Презентація курсу "Додаткові розділи опору матеріалів"

1. Додаткові розділи
опору матеріалів
Національний технічний
університет
“Харківский політехнічний
інститут”
Кафедра Теоретичної механіки та
опору матеріалів

2. Конохов В.І.
Доцент
Кандидат технічних
наук

3. Додаткові розділи опору матеріалів - це
дисципліна, що навчає студентів
основам інженерного розрахунку
елементів конструкцій деталей машин
та механізмів на міцність, жорсткість і
стійкість при дії постійного, змінного у
часі або ударного навантаження з
урахуванням, при цьому умов
роботи цих елементів.

4. Мета курсу:
навчити студентів основам інженерного розрахунку
елементів конструкцій деталей машин та механізмів на
міцність, жорсткість і стійкість при дії постійного або
змінного у часі навантаження з урахуванням при цьому
умов роботи цих елементів.
Студент повинен знати:
фізичну суть явищ, що відбуваються в елементах конструкцій під
дією зовнішнього навантаження;
основні методи визначення механічних характеристик матеріалів,
які застосовуються в загальному машинобудуванні ;
основні умови міцності;
методи інженерних розрахунків на міцність, жорсткість, стійкість та
витривалість типових деталей та вузлів техніки при різних видах
деформації.

5. Студент повинен уміти:
визначати механічні характеристики матеріалів, що використовуються у
загальному машинобудуванні ;
виконувати розрахунки на міцність, жорсткість та стійкість при різних
видах деформації статично визначуваних та статично невизначуваних
систем;
визначати допустимі навантаження на елементи конструкцій та деталей
машин та обладнання при їх виготовленні та відновленні;
виконувати розрахунки елементів конструкцій на міцність і жорсткість
при дії динамічних і ударних навантажень;
використовувати чисельні методи та ЕОМ при виконанні розрахунків на
міцність, жорсткість, стійкість і витривалість елементів конструкцій
машин, механізмів та інструменту.

6. Студент повинен бути ознайомленим:
з новими методами випробування матеріалів з метою визначення їх
механічних та деформаційних характеристик;
з новими матеріалами, що використовуються або можуть бути
використані в загальному машинобудуванні;
з новими методами експериментального дослідження напруженого і
деформованого стану;
з методикою розрахунку елементів деталей машин за межами
пружності;
з основними сучасними напрямками розвитку науки про міцність;
з машинним проектуванням елементів конструкцій.
Студент має мати навички:
виконання розрахунки на міцність, жорсткість, стійкість і витривалість
при різних видах навантаження;
визначення механічних характеристик матеріалів;
експериментального дослідження при виконанні лабораторних робіт.

7. Початкова підготовка
(базові знання)
Попередні
дисципліни:
Наступні
дисципліни:
Вища математика Деталі машин
Фізика Теорія механізмів і
машин
Теоретична механіка
Матеріалознавство

8. Особливості роботи з курсом
Заняття починаються згідно з календарним
планом навчання.
При вивченні цього курсу необхідно опанувати
наступні теми:
прості види навантаження (розтягання –
стискання, згин, кручення – Опір матеріалів);
складні види навантаження (складне
навантаження);
енергетичні методи визначення переміщень. Метод
сил;
опір втомленості.

9. У процесі засвоєння курсу студент повинен
самостійно прочитати теоретичний матеріал у
вигляді лекцій, відповісти на поставлені
запитання.
Основним видом роботи студента з курсом
“Додаткові розділи опору матеріалів” є
Виконання розрахунково – графічних робіт
за своїми варіантами.
Для цього необхідно подивитись та розібрати
приклади рішення подібних задач.

10. Навчальним планом з дисципліни «Додаткові розділи
опору матеріалів»
для студентів передбачено участь в лекціях,
практичних заняттях та заняттях лабораторного
практикуму, виконання індивідуальних
розрахункових завдань, самостійне опрацювання
лекційного матеріалу та тем лабораторного
практикуму, самостійне вивчення питань не
викладених лекційних заняттях.
Протягом семестру студентам пропонується
виконання контрольних робіт.
Завершальним етапом вивчення дисципліни є здача
іспиту.
МЕТОДИ НАВЧАННЯ

11. Оцінювання та контроль
навчальних досягнень
Навчальна дисципліна оцінюється за модульно-
рейтинговою системою.
Результати навчальної діяльності студентів
оцінюються за 100–бальною шкалою.
Поточний контроль реалізується у формі
індивідуального спілкування на лекціях, в рамках
лабораторного практикуму, виконанні індивідуальних
завдань, проведення контрольних робіт.
Контроль складової робочої програми, яка
освоюється під час самостійної роботи студента,
проводиться:

12. з лекційного матеріалу – шляхом дискусії, при
навчанні за індивідуальним планом та при
випереджальній самостійній роботі;
з практичних занять і лабораторного практикуму та
індивідуальних занять – за допомогою перевірки
виконаних завдань.
Семестровий контроль проводиться за умови
позитивного оцінювання підсумкової
розрахункової роботи, у формі заліку чи екзамену
відповідно до навчального плану та у терміни,
встановлені навчальним планом.
Результати поточного контролю враховуються
як допоміжна інформація для виставлення
оцінки з даної дисципліни.

13. Таблиця 2. Шкала оцінювання знань та умінь:
національна та ЄКТС
Сума балів за всі
види навчальної
діяльності
Оцінка
ECTS
Оцінка
за національною шкалою
90 ... 100 A відмінно
82 … 89 B добре
74 … 81 C
64 … 73 D задовільно
60 … 63 E
35 … 59 FX
незадовільно з можливістю
повторного складання
0 … 34 F
незадовільно з обов’язковим
повторним вивченням
дисципліни