презентация

1. Презентація на тему:
“Нормативність української
літературної мови”

2. Мовні норми — сукупність найбільш
традиційних реалізацій мовної системи,
повторюваних, відібраних і закріплених у
процесі спільної комунікації.
Поняття «норми» у лінгвістиці багатопланове і
диференціюється у кількох різновидах:
-загальномовна,
-літературна,
-стильова,
-стилістична.

3. Різновиди норм:
 Загальномовна норма — сукупність одиниць
мови і способи їх організації, які наявні у мові в
певний час і мають комунікативне значення для
її носіїв незалежно від функціонально-стильових
різновидів.
 Літературна норма мови — ознаки, правила
літературно опрацьованого мовлення, яке є
зразком писемної та усної форм спілкування.

4. Стильова норма — правила відбору та організації мовних одиниць в
тексті певного функціонального стилю; правила вибору стилю, що
відповідає умовам мовного спілкування.
Стильова норма характеризується двома протидіючими
тенденціями:
 1) тенденція до стабільності, завдяки якій
формується стиль, нагромаджуються нормативні
явища стилю (лексичні шари, арсенал стилістично
потужних форм і конструкцій);
 2) тенденція до зміни, яка свідчить, що стиль є
категорією історично змінною, перебуває в
невпинному розвитку.

5. Стилістична норма — регламентоване використання у певних
типах мовлення (стилях, підстилях, жанрах) закладених у мові
стилістичних можливостей.
Стилістичні норми диференціюють на два підвиди:
 1. Стилістичні норми мови — це
стилістичний арсенал словника; кодифіковані
сукупності (ряди) мовних засобів, які
характеризуються певною частотністю щодо різних
стилів і мають потенційне стилістичне значення,
відповідне функціональному стилю.
 2. Стилістичні норми мовлення — це
мовленнєві засоби зі стилістичним значенням і
прийоми їх організації, які формують мовленнєву
системність стилю і встановлюють її межі.

6. Основні ознаки мовної норми:
 традиційність,
 гнучка стабільність, сформована змінами
культурно- історичних умов розвитку
літературної мови,
 варіативність.

7.  Норма літературної мови - це сукупність
загальновизнаних правил реалізації мовної
системи, які закріплюються у процесі
суспільної комунікації і є правильними та
зразковими на певному історичному етапі.
 Норми - історично усталені і соціально
закріплені правила, обов'язкові для всіх носіїв
літературної мови незалежно від соціальної,
професійної, територіальної належності.

8. Критерії, на основі яких формується і встановлюється
літературна норма:
 1) Системний (ґрунтується на відповідності мовних явищ законам і
системі мови);
 2) Національний ( відповідність мовного явища національному характеру);
 3) Естетичний (базується на закономірностях функціонально-
стилістчиної доцільності певної форми, її відповідності вимогам певного
стилю);
 4) Критерій мови авторитетних письменників і визнаних зразків
(передбачає нормативність мовних фактів тоді, коли їх можна
підтвердити посиланнями на твори авторитетних письменників минулого і
сучасності, а також на визнанні зразків, позбавлених виразного авторства -
наукова і науково-навчальна література, державно-урядові документи,
правописні кодекси і словники, вимова акторів, дикторів);
 5) Статистичний (грунтується на врахуванні регулярності вживання
мовного явища);
 6) Культурно-історичний (територіальний) ( належність мовних фактів
до мови населення чітко окресленої території, на якій побутують певні
мовно- літературні традиції).

9. Нормативність мови проявляється на усіх рівнях мовної системи,
за якими і здійснюється класифікація мовних норм.
1. Орфоепічні (норми правильної вимови):
 Тверда вимова шиплячих: чай, чому, польща (а не чьай, чьому,
польщьа);
 Дзвінкі приголосні в кінці слова або складу не оглушуються:
гриб, репортаж, любов, раз, лід (а не грип, репорташ, любоф, рас,
літ);
 Голосний о ніколи не наближається до а : молоко, потреби,
дорога (а не малако, Патреби, дарога);
 Літера щ передає звуки шч: вищий, що (а не висший, шо);
 Буквосполучення дж, дз передають злиті звуки: сиджу, кукурудза
(а не сижу, кукуруза);
 Літера ґ передає звук ґ: обґрунтування, ґатунок (а не
обгрунтування, гатунок).

10. 2. Акцентуаційні (норми правильного наголошування )
Ця норма цілком сформована, але найменш усталена, оскільки є
кілька чинників її розхитування:
-необґрунтоване перенесення діалектних наголосів у літературну
мову;
-вплив сусідніх мов, зокрема російської;
-надуживання лексемами з ненормативним наголосом, зумовленим
ритмомелодійними міркуваннями, в творах сучасних авторів.
Наприклад: ненависть, середина, новий, близький, чотирнадцять,
текстовий, мабуть, завжди, літопис, байдуже, випадок, ідемо,
підуть, разом, приятель, показ.

11. 3. Словотвірні (регулюють вибір морфем, їх розташування і
сполучення у складі нового слова).
Порушення норм найчастіше трапляється:
 у дієсловах з суфіксом -ирува- (компостирувати, репетирувати),
 при творенні іменників на означення назв жителів певного
населеного пункту,
 при творенні присвійних прикметників (олин, надин),
 при творенні прикметникових форм відрізних географічних назв
за допомогою суфікса -ськ- (празький, сиваський),
 при творенні назв осіб за моделлю "людина, яка займається
чимось" (людина, яка працює на екскаваторі - екскаваторник;
людина, яка переживає за невдачу або успіх гравця чи
спортивної команди - уболівальник).

12. 4. Морфологічні (норми, що регулюють вибір варіантів
морфологічної форми слова і варіантів поєднання з іншими
словами).
До категорії слабких морфологічних норм ввійшли:
 Чоловічі прізвища на -ко, - ук відмінюються: олегові ткачуку (але олені
ткачук), василя марченка (але мар 'яни марченко);
 Форми непрямих відмінків числівників (п 'ятидесяти, семистами,
трьохстами замість п 'ятдесяти (п 'ятдесятьох), сьомастами
(сімомастами), трьомастами);
 Форми ступенів порівняння прикметників та прислівників: дорожчий,
найдорожчий (а не більш дорожчий, самий дорогий); швидше,
найшвидше, якнайшвидше, щонайшвидше (а не саме швидше, і т.д.).
 Використання іменників, прикметників тощо замість активних
дієприкметників: завідувач кафедри (а не завідуючий), виконувач обов
'язків (а не виконуючий), чинний правопис (а не діючий),
відпочивальники (замість відпочиваючі) і т.д.
 Певні форми дієслів, зокрема такі: а) особові форми дієслів архаїчної
групи: дати, відповісти; б) форми наказового способу: наполягти -
наполяж, чистити – чистьте та ін.

13. 5. Лексичні (розрізнення значень і семантичних відтінків слів,
закономірності лексичної сполучуваності).
Мовне багатство людини залежить передусім від уміння користуватися
лексичним складом мови. Псують мову плеоназми, тавтологія, кальки з
російської мови, просторічні елементи, мовні штампи, жаргонізми.
До типових помилок відносяться такі порушення лексичних норм:
розкрийте, розгорніть зошити, книжки (нормативно - відкрийте),
положіть, поставте ручки (нормативно - покладіть), а також:
 Уживання слів у невластивому їм значенні: вірна відповідь, музикальна
освіта, воєнна форма, тактична поведінка замість правильна відповідь,
музична освіта, військова форма, тактовна поведінка;
 Змішування компонентів у близьких за значенням фразеологізмах:
відіграє велике значення замість має велике значення, але відіграє роль;

14. 6. Синтаксичні (норми правильної побудови речень і
словосполучень, уживання прийменників).
До слабких синтаксичних норм належать:
 Складні випадки керування іменників (пам 'ятник франкові), прикметників (властивий
кому, чому, характерний для кого, чого), дієслів (запобігати чому, оволодіти чим,
опанувати що);
 Побудова прийменникових сполучень, особливо з прийменником по: по бажанню
(нормативно - за бажанням), по вимозі (на вимогу), по ініціативі (з ініціативи, за
ініціативою).
Розрізняють помилки:
 Порушення синтаксичних зв'язків між словами (норм керування і узгодження): екзамен
по математиці, згідно наказу, згідно з наказом, властивий йому;
 Неправильне вживання дієприкметникових і дієприслівникових зворотів:
проїжджаючи повз висоту 805, увагу шури привернула могила, що виднілася здалеку
замість коли шура проїжджала повз висоту 805, її увагу привернула могила, що
виднілася здалеку;
 Неправильна побудова речень з однорідними членами: горджуся і люблю свою школу
замість я люблю свою школу і горджуся нею;
 Порушення порядку слів у реченні;
 Порушення порядку розташування частин складного речення;
 Змішування прямої і непрямої мови тощо.

15. 7. Стилістичні (регулюють доцільність використання мовно-
виражальних засобів у конкретному лексичному оточенні,
відповідній ситуації спілкування).
Стилістичними помилками будуть:
 Невмотивовані використання в одному функціональному стилі
мовних засобів, що характерні для іншого стилю;
 Зловживання лексикою і фразеологією ділового стилю (так звані
"канцеляризми") або спеціальними термінами в текстах
ненаукового характеру;
 Невмотивоване вживання нелітературної лексики (діалектизмів,
просторічних слів);
 Стилістично невиправдане вживання експресивних засобів, що
створює зайву, інколи фальшиву емоційність.

16. 8. Графічні (норми передавання звуків і звукосполучень на
письмі)
9.Орфографічні - загальноприйняті правила передачі звукової мови
(слів і їх форм) на письмі ( правил написання слів окремо, разом
чи через дефіс, правил вживання великої літери і т.д.).
Найчастіше порушуються такі орфографічні норми, що стосуються:
 Вживання апострофа (зв'язок, бур'ян, свято, торф'яний, під'їхати);
 Правопису власних назв (міністерство освіти україни, народний рух україни,
нобелівська премія, академія наук україни, ахіллесова п'ята);
 Правопису префіксів з-, с- (зшиток, зцідити, сфотографувати);
 Правопису префіксів роз-, без- (розхитати, безшумний);
 Правопису префікса пре- (пред'явити, премудрий);
 Правопису слів іншомовного походження (шасі, ватикан, сицилія);
 Правопису прислівників (віч-на-віч, з дня на день, з давніх-давен, рік у рік). (норми
написання слів);

17. 10. Пунктуаційні (норми вживання розділових знаків).
За допомогою норм здійснюється структурне і смислове членування
писемної мови на значущі частини, що дає змогу читачеві
усвідомити зміст тексту відповідно до задуму автора.
Українські пунктуаційні норми базуються на граматичній та
змістовій основі і враховують інтонацію.
Останні три типи мовних норм (графічні,
орфографічні, пунктуаційні) називаються
правописними.

18. Мовні норми характеризуються:
 Системністю (наявні на всіх рівнях мовної системи);
 Історичною зумовленістю (виникають у процесі
історичного розвитку мови);
 Соціальною зумовленістю (виникають у зв'язку з
потребами суспільства);
 Стабільністю (не можуть часто змінюватися).