1. Зорові та слухові образи у
творах Лесі Українки
Презентацію
робили
Слободнюк Іра
Чугай Оля
2. Леся Українка до сьогодні залишається однією з
найцікавіших особистостей. Вона понад тридцять
рокiв вiддала творчостi. На цi ж роки припадає
безупинне змагання з туберкульозом.
Безперечно, i тяжка хвороба, і тривалі болі, і
хвилинні радощі впливали на твори Лесі Українки,
але ніколи вони не були виявом вузько
особистого. Героїзм, з яким поетеса
переборювала свої муки, непримиренність
компромісів робили Лесю Українку наймужнішою
серед численних тогочасних поетів. Її поетичне
слово служило визвольним ідеям народу і
залишилося взірцем для поетичних поколінь.
3. Леся Українка своїм життям, своєю невтомною
працею показала, яким повинен бути народний
митець. Свою безмежну любов до вітчизни, до
українського народу поетеса розкрила у багатьох
літературних творах.
4. У 1892 році Леся Укранка
написала вірш "Досвітні
огні». У творі виразно
вчувається настрій автора:
то гнітючий, похмурий, то
веселий, життєствердний. І
завершується вірш
ствердженням того, що
щастя і волю трудящі
здобудуть для себе самі.
5. Окреслюючи поетику Лесі Українки, літературознавці ще на
початку XX століття відзначали її уміння передавати
враження безпереривного руху, його ритміку через
контрасти світла й тіней, через «думання барвами». Акцент
поетеса робила не на діях, а на емоціях, не на смислових
враженнях, а на душевних переживаннях, і навіть почуття
передавала у динаміці, а не статично. Художній стиль
відображає світогляд Лесі Українки, для якої «розуміти світ
як волю — значить розуміти його як рух» (Дмитро Донцов).
Для досягнення цієї художньої мети поетеса
послуговувалась різними засобами. Це і зорове та слухове
вираження емоцій, що відбиває неоромантичний струмінь,
нове естетичне осмислення поезії; і метафорична
образність асоціативного плану; і часте уживання антитези;
і афористичність поетичного вислову; і місткі символи,
характерні для поезії неоромантиків; і звукова
інструментовка (асонанси, дисонанси, алітерації).
6. Форма поезій Лесі Українки вражає надзвичайною
різноманітністю строфіки (сонети, октави, секстини,
катрени, терцини і навіть гекзаметр) та наявністю усіх
віршових стоп — від ямба і хорея до дактиля,
амфібрахія, анапеста. За творчістю Лесі Українки
можна вивчати особливості білих віршів, до яких
вона охоче зверталася, бо вдавали вони великий
простір для думки і можливість використовувати і
ораторські, і розмовні інтонації.
7. Ім'я Лесі Українки навічно
увійшло в історію української
літератури, як ім'я поетеси, в
чиєму серці живе безсмертна
іскра Прометея. Тому з-під
пера цієї великої жінки
виходить чудова драма-
феєрія, у якій зображується
невмирущість духовної краси.
Краса ніколи не вмирає в
серці Лесі Українки, як і в
серні у її улюбленої героїні —
Мавки з «Лісової пісні».
8. Мавка — лісова дівчина — живе серед
дивовижної природи, серед своїх братів
та сестер. У них єдина душа, вони живуть
єдиними почуттями, тому і не дозволяє
Мавка Лукашеві надрізати ножем березу:
«Не убивай!» Своїм серцем вона відчуває
навколишню красу: відчуває її в шелесті
дерев, щебетанні птахів, навіть у тому, як
Лукаш грає на сопілці: Як солодко грає,
Як глибоко крає, розтинає білі груди,
серденько виймає. Йде з самої глибини
душі Мавки той дивовижний світ, що
змінює усе навкруги, роблячи чарівним.
Змінюється і Лукаш, який бачить у ній
«королівну», і намагається стати
подібним до неї. Але, як каже Мавка.
смутно, що не можеш ти своїм життям
до себе дорівнятись.
