323,234.docx

1. ГРУПА 1
Дуже часто око людини порівнюють із фотоапаратом. Як і в оці, на плівці
утворюється дійсне, перевернуте, зменшене зображення. Повне співпадання
принципу дії фотоапарата й ока спостерігається у птахів, плазунів. Бо в них
кришталик ока, як і об’єктив фотоапарата, може рухатись відносно сітківки.
У людей і ссавців при зміні відстані предмета від кришталика змінюється
кривизна сфери кришталика, що призводить до зміни його фокуса. Це дає
змогу кришталику залишатись у фіксованому місці, а не змінювати свою
відстань до сітківки.
Якщо колбочок більше в центрі сітківки, то палички містяться на її
периферії.
А тепер давайте подивимось, що відбувається при проходженні променів
через око людини. У людей з нормальним зором промені, що заломились у
кришталику, потрапляють на сітківку й утворюють на ній чітке зображення
предметів. Промені, що йдуть від предмета, заломлюючись у кришталику,
який виконує роль лінзи, збираються на сітківці. Зображення на сітківці
буде дійсним, перевернутим, зменшеним. Те, що ми все-таки бачимо
зображення таким, яким воно є насправді, заслуга нервових центрів кори
великого мозку.
Гіпотеза трикомпонентного кольорового зору майже в сучасному вигляді
була сформульована на самому початку ХІХ ст. англійським ученим
Т. Юнгом. Але тільки 15–20 років тому наукове провидіння одержало
наукове підтвердження.
Удалося довести, що в сітківці ока людини та деяких тварин (перші успіхи
винахідникам принесла золота рибка: ці досліди почали робити на її
сітківці) колбочки містять пігменти з різним кольоровідчуттям і у зв’язку з
цим розкладаються на три групи — червоні, сині та зелені. Тому
нормальний зір і називається триколірним або трихроматним.

2. ГРУПА 3
Дальтонізм. Назва хвороби походить від прізвища англійського вченого
Дж. Дальтона, який 1794 року вперше описав це явище. Розрізняють
природжений і набутий дальтонізм. Природженим (спадковим), власне
дальтонізмом, буває, як правило, розлад сприймання червоного й зеленого
кольорів. Трапляється також частковий дальтонізм (неспроможність
сприймати один з основних кольорів) Дальтонізм спостерігається у 0,5 %
жінок і 5 % чоловіків. Цей дефект зору поки ще не лікується, і з цим треба
примиритися. Треба сказати, що завдяки дивній адаптаційній властивості
великого мозку ці дефекти не спричинюють багато проблем у
повсякденному житті. Люди, які страждають на дальтонізм, не працюють на
транспорті.
Короткозорість — це таке порушення зору, за якого предмети можна
бачити тільки зблизька. За природженої короткозорості очне яблуко
генетично має видовжену форму, набута короткозорість розвивається через
напруження очей, що призводить до збільшення кривизни кришталика, і, як
наслідок до видовження очного яблука. Існує спадкова схильність до
розвитку короткозорості. Основними причинами набутої короткозорості є
підвищене зорове напруження, погане освітлення, нестача вітамінів у їжі,
гіподинамія. Для виправлення короткозорості носять окуляри.
Далекозорість — це таке порушення зору, за якого предмети можна добре
бачити тільки здалека. У випадку природженої далекозорості очне яблуко
вкорочене. У більшості випадків далекозорість виникає з віком , очне
яблуко вкорочується в довжині, зменшується відстань від зіниці до сітківки
і тому зображення фокусується за сітківкою. Близько розташовані предмети
людина бачить невиразно. При короткозорості заломлені промені треба ці
спрямувати на кришталик під іншим кутом. Для цього можна використати
розсіювальну лінзу, розташовану перед кришталиком. Такі лінзи можуть
використовуватись у вигляді окулярів або контактних лінз. Для
виправлення далекозорості використовують збиральну лінзу.
Астигматизм — це порушення зору, пов’язане з нерівномірним
заломленням світла рогівкою чи кришталиком. Зображення при цьому
нечітке й викривлене. При астигматизмі зазвичай знижується гострота зору,
іноді спостерігається головний біль, хронічне запалення сполучнотканинної
оболонки ока (кон’юнктивіт).
Косоокість — це захворювання очей, пов’язане з відхиленням лінії зору
одного ока від спільної точки фіксації з порушенням бінокулярного зору.
Спричинюється порушенням іннервації м’язів ока, природженим або
набутим зниженням гостроти зору на одне око.

3. ГРУПА 2
Зір і шкідливі звички. Причиною сліпоти в людей, які зловживають
алкоголем, нікотином, наркотиками, може стати загибель зорового нерва (у
жінок це буває раніше та частіше) або грубі порушення сітківки ока.
Спочатку знижується зір, зображення предметів стає розпливчастим і
невиразним. Потім погіршується кольоровий зір. Із часом з поля зору
людини випадають окремі ділянки, а потім може настати сліпота.
Щоб зберегти нормальний зір, треба насамперед нормально харчуватися,
частіше перебувати на свіжому повітрі, робити фізичні вправи. Денне
світло повинно вільно потрапляти в кімнату через чисте віконне скло.
Підвіконня не варто заставляти високими квітами. Увечері користуйтесь
лампами потужністю 60–100 Вт з абажуром, що розсіює світло. Книжку або
зошит тримайте на відстані 30–35 см від очей.
Лампу на столі, за яким ви готуєте уроки, розташовуйте таким чином, щоби
світло падало з лівого боку на зошит чи на книжку, а очі були в тіні.
Чергуйте зорову працю з відпочинком: через кожні 40–45 хв роботи 10 хв
відпочивайте.
Не читайте у транспорті! Це дуже шкодить очам, оскільки поштовхи та
коливання постійно змінюють відстань від книжки до очей, а кришталик
свою кривизну і внаслідок цього виникають вади зору.
Не читайте лежачи! Це призводить до неправильного положення книжки
щодо очей.
Телевізор дивіться не більше двох годин на день.
При роботі з комп’ютером дотримуйтесь таких правил: відстань від очей до
екрана дисплея повинна бути 50–55 см; зображення на дисплеї
відрегульовують так, щоб воно було чітким і контрастним, не дуже
яскравим.

4. ГРУПА 4
Сучасні технології пропонують такі різновиди подібних пристроїв:
1. Лупи. Будова збільшувальних приладів такого типу досить просте, тому
серед аналогових по дії вони з'явилися першими.
2. Мікроскопи. Сьогодні можна виділити декілька різновидів:
оптичний або світовий; електронний; лазерний; рентгенівській;
скануючий зондовий; диференційний інтерферон-контрастний.
Кожен знаходить широке застосування не тільки в біологічних науках, а й у
хімії, фізиці, космічних дослідженнях, генної інженерії, молекулярної
генетики і так далі.
Збільшувальні прилади - лупа, мікроскоп - в своїй основі мають, в
принципі, однакову будову. Дія заснована на застосуванні спеціальних
стекол - лінз. Збільшувальний прилад лупа являє собою опуклу лінзу, яка
обрамлена в спеціальну зовнішню рамку - оправу. Сама лінза - це
спеціальне оптичне скло, що має двосторонню опуклість. Оправа може бути
будь-яка: металева, пластикова, гумова.
Існують різні типи мікроскопів. Найпростіший з них, світловий або
оптичний.
Лазерні та електронні пристрої дозволяють одержувати зображення, в сотні
тисяч разів перевершують справжні розміри.
У світловому мікроскопі через об’єкт дослідження проходить потік променів
світла. Потім він потрапляє на лінзи об’єктива та окуляра, завдяки чому
зображення збільшується (до 3000 разів).
Електронний мікроскоп збільшує зображення об’єктів дослідження до 10 000
000 разів.
Принциповою відмінністю електронного мікроскопа від світлового є те,
що замість променів світла через об’єкт дослідження, наприклад через
клітину, пропускають пучок електронів (пригадай-те з курсу фізики, що таке
електрони).
Пройшовши через об’єкт дослідження, електрони потрапляють на
спеціальний екран і спричиняють його свічення.

5. ГРУПА 6
Очне яблуко покрите щільною білковою оболонкою — склерою. На
більшій частині ока вона біла, а на передній частині переходить у прозору
рогівку. Помутніння рогівки призводить до сліпоти. Під рогівкою
розташована судинна оболонка, що переходить спереду в райдужну
оболонку (райдужку), у центрі якої є отвір — зіниця. Через цей отвір в око
проникає світло. Райдужка містить пігмент, що визначає колір очей. Крім
того, у ній є мікроскопічні м’язові волокна, що звужують зіницю, коли
світло яскраве, й розширюють — коли слабке. Так зіниця регулює
надходження світла в око. За зіницею розташований кришталик — прозора
двоопукла лінза, кривизна якої змінюється завдяки розслабленню або
скороченню особливого м’яза. Це дає нам змогу фокусувати зображення й
чітко бачити предмети, що перебувають на різній відстані від очей.
Решта очного яблука заповнена драглистою рідиною — склоподібним
тілом. У задній частині ока розташована сітківка, на яку попадає світло, що
пройшло крізь зіницю, кришталик і склоподібне тіло. Сітківка представлена
шаром світлочутливих клітин.
Промені світла, проходячи крізь рогівку та кришталик, заломлюються, і
зображення на сітківці виходить переверненим. Таким чином, оптична
система ока — рогівка, кришталик і склоподібне тіло — працює за
принципом фотоапарата. Світлочутливі клітини сітківки є рецепторами
зорового нерва, по якому сигнали надходять до головного мозку.
Сітківка складається з двох видів рецепторів — 150 млн паличок та 7
млн колбочок (названі за формою клітин). Палички дають чорно-біле
зображення, працюють також у темряві. Колбочки, що здатні сприймати
тільки денне світло, формують кольорове зображення. Деякі з них чутливі
до синього кольору, другі до червоного, треті до жовтого. Сигнали, що
надійшли через зорові нерви до головного мозку, переробляються в
зоровому центрі кори великих півкуль. Там перевернуте зображення знову
перевертається, і ми бачимо предмет у тому положенні, яке він має
насправді. Головний мозок оцінює побачений предмет, порівнює його зі
зразком, що зберігається в пам’яті, розпізнає його, і ми розуміємо, що
побачили наші очі і як ми повинні реагувати на побачене. Зорові образи, що
зберігаються у нашій пам’яті, ми можемо уявити навіть через багато років.

6. ГРУПА 5
Недоліки окулярів:
1. Окуляри досить просто загубити або зламати. Цей недолік притаманний частково і
контактним лінзам
2. В окулярах важко (або й нереально) користуватися багатьма іншими оптичними
засобами. Хоч біноклі, видошукачі фото та відеокамер, телескопи і мікроскопи
передбачають можливість налаштувати їх під зір конкретної людини, та знімати й
одягати окуляри увесь час дуже незручно.
3. В окулярах нереально насолоджуватися фільмами у форматі 3D. Не дуже хочеться,
якщо чесно, але факт є фактом – одягати двоє окулярів під час сеансу.
4. В окулярах не можна фотографуватися на документи (вірніше, можна, але тоді їх не
можна буде знімати при проходженні відповідного контролю).
5. В окулярах не вийде займатися активними видами спорту та відпочинку. (плавання)
6. В окулярах не дуже комфортно у дощову погоду чи у сніг. Також виникають
проблеми, коли в холодну погоду Ви заходите у приміщення, сідаєте в авто чи
маршрутку.
Переваги окулярів:
1. Менша ціна, загалом окуляри коштують значно дешевше, аніж контактні лінзи.
2. Окуляри працюють довше, практично не мають обмеження за терміном експлуатації.
3. Окуляри простіше доглядати, не потребують практично ніякого спеціального догляду
(протерти серветкою іноді я за догляд не вважаю).
4. В окремих випадках окуляри все одно потрібні. Влітку багато хто носить
сонцезахисні окуляри, на велосипеді теж зручно їхати в окулярах – вони захищають від
пилу, мух, тощо. Замовити фотохромні окуляри (окуляри “хамелеон”), що
затемнюються під дією світла, зараз не проблема. Як і купити окуляри зі спортивним
дизайном, придатні для бігу, їзди, стрибків.
5. Окуляри – це модний аксесуар. Багатьом людям окуляри личать, вони
використовуються як елемент іміджу, або роблять людину розумнішою на вигляд.
Перевага контактної корекції зору
Лінзи дійсно дозволяють людям дивитись на світ по-іншому. Великим плюсом є те, що
з ними стає доступним ще одне велике задоволення – носіння сонцезахисних
окулярів. Іноді виникають ситуації, коли контактній корекції іншої альтернативи
немає. Наприклад, при серйозних порушеннях зору, коли не можуть допомогти навіть
товсті скельця окулярів. Або коли дуже велика різниця в гостроті зору обох очей – у
цьому випадку тільки лінзи зможуть допомогти
Недоліки контактної корекції зору
Не всім контактна корекція може підійти. Інколи з’являється сильне подразнення, яке
довго не проходить, а це призводить до дискомфорту та сльозливості.
Не можна гарантувати відсутність алергії, інфекційного запалення, роздратування.
Лінза є, перш за все, стороннім предметом, а око – це дуже чутливий орган. Лінзи
необхідно періодично міняти. Постійне носіння лінз може привести до порушення
газообміну в рогівці і пересихання очей. Ерозія рогівки настає, коли під лінзу
потрапляє якийсь бруд. Якщо довго не знімати лінзи, може з’явитись набряк рогівки
та синдром червоного ока. Як правило, причиною цього може бути тривале носіння
лінзи.