1. Звертання
Звертання — це слово або словосполучення, що називають особу чи
предмет, до якого звернена мова в реченні.
Україно, Україно! Серце моє, ненько! Як згадаю твою долю, заплаче серденько.
(Т. Шевченко)
Найчастіше звертання буває виражене іменником у кличній формі або називному відмінку.
Зрідка в ролі звертань можуть вживатися слова інших частин мови — прикметники, дієпри-
кметники, прислівники, вжиті в значенні іменника:
Заходьте, щасливі господарі, в хату. (С.Олійник); Спи ж ти, малесенький, пізній-бо час. (Леся
Українка)
Розділові знаки при звертанні
Звертання може стояти на початку, всередині і в кінці речення.
Звертання, що стоїть на початку речення, виділяється
комою або знаком оклику (якщо вимовляється
підвищеним тоном): Україно моя, Україно, я для тебе на
світі живу. (Д. Павличко); Праведная душе! Прийми мою
мову, не мудру, та щиру. (Т. Шевченко)
У середині речення звертання виділяється з обох боків
комами: Я для тебе, Вкраїно, віддам своє серце і душу...
(С. Галябарда)
Звертання в кінці речення виділяється комою зліва, після
звертання ставиться той знак, якого потребує саме
речення: Ой чому не літаєш, орле сизокрилий? Ой
чому ти не гуляєш, хлопче чорнобривий?
(С.Руданський)
Частки о, ой, що
стоять перед
звертанням і вжиті для
підсилення, не
відокремлюються від
нього комою: О земле
рідная! Не жатиме
неситий пшениці на
твоїх ланах! (М.
Рильський)
Звертання
виділяються комами
разом із словами, що
належать до них: І все-
таки до тебе думка
лине, Мій занапащений,
нещасний краю, (Леся
Українка)
У складі
поширеного звертання
займенники ти, ви
комами не
виділяються : Слово,
моя ти єдиная зброє!
Ми не повинні
загинуть обоє. (Леся
Українка)
Однорідні
звертання, з'єднані
сполучниками і, й, та,
комою не розділяються:
Прокиньтеся, байдужі й
сонні, Зірвіть душі
живої згар...
(Д.Павличко)
