Відкрита лекція на тему «Контроль бур'янів в посівах соняшника»
Портфоліо_Назаренко Л.В.
1. Освіта: вища
Навчальні заклади, які закінчила:
В 1994 році закінчила Український
державний педагогічний університет
ім. М. П. Драгоманова за спеціальністю
«Педагогіка та методика початкового
навчання» здобула кваліфікацію -
вчитель початкових класів.
В 2005 році закінчила Український
державний педагогічний університеті
ім. М. П. Драгоманова за спеціальністю
«Дефектологія» та здобула кваліфікацію -
логопед шкільних і дошкільних закладів.
Кваліфікаційна категорія: вища
Стаж роботи: 22 роки
2. Моє педагогічне кредо:
«Учень – це не посудина, яку
потрібно наповнити,
а факел, який треба запалити»
(К. Д. Ушинський)
14. «Те, що я чую, я
забуваю.
Те, що я бачу й чую, я
трохи пам’ятаю.
Те, що я чую, бачу й
обговорюю - я розумію.
Коли я передаю знання
іншим, я стаю
майстром»
(Конфуцій)
15. .
.
Створює умови для
розвитку творчих здібностей
учнів
Вимагає послідовності
і наступності навчальних
дій та операцій
Забезпечує суб’єктивізацію
й оптимізацію навчального
процесу
Реалізується шляхом
застосування інтерактивних
форм і методів навчання
Передбачає моделювання життєвих
ситуацій, використання рольових
ігор, колективного розв’язання
навчальних і життєвих проблем
Суть
інтерактивного
навчання
Інтерактивна технологія
16. .
.
До роботи залучаються всі учні
Необхідно дбати про психологічну підготовку учнів,
стимулювання за активну роботу
Продуктивною є робота в малих групах; кожен має
бути почутий
Усі матеріали для групової роботи готуються
заздалегідь
Необхідно проявляти терпимість до будь-якої
точки зору
На одному уроці застосовувати 1-2 інтерактивні
прийоми
Правила організації інтерактивної роботи на уроці
Специфіка інтерактивного уроку
17. .
.
Міні-лекція, матеріал підручника, роздавальний
матеріал, ТЗН, наочність тощо
Акцентація уваги на проблемі та викликання
інтересу до її обговорення
Забезпечення розуміння учнями змісту
їхньої діяльності
Центральна частина уроку. Алгоритм роботи:
інструктаж щодо мети вправи, об’єднання в групи,
виконання завдання, презентація результатів
Оцінка власного рівня та шляхів його досягнення;
порівняння свого сприйняття з думками інших;
прогнозування подальших кроків
Мотивація
навчання
І
Оголошення теми й
очікуваних результатів
ІІ
Надання необхідної
інформації для
виконання завдань
ІІІ
Інтерактивна
вправаІV
Рефлексія
результатів
V
Структура інтерактивного уроку
18. Принципи інтерактивного
навчання:
1.Принцип активності. Означає, що досягнення поставлених цілей кожен учень
повинен брати активну участь у процесі спілкування та активно взаємодіяти з
іншими.
2.Принцип відкритого зворотнього зв’язку, сутність якого полягає в
обов'язковому висловленні членом чи всіма членами групи думок, ідей чи
заперечень щодо поставлених завдань. Саме завдяки активному використанню
зворотнього зв'язку учасники групи довідуються, як сприймаються іншими
людьми їхня манера спілкування, стиль мислення, особливості поведінки.
Завдяки цьому принципу відбувається корекція мовлення.
3.Принцип експериментування припускає активний пошук учнями нових ідей
та шляхів вирішення поставлених завдань. Цей принцип дуже важливий і як
зразок стратегії поводження в реальному житті, і як поштовх до розвитку
творчості й ініціативи особистості.
19. 4. Принцип довіри в спілкуванні. Саме на це спрямовано спеціальну
організацію групового простору в ході проведення занять: звичайно
використовуваний у роботі прийом розташування учня і вчителя по колу
обличчям один до одного, для того щоб змінити в учнів стереотипну
установку і уявлення про те, як повинні проводитися й організовуватися
заняття і яку роль у них повинен грати вчитель.
5. Принцип рівності позицій. Він означає, що вчитель не прагне нев’язати
учням свої думки, а діє разом з ними. В свою чергу, учень має змогу побувати
у ролі організатора, лідера.
20. Інтерактивні технології –
це організація засвоєння знань і формування
певних вмінь та навичок через сукупність
особливим способом організованих навчально-
пізнавальних дій, що полягають у активній
взаємодії учнів між собою та побудові
міжособистісного спілкування з метою досягнення
запланованого результату.
21. 1. Інтерактивні технології
кооперативного
навчання-
це модель організації навчання у малих
групах учнів, об'єднаних спільною
навчальною метою.
навчання в парах;
два - чотири - всі разом;
«карусель»;
робота в малих групах;
акваріум.
22. передбачають одночасну спільну роботу
всього класу.
мікрофон;
незакінчені речення;
мозковий штурм;
навчаючи – вчусь
(«Кожен навчає кожного»);
ажурна пилка.
2. Інтерактивні технології
кооперативно – групового
навчання
23. 3. Технології ситуативного
моделювання (навчання у грі)-
це побудова навчального процесу шляхом включення учня до
гри (передусім ігрове моделювання явищ, що вивчаються).
імітації;
розігрування ситуацій за ролями
(«рольова гра», «програвання
сценки», «драматизація»).
24. важливий засіб пізнавальної діяльності учнів у процесі
навчання, бо дискусія - широке публічне обговорення
спірного питання.
4. Технології опрацювання дискусійних
питань:
метод - прес;
займи позицію;
неперервна шкала думок;
дискусія.
25. У ході інтерактивного уроку
учні вчаться:
критично мислити;
вирішувати складні проблеми на
основі аналізу ситуації і відповідної
інформації;
приймати продумані рішення;
брати участь у дискусіях;
спілкуватися з іншими людьми.
35. Епілог
Дорогу я обрала у житті таку,
Яку сама обрать хотіла,
І скільки я по цій дорозі буду йти,
Ніколи про свій вибір не жалію.
І завжди я пишатимуся тим,
Що доля саме так у мене склалась.
Якби ще раз прийшлося обирать,
Я б ні хвилини не вагалась.
Editor's Notes
“ДВА-ЧОТИРИ-ВСІ РАЗОМ” Учитель пропонує спочатку самостійно, за відведений ним час, продумати і знайти спосіб розв’язання завдання. Тоді , за пропозицією вчителя. Учні об’єднуються в пари з сусідом по парті і обмінюються своїми ідеями та знаходять спільне рішення. Коли відведений час вичерпався. Вчитель просить учнів об’єднатися у четвірки. Для зручності можна об’єднати по дві парти, що стоять одна за одною. Тепер школярі діляться своїми думками щодо способів розв’язання завдання і доходять спільної згоди. По закінченні часу учні визначають, хто представлятиме спосіб розв’язання завдання. Далі вчитель пропонує учням, беручи уявний мікрофон, починати відповідь словами: ”На нашу думку завдання слід розв’язати так:…”. Представник іншої групи, вз’явши “мікрофон”,має сказати, чи погоджується він з відповіддю свого попередника, якщо ні. То обгрунтовує чому і пропонує свій шлях розв’язання. Якщо учень має інший спосіб розв’язання, то повинен сказти :”Я погоджуюсь з таким розв’язаням, але ми маємо інший спосіб:…” і розкриває його. У випадку, коли розв’язання учнів наступної групи збігається із озвученим уже його попередниками, то сказавши про це, представник групи передає “мікрофон” далі. БРОУНІВСЬКИЙ РУХ” Доцільно використовувати на підсумкових уроках або уроках, присвячених повторенню. Вчитель може сам підготувати або дібрати з підручника 4-5 різних завдань (задач). Якщо вчитель добирав завдання не з підручника, то їх варто надрукувати на картках4(5)різних кольорів так,щоб однакові завдання були на картках одного і того ж кольору. У випадку, якщо завдання з підручника, то на картках вказати тільки номер завдання з підручника. Учні за вказівкою вчителя за визначений учителем час розв’язують його самостійно. Після закінчення відведеного часу вчитель пропонує учням зустрітися з одним із учнів, який має картку іншого кольору. Ознайомити його зі своїм завданням і його розв’язанням, вислухати зміст розв’язання товариша. Після чого обмінятися картками (завданнями) та шукати учня, що має картку кольору,якого у нього ще не було, і знову кожен з однокласників, що зустрілися, розказує зміст та розв’язання завдання, яке одержав від попередньої зустрічі і т.д. Процес закінчується,коли кожен учень розв’язав завдання на картках усіх кольорів. Такий спрощений варіант технології “Броунівський рух” потребує меншої затрати часу, ніж звичайний, меншого обсягу навчального матеріалу. Тому його варто частіше застосовувати при виконанні завдань
“МІНІ АЖУРНА ПИЛКА”
Вчитель пропонує обєднатися учням у четвірки (по дві парти, що стоять одна за одною)і роздає кожній групі по 4 підготовлених ним заздалегідь (з підручника чи написаних на картках, або спроектованих на екран) завдання так,щоб кожен учень у групі отримав різне завдання. На першому етапі вчитель пропонує самостійно обдумати сросіб його розв’язання, на що відводить 1-2 хв. По закінченні часу він дає вказівку пояснити хід виконання свого завдання сусіду по парті (спочатку висловлюються ті учні, які сидять праворуч за партою, а потім –ліворуч) і обмінятися завданнями.
Наступний крок передбачає аналогічну роботу із школярами, що сидять позаду (попереду)в межах четвірки і обмін завданнями, які вони отримали після першого спілкування.
Учні на наступному етапі знову повертаються до роботи в початкових парах і пояснюють один одному розв’язання завдання,отриманого від попереднього спілкування та відтворюють почуте знову від сусіда.
Кожен учень зможе пояснити розв’язання всіх чотирьох завдань.
Далі вчитель пропонує кожній групі визначити учня, який представлятиме хід виконання одного із 3-х завдань, що йому запропонували партнери по групі, тобто не те завдання, яке він отримав від учителя. А також учитель попереджає, що учні – представники повинні стежити за тим, щоб не повторювати завдання, яке було вже представлене. До того ж, кожний наступний представник, узявши уявний мікрофон, повинен спочатку сказати, чи погоджується він з відповіддю свого попередника.
«РОБОТА В ПАРАХ»
Саме в процесі роботи в парах учні отримують можливість говорити, що є необхідним для цього вікового періоду. Всупереч тому, що увага дітей молодшого шкільного віку нестійка і тому вони часто відовлікаються, під час роботи з партнером кожний з учнів працює активно. Цю технологію можна використовувати на будь-якому етапі уроку математики, навіть на етапі перевірки самостійно виконаного завдання, зокрема й домашнього, коли вчитель пропонує звірити відповіді завдань і в разі розходження, довести правильність своєї відповіді.
Під час організації праці за технологією «Робота в парах» учитель може давати учням наступні завдання:
-обговорити хід розв’язання прикладу (задачі), а потім самостійно записати розв’язання в зошит;
-розглянути і проаналізувати запропоновіні вчителем чи спроектовані на екран або написані на картках різні способи розв’язання завдань;
-обговорити хід розв’язання прикладу або задачі;
обговорити відповіді на запитання вчителя;
-розробити запитання до інших учнів класу;
-зробити висновок і т.п.