Виконала Манюрова А.Р. ЗОШ №20, м.Запоріжжя

1. Запорізька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № №20
екологічного профілю
Запорізької міської ради Запорізької області
Методична розробка
уроку з образотворчого мистецтва
Станковий живопис.
«Автопортрет»
«Портрет мами»
«Портрет близької людини»
Декоративне рішення у кольорі.
6 клас
Укладач: Манюрова Алія Рафаїлівна,
учитель образотворчого мистецтва, креслення,
художньої культури, обслуговуючої праці;
«спеціаліст вищої категорії», «старший учитель»

2. ТЕМА: Станковий живопис. 6 клас
« Автопортрет »
« Портрет мами »
« Портрет близької людини »
Декоративне рішення у кольорі.
Комбінований урок.
Сприйняття мистецтва - 0,25 уроку.
Практична робота — 1,75 уроку.
ЦІЛЬ УРОКУ:
Сформувати поняття про портрет як жанр живопису, видах портрета на прикладі творів
мистецтва.
Сформувати уміння і навички при роботі з фарбами.
Розвивати відчуття характеру і настрою при створенні мальовничого колориту портрета.
Виховувати розуміння взаємозв'язку зовнішньої і внутрішньої краси людини за допомогою
створення художнього образа портрета.
Завдання. Засобом мистецтва передати колорит портрета:
I. Лінійно вирішити композицію на площині, використовуючи закони рівноваги.
2. Декоративно вирішити композицію у кольорі.
3. Передати настрій і характер портрета, дотримуючись законів рівноваги колірних
плям на площині.
НАОЧНЕ ПРИЛАДДЯ:
Ілюстрації картин:
Рембрандт "Повернення блудного сина",
Рембрандт "Портрет старого в червоному",
М. А. Врубель "Демон",
В. А. Сєров "Дівчинка з персиками",
Д. Ренуар "Дівчинка з віялом",
Ель Греко "Апостол Петро і Павло",
Леонардо да Вінчі "Джоконда",
Рафаель "Сікстинська Мадонна",
Тиціан "Святий Себастьян",
О.Л. Кульчицька "Жіноча рада",
А..П. Курилас "На Гуцулыцині",
К. В. Борисюк "Скрипка",
(декоративне рішення психологічного портрета).
Б. И. Ткачик "Письменниця Іванка Блажкевич",
О. М. Коровай "Портрет Параски Харчук",
З.П. Флінта "Портрет художника Р.Сільського",
Д.Д. Довбушинський "Художник Р.Турін".
Слайди, малюнки дітей, навчальна таблиця. Зображення повороту голови, пропорцій
обличчя, зображення очей, носа, вух, губ.
На початок уроку – "Асоціативний кущ"- схема-опора

3. ХІД УРОКУ.
Розвиток портрета.
Ікона- парсуна - портрет.
Парсуна - персональне зображення персони (світської людини, кінець 15 початок 16
століть).
При їхньому написанні використовують прийоми іконопису:
площинне зображення;
статичність зображення;
локальність колориту;
використання орнаментів.
Портрет (з французької - зображення) - жанр мистецтва з зображенням однієї людини або
групи людей.
Крім зовнішнього, індивідуального засобу, художники прагнуть у портреті передати
характер людини, його духовний світ.
Види портрета:
1. Портрет у ріст
2. Портрет голови. 7. Сатиричний
портрет.
3. Поясний портрет. 8. Дружній шарж.
4. Характерний портрет. 9. Груповий
портрет
5. Психологічний портрет. 10. Портрет на
коні.
6. Автопортрет. 11. Костюмований портрет.
За характером зображення виділяються два напрямки:
I. Парадний портрет.
Урочистий портрет великих розмірів, пишний, барвистий, офіційний, звеличующий людину.
Як правило, поясний портрет припускає зображення людини у повний ріст (на коні,
сидячи, стоячи). Звичайно фігура дається на архітектурному або пейзажному тлі.
II. Камерний портрет.
Це портрет для особистого користування або подарунка маленьких розмірів
( мініатюрний портрет).
У камерному портреті використовується погрудне, поясне зображення.
Фігура зображується на нейтральному тлі.
Портрети доносять до нас не тільки образи людей різних епох, відбивають частину історії,
але і говорять про те, яким бачив світ художник, як він відносився до людини, з якої писав
портрет. Мистецтво портрета нараховує кілька тисячоріч.
Вже у Древньому Єгипті скульптори створювали статуї і додавали портретну подібність
для того, щоб після смерті людини її душа могла в неї вселитися, легко відшукати свого
власника. Цим же цілям служили і мальовничі фаюмські портрети, виконані в
техніці енкаустики (воскового живопису) - I - IV століть.
У Древній Греції в скульптурі були поширені ідеалізовані портрети поетів, філософів,
суспільних діячів.
У Древньому Римі скульптурні портрети відрізнялися правдивістю і точною
психологічною характеристикою. Вони відбивали характер та індивідуальність конкретної
людини.

4. Особливо розцвів жанр портрету в епоху Відродження ( Леонардо да Вінчі, Рафаель,
Джорджоне, Тиціан, Тінторетто).
У 17 столітті в європейському живопису видатними майстрами були (Рембрандт, Ван Рейн,
Ван Дейк, Д. Веласкіс, Ф. Гальс).
У Росії портретний жанр активно почав розвиватися при Петрі I. Перші великі російські
портретисти Іван Нікітін, Андрій Матвєєв. Однак на протязі століть портретне мистецтво
було недосяжне простому народові, замовляти портрети могли тільки забезпечені люди.
Цими портретами вони прикрашали свої покої, палаци. У Росії парадні портрети
одержали поширення в 18 столітті
і видатними художниками -портретистами цього часу були Ф. Рокотов, Д. Левицький, В.
Боровиковський. Вони створили серію чудових портретів знатних людей. Особливо
чарівними, пронизаними ліризмом і духовністю були жіночі образи.
У першій половині 19 століття головним героєм портретного мистецтва стає мрійлива й
одночасно схильна до героїчного пориву романтична особистість.(на картинах О.
Кипренського, К. Брюллова),
Майстрами дореволюційного російського й українського портретного живопису 19
століття були И. Крамський, В. Перов, І. Рєпін, І. Сєров, Мурашко, що створили цілу
портретну галерею видатних сучасників.
Яскраві, реалістичні, індивідуальні характеристики й абстрактні експресивні деформації
моделей знаходили висвітлення в портретах XX століть:
П. Пікассо, С. Коненкова,
А. Модільяні, М. Нестерова,
A. Бурдель у Франції, П. Коріна.
B.. Сєрова., І.Бродського,
М. Врубеля, І.Петрицького.
Питання для закріплення матеріалу:
1. Що означає портрет у перекладі з французької?
2. Як розвивався портрет?
3. Чим відрізняється зображення ікони від портрета?
4. Що значить парсуна?
5. Які види портретів ви знаєте?
6. По яких напрямках розвивався портрет?
7. Що, крім зовнішньої подібності художники прагнуть передати у портреті?
8. Яких відомих художників- портретистів ви знаєте?
Пояснення практичної роботи учням
Знаходження масштабу.
У: З чого ми звичайно починаємо роботу?
Д: З вибору формату.
У: Яке положення аркуша виберемо?
Д: Вертикальне.
У: Чому?
Д: Відповідають: Через витягнуту форму голови.
У: Далі проводимо осьову лінію. Чому?
Д: Тому що, фігура і голова (обличчя) у людини симетричне, тому проводимо осьову лінію,
що
допоможе праворуч або ліворуч відкладати рівну відстань.
У: У якій частині аркуша - унизу, нагорі, праворуч, ліворуч ми зображуємо голову?
Д: Трохи вище середини.
У: Якого розміру ми намалюємо голову. Подивиться на ці три малюнка.

5. Який з цих малюнків правильний, який ні і чому?
Д: Відповідають.
У. А тепер відповімо на саме головне питання -яке зображення буде композиційно
правильним ?
Д: Зображення буде правильним, якщо зображуваний предмет один раз розміщається на
альбомному аркуші і зверху, знизу, праворуч і ліворуч залишаються ще місця.
Визначення пропорцій. ( повторення за 5 клас),
У:. Щоб передати в малюнку характерні для визначеної особистості портретні риси,
потрібно знати пропорції голови людини:
1. Від тімені до підборіддя голова поділяється на дві рівні частини по вертикалі.
2. Лінія очей розміщається приблизно посередині голови.
3. Кожну з цих двох частин можна розділити ще на дві рівні частини - верхню –
лінією волосся, нижню - основою носа. Вийде чотири рівні частини.
4. Відстань між очима дорівнює ширині крил носа (або ширині очей).
5. Відстань від брів до основи носа дорівнює величині вух. Показати на
дошці.
У дійсності рідко зустрічаються у людей такі ідеальні пропорції, але знати їх необхідно,
щоб бачити відхилення від норми, краще розуміти індивідуальні пропорції живої натури.
Поки загальна форма голови не вирішена, не знайдені її пропорції, не можна
переходити до обробки деталей.
Переходячи до емоційної характеристики людини, корисно вивчити схеми
обличчя при різних психологічних станах, тому що внутрішній стан людини, його
настрій передається за допомогою цих « схем ».Овал обличчя може мати різну форму.
Зверніть увагу на те, у яку геометричну фігуру можна (намалювати на дошці або
показати в схемах) вписати різну форму овалу обличчя.

6. У: Отже, ціль уроку:
1. Виконати лінійний малюнок з урахуванням пропорцій, законів рівноваги.
2. Декоративно вирішити композицію в кольорі,
3. Передати настрій та характер людини.
Практична робота учнів.
Учні виконують роботу. Учитель зауважує помилки, діти усувають їх у ході роботи.
Пояснення: колірне рішення голови людини акварельними або гуашевими
фарбами потрібно виконувати послідовно, починаючи з великих частин, узагальнено,
локальними колірними плямами. Спочатку виконують освітлені, а потім, тіньові ділянки:
тло, обличчя, шия, волосся, очі, губи.
Локальний колір. Означає умовний, незалежний у даний момент від сонця, снігу,
зелені й іншого оточення, колір у чистому виді. Звичайно локальний колір використовують
для декоративного рішення, коли створюють картину умовну, де все так, як у казці або у
світі уяви.
Підведення підсумків:
Аналіз робіт — разом з учнями знайти в малюнках помилки у пропорціях, колірному
рішенні та способи їхнього усунення.

7. Кращі роботи -відзначити.
Усім поставити оцінки.
Організувати картинну галерею, виставку.