Спеціальний випуск до 50-річчя закладу

1. Минуле
в майбутність
крізь роки пливе…
Літопис Калуської загальноосвітньої
школи І-ІІІ ступенів №5
1966 - 2016

2. Пам’ять творить історію... 50 років… За
сьогоднішніми мірками це в середньому вік одного
покоління людей. А в іншому випадку — 50 років —
це вік статечності, зрілості, досвідченості, ба
навіть — історії.
1966 рік… Окраїни старого Калуша
забудовувалися житловими будинками, а на
багатогектарному польовому масиві зводилися цехи,
заводи потужного хімічного комплексу.
Різко збільшувалося населення міста, оскільки
сюди з’їжджалися люди з різних республік
Радянського Союзу. Місто Калуш в Галицькому краї
поступово ставало інтернаціональним. Швидкими
темпами забудовувалася нова частина міста, чітко
окреслився квартал, який щільно примкнув до вулиці
Лесі Українки і відмежувався від Солянки вулицею
Хіміків.
І на цій міській окраїні у 60-тих роках ХХ
століття заклалися фундаментальні камені школи
за порядковим номером п’ять. І вже у вересні 1966
року Калуська середня загальноосвітня трудова
політехнічна школа № 5 (перша назва школи)
гостинно відчинила двері.

3. 1 клас, 1966р.
До школи прийшли 658 учнів, їх навчало 44
педагоги. Директором новозбудованої школи була
призначена Віра Василівна Єфімова - Іщенко, яка
перетнула символічну стрічку. Мудра, розважлива,
терпелива, вимоглива і справедлива. Вона
дванадцять років керувала педагогічним і учнівським
колективами. Перший випуск школи був у 1967 році,
атестати отримали 63 вихованці. Згодом кількість
учнів збільшилася до 1296 (1970р.). Запроваджено
двозмінне навчання.
Шкільна родина з кожним роком зростала,
оскільки старша ланка наповнювалася дітьми, яких

4. переводили в п’яту школу, щоб розвантажити інші
міські заклади освіти. А навчально-виховним
процесом керував злагоджений педагогічний
колектив.
П’ята школа була базовим середнім закладом
для учнів із району. Спільними зусиллями педагогів
та учнів облаштовувалася територія навколо школи,
насаджувалися дерева, закладалися клумби.
Довкілля дзвеніло дитячими голосами, вітер
посезонно розгойдував верхів’я дерев, осінь відходила
за горизонт, приходила сніжна і морозяна зима,
весною на подвір’ї школи вітували білими свічками
молоді каштани. З 1970 року по 1991 рік у школі
працював Клуб інтернаціональної дружби (КІД).
Очолював його Покиданець Михайло Григорович,
вчитель географії, нині – заслужений майстер
народної творчості України, нагороджений орденом
Дружби народів. Члени клубу підтримували зв’язки
із 18 в’язнями концтабору в Бухенвальді та з 20
учасниками операції «Нормандія - Неман». У 1980
році в школі пройшов Всесоюзний зліт
інтернаціональної молоді, на якому були присутні
учасники операції «Нормандія - Неман» з Франції.
Почесним членом клубу був директор

5. Бухенвальдського музею в Німеччині –
пан Клавтрстоф.
Покоданець М. Г. з вихованцями
І так минав рік за роком…
А в січні 1978 року був призначений
директором п’ятої школи Соколовський Ярослав
Йосипович. Він прийшов з міського відділу освіти, де
довгий час працював інспектором. Естафету
керівництва навчальним закладом перейняв учитель
— філолог. Толерантний, виважений, знаючий

6. керівник. На той час п’ята школа була однією з
кращих у місті як у навчальному, так і у виховному
аспектах.
Під керівництвом талановитого музиканта
Свериди Ярослава Васильовича шкільний хор мав
добрий вишкіл, щорічно посідав призові місця у
міських, обласних конкурсах художньої
самодіяльності. Зі сцени лився мелодійний,
задушевний спів, який проймав серце і душу слухача.
Шкільний хор. Керівник Свирида Я. В.,1979р.
Упродовж 1975-1980 років при школі
функціонував туристсько — краєзнавчий гурток,

7. керівниками якого були Король Микола Григорович,
Цяпута Дарія Михайлівна. Спортивний дух
заполонив молодих педагогів і учнів, тому із великим
ентузіазмом вони змагалися і завойовували призові
місця на міських, обласних і республіканських
змаганнях. Нагорода не забарилася — путівка у
курортно-відпочинковий комплекс міста Феодосії.
Учні вирушають у похід
Випускники сімдесятих років упевнено і
успішно складали вступні іспити до вищих
навчальних закладів. Титуловані науковці, відомі
медики, артисти у шкільному віці сиділи за партами

8. п’ятої школи.
Час невблаганний. Плин його зупинити не
можна, не можна передбачити і всі зміни та
корективи.
Початок вісімдесятих вніс свої поправки у
налагоджений ритм діяльності і функціонування
школи.
У 1981 році її новим очільником став Возняк
Богдан Ярославович. Тринадцять років він обіймав
посаду директора.
Час, упродовж якого Богдан Ярославович
здійснював керівництво навчальним закладом, був
важким і суперечливим.
Новий сплеск комунізації, бездумне,
беззаперечне поклоніння партійним ідеалам. Проте
директор вміло обирав правильний курс в
розбурханому життєвому морі, знаходив
компромісні рішення, уникав невдач і проблем.
Возняк Богдан Ярославович — це інтелігент з
великої літери, вміючий стратег і тактик,
далекоглядна людина.
Відрадно зауважити, що саме з 1981 по 1994
роки у школі працювало багато мужчин-педагогів.
Древні латиняни колись мудро сказали: «O

9. temporа, o mores!» Так, так. О часи, о звичаї! І знову
колесо суєт у школі №5 набирало більших обертів.
Нові горизонти, нові реалії.
1991 рік — проголошення державної
незалежності України. Музей інтернаціональної
дружби народів, яким керував Михайло Григорович
Покиданець, реорганізовано в музей вишивки і побуту
Прикарпаття.
У 1994 році в школі новий директор — Рим
Надія Михайлівна. Життєрадісна, ексцентрична,
харизматична особистість. Вона вміло поєднала
масштабну політичну діяльність із керівництвом
школою. Вмілий жіночий тандем Рим —
Марійчин — Думенко — Олексюк вніс новації:
затишок, порозуміння, доброзичливість та моду. Це
все було особливо доречним у той момент, коли
держава ставала на шлях самостійності,
демократизації, оновлення.
У всі часи перебудова в державі, в першу чергу,
стосувалася освіти: шестилітки з великими
рюкзаками поспішали до школи, а старшокласники
тільки в одинадцятому — ставали випускниками.
Нові навчальні стратегії зобов’язували весь
учительський колектив пристосовуватися,

10. адаптовуватися, щоб іти в ногу із життям. Було
складно, але це все подолалося — Надія Михайлівна
розуміла кожного.
Нова епоха потребує нових тенденцій, нового
стилю навчання і виховання.
Відроджується національний дух. У серцях
нового покоління українців пломеніє велика любов до
рідної землі, до давніх звичаїв і традицій.
Тому з 1998 року експозиції шкільного
етнографічного музею вишивки і побуту
Прикарпаття поповнюються предметами
старовини, які колоритно відтворюють минуле
рідного краю, бо очільником його стає Мельник
Марія Василівна, вчитель української мови та
літератури Її активними помічниками у творенні й
облаштуванні музею були учні: Заставна Оксана,
Мельник Тарас, Пастух Алла, Грицюк Юлія,
Джеджула Сергій, Іщенко Наталія.

11. Мельник М. В. з учнями
Відносно далекий 1998 рік. У школі №5
короновано п’ятого директора Гриніва Ярослава
Володимировича. За час його керівництва проведено
у закладі капітальний ремонт. Зовнішній вигляд
будівлі оновлено, відреставровано. Школа стала
привабливою, кардинально почала вирізнятися з-
поміж сіро-теракотових будівель на вулиці Хімків
За час директорства Ярослава Володимировича
п’ята школа урочисто відсвяткувала 40-річний
ювілей. Учителями Русин Степанією Йосипівною та
Смій Іванною Михайлівною написано гімн закладу.
Це був 2006 рік.

12. Шкільний хор. Святкування 40—річчя школи
Швидко минуло десятиліття. У ньому можна
виокремити 2008 рік. Це рік, коли вчительському
колективу представили нового очільника — Люклян
Ірину Олексіївну. Молода, красива, інтелігентна,
енергійна, представник династії калуських учителів,
повна педагогічних новацій і тенденцій. Співпраця
колективу і директора була спрямована на
відновлення іміджу п’ятої школи. Кредо її життєвої
позиції: «Все, що робиться з любов’ю, приречене на
успіх».
І успіх не забарився. За змістовну
дослідницько-пошукову роботу та активну участь у
Всеукраїнській історико-етнографічній експедиції
«Україна вишивана» Стехнович Марія та Петрів
Жанна нагороджені грамотою Івано-Франківського
державного центру туризму і краєзнавства
учнівської молоді (ІІ етап) та подякою Міністерства
освіти та науки України (ІІІ етап експедиції).
Науковий керівник Мельник М.В.
Гордістю для школи стала висока нагорода
вчителя української мови та літератури Тонюк
Лідії Михайлівни — премія імені Костянтини
Малицької за вагомий внесок у розвиток педагогічної
науки.

13. Яскравими зірками на небосхилі учнівських
успіхів світять стипендіати міського голови: Данів
Людмила, 2011р.; Гутковська Соломія, 2012,2013 р.;
Геленко Мар’яна, 2014р.
Міський учнівський парламент у 2013-2015
роках очолювала натхненний лідер — Мручок
Ілона.
З 2013 року ініціаторами соціально-
психологічної служби закладу започатковано
видавництво учнівської газети « Школа-online».
Історично важливою подією є відкриття 13
лютого 2014 року барельєфа випускникам школи – 3
воїнам, які загинули в Афганістані: Васильєву
Андрію Вікторовичу (02.09.1960-28.06.1985),
Мельнишину Володимиру Івановичу (06.09.1958-
22.06.1985), Петріву Любомиру Романовичу
(15.02.1960-16.07.1981).
2016 рік. Високого рівня професіоналізм,
виважені компромісні рішення стали твердою
основою для призначення Ірини Олексіївни
очільником освіти міста Калуша.
Цього ж року у закладі новий керівник —
Кусень Мирослав Васильович — креативний,

14. багатий новаторськими ідеями, із впевненим
поглядом у майбутнє.
Український народ скаже, як зав’яже: «Вік
живи — вік учись!» Власне, чим і займається все
вчительство і до сьогоднішнього дня.
Педагогічний колектив школи шукає відповіді
на ключове питання: як зробити навчальний заклад
комфортним для кожного учня, привабливим для
батьків, творчим майданчиком для вчителя.
З цією метою розроблено навчально-виховну
модель «Школа сприяння здоров’ю», яка реалізує на
практиці концептуальну ідею моделювання
інноваційного освітнього простору, що передбачає
створення оптимальних умов для фізичного,
психологічного, духовного та соціального розвитку
особистості учня.
У навчальному закладі панує тверде
переконання, що кожен учень — це унікальна і
неповторна індивідуальність.
Зараз у школі навчається 520 учнів —
майбутніх інтелектуалів українського суспільства.
Їхні наставники – 60 енергійно-творчих
педагогів, які зуміли посіяти у серцях вихованців
зерна людяності, патріотизму, національної

15. гідності. Вони проросли у час бурхливих подій на
Сході України у зоні АТО.
Випускник школи Климишин Роман та батьки
багатьох учнів: Хоміцький В.В., Савчин О.П.,
Тимофіїв І. А., Сухенич М. І., Паскін В. В., Бачеров
В. В., Полуносік С. М., Павлюк В. С., Рогацький В.
Я., Семків Я. Я., Крисаченко А. О., Нікітін О. В.,
Петрицький Р. В стали на варті спокою
українського суспільства.
Особлива шана — випускникам школи Дутці
Миколі та Копчі Дмитру, які за відданість
Батьківщині, відвагу у боях нагороджені медаллю «За
гідність та патріотизм» (2016 рік)

16. Учасник АТО – Дутка Микола
50 літ – це зрілість, і успіх, і досягнення…
З 1966 по 2016 рр. здобули повну середню
освіту 2750 учнів. Пишається школа своїми
випускниками. 111 з них нагороджено золотими та
срібними медалями. Їхні імена з повагою вписані в
історію закладу:
1966-1967
Мрочко Марія Михайлівна Золота
1969-1970
Самотовка Галина Романівна Золота
Філяк Тетяна Василівна Золота
Тернавська Клавдія Петрівна Золота
1970-1971
Мороз Марта Антонівна Золота
1971-1972
Янкович Ольга Юріївна Золота
Бендус Мирослав Миколайович Золота
1972-1973
Семенова Тетяна Вікторівна Золота
Сімків Євгенія Михайлівна Золота
1974-1975
Жураківська Оксана Михайлівна Золота
Комар Лідія Володимирівна Золота
Чернега Марія Омелянівна Золота
1975-1976

17. Кравець Алла Феодосіївна Золота
Бендус Михайло Миколайович Золота
1976-1977
Семків Василь Володимирович Золота
1977-1978
Відоняк Марія Іванівна Золота
Мельник Світлана Іванівна Золота
Пасічник Ірина Богданівна Золота
Свідер Олександр Євгенович Золота
Бабінська Богдана Миронівна Золота
1979-1980
Гвоздецька Галина Ігорівна Золота
Бигар Ірина Йосипівна Золота
Тех Лілія Антонівна Золота
1980-1981
Негрич Тарас Васильович Золота
Бабій Любомира Андріївна Золота
Бордун Олег Михайлович Золота
Довгий Ігор Михайлович Золота
Слуцька Оксана Василівна Золота
Шеремета Євген Васильович Золота
1981-1982
Цяпута Наталія Іванівна Золота
Костюченко Ольга Миколаївна Золота
Формус Алла Романівна Золота
1982-1983

18. Кулаковська Ірина Іванівна Золота
Івасишин Галина Іванівна Золота
Ніневський Олександр Васильович Золота
Ямінський Юрій Ярославович Золота
Дудра Олег Петрович Золота
1983-1984
Шинкар Микола Васильович Золота
Долинка Лілія Антонівна Золота
Крись Юрій Григорович Золота
Ніневська Наталія Василівна Золота
Кучерак Алла Григорівна Золота
1984-1985
Вихованюк Лілія Іванівна Золота
Гвоздецька Любов Іванівна Золота
Хома Наталія Петрівна Золота
Кулаковська Галина Іванівна Золота
Чепак Олег Ярославович Золота
1985-1986
Леочко Ростислав Орестович Золота
Тонюк Олег Романович Золота
Галишин Рената Богданівна Золота
Ломиш Оксана Миколаївна Золота
Шпарій Оксана Володимирівна Золота
Вагілевич Ганна Дмитрівна Срібна
Давибіда Наталія Володимирівна Срібна
Ілечко Лідія Степанівна Срібна

19. Марійчин Лілія Володимирівна Срібна
1986-1987
Арділь Оксана Ярославівна Золота
Татьянчикова Оксана Володимирівна Золота
Дудра Сергій Петрович Срібна
Олексович Олександра Петрівна Срібна
Ріжко Світлана Олександрівна Срібна
Вербинська Ірина Ігорівна Срібна
Костюченко Олександр Миколайович Срібна
Литвин Ольга Василівна Срібна
Окрепкий Андрій Іванович Срібна
1987-1988
Кравченко Станіслав Валерійович Золота
Комар Богдан Володимирович Золота
Генсіровська Наталія Володимирівна Золота
Чепак Ігор Ярославович Срібна
Пилипчук Любов Леонідівна Срібна
1988-1989
Бордун Ігор Михайлович Срібна
Леочко Ірина Орестівна Срібна
Формус Оксана Романівна Срібна
1989-1990
Зазуляк Іван Володимирович Золота
Гузинець Оксана Іванівна Золота
Семочко Наталія Володимирівна Срібна
1990-1991

20. Возняк Леся Іванівна Золота
Петрів Богдана Іванівна Срібна
Костюк Руслана Миколаївна Срібна
Протецький Роман Васильович Срібна
Тунків Руслана Дмитрівна Срібна
Жолобко Любов Іванівна Срібна
1991-1992
Вашкевич Гульнара Тарасівна Срібна
Назаренко Людмила Василівна Срібна
Лагуш Христина Миколаївна Срібна
1993-1994
Яснюк Наталія Михайлівна Золота
1994-1995
Зубрей Наталія Ігорівна Срібна
1995-1996
Лаврик Наталія Василівна Срібна
1997-1998
Братасюк Олена Леонідівна Срібна
Паньків Андрій Степанович Срібна
Савоненко Ольга Сергіївна Срібна
1998-1999
Дирів Світлана Зиновіївна Золота
Татарин Анна Михайлівна Золота
1999-2000
Романів Ольга Василівна Золота
Чвак Ярослав Володимирович Золота

21. Павловська Ірина Василівна Срібна
2001-2002
Вороняк Ольга Миколаївна Золота
Марійчин Наталія Ігорівна Золота
Грицюк Леся Михайлівна Срібна
2002-2003
Гордій Олена Ярославівна Золота
Грабовський Роман Романович Золота
Фединяк Ірина Василівна Золота
Копалівський Ростислав Любомирович Срібна
2003-2004
Гринів Володимир Ярославович Золота
Солецька Тетяна Михайлівна Золота
Мицонь Микола Володимирович Срібна
2004-2005
Ленард Ірина Василівна Срібна
2005-2006
Олексюк Анна Ігорівна Золота
2011-2012
Данів Людмила Василівна Золота
2012-2013
Гутковська Соломія Миколаївна Срібна
2015-2016
Чолій Наталія Сергіївна Срібна

23. Наші випускники — видатні особистості:
депутати Верховної Ради України та міської ради,
священнослужителі, лікарі, провідні спеціалісти в
галузі нейрохірургії Київського медичного інституту
та лікувальних закладів Європи (Братислава),
директори шкіл, учителі, науковці, викладачі вузів:
Прикарпатського національного університету імені
Василя Стефаника, Івано-Франківського
національного університету нафти і газу,
університету «Львівська політехніка», Львівського
національного університету імені Івана Франка,
Івано-Франківського національного медичного
університету, засновники музичних гуртів (відомих
у світі), поети, журналісти, редактори, ведучі
міського телебачення, засновник тижневика «Вікна»,
оператор телеканалу «1+1»…
Зустріч випускників,
1968р

24. Нашою гордістю є вчителі — колишні
випускники. Для них школа стала оберегом на все
життя, бо саме тут довгі роки сіяли розумне, добре,
вічне.
 Протецька М.Й.
 Курус Т.М.
 Кутинська Т.Р.
 Мадяр Л.М.
 Матусевич О.П.
 Куневич Р.Є.
 Марійчин Н. І.
 Михайлович Н. І.
 Полулях Г.І.
 Головчак Г. Б.
 Козолиз І.П.
 Вербинська І.І.
 Богоносюк М.В.
 Межиловська О.Й.
 Михайлович О.Г.
 Михайловський В.В.
Лесюк Лідія Романівна. Cпершу — старанна
учениця, пізніше — уважна і відповідальна в роботі,
інтелігентна, виважена в діях, незмінний секретар
школи. Загалом — 49 років у стінах другої домівки.

25. Для окремих подружніх пар педагогічна
діяльність є спільною справою усього життя. Вони
впродовж багатьох років виховали не одне гідне
покоління нашої України. Маємо честь назвати ці
пари:
Костюченко М.І. Костюченко Н.Ф.
Максимяк Л.Б. Максимяк Л.П.
Петрів М.Ю. Петрів Р.В.
Захарія Р.П. Захарія С.І.
Карцуб В.Г. Карцуб В.Г.
Олексюк О.Р. Олексюк І.М.
Михайловська О.А. Михайловський В.В.
Марійчин О.П. Марійчин І.П.
Поташник Н.Б. Поташник О.М.
Жураківська А.І. Жураківський М.І.
За півстоліття школа збагатилася кількома
вчительськими династіями. Праця педагога для цих
родин стала справою кількох поколінь.
…Пильно задивлялися юні оченята на своїх
батьків-учителів. У домі завше панував дух науки:
зошити, підручники, атласи, плакати. Цікавістю
сповнювалися дитячі серця. Що це за професія –
вчитель? Така наче складна і така невпинно цікава,
адже приносить батькам втіху та задоволення…

26. Діти за покликом серця обрали шлях своїх
батьків і продовжили трудитися на цій нелегкій, але
цікавій педагогічній ниві:
Марійчин І.П.
Марійчин О.П.
Михайлович Н .І.
Рибак Г.А.
Чебан Л.П.
Лучко М.В.
Куневич Р.Є.
Полулях О.В.
Полулях Г.І.
Вербинська Г.П.
Вербинська І.І.
Перегортаючи сторінки історії, пильно
вдивляємося в реальність: колектив школи
перебуває у творчому пошуку, адже ми повинні
виховувати творчу дієву особистість, розвивати її
обдарування і талант, докладати всіх зусиль, щоб
учні були розумними і успішними, щоб виросло
високо-інтелектуальне майбутнє покоління
українства.
Пам’ятаємо минуле.
Будуємо сьогодення.

27. Віримо в майбутність…