Контроль знань умережевому
навчанні
- Контроль в освітньому процесі полягає в
перевірці ходу і результатів теоретичного
і практичного засвоєння навчального
матеріалу.
- Вивчення курсу без контролю знань — це
лише знайомство з ним.
3.
Поточний контроль
Призначення -допомагати перевірити і оцінити
ступінь засвоєння матеріалу на даний момент часу
графіку навчального процесу.
Важливе зауваження. У випадку відсутності
телекомунікаційного зв'язку частка балів із
загальної кількості, що виділяється на поточний
контроль має бути мінімізована, хоча може бути і
доходити до 25% відсотків
4.
Модульний контроль
- Видконтролю, що охоплює
зміст достатньо великого
розділу курсу.
- Під час вибору форми контролю
враховується специфіка
предмету при формуванні
тестових завдань
правознавство
електронний контроль дуже
ефективний!(особливістю
вивчення цього предмету є
ознайомлення студента із
величезною базою нормативних
документів і набором стандартних
ситуацій, які можна легко
перевірити тестами -
7.
філософія
електронний контроль не
ефективний:(особливістю
філософії є неоднозначність
відповідей на прямі питання, не
лаконічність висловлювань,
тому дуже важко вкласти зміст
філософії у тести).
8.
Хореографія
– електронний контрользнань дуже не
ефективний!, хоча якщо використовувати
відео - чи аудіо-фрагменти, може бути
корисним як допоміжний матеріал.
9.
Математика
електронний контроль знаньефективний,
однак є дві проблеми:
1.Якщо іде перевірка, виведення теореми,
то перевірка за ключовими словами
запрограмованими, не завжди спрацьовує.
Тоді скоріше відмовляються.
2. проблема – це технічно довго
створювати - писати самі математичні
вирази.
українська і іноземнамова
– ефективний контроль більшої частини мови
можливий і дуже необхідний (приклад,
електронні диктанти!).
12.
Дефекти пов’язані здосвідом у тестуванні
- Граматичні підказки
один чи більше дистракторів не відповідає умові ТЗ (алогічні
дистрактори)
- Логічні підказки
частина варіантів відповіді вичерпує всі можливі варіанти
- Абсолютні терміни
використання у варіантах відповідей таких термінів, як
завжди або “ніколи”
- Найдовша правильна відповідь
правильна відповідь більш конкретна, більш точна чи більш
повна, ніж інші варіанти відповідей
- Повторення слів
слово чи фраза із умови включені до правильної відповіді
Технічні дефекти ТЗ
13.
Дефекти пов’язані знадмірною складністю
- Варіанти відповіді є довгими, складними або подвійними.
- Цифрові показники подані безсистемно (не в єдиному
форматі) .
- Стилістична неоднорідність варіантів відповідей,нелогічний
порядок цих варіантів.
- Використання фрази “нічого з вище зазначеного” у якості
варіанта відповіді.
- Умови ТЗ складні або заплутані.
Технічні дефекти ТЗ
14.
Психометричний аналіз тестового
завдання
Класичніпсихометричні характеристики
тестового завдання:
Складність тестового завдання
(індекс складності Pdiff )
Розподільна здатність тестового завдання
(індекс дискримінації ID, p-bis)
15.
Складність тестового завдання
Складністьтестового завдання
(індекс складності Pdiff, Р-величина) встановлює,
наскільки конкретне тестове завдання є складним для
студентів
Дорівнює % студентів, що правильно відповіли на
дане тестове завдання. Коливається від 0 до +1,0.
Pdiff ≤ 0,20 відгадування
0,20 < Pdiff ≤ 0,36 надто складне
0,36 < Pdiff ≤ 0,84 середньої складності
0,84 < Pdiff надто легке
16.
Розподільна здатність
тестового завдання:1
Розподільна здатність тестового завдання (індекс
дискримінації ID, point biserial).
Бісеріальний індекс дискримінації – коефіцієнт кореляції між
балом за весь тест і балом за дане тестове завдання (яке
оцінюється 1 або 0). Вказує, наскільки добре дане тестове
завдання розрізняє екзаменованих з високим балом і
екзаме-нованих з низьким балом. Може коливатися від –1
до +1.
P-bis = 0 - всі екзаменовані відповідали однаково (добре або
погано)
17.
Розподільна здатність
тестового завдання:2
Найпростіший метод розрахунку (“ручний”): встановити
різницю між складністю тестового завдання для групи
сильних (Hi) і групи слабких (Lo) студентів.
ID= Pdiff (Hi) - Pdiff (Lo)
ID≤ 0,0 сильні студенти відповідають гірше за слабких
ID≤ 0,2 недостатньо (або погане) розподіляє студентів
ID≥ 0,2 добра розподільна здатність
18.
Приклади тестових завдань
Результатнавчального закладу:
A B C D E F
Hi 0,400 0,400 0,200 0,000 0,000 0,000
Lo 0,100 0,200 0,200 0,400 0,100 0,000
Усі 0,333 0,381 0,095 0,143 0,048 0,000
Індекс складності: 0,333
Індекс дискримінації: 0,30
Національний результат:
A B C D E F
Hi 0,750 0,154 0,049 0,017 0,025 0,005
Lo 0,346 0,206 0,147 0,162 0,131 0,008
Усі 0,543 0,193 0,098 0,081 0,079 0,006
Індекс складності: 0,543
Індекс дискримінації: 0,40
19.
Висновок
Модульний контроль має
більшувиділену кількість
балів, вимагає ідентифікації
особи, і повинен бути великим
за кількістю запитань і різними
рівнями складності (з різною
вагою). Здебільшого - закриті
тести.
Проблема автентичності при
проведеннімережевого контролю
коли слухачі вмотивовані на отримання
знань, а не тільки на отримання
кваліфікаційного документу, система
контролю забезпечує самоконтроль як
елемент освітньої технології
поєднання контактних і не контактних фаз
контролю
22.
Розв'язання проблеми
автентичності особи:
застосуваннябіометричних пристроїв
визначення ідентичності людини
Біометрика базується на положенні, що
будь-який людський організм є достатньо
складною системою і володіє
неповторністю
23.
Системи ідентифікації іверифікації
людини
Верифікація користувача підтверджує
введення пароля власними біометричними
даними. При цьому пристрій перевіряє, чи
дійсно пароль введений тією людиною,
якій він належить.
При ідентифікації - система сама "впізнає"
користувача, використовуючи унікальність
його біометричних параметрів
24.
Висновок
При розпізнаванні користувачівіз
застосуванням додаткового апаратного
забезпечення досягається можливість
здійснювати ідентифікацію за
біометричними характеристиками людини
25.
Біометричні характеристики
відбиткипальців;
форма кисті руки;
сітківка та візерунок веселкової оболонки
ока;
параметри голосу;
геометрія обличчя.
26.
Висновок. Розв'язання
проблеми лежитьу площинах:
1. Введення телекомунікаційних технологій.
2. Зміна у ставленні до навчання.
3. Створення спеціального програмного
забезпечення.