Історик, співробітник Українського інституту національної пам’яті Сергій Бутко для читачів та працівників Чернігівської обласної бібліотеки для дітей підготував надзвичайно цікаву розповідь про події на Майдані в Києві, поділився унікальними світлинами та невідомими широкому загалу фактами про особливості Революції Гідності в Чернігові та на Чернігівщині. Розповів, яку важливу роль в загальноукраїнському революційному русі відіграли наші земляки. За словами Сергія Бутка: «Українські патріоти, учасники Революції Гідності встали на захист своєї країни від російської агресії. Отже, вони двічі врятували Україну: вперше - від диктатури, вдруге - від російського загарбання та окупації».
Бібліотека щиро вдячна Сергію Володимировичу за цю важливу зустріч та за надану авторську презентацію «Регіональний вимір Революції Гідності: Чернігівщина», яка доступна тепер для всіх, хто хоче дізнатися:
Чиїми руками російська влада хотіла перетворити Україну на свою колонію.
Головні причини протестів українців проти політики Януковича та його «сім’ї».
Коли саме розпочалися протести на Майдані у Києві, і що в ці дні відбувалося в Чернігові та області.
Як революція, через непоступливість влади та намагання придушити її репресіями, переросла у відкрите силове протистояння з численними людськими жертвами.
Про життя і подвиг Героїв Небесної Сотні з Чернігівщини: Героїв України(посмертно) Василя Прохорського, Андрія Мовчана та останнього загиблого з Небесної Сотні Віктора Орленка.
Яка роль українських патріотів Чернігівщини у Революції Гідності та боротьбі проти російської агресії. Зокрема Героя України, що пройшов гідний бойовий шлях у війні в Афганістані, потім був активним учасником та авторитетним сотником Майдану, героїчно загинув на Луганщині, обороняючи Україну від російської агресії – Олега Міхнюка.
Пам’ятаємо і гідно вшановуємо наших Героїв.
2. 21 листопада в Україні відзначається День
Гідності та Свободи. Цього дня, з інтервалом
у дев’ять років, розпочалися дві доленосні
для сучасної незалежної України події:
Помаранчева революція 2004-го та
Революція Гідності 2013-2014-го.
3. РЕВОЛЮЦІЯ ГІДНОСТІ — політичні та
суспільні зміни в Україні з 21 листопада 2013 р.
до лютого 2014 р., які були викликані спротивом
проти відходу політичного керівництва країни
від законодавчо закріпленого курсу на
Європейську інтеграцію та подальшою відмовою
від цього курсу. Одними з головних причин
протестів стали надмірна концентрація влади в
руках Віктора Януковича та його «сім'ї»,
небажання Українського народу миритись
з перетворенням країни не лише де-факто,
але і де-юре на одну з колоній Росії.
4. У своїй першій, мирній фазі
Революція гідності мала всі ознаки
кольорової революції:
ненасильницький опір, мирні масові зібрання,
організатори протестів та польові командири,
спонсори протестів
21 листопада 2013 р. – 16 січня 2014 р.
5. ПОЧАТОК РЕВОЛЮЦІЇ ГІДНОСТІ
УКРАЇНА
• Протести на Майдані у Києві
розпочалися 21 листопада
2013 р. як реакція на
рішення Кабінету Міністрів
України про призупинення
процесу підготування до
підписання Угоди про
асоціацію між Україною та
Євросоюзом.
ЧЕРНІГІВЩИНА
• 22 листопада у Чернігові пікетування
громадських активістів та
представників опозиційних політичних
партій біля Чернігівської ОДА з
протестом проти рішення уряду
призупинити процес підготовки до
укладання угоди про асоціацію з
Європейським Союзом.
• 23 листопада - оголошення обласним
осередком партії «Демократичний
альянс» та ГО «Центр прогресивної
молоді «Апельсин» безстрокової акції
«Чернігів обирає ЄС!»; встановлення
намету й апаратури у сквері біля
Красної площі.
8. ПОЧАТОК РЕПРЕСІЙ З БОКУ ЗЛОЧИННОЇ ВЛАДИ
УКРАЇНА
• У ніч проти 30 листопада 2013 р. у
Києві – силовий розгон
Євромайдану.
• Близько 04:00 ранку, коли на Майдані
Незалежності залишалося близько 400
протестувальників, площу оточили
озброєні бійці «Беркуту» із двох
областей України (Чернігівської і
Луганської) та Автономної республіки
Крим та силою витіснили людей з
площі.
• Під час розгону мітингувальників бійці
«Беркуту» застосовували вибухові
пакети, били людей кийками, скидали
людей на землю з постаменту
монументу Незалежності та давили
ногами. Серед мітингувальників багато
поранених.
ЧЕРНІГІВЩИНА
• 25 листопада 2013 р. у Чернігові
судовими виконавцями та
працівниками комунальних служб
знесено і вивезено намет та
технічне обладнання чернігівського
Євромайдану; громадського
активіста Станіслава Тавлуя, який
на знак протесту намагався
здійснити самоспалення, було
затримано та складено акт про
здійснення ним адміністративного
правопорушення.
12. САМООРГАНІЗАЦІЯ – СТВОРЕННЯ ОРГАНІВ
УПРАВЛІННЯ СПРОТИВОМ
УКРАЇНА
• 1 грудня 2013 р. у Києві створено
Штаб національного
спротиву.
• 22 грудня - Народне віче на
Євромайдані у Києві з метою
поглиблення, розширення та
подальшої координації діяльності
Євромайдану ухвалило рішення про
створення загальнонаціональної
організації Всеукраїнське
об'єднання «Майдан».
ЧЕРНІГІВЩИНА
• 2 грудня 2013 р. представники політичних партій,
громадських організацій області і міста Чернігова в
приміщенні обласної ради провели установчі збори та
брифінг на якому оголосили про створення з метою
координації народного волевиявлення після жорстокого
побиття «Беркутом» мирної акції та виходу мільйонів
українців на майдани протесту ЧЕРНІГІВСЬКОГО
обласного штабу національного супротиву.
• До штабу, зокрема, увійшли представники обласних
організацій партій ВО «Батьківщина» (Олександр
Кодола), Народного Руху України (Володимир Ступак),
ВО «Свобода» (Євген Малецький), «УДАР» (Віктор Лазар)
та громадських організацій – товариства «Просвіта»
імені Т. Шевченка (Василь Чепурний), козацтва (Георгій
Яхимович), підприємців (Ірина Березинець), громадської
організації «Центр прогресивної молоді «Апельсин»
(Станіслав Тавлуй) та інші. Оголошено, що такі штаби
будуть створені в кожному місті і районі області.
• 3 грудня Штаб почав діяти.
• 14 січня 2014 р. - установчі збори чернігівського
обласного осередку ВО «Майдан».
13. 30 грудня 2013 р. - Акція «Не пробачимо 30.11!» на
згадку про розгін київського Майдану у ніч на
30 листопада. Учасники пікету тримали плакати «Нас
били – ви мовчали!», «Бути регіоналом соромно!»
14. ДЕКОМУНІЗАЦІЯ
УКРАЇНА
8 грудня 2013 р. у центрі
Києва під час масових
акцій протесту з
постаменту за допомогою
тросів звалили пам’ятник
Леніну.
ЧЕРНІГІВЩИНА
21 лютого 2014 р. - демонтаж
пам’ятника Леніну у м. ПРИЛУКИ,
дозвіл на яке надала міська рада;
повалення пам’ятника
Леніна у Чернігові.
15. 21 лютого 2014 р. – повалення пам’ятника В. Леніна у Чернігові
16. РЕВОЛЮЦІЯ,
через непоступливість влади та
намагання придушити її репресіями,
переросла
у відкрите силове протистояння
з численними людськими
жертвами
17 січня – 20 лютого 2014 р.
17. 16 СІЧНЯ 2014 Р. – ПРИЙНЯТТЯ ВЛАДОЮ Т.ЗВ.
«ДРАКОНІВСЬКИХ» ЗАКОНІВ, ЯКІ ОФОРМЛЮВАЛИ
СПРОБУ ВСТАНОВЛЕННЯ АВТОРИТАРНОГО РЕЖИМУ
УКРАЇНА
• Із 17 січня 2014 р.
починається у Києві та країні
спротив цій політиці, яка
переросла у криваве
протистояння влади та
громадянського суспільства.
• 19 січня – перші зіткнення
протестувальників і
силовиків.
ЧЕРНІГІВЩИНА
• 19 січня 2014 р. - хода
учасників Майдану центральними
вулицями обласного центру під
гаслами «Чернігів – вставай!»,
«Ні диктатурі!»;
• пікетування Чернігівської міської
ради, Чернігівської ОДА,
прокуратури на знак протесту
проти законів 16 січня.
18. Силове протиборство, перші жертви
УКРАЇНА
• 19 січня – перші зіткнення
протестувальників і силовиків.
• 22 січня від куль
снайперів загинули 2
протестувальники: Сергій
НІГОЯН та Михайло
ЖИЗНЕВСЬКИЙ. Ще ОДИН
чоловік помер раніше після
падіння з колонади стадіону, яка
використовувалась як опірний
пункт.
ЧЕРНІГІВЩИНА
• 25 січня 2014 р. – віче за участі народних
депутатів О. Ляшка, В. Дубіля, С. Аверченка,
Р. Марцінківа, на якому було створено Народну раду
Чернігівської області у складі опозиційних депутатів
обласної ради;
• спроба учасників віча захопити
приміщення ОДА; силове протистояння
мітингувальників з тітушками та міліцією біля ОДА, із
застосуванням останньою світлошумових гранат та
захоплення заручників; внаслідок перемовин
встановлено перемир’я та звільнено заручників;
• зведення протестувальниками барикад
та облаштування табору біля
приміщення ОДА.
• 27 січня 2014 р. - віче, хода учасників Майдану до
Чернігівськї обласної ради, яка без перешкод була зайнята
протестувальниками; висунення вимоги майданцівцями скликати
позачергову сесію облради, щоб ухвалити звернення до
В. Януковича про припинення кровопролиття, викрадень та катувань
громадян.
19. 24 січня 2014 р. – пікетування Прокуратури Чернігівської області –
акція «Анатомія підлості влади»
30. ПЕРЕМОГА РЕВОЛЮЦІЇ ГІДНОСТІ. ПОЧАТОК
ВІДНОВЛЕННЯ ДЕМОКРАТИЧНОЇ ВЛАДИ
УКРАЇНА
• 21 лютого 2014 р. Верховна Рада
України повернула в дію Конституції
2004 р.
• 22 лютого 2014 р. Верховна Рада
України Голова Верховної Ради України
Володимир Рибак подав у відставку з
цієї посади, новим спікером обраний
Олександр Турчинов.
• Верховна Рада України 328 голосами
народних депутатів усунула
Віктора Януковича з посади
Президента України. Також були
звільнені низка найвищих
високопосадовців.
ЧЕРНІГІВЩИНА
• 22 лютого 2014 р. – складення своїх
повноважень головою обласної ради А.
Мельником; обрання новим головою депутата
від ВО «Батьківщина» М. ЗВЄРЄВА;
• заява обласної ради про підтримку вимог
громадськості щодо негайного відсторонення
В. Януковича з посади Президента України та
притягнення його до кримінальної
відповідальності за організацію масових
вбивств мирних громадян;
• голова Чернігівської ОДА
В. Хоменко подав у відставку та
оголосив про вихід з Партії
регіонів;
• прощання на Красній площі
Чернігова з Героєм Небесної Сотні
Андрієм МОВЧАНОМ, який загинув
на київському Майдані 20 лютого
від кулі снайпера.
32. Фоторепортер із Чернігова Маріанна Харді
• «Під обстріл я потрапила 20 січня 2014 року
на вулиці Грушевського, куди ходила
фотографувати барикади. "Беркут" тоді
стріляв, і в мене влучили дві кулі. Одна - в
ногу, інша - в кисть руки. На щастя, кулі
пройшли рикошетом. А ввечері того ж дня у
гомілку потрапив осколок гранати. Нога
розпухла і дуже боліла. Однак подивитися на
рану на Майдані я не могла - ніде було
роздягнутися. Та й пофотографувати хотілося.
Тому я перестала звертати увагу на біль і
робила свою справу. В медсанчастину не
зверталася, тому що кров не проступала.
Ходити я більш-менш могла, тому дотерпіла
до ранку, коли вже змогла виїхати до
Чернігова. Вже тут, удома, я звернулася у
травмпункт, де й отримала медичну
допомогу».
33. ГЕРОЇ НЕБЕСНОЇ СОТНІ З
ЧЕРНІГІВЩИНИ
• Небесна Сотня – 107 загиблих учасників Революції Гідності, а також
активісти Майдану, які загинули навесні 2014 року з початком російської
агресії на сході України.
• 20 лютого 2014 року в середмісті столиці України загинула найбільша
кількість осіб – 48.
• Їх разом з іншими 54 загиблими та смертельно пораненими
учасниками мирних протестів упродовж зими 2013–2014 років і
п’ятьма активістами Майдану, які загинули навесні 2014 року,
відстоюючи демократичні цінності та територіальну цілісність України,
назвали Героями Небесної Сотні.
• CЕРЕД ЗАГИБЛИХ ГЕРОЇВ БУЛИ І УРОДЖЕНЦІ ЧЕРНІГІВЩИНИ.
34. Прохорський Василь Петрович
Народився 4 травня 1980 року у селі Щуча Гребля
Бахмацького району Чернігівської області. Закінчив
Дмитрівську середню школу Бахмацького району. Після
школи здобув фах електрика торговельного обладнання.
Працював певний час у органах МВС України, після
звільнення — в охоронній фірмі у місті Києві. Активно
займався спортом.
З початку грудня 2013 року брав активну участь в акціях
Євромайдану як волонтер медичної служби.
18 лютого 2014 року, під час штурму спецпідрозділом
«Беркут» Львівської барикади на вулиці Інститутській,
завантажуючи поранених у карети швидкої допомоги,
зазнав шість вогнепальних поранень, одне з яких,
смертельне — кульове поранення в потилицю.
23 лютого 2014 року В. Прохорського поховали у селищі
Дмитрівка Бахмацького району.
За громадянську мужність, патріотизм, героїчне
відстоювання конституційних засад демократії, прав і
свобод людини, самовіддане служіння Українському
народу, виявлені під час Революції Гідності В.
Прохорському присвоєно звання Герой України з
удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).
27 травня 2014 року відбулося урочисте відкриття та
освячення меморіальної дошки Герою Небесної Сотні на
приміщенні Дмитрівської школи, в якій навчався В.
Прохорський, 21 вересня 2014 року у селищі відкрили
пам’ятник Герою.
35. Мовчан Андрій Сергійович
Народився 17 січня 1980 року у селі Великі Осняки Ріпкинського
району Чернігівської області.
Після служби в армії, у 2001 році закінчив Київське професійно-
технічне училище № 17 за фахом помічник машиніста електропоїзда.
Мешкав у Святошинському районі міста Києва.
З 2001 року працював за фахом у моторвагоному депо м. Фастів.
У період з 2002-2007 роки навчався у Київському інституті
залізничного транспорту.
Після цього працював у Національному театрі ім. І. Франка майстром
сцени.
Член партії «Демократичний Альянс».
Був волонтером на Майдані, розносив їжу на барикади.
Загинув 20 лютого 2014 року під час боїв на Майдані Незалежності у
м. Києві (куля снайпера перебила артерію).
Похований А. Мовчан у селі Великі Осняки Ріпкинського району, де
проживає його мати.
Згідно Указу Президента України № 890/2014 від 21 листопада 2014
року за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання
конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане
служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності А.
Мовчану присвоєно звання Героя України (посмертно) з удостоєнням
ордена «Золота зірка».
36. Орленко Віктор Миколайович
Народився 8 березня 1961 року у селі Талалаївка Ніжинського району
Чернігівської області.
Після закінчення Талалаївської середньої школи вступив до Щорського
професійно-технічного училища, де здобув спеціальність «Помічник
машиніста».
З 1980 по 1983 — служба в рядах Радянської Армії на території
Республіки Афганістан.
Після закінчення служби — машиніст тепловозу локомотивного депо
«Дарниця» у місті Києві.
18 лютого 2014 року, під час боїв на Майдані, В. Орленко отримав важке
поранення в голову після того, як врятував свого пораненого сина.
Хлопець вижив та одужав, а батько потрапив до лікарні у надважкому
стані.
Два місяці В. Орленко перебував у комі.
Проходив реабілітацію у клініці «Шаріте» у Німеччині.
Після реабілітації прийшов до тями, зміг сидіти і говорити.
Однак після повернення в Україну його стан різко погіршився.
Помер 3 червня 2015 року у Київській клінічній лікарні № 1.
Похований у селі Талалаївка Ніжинського району Чернігівської області.
Згідно Указу Президента України № 56/2016 від 17 лютого 2016 року за
громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання
конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане
служіння Українському народу, виявлені під час Революції Гідності В.
Орленку присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота
зірка» (посмертно).
37. МІХНЮК Олег Іванович
Народився 27 жовтня 1965 року у селі Мала Дівиця
Прилуцького району Чернігівської області.
У 1984–1985 роках брав участь у бойових діях у
Республіці Афганістан. Отримав два поранення. Кавалер
двох орденів Червоної Зірки та медалі «За відвагу».
Активно займався громадською роботою. Один з
ініціаторів і засновників Української спілки ветеранів
Афганістану (УСВА), заступник голови УСВА з питань
медико-соціальної реабілітації ветеранів та військово-
патріотичного виховання молоді. За плідну роботу по
патріотичному вихованню молоді був нагороджений
орденами «За мужність» ІІІ ступеня (1999) та ІІ ступеня
(2004).
АКТИВНИЙ УЧАСНИК РЕВОЛЮЦІЇ ГІДНОСТІ З 24
ЛИСТОПАДА 2013 РОКУ. СОТНИК 8-Ї СОТНІ
МАЙДАНУ.
Разом з іншими афганцями він взяв на себе місію з
охорони мирного протесту. Вони контролювали порядок,
не допускали провокацій.
38. Олег МИХНЮК був одним з найбільш
авторитетних сотників Майдану
Його товариші по службі розповідають, що
він був природженим організатором,
системно мислив і вмів грати на
випередження.
Кажуть, що саме він запропонував палити
шини 18 січня 2014 р. на вул.
Грушевського, щоб зупинити «Беркут».
МИХНЮК організував
цілодобову охорону лікарень,
де лежали майданівці. А після
втечі Януковича афганці взяли
під охорону Національний банк
України і аеропорти. Сам
Михнюк був у всіх «гарячих
точках» Майдану.
39. УЧАСТЬ У РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКІЙ ВІЙНІ
З ПОЧАТКОМ РОСІЙСЬКОЇ ВІЙСЬКОВОЇ АГРЕСІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ він був
одним з тих, хто лобіював ідею створення НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ. ВІН НЕ
БОЯВСЯ ВІДКРИТО КРИТИКУВАТИ МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ, ЗВИНУВАЧУВАТИ В
САБОТАЖІ І ПРОПОНУВАТИ ПЛАН ДІЙ.
Пішов добровольцем до 24-го батальйону територіальної оборони
«АЙДАР». Старший сержант, командир «афганської» роти.
Загинув 20 серпня 2014 року прикриваючи відхід свого загону під час мінометного
обстрілу біля селища Новосвітлівка Краснодонського району Луганської області на
трасі Краснодон-Луганськ.
Похований у місті Києві.
Указом Президента України № 660 від 21 серпня 2014 року «за особисту мужність
і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності
України, вірність військовій присязі, високопрофесійне виконання службового
обов’язку» нагороджений орденом «За мужність» І ступеня (посмертно).
Указом Президента України № 494 від 21 серпня 2015 року «за виняткову
мужність, героїзм і самопожертву, виявлені у захисті державного суверенітету та
територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» присвоєно звання
Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка».
40. СПРОБА ДЕЯКИХ УЗАГАЛЬНЕНЬ
1) Як в Україні, так і на Чернігівщині, події Революції
Гідності відбувалися узгоджено, інтегровано. Громадянське
суспільство в області показало, що воно НЕ відстає від
загальнонаціональних процесів.
2) Українські патріоти з Чернігівщини зробили вагомий
внесок у поваленні режиму Януковича, за перемогу Революції
Гідності заплачено кров’ю.
3) Однією з особливостей є масова участь мешканців
Чернігівщини у подіях у Києві. Це пояснюється НЕ тільки
близькістю столиці, а насамперед громадянською позицією
тисяч чернігівців.
4) На відміну від Києва та деяких обласних центрів в області
протистояння влади та громадськості відбулося відносно
мирно, майже безкровно.
41. ВІД РЕВОЛЮЦІЇ ГІДНОСТІ ДО ЗАХИСТУ
УКРАЇНИ ВІД РОСІЙСЬКОЇ АГРЕСІЇ
•Українські патріоти, учасники Революції
Гідності встали на захист своєї країни
від російської агресії. Отже, вони двічі
врятували Україну:
•1) від диктатури;
•2) від російського загарбання
та окупації.