1. Нові процеси
в
українському
словотворенні

2. ВСТУП
Актуальність дослідження. Українська мова, як
і будь-яка жива динамічна система, увесь час
перебуває в русі й розвитку.
Загальновизнано, що серед останніх найбільшою
рухливістю відзначаються лексичний і
фразеологічний. Як відомо, словниковий склад
мови постійно оновлюється, тобто відзначається
здатністю до еволюційної самоорганізації.
Найважливішим способом поповнення лексики
літературної мови є словотворення ‒ деривація
нових одиниць різними способами з
використанням питомих й частково запозичених
словотворчих ресурсів.

3. Актуальність вивчення процесів
утворення і функціонування нових
засобів мови підтверджено багатьма
лінгвістичними дослідженнями, що
особливо активізувалися в Україні за
часів незалежності.
З огляду на викладене вище особливого
значення нині набуває проблема
ґрунтовного дослідження нових
процесів в українському словотворенні.

4. Об’єкт дослідження ‒ неологізми сучасної
української мови.
Предмет дослідження ‒ процеси утворення
мовних одиниць в українській мові.
Мета дослідження ‒ з’ясування специфіки
основних словотвірних тенденцій у сучасній
українській мові.
Досягнення мети можливе за умови виконання
завдань:
розкрити поняття деривації;
проаналізувати напрямки досліджень сучасного
словотвору;
визначити особливості морфологічного та
неморфологічного способів словотворення.

5. Практичне значення цієї курсової
роботи полягає в тому, що її можна
буде використати в подальшій роботі
над даною темою, на лекціях та
практичних заняттях з граматики та
лексикології української мови.
Курсова робота складається зі вступу,
трьох розділів, висновків, списку
використаної літератури.

6. Лексикологія, як наука про
словниковий склад мови, вивчає
слово у всіх аспектах – від
визначення слова та його меж,
його вмотивованості –
фонетичної, морфологічної
семантичної – до особливостей
стилістичної структурованості
словника.

7. За допомогою словотворення
утворюються нові слова різних частин
мови, насамперед такі, що виконують
номінативну функцію ‒ позначають:
конкретні предмети (телевізор, зошит),
осіб (учень, лікар); абстрактні поняття
(чуйність, доброта), ознаки (сонячний,
червонуватий), дії (фарбувати, бігти),
процеси (розмова, розшук) тощо.

8. Словотвір має свої методи і прийоми
дослідження словотвірної системи
мови, яка також із свого боку
характеризується власними
значущими одиницями (основа,
корінь, афікси, флексія),
специфічними способами об’єднання
їх у слові та особливими типами
зв’язків між ними.

9. № з/п
МСС К-
сть
Відсот
ки
Приклади
1. Суфіксальний 40 17 технократизація,
екологіст,
ратифікатор,
мітингар,
галичанофоб,
магазиноман
2. Префіксальний 34 14 антиперспірант
гіпердефіцит
радіація
антиукраїнський
Морфологічний спосіб словотворення

10. 3. Перефіксально-
суфіксальний
22 9,5 роздержавити
оприлюднити
унеможливити
4. Безафіксний СС 51 22 структуруватися,
політизуватися
козанострівець
валютоокупний
народнопсихолог
газотрейдер
телеімідж

11. № з/п НСС К-сть Відсотки Приклади
1. Морфолого-
синтаксичний
19 8,5 військовий
Дитяча
вартовий
рядовий
черговий
2. Лексико-синтаксичний 44 19 довготривалий
вернидуб
рідковживаний
горілиць
утридорога
чимдуж
3. Лексико-семантичний 23 10 встигати
крило
батарея
корінь
ніс
Неморфологічні способи словотворення

12. ВИСНОВКИ
У ході роботи було встановлено, що словотвір, або
дериватологія ‒ це розділ мовознавства, який
вивчає лексичні одиниці за структурою і способом
їх творення.
Дериватологія – відносно молода лінгвістична
дисципліна.
Особливістю українського словотворення кінця
ХІХ – початку ХХ ст. є активізація процесу
віддалення від російської мови, пошуки таких слів,
які б несли в своїй структурі характерні ознаки
словотвірної системи української мови.