Засідання Комітету АПУ з цивільного, сімейного та спадкового права «Правові засади витребування майна з чужого незаконного володіння. Захист прав добросовісних набувачів», 10.03.2017, м.Київ

1. Підстави витребування майна з чужого
незаконного володіння
Шумський Назар Миронович
радник з юридичних питань ПрАТ «Київстар»

2. НЕПОРУШНІСТЬ ПРАВА ВЛАСНОСТІ
Однією з основних засад цивільного законодавства є неприпустимість
позбавлення права власності чи обмеження у його здійснені, крім випадків,
встановлених Конституцією України та законом.

3. ПРАВА ТА ГАРАНТІЇ ВЛАСНИКА МАЙНА
Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право
витребувати майно із чужого незаконного володіння.
Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що
набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від
набувача лише у разі, якщо майно:
1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим
шляхом. (при цьому наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює
витребування майна від добросовісного набувача.)

4. Ст. 388 Цивільного кодексу України
 Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане
у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
 Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати,
власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

5. справа № 921/368/13-г
Особа 1 Особа 2 Особа 3 Особа 4

6. Постанова Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ
«Про судову практику в справах про захист права власності та інших
речових прав» від 07.02.2014 №5
 Відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК власник має право витребувати своє
майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є
добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння
особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що
власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний
перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК.
 Оскільки відповідно до статті 1218 ЦК до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що
належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті,
право на витребування майна від добросовісного набувача, передбачене статтею 388 ЦК,
переходить до спадкоємців власника.
 Недійсність правочину, на виконання якого передано майно, сама по собі не свідчить про його
вибуття із володіння особи, яка передала це майно, не з її волі. При цьому суд має встановити,
чи була воля власника на передачу права володіння іншій особі.

7. Трактування поняття «поза волею
особи»
Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка
незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Статтею 330 ЦК України
передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не має на це права, добросовісний
набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не
може бути витребуване у нього.
Одним із випадків, коли майно можливо витребувати від добросовісного набувача, є вибуття
такого майна поза волею власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої
волі (пункт 3 частини першої статті 388 ЦК України). За змістом зазначеної норми майно, яке
вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в
подальшому скасованого, слід вважати таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

8. Трактування поняття «поза волею особи»
«Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з правомірності укладення договору та відсутності підстав для визнання його недійсним,
оскільки на момент укладення договору дозвіл на відчуження майна був чинним, він був виданий на підставі чинної на той час довіреності
Міноборони України №220/2071, і з припиненням представництва за довіреністю №220/2071 дозвіл не втратив своєї чинності. При цьому суд
відхилив доводи прокурора та позивача про порушення приписів пунктів 6 та 50 Порядку відчуження об'єктів державної власності,
затвердженого постановою КМУ № 803 від 06.06.2007, посилаючись на те, що дозвіл на відчуження був наданий за 3 роки до затвердження
Порядку , який не має зворотної дії у часі.
Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх помилковими з огляду на наступне. …….
Так, пунктом 6 Порядку встановлено, що відчуження майна здійснюється безпосередньо суб'єктом господарювання, на балансі якого
перебуває таке майно, лише після надання на це згоди або дозволу (далі - згода) відповідного суб'єкта управління майном, який є
представником власника і виконує його функції у межах, визначених законодавчими актами. Рішення про надання згоди на відчуження
нерухомого майна приймається суб'єктами управління лише за погодженням з Фондом державного майна. …»

9. Трактування поняття «поза волею особи»
«…..З аналізу названих норм законодавства випливає, що станом на 03.09.2008 відчуження державного нерухомого майна концерном
"Військторгсервіс", на балансі якого перебувало таке майно, мало здійснюватися з дотриманням наступних вимог:
- наявність рішення Міністерства оборони України про надання згоди (дозволу) на відчуження майна, прийнятого за погодженням з Фондом
державного майна у формі розпорядчого акта;
- з дати прийняття такого рішення про надання згоди ( дозволу) на момент відчуження не пройшло більш як 12 місяців.
Дозвіл №140/3/1369/17 від 18.10.2004 не відповідав вимогам чинного на момент відчуження майна законодавства щодо дозвільних
документів, на підставі яких могло бути відчужене державне нерухоме майно, оскільки він прийнятий не у формі розпорядчого акта
Міністерства оборони України, а у формі листа, адресованого ОСОБА_10, дозвіл на відчуження майна наданий без погодження Фонду
державного майна, з моменту видачі дозволу і до моменту відчуження прийшло майже 4 роки.
Таким чином, апеляційний суд погоджується з доводами прокурора та вважає, що на підставі дозволу №140/3/1369/17 від
18.10.2004 концерн "Військторгсервіс" не вправі був 03.09.2008 відчужувати будівлю. Дозвіл №140/3/1369/17 від 18.10.2004 не може бути
належним і допустимим доказом наявності станом на 03.09.2008 волевиявлення власника майна (держави) в особі уповноваженого органу
управління майном - Міністерства оборони України на відчуження майна, відтак майно вибуло з володіння власника(держави) не з його
волі.»
(Постанова Львівського апеляційного господарського суду від 31 березня 2015 року у справі № 921/368/13-г/18)

10. Дякую за увагу!