2. Наші проблеми – проблеми
на рівні держави
Організацію нашої роботи ми почали з
аналізу діючої в державі системи
спеціалізованої педагогічної допомоги
дітям з особливими потребами, і прийшли
до висновку, що у нас повністю відсутній
ланцюг педагогічної підтримки дітей від
народження до року, які знаходяться в
сімۥї. Відсутня нормативно - правова база
для роботи з дітьми з особливими
потребами у закладах освіти.
3. Шлях до інтеграції дітей з особливими
потребами – створення Центру РПРСА
“Пагінець”
На даний час в періоді раннього
дитинства – від народження до 3
років - діти з порушеннями у
розвитку, практично не мають
можливості отримати реабілітацію
за програмами раннього
втручання. За даними статистики,
допомоги за програмою раннього
втручання потребують від 10% до
15% дітей. Щорічно в м. Рівному
та в Рівненській області
народжується біля 500 дітей, які
потребують ранньої допомоги
служб раннього втручання. Так,
зокрема у 2008 році в м. Рівному
та області народилося 308
недоношених дітей, 176
маловагових дітей та 77 дітей з
вадами розвитку.
19.01. 2004 року Розпорядженням
міського голови м. Рівне за №
3572 від 13.12. 2003 р. був
створений Центр ранньої
педагогічної реабілітації та
соціальної адаптації дітей з
особливими потребами, а 20
жовтня 2005 р. Центр РПРСА
“Пагінець” був зареєстрований як
самостійна юридична особа.
Даний проект є першим в Україні,
який вирішує питання ранньої
педагогічної реабілітації та
соціальної адаптації дітей з
особливими потребами.
4. Мета роботи Центру РПРСА:
Забезпечення реабілітації
від 2 місяців до 8 років та
соціальної адаптації дітей
з психофізичними вадами;
підготовка дітей до
інтеграції в дошкільні
навчальні заклади
загального типу та
загальноосвітні школи;
підтримка сімей, в яких
виховується дитина з
особливими потребами, -
як основа профілактики
соціального сирітства.
5. Перший етап
(домашнє візитування)
Першим етапом нашої роботи,
який ми організували, було
“домашнє візитування” – робота
з сім'ями, які виховують дітей з
народження до трьох років. Крім
того, до нас почали приїжджати
батьки з дітьми з інших сіл та
міст. Ми консультували їх та
складали індивідуально –
сімейні програми занять.
Паралельно проводили
семінари та тренінги для батьків
і почали розробляти методичні
рекомендації по проведенню
корекційно – відновлювальної
роботи з дитиною в сім’ї.
6. Другий етап
(створення прогулянкової,
адаптаційної груп)
Майже одразу нам стало
зрозуміло, що для дітей “м'якого”
комфортного переходу з домашніх
умов до перебування в Центрі,
потрібен певний етап адаптації.
Так виникла ідея створення
адаптаційної, прогулянкової груп.
Заняття в прогулянковій групі
проводились в присутності
батьків, в який діти перебували
разом з батьками з 8.00 – 13.00
години. В адаптаційну групу, для
самостійного перебування,
переводили дітей, які швидко
адаптовувались до Центру.
Постало питання, як адаптувати
дітей до перебування в
дошкільних навчальних закладах
загального розвитку. Прогнози
були оптимістичні. Однак практика
показала, що діти після
проведення корекційно-
відновлювальної роботи в Центрі,
були готові до перебування в ДНЗ
та ЗОШ, а ДНЗ, за рідким
виключенням, не були готові
прийняти наших малюків. З
загально - освітніми школами
аналогічна проблема. Лише НВК
№ 12 “Школа - ліцей” прийняли
нашого випускника. Антон
навчається у другому класі вище
згаданої школи.
7. Третій етап (робота
мультидисциплінарної команди)
Життя вимагало від нас рішення проблем та
подальшого навчання дітей, і це привело до
значного розширення направлень нашої роботи. У
Центрі почали діяти такі служби:
психологічна
соціальна
логопедична
реабілітаційна (фізичний розвиток)
реабілітаційна (когнітивний розвиток)
Тепер кожна сім’я має можливість отримати
кваліфіковану допомогу за програмою раннього
втручання.
8. Четвертий етап(знайомство з
міжнародним досвідом роботи)
Працюючи в Центрі, ми володіли
унікальною можливістю знайомства з
досвідом роботи зарубіжних
спеціалістів. До нас приїжджали та
ділились досвідом роботи зарубіжні
колеги, маючи великий досвід роботи з
дітьми з синдромом Дауна та з
аутичними дітьми. За ці роки ми стали
учасниками багатьох міжнародних
науково-практичних конференцій.
Дякуючи цьому, почав збільшуватись
наш власний досвід роботи з дітьми і
ми готові поділитися ним не тільки з
батьками, а й зі своїми колегами, і
через це, відмінною рисою даного
етапу є створення програми,
організації семінарів, переводу
науково-методичної літератури, робота
з ОМНІ – мережею для дітей.
9. Аналіз проведеної роботи
За 6 років роботи Центру пройшло багато різних
змін; іноді здавалось, що ці зміни проходять
проти нашої волі, ніби ми посадили пагінці, а
вони почали рости хаотично і ми не можемо
зупинити цей ріст, і не можемо скоректувати
крону. Нам показалось цікавим обернутися назад
і згадати, як і в який послідовності проходив
розвиток нашої програми. Тепер, після шести
років роботи, стало очевидним, що ці зміни
проходили не хаотично, вони
підпорядковувались внутрішній логіці і пройшли в
своєму становленні декілька послідовних етапів.
10. Проблеми – спільне
вирішення
Разом з тим ми розуміємо, що не можемо взяти
на себе роботу по вирішенню всіх проблем,
існуючих в даний момент в системі навчання та
інтеграції в суспільство дітей з особливими
потребами. Тільки співробітництво з державними
організаціями (центри, лікарні, пологові будинки,
школи, дитсадки), благодійними фондами,
батьківськими асоціаціями можуть привести нас
до успіху.
11. Особливості конкретної
ситуації в державі
Всі ці направлення роботи виникли і отримали свій розвиток
з врахуванням особливостей конкретної ситуації в державі, а
саме:
Відсутня педагогічна допомога від народження до трьох
років;
Погано з координовані дії медичних, педагогічних,
соціальних інститутів;
Не ведеться підготовка педагогів для роботи з дітьми з
особливими потребами;
Дуже мало дитячих садків і шкіл, готових прийняти дітей з
особливими потребами;
В пологових будинках наполягають на відмову від дитини,
народженої з вадами;
Відсутні служби ранньої допомоги в регіонах.
