1. * * *
Над Черемошем Чорним запалився світанок,
А ліси обгорнулись туманом густим.
Щасливо всміхнувся нам місяць-серпанок
І швидко поплив за горби верховин.
Он їдуть машини, вантажені лісом,
Враз чується тьохкіт і спів солов’я
І стукіт коліс порушує вранішню тишу
Прокинулись гори, а з ними і я.
Чорногора моя палає світанком.
Меркнуть зорі у небі, вітерець повіва
Верховинці вітають мене з добрим ранком,
А у школі щаслива чекає мене дітвора.
смт. Верховина, 1986р.
2. Учителю музики
Любові Володимирівні Жолобайло
Звучить мелодія… Легка, ніжна і п’янка.
Торкнулась клавішів рука
й зачарувала все навколо.
Здається, вже виводить соло
бистрий пустунчик-вітерець.
Та музика звучить, лунає
У душу й серце проникає,
А піаніст сидить і грає
Прощальний вальс… із школою.
У ритмі прощального вальсу
Кружляє осінь листками дерев за вікном,
Хоч в душу вона і не проситься
І дихає літо останнім теплом.
У сплетінні мелодій барвистих,
В щирім колі колег й дітвори
Пролетіли роки Ваші чисті
І прощаєтесь з школою Ви
Та ниточка любові пов’язала
Життя Ваше із школою повік
Пам’ятайте! Ми любимо Вас й поважаєм
Ви - гармонія, Ви - вершини високої пік! 2002р.
3. ПОСПИ, МОЯ ДОНЮ, ПОСПИ.
Зірочко ясна, сонечко світле,
Донечко люба моя!
Мов квіточка личко розквітло
Всміхнулася доня і я.
Пустун промінець лоскоче за щоки
І в очка ллє сяйвом ясним,
А донечка спить, прокидатись не хоче
Голубі домальовує сни.
Там фея чарівна і семеро гномів
Смішний Цибуліно і злий Карабас,
А також Незнайко - всім дітям знайомий
І ніжна Еліза захоплює нас.
Усе там, як в казці - так просто, так швидко
Що лиш захочеш-усе в тебе є
Та тільки проснешся – нічого не видно
І тихою річкою сон попливе.
Спи, моя доню, хай сон цей казковий
Дитинство тобі спом’яне
І стежку до школи й мою колискову
Поспи ще, поспи, хай ніщо не турбує тебе.
30.11.1999р.
4. Ти не жалій за пройденим життям.
Ти не жалій за пройденим життям
Дивись вперед й не трать намарно часу
Працюй, твори, а в правді віднайдеш
І радість, і натхнення, і удачу.
Ти не жалій за пройденим життям,
Що не зумів прожити, як хотілось.
Яскраву зірку в ньому запалив,
Але вона чомусь не розгорілась.
- “Але чому, - спитає хтось із нас,-
та зірочка чимраз все потухає?”
- “За скоєні гріхи настав розплати час
І хтось за них ще відповісти має”.
2.06.2004р.
5. Посвята татові
Пригорни мене, тату, до серця
Все міцніше мене пригорни
Та прошу Ти на мене не сердься,
Бо немає моєї вини.
Що дороги життя розійшлися,
Що розвіяв їх сивий туман,
Бо в житті не завжди розберешся,
Де є правда, де вічний обман.
Що стежки поросли сон-травою,
На які вже не ступите Ви
І забрали всі весни з собою,
Які з мамою разом пройшли.
В цілім світі розлучень багато,
Де батьки розлучились з дітьми
Та чому мають діти страждати,
Як зробили помилку батьки?
Пригорни мене, любий мій тату,
Все міцніше мене пригорни.
Я плекаю надію крилату,
Хоч вітер повіяв зими. VП.2004
6. Всі зайчата в лісі позбігалися
Всі зайчата в лісі позбігалися
Й під кущем ліщини заховалися
Від зими холодної, злючої
Ще й до того, як їжак колючої.
А ви, зайчики, холоду не бійтеся,
Лиш тепліше шубкою накрийтеся
Та зігрійтеся в вушка й лапки
І біжіть до своєї мамки.
Ваша мама вас нагадує,
Приголубить і поцілує.
І тоді буде тепло вам дуже
І до холоду буде байдуже.
13.12.1999р.
7. * * *
Дитинство птахом промайнуло,
В серце заглянула любов
Чому в житті не так все було,
Чому, мов лід ти охолов?
Навіщо це тебе питаю,
Хоч відповідь буде не та.
Та що ти можеш відповісти,
Як душу гнітить пустота.
13.08.2003р.
8. * * *
Дякую, Боже, за ніжне колосся,
що сонечко пестить його.
Невже все це сон, невже все здалося,
Невже не побачу його?
Дякую, Боже, за росяні ранки,
За шепіт дзвінкий солов’я,
що разом із ним стрічаю світанки
в маренні, в снах.
Дякую, Боже, за зустріч казкову,
За райський солодкий Едем,
За людяність, щирість, відверту розмову,
За серця збентежений щем.
9. «Доля музиканта»
Доля музиканта
Виткана з мелодій:.
то веселих творів,
то сумних рапсодій.
Доля музиканта
Рівна і терниста,
Та душа у нього
Мелодійно чиста
В ній немає фальшу
Ні на одну ноту -
То все робить праця
До сьомого поту.
Доля музиканта
Ніжністю багата
Ласкою зігріта
Рідних мами й тата.
Хоч на душі сумно
І біль серце крає -
Наперекір всьому -
Він уперто грає.
І для тебе також
Доля не скупилась
На випробування
І на божу милість.
Вона дарувала
Й приємні хвилини:
В дім привів дружину
Із Назаром сином.
А далі з любові,
Як той пуп’яночок,
З’явився Андрійко –
Найменший синочок.
10. В тобі все змінилось,
Все перевернулось
З народженням сина
Все лихе забулось.
Хоч мав ти турботи
І сина малого,
Але до роботи
Ти ставився строго.
Із появою синочка
Ти дуже змінився
Та з почуттям гумору
Й донині лишився.
Та найбільше докучала
Тобі одна дама
Симпатична і красива
Вчителька Мар’яна.
Вона вдень не може жити,
А вночі і спати
Як не вдасться з Мирославом
Не пожартувати.
То підсуне вона вантаж
У футляр з баяном,
То рукави позв’язує,
Хоч розв’язуй краном.
Але ти людина мудра,
Все сприймав із жартом
А я тобі нині скажу:
«Воно того варте!»
Бо, як підеш на пенсію,
Буде що згадати
І про наше життя в школі
Внукам розказати.
З найщирішими побажаннями добра, любові: твоя колега Ганна Сав’юк.
13.08.2014р.
