Successfully reported this slideshow.
We use your LinkedIn profile and activity data to personalize ads and to show you more relevant ads. You can change your ad preferences anytime.

Тема 3. Процес і методи прийняття рішень у виробничому (операційному) менеджменті

12,274 views

Published on

План
1. Суть, особливості та процедура прийняття рішень у виробничому менеджменті.
2. Моделювання як інструмент обґрунтування та прийняття управлінських рішень. Типи моделей та їх використання.
3. Суть, типи та методи прогнозування.

Published in: Education
  • Be the first to comment

Тема 3. Процес і методи прийняття рішень у виробничому (операційному) менеджменті

  1. 1. Лекція 3. Процес і методи прийняття рішень у операційному(виробничому) менеджменті
  2. 2. ПЛАН 1. Суть, особливості та процедура прийняття рішень у виробничому менеджменті. 2. Моделювання як інструмент обґрунтування та прийняття управлінських рішень. Типи моделей та їх використання. 3. Суть, типи та методи прогнозування.
  3. 3. 1. Суть, особливості та процедура прийняття рішень у виробничому менеджменті. Рішення — це творчий процес відпрацювання однієї або декількох альтернатив з різних можливих варіантів (планів) дій, спрямованих на досягнення визначених цілей. У сфері виробничого менеджменту рішення - це процес, що реалізується операційним менеджером і має забезпечити дії, спрямовані на виконання завдання у даній фактичній чи запроектованій ситуації.
  4. 4. На підставі аналізу управлінського досвіду можна побудувати модель процесу розроблення рішень, що відображає послідовність їх прийняття та реалізації (рис.1). Рис. 1. Процес розроблення та прийняття рішень у операційному (виробничому) менеджменті
  5. 5. За способом обґрунтування всі управлінські рішення можна звести до трьох типів:  інтуїтивні які засновані на відчутті того, що вибір правильний;  засновані на суб'єктивних судженнях, тобто думка чи висновок експерта сприймається на віру як аксіома;  раціональні рішення, що передбачають здійснення логічних, аналітичних, інформаційно-пошукових, обчислювальних та інших операцій.
  6. 6. 2. Моделювання як інструмент обґрунтування та прийняття управлінських рішень. Типи моделей та їх використання. Процес прийняття рішень – центральний пункт теорії управління.
  7. 7. Моделі знаходяться в основі наукового підходу до прийняття рішень і у операційному менеджменті. Зміст моделі – це спрощення реального життя, до якого вона застосовується. Необхідність моделювання полягає в тому, що:  організаційні ситуації досить складні й кількість перемінних щодо конкретної проблеми значно переважає можливості людини;  у реальному житті неможливо здійснити експерименти, навіть коли вони необхідні;  усі організації орієнтуються на майбутнє, але не мають можливості спостерігати явище, яке ще не існує і, можливо, ніколи не відбудеться.
  8. 8. Моделювання — єдиний спосіб побачити варіанти майбутнього і визначити потенційні наслідки альтернативних рішень, завдяки чому їх можна об'єктивно порівняти.
  9. 9. Існує три основні типи базових моделей: 1) Фізична модель (портретна) має вигляд об'єкта (зменшеного чи збільшеного), що досліджується. 2) Аналогова модель репрезентує досліджуваний об’єкт аналогом, який поводить себе як реальний об'єкт, але не виглядає як такий (різні графіки, організаційні схеми, що показують формальну залежність взаємозв'язків структури підприємства тощо). 3) Математична модель (символічна) використовує символи для описання властивостей чи характеристик об’єкта або події. Кількість цих моделей залежить від кількості проблем, для розв’язання яких вони відпрацьовуються.
  10. 10. До основних типів математичних моделей відносять: 1) Алгебраїчні моделі – це основний математичний інструмент, який можна використати для розв’язання загальних операційних проблем, таких як аналіз критичної точки та аналіз витрати – прибуток. 2) Статистичні моделі. Оскільки багато рішень пов’язані з невизначеністю, то дуже важливо використовувати ймовірний розподіл та статистичну теорію. Крім того, є три основних види статистичних моделей: прогнозування; контроль якості; теорія рішень. 3) Моделі лінійного програмування - широко використовуються в рішеннях при розподілі дефіцитних ресурсів, аналізі розміщення, планування виробництва, розподілу робочої сили та інших сферах операційного
  11. 11. 4) Моделі теорії черг. Аналіз черг допомагає оцінити систему послуг визначенням таких факторів, як довжина черги, час очікування та коефіцієнт використання. Моделі черг допомагають керівництву визначити опти­мальну кількість каналів обслуговування, збалансувати витрати у випадку надмірно малої та надмірно великої їх кількості. 5) Моделі управління запасами використовуються для того, щоб допомогти в управлінні активами фірми та данням рекомендацій за найоптимальнішого їх кількістю та часом замовлення. Мета цих моделей – звести до мінімуму негативні наслідки накопичення запасів, як і запобігти їх недостачі, шляхом зниження витрат на розміщення замовлень, на збереження запасів, а також витрат від недостатньої кількості запасів.
  12. 12. 6) Імітаційні моделі. Комп’ютерна імітація реальних ситуацій - це цінний інструмент для аналізу складних систем сервісу, політики обслуговування обладнання та інвестиційного вибору. Імітація використовується в ситуаціях, надто складних для математичних методів лінійного програмування, коли існує надмірна кількість залежностей між змінними та високий рівень невизначеності. У цьому випадку комп'ютерна модель ставиться на місце реальної системи. 7) Платіжна матриця — це один з методів статистичної теорії рішень, що дає можливість вибрати одним з декількох варіантів та визначити найліпшу стратегію для досягнення цілей.
  13. 13. 3. Суть, типи та методи прогнозування. Прогнозування - це мистецтво й наука передбачати події майбутнього, метод, у якому використовується як нагромаджений у минулому досвід, так і поточні допущення щодо майбутнього з метою його визначення. Прогноз - це: використання минулих даних та проектування їх на майбутнє із застосуванням математичної моделі; суб'єктивне чи індивідуальне передбачення майбутнього; використання суб'єктивної думки чи інтуїтивного відчуття менеджера при відпрацюванні математичної моделі.
  14. 14. Прогнозування здійснюється шляхом реалізації таких поетапних дій: 1) визначення користі прогнозу з погляду тієї чи іншої проблеми, що прогнозується; 2) визначення часових горизонтів прогнозу -коротко-, середньо- чи довгостроковий прогноз; 3) вибір об’єктів, які будуть прогнозуватися; 4) відбір моделі (моделей) прогнозування; 5) збирання даних, необхідних для прогнозування; 6) обґрунтування прогнозу; 7) відстеження результатів.
  15. 15. За часом прогнози поділяють на три категорії: 1) короткостроковий, що охоплює період до одного року, але не менше ніж 3 місяці (планування закупівель, робіт, рівнів робочої сили, розподілу робіт і обсягу виробництва); 2) середньостроковий - охоплює період від З місяців до З років (планування збуту, планування виробництва, розподілу бюджету, бюджетування готівки, аналіз різних оперативних планів); 3) довгостроковий, - як правило, на 3 і більше років (планування нових товарів, витрати з основних фондів, визначення місця розташування заводу та його розширення, дослідження, розробки).
  16. 16. Три основні типи прогнозів у плануванні своїх майбутніх операцій: 1) економічні прогнози використовуються для передбачення загального стану економіки та обсягу збуту для кон­кретної компанії або по конкретному продукт; 2) прогнози розвитку технології дають можливість передбачити, які нові технології можна очікувати, коли це може відбутися, наскільки економічно доцільними вони можуть бути. 3) прогнози попиту — це проекція попиту на товари та послуги компанії. Ці прогнози (їх ще називають прогноза­ ми збуту) стосуються виробництва компанії, її потужностей, системи планування тощо. Цей тип прогнозів найбільш поширений в операційному менеджменті.
  17. 17. Існує два основних підходи до прогнозування: Якісний: Якісні (суб'єктивні) прогнози опираються на такі фактори, як інтуїція того, хто приймає рішення, емоції, особистий досвід та система цінностей, що збагачують прогноз. Кількісний: Методи кількісного аналізу поділяють на дві групи: 1) моделі часових серій; 2) причинно-наслідкові (каузальні) моделі.
  18. 18. ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!

×