2. 6 червня 1799 року
у Москві в
дворянскій родині
Пушкіних
народився
хлопчик, якому
судилося стати
одним з
найвидатніших
поетів Росії.
Пушкін-дитина. (1800-1802)
4. Мати,
Надія Осипівна
була онучкою арапа
Петра I, згодом
російського генерала
Ганнібала.
Н.О. Пушкіна. 1800-і
роки.
Прадід,
Абрам
Петрович
Ганнібал
"Арап Петра
Великого"
А.П. Ганнібал
5. Дітей у родині
Пушкіних було
троє. Старша
-Ольга, другий -
Олександр та
молодший –
Льовушка,
улюбленець
родини.
Ольга Сергіївна
Лев Сергійович
Олександр
6. Любов до рідної мови маленькому Пушкіну
прищепили бабуся, Марія Олексіївна Ганнібал,
яка чудово розмовляла та писала по-російськи,
та няня Аріна Родіонівна.
Ганнібал
Марія Олексіїна
Яковлева
Арина Родіонівна
7. У 12 років Олександра
відвезли вчитися у
новий, щойно відкритий
19 жовтня 1811 р.
навчальний заклад -
Царськосільский Ліцей
під Петербургом, місце,
де розташовувалася
літня резиденція
російських імператорів
8. «У кожній кімнаті – залізне
ліжко, комод, конторка,
дзеркало, стілець, стіл для
вмивання. На конторці
чорнильниця та підсвічник зі
щипцями…»
І.І.Пущін.Записи про Пушкіна.
Кімната Олександра Пушкіна
9. Ліцей замінив Пушкіну
дитинство.
Ліцей було закінчено -
дитинство пройшло.
Почалося життя. Пушкін
переїхав до Петербургу
та вступив до колегії
іноземних справ у чині
колежського секретаря,
але служба мало цікавила
його. Він захоплювався
театром, балами, став
учасником різних
літературних
товариств, завів багато
знайомств.
10. Ідеї громадської свободи
знайшли відображення й у
віршах, й у поведінці юного
Пушкіна.
"Пушкіна треба було
заслати в Сибір: він
наводнив Росію обурливими
віршами; вся молодь
напам’ять їх читає" - таке
було рішення царя
Олександра I.
Клопотаннями друзів
замість Сибіри Пушкіна
було заслано на південь.
11. За три роки заслання було
написано "Кавказский пленник" ,
"Бахчисарайский фонтан" , а
також "Узник", "Песнь о Вещем
Олеге». Почато роман у віршах
"Евгений Онегин".
Наприкінці липня
1824 року заслання
до родинного
маєтку
Міхайлівське
Псковської губернії. Пушкін у селі Михайлівськом
(Пущин у Пушкіна). Н.Н. Ге. 1875 р.
Автопортрет
12. Турбота та любов Аріни Родіонівни полегшували
поету заслання. Пушкін по-справжньому сильно
любив свою няню та написав кілька зворушливих
віршів, до неї звернених.
Ілюстрація
до вірша
«Зимний вечер»
…Наша ветхая лачужка
И печальна и темна.
Что же ты, моя старушка,
Приумолкла у окна?
Или бури завываньем
Ты, мой друг, утомлена,
Или дремлешь под жужжаньем
Своего веретена?
Выпьем, добрая подружка
Бедной юности моей,
Выпьем с горя; где же кружка?
Сердцу будет веселей.
Спой мне песню, как синица
Тихо за морем жила;
Спой мне песню, как девица
За водой поутру шла…
А.С.Пушкин «Зимний вечер»
13. Справжнім скарбом була для Пушкіна кожна казка його
доброї та талановитої няні Аріни Родіонівни. "Он все с ней,
коли дома", згадували дворові люди с. Міхайлівського.
Багато її казок Пушкін використовивав і далі, як сюжети
власних казок ( у віршах).
14. Трохи більше двох
років
продовжувалося
заслання до
Михайлівського. Воно
закінчилося в вересні
1826 року. Пушкін
повернувся до
Москви.
У травні 1829 р. він
посватався в Москві
до юної красуні
Наталії Миколаївні
Гончарової.
15. 18 лютого 1831 р. у церкві
Вознесіння Господня сталося
його вінчання з
Н.М.Гончаровой. Перші місяці
сімейного життя він провів із
дружиною в Москві, зняв
квартиру на Арбаті
Квартира Пушкіна
у Москві на Арбаті
З середини жовтня 1831 р.
й вже до кінця життя
Пушкін з родиною живе в
Петербурзі.
Квартира Пушкіна в
Петербурзі на
Набережній Мойці
16. На початку 1834 р. в
Петербурзі з’явився француз
барон Дантес. Він закохався в
дружину Пушкіна й став
до неї залицятися.
Ж. Дантес-Геккерн. 1830-і рр.
8 лютого 1837 року, о 5-ій
годині вечора, на Чорній
річці в Петербурзі сталася
рокова дуель, на якій
Пушкін був смертельно
поранений.
17. Прожив 2 дні
у жахливих
муках,
Пушкін помер
10 лютого
1837 р.
"Солнце русской
поэзии
закатилось",-
написав
В. Жуковський.
19. Люблю я Пушкина
творенья,
И это вовсе не секрет.
Его поэм, стихотворений
Прекрасней не было и нет!
С мальства его читаем
сказки,
В них жар души, природы
краски.
Добро цветёт в них, злоба
чахнет.
В них русский дух, в них
Русью пахнет!
За Пушкина Руси спасибо
От имени всего народа!
Ведь мы стихи его читаем
Как он писал –
без перевода.
