«Салют, перемого!» Літературно - музична композиція для учнів 8-11-их класів

1. «Салют, перемого!»
Літературно - музична композиція
для учнів 8-11-их класів
Мета:
• формування в учнів почуття патріотизму, любові до свого народу,
його історії та героїчного минулого;
• виховання громадянських почуттів;
• формування й розвиток мотивації, спрямованої на підготовку до
захисту Вітчизни, на прикладі подвигу людей старшого віку та дітей
війни;
• формування інтересу до літератури про Велику Вітчизняну війну.
На екрані кадри кінохроніки.
Ведучий 1. Травень сорок п’ятого був щедрим на тепло. Буйно квітував бузок
і його величезні пахучі оберемки кидали солдатам, які повертались в рідні
краї з важких воєнних доріг. Як на них чекали! Чекали чоловіків, батьків,
коханих.
Звучить уривок пісні на вірші М. Негоди «Степом, степом» у виконанні
Р. Кириченко.
На сцену виходять чотири бійці.
Боєць 1. Привал!
Між тишею й війною якихось 5 хвилин!
Як тихо, як незвично тихо.
А недалеко десь чатує лихо.
О, скільки ж то до Перемоги йшли!
Боєць 2. Вдалося нам відвоювати Батьківщину,
Та попереду ще шляхи, шляхи …
Назад на Україну.
Травнева тиха ніч пливе,
Поля притихли, мов пусті вокзали… (крик журавлів)
Погляньте, друзі, в небі журавлі!

2. Боєць 3. Які сумні, тужливі їхні крики –
На стогін чимось схожі…
А чули ви, що люди кажуть,
Ніби журавлі, то воїни,
Що нагло були вбиті.
То наші друзі, сумом оповиті,
Летять в вечірній синій вишині.
Звучить пісня «Журавлі» у виконанні однієї з учасниць концерту.
Боєць 4. У битві друзі наші полягли.
Не мали іншого ні вибору, ні змоги.
Вони загинули, але перемогли,
Бо віддали життя для перемоги.
Колись історія назве наш час
«народженням людини»,
Бо, поки серце в нас живе,
Нас не поставлять на коліна.
Звучитьуривок пісні «Священная война» на вірші В. Лєбєдєва - Кумача.
Вірш В. Лєбєдєва-Кумача «Священная Война» виконує учасниця
концерту.
Ведучий 2. Війна! Смертним пострілом ти розітнула мир і спокій. І навпіл
життя!
Ведучий 1. Перший день війни врізався в пам’ять мільйонів людей назавжди
- чорною тінню фашистської навали, димом пожеж, смертю і руїнам. Мирний
день відпочинку, 22 червня 1941 року, обернувся довгими роками страждань.
Вірш М. Гарніка «У мене днів не вистачить для того» виконує
учасник концерту під музичний супровід та кадри кінохроніки.
Учень. У мене днів не вистачить для того,
Щоб розказати людям про війну,
Про все, про артилерію як «бога»,
Про все оте, що й зараз не збагну.
Воно в мені – забуте й незабуте,
Воно в мені – що бачив і чим жив,
Що іноді хотілося б вернути,
Що іноді здається дивом з див.
Але навколо – хлопці-побратими,
Які самі в тім пеклі побули.
Але ж із фото юними очима
Зорить твій друг з воєнної імли.

3. Не просто пригадалося минуле –
Крізь нього бачу знов далекі дні;
Солдатський спомин крізь гарматне дуло
У душу й серце дивиться мені.
Ведучий 2. Війна! Жорстока і безбожна! Зруйнувала ти щастя, принесла
біль і сльози.
Ведучий 1. Як важко змусити мовчати серце, яке не вміє миритися з втратою.
Вічно свіжі рани при найменшому дотику ниють нестерпно.
І матері скаржаться вітру, землі-годувальниці, заклинають бога врятувати,
зберегти, повернути їхніх дітей!
Звучить пісня на слова Б. Гури «Мальви» у виконанні однієї з учасниць
конкурсу.
Конкурсант виконує вірш «Помилуй його, куле, обмини…».
Учень. Помилуй його, куле, обмини!
Невже тобі так хочеться убити?
Він молодий ,не має ще жони,
Лиш батьківщину вміє він любити.
Ти пролети, свинцева, по стерні,
Зітни при стежці сонях чи колосся!
Ну зачекай.. Помилуй.. Він іще
Зустріне у житті свою кохану.
Не обминеш, то розсічи плече,
Він у шпиталі вигоїть ту рану…
А куля пролетіла навпрошки,
Не слухала вмовлянь моїх , проклята!
І в саме серце влучила таки
Ще юного безусого солдата!
Звучить лірична мелодія. На сцену виходять закохані. Виконують
діалог.
Хлопець: Вісімнадцять було нам в ту пору ясну,
Як весна перейшла в тепле літо,
Нам судилось іти на жорстоку війну,
І мене було вбито.
Дівчина: І кохання забилось в риданнях й журбі…
Як же так? Не здійснилися мрії…
І мені не обняти ніколи тебе.
І у мене немає надії.
Хлопець: Нам ніколи не стрітись,
Уже не зійтись,

4. Бо тепер ми – дерева і квіти.
Пам’ятаєш, як ми сподівались колись,
Що сім’я буде в нас, будуть діти…
Дівчина: Пам’ятаю… А ти пам’ятаєш, як ми
Бігли сонечко вранці стрічати?
Хлопець: Так… Ми щиро кохали, були ми людьми,
Як же палко ми вміли любити!
Дівчина: Гілка роду на нас обламалася враз.
Не судилось зійтись у коханні.
Хлопець: Йти на танки в атаку був даний наказ…
Обірвалось життя на світанні.
Дівчина: Не судилось, не сталось, міраж просто все..
Хлопець: Не здійснилось безмежне кохання…
Звучить пісня Б.Окуджави: «До свидания, мальчики!»
Виходять на сцену чотири пари. Виконують танець. Дівчата
прощаються із хлопцями.
Ведучий 2. Війна! Чорну злобу і злість ти несла під своїм покривалом,
вселяла в серця ти ненависть і гнів…
Ведучий 1. Гнів мільйонів батьків і матерів, які втратили найдорожче у світі
– своїх дітей, свою надію на майбутнє життя!
Конкурсант виконує вірш П.Антокольського «Син».
Звучить лірична мелодія. На сцену виходить дівчина в чорній хустці, читає
вірш
«Мати».
Учениця. Вийшла в степ широкий мати посивіла,
Виплакала очі від журби вона,
Біля квітів маку стала, заніміла,
І згадалась знову матері війна.
І почула голос сина над житами –
То зітхала мати, то вогонь палав.
Я прийшов до тебе, я вернувся, мамо,
Я своєю смертю смерті потоптав.
На моїй могилі нині квітів море,
Ти в думках до мене линеш з долини,
І твоє невтішне материнське горе –

5. То прокляття вічне паліям війни.
Ведучий 2. Війна… Кажуть у війни не жіноче обличчя. Але скільки їх
тендітних, юних винесли на своїх плечах поранених з поля бою, збивали
ворожі літаки, забезпечували зв’язок з Великою землею і часто гинули, не
проронивши ні слова в руках фашистських катів…
Ведучий 1. За мужність, і самовідданість, за те, що тримали на своїх плечах
фронт і рід людський: всім матерям, вдовам, сестрам, коханим –
низький уклін, бо обличчя нашої перемоги – жіноче!
Ведучий 2. Жінки «грізного часу» змушені були не тільки воювати на фронті,
вони кували перемогу і в тилу.
Ведучий 1. Своєю безмежною вірою, любов’ю і надією на скоріше
повернення, вони спасали коханих від смерті, наближали час перемоги.
Конкурсант виконує вірш К. Симонова «Жди меня».
Ведучий 2. 9 травня… Буде грім салютів.
І поруч з нами в димній вишині
Повстануть ті близькі і незабуті,
Хто назавжди лишився на війні.
Ведучий 1. І будуть радість, будуть сум і сльози,
Багрянець квітів, спогади, пісні.
Прийдуть до хат і сядуть на порозі,
Хто назавжди лишився на війні.
Звучить пісня «Перемога, перемога» у виконанні учасниці концерту.
Ведучий 2. Перемога! До неї дійшли різними дорогами, з різних фронтів. Цей
день наближували, як могли люди, котрим було дуже нелегко в ті вогненні
літа і яким найважче сьогодні.
Ведучий 1. У довічному боргу наше покоління перед ветеранами, яким
пощастило пройти через горнило битв і дожити до світлого Дня Перемоги.
Але все менше залишається їх в життєвому строю. Даються взнаки і опалена
війною молодість, сирі окопи і бліндажі, голод і холод, хвороби і рани…
Звучить музика, конкурсант виконує вірш П. Іванова «Все менше нас».
Демонструються кадри військової кінохроніки.
Учень. Все менше нас прибульців із війни,
Все глибші наші спомини і думи.
Ми все частіше чистим ордени
І довше носимо старі костюми.
Все швидше хвиля на Дніпрі сплива,

6. Все ближче ми до володінь природи,
Нас більше стомлюють гучні слова,
Аніж колись із краю в край походи.
Ми все пильніше в очі поколінь
Вдивляємось крізь опуклі скельця.
І смутку довга прохолодна тінь
Через моє перебігає серце.
І я немов на сповіді стою,
І пам'ять всіх живих беру у свідки -
Такі красиві люди, як в бою,
І нині зустрічаються нерідко.
Ведучий 2. Неможливо позбутися нав’язливої думки: прийде день, коли піде
з життя останній ветеран війни.
Ведучий 1. Піде у вічність, понесе з собою живі спогади. Що ж залишиться
після них?
Ведучий 2. А залишиться пам'ять, світла пам'ять про незабутніх героїв!
Звучить музика, конкурсант виконує вірш «Пам’ятайте !»
Учень. Пам’ятайте про тих, що безвісті пропали,
Пам’ятайте про тих, що не встали, як впали.
Пам’ятайте про тих, що згоріли, як зорі,
Такі чисті і чесні, як повітря прозоре.
Пам’ятайте про тих, що за правду повстали,
Пам’ятайте про тих, що лягли на заставах,
Пам’ятайте про тих, що стрибали під танки…
Є в місцях невідомих невідомі останки.
Є в лісах, є у горах, і є під горою,
Менше в світі могил, ніж безсмертних героїв,
Пам’ятайте про них і у праці, і в пісні -
Хай відомими стануть всі герої безвісні!
Ведучий1. Війна нагадує про себе тисячами обелісків і братських могил.
Вони – святиня нашої пам’яті.
Ведучий 2. В них вкарбовані вічнії списки святих незабутніх імен тих, хто
ціною свого життя врятував для нас мир.
Демонструються кадри військової кінохроніки, конкурсант декламує вірш
«До обеліска я в задумі стану».
Ведучий 1. Перед трагічною хвилиною мовчання
Словами говорити неможливо.
Ведучий2. Оця хвилина більше нам розкаже.
Ніж тисячі, а чи мільйони слів.

7. Ведучий 1. А тільки серцем можна це сказати,
Але воно, нажаль, немає мови.
Ведучий 2. Лиш має біль. І тому ми просимо
Солдатів пам’ять вшанувати мовчанням.
Звучить голос Ю. Лєвітана. Хвилина мовчання.
Всі учасники концерту читають присягу воїнів під музику Дж.
Уільямса із кінофільму Ст. Спілберга «Список Шиндлера».
Учень 1. Хто мені скаже?
У вітра питаю.
Іменем сина,
Що батька не знає.
Учень 2. Іменем жінки,
Що овдовіла.
Іменем матері,
Що посивіла.
Учень 3. Іменем пам’яті,
Іменем чесним
Священним народу.
Учень 4.Чуєте ви, правовірні із націй!
Наші долоні
Зашерхли від праці!
Варимо сталь чи плекаємо жито,
Не забуваємо всіх, кого вбито!
Учень 5. Їхні сини,
Нагорьовані діти,
Ми не дозволимо вам повторити
Ні Бухенвальдів, ані Хатині,
Нас - чверть мільярда,
Ми – не єдині!
Учень 6. Низько в скорботі
Знамена схиляємо,
Клятві священній
Навік присягаємо!
Учень 7. Іменем сина,
Що батька не знає,
Іменем жінки,

8. Що овдовіла,
Іменем матері, що посивіла.
Учень 8. Іменем пам’яті,
Іменем роду.
Іменем чесним,
Безсмертним народу,
Разом: Клянемось!