато питань щодо того, в який спосіб і кому вона буде передана. І як показує практика цей процес не проходить безболісно для Заходу і в першу для сусідніх країн. Розуміння цього спонукало нас підготувати доповідь щодо сценаріїв зміни влади в РФ. Із даної допо- віді ви зможете дізнатись, який шлях економічних реформ пройшла РФ з 2014 року, що відбувається з демографією, реформами в армії, хто може замінити Путіна на посту, і найголовніше, які сценарії поведінки політичних груп під час зміни влади. Відразу зазначимо, що доповідь розвіює багато міфів. Нажаль, санкції, міжнародний тиск, мали зво- ротній ефект, який ще більше сприяв концентрації влади Путіна, а також проведенню жорстких еко- номічних і політичних реформ, нарощуванню бойової могутності. Сьогодні РФ залишається потуж- ною державою, і змушує рахуватись зі своїми інтересами провідні держави Заходу. Тому її найбільш слабким місцем в найближчому майбутньому залишається зміна влади. І нам, українцям, грузинам, молдаванам, та багатьом іншим, слід ретельно готуватись до цього моменту, розуміючи, які сценарії будуть більш сприятливими для встановлення миру.
  • 6.
    4 СМЕРТЬ ПУТІНА.СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ 0 Розвінчання міфу про швидкий розпад Росії після смерті Путіна 01 Анатолій Баронін директор Інституту дослідження глобальних ризиків та демократій
  • 7.
    5 01/ В недемократичнійкраїні, якою є РФ, політика формується із значним урахуванням суспільної думки. Це дозволяє авторитарному лідеру зміцнювати та підтримувати свою владу. Створюється певний ба- ланс інтересів: населенню (елітам) пропонується реалізація їхніх світоглядних переконань в обмін на розподіл благ на користь авторитарного лідера і його оточення. Існує прямий зв’язок між поведінкою (діями) недемократичного лідера держави та національним (на- самперед у політичному, а не етнічному значенні) менталітетом такої держави. Тому крайні форми зовнішньої політики цих лідерів є віддзеркаленням настроїв, прагнень та уявлень самого населення: його бачення того, хто є ворогом, про «справедливий світоустрій» і т.д. Таким чином, політика Путіна є віддзеркаленням світогляду та бажань переважної більшості населення Росії. Швидке повернення до недемократичного стилю управління в моменти трансформацій та потенційної можливості вибору (з царя на радянський терор 1930-х, післявоєнні репресії та насамкінець з єльцин- ського правління до авторитаризму Путіна), що не зустрічало суттєвого спротиву саме на території Росії, дає підстави твердити про примат народної волі в таких явищах. Іншими словами, населення Росії потребує саме такого способу управління та політики. Воно відповідає його уявленням про взає- мовідносини влади та суспільства, формує межі дозволеного у взаємовідносинах з владою. Цей світогляд, підвалини якого сформувалися за часів Золотої Орди, посилилися в Московському кня- зівстві після його унезалежнення й відтоді і понині підтримуються у майже незміненій формі: елементи демократії та конкуренції різних майданчиків ухвалення рішень є для нього радше оздобленням, ча- сом навіть надмірним, аніж наслідком потреби у трансформації. Основа ж лишається стабільною. По-перше, це централізація влади. Всі рішення: стратегічного, так- тичного та оперативного рівня ухвалюються керівником держави. По-друге, для того, щоб суспільство з цим мирилося, керівник держави має поєднувати в собі елементи сакральності: загадковість, недо- ступність, обраність (богопомазання або його варіації), надзвичайний відрив від пересічного грома- дянина, в тому числі в сенсі особистих якостей. Правителя не можна критикувати. Він є уособленням знань, відповідних географічному розміру держави та недоступних пересічній людині. По-третє, пра- витель держави завжди має право, ба більше – повинен перебувати над законом. Закон модифікуєть- ся для його потреб, будучи не принципом існування суспільства, а інструментом реалізації великого задуму; міжнародні правила розглядаються у тій самій інструментальній парадигмі та принагідно з легкістю ігноруються як помилкові або такі, що суперечать державним інтересам, або взагалі ство- рені на користь ворога. Отже, навіть у випадку дотримання таких правил, єдиним правильним тракту- Ворогякгарант стабільності
  • 8.
    6 СМЕРТЬ ПУТІНА.СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ ванням їх є тлумачення правителя. Державна система, з огляду на це, функціонує не за процедурами, встановленими законодавчо, а згідно з розпорядженнями правителя держави (царем, генеральним секретарем або президентом) та алгоритмами, сформованими на повторюваності цих розпоряджень. Сутність і спрямованість законів визначається кон’юнктурою. Всі мешканці держави сприймаються як її слуги, призначенням яких є служіння державі. Тобто не держава обслуговує інтереси людини, а, навпаки, людина – інтереси держави. Через це цінність людини як такої знижується до мінімуму. А її життя спрямоване лише на служіння режиму (обов’язок перед Вітчизною тлумачиться саме як необ- хідність коритися державній машині). Ставлення росіян до ворогів, власного військово-політичного керівництва, імперської політики та по- літики територіального експансіонізму є ключовим драйвером, що впливатиме на політику будь-якого керівництва цієї держави. Таким чином, ключові проблеми безпекового характеру — агресія, правовий нігілізм, корупційність — є відображенням сутності національного менталітету, що проявляється в операційному коді Володими- ра Путіна. Аналіз політики Росії епохи Путіна та Радянського Союзу спонукає до висновку про їх тотожність. Втрата ідеологічно-комуністичного наративу компенсована в сучасній Росії темою православ’я. Тобто один ірраціональний орієнтир заміщений іншим, але простішим і доступнішим для всіх верств насе- лення. Таким, що не потребує додаткової підготовки та роз’яснення. Втім, решта наративів та цінностей радянського періоду збережені. Можна припустити, що це обумов- лено тим, що формування особистісних рис військово-політичного керівництва сучасної РФ відбу- валося за радянських часів. Але подальший аналіз політики Росії дореволюційного періоду свідчить про існування багатьох ціннісних та поведінкових моделей та наративів, що збереглися попри зміни політичних режимів і навіть форм правління країни. Наприклад, особливі відносини держапарату і православної церкви, постійне наголошування «право- славної» ідентичності Росії, а також архаїчні економічні відносини, що раніше були засновані на фео- дально-аристократичних порядках, а зараз – залежні від олігархії, жорстко контрольованої правите- лем. У міжнародних відносинах домінує експансіоністська природа російської зовнішньої політики: в епоху царизму російських самодержців називали рятівниками Європи, в радянську епоху рятівником західного світу називали Червону Армію. Ті ж самі моделі використовуються в політиці сучасної Росії. Через той факт, що політичні еліти Російської імперії були ліквідовані внаслідок революції 1917 року, а їх залишки знищені в період терору 1930-х років, неможливо казати про реставрацію царської моделі правління. Натомість це підтверджує гіпотезу про домінування національної ментальності, що з пли- ном часу піддається незначним корекціям політикою держави, зокрема під впливом пропаганди та інших механізмів маніпуляції масовою свідомістю. 0
  • 9.
    7 Незважаючи на суттєвізміни у світовій політиці з часів розпаду Радянського Союзу, утворення бага- тополярного світу, збільшення кількості зовнішньополітичних акторів, зовнішня політика Росії майже ідентична політиці СРСР у багатьох питаннях, а саме: глобальної конфронтації зі США, створення вій- ськово-політичних блоків, проекції сили та присутності далеко за межами регіону. Привертає увагу той факт, що найкраще ставлення до США з боку росіян припадає на початок 1990-х років. Тоді 74% населення Росії, згідно з опитуваннями російського Левада-Центру, прагнули співро- бітництва з Вашингтоном, а 37% – очікували допомоги від США . Таким чином, можна констатувати, що покращення ставлення до США відбувається лише у період слабкості Росії. Щойно Кремль, а відповідно й населення, відчуває достатню потугу, суспільна думка одразу займає полярно протилежну позицію, і агресивність підвищується. Тобто агресивність насе- лення Росії знижується лише у період глибокої соціально-економічної кризи, слабкості та фрустрації. Відповідно, в залежності від проходження транзитного періоду передачі влади в Росії у постпутін- ський період, імовірний короткотривалий період покращення ставлення росіян до Заходу буде швид- ко змінений з намаганням нової влади посилити свої позиції та переключити увагу росіян з проблем соціально-економічного характеру. Саме ж населення також шукатиме винуватців, і за умов недо- сяжності влади та неготовності до конфронтації з нею буде вигадувати зовнішніх ворогів, з готовністю підтримуючи всі наративи Кремля. Припустимо, що така ситуація може мати інше пояснення: період кризи в державі сприймається на- селенням як власна поразка, що потребує компенсації у вигляді агресії. Втім, аналіз показує, що агресія населення зростає постійно аж до колапсу держави чи до початку війни. Це вказує на те, що потреба в зовнішній агресії є певним способом уникнення внутрішнього конфлікту та визнання власних проблем, що пов’язані з відсутністю їх розуміння і готовності до їх вирішення, а також сталої резистентності до економічних, фінансових, галузевих, інфраструктурних, освітніх та інших викликів сучасного світу. Збереження цілісності РФ забезпечується передовсім ставленням росіян до влади, де переважає амбівалентність: прихована неприязнь і недовіра до державних структур, але водночас – сакральне ставлення до правителя та традиційне ототожнення країни й державного апарату (яке чи не найяскра- віше проявляється у смислових ланцюжках, пов’язаних із поняттям «Родина»). На своє невдоволення владою люди відповідають не прагненням її змінити, удосконалити, взяти на себе відповідальність за неї, а реалізацією можливості масового переміщення як способу збереження, активізації архаїчних цінностей у всіх сферах людської діяльності. Такий спосіб заохочує експансію. Любити Батьківщину для росіянина – означає приймати її як незмінну й сталу даність, для якої тран- сформації з одного боку небажані, а з іншого – неможливі. Тому він готовий змиритися з існуючим державним устроєм. В обмін на це він потребує відчуття величі країни, добробутом якої зможуть ско- ристатися його діти. Це пояснює тезу про «країну, що втратили» (СРСР). Запобіжник(не)приватної власності02/
  • 10.
    8 СМЕРТЬ ПУТІНА.СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ Право приватної власності в Росії завжди було вкрай слабким. Тому пов’язані з нею проблеми ком- пенсуються власністю держави. З одного боку, державна власність може присвоюватися, оскільки це «народна власність». З іншого – за умов нездатності держави забезпечити недоторканість приватної власності, низького рівня розвитку приватного підприємництва, економіки в цілому та інших чинників, державна власність розглядається як своя, що формує відчуття особистої причетності до неї – причо- му водночас і у негативному контексті, і в позитивному. Тому дезінтеграція державної власності, зокрема самих територій, сприймається росіянами як ри- зик для власного добробуту. Це є причиною, чому зміна режиму не призведе до розпаду Російської Федерації на окремі території. Їхні мешканці здійснюють проекцію всієї Росії на приватну власність, залишаючи за собою можливість доступу до неї в будь-який спосіб (крадіжка, корупція, нецільове ви- користання, привласнення тощо). Відповідно розпад територій є викликом для кожного росіянина. Це сприймається як загроза втрати Батьківщини. Так само «здобутки» держави у вигляді анексованих та окупованих територій сприймаються як власність із розповсюдженням наративу «наша». Зважаючи на це, у разі зміни влади в Росіїповернення захоплених/анексованих територій не матиме підтримки з боку населення. Варто наголосити, що низький рівень негативного сприйняття анексії Криму, згідно з аналізом даних опитувань суспільної думки в РФ, зводиться до запровадження санкцій проти Росії й погіршення відносин із Заходом і не пов’язується із власне фактом захоплення території сусідньої суверенної держави. Тобто, фактично, і тут зводиться до наративу власності: «Ми лише забрали своє, а нас за це карають». Зовнішня збройна експансія сприймається в Росії як спосіб доведення наративу про наддержаву та пов’язаного з цим покращення добробуту всіх – загальносуспільний адреналін від розподілу здобичі після набігу. Тому й спрацьовує ментальне сприйняття росіянами загалом і кожним громадянином зокрема формули «державна власність – то є наше». Таким чином, ймовірно, що із закінченням перебування Путіна при владі чинна волюнтаристська полі- тика Росії буде продовжена із тимчасовими незначними корективами. Нове керівництво так само буде орієнтуватися на світогляд населення, який легко коригується пропагандою, що сприяє незмінності загальних ментальних установок: згодою на насильство з боку репресивного державного апарату, прагнення зовнішньої експансії, потреби «сильної руки» та мілітарно домінуючої держави, що формує ілюзію захищеності. Такі ментальні установки виключають будь-який сценарій послаблення країни, її поділ (дезінтеграцію), так само як і повалення режиму правителя, адже правитель – це і є держава. Виняток становить ситуація, в якій держава перебуває у надзвичайному кризовому становищі, а про- вина правителя за такий стан зрозуміла абсолютній більшості населення, і ця провина має ознаки зради, а не помилки. Тобто допущена свідомо та протягом відносно довгого часу. Протистояння із зовнішніми гравцями і внутрішні методи управління у суспільній свідомості виклада- ють в потрібній правителю та зрозумілій населенню формі, що дозволяє керувати народними масами, контролюючи рівень суспільного невдоволення. Для підтримки існуючого балансу в державі застосо- вують всі засоби, починаючи від збройних кампаній за кордоном і завершуючи формуванням образу ворога. Ворог в Росії є виправданням та стимулом – відтак технології його пошуку й конструювання доводиться визнати досконалими. Досягнення здійснюються лише у межах боротьби з ворогом за вказівкою влади. 0
  • 11.
    9 Ще один принциповийзапобіжник від розколу – це, як не дивно, амбівалентна національна політика російського керівництва, формування якої почалося ще до 1991 року. Побутова ксенофобія і підкрес- лене вивищення титульної нації не знаходять підтримки з боку державного апарату. Ба більше, для Кремля це в кращому разі додатковий важіль маніпуляцій (як-от у випадку недавнього законопроекту щодо святкування стояння на Угрі як дати звільнення від татарського іга, що обурив громадськість та еліти Татарстану). Відтак, російський націоналізм має здебільшого захисний характер і налаштований до влади або критично, або вороже. Водночас, з єльцинських часів, коли в російський політичний лексикон було впроваджено запозичене з української «росіяни» на позначення цілої спільноти гро- мадян федерації, цей проект набув певної довершеності. Яскравими ілюстраціями тут є кооптація еліт національних окраїн та політика стимулювання лояльності малих народів, які, за аналогією із часами Римської імперії, масово залучаються на державну службу, насамперед до силових структур. Характерний приклад такої взаємовигідної «варваризації» державних структур – участь бурятських та чеченських військових і найманців у боях на Донбасі, в анексії Криму, сирійській та лівійській війнах. Наступний чинник, який грає на користь єдності Росії – це, як не дивно, її зовнішні контрагенти й про- тивники. Для них дезінтеграція РФ становить ті ж самі ризики, що й на початку 1990-х крах Радянського Союзу. Серед них насамперед варто зазначити три. Перший – небезпека техногенних катастроф внаслі- док ерозії безпекового режиму, некваліфікованого обслуговування або терористичних атак. Тут ідеться у першу чергу про АЕС, підприємства енергетичної галузі, хімічної та фармацевтичної промисловості, могильники ядерних відходів, об’єкти, що належать збройним силам. Другий – спроби децентралізації в Росії завжди пов’язані із загрозою неконтрольованого й вибухового розвитку відцентрових рухів, відтак розпад федерації на півдюжини ворогуючих квазідержав – це не той сценарій, який може надихнути світову спільноту. Особливо з огляду на російські арсенали зброї масового ураження – і той ризик, що вони можуть бути застосовані в ході громадянського по суті конфлікту, або передані третім сторонам. Втім, запобіжником від такого сценарію є нарочито архаїчна структура російської владної моделі: її учасники на місцях жорстко вбудовані у владну вертикаль, але водночас мають на своєму рівні мало чим обмежені можливості й повноваження та безкарно (до конфліктів із центром) використовують їх у власних інтере- сах. Фактично це ніщо інше, як дещо модернізована під вимоги часу система кормління. Однією з переваг якої для федерального центру є те, що вертикальні зв’язки в такій схемі значно міцніші за горизонтальні. Розпад Росії має ймовірність лише у двох сценаріях: зовнішній вплив та протиборство еліт. Для першого сценарію – за межами прямого конфлікту із застосуванням ЯЗ – необхідна ретельна й тривала підготовка з посилення іноземного впливу на місцеві еліти, економіку та населення. Наприклад, такий сценарій нерідко моделюють щодо Кавказу та Далекого Сходу. В контексті Кавказу він, як правило, пов’язується насамперед із Чечнею. Досить популярною є думка про те, що в разі, якщо федеральні дотації почнуть знижуватись – приміром, унаслідок санкційного тиску, то «князівство» Рамзана Кадирова може за сприяння зовнішніх гравців (таких, як Саудівська Аравія, Туреччина чи США) спробувати піти у вільне плавання, ймовірно, потягнувши за собою й сусідні суб’єкти федерації. Однак на заваді реалізації подібного сценарію стоїть низка чинників, серед яких ключовими виглядають як ступінь інтеграції кади- ровського клану, так і його суперників у федеральну економіку, зокрема тіньову, так і сумнівні перспекти- ви квазідержавного існування в такому випадку. Надтострашна,щобупасти03/
  • 12.
    10 СМЕРТЬ ПУТІНА.СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ Хоча за певних обставин загроза подібним сценарієм може бути використана з метою шантажу Мо- скви – з важкопередбачуваними, зрештою, результатами. Крім того, чинник регіональної та глобальної безпеки працює проти таких варіантів: послаблення Росії, очевидно, стане чинником дестабілізації центральноазіатських режимів та призведе до посилення тиску ісламістських організацій як на них, так і на суб’єкти федерації. Що, у свою чергу, знову-таки пов’язано із перспективою розповсюдження тероризму, зокрема із застосуванням технологій масового ураження та техногенних катастроф, це, наголосимо, – виклики глобального масштабу. Щодо Далекого Сходу, то тут навряд чи є підстави говорити про власне розкол і унезалежнення – на- самперед із тих же причин «автономної інтеграції» еліт, що й у випадку Чечні. Тож може йтися не так про розкол і унезалежнення, як про перетравлення Китаєм. Або у вигляді насамперед поступової й повільної колонізації, або ж у вигляді прямої анексії – але прецедент добровільної передачі острова Тарабаров та частини Великого Усурійського дозволяють прогнозувати, що й надалі Москва намага- тиметься полюбовно розв’язувати територіальні суперечки з Пекіном і йтиме на поступки в подібних ситуаціях. З огляду на малу заселеність цього простору й віддаленість від центральної влади, очіку- вати на серйозний громадський спротив таким рішенням не доводиться. Загалом, так чи інакше, реалізація будь-якого з цих сценаріїв може бути нівельована центром – при- чому з повним розумінням решти глобальних гравців. Становище РФ в сучасному світі можна досить точно описати відомим висловлюванням із одним уточненням: Too scary to fall – надто страшна, аби упасти. Точніше – щоб їй дозволили це зробити. Тож об’єктивно сценарій із чварами більш реалістич- ний, аніж спроби розколу іззовні. Кулуарні протистояння можуть змінити владу в Кремлі. Втім, будь-які спроби еліт провести дезінтеграцію Росії призведуть до опору системи, яка впродовж століть навчи- лась себе захищати і стабілізувати. Таким чином, розпад Російської Федерації виглядає малоймовір- ним, оскільки суперечить засадам російської світоглядної моделі, основою якої лишається прагнення експансії. Путінська політика є політикою російського менталітету, а відтак зміна президента не змі- нить саму Росію.
  • 13.
  • 14.
    12 СМЕРТЬ ПУТІНА.СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ Економіка РФ під санкціями: чому не обвалилася і що буде далі 02 Олексій Кущ
  • 15.
    13 Економічна модель розвиткуРосійської Федерації чітко поділяється на декілька періодів та базових концептів. Якщо не брати до уваги невдалу спробу побудови в Росії ліберальної моделі економіки, пе- ріод з початку нульових років XXI ст. включає у себе етап розбудови системи державного соціального капіталізму, з акцентом на кластерний інвестиційний розвиток (квазікитайська модель) та умовно закриту, самовідновлювальну концепцію розвитку (квазііран- ська модель). Згадані вище концептуальні особли- вості не є об’єктом негативних чи позитивних смис- лових конотацій. Для правильного сприйняття рівня адаптування російської економіки до сучасних умов необхідно не тільки коректно інтерпретувати фактор впливу вказаних моделей на економічні параметрич- ні дані РФ, але й екстраполювати подальший еконо- мічний розвиток країни за всіма можливими рівнями просування та адаптації. Стосовно предмету нашого дослідження потрібно розглянути вплив санкційної політики на економічні параметри розвитку РФ та спробувати сформувати певні довірчі прогнозні параметри подальшої динамі- ки. Тільки сформувавши чітке уявлення про сценарій реагування російської економіки на кризову ситу- ацію за останні п’ять років, можна спробувати змо- делювати і сценарії трансформації економіки Росії під час наступних структурних змін. Тим паче, якщо криза 2008 р. мала виключно екзогенний характер, пов’язаний із впливом на більшість країн світу гло- бальної фінансової кризи, то сценарій 2014-2015 рр. суттєво відрізнявся від попереднього перебігу подій, адже включав у себе як екзогенні чинники (падіння світових цін на нафту, що було викликане системни- ми технологічними зрушеннями у сегменті видобутку вуглеводнів у США) та ендогенними причинами (пе- рехід до нової політичної моделі із токсичними для економіки наслідками). Таким чином, майбутня криза може мати також комбінований, екзогенно-ендоген- ний характер, коли токсичний вплив на економіку буде поєднуватись із дестабілізаційними політични- ми процесами. У цьому контексті моделювання варіа- тивних сценаріїв розвитку якраз і полягає у вивченні композитного впливу зовнішніх та внутрішніх чинни- ків на економіку за моделями, що були реалізовані у недалекому минулому.
  • 16.
    14 СМЕРТЬ ПУТІНА.СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ Відповідно до Бюлетня про поточні тенденції російської економіки, складеного аналітичним центром при уряді РФ, на початку 2019 р. були опубліковані скореговані параметри та ретроспективні ряди ВВП, починаючи з 2014 р., тобто від початку дії західних санкцій. Ці коригування суттєво видозмінили загальну картину економічного зростання/падіння російської економіки. Найбільш суттєвих змін за- знали показники 2016 р.: початково російські статистичні органи зафіксували падіння ВВП. Внесені корективи показали реальне зростання валового продукту. Протягом 2014-2018 рр. найбільший внесок у приріст ВВП зробили: видобуток природних копалин, будівництво, оптова та роздрібна торгівля, фінансова та страхова діяльність, державне управління, соціальне забезпечення, а також показник чистих податків на продукти й імпорт. Серед негативних тенденцій спостерігається різке скорочення витрат домогосподарств на кінце- ве споживання товарів: загальний спад склав 2,6% упродовж2014-2018 рр. Компенсатором такого зниження стало зростання частки експорту. ВВП за структурою доходів зберігав незначні темпи зростання за рахунок нагромадження валового прибутку економіки та змішаних доходів (+3,1% за п’ять років). У той же час частка оплати праці найманих працівників, яка зростала до 2016 р., почина- ючи з 2017-го поступово знижувалась (-1,1% за два роки). Один із цікавих маркерів зміни структури валової доданої вартості – це скорочення частки Москви, яка втратила 0,6% у регіональній ієрархії розподілу. Водночас відбулося зростання частки Санкт-Пе- тербурга (+0,7%), Ямало-Ненецького автономного округу (+0,5%) та Московської області (+0,4%). Зупинимося на показнику ВВП. Починаючи з 2014-го валовий продукт РФ збільшувався протягом 2014-2018 рр. наступним чином: 79 трлн руб., 83, 86, 92 та 103 трлн руб. Умовний дефлятор (якщо порів- нювати з базовим 2014 р.) склав 1,3. Це свідчить про те, що, реагуючи на кризу, російський уряд вдав- ся до антиінфляційної моделі, яка, з одного боку, була менш токсичною у застосуванні та у контексті соціальних наслідків, а з другого – не створювала надлишковий інфляційний імпульс для зростання економіки у посткризовий період. Це яскраво видно при аналізі темпів зростання ВВП: 0,7%, -2,3%, 0,3%, 1,6%, 2,3% за період 2014-2018 рр. Сукупно ВВП РФ зріс за п’ять років на 2,6%. Тобто, обираючи один варіант у дилемі «інфляція, глибокий рівень разового обриву ВВП та швидші темпи відновлення» або «дезінфляційні заходи, гальмування швидкості падіння ВВП та анемічні темпи зростання після виходу з кризи», в РФ вдалися до другого варіанту – і це було правильне рішення, адже спад ВВП у 2015 р. і майже нульові темпи зростання у 2016 р. були компенсовані роками позитивної динаміки ВВП, навіть з урахуванням довжини «гальмівного шляху». Якщо було б застосовано перший варіант реа- гування на кризу, динаміки зростання у 2017-2018 рр. могло б забракнути на компенсацію потенційно можливого і більш глибокого обриву ВВП у 2014-2016 рр. Структураідинамікаекономічного зростанняРосії у 2014-2018 рр. 01/
  • 17.
    15 Один із ключовихшоків для російської економіки – це девальвація рубля, викликана як відтоком інвестицій, так і падінням нафтогазових доходів внаслідок скорочення рівня котирувань на енер- гетичну сировину на світових ринках. Починаючи з 2013 р. рубль девальвував з 31,85 руб./$ до 67,19 руб./$ у 2016-му (пік девальвації за оцінками середньорічного курсу). У 2017 р. російська валюта зміцнилася до позначки 58,3 руб./$, або на 13%. У 2018 р. девальвація була продовжена на 8%, і за підсумками десяти місяців 2019-го курс рубля досяг 64,85 руб./$. Загалом, протягом 2014-2018 рр. рубль девальвував відносно долара США на 63% (див. мал. 1). За рахунок резервів центробанку РФ (ЦБ РФ) вдалося стримати потужний курсовий тиск на рубль у 2014-2016 рр. та суттєво зміцнити національну валюту у 2017-му. Період 2018-2019 рр. можна назвати комфортною моделлю плаваючого курсу рубля. Незважаючи на статистичний характер використан- ня бівалютного кошика (0,45 – частка євро та 0,55 – частка долара), Центральний банк країни відмо- вився від дотримання курсового коридору та перейшов до виключно ринкових моделей курсоутво- рення, без утримання курсу рубля у межах певного діапазону коливань і впливаючи на валютний ринок лише шляхом регулювання ринку ліквідності у банківському секторі. Девальвація рубля безпосередньо вплинула на валютний еквівалент ВВП, який з більш як $2 трлн у 2014 р. скоротився до $1,28 трлн у 2016-му. Починаючи з наступного року валютний еквівалент вало- вого продукту став швидко відновлюватись: $1,58 трлн у 2017-му та $1,64 трлн у 2018-му. На сьогодні РФ вдалося відновити 80% втраченого потенціалу п’ятирічної давнини. Ключовий інструментарій реагування Росії на кризу – це послаблення бюджетної залежності від енергетичного експорту та зниження навантаження на економіку шляхом послаблення перерозпо- ділу ВВП через бюджетні інструменти. Мал. 1. Динаміка середньорічного курсу рубля до долара США
  • 18.
    16 СМЕРТЬ ПУТІНА.СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ Протягом 2014-2018 рр. найбільший внесок у приріст ВВП зробили: видобуток природних копалин, будівництво, оптова та роздрібна торгівля, фінансова та страхова діяльність, державне управління, соціальне забезпечення, а також показник чистих податків на продукти й імпорт. Серед негативних тенденцій спостерігається різке скорочення витрат домогосподарств на кінце- ве споживання товарів: загальний спад склав 2,6% упродовж2014-2018 рр. Компенсатором такого зниження стало зростання частки експорту. ВВП за структурою доходів зберігав незначні темпи зростання за рахунок нагромадження валового прибутку економіки та змішаних доходів (+3,1% за п’ять років). У той же час частка оплати праці найманих працівників, яка зростала до 2016 р., почина- ючи з 2017-го поступово знижувалась (-1,1% за два роки). Один із цікавих маркерів зміни структури валової доданої вартості – це скорочення частки Москви, яка втратила 0,6% у регіональній ієрархії розподілу. Водночас відбулося зростання частки Санкт-Пе- тербурга (+0,7%), Ямало-Ненецького автономного округу (+0,5%) та Московської області (+0,4%). Зупинимося на показнику ВВП. Починаючи з 2014-го валовий продукт РФ збільшувався протягом 2014-2018 рр. наступним чином: 79 трлн руб., 83, 86, 92 та 103 трлн руб. Умовний дефлятор (якщо порів- нювати з базовим 2014 р.) склав 1,3. Це свідчить про те, що, реагуючи на кризу, російський уряд вдав- ся до антиінфляційної моделі, яка, з одного боку, була менш токсичною у застосуванні та у контексті соціальних наслідків, а з другого – не створювала надлишковий інфляційний імпульс для зростання економіки у посткризовий період. Це яскраво видно при аналізі темпів зростання ВВП: 0,7%, -2,3%, 0,3%, 1,6%, 2,3% за період 2014-2018 рр. Сукупно ВВП РФ зріс за п’ять років на 2,6%. Тобто, обираючи один варіант у дилемі «інфляція, глибокий рівень разового обриву ВВП та швидші темпи відновлення» або «дезінфляційні заходи, гальмування швидкості падіння ВВП та анемічні темпи зростання після виходу з кризи», в РФ вдалися до другого варіанту – і це було правильне рішення, адже спад ВВП у 2015 р. і майже нульові темпи зростання у 2016 р. були компенсовані роками позитивної динаміки ВВП, навіть з урахуванням довжини «гальмівного шляху». Якщо було б застосовано перший варіант реа- гування на кризу, динаміки зростання у 2017-2018 рр. могло б забракнути на компенсацію потенційно можливого і більш глибокого обриву ВВП у 2014-2016 рр. 0
  • 19.
    17 У 2013 р.структура доходів державного бюджету розподілялась на нафтогазові та ненафтогазові до- ходи у пропорції 50/50. У 2018 р. ненафтогазові доходи склали вже 54%, а нафтогазові відповідно ско- ротились до 46%, тобто РФ за п’ять років вдалося скоротити сировинну бюджетну залежність на 4%. Певним чином цьому сприяла модель «ненафтогазового дефіциту», яка полягала у визначенні різниці між витратами бюджету та його доходами (за виключенням нафтогазових). Відповідно до російського законодавства, «ненафтогазовий дефіцит федерального бюджету являє собою різницю між обся- гом доходів федерального бюджету без урахування нафтогазових доходів федерального бюджету і доходів від управління коштами Резервного фонду й Фонду національного добробуту та загальним обсягом витрат федерального бюджету у відповідному фінансовому році». Сам розмір ненафтога- зового дефіциту чітко регулюється: «Ненафтогазовий дефіцит федерального бюджету не може пе- ревищувати 4,7%прогнозованого у відповідному фінансовому році валового внутрішнього продукту, зазначеного в федеральному законі про федеральний бюджет на черговий фінансовий рік і плановий період». Розрахований таким чином ненафтогазовий дефіцит федерального бюджету «фінансується за рахунок нафтогазового трансферту та джерел фінансування дефіциту федерального бюджету». Вказана система дозволила створити певний буфер на шляху непродуктивного витрачання нафто- газових доходів, як це відбувалось за часів СРСР у 1970-1980 рр. Систему ненафтогазового дефіци- ту можна порівняти із системою умовних фінансових «водосховищ», коли за рахунок надходження доходів від продажу нафти та природного газу формуються резервні фонди країни (під час періоду високих світових котирувань на нафту), ресурси яких активно витрачаються для підтримки економіки та соціальної сфери під час кризових періодів (коли світові ціни на нафту падають). Сама система резервних фондів була створена за колишнього міністра фінансів уряду РФ Олексія Кудріна. За зразок була взята доктрина соціального благополуччя, впроваджена у Норвегії. Нагадає- мо, в цій скандинавській країні показники нафтової галузі складають до 20% ВВП, а частка нафтових доходів у структурі державного бюджету – 45%. У Норвегії створено Державний нафтовий фонд (NGPF), який акумулював понад $870 млрд, і доходи від функціонування якого розподіляються на персональні рахунки норвежців (при народженні на нього зараховується близько $3 тис., а до старості може бути накопичено і $100 тис.) Значна частина норвезького нафтового фонду вкладена в акції (60%), частина в фінансові інструменти з фіксованою прибутковістю, переважно облігації (35%), і приблизно 5% – в нерухомість. ДоходидержавногобюджетуРФі рольсистемирезервнихфондіву подоланнікризи 02/
  • 20.
    18 СМЕРТЬ ПУТІНА.СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ Російська модель – адаптація норвезької доктрини соціального благополуччя під російські реалії. Це досить проста система: показник ненафтогазового дефіциту, як зазначено вище, фінансується за рахунок нафтогазового трансферту, тобто податкових зборів, отриманих при видобутку нафти й газу. До таких зборів відносять дві основні групи надходжень: податок на видобуток корисних копалин і експортні мита. У разі, якщо світові ціни на енергоносії зростають, і надходження від видобутку нафти та природного газу перевищують встановлений індикатор, надлишок доходів не йде на збільшення бюджетних доходів (у профіцит), а перераховується в Резервний фонд, який покликаний згладжувати коливання нафтогазових доходів і компенсувати фінансові дефіцити під час падіння світових цін на нафту й газ. Якщо ж ціни на нафту і газ зросли настільки, що дозволили не тільки профінансувати нафтогазовий бюджетний трансфер і планове поповнення Резервного фонду, а й отримати надлишок коштів, то вказані надлишкові фінансові ресурси підлягають перерахуванню у Фонд національного добробуту, місія якого не просто покривати можливі касові бюджетні розриви (як у резервного фон- ду), але й забезпечувати майбутнє зростання пенсій і соціальних виплат росіян. Таким чином, в Росії була створена дворівнева система фінансової стабільності, своєріднийподвійний буфер ліквідності на випадок можливої кризи: на першому рівні виник Резервний фонд, який повинен забезпечувати покриття дефіциту ненафтогазових доходів у разі падіння цін на енергоресурси. На другому – Фонд національного добробуту, який має акумулювати ресурси для майбутнього зростаннястандартів життя росіян. Цілепокладання фондів визначило і напрямки їх використання. Резервний фонд – це виключно фінансові ресурси, що спрямовуються на покриття дефіциту нафтогазового трансферту. Він перебуває у оперативному управлінні міністерства фінансів для планування бюджетних виплат. А Фонд національного добробуту – це системні державні резерви, які не витрачаються на поточні потреби, а використовуються для здійснення державних інвестицій та реалізації завдань національної промислової політики і стимулювання економіки, зокрема на фінансування великих інфраструктурних проектів. Мал. 2. Динаміка резервного фонду, млрд дол. США
  • 21.
    19 Саме тому підчас кризи 2014-2015 рр. найбільш значного відтоку коштів зазнав Резервний фонд, ресурси якого використовувалися на покриття бюджетних касових розривів. Якщо у лютому 2008 р. ресурси Резервного фонду складали $125 млрд, то станом на грудень 2017-го вони скоротились до $17 млрд, і Держдума РФ ухвалила закон, згідно з яким його кошти були передані до Фонду національного добробуту (див. мал. 2). Динаміка ресурсів Фонду національного добробуту також певним чином відповідає резистентності російської економіки на зовнішні цінові та фінансові шоки (див. рис. 3). Станом на лютий 2008 р. активи Фонду складали $32 млрд, або 1,9% ВВП. До 2013-го вони системно зростали, екстремум становив $88 млрд, або 4% ВВП. Але після 2014-го відтік коштів Фонду відновився, що призвело до того, що його ресурсна база скоротилася до $59,7 млрд, або 3,4% ВВП (червень 2019 р.) Однак вже у вересні 2019 р. активи Фонду стрімко зросли до $122,9 млрд, або 7,5% ВВП (до нього перерахували кошти додаткових нафтогазових доходів у валюті). Принагідно зауважимо, що такі стрімкі збільшення активів Фонду відбуваються зазвичай напередодні кризи. Протягом п’яти років (2014-2018 рр.) загальні доходи федерального бюджету збільшились з 13 до 19,5 трлн руб., в основному за рахунок девальваційного та інфляційного чинників. Нафтогазові доходи у рублях також зростали: з 6,5 до 9 трлн руб. Якщо ж проаналізувати валютний еквівалент бюджетних надходжень, ситуація виглядає кардиналь- но інакше. Доходи федерального бюджету за п’ятирічний термін спостережень скоротилися з $409 млрд до $310 млрд, а нафтогазові доходи у доларовому перерахунку впали з $205 млрд до $144 млрд, причому найбільше падіння спостерігалось у 2016 р. – їхній обсяг становив лише $72 млрд, тобто на $133 млрд менше, аніж у 2013-му. Загалом за п’ять років РФ втратила нафтогазових доходів на загаль- ну суму $418 млрд (якщо брати за модельний рік 2013-й). Мал. 3. Динаміка ФНБ
  • 22.
    20 СМЕРТЬ ПУТІНА.СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ Як зазначалося вище, питома вага нафтогазових доходів у структурі надходжень федерального бю- джету за 2014-2018 рр. суттєво коливалася. Максимальний екстремум зафіксовано у 2014-му – 51%. Мінімальний екстремум частки нафтогазових доходів припав на 2016 р. – 36%. Після цього даний ін- дикатор почав суттєво зростати, що пояснюється відповідним збільшенням світових котирувань на нафту: у 2017 р. – 40%, у 2018 р. – 46%. Як наслідок, почали зростати ненафтогазові доходи бюджету, пов’язані як із внутрішнім виробництвом, так і з імпортом. Перший показник, порівняно із 2013-м, зріс з 21% до 31% у 2017-му та до 28% у 2018 р. Другий – навпаки знизився з 19% (2013-й) до 17-18% в останні роки, чому сприяв запуск програми імпортозаміщення (див. мал. 4). Позитивний вплив на амортизування кризових явищ здійснює і досить низький рівень бюджетного навантаження на ВВП. Якщо взяти такий показник, як відношення бюджетних доходів до валового продукту, то він коливається на рівні 18-19%, а у 2016-му падав навіть до 16%. Причому якщо взяти ненафтогазові доходи, які забезпечуються реальним сектором економіки без врахування сировинної складової, то вказаний показник складе 9-10%. У структурі ненафтогазових бюджетних доходів переважну частку складає ПДВ (58%), акцизи (9%), ввізні мита (6%), тобто непрямі податки. Податок на прибуток становить лише 10%. Якщо проаналізувати співвідношення доходів, отриманих від внутрішніх джерел та імпорту, виявиться, що так званий «внутрішній» ПДВ (3,6 трлн руб.), більш як у півтора рази перевищує «імпортний» ПДВ (2,4 трлн руб.) Ще більший розрив між «внутрішнім» та «імпортним» акцизами: 861 млрд та 96 млрд руб. відповідно. Податок на прибуток приносить 996 млрд руб., а ввізні мита – 673 млрд руб. Вказані вище цифри наведені за 2018-й рік. У структурі економічного зростання у 2018 р. (на 2,3%) найбільшу роль відіграли наступні галузі еконо- міки, а також чисті податки (табл. 1). Мал. 4. Питома вага у структурі доходів надходжень за видом джерел, %
  • 23.
    21 Базові драйвери зростання– це сировинний сектор та будівництво. Структура ВВП протягом останніх п’яти років також видозмінювалася (табл. 2) Протягом 2014-2018 рр. частка сировинного сектору зросла з 7,9 до 11,5%, переробної промисловості – з 11,5 до 12,3%, транспорту та логістики – з 5,4 до 6,2%. Незначне зростання зафіксовано у секторах освіти, медицини. Практично не змінювалась питома вага у структурі валового продукту таких сег- ментів економіки, як наука, державне управління, фінанси (банки та страхова діяльність). Скорочення зафіксовано у таких галузях економіки, як сільське господарство, операції з нерухомістю, будівництво, торгівля, а також за показником чистих податків. Таблиця 1 Таблиця 2
  • 24.
    22 СМЕРТЬ ПУТІНА.СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ Як ми зазначали, модель реагування на кризу у РФ мала виражений дезінфляційний характер. Упро- довж п’яти років інфляція поступово скорочувалася. Інфляційний екстремум зафіксовано у 2015 р. на рівні 12,9%. Тільки протягом двох років (2014-2015 рр.) цінова динаміка перевищувала позначку у 10%. З 2016-го інфляція перебуває у коридорі 5,4-2,5-4,3%. Ключова ставка ЦБ РФ після різкого зростання до 17% у 2014-му році поступово знизилася до 7,75% у 2018 р., що опосередковано (позитивно) впливає на рівень кредитної активності економічних суб’єктів (див. мал. 5). Станом на листопад 2019-го ключова ставка ЦБ РФ знижена до 6,5%, а цільовий таргет по інфляції становить 4% при фактичному рівні 3,8% станом на жовтень 2019-го. ВідтіккапіталуіполітикаЦБРФ03/ Мал. 5. Динаміка процентних ставок, %
  • 25.
    23 Балансуючи між ризикомвідтоку капіталу, що вимагало збільшення базових процентних ставок, та необхідністю стимулювання економічного розвитку в умовах загрози стагнації, що передбачає, навпаки, зниження базових ставок, ЦБ РФ зайшов певну золоту середину, і цепозначилося як на помірній динаміці економічного розвитку, так і на мінімізованих темпах скорочення золотовалютних резервів Центробанку: починаючи з 2013-го вони зменшилися з $509 млрд до $368 млрд у 2015-му та потім почали зростати, досягнувши рівня у $530 млрд у 2018-му, причому без кредитної підтримки ззовні (див. мал. 6). Мал. 6. ЗВР ЦБ РФ, $ млрд Мал. 7. Відтік капіталу з РФ, млрд дол. США
  • 26.
    24 СМЕРТЬ ПУТІНА.СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ Водночас ризик відтоку капіталу компенсувати не вдалося, бо він був викликаний зовнішніми факто- рами впливу, особливо фінансовою частиною пакету західних санкцій, передовсім з боку США. Відтік капіталу був пов’язаний як із безпосередньою реакцією інвесторів на зміну політичної парадигми та фактом запровадження санкційного пакету, так і з потребою погашення зовнішніх боргів, переважно корпоративних, в умовах обмеженої можливості для їх рефінансування. Найбільший відтік капіталу було зафіксовано у 2014-му ($151,5 млрд), що навіть перевищило параметри «втечі капіталу» під час глобальної фінансової кризи у 2008-му ($133,6 млрд). У 2016 р. динаміка відтоку капіталу знизилася до $19,2 млрд, у 2018-му цей показник зріс до $76 млрд. У 2019-му очікується відтік капіталу на рівні $35 млрд, хоча в останньому прогнозі ЦБ РФ цей показник збільшено до $50 млрд (див. мал. 7). Макроекономічна стабілізація в Росії знайшла відображення у зміцненні рейтингових позицій. Між- народне рейтингове агентство Standard&Poor’s підвищило кредитний суверенний рейтинг РФ до рівня «BBB-» (довгостроковий в іноземній валюті) та короткостроковий до «A-3». Зокрема аналіти- ки Standard&Poor’s зазначили, що створені державні баланси (як зовнішній, так і внутрішній) здатні успішно амортизувати можливі фінансові та економічні шоки. Агентство Fitch підвищило рейтинг РФ до «BBB» із стабільним прогнозом. Аналітики звернули увагу на стабільний профіцит державного бюджету, який виник внаслідок консервативної фінансової по- літики: в 2018 р. він склав 2,6% ВВП, а у 2019 р. – очікується на рівні 1,8% ВВП. Збереження профіциту прогнозується до 2021 р. Більше того, можливість збереження бюджетної профіцитності зберігається за умови зниження цін на нафту до $43 за барель марки Brent (до кризи вказаний показник ре- зистентності був на рівні $110). Золотовалютні резерви ЦБ РФ у 2021 р. можуть скласти $591 млрд, а ліквідна частина Фонду національного добробуту зросте до позначки 7% ВВП з нинішніх 5,7%. Базові фактори, які допомагають Росії протидіяти західним санкціям та амортизувати їхній негативний вплив на економіку, – це низький рівень державного боргу та високий рівень резервів уряду й ЦБ. Макроекономічнастабілізація04/ 0
  • 27.
    25 Однією з головнихза останні роки можна назвати реформу судової системи 2014 р. і вдосконалення моделі «економічного правосуддя». Ліквідація Вищого арбітражного суду та перенесення «економіч- них» судів як інституції у загальносудову систему (була здійснена рецепція Судової колегії з економіч- них спорів у структуру Верховного суду із відповідним скороченням кількісного складу) призвела до прискорення розгляду справ і покращення доступу учасників процесу до оперативної судової інфор- мації. Запроваджено модуль «КАД-арбітр», який дозволяє отримати доступ до судової картотеки ар- бітражних справ з можливістю дистанційно відслідковувати хід судових засідань, починаючи з подачі заяви та закінчуючи судовими рішеннями у кожній інстанції . Внаслідок удосконалення роботи судової системи за економічними справами значно зменшилася кількість судових рішень, відповідно до яких економічні агенти мали сплатити нараховані фіскальни- ми органами податкові платежі, штрафи та пені: якщо у 2014 р. таких рішень було 41,7% від загальної кількості, то у 2016-му – 14,9%, у 2017-му – 29,7% та у 2018-му – 12,2% (історичний мінімум). Крім того, у 2013-2014 рр. реалізовані зміни щодо оподаткування енергетичного сектору, відповідно до яких відбувалося зниження експортних мит на нафту та компенсація податкових втрат за рахунок зростання ставок податку на видобуток природних копалин. Вказаний фіскальний маневр дозволив частково наблизити внутрішні ціни на нафтопродукти до світових котирувань та обмежити рівень пе- ретікання доданої вартості, отриманої під час переробки нафтопродуктів, на користь країн – учасниць Митного союзу та Євразійського економічного союзу, зокрема Білорусі, яка є реципієнтом поставок російської сирої нафти. Вказані реформи відобразилися на динаміці просування РФ у світових рейтингах. У 2019 р. Росія посі- ла 28 сходинку у рейтингу Світового банку Doing Business , поліпшивши свій результат на три позиції. Загалом, з 2010-го РФ, яка займала 120-те місце, зуміла піднятись на 92 сходинки, випередивши Поль- щу, Португалію, Нідерланди, Швейцарію та Японію. Серед країн БРІКС Росія є рейтинговим лідером (найближчий суперник – Китай, 31 позиція). Найбільший прогрес в останні роки було зафіксовано за такими напрямками, як «отримання дозволів на будівництво» та «кредитування». У рейтингу глобальної конкурентоспроможності Всесвітнього економічного форуму та міжнародної школи бізнесу INSEAD РФ знаходиться на 43 місці, розмістившись між Латвією і Кіпром. Сильні сто- рони РФ згідно з рейтингом: запровадження інформаційно-комунікаційних технологій (25 сходинка), макрофінансова стабільність та низький рівень державного боргу. За рівнем фактичного розвитку інформаційно-комунікаційних технологій Росія знаходиться на 36 місці. Слабкі сторони Федерації: фі- нансовий сектор, інфраструктура та ринок праці. У рейтингу ООН стосовно розвитку електронного уряду Росія посідає 32 місце і вперше увійшла до групи країн з «дуже високим» індексом розвитку. Ключовіреформитаїхнірезультати05/
  • 28.
    26 СМЕРТЬ ПУТІНА.СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ Прогнозування динаміки російської економіки здійснюється міністерством економічного розвитку РФ, яке публікує регулярні «Картини економіки». Прогноз цінової динаміки на нафту марки URALS показує, що у Росії є ще приблизно рік, коли ціни будуть триматися на досить високому рівні. У наступні роки нафтові ціни, ймовірно, знизяться до позначки $50 і складуть у 2024-му році в середньому $53,5 за барель, тобто ризикують повернутися до посткризових параметрів. Але завдяки економічним моде- лям створення резервних фондів та проведення реформи із встановлення максимально допустимо- го рівня ненафтогазового дефіциту, нафтова залежність РФ на цей час істотно диверсифікована в частині її впливу на бюджетний процес, а профіцитність бюджету буде зберігатись навіть за умови скорочення нафтових котирувань до $50 за барель. Крім того, в РФ цілеспрямовано зменшують рівень перерозподілу ВВП через систему федерального бюджету, і вказаний показник вже знизився до рів- ня нижче 20%. Все це необхідно враховувати, оцінюючи потенційно можливу динаміку економічного зростання в РФ і наповнення держбюджету, який все менше стає залежним від експорту вуглеводнів. А резистентність економічного організму відносно протидії зовнішнім негативним факторам та шокам постійно посилюється. Почасти це підтверджує прогноз експортних операцій, зокрема поставки продукції паливно-енерге- тичного сектору (ПЕК). Прогнозплатіжного балансу та експортногопотенціалу РФ 06/ Мал. 8. Експорт РФ, млрд дол. США
  • 29.
    27 Загальний експорт РФу 2024 р. може зрости до $505 млрд (прогноз на 2020-й – $435 млрд), а експорт ПЕК, навпаки, скоротиться до $209 млрд (прогноз на 2020-й – $229 млрд). Тобто за п’ять найближчих років Росія планує наростити експорт товарів, не пов’язаних із енергетичним сектором, майже на $70 млрд, тоді як експорт сектору ПЕК скоротиться на приблизно $20 млрд (див. рис. 8). Причому ці два процеси відбуватимуться за лінійним сценарієм – постійне зростання загальних показників експорту та падіння обсягу енергетичних експортних поставок передовсім за рахунок зниження цінового фак- тору. Питома вага експорту продукції ПЕК в структурі зовнішньої торгівлі знизиться з 57 до 41%. Однак попри позитивний характер хеджування ризиків, пов’язаних із зовнішніми сировинними ринка- ми, подібна перебудова структури експортного потенціалу РФ призведе до тимчасового послаблення показника поточного рахунку платіжного балансу (див. мал. 9). Розвиток нових напрямків експорту потребує нарощування імпорту, особливо в частині закупівель технологій, обладнання, матеріалів і комплектуючих. В результаті позитивне сальдо рахунку поточ- них операцій почне стрімко скорочуватися, а отже, зменшиться потенційна можливість ЦБ РФ наро- щувати власні золото-валютні резерви. Принагідно зауважмо, що саме профіцит поточного рахунку платіжного балансу в останні роки був основним джерелом формування валютних резервів країни, включаючи Центробанк та багатоступеневу систему фінансового захисту, зокрема Фонд національ- ного добробуту. Порівняно із 2020 р., у 2024-му профіцит поточного рахунку може знизитись майже удвічі – з $49,8 млрд до $24,7 млрд (якщо взяти за базу порівняння 2018 р., то падіння буде більш як учетверо). Відносно ВВП даний індикатор знизиться з 5,8 до 1,1%, тобто більш як у п’ять разів. Мал. 9. Поточний рахунок платіжного балансу, млрд дол. США
  • 30.
    28 СМЕРТЬ ПУТІНА.СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ Мал. 10. Фінансовий рахунок платіжного балансу, млрд дол. США Можливість компенсування втрат за поточним рахунком платіжного балансу за допомогою позитив- ного сальдо рахунку фінансових операцій буде обмежена через імовірне продовження санаційної політики: найвищий профіцит фінансового рахунку можливий у 2020-му – на рівні $7,5 млрд, а най- нижчий у 2022-му році – $0,2 млрд (див. мал. 10). У подальшому сальдо фінансового рахунку може бути збільшене до $6,2 млрд у 2024 р., але, якщо порівнювати із 2018 р., це все одно буде падіння у 6-7 разів, а питома вага втрати абсолютного значення сальдового показника фінансового рахунку складе 85%. Відносно ВВП питома вага фінансового рахунку зменшиться з 2,5% до 0,3%. До 2024 р. Росія опиниться у становищі, коли замкнена економічна модель забезпечуватиме повіль- ний приріст ВВП в межах 1–2% (максимум 3%) на фоні відносно низької інфляції (2-4%), а також повіль- ного зростання реальних доходів населення (2-3% на рік). Це можна описати як своєрідну пастку се- редніх доходів Ейхенгріна, коли низькі темпи економічного зростання призведуть до такої ж повільної динаміки реальних доходів домогосподарств, фінансова обмеженість яких буде впливати на рівень платоспроможного попиту, а отже і на потенціал зростання за рахунок внутрішніх драйверів. Вказа- ний ефект буде посилюватися на фоні реалізації замкненої, самовідновлювальної економічної моделі із вбудованими модулями імпортозаміщення та повільної переорієнтації на внутрішнє споживання. За цих умов низький рівень інфляції сприятиме макрофінансовій стабільності економіки, але й водночас уповільнюватиме темпи економічного зростання, з ризиком переходу у фазу так званої «вічної стагна- ції», із майже нульовими темпами збільшення ВВП та інфляцією на рівні 3-4%. 0
  • 31.
    29 Умовна економіка РФ«після Путіна» буде характеризуватися досить суперечливими параметрами. Поліваріантність її розвитку напряму залежить від базового сценарію майбутньої світової кризи або рецесії. Тут можна виділити декілька ключових трендів. Базовий сценарій передбачає, що перехід від нинішнього циклу ділової активності до наступ- ного не буде супроводжуватися статистичною рецесією світової економіки, і прояви кризи по- лягатимуть лише у скороченні динаміки зростання глобального ВВП до 1-2% на рік, з можливим від’ємним значенням параметрів світової торгівлі. Як наслідок – корекція світових цін на нафту до рівня $40-50 за барель. В такому випаду у РФ все ж залишається можливість проводити профі- цитну бюджетну політику, поповнювати резерви ЦБ та нарощувати активи Фонду національного добробуту. Темпи економічного зростання будуть на рівні 1-2%, а інфляція – 3-4%. Реальні доходи населення зростатимуть у діапазоні 2-3%. Сальдо поточного рахунку залишатиметься позитивним, а державний борг перебуватиме на низьких значеннях, тобто не будуть справляти помітний вплив системні валютні та бюджетні ризики. Єдиною проблемою в цьому контексті залишатиметься за- лучення прямих іноземних інвестицій та нових кредитів для фінансування корпоративного боргу. Проте можна припустити, що високі рейтингові позиції Росії та інвестиційний кредитний рейтинг сприятимуть надходженню до країни як фінансування з боку системних інвесторів (ЄС, передовсім Німеччини, Китаю, арабських країн), так і західних венчурних інвестицій. Ймовірність вказаного сценарію – приблизно 80%, резистентність до зовнішніх цінових та валютних шоків – висока, ймо- вірність системної фінансової кризи – низька. Глобальна концепція подальшого розвитку буде мало відрізнятись від сьогоднішньої моделі – посилення замкненої, самовідновлювальної опе- раційної системи економіки та кластерний характер залучення іноземних інвестицій, для яких будуть створюватися «лабораторні умови», наближені до західних стандартів, зокрема в рамках концепції ТВР (територій випереджального розвитку) та вільних економічних зон. Песимістичний сценарій передбачає, що характер перебігу світової фінансової кризи буде визна- чатися падінням динаміки глобального ВВП на рівні 1-2%. Тоді слід очікувати зниження нафтових котирувань нижче позначки $40 за барель, внаслідок чого бюджетна політика РФ перейде у дефі- цитний форматіз з дуже обмеженими можливостями для його покриття. Темп зростання ВВП впаде до нульових відміток із ризиком переходу у фазу падіння. Інфляція збільшиться до 10%, а реальні доходи населення скорочуватимуться в межах 2–5%. За цих умов РФ може розраховувати на притік інвестицій лише за міждержавними угодами, а можливість рефінансування старих кредитів за рахунок отримання нових буде значно обмежена. Сальдо фінансового рахунку стане від’ємним через потужний відтік капіталу та скорочення динаміки сировинного експорту. Ймовірність такого сценарію – не більше 20%. Компенсація ризиків для РФ можлива лише за радикального скасуван- ня західних санкцій та активації внутрішнього інвестиційного потенціалу. Негативний сценарій передбачає, що світова криза у найбільш токсичному вигляді (максимально можливе падіння цін на сировину, зокрема ціни на нафту до $30 за барель і нижче) буде поєднана із посиленням західних санкцій. Базова умова – світова криза триватиме більше року. Сценаріїтапрогнози07/
  • 32.
    30 СМЕРТЬ ПУТІНА.СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ У такому випадку економіка РФ ризикує опинитись у більш глибокій та довготривалій фазі еконо- мічного падіння, з більш радикальними інфляційними та девальваційними наслідками. ВВП може впасти на 5%, а реальні доходи населення – на 10%. Інфляція становитиме близько 15%, а дефіцит федерального бюджету перевищить 3%. Ймовірність такого сценарію – не більше 1%. Робочий варіант амортизації кризи – іранська економічна модель, націлена на максимально можливу еко- номічну ізоляцію. За розглянутий період президенту РФ Володимиру Путіну вдалося сформувати економічну модель із акцентами на макрофінансову стабільність, умовну герметичність до зовнішніх шоків (програма зниження сировинної залежності ще далеко не завершена), поступову самовідновлювальність, низький рівень боргової залежності, відносну резистентність до зовнішніх фінансових та цінових шоків. До позитивних рис слід віднести застосовувану кластерну модель розвитку, спрямовану- на створення окремих ізольованих точок випереджаючого економічного зростання та зручних «вікон» для входу інвесторів на внутрішніх ринок, чому сприятиме і впровадження ефективних цифрових сервісів. Як негатив відзначимо, що створена модель не є моделлю економічного зростання та підвищення рівня капіталізації соціального базису країни, тобто стабільність трансформується виключно у бю- джетну профіцитність, а отже, і в неспроможність вчасного освоєння державних коштів, зокрема у частині стимулювання темпів економічного зростання та довгострокових інвестицій у соціальний капітал. Таким чином, макрофінансова стабільність є наразі проекцією стабільності політичної.
  • 33.
    31 Тобто будь-яка політичнадестабілізація може теоретично вплинути і на появу деструктивних соці- альних рухів, викликаних довгостроковим гальмуванням очікуваного населенням рівня зростання реальних доходів. Це та стабільність, яка може бути зруйнована комбінацією негативних ендо- генних факторів, зокрема у випадку токсичного перезавантаження політичної системи, так і ек- зогенних чинників, зокрема у форматі нової фази глобальної кризи та/або посилення санкційної політики з боку Заходу. У такій парадигмі при найбільш невдалому поєднанні токсичних факторів, сконцентрованих у єди- ній часовій моделі, компенсатори у вигляді внутрішніх резервів та каналів інвестиційної співпраці із такими країнами, як Китай, можуть не дати очікуваного амортизаційного ефекту. Однак можли- вість такої негативної комбінації факторів впливу наразі малоймовірна, і більш вирогідним зали- шається варіант повільного розвитку економіки РФ. Нарешті, різке збільшення ресурсів Фонду національного добробуту протягом 2019 р., що від- бувається зазвичай напередодні кризи, може свідчидтити про підготовку РФ до двох сценаріїв. По-перше, це може бути підготовка до нових секторальних санкцій (тобто Путін готується спро- вокувати різке загострення на одному з театрів бойових дій). По-друге, це може бути накопичення ресурсу для оперативного маневру із відкритою датою – тобто підготовка до умовної кризи, спри- чиненої появою чергового чорного лебедя. Принагідно тестується ступінь толерантності суспіль- ства, яке живе в умовах обмеження державних видатків на соціальні програми і при цьому готове не втручатися у перерозподіл величезних коштів на користь кремлівських геополітичних проектів.
  • 34.
    32 СМЕРТЬ ПУТІНА.СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ 0 Демографічні перспективи: як РФ перетворюється на азійську країну 03 Юрій Вишневський
  • 35.
    33 01/ Суттєвим фактором нинішніхі майбутніх тенденцій в Росії є демографія. Спочатку ми розглянемо змі- ни чисельності населення РФ протягом останніх 70 років та прогноз їх до 2100 р. Потім проаналізуємо складові цих змін, тобто природний та міграційний приріст/з населення, а також стан і перспективи трудової міграції до та з Росії. Після того дослідимо наявні демографічні контрасти між регіонами РФ за природним і міграційним приростом/зменшенням населення. Окремо зупинимося на ситуації в Кри- му, демографія якого з 2014 р. дедалі сильніше спотворюється потужним міграційним потоком із Росії. У висновках торкнемося довгострокової перспективи, коли найважливішою тенденцією змін у складі населення РФ може стати не трудова міграція, а демографічна експансія. 17 червня 2019 р. Відділ народонаселення Департаменту економічних та соціальних питань ООН пред- ставив оновлені World Population Prospects («Перспективи світового населення»). Вони містять оцін- ки демографічних показників країн світу, у т. ч. Росії, за 1950–2020 рр. і дев’ять варіантів прогнозу їх до 2100 р. включно – станом на 1 липня кожного року. За даними ООН, населення Росії досягло максимальної чисельності 1993 р. Впродовж 1950–1993 рр. воно зросло з 102,8 до 148,37 млн осіб. Темпи зростання характеризує коефіцієнт річного приросту, який зазвичай вимірюється у проміле (‰), що означає приріст на 1000 жителів. Найвищий коефіцієнт річного приросту було зафіксовано 1954 р. Впродовж 1954–1969 рр. він знизився з 16,79 до 4,95‰. Далі він потрохи підвищувався і 1986 р. досяг 7,26‰, після чого знову почав падати і з 1994 р. став від’ємним – це означає, що населення РФ почало скорочуватися. Мінімальної чисельності воно досягло 2008 р., скоротившись до 143,25 млн осіб. Найнижчий коефіцієнт річного приросту було зафіксовано 2002 р. Він опустився тоді нижче –4,22 ‰. Далі він почав поліпшу- ватися і з 2009 р. знову став позитивним – це означає, що населення РФ почало зростати. За розра- хунками ООН, 2020 р. воно має сягнути 145,93 млн осіб. Але коефіцієнт річного приросту, піднявшися 2014 р. до 2,35‰, після того відновив падіння і 2020 р., за розрахунками ООН, має знизитися до 0,43‰. Серед своїх дев’яти варіантів прогнозу на 2020–2100 рр. ООН вважає найімовірнішим варіант середньої фертильності (Medium fertility variant). За цим варіантом вже з 2021 р. населення РФ має знову почати скорочуватися, тобто коефіцієнт річного приросту знову має стати від’ємним. Чисельність населення РФ повинна зменшитися до 141,13 млн осіб 2035 р. і до 126,14 млн осіб 2100 р. Коефіцієнт річного при- росту має потрохи знижуватися і 2034 р. впасти до –3,17‰, після чого потрохи поліпшуватися і 2049 р. піднятися до –2,11‰, далі знову потрохи знижуватися і 2064 р. впасти до –2,73‰, після чого знову потрохи поліпшуватися і 2089 р. піднятися до –0,15‰, а далі розпочати новий цикл падіння і опусти- тися 2100 р. до –0,8‰. Загальну динаміку населення РФ протягом 1950–2100 рр. за даними ООН відображає мал. 11. У ній об’єд- нано оцінки за 1950–2020 рр. і прогноз до 2100 р. за варіантом середньої фертильності. Оцінкиіпрогнозищодо1950-2100рр.
  • 36.
    34 СМЕРТЬ ПУТІНА.СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ Мал. 11. Динаміка населення РФ протягом 1950–2100 рр., млн осіб станом на 1 липня Джерело: United Nations, Department of Economic and Social Affairs, Population Division (2019). World Population Prospects 2019, Online Edition. Прогноз на 2020–2100 рр. – згідно з Medium fertility variant. Іншим джерелом демографічних даних щодо РФ є Росстат (Федеральна служба державної статисти- ки) . Він дає оцінки демографічних показників Росії за 1990–2019 рр. і три варіанти прогнозу їх до 2036 р. включно – станом на 1 січня кожного року. Оскільки дані ООН наводяться станом на 1 липня, а дані Росстату – на 1 січня, слід забезпечити їх порівнянність. Для цього даним ООН на 1 липня певного року ставитимемо у відповідність середні дані Росстату за цей рік, які дорівнюють середньому арифметичному даних на 1 січня цього року і на 1 січня наступного року. Дані Росстату, порівняно з даними ООН,охоплюють вужчий проміжок часу. При цьому дані Росстату за 1990–2013 рр. майже співпадають з відповідними даними ООН, а починаючи з 2014 р. є недостовірними у сумарних цифрах, оскільки включають до складу населення РФ жителів двох регіонів України – Ав- тономної Республіки Крим і міста Севастополя. За даними Росстату, населення Росії досягло максимальної чисельності 1992 р. (роком раніше, ніж за даними ООН) і склало тоді 148,54 млн осіб – на 0,27 млн більше, ніж за даними ООН. До мінімальної чисельності воно скоротилося 2008 р. (як і за даними ООН) і склало тоді 142,74 млн осіб – на 0,51 млн менше, ніж за даними ООН. Отже, згідно з даними Росстату, населення Росії скорочувалося швидше, ніж за даними ООН. Далі, протягом дев’яти років (2009–2017), Росстат фіксував зростання кількості жителів Росії. При цьо- му протягом перших п’яти років (2009–2013) воно було повільнішим, ніж стверджує ООН.
  • 37.
    35 За даними Росстату,2013 р. населення Росії склало 143,51 млн осіб – на 0,82 млн менше, ніж за даними ООН. Наступного року РФ анексувала український Крим, а його населення записала до свого. Тож кількість жителів РФ в 2015 р. Росстат оцінює у 146,41 млн осіб – на 1,42 млн більше, ніж за даними ООН. Хоча ООН прогнозує нове скорочення населення Росії з 2021 р., але кількість жителів РФ, яку подає Росстат, вже почала зменшуватися. Її середнє значення за 2018 р. скоротилося порівняно з середнім значенням за 2017 р. на 12 тис. і склало 146,83 млн осіб (це на 1,10 млн більше, ніж за даними ООН). Ця тенденція фіксується вже другий рік поспіль. Кількість жителів РФ, яку подає Росстат, на 1 січня 2018 р. склала 146 млн 880,4 тис. осіб, а на 1 січня 2019 р. скоротилася на 99,7 тис. – до 146 млн 780,7 тис. осіб. За останніми оперативними даними , протягом січня-серпня 2019 р. вона скоротилася ще на 52,5 тис. Також з даних Росстату можна вирахувати чисельність населення РФ у міжнародно визнаних межах (без Криму). Вона на 1 січня 2018 р. склала 144 млн 530,0 тис. осіб, а на 1 січня 2019 р. скоротилася на 104,3 тис. – до 144 млн 425,7 тис. осіб. Середнє значення за 2018 р. склало 144,48 млн – це на 1,25 млн менше, ніж за даними ООН. Свій прогноз на 2018–2035 рр. Росстат востаннє оновив 3 жовтня 2018 р. Серед трьох варіантів цього прогнозу Росстат вважає найімовірнішим середній. Кількість жителів РФ (з приплюсованим Кримом), яку прогнозує Росстат за цим варіантом, скоротиться з 146,84 млн осіб 2018 р. до 144,14 млн 2035 р. Починаючи з 2022 р. Росстат прогнозує повільніші темпи скорочення населення РФ, порівняно з про- гнозом ООН. Якщо в розрахунках на 2021 р. прогноз Росстату випереджає прогноз ООН на 0,8 млн осіб, то в розрахунках на 2035 р. – вже на 3,01 млн осіб. Ця розбіжність у прогнозах стане зрозумілою, якщо проаналізувати дані ООН і Росстату щодо природ- ного та міграційного приросту/скорочення, тобто тих демографічних факторів, які є визначальними для динаміки чисельності населення. Саме до такого аналізу ми і переходимо.
  • 38.
    36 СМЕРТЬ ПУТІНА.СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ 02/World Population Prospects 2019 містить дані не лише про чисельність населення за 1950–2100 рр., але і про кількість народжених , кількість померлих та міжнародну міграцію протягом 30 періодів по п’ять років, на які розбивають ці 150 років (кожен період розпочинається 1 липня і завершується через п’ять років 30 червня). Ці дані зібрано у таблиці 3. У ній об’єднано оцінки за 1950–2020 рр. і прогноз на 2020–2100 рр. за варіантом середньої фертильності. Природнийтаміграційнийприріст скорочення Джерело: United Nations, Department of Economic and Social Affairs, Population Division (2019). World Population Prospects 2019, Online Edition. Прогноз на 2020–2100 рр. – згідно з Medium fertility variant. Таб. 3. Природний та міграційний приріст/скорочення населення РФ протягом 1950–2100 рр., тис. осіб
  • 39.
    37 З таблиці видно,що з початку 1990-х Росія перебуває у стані демографічної кризи: щороку кількість померлих перевищує кількість народжених; отже, природний приріст населення став від’ємним, тобто перетворився на природне скорочення. За даними Росстату, ця криза розпочалася в Росії у 1992 р. Населення Росії старіє, що пов’язано в першу чергу з низькою народжуваністю, констатує директор Інституту демографії Вищої школи економіки (Москва) професор Анатолій Вишневський. Є два види демографічного старіння: старіння «знизу» (за рахунок зниження народжуваності) і старіння «зверху» (за рахунок збільшення тривалості життя). Росія – це зразок старіння «знизу» практично без старіння «зверху», зазначає професор: тривалість життя росіян зростає дуже повільними темпами. За підсум- ками 2018 р. в Росії очікувана тривалість життя при народженні склала 72,9 року, зрісши за рік лише на 0,2 року. Щоправда, президент РФ Володимир Путін у своєму указі від 7 травня 2018 р. поставив амбітну мету до 2030 р. довести очікувану тривалість життя до 80 років , але професор Вишневський не вірить у реалістичність цієї амбіції. «Ми кілька десятиліть топталися фактично на одному місці – той рівень тривалості життя, який був у середині 1960-х – на початку 1970-х, ми зуміли відновити тільки 2010 р. Тривалість життя поступово зростає, але я не уявляю, за рахунок чого можна зробити такий ривок, тим більше, що охорона здоров’я у нас, м’яко кажучи, не процвітає», – говорить він. За його словами, щоб підняти тривалість життя на сім років, іншим країнам знадобилося набагато більше часу. Наприклад, Швеції це вдалося зробити за 36 років, Японії – за 15 років, Франції – за 22 роки, США знадобився 31 рік, а Росія (тобто Путін) хоче зробити такий ривок за 11 років . Але демографічну кризу пом’якшує міграційний приріст населення, який спостерігається в Росії з середини 1970-х. Саме завдяки цьому відновилося зростання загальної чисельності населення РФ, починаючи з 2009 р. Щоб з’ясувати причини розбіжностей між прогнозами ООН і Росстату до 2035 р., розглянемо дані про природний та міграційний приріст/скорочення населення РФ, яким його бачить Росстат, протягом чотирьох періодів по п’ять років, на які розбиваються 2016–2035 рр. (кожен період розпочинається 1 січня і завершується через п’ять років 31 грудня). Ці дані зібрано у таблиці 4. У ній об’єднано оцінки за 2016–2018 рр. і прогноз на 2019–2035 рр. за середнім варіантом. Джерело: Росстат. Прогноз на 2019–2035 рр. – згідно з середнім варіантом. Таб. 4. Природний та міграційний приріст/скорочення населення РФ протягом 1950–2100 рр., тис. осіб
  • 40.
    38 СМЕРТЬ ПУТІНА.СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ Наведені у таблицях 3 і 4 дані ООН і Росстату не є цілкомпорівнювальними , оскільки п’ятирічні періоди Росстату зсунуті на півроку по відношенню до п’ятирічних періодів ООН та, що більш важливо, охоплю- ють населення не лише Росії, а й українського Криму. Проте порівняння цих даних все ж є корисним, оскільки дає змогу з’ясувати пріоритети Кремля. Якщо подивитися на природний приріст, то він за оцінками ООН на період із середини 2015 р. по се- редину 2020 р. є позитивним і складає 37 тис. осіб. А за оцінками Росстату на період з початку 2016 р. по кінець 2020 р. він є негативним і складає –823 тис. осіб. На наступну п’ятирічку ООН і Росстат дають вже більш схожі прогнози: –1253 і –1695 тис. осіб. А на наступні дві п’ятирічки прогнози двох джерел практично співпадають: –2251 і –2257 тис. осіб; –2700 і –2658 осіб. Отже, у цифрах Росстату навіть після вищезгаданого указу Путіна не простежується серйозних сподівань Кремля на подолання демогра- фічної кризи шляхом підвищення народжуваності та зниження смертності населення. Геть інша картина спостерігається, якщо подивитися на міграційний приріст. ООН прогнозує скоро- чення і потім стабілізацію міграції до РФ, а Росстат – невпинне зростання, і з кожною п’ятирічкою розбіжність між двома прогнозами збільшується: 912 проти 1021 тис. осіб; 452 проти 1165 тис. осіб; 466 проти 1305 тис. осіб; 486 проти 1394 тис. осіб. Таким чином, Росстат намалював Росії значно більший міграційний приріст населення, ніж прогнозує ООН. Можна припустити, що це відображає сподівання Кремля, який розраховує на зростання притоку людських ресурсів з інших колишніх союзних респу- блік СРСР, не в останню чергу – з України. За даними Росстату , протягом 2009–2018 рр. міграційний приріст населення РФ склав 2440 тис. осіб (у 2014–2018 рр. – без урахування міграційних потоків між Росією та українським Кримом (їх буде розглянуто окремо нижче). Це майже удвічі перевищує аналогічний показник за попередні 10 років (1999–2008), який склав 1325 тис. осіб. Найбільшими донорами, які у 2009–2018 рр. додали до населення РФ більш як по 10 тис. осіб, були 13 країн: Україна, Казахстан, Узбекистан, Таджикистан, Вірменія, Кир- гизія, Молдова, Азербайджан, Грузія (включно з Абхазією та Південною Осетією), Білорусь, Туркменія, Китай, В’єтнам. У таблиці 5 наведено річні обсяги міграційного приросту населення РФ, а також внески найбільших країн-донорів. Таб. 5. Обсяги міграційного приросту населення РФ протягом 2009–2018 рр., тис. осіб Джерело: Росстат. У 2014–2018 рр. – без урахування міграційних потоків між Росією та Кримом. 0
  • 41.
    39 У 2017–2018 рр.бачимо значне скорочення міграційного приросту населення РФ. Міграційне сальдо з Україною (кількість тих, хто прибув із України, мінус кількість тих, хто відбув до України) стрибнуло 2015 р. до 146,1 тис. осіб (без урахування міграційних потоків між Росією та українським Кримом), але вже 2018 р. скоротилося до 14,8 тис. осіб, що стало мінімальним значенням за останні 14 років (2005–2018). Достовірної статистики про кількість трудових мігрантів, які прибули до РФ з різних країн світу, немає. Але Центральний банк РФ дає статистику транскордонних грошових переказів, здійснених фізични- ми особами (резидентами і нерезидентами) . Протягом 2009–2018 рр. сума таких переказів з РФ за кордон склала $141,4 млрд, причому 95,6% цієї суми припало на 13 країн-реципієнтів. Це Узбекистан, Таджикистан, Україна, Киргизія, Вірменія, Азербайджан, Молдова, Китай, Грузія (включно з Абхазією та Південною Осетією), Казахстан, Туреччина, Білорусь і В’єтнам (цей список відрізняється від списку у таблиці 3.3 наявністю Туреччини та відсутністю Туркменії). У таблиці 6 наведено річні обсяги цих пере- казів із РФ за кордон загалом, а також до найбільших країн-реципієнтів. Таб. 6. Обсяги грошових переказів, здійснених протягом 2009–2018 рр. фізичними особами (резидентами і нерезидентами) з РФ за кордон, $ млн Джерело: Центральний банк РФ 03/Зовнішнятрудоваміграція Упродовж2009–2013 рр. річний обсяг транскордонних грошових переказів з Росії, здійснених фізични- ми особами, зріс із $10 млрд до $23,6 млрд, але протягом наступних трьох років упав більш як удвічі. У 2015–2018 рр. він залишався нижчим від рівня 2009 р. Це стало наслідком здешевлення російського рубля, яке, у свою чергу, було спричинено збройною агресією Росії проти України.
  • 42.
    40 СМЕРТЬ ПУТІНА.СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ 0Також протягом 2009–2018 рр. відбулися доволі значні зміни у рейтингу найбільших країн-реципієнтів грошових переказів з Росії. Безперечним лідером залишається Узбекистан. З четвертого на друге місце піднялася Киргизія, яка разом із Білоруссю, Вірменією, Казахстаном і Росією є членом Євра- зійського економічного союзу (ЄАЕС). Членство країни в ЄАЕС полегшує її громадянам працевлашту- вання в Росії, звільняючи їх від необхідності купувати патент на роботу в РФ, який коштує кілька тисяч рублів на місяць (у кожному суб’єкті РФ – своя вартість патенту, у 2019 р. вона складала від 2967 руб./ міс. у Північній Осетії до 9335 руб./міс. у Якутії ). З другого на третє місце опустився Таджикистан. Водночас з дев’ятого на четверте місце піднявся Ки- тай, що є ознакою поступового заселення китайцями російських теренів. На п’ятому місці залишилася Вірменія; з сьомого на шосте піднявся Азербайджан, а з десятого на сьоме – Казахстан. На восьмому місці залишилася Грузія; з 12-го на дев’яте піднялася Туреччина. А з третього на десяте опустилася Україна. У 2018 р., порівняно з 2013-м, останнім передвоєнним роком, обсяг грошових переказів із Росії в Україну скоротився майже удесятеро – з $3078 млн до $324 млн. Молдова опустилася з шостого місця на 11-те, Білорусь – з 11-го на 13-те. А з 19-го місця на 12-те підняв- ся В’єтнам. Загальна тенденція очевидна: Росія значно втратила популярність у українців, білорусів, молдован; замість них приїжджає більше азіатів. Переважна частина мігрантів, які приїжджають до Росії, це вихідці з країн Центральної Азії, де дов- гий час зберігалася висока народжуваність, а нових робочих місць створюється мало, зазначає ві- це-президент російського недержавного фонду «Миграция XXI век» Наталія Власова. Росія для них – практично єдине місце, де вони можуть знайти роботу – на будівництві, дорожніх роботах, у сфері обслуговування та домашньої праці. За умов низької продуктивності праці в Росії залишається висо- кою потреба в ручній праці, яку в основному і забезпечують іноземні працівники. Частина мігрантів із Центральної Азії намагаються виїхати на заробітки в Південну Корею або, наприклад, в Об’єднані Арабські Емірати, але туди стікається чимало мігрантів і з інших країн, тому вихідці з колишнього СРСР далеко не завжди витримують конкуренцію за робоче місце. Для трудової міграції до країн Європи або в США важливо знати європейські мови, якими азіати практично не володіють. Та й сама поїздка туди багатьом гастарбайтерам просто не по кишені. При цьому російську мову мігранти з Центральної Азії здебільшого знають, нехай і погано. Але через 10–20 років ситуація може змінитися, продовжує Вла- сова, тому що народжуваність у центральноазіатських країнах знижується, і, можливо, через деякий час там вже не буде надлишку робочої сили. Якщо приїжджають жити і працювати в Росію низькокваліфіковані працівники, то їдуть звідипере- важно фахівці з вищою освітою та науковими ступенями. «Нерідко представники великих іноземних компаній спеціально шукають серед випускників провідних вузів для себе майбутніх працівників, які хочуть переїхати за кордон. І знаходять їх», – говорить Власова. Молоді росіяни їдуть до західних країн не тільки заради більш високої зарплати, а й заради цікавої роботи, можливості працювати на сучасному обладнанні, розвиватися, робити наукові відкриття. Найчастіше іноземці переманюють айтішників, технарів, молодих вчених у різних областях знань .
  • 43.
    41 Російська Федерація уїї міжнародно визнаних кордонах (без окупованих нею територій) складається з 83 рівноправних суб’єктів, у число яких входять 21 республіка, 9 країв, 46 областей, 1 автономна об- ласть, 2 міста федерального значення та 4 автономні округи. Для розуміння міжрегіональних розбіж- ностей доцільно розглянути демографічні показники усіх 83 суб’єктів РФ за останні 10 повних років – з початку 2009-го по кінець 2018-го. До речі, мінімум чисельності населення РФ за часи після розпаду СРСР припадає, за даними Росстату, саме на початок 2009 р. Протягом 2009–2018 рр. сумарне населення 83 суб’єктів РФ зросло на 1,2 %. Але позитивна демографічна динаміка спостерігалася лише у 28 суб’єктах РФ, а в решті 55 – чисель- ність населення за ці 10 років скоротилася. Росстат подає для усіх суб’єктів РФ щорічні дані в абсолютних цифрах щодо чисельності населення та міграційного приросту . Користуючись цією статистикою, можна вирахувати загальний, природний та міграційний приріст/скорочення населення суб’єктів РФ за 10 років у відсотках. Загальний приріст населення більш як на 3% за 10 років продемонстрували 19 суб’єктів РФ. Їх можна розділити на три категорії. По-перше, це регіони, де головним чинником приросту населення є міграція. До цієї категорії відно- сяться обидві столичні агломерації: Москва (загальний приріст 11,8%, у т. ч. природний 4,4% і міграцій- ний 7,4%, що скорочено позначатимемо як 11,8% = 4,4+7,4%) з Московською областю (9,2% = –4,3+13,5%) та Санкт-Петербург (12,2% = 1,4+10,8%) з Ленінградською областю (8,8% = –4,4+13,2%). Там значною є внутрішня міграція з економічно депресивних регіонів, зокрема із північнокавказьких республік. Але також там помітна і зовнішня міграція, здебільшого з Центральної Азії. Як наслідок, у цих регіонах швидко зростає частка мусульманського населення. «Святкування Ураза-байраму щороку змушує москвичів хвилюватися. До мечетей, яких в Москві всьо- го чотири, збираються десятки, а за деякими оцінками, і сотні тисяч молільників – особливо дістається найвідомішій Соборній мечеті на проспекті Миру. Щоб пом’якшити ситуацію, Москва вже кілька років практикує організацію «виносних» майданчиків для свята – в тих районах, звідки до мечетей особли- во далеко. Але це не зовсім радує мусульман: вони хотіли б більше справжніх мечетей», – зазначає газета «Московский комсомолец» . Своя специфіка – у Санкт-Петербурзі. «У Північній столиці виникли справжнісінькі національні гетто. Вони утворюються переважнов спальних районах з нерозвиненою інфраструктурою. У місцях так званого «компактного проживання мігрантів» перестають діяти закони, а влада переходить до рук місцевих авторитетів, – стверджує тижневик «Аргументы и факты». – Згідно з нормами, старим і ава- рійним можна вважати житло, зношення якого становить більше 40%. Туди і заселяються приїжджі… Коли заходиш в «гості» в ці райони, потрапляєш у середньовіччя. Похилені стіни, загиджені під’їзди, полчища тарганів і щурів. Чужинцям краще туди не заходити: у кращому випадку можна опинитися обкраденим, в гіршому – зникнути» . 04/Міжрегіональніконтрасти
  • 44.
    42 СМЕРТЬ ПУТІНА.СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ Також епіцентрами демографічного зростання, де приріст населення забезпечується міграцією, є Краснодарський край (8,7% = –0,4+9,1%) з розташованою всередині нього Адигеєю (3,5% = –1,1+4,6%), які приваблюють теплим кліматом з м’якими зимами; Калінінградська область (7% = –0,9+7,9%), що є російським анклавом всередині Євросоюзу; Новосибірська область (5,4% = –0,1+5,5%), у якій центром тяжіння (а також транзитним пунктом ) для мігрантів є Новосибірськ – третє за кількістю жителів місто в РФ і перше в Сибіру, та сусідня з нею промислово розвинута Томська область (4,5% = 1,8+2,7%). До цієї ж категорії можна віднести Татарстан (3,3% = 1,5+1,8%). Ця найбільш економічно розвинута респу- бліка Надволжя з переважно мусульманським населенням приваблює передусім узбеків, таджиків та азербайджанців . Друга категорія – це республіки з високими темпами природного приросту населення. Насамперед це північнокавказькі республіки з переважно мусульманським населенням: Інгушетія (21,5% = 15,5+6%), Чечня (19% = 21,1–2,1%), Дагестан (9,2% = 14,4–5,2%). Інший подібний епіцентр демографічного зростання межує з Монголією і охоплює Республіку Алтай (6,9% = 8,0–1,1%) і Туву (6,3% = 13,6–7,3%), корінне насе- лення яких сповідує місцеву національну релігію бурханізм (алтайці) та буддизм (тувинці). А третя категорія – це регіони, де високі темпи природного приросту населення забезпечуються ет- нічними росіянами. Це Тюменська область (14,7% = 7,8+6,9% без урахування автономних округів) та два автономних округа, які територіально входять до її складу, але є рівноправними суб’єктами РФ: Ханти-Мансійський (10,6% = 8+2,6%) та Ямало-Ненецький (3,5% = 6,7–3,2%), а також Ненецький авто- номний округ (4,7% = 6,6–1,9%), який територіально входять до складу Архангельської області і теж є рівноправним суб’єктом РФ. Ці регіони з суворим і дуже суворим кліматом приваблюють передусім трудових мігрантів. Тому населення там переважно молоде – це й пояснює високу народжуваність і низьку смертність. Названі три автономних округи відносяться до основних нафтогазовидобувних регіонів Росії. За да- ними Росстату , в 2018 р. середньомісячна зарплата у Ямало-Ненецькому окрузі склала 97204 руб., у Ненецькому – 82786 руб., у Ханти-Мансійському – 70896 руб., що перевищило середній рівень по Росії у 2,22, 1,89 і 1,62 раза відповідно. Для порівняння: у 2018 р. середньомісячна зарплата в Москві склала 83801 руб., у Санкт-Петербурзі – 60421 руб. Якщо тепер перейти до регіонів-аутсайдерів, то загальне скорочення населення більш як на 3% за 10 років продемонстрували 40 суб’єктів РФ, тобто майже половина. У 30 з них спостерігалося як при- родне, так і міграційне скорочення населення. Саме такий депресивний стан є найбільш типовим для Росії – як у її європейській частині, так і в азійській. 42
  • 45.
    43 Одним із найбільшдискусійних питань у російській демографії є кількісні параметри заселення азійської частини Росії китайцями. Фактом є те, що у КНР в одній лише провінції Хейлунцзян, яка межує з п’ятьма суб’єктами РФ (від Забайкальського до Приморського краю) проживає понад 38,3 млн осіб (за переписом 2010 р.), тоді як на усьому російському Далекому Сході – лише 6,3 млн осіб. Однак трудова міграція з Китаю до Росії є значно слабшою, ніж можна було б очікувати. Про це у липні 2017 р. детально розповіли доцент Університету штату Джорджія (США) Марія Репнікова та співробітник Московського центру Карнегі Олександр Габуєв у статті в гонконзькій газеті South China Morning Post . «Регіональні офіційні та академічні дані, які ми зібрали під час кількох дослід- ницьких поїздок на Далекий Схід з 2010 р., оцінюють кількість китайських мігрантів у Росії між 400 тис. і 550 тис. Більше половини з них – в європейській частині РФ, де ринок праці більший і динамічніший, ніж на схід від Уралу. Найбільш заселене китайцями місто Росії – це Москва, а не Владивосток чи Хабаровськ», – зазначили дослідники. Вони наголосили на тих змінах, які розпочалися у 2014 р. «Після падіння цін на нафту та знецінення рубля все більше китайських робітників вирішують покинути Росію. Більшість китайських мігран- тів – тимчасові працівники, а не постійні переселенці. Вони працюють у торгівлі, на будівництві та в сільському господарстві, а більшу частину заробітку направляють своїм сім’ям. За останні два роки їх середній дохід знизився на 50%. У 2016 р. середня місячна заробітна плата в Хейлунцзяні становила $667, тоді як у Примор’ї, найбільш населеній частині Далекого Сходу, просто через кордон, вона скла- дала$563. Коли економічні стимули для роботи в Росії випаровуються, китайські мігранти починають шукати інші варіанти, включаючи повернення додому. Місцеві вчені та чиновники на Далекому Сході кажуть, що мігранти з колишніх радянських республік Центральної Азії та Південного Кавказу при- їжджають у набагато більшій кількості, ніж китайські мігранти», – розповіли Репнікова і Габуєв. Свої висновки вони підкріплюють результатами досліджень структури трудової міграції з північного заходу Китаю: робітники, як правило, вважають за краще їхати на заробітки до багатих внутрішніх провінцій Китаю, ніж до Росії. «Єдиний сценарій, за якого китайці можуть найближчим часом прибути на Далекий Схід в більшій кількості, – якщо зростаючі інвестиції Китаю на Далекому Сході залучать більше своїх робітників для здійснення спільних проектів. Однак поки що уповільнення економічного зростання КНР та падіння цін на товари, а також ворожий інвестиційний клімат на Далекому Сході викликали обережну стратегію з боку китайських інвесторів. Незважаючи на фізичну близькість та взаємодоповнюючу структуру їх економіки, Китай ніколи не входив до першої п’ятірки інвесторів у регіоні Далекого Сходу», – констатують автори статті. 43
  • 46.
    44 СМЕРТЬ ПУТІНА.СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ Їхнє твердження про повернення китайських трудових мігрантів додому підтверджується даними та- блиці 3.3, згідно з якими протягом 2015–2018 рр. з РФ до КНР мігрувало на 1,5 тис. осіб більше, ніж із КНР до РФ. За даними Росстату, на кінець червня 2019 р. мали діючий дозвіл на роботу у РФ 39,8 тис. громадян Китаю . Це зовсім небагато. Останнім часом спостерігається чималий інтерес до заселення азійської частини РФ з боку Індії. 4–6 вересня 2019 р. прем’єр-міністр Індії Нарендра Моді перебував у Владивостоці. Про мотиви цього ві- зиту детально розповів 2 вересня міністр закордонних справ Індії Віджей Кешав Гокейле на брифінгу в Нью-Делі . Зокрема, він нагадав, що 11–12 серпня Владивосток вже відвідала індійська делегація, до якої увійшли головні міністри штатів Гуджарат, Гоа, Хар’яна, Уттар-Прадеш і міністр торгівлі та промис- ловості Індії Шрі Піюш Гоял. «Їх супроводжувала бізнес-делегація з майже 150 ділових осіб, і це було чітким наміром нашої влади, аби показати, що ми надаємо значення російському Далекому Сходу як області, де можемо вести бізнес, і яка має геополітичне значення для нас в контексті Індо-Тихоокеанського регіону. Був круглий стіл, який провели наші головні міністри та 11 губернаторів російських регіонів. Було підписано кілька меморандумів, взяли участь низка російських компаній. Таким чином ми продемонстрували серйоз- ність наміру взаємодіяти з російським Далеким Сходом, – розповів глава МЗС Індії. – Деякі з потен- ційних секторів – це коксівне вугілля, очевидно, нафта та газ, алмази, деревина, туризм, і з нашого боку ми також розглядаємо можливості сільського господарства, а також експорт робочої сили. У цій частині світу – серйозний дефіцит робочої сили». Під час відповідей на питання він дав додаткові пояснення: «Ми вивчаємо можливість надсилання людей з певними навичками в райони, де є дефіцит робочої сили. Це не обмежується Далеким Сходом Росії, але це одна з областей, де зараз ми відчуваємо, що є хороший потенціал. Загалом це кваліфі- ковані робітники в деяких галузях, про які я згадував, оскільки більша частина російського Далекого Сходу по суті є або галуззю корисних копалин, або сільського господарства. Зараз ми ще на ранній стадії, тому що, як ми робимо з іншими країнами, у нас має бути угода, як з європейцями, котру нази- ваємо угодою про міграцію та мобільність, або як з іншими країнами, з якими у нас є трудові угоди. Тож ми ще не на етапі негайного втілення в життя, але, що я можу сказати, це те, що ми отримали обнадій- ливу відповідь від російської сторони, і тепер продовжимо її вивчати, коли цей візит закінчиться. Для нас це важливо, і ми надамо цьому пріоритетність». 0
  • 47.
    45 За даними ООН,населення Росії впродовж 1950–1993 рр. зросло з 102,80 до 148,37 млн осіб, потім скоро- чувалося і 2008 р. досягло мінімальної чисельності – 143,25 млн осіб, після чого знову почало зростати. Згідно з розрахунками ООН, у 2020 р. воно має сягнути 145,93 млн осіб. Серед варіантів прогнозу на 2020–2100 рр. ООН вважає найімовірнішим варіант середньої фертильності, за яким вже з 2021 р. чисельність населення РФ має знову зменшуватися – до 141,13 млн осіб в 2035 р. і до 126,14 млн осіб у 2100 р. За даними Росстату, чисельність населення РФ у міжнародно визнаних межах (без Криму) вже скоро- чується. На 1 січня 2018 р. вона склала 144 млн 530,0 тис. осіб, а на 1 січня 2019 р. скоротилася на 104,3 тис. – до 144 млн 425,7 тис. осіб. З 1992 р. Росія перебуває у стані демографічної кризи: щороку кількість померлих перевищує кількість народжених; отже, природний приріст населення став від’ємним, тобто перетворився на природний убуток. Є два види демографічного старіння: старіння «знизу» (за рахунок зниження народжуваності) і старіння «зверху» (за рахунок збільшення тривалості життя). Росія – це зразок старіння «знизу» практично без старіння «зверху»: тривалість життя росіян зростає дуже повільними темпами. Але демографічну кризу в Росії пом’якшує міграційний приріст населення, який спостерігається з середини 1970-х. Саме завдяки йому відбувалосязростання загальної чисельності населення РФ у 2009–2017 рр. ООН прогнозує скорочення і потім стабілізацію міграції до РФ, а Росстат – невпинне зростання. Можна припустити, що це відображає сподівання Кремля, який розраховує на збільшення притоку людських ресурсів з інших колишніх союзних республік СРСР, не в останню чергу – з України. Після 2014 р., коли Росія розв’язала війну проти України, соціально-економічна ситуація в РФ дедалі погіршується. Внаслідок цього можна очікувати, що Росія й надалі втрачатиме привабливість для тру- дових мігрантів. У такому разі демографічна ситуація в країні теж погіршуватиметься дедалі швидше. Загальне скорочення населення більш як на 3% за останні 10 років (2009–2018) продемонстрували 40 із 83 суб’єктів РФ, тобто майже половина. У 30 з них спостерігалося як природне, так і міграційне ско- рочення населення. Саме такий депресивний стан є найбільш типовим для Росії – як у її європейській частині, так і в азійській. Після деокупації Криму до Росії повернуться ті 200 тис. росіян, які переїхали на півострів під час оку- пації. А крім того, до РФ втечуть тисячі місцевих колаборантів, винних у тяжких злочинах. Цей потік створить додаткові чималі проблеми для російської влади. У довгостроковій перспективі найважливішою тенденцією може стати не трудова міграція, а демо- графічна експансія. Ті регіони РФ, в яких зараз переважають етнічні росіяни, будуть поступово засе- лятися представниками інших етносів – головним чином неслов’янських і нехристиянських. Ця демо- графічна експансія (на відміну від трудової міграції) здійснюватиметься здебільшого цілими сім’ями 05/Висновки
  • 48.
    46 СМЕРТЬ ПУТІНА.СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ чи навіть великими родинами. Вони будуть переселятися, займаючи покинуті будинки, хутори, села, селища тощо. Можна прогнозувати три іноетнічні потоки, які заселятимуть нинішні етнічно російські регіони РФ. По-перше, це вже наявний потік мусульманських мігрантів – як з північнокавказьких республік у складі Росії, так і з країн Центральної Азії. Для цих переселенців може бути привабливим передусім південь європейської частини РФ, разом з традиційними напрямками трудової міграції – Московською та Санкт-Петербурзькою агломераціями. Тож Україна має готуватися до того, що по той бік східного кордону населення може поступово перетворитися на переважно мусульманське. З економічної точки зору цей тренд означатиме, що на півдні європейської частини РФ населення індустріального укладу заміщатиметься населенням доіндустріального укладу. Додатковий поштовх цьому процесу можуть надати кліматичні зміни. Другий іноетнічний потік вже йде з Китаю на сусідні регіони РФ і може стати дуже потужним, якщо Росія відкриє ці регіони для освоєння китайським капіталом, який будуватиме там китайські під- приємства, на яких працюватимуть китайці. Для КНР це фактично спосіб м’якого завоювання нових територій. А третій іноетнічний потік може піти на Росію з Індії. Спочатку індійці можуть створити собі канал для експансії за прикладом китайців: індійський капітал – індійські підприємства – індійська робоча сила. Стимулом слугуватимуть перенаселення та безробіття в Індії, підсилені кліматичними змінами. Внаслідок усіх цих змін Росія ставатиме дедалі більш азійською країною в етнічному плані. Але це не зробить її більш однорідною. Навпаки, вона ставатиме дедалі більш строкатою етнічно, що сприятиме посиленню в країні відцентрових тенденцій. Як уберегти РФ від розвалу – це буде спільною пробле- мою Заходу, Китаю та Індії.
  • 49.
  • 50.
    48 СМЕРТЬ ПУТІНА.СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ Військова доктрина Росії: еволюція та аналіз загроз 04 Михайло Самусь, Ігор Левченко Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння 0
  • 51.
    49 Набуття статусу «великоїдержави» є одним із ключових елементів неоімперської ідеології путін- ського режиму, що зі свого бокумає гарантувати максимальну пролонгацію перебування Путіна та його оточення при владі. Ця ідеологія формує геополітичні та воєнно-доктринальні наміри російського режиму. Зокрема, під час другої президентської каденції Путін озвучив заяви про «розпад СРСР як найбільшу геополітичну катастрофу ХХ століття» (2005 р.) та необхідність «відновлення Росії як полю- су сили світового значення» (відома мюнхенська промова 2007 року). Ці положення увійшли до третьої редакції Воєнної доктрини РФ, яка набула чинності Указом Президента РФ Д.Медвєдєва від 5 лютого 2010 року. Оновлення документу стало логічним результатом російської агресії проти Грузії 2008 року. Нова доктрина створювала умови для переходу Кремля від фази «попередження» та «залякування» інших держав до етапу практичних бойових дій, спрямованих проти них, з метою відновлення світової геополітичної ваги, повернення більшої частини радянського геополітичного простору до сфери пря- мого впливу Росії . 01/ Інтегральною частиною воєнної доктрини РФ 2010 року була програма реформування збройних сил кра- їни, реалізована Анатолієм Сердюковим – абсолютно сторонньою для воєнної системи людиною. Голов- ним поштовхом до запуску кардинальної трансформації воєнної організації держави стали результати військового вторгнення до Грузії 2008 року, які засвідчили вкрай низьку придатність ЗС РФ до проведення сучасних військових операцій. Деякі російські дослідники назвали «реформу Сердюкова» найбільшою за останні 150 років – з часів царського військового міністра Росії Д.Мілютіна. Аналіз наявної інформації дозволяє встановити її основні складові, схвалені вищим воєнно-політичним керівництвом РФ у 2008-2012 роках, зокрема: ліквідація кадрованих з’єднань ЗС, переформування всіх частин у сили постійної бойової готовності; реалізація амбітної Державної програми озброєння до 2020 року (ДПО-2020, понад 23 трлн руб., що за курсом 2011 року складало близько $760 млрд), базованої на концепції широкого залучення західних технологій та прямих закупівель західної техніки; скорочення чисельності збройних сил до 1 млн осіб до 2012 року; зміна структури особового складу, скорочення офіцерського корпусу до 220 тис. осіб (зі звільненням 115 тис.); радикальне скорочення кількості частин і з’єднань ЗС, гарнізонів, баз, військових містечок тощо; формування замість колишніх шести військових округів (ВО) чотирьох укрупнених, які є одночасно об’єднаними стратегічними командуваннями (ОСК): Західним, Південним, Центральним, Східним; ВисновкипіслявторгненнядоГрузії
  • 52.
    50 СМЕРТЬ ПУТІНА.СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ перехід сухопутних військ (СВ) на трирівневу структуру (оперативне командування – бригада – ба- тальйон); переведення військово-повітряних сил (ВПС) на нову структуру: оперативне командування – авіабаза – ескадрилья, а також бригади повітряно-космічної оборони в складі зенітно-ракетних і протиракетних частин (частина бригад була передана командуванню ВКО); значне збільшення кількості навчань військ і сил різного масштабу, в тому числі з бойовою стрільбою; централізація системи підготовки кадрів, замість 65 військових академій і училищ було вирішено залишити 10 військових вишів; комерціалізація і передача приватним організаціям системи тилового забезпечення та обслугову- вання військ; значне підвищення грошового забезпечення військовослужбовців (до 2020 року передбачалося на 25% перевищити середню зарплату по країні). Стратегія національної безпеки Росії (2013 року) відобразила зміни у зовнішньополітичних пріоритетах російського керівництва з поверненням на президентський пост Путіна у 2012 році. Пов’язані з цим масові виступи опозиційних політичних сил в РФ викликали бурхливу реакцію влади, яка й раніше вбачала у різ- них «кольорових революціях» не тільки «руку Заходу», але й пряму загрозу своєму існуванню. Отже, після 2012 року у вищих російських політичних колах остаточно сформувалася своєрідна зовнішньополітична філософія, яку можна виразити в таких тезах : Росію оточують недружні країни, особливо США і їхні союзники; Вони зазіхають на територіальну цілісність і природні ресурси Росії; Вони прагнуть розхитати її політичну стабільність через протестні рухи й правозахисні організації; Росія більше не розраховує на «партнерство із Заходом». Вона буде спиратися на концепцію «євра- зійства» і розраховувати на власні сили; У зовнішніх зв’язках головне місце належить Євразійському союзу і співпраці в рамках БРІКС і ШОС; США і НАТО неухильно нарощують військову міць для воєнно-політичного тиску на Росію; Ядерна зброя – вищий пріоритет російської оборони й безпеки, абсолютна гарантія її суверенітету, територіальної цілісності та світового статусу; США та їхні союзники прагнуть нейтралізувати цей головний компонент російської оборони шляхом всебічного розвитку систем ПРО і стратегічних високоточних звичайних озброєнь; Росія не піде на подальше скорочення стратегічної й тактичної ядерної зброї та залишає за собою право вийти з чинних договорів із роззброєння (Договір по РСМД, новий Договір СНО). 0
  • 53.
    51 02/ Свій воєнний вимірця філософія знайшла у так званій «доктрині Герасимова». У лютому 2013 року новопризначений тоді начальник Генштабу ЗС Росії Валерій Герасимов виступив перед Академією військових наук з доповіддю про гібридну війну, в якій він переосмислював сучасне поняття міждер- жавного конфлікту і ставив військові дії в один ряд із політичними, економічними, інформаційними, гуманітарними та іншими невійськовими заходами. Подальша публікація основних тез цієї доповіді у статті «Цінність науки в передбаченні» в газеті «Військово-промисловий кур’єр» оформила їх у вигляді певної доктрини. Її ключові елементи за- сновані на історичних коренях ще радянської військової доктрини і подібні до положень китайської доктрини «необмеженої війни», опублікованої в 1999 році. Вважається, що ця доктрина може роз- глядатися як сучасне переосмислення концепції «нетрадиційних військових дій», які в російській військовій термінології отримали назву «нелінійних». Згідно з «доктриною Герасимова» основною метою «нелінійних бойових дій» є досягнення потрібних стратегічних і геополітичних результатів із використанням широкого інструментарію невійськових методів та засобів: дипломатія (у т.ч. таємна), економічний тиск, вплив на симпатії місцевого населення і т.ін. «ДоктринаГерасимова» обгрунтуваннягібридноївійни
  • 54.
    52 СМЕРТЬ ПУТІНА.СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ У публікації європейського дослідницього центру з питань новітніх війн FINABEL «Сухопутна війна в Україні. Сучасне поле бою Європи» , яка вийшла в червні 2019 року, робиться ретельний аналіз застосування «доктрини Герасимова» в ході російського вторгнення в Україну при анексії Криму та окупації Донбасу. Отже, модель сучасної війни в «доктрині Герасимова» складається з шести етапів. При цьому кожен містить як невійськові заходи, так і наростаюче військове втручання по мірі еска- лації конфлікту, а саме: Прихований початок: перша фаза гібридної війни, протягом якої проти чинного в країні режиму формується опозиція, коаліція, а також профспілки. Звичайною для початкової фази є пряма, зрозуміла та стійка невійськова кампанія, що має на меті підготувати обстановку під подальші дії з використанням стратегічного стримування. Потенціал вій- ськового втручання зростає; Ескалація: на другому етапі відбувається інформування політичних і військових лідерів в регіонах про розвиток конфлікту. Росія чинить політичний, дипломатичний та економіч- ний тиск на режим або неполітичні суб’єкти; Початок конфлікту: третій етап починається з наростання агресії сил опонентів – де- монстрацій, протестів, диверсій, саботажів, вбивств, втручань воєнізованих угруповань тощо. На цій стадії Росія розпочинає проникнення своїх сил в регіон конфлікту в разі наявності стратегічного інтересу або інтересів національної безпеки; Криза: Росія починає військові операції на тлі потужної дипломатичної та економічної підтримки, разом із постійним інформаційним впливом, який має на меті змінити публічну думку на користь російської інтервенції; Вирішення: цей етап сфокусований на пошуку кращих шляхів вирішення конфлікту. Ключовим аспектом є зміна лідера (режиму) в країні (регіоні). Мета – перезавантажити політичну, військову, економічну і соціальну ситуацію в регіоні та повернути мир і поря- док у рамках російських інтересів; Повернення миру: фінальний етап, який може бути розтягнутий у часі. Росія робить спроби зменшити напругу, проводить миротворчі операції. Цей етап включає необхідні для врегулювання постконфліктних ситуацій політичні і дипломатичні заходи, в яких вка- зані початкові причини конфлікту. Важливою частиною гібридної війни є швидке знищення, припинення або взяття під контроль ко- мунікацій, інфраструктури економічними та політичними засобами, а також переривання ланцюжків командування ворога за допомогою спеціальних сил у військовій сфері або кіберпросторі. Отже, «доктрина Герасимова» знайшла своє безпосереднє втілення в агресії Росії проти України 2014 року. При цьому покажчиком ефективності нової воєнної організації стала операція з окупа- ції Криму, яка, за оцінками російського військового експерта Олександра Гольца, була практично 01 02 03 04 05 06
  • 55.
    53 відпрацьована із залученнямвсього комплекту сил і засобів у першій половині 2013 року. Напри- клад, під час стратегічних навчань «Захід-2013» російські ССО відпрацювали тактику застосування нерегулярних формувань партизанського типу в рамках стратегічної військової операції, яка вже у 2014 році була застосована на практиці в Україні. Але найвагомішим показником стало стратегічне розгортання ЗС РФ на кордоні з материковою Україною, коли протягом 27-28 лютого 2014 року було перекинуто угруповання російських військ чисельністю 45-50 тис. осіб – небачений до того часу для Росії показник стратегічної мобільності. Подальша операція російських військ проти України на Донбасі протягом 2014 – початку 2015 років також продемонструвала правильність відмови від структури ЗС, розрахованої на оборону території РФ від зовнішньої агресії в рамках широкомасштабної війни та переорієнтування сухопутних сил на вирішення наступальних завдань і операцій, перш за все в країнах «ближнього зарубіжжя». Свою практичну реалізацію отримала і концепція сил постійної готовності на основі батальйонно-тактич- них груп (БТГ). Саме вони стали головною ударною силою російських сил вторгнення на Донбасі. Концепція подальшого розвитку БТГ передбачала збільшення їх числа з 65 (вересень 2016 року) до 125 у 2018 році. Застосування БТГ створює можливості швидкого перекидання до 47 тис. боєздат- них військ сил постійної готовності в будь-яку точку країни. До цього можна додати 12 батальйонів постійної готовності у складі ВДВ (до 5400 десантників), призначених для дій за межами РФ (що не приховується) та до 1000 бійців командування ССО. Разом із тим практика участі наземних сил РФ у війні проти України вимагала залучення на Донбасі підрозділів (у т.ч. елітних частин ВДВ і морської піхоти) з практично всіх регіонів РФ, включаючи Да- лекий Схід і навіть Курильські острови. В цілому з 12 армій, що входили в 2014 році до складу сухопут- них військ РФ, тільки дві, розгорнуті на кордоні з Китаєм, не були задіяні у війні з Україною. В той же час лише в 2014 році для участі у війні на Донбасі залучалися від 101 до 116 частин (31-32% загальної чисельності) і з’єднань російських сухопутних військ, які використовували там свою штатну техніку й озброєння. Для наземних сил РФ зазначена практика являла собою досить складне завдання, що вимагало значного напруження сил і засобів, великого обсягу перевезень, організації логістичного забез- печення бойових дій та ремонту ОВТ як у зоні бойових дій, так і на території РФ. Це свідчить про достатньо обмежену здатність Кремля підтримувати навіть помірний темп бойових операцій в се- редньостроковій перспективі.
  • 56.
    54 СМЕРТЬ ПУТІНА.СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ 03/ За результатами агресії проти України у грудні 2014 року президент Росії Путін підписав Указ № 815, яким затвердив нову воєнну доктрину Російської Федерації. Зберігаючи загальну тональність і спря- мованість попереднього документу, вона стала логічною відповіддю, на думку кремлівського керівни- цтва, на всі вище перелічені зміни як всередині Росії, так і за її межами, а також спиралася на досвід агресії проти України та різке погіршення відносин із Заходом. Так, у цій доктрині прямо зазначається, що до основних зовнішніх воєнних загроз Кремль відносить «встановлення в державах, що межують з Російською Федерацією, режимів, у тому числі в результаті повалення легітимних органів державної влади, політика яких загрожує інтересам Російської Федерації». Знайшла своє місце в документі й «доктрина Герасимова», але у «дзеркальному» вигляді, коли всі невоєнні заходи і методи впливу розцінюються вже як загроза національній безпеці РФ. Наприклад, потенційні масові протести в Росії визначені як елемент гібридної війни, ініційований зовнішніми силами. Після 2014 року російське керівництво взяло курс на посилення протистояння із США та їхніми со- юзниками, яке вже встигли охрестити Новою Холодною війною. Найяскравіше ці тенденції прояви- лися в останній доповіді начальника Генштабу ЗС Росії Валерія Герасимова у березні 2019 року, яка радикально відрізняється від його виступу шестирічної давнини. Її вже встигли назвати «Доктрина Герасимова 2.0», адже від концепції гібридної війни в ній мало що лишилося. Тепер невійськові засоби вважаються допоміжними – такими, що забезпечують використання традиційних військових засобів у глобальному протистоянні з США та їхніми союзниками. Згідно з оцінками російського військового експерта Павла Фельгенгауера, в доктринальні документи РФ повернулася термінологія часів розпа- лу Холодної війни. Тепер США і їхні союзники іменуються «агресорами», готовими віроломно напасти в будь-який момент, використовуючи «технології кольорових революцій і м’якої сили», а також назива- ються «ймовірними противниками», як і п’ятдесят років тому. За словами Герасимова, російський Генштаб останні роки активно «розробляв концептуальні підхо- ди щодо нейтралізації агресивних дій» проти Росії. Основою російської відповіді є нова «стратегія активної оборони», яка включає «комплекс попереджувальних заходів з нейтралізації загроз без- пеці держави». Головний зміст нової військової стратегії, за твердженням Герасимова, «становлять питання підготовки Росії до війни і її ведення збройними силами». Причому, за словами начальника російського Генштабу, йдеться саме про масштабну, а не локальну війну, тому що ймовірні противники також всерйоз готуються воювати. Як і в радянські часи, російська оборонна концепція передбачає одночасне розгортання сил як ядерного, так і неядерного стримування. У своєму виступі Герасимов заявив: «Складність сучасного озброєння така, що налагодити його виробництво в короткі терміни з початком військових дій навряд чи вдасться. Тому все необхідне повинно випускатися в необхідній кількості та надходити у війська ще в мирний час». Тут ми бачимо фактичне повернення до радянської концепції тотального мілі- «ДоктринаГерасимова2.0» тотальнемілітарнедомінування
  • 57.
    55 тарного домінування, аджеГерасимов наголосив, що Росія «повинна всіма силами забезпечити технічну, технологічну й організаційну перевагу над будь-яким потенційним про- тивником». Одним із найважливіших засобів досягнення готовності до реалізації концепції активної оборони Кремль бачить по- силення свого військового потенціалу, зокрема підготовки всіх компонентів збройних сил (сухопутного, авіаційного, ракетного, військово-морського) до широкомасштабного військового протистояння на західному та південно-захід- ному стратегічному напрямках. Так, дислокація на європей- ському театрі дій насамперед розрахована на створення постійного тиску на Україну і протистояння силам пере- дового базування НАТО в Європі. Тому угруповання військ Росії, розташоване в її європейській частині та призначене для дій переважно в Європі, є основним і найпріоритетні- шим компонентом у ЗС РФ. В рамках реалізації нових доктринальних підходів до роз- будови ЗС РФ відбувся певний відкат від попередньої бри- гадної концепції побудови наземних військ. На західному та південно-західному стратегічних напрямках, в першу чергу навколо України, відбувається розгортання нових з’єднань і частин дивізійного рівня, які мають виразно наступальний характер. При цьому повернення до дивізійної структури пояснюється її більшою придатністю до ведення саме ши- рокомасштабних, а не локальних, бойових дій. З 2014 року в сухопутних військах Росії створені, розгортаються, або плануються до формування шість армій із новоствореними дивізіями: дві в Західному ВО (ЗВО, 1-а танкова армія (ТА) і 20-а загальновійськова армія (ЗА), дві в Південному ВО (ПівдВО, 8-а та 58-а ЗА) і по одній в Центральному (ЦВО) і Східному(СВО) округах (41-а ЗА і 5-а ЗА відповідно). При цьому чотири армії (у ЗВО та ПівдВО) розглядаються як «ударні», а дві (у ЦВО та СВО) – як «посилені». «Ударні» армії призначені для вирішення переважно на- ступальних завдань на головних напрямках. Планується, що «ударна» армія матиме 2-3 загальновійськові (танкові) дивізії (також можуть бути 1-2 загальновійськові бригади). В армію також входять окремі бригади армійського комп- лекту (ракетна, артилерійська, зенітно-ракетна, розвіду- вальна, управління, матеріально-технічного забезпечення) і полки армійського комплекту (інженерно-саперний, РХБЗ, а також інші частини).
  • 58.
    56 СМЕРТЬ ПУТІНА.СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ «Посилені» армії призначені для вирішення переважно оборонних завдань на головних напрямках і використання в якості резерву. Планується, що «посилена» армія буде мати загальновійськову ди- візію і до трьох загальновійськових бригад, а також бригади таполки армійського комплекту, як в «ударної» армії. За оцінками експертів британського RUSI , нові «ударні» армії РФ спрямовані не стільки проти НАТО, скільки проти України. Незважаючи на деклароване призначення обох нових з’єднань для проти- стояння Альянсу, їхня антиукраїнська спрямованість більш ніж очевидна – це створення постійного військового і психологічного тиску на Україну. Експерти не виключають можливості використання цих армій та інших дислокованих уздовж українсько-російського кордону військ РФ, за певних умов і обставин, у широкомасштабній атаці проти України. Друге їхнє призначення – демонстрація сили, забезпечення стримуючого впливу на Захід і залякування Європи своєю військовою міццю з метою домогтися пом’якшення або повного скасування діючих антиросійських санкцій. Так, 1-а ТА може бути використана для наступу на Україну з північного сходу – найімовірніше, у другому ешелоні після 20-ї ЗА. Своєю чергою, 20-а ЗА може бути використана для атаки на Україну в першому ешелоні з півночі та сходу. 8-а ЗА може бути використана для нападу на Україну в першому ешелоні з південного сходу (при цьому ударний кулак буде сформовано з двох «армійських корпусів» так званих Л/ДНР, які зараз виконують функції окупаційного контингенту ЗС РФ на Донбасі). На сьогодні офіційно 8-а ЗА включає 150-у мотострілецьку дивізію та 20-у окрему мотострілецьку бригаду, яку також пла- нується розгорнути в дивізію. Експерти ЦДАКР вважають, що насправді до складу 8-ї ЗА входять і 1-й та 2-й АК так званих Л/ДНР. Також треба зазначити, що всі ракетні бригади ЗС РФ вже були переозброєні на нові комплекси ОТРК «Іскандер». Отже, на європейському театрі у Росії розгорнуто 7 ракетних бригад, а розгортання ще однієї, у складі 8-ї ЗА ПівдВО, планується закінчити до кінця 2019 року. Проти України потенційно мо- жуть бути задіяні п’ять із них (дві – ЗВО та три – ПівдВО), з яких дві – 448-а ракетна бригада 20-ї ЗА ЗВО (м. Курськ) та 464-а ракетна бригада 8-ї ЗА ПівдВО (м. Новочеркаськ) – дислоковані безпосередньо біля кордонів України. Кожна ракетна бригада має 12 пускових установок та 48 ракет. Таким чином, Росія має можливості завдати раптового ракетного удару по території України на всій протяжності російсько-українського кордону на глибину 350-400 км. При цьому кількість ракет у першому залпі може становити від 48 до 120. І це не враховуючи крилатих ракет повітряного та морського базування, а після припинення дії Договору про ракети середньої та малої дальності – і наземного. Для комплектування нових «ударних» та « посилених» армій в Сухопутних військах ЗС РФ відтворено сім загальновійськових дивізій і ще три перебувають у процесі розгортання. Не виключено, що плану- ється розгорнути ще низку дивізій. Як було зазначено вище, керівництво Росії стверджує, що створює дивізії у відповідь на посилення військ НАТО біля російських кордонів, зокрема розміщення в Польщі та країнах Балтії бригади США і чотирьох багатонаціональних батальйонних тактичних груп. Але формування десяти дивізій – абсо- лютно неадекватна відповідь на бригаду і чотири батальйони НАТО. При цьому нові дивізії РФ розгор- таються в основному біля кордонів України, або у 2-му ешелоні на українському напрямку. Крім вищенаведеного угруповання, проти України, цілком імовірно, можуть бути застосовані частини й підрозділи ВДВ, які підпорядковуються ЗВО та ПівдВО ЗС РФ. При цьому вони можуть діяти як в другому ешелоні для розвитку успіху в районах прориву, так і для закидання в тил українських військ.
  • 59.
    57 Сухопутні частини таморська піхота інших флотів також можуть бути задіяні на українському напрямі, але в обмеженому складі. Одночасно в окупованому Криму триває планове нарощування міжвидового угруповання військ, яке функціонально включає три основні компоненти – сухопутний, повітряний та морський. Сухопутний компонент відіграє допоміжну роль (забезпечення оборони окупованої території), а головний акцент робиться на розбудову ударних авіаційних, ракетних та військово-морських угруповань. Саме з пози- ції «непотоплюваного авіаносця», на який перетворено окупований Крим, авіація, ракети, кораблі та підводні човни можуть забезпечувати цілковите домінування Росії в Чорному морі з проекцією сили в Середземне море, а також, у разі потреби, завдати ударів як по території України, так і по території будь-якої країни регіону. Фактично йдеться про зміни у військово-стратегічному балансі на користь РФ в Чорноморсько-Середземноморському регіоні та створення плацдарму для реалізації воєнних загроз країнам НАТО з позицій Криму. Загалом можна говорити про досить успішну реалізацію Росією концепції створення в Криму ефек- тивного морського компоненту, озброєного крилатими ракетами «Калібр» із дальністю стрільби біль- ше 2000 км. За умов фактичного провалу програм створення перспективних фрегатів проекту 22350, а також блокування поставок фрегатів проекту 11356 через санкції з боку України, Росія зробила ставку на насичення Чорноморського флоту РФ малими ракетними кораблями проектів 21631 («Буян-М») та 22800 («Каракурт»). Ці МРК, разом з підводними човнами проекту 636.3, також оснащеними крилатими ракетами «Калібр», можуть стати основою ударного кулака ЧФ РФ, створюючи загрозу всім країнам регіону. Керівництво МО РФ планує, що в Криму до 2020 року перебуватимуть до 24 одиниць надвод- них і підводних носіїв крилатих ракет «Калібр», з сумарною кількістю останніх до 168 одиниць. Що цікаво, загальний занепад океанського військового флоту РФ через критичні технологічні про- блеми в оборонній промисловості Росії спричинив переорієнтацію Кремля на розбудову флотів регі- онального рівня. ВМФ РФ поступово перетворюється на систему з регіональних флотських об’єднань на різних оперативних напрямках. Ця тенденція, яка може сприйматися позитивно глобальними грав- цями, такими як США та Китай, для України свідчить про те, що Росія й надалі буде зміцнювати свою військово-морську присутність у Чорному морі. А це означає подальше посилення загроз для України з морського напрямку і потребує негайної та комплексної реакції з боку українського воєнно-полі- тичного керівництва. Ймовірність того, що Росія буде й надалі нарощувати зусилля щодо встановлення тотальної зони A2/ AD (Anti-Access and Area Denial – Зона обмеження та заборони доступу та маневру) у Чорному морі є дуже високою. Легко уявити, що якщо ВМС України найближчим часом не отримають ударних можли- востей із усеохопною системою розвідки, висвітлення обстановки та цілевказання, наша держава з великим ступенем ймовірності може взагалі втратити вихід до моря.
  • 60.
    58 СМЕРТЬ ПУТІНА.СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ 04/З точки зору забезпечення безпеки й оборони України питання подальшого існування Росії та мо- дальність її трансформації в майбутньому має життєве значення. Московська неоімперія, існування якої базується на концепції розширення свого «цивілізаційного простору» та зон «виключного впли- ву», в яких має панувати «русский мир», відкрито розглядає Україну як територію, що має перебувати під цілковитим контролем РФ. Розпочавши у 2014 році агресивну війну проти України, Росія мала за мету повну окупацію української території або за рахунок встановлення в Києві маріонеткового режиму, або розділу країни на кілька слабких та різного штибу проросійських утворень (на кшталт «Новоросії»). Московські стратеги не можуть вважати успіхом окупацію й анексію Криму та окупацію частини Дон- басу. Навпаки, міжнародно-правова пастка Криму лише починає затягувати Кремль у вир судових та санкційних процесів. А Донбас зайняв стандартне місце «конфліктної зони», якими Путін звично торгує (поряд із Придністров’ям, Сирією й Південною Осетією) на міжнародній арені, добиваючись при- йомів на вищому рівні з Дональдом Трампом, Еммануелєм Макроном чи Реджепом Ердоганом. З воєнно-політичної та військово-стратегічної точки зору Росія не досягла своїх цілей на українському напрямку і продовжує нарощувати спроможності для виконання головного завдання щодо нашої країни – знищення України як незалежної держави і руйнації української нації з перетворенням її на частину «єдиного російського народу». Путін постійно намагатиметься завдати удару, який знесилить Україну і змусить її домовлятися на умовах Москви. Водночас ЦДАКР вважає, що під широкомасштабним наступом Росії проти України варто розуміти не стратегічну операцію за моделлю часів Холодної війни, а швидкоплинну інтенсивну акцію гібридного характеру, яка полягатиме у руйнації системи військового та державного управління, розвідки, сис- теми ППО і знищенні стратегічно-важливих об’єктів інфраструктури за рахунок дій сил спеціальних операцій, ракетних ударів, активних інформаційно-психологічних операцій та радіоелектронної фази з потужними кібератаками. Криму в цьому сценарії належить особлива роль, оскільки з окуповано- го мілітаризованого півострова завдаватимуться масовані ракетні та авіаційні удари по критичних об’єктах військової та цивільної інфраструктури на території України. Важливу роль відіграватимуть можливості ЧФ РФ з проведення морських десантних операцій та блокування українських портів у північній частині Чорного й Азовського морів, що завдасть потужного удару по економічних інтересах України, а також створить умови для захоплення південної частини країни зі створенням наземного коридору з Росії до Криму. В подальшому (й паралельно), цілком ймовірно, буде завдано ракетних та авіаційних ударів по важ- ливих військових та цивільних об’єктах, а також містах-мільйонниках (Київ, Харків, Дніпро, Запоріжжя, Одеса, Львів) для формування хаосу та паніки, що призведе до багатомільйонних потоків біженців, цілковитого паралічу державної системи управління і гуманітарної кризи. Ця фаза може бути блискавично стрімкою – до 2-4 діб максимум. Після цього Росія може заявити про готовність «надати допомогу братньому українському народу» й розпочати наземну фазу операції з фактичною окупацією території України під виглядом «гуманітарної інтервенції» за пасивної позиції Заходу. МожливийсценарійатакинаУкраїну
  • 61.
    59 Фактично йдеться проте, що бойові дії нового покоління, які активно освоює Росія останніми роками, полягатимуть у досягненні її стратегічних цілей протягом лічених днів, користуючись неготовністю України та НАТО до такого розвитку подій. Саме виходячи з розуміння характеру вказаних загроз із боку РФ має будуватися оборона нашої держави – з акцентом на розвиток надсучасної системи розвідки та управління, радіоелектронної боротьби, кібероборони, протиракетних, протиповітряних систем, військово-морських сил з ефектив- ним ударним компонентом, а також інструментів стримування (насамперед, ракетної зброї з дальністю 500-1000 км і більше). Збройні Сили України при цьому мають розвиватися з акцентом на створення професійного ядра постійної готовності, оснащеного високотехнологічною зброєю, а також із підго- товленим резервом та добровольчою територіальною обороною (з постійною активною підготовкою). Мова має йти про те, що ЗСУ мусять бути постійно готові до негайного відбиття стратегічної операції з боку РФ, а не розраховувати на тижні відмобілізування та приведення військ і сил до бойової готов- ності. Час таких війн уже минув. Фото: Сергій Нуженко
  • 62.
    60 СМЕРТЬ ПУТІНА.СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ 05/ 0 Білорусь посідає особливе місце у стратегічних планах Кремля на європейському ТВД. Пред- ставники білоруської влади не люблять про це говорити, але ще 2000 року було створено Регіональне угруповання військ (РУВ), що відповідало укладеним домовленостям у рамках Союзної держави. До складу угруповання ввійшли збройні сили Білорусі та 20-а Загально- військова армія (ЗА) російських військ. З 2006 року регулярно проводяться спільні навчання обох країн, аналіз яких свідчить, що фактично в рамках РУВ білоруські війська переходять під пряме командування і управління російських генералів. Вирішальними у цьому плані були навчання «Щит Союзу-2015», однією з особливостей яких стало перепідпорядкування з’єднань ЗС РБ, і управління ними при спільному виконанні навчально-бойових завдань ро- сійськими командувачами. При цьому з системи управління усувалися будь-які «національ- ні фільтри» у вигляді білоруських президента, міністерства оборони і навіть генерального штабу ЗС РБ. В ході наймасштабніших спільних навчань «Захід-2017» було повністю відпрацьовано про- ведення широкомасштабної операції на Західному стратегічному напрямку угрупованням військ (сил) Союзної держави РФ-РБ за єдиним планом і з єдиним командуванням, яке здій- снювалося генштабом ЗС РФ. При цьому ЗС РБ, підсилені розвідкою, силами спеціальних операцій, ракетними військами та авіацією ЗС РФ, складали перший ешелон об’єднаного угруповання, а війська Західного військового округу ЗС РФ – другий ешелон. Отже, російське військово-політичне керівництво у своїх агресивних планах на Західному стратегічному напрямку, у т.ч. й проти України, вільно оперує територією Білорусі. При цьому білоруські збройні сили розглядаються як складова частина регіонального угруповання, що повинна й, у разі необхідності, буде діяти під російським командуванням. Хоча можна зауважити, що ймовірність задіяння білоруських сил проти України є невисо- кою. Передовсімце обумовлено тим, що, з точки зору військового мистецтва, білоруський напрямок проти України є малопридатним для ведення наступу великими угрупованнями військ. Водночас російське командування може вільно оперувати білоруською територією в рамках свого стратегічного планування. Адже нинішній стан залежності Білорусі від РФ, а також характер і спрямованість військового співробітництва обох країн з великою долею ймовірності дозволяють Кремлю відносити питання білоруського суверенітету до малозна- чущих проблем. РольБілорусі увійськовихпланахРосії
  • 63.
    61 06/ Варто зазначити, щовсі інші напрямки в системі стратегічного планування застосування російських збройних сил вважаються другорядними. Про це, зокрема, може свідчити характер стратегічних навчань типу «Схід» і «Центр», які проводяться відповідно у Східному та Центральному військових округах. Так, більшою мірою вони спрямовані на відпрацювання питань прикриття цих стратегічних напрямів. При цьому характер загроз і, відповідно, задум навчань суттєво різняться. Наприклад, на далекосхідному ТВД основна потенційна загроза об’єктивно виходить з боку Китаю. Тому основним джерелом стримування на цьому напрямку вважається ядерна зброя. Крім цього, під час останніх навчань «Схід-2018» відпрацьовувалися питання стратегічного перекидання на ТВД військ, а також відбулася репетиціямобілізаційних заходів, зокрема розконсервування великої кіль- кості техніки застарілих типів. Отже, рівень загроз на цьому напрямку, за оцінками російського коман- дування, є нижчим, ніж на Заході, а його прикриття планується забезпечувати із широким залученням мобілізаційних ресурсів. Водночасна південному напрямку, або центральноазійському ТВД, основна загроза вбачається у проникненні до регіону груп бойовиків ісламського толку з боку Афганістану. Тому під час останніх навчань «Центр-2019» основний наголос був зроблений на застосуванні легких і мобільних сил, в першу чергу зі складу ВДВ ЗС РФ. Більшість завдань під час навчань відпрацьовувалися невеликими підрозділами рівня батальйон-рота. Широко застосовувалися новітні типи БПЛА, засоби розвідки та радіоелектронної боротьби. До навчань традиційно залучаються центральноазійські країни, які діють в рамках загального задуму в інтересах російського командування. Далекосхіднийта центральноазійськийТВД
  • 64.
    62 СМЕРТЬ ПУТІНА.СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ 07/ 0 Операція російських військ у Сирії також стала демонстрацією успішності військової реформи. Росія досить оперативно здійснила перекидання на ТВД авіаційного угруповання, а також сил забезпе- чення і підтримки. Крім цього, в Сирії був широко застосований новий для РФ засіб, який до цього був обкатаний в Україні, – приватні військові компанії (ПВК). Це не є традиційні ПВК західного типу. Фактично російські ПВК – це низка військових підрозділів, створених російськими спецслужбами за моделлю, яку ГРУ та ФСБ використовують при вербуванні агентури. За оцінкою ЦДАКР, російські ПВК – це структури прикриття для бойових підрозділів ГРУ та ФСБ, які виконують спеціальні завдання в зонах конфліктів по всьому світу. Діють ці підрозділи під керівництвом кадрових співробітників росій- ських спецслужб та у тісній взаємодії з силами спеціальних операцій. Особовий склад набирається через вербування осіб з числа колишніх військовослужбовців, насамперед тих, хто має досвід участі у бойових діях. Особливістю правового статусу членів ПВК є те, що на відміну від кадрових військових, російська держава офіційно не несе за них жодної відповідальності. Між тим існує достатньо свідчень того, що родичі загиблих членів ПВК отримують значні грошові компенсації. При цьому самі родичі відмовляються повідомляти будь-які деталі про загиблих, посилаючись на письмові згоди щодо не- розголошення інформації стосовно діяльності ПВК. Ефективність таких підрозділів не є однозначною. За наявною інформацією, вони часто брали участь у бойових діях у складі ударних сил проасадівської коаліції. Однак у випадках зіткнень з високотехно- логічним противником (насамперед підрозділами США) були безсилі. Водночас збереження режиму Асада в Сирії, що було однією з цілей російської сирійської кампанії, фактично відкрило росіянам шлях в Африку. Тут союзниками Росії стають найбільш диктаторські і нестійкі режими на кшталт ЦАР, Лівії та Судану. Але РФ пропонує їм послуги у збереженні й підтримці їхньоївлади. За рахунок цього Кремль намагається закріпитися в регіоні, а також продемонструвати свою присутність та вплив на міжнародну обстановку. З іншого боку, практичним результатом задіяння Росії у кризових регіонах на африканському конти- ненті є бізнесові інтереси як оточення Путіна, так і вищого генералітету російської армії. За оцінками ресурсу журналістських розслідувань «Проект. Медіа» план активізації російської участі в африкан- ських справах був розроблений та пролобійований оточенням президента РФ. При цьому головною комерційною метою є контрабанда зброї (наприклад до Лівії), а також отримання доступу до високо- ліквідних корисних копалин, в першу чергу золота, срібла та алмазів (ПАР, Судан). Участь як російських ПВК, так і кадрових військових спеціалістів у цих країнах, порівняно з Сирією, більш обмежена. При цьому така діяльність ретельніше приховується. Постійне згадування в цьому контексті т.з. «повара Путіна» Євгена Пригожина та ПВК «Вагнер» на сьогодні стало зручним прикриттям для діяльності інших осіб й афілійованих із ними структур. СирійськийТВД,Африката використанняПВК
  • 65.
    63 08/Отже, основні зусилляросійської військової машини на цей час сконцентровані на Україні, територія якої фактично з усіх боків, окрім кордонів із Польщею, Словаччиною, Угорщиною та Румунією, оточена переважаючими силами Російської Федерації або підконтрольними у воєнно-політичному сенсі тери- торіями. Зокрема, окупована частина Молдови – Придністров’я – з високою ймовірністю буде викори- стана Росією для проведення диверсійних акцій та прямих військових атак проти України. Територія Білорусі, збройні сили якої входять до регіонального угруповання військ (сил) Союзної держави РФ-РБ, з високою ймовірністю буде використана для передового базування російської авіації та ракетних з’єднань для завдання ударів по Україні. За оцінкою генерал-лейтенанта Юрія Радковця (одного з творців військової розвідки України), Росія потребуватиме ще 1-3 роки для завершення стратегічного розгортання угруповання військ ЗС РФ на західному та південно-західному стратегічних напрямках. Практичне відпрацювання задач страте- гічного розгортання, посилення та нарощування наступальних угруповань військ орієнтовно може відбутися на наступному циклі двох стратегічних командно-штабних навчань ЗС РФ типу «Кавказ» і «Захід» (останні навчання цього типу проводилися у 2016 та 2017 роках відповідно). В ході інших двох СКШН типу «Схід» і «Центр» (проводилися у 2018 та 2019 роках) відпрацьовуються задачі стратегічного прикриття кордонів Росії на сході й півдні, а також задачі стратегічного посилення та нарощування угруповань військ ЗС РФ на західному та південно-західному стратегічних напрямках. Останні СКШН ЗС РФ передбачали розгортання та управління достатньо великими міжвидовими угрупованнями, як правило – більше 100 тисяч військовослужбовців. Наприклад, під час СКШН «За- хід-2017» було практично апробовано використання сформованого регіонального угруповання військ Білорусі та РФ у складі угруповання військ на західному стратегічному напрямку в рамках операції проти військ НАТО. За задумом навчань Росія внаслідок наступальних дій повинна домогтися нейтра- літету країн Балтії та недопущення розміщення військ НАТО на їхній території; «повернути російські історичні території» в Латвії та Естонії; створити транспортний коридор до Калінінградського анклаву. У разі активних контрнаступальних дій з боку НАТО задумом навчань було передбачено застосування тактичної ядерної зброї, що повинно «деескалувати» конфлікт і примусити НАТО сісти за стіл перего- ворів на умовах Москви. На маневрах «Схід-2018» відпрацьовувалися питання створення, формування та управління на одному ТВД системи матеріально-технічного забезпечення міжвидового угруповання з кількох загальновій- ськових армій. На навчаннях «Центр-2019» були сформовані три міжвидові угруповання (на базі 2-ї ЗА (Урал), 41-ї ЗА (Сибір) та Каспійської флотилії (в Дагестані й на Каспії). Також було розгорнуто три угруповання на базі бригад, які діяли за межами РФ в Казахстані, Киргизстані і Таджикистані. Фактич- но вперше російське командування відпрацьовувало управління відразу декількома угрупованнями, рознесеними на кілька тисяч кілометрів. В рамках названих вище СКШН, на єдиному з ними оперативному фоні, як правило обов’язково прово- дяться навчання тріади стратегічних ядерних сил ЗС РФ (цього року – «Грім-2019») з реальними пусками ракет (міжконтинентальних балістичних із ракетних полігонів, крилатих ракет повітряного базування зі стратегічних літаків, балістичних та крилатих ракет морського базування з підводних човнів). Висновкитапрогнози
  • 66.
    64 СМЕРТЬ ПУТІНА.СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ За результатами навчань останніх трьох років чисельність мобілізаційного компоненту військ ЗС РФ, який призивався з цивільного сектору й залучався до участі в навчаннях, зросла з 90 до 250 (за ін- шими даними, до 320) тис. особового складу. Це, зокрема, підтверджує оцінки експертів, які вказують на те, що існуючий контингент військових-контрактників у ЗС РФ не задовольняє зростаючих потреб. Ба більше, з 2015 року практично не росте кількість контрактників, що пов’язано зі зниженням прива- бливості військової служби, зокрема її матеріальної складової. Отже, вирішувати задачі глобального протистояння планується за рахунок мобілізаційного резерву. Так, в доктрині 2014 року питанням мобілізації приділено набагато більше уваги, ніж у версії 2010 року. Таким чином, російська військова машина стає більш загрозливою, але менш мобільною. Потенційно це дає Україні та нашим західним партнерам додатковий час для адекватного реагування на зростаючі військові загрози з боку РФ. Отже, Росія активно готує свою військову організацію до глобального протистояння із Заходом. Для цього вона реалізує програму стратегічного розгортання угруповання військ на західному та півден- но-західному стратегічних напрямках. Ймовірно, що це розгортання закінчиться протягом 2020-2022 років. Своєю чергою, Україна, яка розташована безпосередньо на напрямках російського стратегіч- ного розгортання, розглядається російським воєнно-політичним керівництвом як найімовірніша та найбільш жадана мішень російської агресії. Про що, зокрема, свідчить характер сил і засобів, що розгортаються довкола кордонів України. Новою програмою озброєнь (Державна програма озброєнь/ДПО-2027), яка є результатом корегуван- ня попередньої ДПО-2020 в умовах західних санкцій та економічної стагнації РФ, передбачено збере- ження високих витрат на переоснащення наземних сил, оскільки модернізація наземного компоненту в ДПО-2020 була фактично провалена («Армата» - це лише один епізод цього провалу). Протягом наступних 10 років Росія знову планує поставити на озброєння новітні танки, БМП і БТР, артилерійські та ракетні системи. За нових економічних умова була суттєво скорочена програма розвитку ВМФ з фокусом на невеликі ракетні кораблі. Реалізація програм створення ракетних озброєнь, які успішно розвивалися протягом останніх років, збереже свою динаміку. Основний наголос планується зробити на розвиток оператив- но-тактичних комплексів та крилатих ракет наземного базування, з огляду на припинення дії Договору про РСМД. Що стосується авіації, то тут головний наголос буде зроблено на стратегічну, транспортну та допоміжну авіацію, адже насиченість вертольотами та літаками поля бою вважається достатньою. Враховуючи досвід еволюції доктринальних підходів російського військово-політичного керівництва до розвитку воєнної організації, можна передбачити, що в наступній воєнній доктрині РФ відбудеться фактично повне повернення до доктринальних принципів радянських часів щодо глобального проти- стояння із Заходом. При цьому в основу цієї концепції буде покладено підходи «доктрини Герасимова 2.0». Ухваленню нової доктрини передуватиме закінчення стратегічного розгортання ЗС РФ у 2020- 2021 роках.
  • 67.
  • 68.
    66 СМЕРТЬ ПУТІНА.СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ Кандидати в наступники 05 Максим Михайленко
  • 69.
    67 Проблема транзиту владиперед Володимиром Путіним та його оточенням наразі і в найближчій перспективі являє собою задачу, яка не має гаран- тованого або навіть оптимального рішення. Передовсім – через пов’язану з транзитом політичну турбулентність. І це є одним із найсерйозніших викликів для Кремля. Тематика наступництва вищої влади як у сучасній, так і в давнішій Росії завжди може розглядатися у двох площинах:стратегічній і тактичній або історичній і поточній. Причому, варто зауважити, що повторюваність сцена- ріїв наступництва натякає на існування соціальних законів, розмов про які свідомо уникають суспільствознавці через небезпідставні побоювання пов- торення досвіду захоплення вульгарним різновидом марксизму – історичним матеріалізмом. Очевидне розчарування як у марксистському експерименті, так і в підходах до інтерпретацій російської політичної культури, розроблених ліберальним крилом політичної науки (зокрема, західної), генерувало як ультраконсерва- тивні, так і постмодерні (культурологічні) гіпотези щодо російської системи– євразійської «субойкумени», як називав її політичний філософ Євген Іхлов. Ультраконсервативні концепції зводяться до образу фортеці в облозі, дер- жавницької спадковості від Золотої Орди, і є хоч і зручними, але дещо при- мітивними, позаяк дотримуються лінійності й не пояснюють резистентності російського ладу. 67
  • 70.
    68 СМЕРТЬ ПУТІНА.СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ 01/ 0Відтворюванасистема Культурологічний, або соціально-антропологічний підхід, що його з різних боків явища застосовували економіст Симон Кордонський у програмній роботі «Станова структура пострадянської Росії» та Олек- сандр Ахієзер, Ігор Яковенко та Ігор Клямкін у фундаментальній праці «Історія Росії: кінець або новий початок?» значно ближчий до суті. Наприклад, у другій праці запроваджується поняття самовладдя, яке добре пояснює відмінності російського самодержав’я від історичних європейських монархій всіх етапів, а в першій подається політична економія Росії, що не є і не була (за виключенням коротких періодів) ані капіталістичною, ані соціалістичною. Ці дослідження уникають тих догм і міфів, що дезорієнтують аналітиків і примушують їх повсякчас ви- голошувати якісь «сюрпризи» чи розгадувати «багатоходівки». В цьому контексті на історію Росії після першої тривалої громадянської війни – Смути – яка зачіпає вже безпосередньо і українську історію, є сенс дивитися як на історію суспільства соціального апартеїду, звідси й формули про «найкращу ученицю Заходу», розбудову запозиченого з Європи модерну для кількох відсотків населення, найвищого прошар- ку суспільства за рахунок решти тощо. Нарешті, важливою видається думка українсько-американського історика, директора гарвардського Українського інституту Сергія Плохія про те, що сьогодні Росія вперше у власній історії будує національну державу, тому триматиметься за Крим, але торгуватиме окупованою частиною Донбасу. Це й справді чи- тається у реакціях пересічних росіян на заклики колаборантів надати їм «справжню допомогу» в боротьбі з українцями – реакціях суто утилітарних, що прискіпливо відстежуються придворними соціологами й пояснюють численні перевзування у повітрі чільних російських пропагандистів. Усе вищесказане формує найбільш загальну рамку для обговорення алгоритму наступництва і його можливих фігурантів – із суто практичної точки зору таким спадкоємцем (якщо передача влади здійснюватиметься не катастрофічним, революційним чи квазіреволюційним шляхом) має бути етнічний росіянин, або принаймні православний слов’янин, який пройшов ієрархію в межах умовно опричного стану, але при цьому не є чужим специфіч- ному російському бізнесу. До жінок при владі нинішній російський соціум навряд чи готовий, а з чоловіками доньок (якщо весь цей сюжет узагалі не є містифікацією) Володимиру Путіну якось не таланить: перший – голландець, а другий, Кирило Шамалов, здається, втратив статус принца. Та, звісно, не все так просто, і, щиро кажучи, сама по собі тема наступництва за Путіним містить чимало важливих обмежень. Тож перш ніж рухатись далі, зосередимось на них.
  • 71.
    69 02/Обмеженнящодонаступництва Перше обмеження полягаєв тому, що сам Володимир Путін не демонструє жодних ознак бажання відійти від влади й на прямі питання з цього приводу відповідає хоч і жартома, але цілком прозоро, показуючи, що ця тема не стоїть на порядку денному – попереду в нього ще чотири роки. З іншого боку, скуплені наближеним як до спецслужб, так і до управління внутрішньої політики адміністрації президента Росії Telegram-канали перенасичені матеріалами про підготовку транзиту влади, нібито призначеного на 2024 рік, або навіть на більш ранню дату. Частково це імітація підкилимної боротьби для аудиторії з різнові- кових пікейних жилетів, що має на меті паралізувати будь-які опозиційні тілорухи, частково – відлуння справжньої підкилимної боротьби, частково – зондування громадської думки. Друге обмеження – елементарна відсутність у теперішній час такого ідеального інституційного дизайну транзиту, який би дозволив Путіну або піти, не йдучи, або отримати надійні гарантії недоторканості. У 2007 році це було можливим – він довіряв Дмитру Медведєву, до того ж бюрократично обмежив його повно- важення (частина силових функцій перетекла до уряду), країна перебувала на історичному піку свого економічного розвитку. І, що також важливо, Путін потрафив ліберальному істеблішменту та інтелігенції, хоч би й у шахрайський спосіб виконавши вимоги конституції. Можна помітити, що останні думські та президентські вибори (якщо їх можна так назвати) 2012 та 2018 ро- ків відбувалися вже у принципово іншій атмосфері:боротьби зі скоріше уявним внутрішнім ворогом, Росії як фортеці в облозі тощо. А кадрові зміни посткримського періоду доводять, що кремлівський правитель припинив довіряти будь-кому, крім украй вузького кола осіб, які входять до «малої ради безпеки». Тому, як і за пізнього Єльцина, ті чи інші кандидати в наступники публічно обговорюються радше для того, щоби їх нейтралізувати – звичайна практика авторитаризму або абсолютної монархії. Третє обмеження – демографічні зміни й соціальні шторми, фактичне зникнення середнього класу і кри- тичне зменшення середньої вікової категорії. Тобто груп, що були активними прибічниками обережного консерватизму Путіна з гарніром ностальгічних симулякрів – то імперії Романових, то сталінізму, то доби «золотого застою». Адже недарма опозиційні російські економісти твердять, що Путін – ринковий ліберал у пострадянському сенсі слова (тобто неоконсерватор), адже він без вагань ріже соціальні витрати бю- джету й накопичує гігантські золотовалютні резерви. Тому Кремль не надихає навіть приклад транзиту в Казахстані, здавалося б, поза деякими дрібними епізо- дами найкомфортніший для Путіна,оскільки Назарбаєв аж ніяк не сидів на пороховій бочці агресивного соціального конфлікту, який, за шаленого суспільного розшарування, назріває в Росії. Крім того, цей статус-кво ускладнено національним питанням, яке в останні роки знову почало набувати ваги, оскільки видається, що, з одного боку, ексклюзивний статус Чечні за Рамзана Кадирова досягає рівня суверенного політичного актора, а з іншого – щодо решти етнократій, а також провінцій із суттє- вими неросійськими меншинами, проводиться політика утисків на етнокультурному підґрунті та спроб асиміляції. Адже одна з важливих підвалин російського самовладдя полягає якраз у тому, що демократія не здатна утримувати в покорі подібні території і народи, що їх населяють – це вичерпно продемонстрував досвід Лютневої революції та ранній етап президентства Бориса Єльцина. ПершеобмеженняДРУГЕобмеженняТРЕТЄобмеження
  • 72.
    70 СМЕРТЬ ПУТІНА.СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ Що повертає нас до питання наступництва, оскільки двадцять років тому передача влади від Єльцина до Путіна відбулася у досить специфічний спосіб (тоді, до речі, на це не зверталося особливої уваги): в умо- вах невідворотності нового конфлікту на Кавказі та антиолігархічного ресентименту російського суспіль- ства, шокованого кризою 1998 року. Сьогодні, коли до обставин транзиту знов прикуто увагу, передовсім тому, що загроза переслідувань у країнах Заходу почала лякати авторів тієї схеми – є сенс в тому, щоби згадати, як воно відбувається. Радянський період для пошуку взірців представляється найактуальнішим – за мінусом, звісно, револю- ційного монументалізму ранньої його доби. Чинний російський режим, попри деякі ексцеси, є утилітар- но-прагматичним, після єдиного, вкрай ризикованого (через що і випав надовго з фавору Владислав Сурков) епізоду протиставлення провінцій столицям у 2011-2012 роках, він навіть не намагається опертися на напіввигаданий тим-таки Сурковим «глибинний народ». 03/Чомуважливийрадянськийдосвід транзитувлади Варто згадати, що Володимира Леніна важко вважати диктатором – він був фронтменом колективної партійної диктатури, в рамках якої дозволялася конкуренція фракцій, а відсторонили його від влади через фізіологічні обставини, та й не Йосип Сталін був його наступником, а складна структура тріумві- ратів. З того, що відомо про нинішні російські кулуари, подібні нотки присутні у дискусіях тієї частини правлячої верхівки, яка веде свій навіть безпосередній родовід від троцькістів, проте не справляє серйозного впливу на політичний процес (наприклад, голова «Роснано» Анатолій Чубайс, банкір Пе- тро Авен, керівники ЗМІ та економічні бюрократи, чий злет став можливим завдяки приходу на посаду секретаря ЦК у 1986 році Олександра Яковлєва). Щодо Йосипа Сталіна, то він дістався абсолютної влади шляхом внутрішньопартійних інтриг, про- тиставивши набрану з неофітів партійну бюрократію засновникам руху і квазітеократичного марк- систського культу. При цьому його тоталітарний режим був невід’ємним від ідеології та однопартійної системи, а сьогоднішня гра підстаркуватих корупціонерів у сталінізм вже давно не є переконливою, хоча й має чимало прихильників серед вихідців з родин пізньої сталіністської бюрократії. Наївний сталінізм частини російського населення носить радше характер прихованого (а іноді – як у випадках Володимира Квачкова чи Юрія Мухіна – й відкритого) антиурядового протесту. Із зрозу-
  • 73.
    71 мілих причин длязануреного у тотальну корупцію замість тотальної ідеології правлячого прошарку апологія сталінізму є не просто неви- гідною, але й небезпечною. При цьому не можна виключати, що, як і у випадку зі Сталіним в останні дні його правління, транзит відбудеть- ся несподівано, за фізіологічним фактом та боягузливим саботажем найближчого оточення диктатора. Тобто – як транзит не за змістом, а за формою. Після Сталіна й двох коротких латентних спроб встановити диктатуру політичної поліції (Лаврентій Берія) і військових (Георгій Жуков) ра- дянсько-російську систему влади було збалансовано поверненням до колективного правління партійної верхівки (доречно нагадати, що Микита Хрущов був першим, а не генеральним секретарем). Ці часи досить важливі для перспектив розвитку поточної ситуації, оскільки нинішня російська верхівка вже більш-менш пам’ятає їх з дитинства, і всі ці сценарії-пропозиції створення якоїсь «Державної ради», де головував би Путін, у той час як президентом і прем’єром стали б інші діячі – є похідними не від іранської моделі аятол, бо вона вимагала б ідеології, а якраз від радянських порядків часів відлиги. Адже тоді якось вдалося уникнути подоби колишньої семибоярщини часів Сму- ти і майбутньої семибоярщини часів єльцинізму. Але у добі відлиги (як, зрештою, і в пізнішому періоді) є неприємний момент для нинішніх російських верхів. А саме – жорстке підпоряд- кування політичної поліції інтересам і вказівкам партійного керівни- цтва. А це є родовою травмою теперішньої російської аристократії – якраз на запереченні цього канону вона рухалася до влади під час єльцинізму (гібридом режиму чилійського зразка, який обожнювали російські реформатори, так звані системні ліберали, та послабленого режиму посткомуністичної партійно-господарської номенклатури). Сьогодні саме політична поліція – ФСБ та її зовнішньополітична й диверсійна руки, СВР і ГРУ – є панівною верствою у межах всього правлячого прошарку РФ. Тому «крипто-троцькиста» Микиту Хрущова і позиціонують сьогодні радше як негативного політичного персонажа, предтечу Горбачо- ва, у найкращому випадку – щирого, але короткозорого демагога, який не зміг запропонувати нічого навзамін мобілізаційній економіці сталінізму із її чітким поділом суспільства на правовірних та ворогів народу й планом завоювання світу. Це, звісно, є цілковитою нісеніт- ницею, оскільки саме Хрущов не погоджувався із капітулянтською ідеєю соціалізму в одній країні і вивів СРСР на історичну технологічну висоту. Проте саме приклад Хрущова продовжує робити Медведєва найімовірнішим претендентом на статус (схоже, радше фіктивного, ніж реального) спадкоємця Путіна – тим паче, що з правової точки зору він таким сьогодні і є.
  • 74.
    72 СМЕРТЬ ПУТІНА.СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ Утім, найоптимальнішим для сучасної російської еліти – того її сегменту, який справді має доступ до владних повноважень – є, безсумнівно, взірець режиму Леоніда Брежнєва. Навіть лояльні гумористи на кшталт Максима Галкіна почали прямо говорити про повноцінне повернення часів застою, зокрема, на телебаченні. Профанування ідеології, дозволена корупція та інші привілеї номенклатури (навіть конституційно закріплені), зона особливих інтересів у геополітичному оточенні та країнах третього світу, і при цьому цивілізований бізнес із Заходом, нехай і на рівні сировинного експорту, – це і є абсо- лютний ідеал путінської генерації російської верхівки, чия свідомість сформувалася у ті часи. Цей ідеал модифіковано надбаннями ринкових реформ та періодом легковажності Заходу, що за- грузає одночасно в інфантилізмі, дозволивши пострадянській організованій злочинності керувати політичними процесами на території країн західного ядра. Стримуючими факторами тріумфу нового брежневізму (а те, що він функціонує як робоча модель, доводить якраз постійне розповсюдження фобій про Перебудову 2.0, параноя пошуків нового Горба- чова, тощо) є мізерна доля Росії у світовому ВВП, поглиблення демографічної та гуманітарної кризи на її території, надконцентрація населення у столицях, наростання технологічної відсталості, збільшення залежності від КНР та поширення холодного громадянського конфлікту в суспільстві. Більшість цих складових притаманна швидше останнім рокам Петербурзької імперії, аніж середині 60-х років або навіть 80-м рокам минулого століття. Незалежно від того, розуміють це в Кремлі чи ні. 04/Особливості пострадянськогоперіоду Слід подивитися і на той нетривалий період, який для керівного контуру Росії виглядає і відчувається як «учора», або навіть – «ще вранці». Адже варто звернути увагу: владу в Росії ніколи – взагалі ніколи – не передавали у демократичний спосіб, тобто коли її носій програє вибори супернику й цивілізовано пере- дає клейноди. Всі демократично обрані російські парламенти часів напівконституційної монархії 1905-1917 років було розігнано. Вибори до останньої Верховної Ради СРСР містили квоти для КПРС. Бориса Єльцина вперше було обрано на президентських виборах, які за суттю були плебісцитом. У спадок йому дістався червоно-коричневий парламент, який він розтрощив танками, бо той заважав провадити ваучерну при- ватизацію.
  • 75.
    73 Подальші єльцинські вжезнову думи не мали справжньої влади, хіба що підставляли ніжку при призначенні прем’єрів та ухваленні бюджетів. Вибо- ри 1996 року, на яких переобрали Єльцина, й дотепер піддаються сумніву в розрізі етичності та результату: саме вони згенерували огидне явище російських політичних технологій, покликаних управляти станом холодної громадянської війни у суспільстві. У пострадянський період влада в РФ мирно передавалася тричі – від Єльцина до Путіна, від Путіна до Мед- ведєва і навпаки. Але в усіх трьох випадках мала місце лицемірна оборуд- ка: це були передачі влади в межах елітного кола, в яких суспільство грало роль статиста. Всі думські вибори путінської доби було сфальсифікова- но, але процес повноцінного усвідомлення цього громадськістю почався лише 8 років тому. Слід виокремити з цього періоду хіба що два моменти. Перший – остання спроба конкуренції, а саме непростий вибір Путіна між Дмитром Медведєвим і Сергієм Івановим у якості зіц-президента (такої собі репліки Симеона Бекбулатовича, який за дозволом Івана Грозного певний час був офіційним московським монархом), і вибір був зроблений на користь слабшого, не надто розумного вихідця з петербурзької мерії, а не здібного силовика, котрий становив приховану загрозу Путіну. Другий момент – це московські вибори 2013 року, які столичний намісник Сергій Собянін ледь не програв Олексію Навальному (допомогли фальси- фікації), а також похідні від цієї події серійні програші правлячої партії на муніципальних, крайових і врешті-решт столичних виборах, на яких міні- мальну перевагу путіністів було здобуто знову за рахунок фальсифікацій, а також придушення масових протестів. З переліченого вище комплексу обставин випливає, що навряд чи Кремль у потенційному транзиті влади ризикуватиме іграми навіть в імітаційну де- мократію. Якщо вірити зливам з московських кулуарів, сьогодні йдеться про подальше розширення впливу мажоритарних округів у моделі дум- ських виборів, а також про повернення до прямого призначення губер- наторів, а з іншого боку – про дозвіл на прямі вибори міських голів, які за останні 5-6 років скасовані у переважній більшості населених пунктів. Що свідчить про лихоманкову централізацію (так само і бюджетних течій), а також надання можливості випуску пари на місцевому рівні – за рахунок обмеження можливостей партійного чи іншого (як, наприклад, скандально прокитайська політика керівництва Красноярського краю) сепаратизму. Тоді, якщо першочергово винести за дужки екзотичні варіанти, такі як Олексій Навальний, Михайло Ходорковський, Сергій Кириєнко, Леонід Не- взлін чи Гаррі Каспаров, список потенційних наступників Путіна наразі не виглядає занадто довгим. Притому слід зауважити, що за будь-якого розкладу наступник буде лише фронтменом: або умовної групи «колек- тивного Путіна» у складі решти кандидатів та осіб із його безпосереднього оточення, або самого Путіна, але вже «тіньового».
  • 76.
    74 СМЕРТЬ ПУТІНА.СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ 05/ 0Вірнийблазень З урахуванням бажання обрати варіант, який вже спрацював, то першим серед можливих наступників слід розглядати Дмитра Медведєва. Цей варіант залюбки підтримає і крило системних лібералів, які контролюють системні банки, фінансово-економічні відомства й частково інформаційний та внутрішньополітичний блоки. Медведєву – 59 років. Виходець із родини петербурзької інтелігенції. Керує урядом з 8 трав- ня 2012 року, стільки ж – правлячою партією. Був президентом РФ (2008-2012 роки). Також у 2000–2001, 2002–2008 роках– голова ради директорів ВАТ «Газпром». З 14 листопада 2005 року по 7 травня 2008 року – перший заступник голови уряду РФ, куратор пріоритетних національних проектів. Небезпідставно вважається корупціонером, за висновками низки матеріалів Фонду боротьби з корупцією, зокрема широко відомого розслідування «Він вам не Дімон». Закінчив юридичний факультет Ленінградського університету (як і багато «пітер- ських», наближених до Путіна). Медведєв – наймолодший з петербурзького оточення Путіна, знайомий із ним з 1990 року. Останній тоді був головою комітету із зовнішніх зв’язків мерії Санкт-Петербурга й часто залучав Медведєва до роботи як юридичного експерта та помічника мера. Експертом ко- мітету, який очолював Путін, Медведєв був до середини 90-х років. У листопаді 1999 року, коли Володимир Путін вже працював прем’єром Росії, Медведєв був призначений на посаду заступника керівника апарату уряду. У грудні 1999 року, згідно з указом в. о. президента Росії Володимира Путіна, став заступником керівника Адміністрації президента Олександра Волошина. Відтоді й до свого президентства він двічі встиг очолити виборчий штаб Путіна, та ще двічі – президентську адміністрацію, а також побувати віце-прем’єром. 2 березня 2008 року Мед- ведєв переміг на президентських виборах з результатом 70,28% голосів. Формально очолю- вав вторгнення до Грузії, але одіозним, в очах російських консерваторів, чином здав Лівію. До речі, саме Медведєв ухвалив нову «Концепцію державної політики Російської Федерації щодо російського козацтва», метою якої є його «відродження». Сьогодні це «відроджене козацтво» у Росії виконує функції неформальної політичної поліції, а за її межами становить кадровий ресурс для гібридних війн. У квітні 2010 року саме Медведєв провів переговори з президентом України Віктором Януко- вичем, за підсумками яких було підписано Харківські угоди. Залякував того-таки Януковича під час подій Революції Гідності, називаючи четвертого українського президента ганчіркою. Водночас, попри специфічні досягнення у зовнішній політиці, на заваді цьому варіанту сто- ять як жалюгідне становище, в якому перебувають з 2014 року системні ліберали, ідіосин- кразія з боку силовиків та безнадійно зіпсований імідж «нанопрезидента» й Діми-айфончи- ка.Проте, не є неймовірним й «відлиговий» сценарій, де саме показна слабкість фронтмена постпутінської команди може бути корисною. 74
  • 77.
    75 06/Путінізпробірки Якщо спекулювати натему післяєльцинського транзиту, у найгібридній, мілітаризованій формі, то не можна оминути увагою нинішнього тульського губернатора Олексія Дюміна, якого сватали в наступники вже неодноразово. Такий варіант підтримає молоде покоління військовиків та спецслужб, зокрема ГРУ. Дюміну 52 роки, він уродженець Курська. З 2 лютого 2016 року – губернатор Тульської об- ласті. Герой Російської Федерації, заступник міністра оборони РФ (24 грудня 2015 – 2 лютого 2016), генерал-лейтенант (2015). І навіть кандидат політичних наук (2009). Дюмін був офіцером президентської охорони у перший путінський термін, з 9 серпня 1999 року. У 2007 році, коли главою уряду призначено Віктора Зубкова, очолив його охорону. Коли уряд знову очолив Путін, Дюмін став його особистим ад’ютантом. Згодом із цією посадою почав суміщати пост керівника управління особистої охорони Путіна. У 2014 році Дюмін призначений заступником начальника ГРУ, командувачем Силами спецоперацій, які відігра- ли одну із ключових ролей під час окупації Криму 2014 року, розповідь про що міститься у фільмі Андрія Кондрашова «Крим. Шлях на Батьківщину». Згідно з даними газети «Коммерсантъ», саме Дюмін розробив і провів операцію екстреної евакуації Януковича у ніч на 23 лютого 2014 року. З 2015 року – начальник Головного штабу Сухопутних військ,перший заступник головнокомандувача Сухопутних військ. Далі – заступ- ник міністра оборони. Четвертий рік керує Тульщиною, є партнером президента по хокею. З 6 квітня 2018 року включений до списку санкцій США в числі 17 урядовців та 7 бізнесменів із Росії. Після початку частково викликаних санкціями економічних негараздів у Росії, набуття, як виявилося, занадто хвалькуватим тульським губернатором (у цьому він наслідував вождя, який визнав своє керівництво вторгненням до Криму) очевидного невиїзного статусу, а не- щодавно – серії умовно несподіваних поразок губернаторів і кандидатів у губернатори від «Єдиної Росії», Дюмін опинився у тіні. При цьому про нього пам’ятають і тримають у рукаві, насамперед у середовищі хоч і побитого гучними провалами, але заплямованого у спільних із Путіним злочинах, а відтак відданого особисто йому ГРУ (все більше розвідок вказують також і на причетність цієї служби до вбивства Бориса Нємцова). Причин такого перебуван- ня в активному резерві дві. Перша – провінція, і дотепер просякнута культом Путіна, сприйме такий заспокійливий рімейк 1999 року на ура, а думка розчавлених державним терором столиць Кремль хвилює мало. Друга – спроба Сергія Кирієнка створити загін молодих кло- нів-технократів, з поміж яких і було би відібрано наступника, вочевидь, зазнала невдачі, оскільки технократи виявилися електоральними імпотентами: за умов протесту виборців вони програвали підставним кандидатам від дозволених партій. 75
  • 78.
    76 СМЕРТЬ ПУТІНА.СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ 07/ 0ГенералЄльцина Якщо у конкуренції за верхню руку в російській політиці переможе армія, а також пріоритет гарантій та спадковості від тіньового, але впливового (особливо на міжнародному рівні) клану родини Бориса Єльцина (простіше – Юмашевих), то наступник – це міністр оборони Сергій Шойгу. 64-річний син високопоставленого партійного функціонера з Туви, Сергій Кужугетович до перебудови робив кар’єру у будівельних трестах. З 1994-го – міністр РФ у справах цивіль- ної оборони, надзвичайних ситуацій і ліквідації наслідків стихійних лих. Активний учасник придушення парламентського повстання проти Бориса Єльцина. За Путіна – з січня 2000 року – віце-прем’єр. Обіймав посаду голови МНС в урядах Віктора Черномирдіна, Сергія Ки- рієнка, Євгена Примакова, Сергія Степашина, Володимира Путіна (двічі), Михайла Касьянова, Михайла Фрадкова, Віктора Зубкова. З 2012 року –міністр оборони. Герою Росії й генералу, який не служив жодного дня, тим не менше послідовно створюють імідж стронгмена й путінського конфідента. Перше безпосередньо пов’язано із сюжетом «вставання з колін» у контексті воєнних авантюр в Україні та Сирії. Друге – наратив лідера нації та його найближчого послідовника, чи не найяскравішим проявом якого стало недавнє «усамітнення в тайзі». І якщо сприймати жовтневе соціологічне дослідження « Левада-Центру» саме як дослідження, що не містить маніпулятивної складової, ця практика є плідною: армія за рівнем довіри в останні два роки випереджає президента, і проекція цієї довіри перепадає міністрові, який є уособленням Збройних Сил РФ. У придворній боротьбі Сергій Шойгу щоразу показує себе сильним гравцем – так, нега- тивні сторони сирійської авантюри він уміло переклав на засадничо пекельну фігуру боса найманців Євгена Пригожина, завадив призначенню його маріонеток на чільні позиції в Мі- ноборони (і зміщенню самого себе), створив окрему економічну систему на основі потреб і можливостей збройних сил. Також Шойгу, про що свідчать його часті поїздки до Пекіна, чітко орієнтується на Китай і пригодовує ЗМІ. З точки зору пострадянського російського істеблішменту Шойгу символізує собою тяглість від єльцинської доби (як і сам Путін), що зараховується в плюс. Слабкі сторони міністра оборони – етнічне походження (втім, за певних обставин це може бути й плюсом), традицій- но низька політична пасіонарність армії у російській системі влади (якщо не з повстання декабристів, то з падіння Жукова – точно), прогресуюча параноя диктатора, корупційні скан- дали та, з публічної точки зору, злочини проти призовників, які знову почастішали. Проте, на відміну від дискредитованої та погано керованої Росгвардії, якою командує об’єктивно недалекий Віктор Золотов, котрий сам себе перетворив на ходячий анекдот у ході обміну відеороликами із Олексієм Навальним, – ЗС РФ є ефективним інструментом політичної бо- ротьби, а інтереси важковаговика Шойгу ігнорувати чим далі, тим небезпечніше. 76
  • 79.
    77 08/Московськийбоярин Втратив свої позиціїпід час московських хіпстерських бунтів, але підтвердив лояльність, так би мовити, кров’ю, московський очільник Сергій Собянін. Тому й залишається у списку претендентів, оскільки протягом років став уособлювати інтереси надбагатого московського комерційного боярства, а також угруповань етнічної мафії,а саме: вірменської, азербай- джанської (тих-таки Агаларових, які засвітилися у скандалах із Дональдом Трампом) та гру- зинської. Сергію Собяніну 61 рік, він уродженець селища Няксімволь Ханти-Мансійського АО, Тюмен- ської області. Мер Москви з 21 жовтня 2010 року – і перший на цій посаді член Ради без- пеки РФ. Ще один виходець з будівельного бізнесу 1990-х, керівник адміністрації Путіна і віце-прем’єр. Тобто Собянін пройшов усю пізньорадянську, а потім і російську ієрархію із самих низів. Це потужний апаратний і навіть публічний політичний боєць. За Собяніна відбулося різке розширення території Москви за рахунок приєднання частини південного заходу Московської області. Незважаючи на сумнівну роль колабораціоніста із федеральною владою у літніх москов- ських подіях і фактичну поразку в інтризі з виборами до столичної Думи, розрив з лібе- ральною богемою Москви не зробив її мера біднішим чи помітно слабшим. Користуючись гігантським бюджетом Москви, приблизно у $40 млрд, він активно фінансує приязність ЗМІ, а також нових москвичів, які заселили величезні райони новобудов на поглинутих столицею територіях. А в очах крайових еліт Собянін – об’єкт не лише заздрості, але й поклоніння, і в цьому парадоксально наближається до статусу свого попередника Юрія Лужкова, який ледь не очолив Росію двадцять років тому в парі з Євгеном Примаковим. Утім, наразі такого партнера у Собяніна немає, і це (крім плям на іміджі від зойків і звинувачень інтелігенції) є його слабкою стороною, так само як і віддаленість від питань зовнішньої політики, які є пріоритетом на порядку денному нинішнього Кремля. 77
  • 80.
    78 СМЕРТЬ ПУТІНА.СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ 09/ 1Перевертень Як не дивно, не втрачає прихильності Путіна і авантюрист федерального масштабу, багато- річний представник Росії у НАТО та віце-прем’єр з питань ОПК, нинішній очільник «Роскос- мосу» та учасник Помаранчевої революції Дмитро Рогозін. За ним (так само як – за подіб- ним алгоритмом – і за ніби ще українцем Віктором Медведчуком) вибудувалася коаліція корпоративних босів галузі, працює на нього і спадок радянської зовнішньої розвідки й рештки довіри у колах націоналістів. 55-річний Дмитро Рогозін, син генерал-лейтенанта й зять легенди радянської зовнішньої розвідки, має «правильне» походження й хороше політичне чуття, а відтак – і кар’єру ще з часів спроби перевороту ГКЧП, коли підтримав президента Єльцина і стояв в оточенні біля будівлі уряду РФ. Колись публічний представник правої опозиції Путіну з 2008 року, отри- мавши дипломатичну посаду, із опозицією покінчив. Вже півтора роки є директором «Роскосмосу». Рогозін –екс–представник Росії в НАТО, колишній депутат Держдуми, а також заступник голови уряду, відповідальний за військо- во-промисловий комплекс (2011–2018). Був куратором Кремля над сепаратистами Придні- стров’я. Перебуває під санкціями США та ЄС. Санкції, проте, не обмежують Рогозіна у контактах з американськими колегами в галузі – крім того, американці не могли не накопичити на Дмитра Олеговича достатнього компро- мату під час його тривалої каденції у Брюсселі. За іронією долі, цей публічний критик Заходу, навіть з точки зору родинної спадщини (зов- нішньої розвідки, яка фокусувалася на США) та зв’язків, є ледь не найбільш прозахідним серед імовірних наступників (якщо не рахувати Медведєва, але той не здатний бути дієвим у цій якості), оскільки сприймає Америку як конкурента, а не як екзистенційного ворога, і має відповідний освітній рівень. Непохитність позицій Рогозіна – хоч він і втратив посаду віце-прем’єра – пояснюється здат- ністю створювати ефективні альянси, а також власною економічною базою за рахунок, во- чевидь, поділу ренти від військових замовлень скарбниці. Недоліки Рогозіна – його довгий язик, вживання у роль придворного скомороха, шлейф репутації етнічного російського на- ціоналіста і учасника Помаранчевого майдану в Києві, адже все це згадується щоразу під час інформаційних атак. Але він матиме неабиякий шанс у разі взаємної анігіляції більш вірогідних потенційних наступників Путіна та лібералізації режиму. 78
  • 81.
    79 10/Кольоровийреволюціонер Олексій Навальний –варіант нетривіальний. Проте щодо його гібридної постаті варто зауважити наступне. Крім розбудованої Навальним зміс- товної партійної організації, яка наразі проходить крізь період погром- них репресій, його наступництво зможе підтримати зовнішня розвідка, а також впливова політична еміграція, чиї чвари припинить усвідомлення часу «Ч». Принаймні, на поступово консолідуючих зустрічах емігрантів у Литві та Чорногорії ставлення до націонал-ліберала Навального стає все більш поблажливим, а в усіх останніх серіях небезуспішних місце- вих виборів він знайшов спільну мову із вкрай специфічною тусовкою «Яблука» (звідки колись вийшов і сам), в якій дедалі більший вплив отримує його колишній заступник начальника штабу на московських виборах 2013 року Максим Кац. При цьому важливо пам’ятати, що Олек- сій Навальний не є людиною нізвідки. У пізні єльцинські часи та ранній путінський період він входив навіть до наглядової ради «Аерофлоту», який колись Єльцин віддав Борису Березовському. А своїх російських націоналістичних – хоч і у європейському сенсі – поглядів пан Наваль- ний, попри частково українське походження, не приховує. Втім, варто зазначити наступне. Найближче путінське оточення наразі стоїть перед специфічною дилемою. З одного боку, патріархи, такі як Микола Патрушев або Михайло Фрадков, – занадто старі, а їхні діти, навіть ставши тепер міністрами та системними державними банкірами, – занадто молоді й публічно неефективні. З іншого боку, проект Сергія Кириєнка з молодими технократами закінчився нічим, жодних виборів вони виграти нездатні,а з таких складається весь безпосередній ро- бочий блок Володимира Путіна. На свою власну гру вони принципово неспроможні. І насамкінець необхідно наголосити – у російських умовах завжди існує фактор невизначеності, оскільки будь-які спекуляції кремлезнавців не- минуче натикаються на чорну скриньку царського будуару. Подібно до малоазійських держав залізного віку або еллінських імперій, наступни- ком Володимира Путіна може виявитися і перший-ліпший постільничий, який опиниться у потрібний час у потрібному місці. 79
  • 82.
    80 СМЕРТЬ ПУТІНА.СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ 0 Сценарії після Путіна 06 Ігар Тишкевич, Ілія Куса Український інститут майбутнього
  • 83.
    81 01/ Трохипросутьросійськоївлади Для тогощоб розуміти, осмислювати й аналізувати логіку процесів, які можуть відбуватися у Російській Федерації після «зникнення Путіна», варто окремо зупинитися на системі влади в Росії. Почнемо з того, що уявлення про президента РФ як про диктатора з абсолютною владою дещо помилкове. Згідно з нормами російського законодавства, Путін дійсно має колосальні повноваження і величезні неформальні важелі впливу. Однак система влади не замикається на одній особі. Президент РФ, природно, грає роль «обличчя держави»: з ним населення ототожнює позиціонування країни на зовнішній арені. А ось на внутрішньому фронті його функція дещо інша. З одного боку, для населення він - персоналізована влада, не чиновник, в розумінні людей, які сприймають світ у традиціях європейських демократій, а в певному сенсі - сакральна постать, яка і є держава. Іншими словами, Воло- димир Путін (особливо протягом останніх кількох років) сприймається вже не як стандартний політичний лідер, а як державний інститут, без якого важко уявити сучасну Росію. З іншого боку, він є арбітром, досить жорстким, але все ж лише арбітром, у постійній боротьбі груп впливу серед політичних еліт. І всі важливі стратегічні рішення тією чи іншою мірою ухвалюються колек- тивно представниками таких груп. Тобто існує «колективний Путін», який реально контролює економічні, соціальні та політичні процеси у країні. Дана група в новітній історії зазнала безліч змін і назв: від «сім’ї» (старої, єльцинської і нової), «клубу дачників», «олігархічного кола» і, нарешті, до «Політбюро 2.0» - так вище коло влади назвали аналітики російського агентства Minchenkoconsulting . Термін «політбюро» був узятий з радянської історії, але, якщо поглянути на систему більш ранніх часів, аналог існував приблизно з XVII століття - бояри і боярська дума. Ще один елемент системи - механізми зворотного зв’язку і вирішення тактичних завдань. Ці функції виконують еліти регіонального рівня, суб’єктів федерації, а також федеральний уряд і Державна Дума. Всі вони, окрім іншого, наділені ще однією роллю - соціального ліфта для поновлення правлячого класу. «Чистка губернаторів» у Росії в 2017-2018 роках з подальшими кадровими перестановками в Адміністрації Президента і уряді - яскравий тому приклад. При цьому персональний склад кожної з груп і рівень їхнього впливу не є константою. Йде постійна бо- ротьба, зумовлена, з одного боку, природним бажанням посилити свої позиції, а з іншого - об’єктивними процесами навколо РФ і всередині неї. Як приклад трансформації можна простежити історію приходу самого Володимира Путіна. Він був про- ектом старих еліт, які «виростили» фігуру, щоб позиціонувати її в якості контрасту зі старіючим Борисом Єльциним (починаючи від віку, закінчуючи стилем комунікації і ухвалення рішень). Після успішного тран- зиту почалася активна боротьба за перерозподіл сфер впливу. Проте, оскільки на той момент самого Путіна ще не сприймали як абсолютного арбітра у суперечках, дана боротьба могла закінчитися сцена- рієм «палацового перевороту». В результаті цього раунду боротьби свого впливу і місця у «Політбюро» позбулися відразу кілька груп. З іншого боку, частина старої «сім’ї Єльцина», яка намагалася зберегти (посилити) позиції, але при цьому не виступала за кардинальну перебудову системи, зберігала присут- ність у ближньому оточенні як мінімум до 2007-2008 років.
  • 84.
    82 СМЕРТЬ ПУТІНА.СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ Аналогічна ситуація склалася з представниками регіональних еліт. Слабкі позиції центральної влади, зу- мовлені крахом СРСР і формуванням нової системи влади 1993-2000 років, змушували балансувати на користь регіональних гравців з метою недопущення дезінтеграції країни. Формування «Політбюро 2.0» і успішний запуск механізму «місцеблюстителя» за допомогою обрання Дмитра Медведєва дозволили істотно зменшити політичний вплив регіонів, зупинивши в деяких із них процес формування місцевих владних еліт. Як це сталося, наприклад, з Дагестаном і Тюменню. Однак зміни в демографії, трансформація економіки, фундаментальні зрушення у світовій системі, пов’я- зані з ростом соціального розриву між елітами і населенням, а також недовіра до старих еліт, що приво- дять до влади позасистемні групи, запустили процес гри центру з регіонами. Частина місцевих еліт, що встигли оформитися структурно, були наближені до «Політбюро», хоча це, швидше, виключення. У біль- шості ж суб’єктів федерації спробували створити умови для встановлення прямого контролю з Москви. Процес набрав приголомшливих масштабів, коли в 2018-2019 роках було організовано рекордну кількість губернаторських виборів - 39 електоральних кампаній, з яких 17 - дострокові. На 2020 рік заплановані ще 18 кампаній (одна дострокова). У багатьох випадках «висуванцями від влади» були абсолютно нові для регіону люди, не пов’язані зі старими місцевими економіко-політичними угрупованнями. З іншого боку, більшість таких «парашутистів» представляли ті чи інші групи впливу в «Політбюро Путіна». Невдачі в декількох регіонах, коли переможцем опинявся «позасистемний» кандидат, згодом визнаний «своїм» в Москві, не змінили загальної логіки процесів: місцеві еліти були обезголовлені у більшості ключових російських регіонів.
  • 85.
    83 Друга особливість, щодає стійкість системі - імперський стиль мислення середньостатистичного росія- нина. Для середньостатистичного європейця держава, як система, покликана забезпечувати комфортні умови життя, можливість самореалізації. Для громадянина РФ держава має сенс існування тоді і тільки тоді, коли демонструє силу, здатність до експансії, впливу на процеси в інших країнах. Простіше кажучи, російське держава повинна генерувати «гордість», якщо ця функція є, система залишається незмінною. Якщо немає - можливі соціальні потрясіння. Саме тому російські правителі, які схилялися до демократії або визнавали сильніші позиції інших країн, так чи інакше швидко закінчували політичну кар’єру (часто і життя). Третя особливість - наявність постійного і чіткого образу ворога. Жодна експансіоністська, що має навіть регіональні, не кажучи вже про глобальні, амбіції, держава не може існувати без конкретного ворога. В даному випадку для Росії такий ворог - це США, конкуренція з якими повинна підштовхувати країну до «нових звершень», створюючи мотивацію для всіх діяти так, як буде краще державі (читай - правлячим елітам): чиновникам виконувати укази, виборцям ставити галочку там, де треба, військовослужбовцям - відправлятися воювати туди, куди скажуть. Єльцинська Росія була неймовірно слабка ідеологічно. Поз- бавлена радянсько-комуністичного стрижня, вона не зуміла породити новий ціннісно-моральний набір, який ліг би в основу успішної ідеології, що замінює стару, дискредитовану. І на цьому тлі США на якийсь час перестали існувати як ворог, що мало деструктивні наслідки для всієї системи ухвалення рішень і державного управління. Фото: icds.ee/ru
  • 86.
    02/ДиспозиціяабоПолітбюро2020 Тут варто підійтидо оцінки груп впливу в оточенні Путіна. Графічне відображення структури влади, яка за часів Єльцина описувалася як «вежі Кремля», сьогодні, за визначенням російського політолога Миколи Петрова , носить, швидше, планетарний характер. Є ядро, яке формує Путін і ближня орбіта, до якого входять групи: Медведєва-Патрушева-Собяніна, що контролюють питання зовнішньої політики, інфраструктурних проектів, частково силовиків і фінансів; Група ПЕК і фінансистів в особах Тимченко, Сєчина і Ротенберга, в зоні відповідальності яких вуг- леводні, енергоресурси і загальний стан «фінансів держави». При цьому їхні інтереси (і відповідаль- ність) перетинаються з зоною уваги групи Медведєва-Патрушева в області ПЕК, а так само з групою Ковальчука-Чемезова в області фінансів; Група Ковальчука-Чемезова-Шойгу, в зоні якої фінанси і розвиток нових технологій (в першу чергу ІТ і ВПК). Більш далекі орбіти з угрупованням за сферами діяльності та інтересів можна представити у вигляді такої схеми: Еліти РФ: групи та інтереси 84
  • 87.
    85 Ключові групи всистемі ухвалення стратегічних рішень - це «Силовики», «Держкорпорації» і «Приватний бізнес». У технократів двоїста функція. З одного боку їхня роль часто зводиться до розробки і реалізації найбільш ефективних стратегій в рамках обраного курсу. З іншого, як у випадку з реформами у РФ 2014- 2019 років, вони задають рамки дій (в тому числі тимчасові) для виходу на нові політичні рішення. Якщо спростити, то це ТОП-управлінці великої корпорації «Росія»: вони мають повноваження на вирішення тактичних завдань, розробку пропозицій про стратегію, але напрямок розвитку визначають акціонери - представники інших груп впливу. Групи «Політика», «Ідеологія», «Зовнішня політика» виконують роль сервісної надбудови над іншою частиною «Політбюро». Вони не мають самостійного доступу до економічного і/або силового ресурсу, але надзвичайно важливі в питаннях комунікації з суспільством і конструювання зовнішньополітичних рамок, в яких можливий компроміс між іншими групами впливу. Роль регіональних еліт, про які часто згадують за межами РФ, розмірковуючи про можливу кризу, яка почнеться через конфлікти суб’єктів федерації, надзвичайно сильно переоцінена. Їхній вплив був ключо- вим у період з 1996 по 2005 рік. В цей час рішення на рівні держави були неможливі без згоди ключових регіональних лідерів. Однак посилення центральної влади, перерозподіл фінансових потоків, посилення силового блоку призвели до того, що вже в 2013 році рівень впливу регіональних еліт впав нижче рівня федеральних політичних партій. Цей процес аналізувався у доповіді «Валдайського клубу» «Російська еліта 2020» . Уже на той момент більшість регіональних кланів було обезголовлено, а процес виборів у суб’єктах Федерації поставлений під жорсткий контроль з центру. У 2014-2019 роках завершився другий етап, який звів роль і вплив регіональних груп до мінімуму. У найближчому колі впливу залишилися Р. Хабіров (Башкортостан), Р. Мінніханов (Татарстан) і Р. Кадиров (Чечня). Останній - лише тільки як частина системи контролю над Північним Кавказом, як частина прямого впливу групи силовиків, найбільш близь- ких до Путіна. Решта, перераховані в схемі, - Собянін, Бєглов, Воробйов, Трутнєв - є керівниками «столиць» або виконують роль представника президента в складному (економічно і політично) регіоні Росії. Варто зазначити, що процес оновлення політичних еліт в Росії, який загальмувався після формування «Політбюро» зразка 2006-2009 років, активізувався на межі 2013-2015 років. Причина криється у зміні балансу сил (зменшення ролі регіональних еліт), природному старінні частини представників близької орбіти, трансформаціях у світовій економіці і початку процесу глобальної гри РФ щодо збереження за собою статусу супердержави. Даний процес багато в чому відбувається у ручному режимі, по протекції членів близького кола із обов’яз- ковим «випробувальним терміном» в одному з регіонів або на другорядних ролях у держкорпорації. Однак він має свої особливості. До процесу ухвалення рішень на середньому рівні активно залучаються вихідці з бізнесу. Після 2008 року частка таких у ключових фракціях Держдуми становить від 31% (Справедлива Росія) до 38% (ЕР). Аналогічний відсоток - 31% - в області прямої кооптації на ключові посади у виконав- чих структурах влади в РФ. Такі дані в своєму дослідженні «Бізнес як джерело рекрутування еліти Росії» подає працівник НВСЦ РАН Борис Тев . Цей процес свідчить про спроби правлячих еліт забезпечити найбільш ефективне керівництво державою, без зайвої ідеологізації. Тобто умовна група «технократів» вже посилюється, і її роль зростатиме у найближчі кілька років. Утім, оскільки «технократи» не визначають стратегію розвитку країни, варто звернути увагу на зміни впли- ву трьох ключових груп. Процеси останніх трьох років свідчать про істотне посилення силовиків. Так, за оцінками «Независимой Газеты», у рейтингу ТОП-100 найбільш впливових політиків Росії відразу четверо
  • 88.
    86 СМЕРТЬ ПУТІНА.СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ представників силової групи посилили свої позиції в 2019 році порівняно з оцінкою за 2018 рік . Це ж видання констатує поточне падіння впливу регіональних еліт. Тільки мер Москви Собянін (якого умовно можна віднести до «регіоналів») входить до першої двадцятки рейтингу. Решта займають місця - 54-е (Кадиров) і нижче. При цьому за рік позиції лідера Чечні істотно погіршилися. Якщо ж дивитися в загальному, то система відтворення еліт в РФ має явно виражений мережевий ха- рактер, коли просування, кар’єрне зростання можливі за протекції одного або декількох вузлів ухвалення рішень при як мінімум згоді суміжних сегментів мережі. Детально механізм описує професор МДІМВ (У) МЗС Росії Олександр Соловйов у своїй статті: «Правляча меншість сучасної Росії: Камо Грядеши» . Таким чином до 2020 року в Росії відтворена типова для цієї країни система влади, де ключові рішення ухвалюються групою еліт, взаємодію яких забезпечує арбітр, а виконання гарантується жорсткою вер- тикаллю влади з мінімальною самостійністю низових ланок. Тобто планетарна (або мережева) основа верхньої частини піраміди і вертикальне підпорядкування на нижньому рівні. 03/ВикликиXXIстоліття Створена система могла б залишатися незмінною і ефективною за умови збереження стабільного вну- трішнього і зовнішнього середовища. Однак розпочата трансформація світової економіки вносить свої корективи. Як мінімум наступні особливості даного процесу є загрозою для існування Росії у її теперіш- ньому вигляді: посилення ролі транснаціонального бізнесу «розмиває» межі держав і саме поняття «суверенітету»; зростаючий вплив технологій створює передумови для переформатування ядра світової системи - у ньому опиняться держави, які мають технологічну, а не територіальну або ресурсну перевагу над іншими; зміни укладу світової економіки вже в осяжній перспективі призведуть до зменшення ролі вуглевод- нів як ключової сировини; зростаюча інформатизація, мобільність населення розмивають кордони «інформаційного суверені- тету» держав і можуть обрушити здавалося б непорушні ідеологічні конструкції внутрішньої політики; зміни, що вже відбулися у світовій економіці, зруйнували систему, при якій статус супердержави за- кріплювався за державами, що забезпечують істотну частку світового ВВП і пропонували іншим своє бачення внутрішньополітичної організації.
  • 89.
    87 Сьогодні Росія всистемі світової політики - супердержава, однак, якщо оцінювати економічний потенціал, навіть близько не є такою. Більш того, якщо оцінювати технологічний потенціал РФ, то вона випадає навіть з напівпериферії світової системи, не кажучи вже про ядро. З іншого боку, зростання впливу КНР, Індії, Ірану, Туреччини, криза ідентичності в ЄС є рушійними силами процесів, здатних змінити світову політичну систему. Зазначені зовнішньополітичні виклики накладаються на процеси у самій Росії. Зокрема, змінюється демо- графічний портрет населення: «слов’янська складова» стрімко вимирає або емігрує, а на зміну приходять вихідці з національних автономій або мігранти ззовні. Такий процес вимагає переосмислення ідеологеми «російський народ», поступового переходу від національного до політичного підходу при формуванні нації. І, нарешті, процес кризи старих еліт, який появляється у всьому світі, коли до влади у державі можуть прийти сили, що знаходилися до цього в «маргінальній резервації» або взагалі сформувалися «з нуля» на основі горизонтальних систем координації в суспільстві. Останнє небезпечно для РФ, оскільки система мережевої координації в існуючій моделі можлива тільки у верхніх ешелонах влади. Внизу домінує верти- кальний підхід до ухвалення та виконання рішень. Отже, перед елітами стоїть завдання трансформації як системи управління державою, так і держави в цілому. Коротко послідовність цілей можна сформулювати таким чином: Стати одним із драйверів перерозподілу балансу сил у світі і трансформації системи міжна- родних відносин. Мета - зберегти в майбутньому устрої за Росією статус супердержави, яка грає роль стабілізатора відразу декількох регіонів і має власну сферу домінуючого впливу; Трансформувати правові основи національної економіки, зробивши її привабливою для тран- снаціонального бізнесу, в першу чергу технологічного, мінімізуючи при цьому вплив ТНК (не російських) на внутрішню політику. Мета - захистити представників своїх еліт, зробивши при цьому їх конкурентоспроможними на зовнішній арені; За рахунок збереження за Росією статусу супердержави, вийти з режиму війни санкцій (або послабити його) і залучити інвестиції, технології, пропонуючи три конкурентні переваги: ста- більність умов і захищеність (супердержава не є об’єктом атак), гарантований вихід на інші держави (супердержава має свою периферію) і стабільність бізнесу (супердержава більш стійка від внутрішніх потрясінь); За рахунок пп. 2-3 вийти на режим модернізації країни. Цією логікою і підпорядковані ініційовані Путіним зміни до Конституції РФ. Держрада з новими функція- ми– це формалізація в законі «колективного Путіна» або «Політбюро». Страховка у вигляді домінування Конституції над міжнародним правом і можливістю Конституційного Суду оцінювати законопроекти до підпису президента - гарантія незмінності системи і обмеження зовнішньополітичного маневру вико- навчої влади. Наділення фінансовим ресурсом губернаторів (вони - члени Держдуми) і виведення з-під впливу регіональних еліт силового блоку - страховка від загроз дезінтеграції країни. І, нарешті, система 01 02 03 04
  • 90.
    88 СМЕРТЬ ПУТІНА.СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ «демократичних інститутів» у вигляді посиленої Держдуми, але які втратили частину впливу уряду і прези- дента, буде відповідати відразу декільком завданням: комунікації з суспільством - виконання старої функції зворотного зв’язку, вирішення тактичних за- вдань і перегляду кандидатів на включення до процесу зміни еліт; утилізації можливих протестних настроїв - гарантуючи прозорий демократичний процес, змінюваність влади, але при цьому без загрози верхівці піраміди; остаточне оформлення опозиції в якості частини системи управління державою, точніше частини системи комунікації із суспільством; запобігання прояву тренда на зміну еліт. Позасистемні партії і рухи можуть навіть отримати більшість в Думі, але вони не зможуть змінити системи ухвалення стратегічних рішень і механізмів існування правлячої еліти. Створюється механізм, при якому за рахунок формалізації Держдуми забезпечується швидке ухвалення стратегічних рішень, їх виконання (оскільки члени Держдуми контролюють ресурси) і контроль (Держ- дума через своїх членів контролює силовий блок). Тактичні питання, зокрема й забезпечення умов для зростання рівня життя громадян, віддаються на відкуп нижчій ланці - «демократичній резервації». Крім того, система створює привабливу картину для «Великого Заходу», оскільки зв’язка Держдума-Уряд-Пре- зидент формується у філософії роботи демократичних інститутів. Створюється такий собі демократичний фасад Росії, який повинен продемонструвати нібито «лібералізацію» політичної системи країни в очах західноєвропейських і американських еліт. Таким чином, правлячі еліти РФ завершують формування системи влади, при якій буде можливий тран- зит функцій арбітра без ризику дестабілізації ключових механізмів. Умовно кажучи, «колективний Путін» може створювати нового царя в будь-який потрібний момент. Однак на завершення процесу необхідно не менше 10 років: 5 років на формалізацію системи, заміну рядових виконавців нижчого рівня, ще 5 років - на внутрішні процеси перерозподілу сфер впливу в «Політбюро» і на відпрацювання системи оновлення еліт. У цей час Путін як особистість не тільки прийнятний, але і бажаний в якості арбітра. У цьому ж десятилітті російська система влади буде найбільш вразливою з боку внутрішніх і зовнішніх викликів. Тому важливо буде оцінити, хто може стати новим президентом, хто може стати наступником Путіна у функції арбітра і центру ухвалювання стратегічних рішень у «Політбюро», вже формату 3.0. 0
  • 91.
    89 04/Варіантизмінивлади «Транзит» Спробуємо виділити ключовіваріанти, які варто розглядати у разі можливої зміни влади в Росії у най- ближчі 10 років. Це сценарій, який сьогодні починають реалізовувати у Російській Федерації. Транзит передбачає збере- ження реальних механізмів ухвалювання стратегічних рішень у руках Путіна та його оточення. При цьому роль президента на перехідному етапі не така важлива, як може здатися на перший погляд. Формальний керівник держави буде вибиратися виходячи із завдань, котрі стоятимуть перед ним у 2024-2030 роках. Це трансформація російської економіки, оформлення системи нового світопорядку, утилізація запитів на зміну системи всередині російського суспільства. На даному етапі у РФ сформовано технократичний уряд М. Мішустіна, завдання якого зводиться до аку- мулювання державних ресурсів, оптимізації роботи бюрократичного урядового апарату, трансформації законодавчої бази, підготовки до «відкриття Росії» для іноземних гравців (послаблення «технологічного пакета» санкцій) і вибудовування антикризової інфраструктури на випадок потенційної хвилі світової фінансової кризи. Варіант «Транзит» є найбільш бажаним для російських політичних еліт і водночас найнебезпечнішим для держав, що оточують РФ. Реалізація сценарію означає, що Кремль і далі буде проводити політику поси- лення російського впливу на політичні та економічні процеси у країнах-сусідах. Однак його реалізація залежить від конфігурації сил всередині «Політбюро» і успіхів на зовнішній арені. Тому варіант «Транзиту» можна розділити на два підсценарії. Варіант1
  • 92.
    90 СМЕРТЬ ПУТІНА.СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ
  • 93.
    91 Говорити про конкретніпрізвища в обох підсценаріях поки, на наш погляд, нерозумно. Як показує досвід Путіна або вибір Медведєва в ролі «місцеблюстителя», на популяризацію наступника і створення необ- хідного іміджу необхідно 12-18 місяців. За цей час особистість стає впізнаваною, отримує ареол потрібної легенди, але не встигає дискредитувати себе помилками в комунікації. «Боярський бунт» Даний варіант можливий у разі глобальної економічної кризи і великих зовнішньополітичних поразок Росії. Наприклад, втрати частини «периферії», невигідної угоди щодо формування нового світопорядку. Причому обидві події повинні настати паралельно, інакше йде реалізація варіанту 1. «Боярський бунт» починається як реакція на невдоволення мас, які роздратовані одночасно погіршенням свого економічного становища і зовнішньополітичним фіаско імперії. При цьому самі «бояри» повинні відчувати нестачу ресурсів або бачити стрімке зменшення ресурсної бази в короткостроковій перспек- тиві. Це можливо лише у форматі світової фінансової кризи та неспроможності центру з нею впоратися. Варіант2
  • 94.
    92 СМЕРТЬ ПУТІНА.СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ Суть механізму «боярського бунту» полягає у війні кількох правлячих груп за переросподіл політичного й економічного впливу з одночасною заміною частини виконавців. Оцінювати його хід і результати варто із урахуванням сьогоднішнього балансу сил у «Політбюро». Очевидно, що політична поразка послабить політико-ідеологічну групу, а світова криза зробить контроль над фінансовим блоком і ПЕК ключовим для перехоплення влади. У результаті маємо два можливих варіанти:
  • 95.
  • 96.
    94 СМЕРТЬ ПУТІНА.СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ Варто зазначити, що варіант «Олігархічна революція» не є стабільним. Коли керівництво формується із числа технократів і бізнесменів з ідеями внутрішньої трансформації та модернізації РФ, виникає конфлікт із домінуючими настроями населення про «Росію - супердержаву». Очевидна слабкість нової влади у застосуванні силового ресурсу (силовики в опозиції) створює передумови для наростання невдоволення. У результаті такий період неминуче закінчується або змінами в політиці (задоволення запиту силовиків), або новим «палацовим переворотом» і поверненням до сценарію «перехоплення влади силовиками». Тому олігархічна революція, безсумнівно, буде ймовірним вікном можливостей для сусідів. На жаль, ко- роткостроковим.
  • 97.
    95 Раптова смерть царя Раптовасмерть Володимира Путіна або його не- працездатність. У разі хвороби факт відсутності президента буде приховуватися «Політбюро» максимально довго. У разі смерті - інформація пройде. Однак за обох сценаріїв почнеться про- цес перерозподілу сфер впливу між групами в «Політбюро» і просування своїх ставлеників на роль арбітра. Якщо така подія відбудеться ДО оформлення змін у Конституції РФ, то алгоритм дій еліт буде дуже подібним до одного із підварі- антів «Боярського бунту». У такому випадку Росія і сусіди отримають або більш агресивну політику РФ на зовнішньому полі відразу, або перехідний етап лібералізації, який триватиме не більше 2-3 років, оскільки механізм подальшого вибудову- вання владної системи вже визначений. Короткочасна лібералізація з формуванням уряду бізнес-технократів можлива, у тому числі виходячи зі збереженої ресурсної бази регіо- нальних еліт. Та їхня частина, яка була видавлена трансформацією влади 2017-2019 років, спробує повернути втрачені позиції. Однак, навіть тактич- ний успіх і розширення «Політбюро» за рахунок нових груп все одно поверне російські еліти до усвідомлення необхідності реалізації старого принципу «цар-бояри-дума». Варіант3 Повстання технократів Суть даного процесу полягає в різкому посиленні позасистемних гравців, зокрема, прошарку середнього класу міст-регіональних центрів (передовсім це Москва, Петербург, Нижній Новгород, Єкатеринбург, Ново- сибірськ, Хабаровськ, Владивосток), які через масові протести, регіональні вибори і вибори до Держдуми формують впливову і консолідовану політичну групу в публічній політиці, взявши в якості ключових ідеї трансформації та модернізації Росії. У такому випадку є ймовірність зближення їх із групою технократів у «Політбюро», котра за сприяння фінансистів і приватного бізнесу вимагає більшого впливу на процес ухвалення рішень. Варіант4
  • 98.
    96 СМЕРТЬ ПУТІНА.СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО РОСІЇ Виникає вісь протистояння у правлячих елітах, де з одного боку можуть виявитися силовики, політики-і- деологи, олігархи і частково бізнес (вихідці з олігархії), з іншого - технократи, фінансисти і той же бізнес, серед якого може бути низка представників держкорпорацій. Баланс сил приблизно рівний. Тому пере- могу однієї зі сторін визначатиме позиція регіональних еліт. На цьому повертаємося до виборів у суб’єктах Федерації. Якщо позасистемні (вчора позасистемні) сили змогли взяти під контроль владу в ключових регіонах або вийшли на формат взаємодії зі старими регіональними елітами, варіант «повстання техно- кратів» має шанси на успіх. Якщо ні - буде поразка зі скочуванням РФ до варіанту 2.1 - «Боярського бунту» із посиленням силовиків. Але навіть успішне «повстання технократів» зі зміною верхівки еліт не гарантує відхід Росії від імперської моделі. Міста-мільйонники - далеко не вся РФ, і нова влада буде працювати на посилення внутрішньої легітимності, а також отримання під контроль економічних і силових ресурсів. Таке поки можливо лише в одному варіанті - використанні ідеологічних основ «імперськості», що неминуче призведе до повторного посилення силовиків і виробленню нових підходів до посилення впливу РФ на «свою периферію». В іншому випадку - контрреволюція, яка знову зведеться до варіанту 2.1 - «Боярський бунт» із посиленням силовиків. Російський бунт - безглуздий і нещадний Найменш імовірний варіант - масові народні виступи, які призведуть до демонтажу існуючої системи вла- ди в Росії і формування держави на принципово нових засадах. Проблема реалізації даного сценарію не в зростанні протестних настроїв, а в неоднорідності самої Російської Федерації. Виходячи з різного еко- номічного і соціального укладу в суб’єктах Федерації та різних культурних рамок, формування загально- російського руху з єдиними для всієї країни сприйняттями контурів «народної революції» - малоймовірне. Подібні масові протести несуть у собі ризики дезінтеграції Росії, що сприймають як загрозу більшість регіональних еліт, представників бізнесу, держкорпорацій і, що найважливіше, зовнішніх гравців, таких як США, ЄС, КНР та інших. На цьому повертаємося до початкового пункту - зростання протестних настроїв. Він можливий при одно- часному різкому погіршенні якості життя росіян, провалах РФ у зовнішній політиці і повній дискредитації старих еліт. Однак, оскільки у такому форматі велика ймовірність дезінтеграції країни, глобальні гравці бу- дуть схильні надати необхідну фінансову та іншу допомогу для збереження керованості процесами. При цьому вони схильні будуть заплющити очі на порушення прав людини і/або силові методи повернення керованості суб’єктами Федерації. Таке вже двічі було у новітній історії РФ: в 1991-1994 і у 1998-2000 роках. Таким чином, варіант «Російського бунту» малоймовірний, і якщо правлячі еліти допустять низку помилок, що роблять його можливим, зовнішні гравці, регіональні еліти в самій РФ зроблять усе можливе для відтворення існуючої сьогодні системи влади (нехай і з невеликими змінами). Варіант5
  • 99.
  • 102.
    uifuture.org Ukrainian Institute forthe Future 6, Pamvy Beryndy Lane, Kyiv