урок 1 що вивчає астрономія

1. Дата проведення __________
Урок 1
Тема уроку. Що вивчає астрономія?
Мета уроку: зацікавити учнів проблемою вивчення та освоєння космосу; розкрити
практичне значення астрономії та її місце в духовному житті людства; довести, що ті ж самі
фізичні закони діють і на Землі, і у Всесвіті; показати величезні масштаби Всесвіту, у якому
живе людина; вивчити одиниці вимірювання відстаней у космосі та пов'язати їх з одиницями
довжини на Землі; дізнатися про місце нашої планети у Всесвіті.
Тип уроку: засвоєння нових знань.
Наочні посібники: карти зоряного неба, астрономічний календар, фотографії
космічних тіл, комп'ютерні програми.
План розкриття теми уроку
1. Предмет астрономії.
2. Коротка історія астрономії
3. Наша космічна адреса.
4. Основні розділи астрономії.
Загальний коментар
Походження терміна «астрономія», предмет астрономії як науки, основні етапи її
розвитку та основні розділи сучасної астрономії — усе це, звичайно, необхідні елементи
вступного уроку. Але найважливіше в ньому — розкрити практичне та загальнолюдське
значення астрономії й цим довести учням необхідність оволодіння основами астрономічних
знань. До сказаного в розділі 1 можна додати ще таке.
Підкреслюючи єдність законів природи, які діють на Землі й у космосі, слід відзначити,
що астрономія вивчає стан матерії та фізичні процеси в ній у таких умовах, які недоступні
фізикам у земних лабораторіях, зокрема за великих температур і тисків, наприклад у надрах
зір. А саме розв'язання проблеми джерел зоряної енергії й привело вчених до ідеї
використання процесів термоядерного синтезу, що має забезпечити людство надійним і
практично невичерпним джерелом енергії.
Обмеженість земних ресурсів (поверхні, корисних копалин, ресурсів біосфери тощо) і
дія другого закону термодинаміки, яка обмежує кількість енергії, що її може виробляти та
використовувати людство на Землі, роблять неминучим у майбутньому освоєння людством
принаймні нашої Сонячної системи. А це ще більше підсилюватиме значення астрономії,
зокрема планетної астрономії, у житті людства.
Нарешті, треба наголосити на тому, що елементарні астрономічні знання й засновані на
них способи орієнтування на місцевості та приблизного визначення часу можуть стати в
пригоді кожному в повсякденному житті.
Важливо підкреслити зв'язок астрономії з фізикою як в історичному плані (роль
геліоцентризму Коперника та астрономічних відкриттів Галілея у створенні основ класичної
механіки Ньютоном, квантова фізика як основа інтерпретації спектрів небесних тіл і
вивчення їхньої фізичної природи, загальна теорія відносності та уявлення про
еволюціонуючий Всесвіт, тісний зв'язок між створенням єдиної теорії фундаментальних
взаємодій та космологією раннього Всесвіту), так і в практичному.
Розглядаючи питання про вимірювання відстаней в астрономії (див. про це також п. 2
розд. I), корисно для порівняння розмірів Сонячної системи й зоряного світу знайти спів-
відношення між астрономічною одиницею та світловим роком.
Питання про астрономію як науку й астрологію як позанауковий міф розглянуто в
розділі I.
Особливістю цього уроку є досить велика кількість понять і термінів, що є новими або
зміст яких уточнюється. Але треба мати на увазі, що цей урок перший, і тому нема потреби
витрачати час на перевірку попередніх знань учнів.
Ключові терміни - Астрономія; астрофізика; зоря; космологія; планета; астрономічна одиниця;
галактика; паралакс; Всесвіт; парсек; астрометрія; світловий рік; небесна механіка.
1

2. 1. Предмет астрономії.
Астрономія – наука, що вивчає будову, еволюцію космічних тіл та їхню взаємодію.
Назва астрономія походить з грецької мови (astron — зоря, потоs — закон), тобто це
наука, яка вивчає закони зір (рис. 1.1). Зараз відомо, що у Всесвіті крім зір існує ще багато
інших космічних тіл та їхніх комплексів — планет (рис. 1.2), астероїдів, комет, галактик,
туманностей та ін. Тому астрономи вивчають усі об'єкти, які знаходяться у космічному
просторі, та їхню взаємодію між собою. Слово "космос" в перекладі з грецької означає те ж
саме, що і Всесвіт.
Всесвіт у широкому розумінні цього слова – все суще, що знаходиться на Землі та за її
межами.
У сучасній астрономії використовуються різноманітні методи та засоби дослідження
Всесвіту. Астрономи не тільки збирають інформацію про далекі світи, вивчаючи
випромінювання, яке надходить з космосу до поверхні Землі, але й проводять експерименти
у навколишньому та далекому космічному просторі.
2. Коротка історія астрономії. З давніх-давен небо вражало уяву людей своєю
загадковістю, але багато століть воно залишалося для них недосяжним, а тому священним.
Фантазія людей населила небо могутніми істотами — богами, які керують світом і навіть
вирішують долю кожної людини. Вночі примарне сяйво зір зачаровувало людей, тому
вигадка прадавніх астрономів об'єднала окремі зорі у фігури людей і тварин — так з'явилися
назви сузір'їв. Потім були помічені світила, що рухаються серед зір, — їх назвали планетами
(з грец. — блукаюча ).
Перші спроби пояснити таємничі небесні явища були зроблені в
Єгипті ще 4000 років тому та у древній Греції ще до початку нашої
ери. Єгипетські жерці склали перші карти зоряного неба, дали назви
планетам (рис. 1.3).
Рис.1.3 Частина стародавньої карти зоряного неба. Принцесу
Лидромеду принесли у жертву чудовиську Киту. Врятував красуню Персей,
який відрубав голову медузі Горгоні, від погляду якої все кам'яніло
Великий давньогрецький філософ і математик Піфагор у VI ст.
до н. е. висунув ідею, що Земля має форму кулі й "висить" у просторі,
ні на що не спираючись. Астроном Гіппарх у II ст. до н. е. визначив
відстань від Землі до Місяця та відкрив явище прецесії вісі обертання
Землі.
2

3. Давньогрецький філософ Клавдій Птолемей (рис. 1.4) у II ст. н. е. створив
геоцентричну систему світу, в якій Земля знаходиться у центрі. Землю у просторі оточують
8 сфер, на яких розташовані Місяць, Сонце та 5 відомих у ті часи планет: Меркурій, Венера,
Марс, Юпітер і Сатурн (рис. 1.6). На 8-й сфері знаходяться зорі, які з'єднані між собою та
обертаються навколо Землі як єдине ціле.
У XVI ст. польський астроном Микола Коперник (рис. 1.5) запропонував
геліоцентричну систему світу, в якій у центрі знаходиться Сонце, а планета Земля і інші
планети обертаються навколо нього по колових орбітах (рис. 1.7).
Геніальність відкриття Коперником геліоцентричної системи світу полягала в тому, що
він визначив належне місце Землі, зруйнувавши межу між небом та Землею, а також висунув
гіпотезу, що у Всесвіті діють одні й ті самі закони, справедливі як на
Землі, так і у космосі.
У 1609 р. італійський астроном Галілео Галілей (рис. 1.8) вперше
використав телескоп для спостереження за небесними світилами,
відкрив супутники у Юпітера та побачив зорі у Молочному Шляху.
XVIII ст. в історії астрономії пов'язане з іменем англійського
ученого Ісаака Ньютона (рис. 1.9), який відкрив основні закони
механіки та закон всесвітнього тяжіння. Заслуга Ісаака Ньютона
полягає у тому, що він довів універсальність сили тяжіння, або
гравітації, тобто тієї самої сили, яка діє на яблуко під час падіння і ні
Землю, притягує також Місяць, що обертається навколо Землі. Сила
тяжіння керує рухом зір і галактик, а також впливає на еволюцію
цілого Всесвіту.
У XIX ст. почався новий етап у вивченні космосу, коли
німецький фізик Йозеф Фраунгофер у 1814 р. відкрив лінії
поглинання у спектрі Сонця – фраунгоферові лінії (рис.1.10), потім
лінії поглинання були виявлені у спектрах інших зір. За допомогою
спектрів астрономи визначають хімічний склад, температуру і навіть
швидкість руху космічних тіл.
У XX ст. відкриття фізиком-теоретиком Альбертом
Айнштайном (в російськомовній літературі Ейнштейн) загальної
теорії відносності допомогло астрономам збагнути дивне червоне
зміщення ліній поглинання у спектрах галактик, що було відкрите
американським астрономом Едвіном Габблом у 1929 р. Габбл довів,
що галактики розлітаються, і пізніше вчені створили теорію еволюції
Всесвіту від його зародження до сьогодення. Це дало поштовх до
створення нової науки — космології.
3

4. 4 жовтня 1957 р. почалася ера космонавтики. Цього дня у Радянському Союзі було
запущено у космос перший у світі штучний супутник Землі (рис. 1.11), у створенні якого
брали участь українські вчені, інженери та робітники. Сьогодні у космосі літають тисячі
автоматичних станцій, які досліджують не тільки навколоземний простір, але й літають до
інших планет Сонячної системи.
3. Наша космічна адреса.
Ми живемо на Землі — одній із планет, що входять до Сонячної системи. Ці планети
рухаються по своїх орбітах навколо Сонця. Більшість планет (крім Венери та Меркурія)
мають супутники, які обертаються навколо своєї планети. У Сонячну систему, крім Сонця і
планет з супутниками, входять також сотні тисяч астероїдів, або малих планет, мільйон
кометних ядер та метеорна речовина (рис. 1.12).
Кількісний склад Сонячної системи:
Сонце (зоря) - 1
Планети - 8
Супутники - понад 150
Астероїди - понад 300 000
Комети - понад 1 000 000
Метеорна речовина.
Відносно до Сонця планети знаходяться у такій послідовності: найближча Меркурій, за
ним - Венера, Земля, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун.
За Нептуном навколо Сонця обертаються ще тисячі холодних і темних малих планет,
які майже не освітлюються промінням Сонця.
Відстані у космічному просторі такі великі, що вимірювати їх у звичайних для нас
метрах чи кілометрах незручно. Тому астрономи вибрали одиницями вимірювання світловий
рік та астрономічну одиницю.
Астрономічна одиниця (а.о.) – середня відстань від Землі до Сонця.
Світловий рік (св. рік) – відстань, що долає світло за 1 рік, рухаючись зі
швидкістю 300 000 км/с. 1 св. рік = 1013 км.
За межами Сонячної системи, на відстані більше ніж 100 000 астрономічних одиниць,
починається зона тяжіння інших зір. Неозброєним оком на небі можна побачити близько
6000 зір, які утворюють 88 сузір'їв. Насправді зір набагато більше, але від далеких світил
надходить так мало світла, що їх можна спостерігати тільки в телескоп. Великі скупчення
зір, що утримуються силою тяжіння, називають галактиками. У Всесвіті знаходяться
мільярди галактик, серед яких є й наша Галактика, яку пишуть з великої літери й називають
— Молочний, або Чумацький Шлях. Її ми бачимо на нічному небі як сріблясту смугу (рис.
1.13).
4

5. Рис. 1.13. Наша Галактика (з грец.— Молочний Шлях) — це величезна система,
у якій знаходиться 400 млрд зір. Гарячі зорі розміщені у вигляді диска зі спіральними
рукавами. Діаметр основної частини диска — 100 000 св. років, відстань від Сонця до
центра Галактики — 25 000 св. років.
Інші галактики — зоряні системи, які складаються з мільярдів зір, що
обертаються навколо спільного центру.
З інших галактик, які можна побачити неозброєним оком, виділяється Туманність
Андромеди. Ця зоряна система за розмірами та формою нагадує нашу Галактику, і світло від
неї долітає до Землі за 2 млн років, тобто відстань до неї – 2 млн. св. років. Галактики
знаходяться у скупченнях і формують комірчасту структуру Всесвіту.
Найбільш віддалені космічні об’єкти, які ще можна побачити у телескоп, - квазари.
Вони знаходяться від нас на відстані 10 млрд. св. років.
Якщо у майбутньому земляни захочуть обмінюватися інформацією з іншими світами,
то нашу космічну адресу можна записати так: Україна, Європа, планета Земля, Сонячна
система, Галактика, Всесвіт (рис. 1.14).
Рис 1.14. Наша космічна адреса.
5

6. У Всесвіті зареєстровано близько 10 млрд. галактик. Якщо у кожній галактиці
налічується 1011 зір, то загальна кількість зір Всесвіті сягає фантастичної цифри 1021.
Це астрономічне число з 21 нулем уявити собі важко, тому можна порадити таке
порівняння. Якщо розділити всі зорі у Всесвіті на кількість людей на Землі, то кожній з
нас був би володарем однієї галактики, тобто приблизно 200 млрд. зір.
4. Основні розділи астрономії.
Сучасна астрономія – надзвичайно розгалужена наука, розвиток якої безпосередньо
пов'язаний з науково-технічним прогресом людства. Астрономія поділяється на окремі
підрозділи або напрями, в яких використовуються властиві лише їм методи та засоби
дослідження.
Астрометрія — розділ астрономії, що вивчає пониження та рух небесних тіл та їхніх
систем.
Небесна механіка вивчає закони руху небесних тіл.
Астрофізика — розділ астрономії, що вивчає природу космічних тіл: їхню будову,
хімічний склад, фізичні властивості.
Космологія вивчає будову та еволюцію Всесвіту як єдиного цілого. Можливо, що у
майбутньому космологія об'єднає всі природничі науки — фізику, математику, хімію,
біологію, філософію, для того щоб дати відповідь на такі основні проблеми нашого буття:
· Як виник цей світ, в якому ми живемо, і чому він є таким, яким ми його зараз
спостерігаємо?
· Як виникло життя на Землі, і чи існує життя у Всесвіті?
· Що чекає наш Всесвіт у майбутньому?
Іноді астрономію споріднюють з астрологією, бо вони мають схожі назви.
Насправді між астрономією та астрологією існує суттєва відмінність: астрономія — це
наука, яка вивчає походження та еволюцію небесних тіл, а астрологія не має нічого
спільного з наукою, оскільки вважає, що за допомогою зір начебто можна
передбачити майбутнє. Астрологи малюють різноманітні схеми розташування зір та
планет і складають гороскопи (з грець. — заглянути у майбутнє), за допомогою яких
пропонують передбачити долю кожної людини.
Висновки.
Астрономія — це наука, яка вивчає різноманітні космічні тіла та їхні системи, а також
процеси, що відбуваються при взаємодії цих тіл між собою. Протягом останнього
тисячоліття уявлення людей про Всесвіт суттєво змінились — від геоцентричної системи
світу Птолемея з кришталевими сферами навколо Землі до сучасної величної картини без-
межного космосу з мільярдами планетних систем. Астрономія тісно пов'язана з іншими
природничими науками — фізикою, хімією, математикою, біологією, філософією, бо на
Землі й у космосі діють одній ті самі закони природи. У нашому Всесвіті нічого вічного не
існує — утворюються і вибухають зорі та планети, народжуються та вмирають люди і
цивілізації... Вічним залишається тільки одне питання: «Чому існує Всесвіт і чому в цьому
дивному світі існуємо ми?».
Тести та вправи
1.1. Яке тіло знаходиться у центрі геоцентричної системи світу?
А. Сонце. Б. Юпітер. В. Сатурн. Г. Земля. Д. Венера.
Відповідь: Г.
1.2. Яку планету відкрив Коперник?
А. Марс. Б. Сатурн. В. Уран. Г. Землю. Д. Юпітер
Відповідь: Г.
6

7. 1.3. Що вимірюється світловими роками?
А. Час. Б. Відстань до планет. В. Період обертання.
Г. Відстань до зір. Д. Відстань до галактик.
Відповідь: Г; Д.
1.4. Як перекладається з грецької мови слово «планета»?
А. Волохата зоря. Б. Хвостата зоря. В. Блукаюча зоря. Г. Туманність. Д. Холодне
тіло.
Відповідь: В.
1.5. Яку структуру має наша галактика?
А. Еліптичну. Б. Спіральну. В. Неправильну. Г. Кулясту. Д. Циліндричну.
Відповідь: Б.
1.6. Яка різниця між геоцентричною та геліоцентричною системами світу?
Відповідь: У центрі геоцентричної системи світу знаходиться Земля, а в центрі
геліоцентричної системи — Сонце.
1.7. В якій послідовності відносно Сонця розташовані планети Сонячної системи?
Відповідь: Меркурій, Венера, Земля, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун, Плутон.
1.8. Чи можуть існувати тіла за межами орбіти Нептуна?
Відповідь: За орбітою Нептуна можуть існувати ще тисячі планет.
1.9. Що вимірюється астрономічними одиницями?
Відповідь: Астрономічними одиницями вимірюються відстані до тіл, що обертаються
навколо Сонця.
Додаткові тести та вправи й відповіді на них
1.1. Слово «комета» в перекладі з грецької мови означає:
А. Мандрівна зоря. Б. Холодне тіло. В. Хвостата зоря. Г. Волохата зоря. Д. Льодова
зоря. Відповідь. Г.
1.2. Скільки великих планет обертається навколо Сонця? А. 5. Б. 7. В. 8. Г. 9. Д. 10.
Відповідь. Г.
1.3. Туманність Андромеди складається з:
А. Газу. Б. Пилу В. Зір. Г. Планет. Д. Комет. Відповідь. А; Б; В; Г; Д.
1.4. Астрономічними одиницями вимірюються:
А. Маса планет. Б. Відстань до планет. В. Відстань до зір. Г. Розміри зір. Д. Відстань до
комет. Відповідь. Б; Д.
1.5. У центрі геліоцентричної системи світу знаходиться: А. Гелій. Б. Земля. В.
Сонце. Г. Марс. Д. Галактика. Відповідь. В.
1.6. На якій відстані від нас знаходиться одна з найближчих до Землі галактик, яку
можна побачити в Україні неозброєним оком?
А. 100 св. р. Б. 20 000 св. р. В. 300 000 св. р. Г. 2 млн св. р. Д. 10 млн св. р. Відповідь. Г.
1.7. Г. Галілей відкрив:
А. Планету Уран. Б. Супутники Юпітера. В. Фази Венери. Г. Плями на Сонці. Д. Гори
на Місяці. Відповідь. Б; В; Д.
1.8. Що вивчають астрономи за допомогою спектрів?
А. Хімічний склад планетних атмосфер. Б. Температуру зір. В. Магнітні поля на Сонці.
Г. Швидкість галактик. Д. Масу планет. Відповідь. А; Б; В; Г.
1.9. Скільки зір можна побачити одночасно на небі неозброєним оком?
А. 100 000. Б. 10 000. В. 6000. Г. 3000. Д. 500.
Відповідь. Г.
1.10. Що астрономи розуміють під словом «Всесвіт»?
А. Нашу Галактику. Б. Усе, що ми бачимо в космосі за допомогою найбільших
телескопів. В. Зорі, галактики, туманності, пульсари, квазари та чорні діри. Г. Усі космічні
тіла, що знаходяться за межами нашої планети. Д. Усе суще, що знаходиться на Землі й за її
межами. Відповідь. Д.
7

8. 1.11. Чому на картах зоряного неба не позначено планети? Відповідь. Бо планети
Сонячної системи обертаються навколо Сонця та змінюють своє положення на тлі зір.
1.12. Скільки кілометрів ми пролітаємо за одну добу, рухаючись із Землею навколо
Сонця? Орбітальна швидкість Землі — 30 км/с.
Відповідь. 2 593 000 км.
1.13. Скільки кілометрів ми пролітаємо за одну добу, рухаючись із Сонцем навколо
центра Галактики? Орбітальна швидкість Сонця 250 км/с.
Відповідь. 21 600 000 км.
1.14. Що вивчає астрофізика?
Відповідь. Астрофізика — це розділ астрономії, який вивчає фізичну будову та
еволюцію космічних тіл.
Домашнє завдання
§1
8