Недостатній рівень вихованості

1. Недостатній рівень
вихованості
ШМО природничих наук

2. Вихованість – це не вроджена риса, але
формується від народження. Її простіше
виховати, ніж відкорегувати.
"Кожна мить тієї роботи, що називається вихованням, - це творіння
майбутнього і погляд в майбутнє".
В. О. Сухомлинський

3. Вихованість – це комплексна характеристика
особистості, враховує наявність і рівень
сформованості в неї суспільно значущих якостей.
 Активність
 Сміливість
 Сила волі
 Самокритичність
 Стриманість
 Цілеспрямованість
 Допитливість
 Естетичний розвиток
 Відповідальність

4. Серцевину вихованості становлять духовні
якості, що визначають етичну культуру
вихованця, рівень етичної вихованості, яка
покликана сприяти освіті, навчанню і розвитку,
а також з часом самовдосконаленню.

5. прояви невихованості
 недисциплінованість,
 дратівливість,
 слабка сила волі,
 вживання ненормативної лексики,
 відсутність почуття обов'язку і
відповідальності,
 відсутність інтересу до навчання

6. Рівні вихованості:
 0 рівень - невихованість
Характеризується негативною
поведінкою, яку важко корегувати, вона
не піддається педагогічному впливу.
Дуже низький рівень саморегуляції та
самоорганізації.

7.  1 - низький рівень
Слабкий, нестійкий досвід позитивної
поведінки, яка регулюється лише
вимогами дорослих та іншими
зовнішніми стимулами.
Саморегуляція, самоорганізація,
ситуаціїтивність.

8.  2 - середній рівень
Учневі притаманні самостійність,
саморегуляція та самоорганізація,
хоча активної
громадської позиції ще не виявляє.

9.  3 - високий рівень
Наявність стійкої та позитивної
самостійності
в діяльності та поведінці.
Вияв активної соціальної та громадської
позиції.

10. Основним шляхом подолання невихованості
учнів є усунення причин її виникнення

11. Причини невихованості:
• Байдужість або гіперопіка батьків;
• «Ломка» традиційної культури;
• Антиморальний вплив ЗМІ;
• Соцмережі та наслідування кумирів;
• Криміналізація деяких сфер життя;
• Втрата ролі церкви та знецінення духовних
орієнтирів;
• Масова невихованість дорослого населення;
• Статеве становлення …

12. Неусунення більшості причин невихованості є
результатом «популізму» та формального
підходу до проблеми відповідальними
інстанціями

13. Джерела впливу на особистість
дитини
1.
• Сім’я
2.
• Соціум
3.
• Школа

14. Педагог відіграє величезну роль у формуванні
вихованості учня, проте не головну.
Тому педагогами постійно проводиться робота з
соціальної адаптації учнів, що спрямована на
виховання творчої особистості, впевненої у
власних силах, здатної до адекватної самооцінки.

15. У структурі виховання в широкому розумінні
цього процесу чільне місце посідає :
самовиховання
перевиховання

16. У процесі самовиховання учителю-вихователю важливо
організувати позитивний приклад, певний ідеал.
Це духовний маяк, на який буде орієнтуватися
вихованець.

17. Перевиховання — система виховних впливів
педагога на вихованця з метою гальмування
негативних проявів у поведінці та
переорієнтацію особистості на позитивні дії.

18. У процесі перевиховання педагогам треба
зважати на такі моменти:
 глибоке і всебічне вивчення індивідуальних
особливостей прояву елементів невихованості;
 на основі педагогічного консиліуму опрацювання
перспективного плану перевиховання із
залученням до його виконання усіх, хто може
позитивно впливати на вихованця (учителів-
вихователів, батьків, родичів, друзів та ін.);

19.  зміни обставин, в яких виховується дитина та
які негативно впливають на її формування;
 залучення вихованців до активної діяльності,
яка б задовольняла їхні інтереси; виокремлення
й піднесення позитивних якостей особистості,
їх розвиток з метою усунення, витіснення в
поведінці негативізму.

20. Виховний процес вимагає постійного
удосконалення:
 організацію виховних центрів — створення
музеїв, тематичне оформлення рекреацій;
 створення в школі морально-психологічного
клімату поваги до знань;
 підбір раціонального змісту виховання
відповідно до його мети і рівня вихованості
колективу й окремих учнів;

21.  своєчасне проведення виховних заходів;
 розумне співвідношення між інформаційними
методами і залученням їх до різних видів
діяльності;
 підвищення емоційності виховних заходів;
 підготовку учнів до життя в демократичному
суспільстві, потребує відмови від командного
стилю в ставленні до них.

22. Залучення дітей з низьким рівнем
вихованості до активізації навчальної
діяльності
• спільне прийняття правил роботи на уроці та їх
дотримання;
• зацікавленість до предмета (індивідуальна майстерність
вчителя);
• диференціація завдань відповідно до індивідуальних
здібностей;
• залучення до колективної творчої справи;
• створення ситуацій, що виховують, протиставлення
аморальним учинкам кращих зразків високоморальної
поведінки;
• відмічати успіхи таких вихованців заохочувати їх
вербально;
• кожен урок підводити підсумки (рефлексія).