Алла Горська – одна з неймовірних жінок, які змінили світ навколо та не побоялися протистояти тоталітарній системі. Художниця не визнавала обмежень у творчості, свободі слова та думки. Вона стала зіркою українського андеграунду та правозахисного руху 1960-х років.

1. голос нескорених
АЛЛА
ГОРСЬКА
95 років від дня народження
Відділ мистецтв

2. лідерка шістдесятників
Алла Горська – одна з неймовірних жінок, які змінили світ навколо та не
побоялися протистояти тоталітарній системі. Художниця не визнавала
обмежень у творчості, свободі слова та думки. Вона стала зіркою українського
андеграунду та правозахисного руху 1960-х років.

3. Алла Горська – видатна художниця-шістдесятниця, яка
своє натхнення черпала з української самобутності.
Мисткиня увійшла в історію не тільки завдяки своїм
унікальним мозаїчним панно і картинам, а ще як знана
діячка суспільно-політичного руху.
«Алла Горська народилася для протесту, була
оборонцем, смолоскипом, абсолютно свідомо йшла на
жертву, завжди говорила правду. Я лякалась її
сміливості, я розуміла небезпеку. Вона була відважна,
смілива, її боялись, вона могла поламати будь-який
політичний судовий процес. Тому її записали у «чорний
список» і згодом прибрали...».
Людмила Семикіна,
подруга Алли Горської, заслужена художниця України
Алла Горська. 1947-1948 рр.

4. Мисткиня народилася 18 вересня 1929 року в Ялті
у родині Олександра і Олени Горських. Батько був
одним із організаторів радянського
кіновиробництва, керував Ялтинською,
Київською та Одеською кіностудіями. Мати
працювала вихователькою у дитячих санаторіях,
а потім – художницею з костюмів.
Також у Алли був старший брат Арсен, по матері,
який загинув під час Другої світової війни. Разом
зі своєю матір'ю 11-річна Алла пережила в
оточеному нацистами Ленінграді дві блокадні
зими. Після прориву блокади родина
возз'єдналася в Алма-Аті, а вже в 1943 році
Горські переїхали у Київ.
Батьки А. Горської
Кінець 1920-х рр.
Алла з мамою
1932 р.

5. Якою ж була Алла-підліток? За час перебування в евакуації дівчина мала багато друзів і
запам’яталася одноліткам розумом, сміливістю, ерудицією і навіть деякою
винятковістю поведінки. Аллина відмінність з-поміж оточення – риси характеру, яких
вона набула з дитинства.
Алла Горська у санаторії. Одеса, 1946 р.

6. У Києві дівчина вступає до Республіканської
художньої середньої школи ім. Т. Шевченка. Після
закінчення Другої світової війни Київ був
зруйнований, більшість містян жили за межею
бідності. Життя майбутньої художниці було іншим – до
школи її возила службова машина батька і це могло
зробити її непідступною, пригадувала подруга.
Але так не сталося – «уже через кілька місяців після
початку навчання Алла стала лідером. Вона була
росла, сіроока, розумна дівчина, лагідна, добра,
товариська – об’єднувала всіх», – писала шкільна
подруга Галина Зубченко у книзі «Червона тінь
калини».
Алла Горська. 1945 р.

7. студентські роки
Після закінчення художньої школи Алла Горська
вступила на живописний факультет Київського
художнього інституту (майстерня Сергія Григор'єва).
Перші картини художниці були присвячені
шахтарській праці й потрапили на всесоюзні
виставки. Її чекала блискуча кар’єра «радянської
художниці». Але Алла захопилася українством.
Навчання Горської в інституті припало на останні
роки сталінщини, а перші роки її роботи – на
«хрущовську відлигу». Тоді мистецький світ відчув
можливість культурних змін і на цій хвилі в
інтелігентському середовищі почалися пошуки свого
українського коріння. Занурилася в це і Алла Горська. Алла Горська
Кінець 1940-х рр.

8. Під час навчання Алла Горська зустріла свого
майбутнього чоловіка, талановитого і амбітного
студента Віктора Зарецького. У 1952 році вони
побралися.
Одруження Алли Горської та Віктора Зарецького
стало несподіванкою. Це був прояв свободи вибору і
перший протест проти майбутнього, яке обирають
для тебе інші.
Родина художників працювала в одній майстерні,
подорожувала Україною і разом захопилася
монументальним мистецтвом.
А. Горська і В. Зарецький у
художній майстерні. Початок
1960-х рр.
одруження

9. У 1954 році у пари народився син Олексій,
який у майбутньому став ученим-філологом,
культурологом, одним із засновників Центру
українсько-польських студій.
Алла Горська з сином Олесем. 1955 р.
Автопортрет із сином. 1960 р.

10. У 1961-1965 роках Алла Горська разом із
Віктором Зарецьким, Василем Стусом,
Василем Симоненком, Іваном Світличним,
Лесем Танюком стала однією з організаторок і
активною членкинею Клубу творчої молоді
«Сучасник», тодішнього центру українського
національного життя у Києві, осередку, що
створив «шістдесятництво» як явище.
Молоді митці дискутували, проводили
мистецькі вечори, виставки, запровадили
самвидав, морально і матеріально
підтримували один одного.
Алла Горська з Іваном Світличним
та Борисом Нечердою
Клуб творчої молоді

11. До клубу увійшли молоді художники, літератори,
письменники, композитори, актори, режисери: Алла
Горська, Ліна Костенко, Іван Світличний, Іван Дзюба,
Євген Сверстюк, Михайлина Коцюбинська, Людмила
Семикіна, Лесь Танюк, Василь Стус, Іван Драч, Микола
Вінграновський, Ірина Жиленко, В’ячеслав Чорновіл
та багато інших талановитих молодих людей.
Художник Опанас Заливаха: «Навколо Алли Горської,
яка була найяскравішою постаттю, найрішучішою і
найенергійнішою, гуртувалися всі ті, хто був
небайдужий, хто шукав витоків та сучасних
напрямів, аби виявити своє українське лице серед
культур народів світу».
Учасники Клубу творчої молоді
«Сучасник» під час подорожі
Україною. 1963 р.

12. У родині Алли Горської українською не говорили,
художниця вивчила мову, спілкуючись із друзями і
читаючи вірші Івана Драча, Миколи Вінграновського,
Василя Симоненка. Коли Алла відчула, що чуття мови
їй недостатньо, то стала брати уроки у своєї подруги
Надії Світличної. Вивчення довелося почати з абетки,
а згодом художниця писала диктанти українською.
Алла Горська не була долучена до української
культури з народження, але свідомо зробила свій
вибір.
Віктор Зарецький і Алла Горська шукають глибше
підґрунтя для своєї художньої творчості й
звертаються до народного українського мистецтва.
Соняхи. 1960 р.
поворот до українства

13. Подружжя відкриває для себе творчість Марії
Примаченко і Ганни Собачко-Шостак. Працюють у
1960-1962 роках у селах Чорнобильського району,
поєднуючи у своїх роботах сучасність і народну
традицію. Алла Горська в цей час викладає у
Республіканській художній школі та виховує сина. Але
періодично виїжджає у село Горностайпіль та сусідні
села. Художниця тут створює серію робіт: «Прип’ять.
Пором», «Гуси», «Хліб», «Абетка» та інші.
«...весь час хочеться писати українською, розмовляти
українською, думати починаєш українською...», –
пише батькові Алла. До Клубу творчої молоді
мисткиня прийшла вже з метою розвивати українське
національне мистецтво.
Абетка. 1962 р.

14. Разом із учасниками Клубу творчої молоді «Сучасник» Алла Горська відвідувала хату-
музей Івана Гончара, надихаючись творами народного мистецтва. Зростаючи в
російськомовній родині, художниця перетворила свою ідентичність на українську за
допомогою творчості. Вона свідомо зробила різкий і безкомпромісний поворот до
українства, не йдучи шляхом «радянського номенклатурного художника».
Прип’ять. Паром 1961 р.

15. Влітку 1962 року разом із Лесем Танюком та
Василем Симоненком Алла Горська поїхала у
селище Биківня під Києвом. Ця місцевість стала
місцем найбільших поховань жертв сталінських
репресій. Історики та дослідники вважають, що на
цій території знаходяться від 20 до 100 тисяч
вбитих і закатованих українців.
Упродовж 1937-1941 років сюди щоночі
привозили тіла людей, яких розстрілювали в
тюрмах НКВС. Поховання були таємними: вбитих і
закатованих перевозили пізно ввечері, машини
рухалися з вимкненими фарами. Трупи скидали у
ями, зверху поливали вапном, а після засипали
ґрунтом – і так було майже щодня протягом 3
років.
Меморіальний комплекс пам'яті жертв
політичних репресій
Биківнянська трагедія

16. Митці на власні очі переконались у
реальності цих жахливих злочинів,
побачивши як місцеві діти грають у футбол
простреленим черепом.
Василь Симоненко:
«Ми топчемо і ворогів і друзів,
О бідні йорики, всі на один копил.
На цвинтарі розстріляних ілюзій
Уже немає місця для могил»
Їм вдалося довести, що злочин скоєно
працівниками НКВС, але розправа з
правдошукачами не забарилася. Почалися
телефонні погрози і стеження за Горською,
Симоненком і Танюком.
Заповідник «Биківнянські могили»

17. До заборон вистав, що створював
Лесь Танюк, постійного тиску і
залякувань додалася вимушена
еміграція у Москву. Василя Симоненка
жорстоко побили, що призвело до
хвороби нирок і страшної смерті.
Цього ж року Алла Горська несла за
труною Василя Симоненка оповитий
китайкою жмут калини, а на портреті
поета її авторства зображені бризки
калини як авторський підпис.
Графіка Горської початку 1960-х – це
портрети її друзів, борців за правду,
сміливих та непримиренних.
Василь Симоненко.
Лінорит. 1963 р.
Калинова балада.
Портрет І. Драча. 1963 р.

18. У Клубі творчої молоді діяв театр-студія, режисером
якого був Лесь Танюк, а сценографом – Алла Горська.
Художниця працювала над оформленням таких вистав:
п'єси «Патетична соната» і «Так загинув Гуска» Миколи
Куліша, «Ніж у сонці» за твором Івана Драча, «Правда
та кривда» Михайла Стельмаха. Жодну з оформлених
Аллою Горською вистав глядач не побачив, вони були
заборонені. Мисткиня малювала ескізи декорацій,
розробляла костюми, експериментувала зі світлом.
Лесь Танюк називав Горську «видатним сценографом»,
згадуючи: «Для Алли не існувало в театрі дрібниць.
Вона була справжнім майстром сцени».
Ескіз до вистави «Отак загинув Гуска»
за комедією М. Куліша. 1962 р.
Танок. 1964 р.
сценографія

19. «Возвеличу малих отих рабів німих, я на сторожі
коло них поставлю слово!». Група художників:
Опанас Заливаха, Людмила Семикіна, Галина
Зубченко, Галина Севрук і Алла Горська, в 1963
році взялися створювати масштабний вітраж із
таким написом до 150-річчя Тараса Шевченка.
У вестибюлі червоного корпусу Київського
університету робота тривала майже рік. У центрі
композиції митці зобразили Тараса Шевченка,
який однією рукою пригортає Україну-мати, а
іншою застерігає, зупиняє кривдників.
Після затвердження всіх ескізів художники
створили макет у натуральну величину, роботу
назвали «Шевченко. Мати».
Шевченко. Мати
Ескіз вітража «Шевченко. Мати»
для Київського університету. 1964 р.

20. Побачивши макет вітража, партійне керівництво
піддало проєкт нещадній критиці. Зображений там
Шевченко та образ України-матері не вписувалися у
закріплені радянською ідеологією стереотипи.
Компартія терміново скликала комісію, яка
кваліфікувала розпис як «ідейно ворожий, глибоко
чужий принципам соціалістичного реалізму». Серед
обвинувачень – «нерадянське трактування образу
Шевченка».
Вітраж зруйнували. Аллу Горську разом із Людмилою
Семикіною виключили зі Спілки художників. Пізніше
їх поновили, але присмак зради залишився ще
надовго.
Гнівний Тарас. Лінорит
1962-1963 рр.

21. У 1965 році Україною прокотилася чергова хвиля
репресій, і багато друзів художниці потрапили до
в’язниці. У грудні Алла Горська написала заяву
прокуророві УРСР, в якій засуджувала арешти й
називала їх неправомірними.
Незабаром правозахисниця сама потрапила до рук
кадебістів як свідок. З Аллою Горською проводили
«профілактичні бесіди», погрожуючи, намагалися
залякати, тиснули, щоб вона свідчила проти
арештантів. Та зламати мисткиню не вдалося.
Сім’ї репресованих художниця підтримувала
морально, збирала для них гроші. Сама листувалася
з політв’язнями. Дисиденти, які поверталися з
таборів, одразу шукали допомоги в Алли Горської.
Портрет Івана Світличного.
Лінорит. 1963 р.

22. Алла Горська позбулася роботи в столиці. У Києві їй замовлень не давали, тому вона
працювала в Донецьку, Маріуполі. Мисткині допомогла з роботою її подруга Галина Зубченко,
яка отримала замовлення на оформлення експериментальної школи в Донецьку і запросила
до співпраці Горську. У школі № 5 міста Донецька мисткиня створила 9 мозаїк разом із
Григорієм Синицею і Галиною Зубченко: «Космос», «Вода», «Вогонь», «Земля», «Життя»,
«Надра», «Сонце», «Вітер» та «Прометеї». У 1966 році Алла Горська, Віктор Зарецький і Григорій
Синиця виготовили мозаїчне панно «Жінка-птах» вагою понад 7,5 тонн.
Мозаїчне панно «Жінка-
птах». 1966 р.
мозаїки Донеччини

23. Мозаїчне панно «Дерево життя». 1967 р.

24. Мозаїчні панно «Дерево життя» та «Боривітер» були
створені 1967 року в Маріуполі Аллою Горською,
Віктором Зарецьким, Галиною Зубченко, Григорієм
Пришедьком. Митці прибули до Маріуполя та за два
місяці створили в ресторані «Україна» дві мозаїки
«Дерево життя» та «Боривітер».
«Дерево життя» символізує всесвітній лад і єдність
світу. Корені дерева знаходяться під землею, гілки – в
космічному світі, а стовбур – між землею й небом. У
кроні дерева ховається гніздо.
Після смерті Алли Горської мозаїчне панно «Дерево
життя» замурували цеглою, воно символізувало вічне
життя, що було неприйнятним для радянської влади.
Тільки у 2008 році панно звільнили від «кам'яного
поховання», а у 2018 році маріупольці змогли знову
побачити ці панно завдяки проєкту «Жовта лiнiя».
Зруйнована мозаїка після
захоплення російською армією
Маріуполя. 2022 р.
Фото Івана Станіславського.
«Дерево життя»

25. Мозаїчне панно «Боривітер». 1967 р.

26. Роботи були експериментальними, тому художники
використали нзвичні для мозаїки матеріали. У
«Дереві життя» деякі фрагменти були виготовлені з
листового алюмінію, в «Боривітрі» митці додали
нержавіючі ложки.
«Боривітер» мусив бути програмним
соцреалістичним зображенням. Але на свій страх і
ризик митці змінили концепцію. Замість птиці-борця
з’явилася легка стрімка композиція із соколом. За
задумом авторів графічна і колірна концепції панно
були покликані емоційно відобразити сутність
Приазов'я як місця, де степові вітри стикаються з
водами Азовського моря» — із книги «Усі відтінки
маріупольських мозаїк».
Ці роботи вважають перлинами маріупольського
зібрання монументалістики.
У 2022 році панно «Боривітер» було
зруйновано російськими
окупантами.
Фото І. Станіславського.
«Боривітер»

27. Мозаїчне панно «Вітер» – єдиний монументальний твір художників Алли Горської, Віктора
Зарецького і Бориса Плаксія, збережений у Києві. Панно розташоване в екстер’єрі колишнього
ресторану «Вітряк». Ця композиція в етнографічно-модерному стилі об’єднала український
авангард, бойчукізм й народні мотиви. У своїй роботі Алла Горська надихалася наївним
мистецтвом Ганни Собачко-Шостак, що дало авторам бачення колористики. А пластика
малюнку та композиція претендували на сучасність.
Мозаїчне панно «Вітер», київський ресторан «Вітряк». 1968 р.

28. У квітні 1968 року Алла Горська поставила
свій підпис під відомим листом-протестом
139 діячів науки і культури до керівництва
СРСР у зв'язку з незаконними арештами і
закритими судами над дисидентами.
Почалися адміністративні репресії проти
«підписантів», тиск КДБ, Аллу Горську вдруге
виключили зі Спілки художників.
За художницею, хоч би куди вона йшла,
стежили. І Алла Горська, і усі її однодумці
жили під цим постійним пресом, в атмосфері
несвободи, але при цьому примудрялися
бути веселими і здатними творити.
Алла Горська і Григорій Синиця.
Друга половина 1960-х рр.
лист-протест 139

29. 28 листопада 1970 року у Василькові біля Києва було
замордовано Аллу Горську. Їй було тоді 40 років.
Мисткиню знайшли вбитою в погребі. Списали трагедію
на свекра Івана Зарецького, батька Віктора. Одна з
неофіційних версій приписує вбивство КДБ, що мстився
Аллі Горській за оприлюднення фактів масових
розстрілів киян у Биківні.
Мисткиню хотіли поховати на Байковому кладовищі, але
влада не дозволила. Її поховали на кладовищі у
Берківцях. Похорон Алли Горської 7 грудня 1970 року
перетворився на акт громадянського спротиву. Із
прощальним словом на похороні виступили Євген
Сверстюк, Василь Стус, Іван Гель, Олесь Сергієнко.
Невдовзі їх заарештували.
Меморіальна
дошка у Василькові.
1995 р.

30. У Києві в Національному центрі «Український дім»
пройшла перша ретроспективна виставка художниці
«Алла Горська. Боривітер». На виставці було
представлено понад 100 творів живопису, графіки,
ескізів монументальних робіт, а також архівних
матеріалів, що розповідають про творчу й громадську
діяльність мисткині. Українські митці спеціально для
виставки створили відеосвітлову інсталяцію за
мотивами знищеного вітража «Шевченко. Мати».
Відвідувачам були представлені ескізи мозаїчних
панно, створених Аллою Горською в Києві та на сході
України, сценографія вистав Леся Танюка, портрети
Василя Стуса, Василя Симоненка, Івана Світличного,
Івана Драча, Ліни Костенко та інших. Виставку
відвідали 51 000 людей, що стало рекордом для
«Українського дому».
виставка «Алла Горська. Боривітер»
Перша ретроспективна виставка Алли
Горської в «Українському домі». 2024 р.

31. «Мозаїка життя і боротьби Алли Горської»
(кросворд)

32. радимо прочитати

33. Використані джерела:
1. Алла Горська. Душа українського шістдесятництва / упоряд. Л. Огнєва. – Київ : Смолоскип, 2015. – 712 с.: іл., фот.
2. Алла Горська. Спалах перед світанком / упоряд. О. Лодзинська. – Київ : Кліо, 2019. – 136 с. : іл.
3. Алла Горська. Червона тінь калини : листи, спогади, статті / ред. та упоряд. О. Зарецький, М. Маричевський. – Київ : Спалах ЛТД, 1996. –
240 с. : колор. іл.
4. Плеяда нескорених: Алла Горська. Опанас Заливаха. Віктор Зарецький. Галина Севрук. Людмила Семикіна : біобібліогр. нарис / авт.
нарису Л. Б. Тарнашинська ; бібліограф-упоряд. М. А. Лук’яненко ; наук. ред. В. О. Кононенко. – Київ, 2011. – 200 с. – (Шістдесятництво: профілі
на тлі покоління ; вип. 13).
5. Танюк Л. Парастас : Іван Світличний, Алла Горська, Володимир Глухий, Мар’ян Крушельницький : худож.-публіц. твір / Л. Танюк. – Київ :
Сфера, 1998. – 145 с.
6. Венгринюк Х. Ловці світла : історії укр. художників / Х. Венгринюк, Є. Завалій, М. Дупешко ; іл. Юлії Мархішуд. – Чернівці : Книги - XXI,
2023. – 40 с. : іл.
7. Коцюбинська М. Мої обрії : у 2-х т. Т. 1 / М. Коцюбинська – Київ : Дух і Літера, 2004. – 386 с.
8. Скляренко Г. Українські художники: відлиги до Незалежності : у 2-х кн. Кн. 1 / Г. Скляренко. — Київ : Huss, 2018. — 288 c. : іл.
9. Схід у роботах художниці-шістдесятниці Алли Горської. Її мозаїки зберіглися у Донецьку та Сорокиному [Електронний ресурс] // Cвої.
City : [вебсайт]. — Електрон. дані. — Режим доступу:
https://svoi.city/articles/349205/shid-u-robotah-hudozhnici-shistdesyatnici-alli-gorskoi-ii-mozaiki-zberiglisya-u-donecku-ta-sorokinomu. — Назва з
екрана. — Дата звернення: 29.10.2024.
10. Котубей-Геруцька О. Українка з вибору. Історія життя і трагічної загибелі художниці-шістдесятниці Алли Горської [Електронний ресурс] /
О. Котубей-Геруцька // Суспільне. Культура : [вебсайт]. — Електрон. дані. — Режим доступу:
https://suspilne.media/cultur/703430-ukrainka-z-viboru-istoria-zitta-i-tragicnoi-zagibeli-hudoznici-sistdesatnici-alli-gorskoi/. — Назва з екрана. —
Дата звернення: 29.10.2024.

34. Укладач Анна Венідиктова.
Літературний редактор Віта Зеленська.
Ескіз мозаїчного панно
«Вугільна квітка». 1968 р.
Національна бібліотека України для
дітей
https://chl.kiev.ua/ library@chl.kiev.ua
Київ, вул. Януша Корчака, 60